Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/5566/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2015. Зареєстровано: 27.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2015.
Дата набрання законної сили: 18.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" листопада 2015 р.Справа № 922/5566/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Добрелі Н.С.      
		при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво", м. Харків     до  Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", м. Харків   про  стягнення 735513,55 грн. за участю представників сторін:
		позивача - ОСОБА_1 ,за довіреністю від 21.09.2015 року; 
		відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 08.06.2015 року; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне підприємство "Ліфт електро-виробництво" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про стягнення 511256,33 грн. за неналежне виконання умов договору підряду № 453 від 22.04.2014 року  в частині оплати виконаних робіт.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 листопада 2015 року.
		Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.10.2015 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 43515), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача крім основної заборгованості в сумі  511256,33 грн.  також інфляційні втрати в сумі 211475,82 грн. та 3% річних в сумі 12781,40 грн.
		Через канцелярію господарського суду Харківської області 02.11.2015 року відповідач надав заяву про відкладення розгляду справи (вх. № 44060), у зв`язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2015 року.
		Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2015 року  представник відповідача надав відзив (вх. №45920/15) на позов, в якому зазначив про те, що відповідачем було частково сплачено суму боргу, у зв`язку з чим відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу та заперечує проти штрафних санкцій
		Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2015 року представник відповідача надав супровідним листом (вх. № 45915/15) документи для долучення до матеріалів справи.
		Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.11.2015 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 45934/15) про розстрочення виконання рішення.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.11.2015 року розгляд справи відкладено на 23.11.2015 року.
		Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.11.2015 року від представника відповідача надійшли пояснення (вх. №46960/15) по справі.
		Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2015 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду заперечував.
		Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2015 року визнав позов в частині стягнення суми основного боргу, з урахуванням здійсненої оплати, проти штрафних санкцій заперечував, підтримав клопотання про розстрочку рішення суду.
		Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
		Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.  
		22.04.2014 року між Приватним підприємством "Ліфт електро-виробництво" (позивач) та Комунальним спеціалізованим підприємством "Харківгорліфт" (відповідач) було укладено договір підряду № 453, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язується виконати капітальний ремонт ліфтів житлового будинку № 12, по вул. Героїв Праці, під`їзди - № 7, 9, 10, 12.
		Відповідач здійснює оплату позивачу за виконані роботи.
		Відповідно до п. 2.1 договору, термін виконання робіт сторонами не узгоджено.
		Відповідно до п. 9.5 договору, він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов`язань. 
		Відповідно до п. 4.1 договору, загальна сума договору (згідно додатку № 2) складає 547375,22 грн.
		Авансові платежі не передбачено (п. 4.2 договору). 
		Відповідно до п. 4.5 договору, розрахунок за виконані роботи здійснюється відповідачем по мірі надходження грошових коштів з бюджету на розрахунковий рахунок позивача за роботи, вказані в п. 1.1 договору.
		Розрахунок здійснюється протягом 90 календарних днів після надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок позивача за дані роботи (п. 4.3 договору). 
		На виконання умов вказаного договору позивачем відповідно до договірної ціни, узгодженої сторонами (а.с.23) було виконано підрядні роботи по капітальному ремонту ліфтів житлового будинку, що підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт за серпень та жовтень (а.с. 12-22), які підписані обома сторонами та скріплені печатками.
		Частиною першою статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої, сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		За частиною першою статті 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
		Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		08.09.2015 року, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату коштів за виконані будівельні роботи в сумі 511256,33 грн., яка була отримана відповідачем 09.09.2015 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.  
		Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, борг в сумі 511256,33 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом. 
		У своїх запереченнях відповідач визнає позовні вимоги в частині сплати основного боргу, з урахуванням здійсненої 16.10.2015 року оплати в розмірі 40000,00 грн., заперечує проти нарахування штрафних санкцій та зазначає, що КП "Харківгорліфт" є комунальним підприємством, а тому першочергові кошти підприємство спрямовує на сплачу податків та виплат заробітної плати працівникам, коштів підприємству не вистачає, тому виникають проблеми щодо своєчасності погашення договірних зобов`язань.
		Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи 16.10.2015 року відповідачем було здійснено часткову оплату боргу в сумі 40000,00 грн. за виконані роботи за договором № 453 від 22.04.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 7462 від 16.10.2015 року (а.с. 86). 
		Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі  № 922/5566/15 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 40000,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.
		Щодо стягнення з відповідача 471256,33 грн. основного боргу, суд зазначає наступне. 
		Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
		Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
		Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. 
		Щодо заперечень відповідача стосовно недостатності бюджетних коштів, то суд зазначає, що дані обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі N 11/446 (Постанова N 3-28гс12).
		Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
		Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 453 від 22.04.2015 року в розмірі 471256,33 грн. обґрунтованими та такими що  підлягають задоволенню.
		Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 12781,40 грн. 3% річних та 211475,82 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
		Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних  в сумі 12781,40 грн. та інфляційних витрат в сумі 211475,82 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
		Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
		П. 6 ч. 1 ст . 83 ГПК України передбачене право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на скрутне фінансове становище підприємства, а також, на те що станом на 01.04.2014 року КП "Харківгорліфт" обслуговувало ліфти та внутрішньобудинкові електромережі в 7 районах м. Харкова , та зараз тільки в 3 районах, як наслідок надходження коштів на підприємство зменшується, а збитки зростають.  
		Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку підстав для розстрочки чи відстрочки виконання судового рішення.
		Суд констатує, що з огляду на справедливість та розумність як засадничі положення приватного права, рівність і змагальність сторін як принципи господарського судочинства, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення повинні бути взяті до уваги не тільки інтереси боржника, а і стягувача; обставини, які б свідчили про відповідні інтереси мають бути доведені.
		Заявником клопотання не наведено та не доведено належними  доказами обставин, які б, з одного боку, об`єктивно свідчили про  дійсний фінансовий стан заявника та про реальні заходи, які дозволять виконати рішення суду про стягнення заборгованості у разі надання розстрочки, і, з іншого боку про неможливість виконання рішення інакше, ніж за умов розстрочки (аналогічна позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Вищого Господарського Cуду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 стосовно розстрочки, відстрочки на стадії виконання судового рішення органами Державної виконавчої служби).
		Посилання заявника клопотання на складний фінансовий стан не може розглядатися як підстава для надання розстрочки виконання судового рішення (аналогічної позиції дотримується й Верховний Суд України в ухвалі від 21.09.11р. http://zib.com.ua/ua/7928-skrutne_stanovische__ne_fors-mazhor.html).
		Інших обставин, які у сукупності потенційно могли б вплинути на вирішення питання щодо розстрочки виконання рішення (відсутність вини з боку боржника у створенні обставин, які можуть бути підставою для таких наслідків; тимчасове перебування його в тяжкому становищі; виконання рішення при наявних обставинах (без відстрочки чи розстрочки) може мати несприятливі наслідки для боржника тощо) заявником не наведено та не доведено суду.
		Враховуючи розуміння Європейським судом положень параграфу 1 статті 6 Конвенції "право на суд", що включає і розумний строк виконання судового рішення, приймаючи до уваги інтереси стягувача, недоведеність відповідачем наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання рішення суду, інакше, ніж у випадку розстрочки, зокрема, його фактичного перебування у скрутному фінансовому становищі, а також з огляду на те, що розстрочка, відстрочка виконання рішення є правом господарського суду, а не обов`язком, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. 
		Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 625, 837  Цивільного кодексу України;  ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п. 1-1 ст. 80, статей 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" (61024, м. Харків, вул. Петровського, 30, код ЄДРПОУ 34754617) на користь Приватного підприємства "Ліфт Електро-виробництво" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 24, код ЄДРПОУ 35351824) 471256,33 грн. основного боргу, 211475,82 грн. інфляційних втрат, 12781,40 грн. 3% річних та 11032,70 грн. витрат зі сплати судового збору.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		В частині стягнення 40000,00 грн. провадження припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України . 
		 
		Повне рішення складено 25.11.2015 р.   
		 
		Суддя ОСОБА_3
		922/5566/15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...