Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 299/1557/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2015. Зареєстровано: 26.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2015.
Дата набрання законної сили: 01.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Виноградівський районний суд Закарпатської області 
		___________________________________________________________________________________________________                                       
		Справа № 299/1557/15-ц 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		18.11.2015 року                                                                 м.Виноградів
		Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
		 головуючого - судді Надопта А.А.,
		 при секретарі - Онисько С.С.,
		 за участі прокурора прокуратури Сита Ю.Ю.,
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом прокурора Виноградівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області до Виноградівської РДА, ОСОБА_2 про скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди землі, 
		В С Т А Н О В И В :
		Прокурор Виноградівського району діючи в інтересах держави в особі Управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернувся до суду із зазначеним позовом до Виноградівської РДА Закарпатської області та ОСОБА_2 про скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди землі.
		Вимоги позову мотивовано тим, що Прокуратурою району вивчено стан додержання вимог законодавства щодо оренди земельних ділянок на території Виноградівської міської ради за межами населеного пункту.
		Встановлено, що згідно розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації за №207 від 01.06.2004, ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1 передано для сінокосіння із земель сільськогосподарського призначення в оренду терміном на 15 років земельну ділянку площею 15,1461 га, яка знаходиться за межами міста Виноградів в міждамбовому просторі річки Тиса в контурах №461-465. 
		В подальшому, 29.10.2004 року на підставі вищенаведеного розпорядження Виноградівською райдержадміністрацією з ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 15,1461 га, згідно якого орендна плата складає 30 грн. в місяць, про який в Державному реєстрі вчинено запис за №0404070300030 від 29.10.2004.
		Проте, встановлено, що вказана земельна ділянка надана ОСОБА_2 з порушенням вимог земельного та водного законодавства.
		У відповідності до статей 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. 
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо. 
		Відповідно до пункту «а» ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. 
		Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
		Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.
		Оспорюване розпорядження прийнято в порушення п. 6 ст. 123 ЗК України та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.03.1997 за №39 «Про затвердження Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи», яким встановлено, що обов'язковій експертизі підлягає будь-яка проектна документація (чинної на час виникнення правовідносин). 
		Враховуючи вищенаведене, дане розпорядження головою Виноградівської райдержадміністрації прийняте в порушення ст. ст. 19, 58, 59, 118, 123, 124 ЗК України і 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» і є незаконним та підлягає визнанню недійсним, а таким чином визнанню недійсним підлягає і договір оренди, який укладений на підставі такого незаконного розпорядження.
		З огляду на викладене, прокурор району звертається з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Управління Держгеокадастру у Закарпатській області з вимогою про визнання недійсним розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації №207 від 01.06.2006 року, а також договору оренди від 29.10.2004 з наведених вище підстав, яким грубо порушено встановлений законом порядок надання земельних ділянок у користування.
		Прокурор прокуратури Виноградівського району Сита Ю.Ю. в судовому засіданні вимоги заявленого позову підтримав та просив суд такий задоволити.
		Відповідач-представник Виноградівської РДА, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з»явився.
		Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з»явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що заявлені до нього позовні вимоги визнає повністю. 
		Обстеживши матеріали справи пояснення сторін по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй позовній заяві, відповідачами позов визнано повністю.
		В судовому засіданні встановлено, що Прокуратурою району вивчено стан додержання вимог законодавства щодо оренди земельних ділянок на території Виноградівської міської ради за межами населеного пункту.
		Встановлено, що згідно розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації за №207 від 01.06.2004, ОСОБА_2, мешканцю АДРЕСА_1 передано для сінокосіння із земель сільськогосподарського призначення в оренду терміном на 15 років земельну ділянку площею 15,1461 га, яка знаходиться за межами міста Виноградів в міждамбовому просторі річки Тиса в контурах №461-465. 
		В подальшому, 29.10.2004 року на підставі вищенаведеного розпорядження Виноградівською райдержадміністрацією з ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 15,1461 га, згідно якого орендна плата складає 30 грн. в місяць, про який в Державному реєстрі вчинено запис за №0404070300030 від 29.10.2004.
		Проте, встановлено, що вказана земельна ділянка надана ОСОБА_2 з порушенням вимог земельного та водного законодавства.
		Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до статей 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. 
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо. 
		Відповідно до пункту «а» ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. 
		Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
		Водночас за змістом пункту 2.9 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 червня 2002 року №228 «Про впорядкування погодження матеріалів вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для суспільних та інших потреб», (дійсний на час виникнення правовідносин), у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
		Дане твердження підтримано Верховним судом України при прийнятті рішення від 21.05.2014 по справі №6-14сц 14.
		Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.
		У відповідності до ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. 
		Згідно пунктів 9, 10 ст. 118 ЗК України, проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної   адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. 
		Так, в порушення вимог ст. ст. 20, 58, 60, 118 ЗК України та ст. 4, 88 ВК України, розпорядженням голови Виноградівської РДА від 01.06.2004 року №207 передано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 15,1461 га для сінокосіння, без зміни її цільового призначення не зважаючи на те, що згідно технічної документації, земельна ділянка знаходиться в міждамбовому просторі річки Тиса, примикає до річки Тиса та відноситься до земель водного фонду. 
		Разом з цим, згідно висновку державної землевпорядної експертизи від 09.07.2004 року №711 технічна документація не в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства і підлягає доопрацюванню, проте вона не була доопрацьована, а розпорядження винесено ще до її прийняття.
		Оспорюване розпорядження прийнято в порушення п. 6 ст. 123 ЗК України та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 11.03.1997 за №39 «Про затвердження Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи», яким встановлено, що обов'язковій експертизі підлягає будь-яка проектна документація (чинної на час виникнення правовідносин). 
		Також, відповідно до положень ч.4, ч.8 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади, висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.
		Як зазначено у п.3 висновків Верховного Суду України щодо спорів, що виникають із земельних правовідносин від 01.07.2013, видання головою державної адміністрації розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить положенням законів України, зокрема: ч. 6 ст. 123 ЗК України та ст. 9 Закону України від 17 червня 2004 р. № 1808-IV "Про державну експертизу землевпорядної документації"
		Враховуючи вищенаведене, дане розпорядження головою Виноградівської райдержадміністрації прийняте в порушення ст. ст. 19, 58, 59, 118, 123, 124 ЗК України і 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» і є незаконним та підлягає визнанню недійсним, а таким чином визнанню недійсним підлягає і договір оренди, який укладений на підставі такого незаконного розпорядження.
		Поряд з цим, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок. 
		Проте, в порушення даної норми, при укладенні договору оренди з ОСОБА_2 нормативно-грошова оцінка проведена не була.
		Разом з цим, ч.6 ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
		Згідно до п. «є» ч.1 ст.15, ч.4 ст.122 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи належить розпорядження землями державної власності, а також передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.
		Відповідно до наказу Мінагрополітики України від 25.01.2013 № 40 «Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 10 травня 2012 року № 258», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2013 року за № 260/2279, п. 4 Положення про Головне управління Держземагентства в області доповнено п.п. 4.32, згідно з яким Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає за законом земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
		З врахуванням викладеного розпорядником орендованої земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру Виноградівського району в Закарпатській області.
		Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Згідно з ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо предмету правочину, прав та обов'язків сторін.
		В змісті договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та Виноградівською РДА вбачається помилка щодо предмету правочину, прав та обов'язків сторін, а саме, земельні ділянки були надані в оренду без урахування закріпленого за ними, у відповідності до ст.4 Водного Кодексу України, статусу земель водного фонду, з їх особливим правовим режимом використання. 
		Відповідно до ч.1 ст.203, ст.204 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
		У відповідності до п.1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонним прокурорам, прокурорам міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх першим заступникам і заступникам.
		Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органа виконавчої влади.
		Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
		З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що існують обґрунтовані обставини, які є підставою для задоволення заявленого позову.
		У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп.
		Керуючись до ст.ст. 10, 27, 30, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 20,58, 60, 118 ЗК України, ст.ст.4,,88 ВК України, ст.36-1 ЗУ «Про прокуратуру», ст.58,124 Конституції України,- 
		В И Р І Ш И В :
		Позовні вимоги задовольнити.
		Розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації №207 від 01.06.2004 року- скасувати.
		Визнати договір оренди земельної ділянки, укладеного Виноградівською райдержадміністрацією з ОСОБА_2, про який в Державному реєстрі вчинено запис за №0404070300030 від 29.10.2004 року -недійсним.
		Судові витрати по справі-судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп., стягнути із ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_1 (дані про ІПН в матеріалах справи відсутні) на користь держави.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		ГоловуючийА. А. Надопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...