Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-5/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: 01.12.2015. Зареєстровано: 02.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2015.
Дата набрання законної сили: 01.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2-5/12   Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/19/15   Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47   01.12.2015 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
		 головуючого: Сліпченка О.І.,
		 суддів: Дмитрієвої Л. Д., Матвієнко Ю.О.,
		 при секретарі: Петленко І.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий», Автогаражний кооператив «Озерний», Кооператив індивідуальних гаражів «Лісний» про поділ майна подружжя ,-
		Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,- 
		встановила:
		У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий», автогаражний кооператив «Озерний», кооператив індивідуальних гаражів «Лісний», у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просила виділити їй приватизований на ОСОБА_3 гараж в обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий»                     м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області та неприватизований гараж (фактично будівельні матеріали) в кооперативі індивідуальних гаражів «Лісний» м. Вишгород Київської області. Відповідачеві виділити легковий автомобіль марки «Дачія Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_3, та неприватизований гараж (фактично будівельні матеріали) у автогаражному кооперативі «Озерний» м. Вишневе,                  Києво-Святошинського району Київської області.
		Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вказане вище спірне майно набуто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в шлюбі, який укладено 05 вересня 1998 року, і є спільним майном подружжя, що підлягає поділу, оскільки фактичні шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем припинилися у червні 2007 року, а згоди щодо поділу вказаного вище майна між сторонами не досягнуто.
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2013 року в позові відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобіля, гаража в обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий», гаража в кооперативі індивідуальних гаражів «Лісний», скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.
		Позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частину автомобіля марки «Дачія Логан», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали будівництва гаражу         № 139 в кооперативі індивідуальних гаражів «Лісний», стягнуто на користь ОСОБА_2 1/2 частину їх вартості, що становить 14009 грн. 50 коп.
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на гараж у обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий», стягнуто на користь ОСОБА_2 1/2 частину його вартості, що становить 3049 грн. 50 коп.
		В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року рішення апеляційного суду Київської області від 16 грудня 2013 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанцій і ухвалити у справі нове рішення по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		В обґрунтування апеляції зазначено, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги ті обставини, що відповідач частково визнав позов та погоджувався виділити позивачу у власність гараж № 521 в кооперативі «Вишневий м. Вишневе, а собі залишити автомобіль «Дачія Логан» та не взято до уваги про неналежне проведення та відповідно висновку експертиз.
		Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач з 05 вересня 1998 року по                   05 листопада 2008 року проживали в шлюбі.
		Згідно з довідки за підписом начальника Вишгородського МРЕВ ГУМВС України в Київській області (а. с. 4), станом на 03 квітня 2009 року за ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб «Дачія Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску (набуто в період шлюбу) (далі - автомобіль). 
		За довідкою обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий» від 14 березня 2009 року (а. с. 5), ОСОБА_3 є власником гаража № 521 в гаражно-будівельному кооперативі «Вишневий» по вул. Київській 6-а м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області (далі - гараж № 521).
		З технічного паспорту на вказаний гараж № 521 (а. с. 130) вбачається, що ОСОБА_3 є власником гаража на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 1998 року (набуто в період шлюбу).
		Відповідно до довідки автогаражного кооперативу «Озерний» від 20 березня 2009 року, ОСОБА_3 є власником неприватизованого гаража   № 94 в цьому кооперативі (далі гараж              № 94). Останній є членом вказаного кооперативу на підставі рішення кооперативу від 10 червня 1994 року. Згідно довідки автогаражного кооперативу «Озерний» від 28 лютого 2003 року      (а.с. 50) ОСОБА_3 є членом цього гаражного кооперативу на підставі рішення кооперативу від 11 листопада 2004 року (тобто існують розбіжності у відповідних датах: 10 червня 1994 року і 11 листопада 2004 року). Разом з тим, з технічного паспорту на вказаний гараж № 94 (а.с. 51-53) вбачається, що рік побудови гаража № 94 є 1997 рік (а.с. 53). 
		ОСОБА_3 є власником і гаража № 139 у кооперативі індивідуальних гаражів «Лісний» по вул. Кургузова район Вишгородських РЕМ, згідно довідки кооперативу індивідуальних гаражів «Лісний» від 09 квітня 2009 року (а.с. 7) (далі гараж № 139). 
		З пояснень відповідача викладених в запереченнях на позовну заяву (а.с. 55-56) вбачається, що такий гараж не прийнято до експлуатації і відповідач погодився на те, що позивач має право на 1/2 частину вартості матеріалів використаних на будівництво цього гаража. Орієнтовна вартість будівельних матеріалів, згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2013 року (а.с. 139-144), становить 28 019 грн.
		Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, а саме: вказані вище: 
		гараж № 94 збудовано відповідачем в 1995-1997 роках (до шлюбу) і ці факти не спростовано позивачем, гараж є неприватизованим (фактично лише будівельні матеріали) тому він є особистою приватною власністю відповідача і не є обєктом поділу в даному випадку; 
		гараж № 139 не введено в експлуатацію, орієнтовної вартості будівельних матеріалів, згідно висновку експерта (а. с. 139-144) суд першої інстанції не взяв до уваги, а тому, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на цей гараж та відсутністю належних доказів про його реальну вартість, районний суд дійшов до висновків про недоведеність позову в цій частині;
		гараж № 521 є особистою приватною власністю відповідача, згідно довідки від                                  14 березня 2009 року (а. с. 5), тому він не є обєктом поділу - мотивів таких висновків суд першої інстанції в рішенні суду не зазначив.
		Спірний автомобіль також не підлягає поділові, оскільки сторонами у справі не надано правовстановлюючих документів на нього та не доведено його вартості.
		З такими висновками місцевого суду повністю погодитися не можна.
		Згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Згідно ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
		Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно ст.70 СК України у разі поділу спільного майна подружжя їх частки визнаються рівними.
		Відповідно до вимог ст. ст. 60, 61, 69, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 22, 23, постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: (в тому числі) транспортні засоби; паєнакопичення в гаражно-будівельному кооперативі.
		Відповідно до положень ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
		Відповідно до Пункту 1.2. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5 «державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також справа власності на об'єкти незавершеного будівництва  шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. 
		Сторони при розгляді в суді апеляційної інстанції прийшли до спільної думки про те, що спільним майном подружжя є  автомобіль марки «Дачія Логан» та гараж № 521 розташований в ГБК «Вишневий».
		Інше майно, а саме гаражі № 94 АГК «Озерний» та №139 КІГ «Лісний» є фактично будівельними матеріалами.
		Сторони також прийшли до спільної думки про те, що гараж №139 КІГ «Лісний» будувався за період шлюбу. 
		Також колегією суддів встановлено, що предметом даного позову є розділ майна подружжя та відповідно позивачкою запропоновано варіант розподілу (т.1 ст.97-98).
		Згідно положень п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" у разі поділу спільного майна подружжя, що є неподільною річчю, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
		Положеннями ч.ч.1.2 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно ст.ст. 10,60 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Оскільки на гаражі №№ 94 та 139, які є предметом спору, відсутні свідоцтва про право власності, а отже, власність не зареєстрована у визначеному законом порядку, то такі будівлі не можуть бути об'єктом поділу, так об'єктом спільної власності подружжя є будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, які були використані в процесі будівництва гаражів та підлягають поділу.
		Колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у задоволенні в цій частині позовних вимог про розділ будівельних матеріалів використаних при будівництві вказаних гаражів, оскільки належних та допустимих доказів про вартість будівельних матеріалів суду не надано, а проведена оцінка гаражів відповідно до висновку експертизи (т.2 ст.76-80) проведена шляхом аналізу ринку нерухомості та за умови, що на гараж оформлено відповідну правоустановчу документацію. В звязку з чим до вказаних висновків експертизи в цій частині, колегія суддів відноситься критично. Крім того позивачем не надано належних та допустимих доказів про будівництво гаражу № 94 під час шлюбу.
		Оскільки жодна із сторін не погодилась на припинення свого права на частку у спільному майні подружжя, жодна з сторін не внесла відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду з метою такої компенсації, колегія суддів вважає, що неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям, тому суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає вказане майно у спільній частковій власності сторін. 
		З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог згідно яких спірний гараж № 521 в ГБК «Вишневий» та автомобіль марки «Дачія Логан» підлягає поділу між сторонами у рівних частинах, а в іншій частині відмовити в задоволені позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу  - задовольнити частково.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий», Автогаражний кооператив «Озерний», Кооператив індивідуальних гаражів «Лісний» про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
		Визнати спільним сумісним майном автомобіль марки «Дачія Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 тагараж № 521 в обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий». 
		Визнати право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на автомобіль марки «Дачія Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.
		Визнати право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на гараж № 521 в обслуговуючому кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Вишневий». 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		Головуючий:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...