Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/17481/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2015. Зареєстровано: 02.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2015.
Дата набрання законної сили: 28.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №752/17481/15-ц
		Провадження № 2-о/752/305/15 
		 Р І Ш Е Н Н Я
		 Іменем України
		24.11.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва 
		 у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
		 за участю секретаря  Безверхої Н.В.
		 за участю представника заявника   ОСОБА_1 
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення суд, -
		Встановив
		ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема що вимушене її переселення, в жовтні 2014 року з тимчасово окупованої частини території Луганської області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації. 
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Яйцове, Солігалічського району, Костромської області та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На даний час вона пенсіонер, а до виходу на пенсію працювала на цегляному заводі «Фагот». До 10.06.2014 року фактично проживала в квартирі, що знаходиться у її власності в АДРЕСА_2 .
		З 10 червня 2014 року вона переїхала проживати до місця своєї реєстрації, а саме  АДРЕСА_1 через проблеми зі здоров`ям її матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою догляду за нею.
		Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов  Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		В результаті збройної агресії Російської Федерації, наслідком якої стала окупація частини території Луганської області, Україна, ОСОБА_2 втратила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3 , з усіма матеріальними цінностями, що в ній знаходилися. Під впливом російської пропаганди з нею припинили спілкування знайомі та друзі, їй фактично довелося жити у «внутрішній еміграції», спілкуючись лише з певним колом людей, які поділяли її проукраїнські погляди. Зазначає, шо вона щодня відчувала постійну загрозу для життя та здоров?я, та, проживши під таким моральним та психологічним тиском в окупації, вимушена була залишити рідний край та переїхати до Києва в листопаді 2014 року аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку.
		Після переїзду до м. Києва ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 . Вважає, що через окупацію частини Луганської області Російською Федерацією, вона фактично була позбавлена не лише рідного дому, матеріального забезпечення, а й звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями.
		Після переїзду ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII, отримала довідку, якою підтверджено факт її прибуття до м. Київ на вимушене тимчасове проживання. Зважаючи на те, що в отриманій нею довідці Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 3001002380 від 19.11.2014 року, посвідчується лише факт її вимушеного переселення з Луганська до м. Києва і не встановлює факту причини такого переселення заявниця вважає за необхідне звернутися до суду для встановлення факту вимушеного переселення внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації.
		Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме через окупацію частини Луганської області, Україна, Російською Федерацією порушено низку її прав, закріплених як Конституцією України, IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, так і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в зв?язку з чим їй завдано майнової та моральної шкоди, через що ОСОБА_2 має намір отримати її відшкодування від держави-агресора  Російської Федерації. Оскільки до компетенції відповідних виконавчих органів публічної влади не віднесено встановлення причин вимушеного переселення громадян з окупованої частини Луганської області, Україна, заявниця вважає звернення до суду щодо встановлення такого юридичного факту єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони її прав та інтересів та створення умов здійснення нею прав.
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити.
		Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.11.2015 року, причини неявки суду не повідомив.
		Представник заінтересованої особи Російської Федерації в судове засідання не з`явився, в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.11.2015 року, причини неявки суду не повідомив. 
		Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи та давши належну оцінку доказам, суд приходить до висновку про задоволення заяви, оскільки за змістом ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Яйцове, Солігалічського району, Костромської області та зареєстрована в АДРЕСА_1 ., що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 10 жовтня 1996 року (а.с. 10-15).
		Згідно договору купівлі-продажу від 13 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Петуніною Ю.Ю, зареєстрованого в реєстрі під № 1150 та виготовленого на бланку серії ВТК № 039836, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с. 17-20).
		ОСОБА_2 на день розгляду справи є пенсіонером, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 (а.с. 23). 
		Статтею 1 ЗУ «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», з аналізу якої вбачається, що 20 лютого 2014 року, були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин. 
		Крім того вищевказаною заявою встановлено, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, звернувся до Ради Федерацій Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України  Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів». 
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов  Республики Крым и города федерального значения Севастополя». 
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з Постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України. 
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Із наданих представником заявника в судове засідання статей засобів масової інформації судом встановлено, що Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки"(http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia referendumiv-na-donbasi).
		Крім цього, прес-секретар верховного представника ЄС із закордонних справ ОСОБА_4 заявила, що: "так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю" (http://www. ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771e_s_ne_viznae_referendum_na_ shodi_ukraiini_1937380.html).
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї.
		На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.
		Так, в селищі Металіст, де зосереджувалась Національна гвардія України, систематично лунали вибухи снарядів. 10 липня 2014 року в результаті обстрілу з крупнокаліберної зброї був пошкоджений газовий розподільник при в`їзді в Красний Луч. Після цього в Луганську протягом 30 днів не було газу. 12 липня 2014 за словами очевидців близько 12-00 через Суходільськ, Луганська область, пройшла велика колона бронетехніки з відповідним маркуванням Збройних сил Російської Федерації та прапорами країни-агресора.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року 27 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 Постанови ВРУ про Заяву ВРУ «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 145-VIII від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки». 
		Також Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором. 
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у вказаних нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території Луганської області, Україна, яка засуджена міжнародними інстанціями.
		При вирішенні даної справи суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Луганської області, Україна є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України. 
		Згідно з ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Крім встановлення інституту окупації Російською Федерацією частини території Луганської області нормами міжнародного та національного законодавства, суд вважає, що на таку вказують також джерела міжнародно-правового регулювання режиму окупації, а саме Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р., IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р. і деякі положення Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 р.
		Існуючі правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положенні ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р.: «Територія вважається зайнятою, якщо вона дійсно знаходиться під владою ворожої армії». Згідно з цією ж ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р., територія, до якої застосовано право окупації, повинна «дійсно перебувати під владою ворожої армії», причому «зайняття поширюється лише на ті області, де ця влада встановлена і в змозі проявляти свою діяльність». 
		Тобто інститут окупації може бути застосований до територій, зайнятих країною агресором, якщо наявний її фактичний ефективний контроль окупованих територій. Стан окупації послідовно визначається на основі фактів. Абсолютно не має значення, чи отримала схвалення така окупація Радою Безпеки, або ж вона просто є наслідком агресивного вторгнення, звільнення, або ж має місце офіційна заява в якості такої.
		З аналізу норм вказаних конвенцій можна підсумувати наступні ознаки ефективного контролю, а саме: достатня присутність військ держави окупанта; держава окупант здійснює свою владу над окупованою владою, яка втратила здатність до громадських функцій; ворожі сили здалися, були переможені чи відступили; над територією була встановлена тимчасова адміністрація; держава окупант видає укази громадянському населенню та контролює їх виконання. 
		Здійснення Російською Федерацією ефективного контролю частини території України, а саме частини Донецької і Луганської області, з усіма його ознаками підтверджується в сукупності наступними доказами.
		Так, про присутність військ Російської федерації говориться в повідомленні інформаційно-аналітичного центру РНБО від 08.08.2014 р., згідно з яким: «З Росії в Красний Луч Луганської області) бойовики завезли 15 систем залпового вогню "Град". Не припиняються факти постачання важкого озброєння для терористів з території Росії. Так, вчора о 17:45 в районі міста Красний Луч Луганської області зафіксовано розгортання бойовиками 15 установок "Град" (http://www.rbc.ua/rus/news/iz-rf-v-krasnyy-luch-luganskoy-obl-boeviki-zavezli-15-gradov--08082014125100).
		Видання InformNapalm з посиланням на данні OSINT-розвідки відкритих джерел інформації зазначає, що в соціальних мережах виявлені докази присутності на території Луганської області, що контролюється бойовиками, російських військовослужбовців зі складу 22-ої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу ВС РФ. Відмічається, що офіційним місцем дислокації бригади вважається в/ч 11659 в селищі Степний, Ростовської області. На фотознімках в соціальних мережах, завантажених в травні 2015 року, російські спецназівці позують в Луганську у впізнаваних місцях на фоні місцевих пам`яток: пам`ятник танка часів Другої всесвітньої війни "Марк-5" в парку "Дружби Народів" та в зоопарку (http://apostrophe. com.ua/news/society/accidents/2015-06-03/smi-nashli-novyih-grushnikov-na-donbasse-opublikovanyi-foto-/25916).
		Згідно інформації, що міститься в статті під назвою «ЗМІ: Росіянин, затриманий під Луганськом, визнав присутність армії РФ на Донбасі» від 22.05.2015 р., що опублікована в інтернет-виданні «Информационное агентство "Росбалт"», полонені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були затримані в Луганській області, заявили журналістам, що самі не звільнялись з лав Збройних сил РФ. При цьому один з них, за даними ЗМІ, визнав присутність російської армії на Донбасі (http://www. rosbalt.ru/ukraina/2015/05/22/1400833.html).
		В звіті спостережної місії ОБСЄ за 20 травня 2015 року зазначено, що місія ОБСЄ відвідала затриманих біля Щастя на Луганщині двох росіян та підтверджує, що вони є співробітниками ГРУ РФ. Представники ОБСЄ мали змогу поспілкуватися у шпиталі із росіянами віч-на-віч, тобто без присутності української сторони та за наслідками зазначили в звіті: "Обидва затримані підтвердили, що є військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації. Вони заявили, що виконували в Україні розвідувальну місію. Вони були озброєні, але не мали наказу атакувати" (http://www.pravda.com.ua/news/2015/05/21/7068652/).
		Згідно повідомлень Міністерства оборони України, війська України несуть втрати від наступу військовослужбовців держави агресора Російської Федерації, які, використовуючи важку техніку та озброєння, змушують сили АТО відступати з опорних пунктів. Так, відповідно до тексту повідомлення Міністерства оборони України від 20 січня 2015 року в результаті боїв на території Донецького аеропорту війська терористів підірвали злітну смугу. Бої за аеропорт продовжуються. У результаті бою сили АТО відійшли від 31 блокпосту до опорного пункту та, отримавши підкріплення (боєприпаси), продовжують вести бій, аби відновити свої позиції й вибити звідти ворога ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
		Згідно інформації, що міститься в статті під назвою «Війна Росії проти України: російські війська стягують до Маріуполя «Гради» та «Урагани» від 05.09.2015 р., що опублікована в інтернет-виданні «Преступности НЕТ»: українська армія відходить від раніше зайнятих позицій на Донбасі під натиском російської армії. Українські сили проводять перегрупування, поповнюють сили та вибудовують нову лінію оборони від російського вторгнення (https://news.pn/ru/RussiaInvadedUkraine/113296).
		Крім цього, на окупованій частині Луганської та Донецької області лідер самопроголошеної "Луганської народної республіки" ОСОБА_7 підписав загальнообов`язковий для населення окупованої частини Луганської та Донецької області "наказ" про введення в області "військового стану" і оголосив "мобілізацію": "Наказую ввести воєнний стан і оголосити повну мобілізацію на території ЛНР", - йдеться у "документі". Крім того, ОСОБА_8 звернувся до президента Російської Федерації ОСОБА_9 із закликом ввести "миротворчі війська" на територію самопроголошеної "ЛНР" (http://tsn.ua/politika/lider-teroristiv-ogolosiv-na-luganschini-voyenniy-stan-i-poprosiv-putina-vvesti-viyska-350867.html).
		Проявами діяльності Російської Федерації як країни окупанта, що свідчить про її ефективний контроль частини території Луганської і Донецької області можуть свідчити також факти введення в обіг для розрахунків з населенням та виплат соціальних платежів національної валюти Російської федерації, а саме рубля. Так, в статті під назвою «В «ЛНР» почали виплачувати пенсії в російських рулях», що опублікована в інтернет-виданні «Бізнес портал FDLX.COM» зазначається, що Росія взяла на утримання ЛНР, а гривня стала дефіцитним товаром в окупованій Луганській області. Влада терористичної організації вирішила поновити виплату пенсій. Пенсію виплачують в рублях, орієнтуючись на розмір в довоєнний період, із розрахунку 2 гривні  1 рубль. В розрахунках домінує рубль, який став офіційною валютою.
		В статті під назвою «Пенсії на окупованій Луганщині будуть платити лише рублями», що опублікована в інтернет-виданні «Телеканал новин «24» від 30 березня 2015 року зазначено, що так звана "виконуючий обов`язки голови Пенсійного фонду" самопроголошеної "Луганської народної республіки" Тетяна Васільєва заявляє, що виплати пенсій на окупованій Луганщині будуть здійснюватися виключно в російських рублях.
		Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає вірним твердження заявниці, що Російська Федерація здійснює ефективний контроль частини Луганської та Донецької області, Україна, що в свою чергу дає підстави вважати частину Луганської та Донецької області окупованою Російською Федерацією.
		Що стосується обставин вимушеного переселення заявниці з частини окупованої Російською Федерацією території Луганської області, зокрема АДРЕСА_1 , то суд виходить з наступного.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій. 
		У ст. 2 IV Женевської конвенції 1949 р. зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору. 
		Згідно зі ст. 43 IV Гаазької конвенції 1907 р., супротивник, що зайняв територію, зобов`язаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв`язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження зв`язків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:
		a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
		b) захоплення заручників;
		c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
		d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Однак всупереч норм вказаної Конвенції, Російська Федерація неодноразово порушувала права громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Така позиція закріплена і в Постанови Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».
		Зокрема, аналіз інформації, що міститься в інтернет виданнях, на які посилалась заявниця вказують на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації.
		Так, 06 квітня 2014 року у м Луганськ групою озброєних людей була захоплена будівля Управління Служби безпеки у Луганській області (з великим арсеналом зброї).(http://sled.net.ua /zakhvat/luganskoy/sbu/god/beznakazannosti/2015/07/04; http:// podrobnosti. ua/ ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.20-21). 
		29  30 квітня 2014 року у м Луганськ групою озброєних людей були захоплені будівлі органів державної влади України: Луганської обласної державної адміністрації, Головного управління МВС України у Луганській області, Прокуратури Луганської області, Апеляційного суду Луганської області.( http://news.bigmir.net/ukraine/812829-Lugansk-vo-vlasti-separatistov--kak-zahvatyvali-OGA--miliciju--prokuraturu-i-sud;)
		Над будівлею Луганської обласної державної адміністрації було піднято Державний прапор РФ. Державний прапор України було спалено в сквері поруч з будівлею Луганської обласної державної адміністрації. Також Державний прапор РФ було вивішено над будівлею Апеляційного суду Луганської області.
		Крім того, групою озброєних людей був захоплений Луганський обласний радіотелевізійний передавальний центр (http://rus. newsru.ua/ukraine/19apr2014/zontov.html). 
		29 квітня 2014 року Державний прапор РФ був піднятий над виконкомом м. Красний Луч.
		В результаті використання бойовиками важкої артилерії та іншого озброєння масово гинуть люди, в тому числі жінки та діти, завдаються істотні ушкодження здоров`ю людей, знищується їх нерухоме та рухоме майно.( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; http://www.segodnya.ua/regions/donetsk/v-luganskoy-oblasti-pod-gradami-pogibla-semya-foto-18-583101.html http://donbass.comments.ua/news/118196-v-krasnom-luche-rezultate - vzriva.html;)
		Крім того, бойовиками у громадян незаконно вилучається майно, належне їм на праві власності.(http://www.aif.ua /society/social/1217929) 
		На зазначених територіях люди тривалий час вимушені проживати без світла, води, мобільного та стаціонарного зв`язку. Запаси палива вичерпані, працює незначна кількість аптек. Також закриті магазини, банки, які не виплачують пенсії, зарплати, соціальні виплати. Почались проблеми з забезпеченням продовольства. Люди живуть впроголодь. Деякі залишились без даху над головою. ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; http://kp.ua/ politics/465290-den-v-zone-ato-boy-za-krasnyi-luch-obstrel-donetska-y-luhanska; http://dn.depo.ua/ukr /lugansk/itogi-nedeli-v-lnr-svyazi-plotnitskogo-s-fsb-i-ubiystva-04102015220000) 
		З метою недопущення розповсюдження будь-якої інформації з територій, що контролюються нелегітимними органами влади незаконно проголошених ДНР та ЛНР, здійснюється переслідування журналістів шляхом їх викрадення, побиття. Бойовики незаконно вилучають у журналістів фото- та відеокамери, інші носії інформації. Теле- та радіотрансляція каналів майже відсутня. ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ;http://prostir.pl/donbas/2015/09/04/02-2/; http://rus.newsru.ua/ukraine/21apr2014/zhurnalisty.html)
		Не забезпечується належним чином виплата громадянам, що находяться на окупованій території Луганської області та Донецької області належних їм щомісячних соціальних платежів, чим позбавляється можливість для купівлі засобів до існування, медикаментів. Таке підтверджується обставинами, викладеними в статті «В окупованому Луганську бойовики перестали виплачувати пенсії» від 15.04.2015р., що опублікована на сторінці інтернет-видання «Bigmir.net» з посиланням на informator.lg.ua. Зокрема в статті йдеться про те, що в Луганську видача пенсій жителям окупованого міста, розпланована так званим «керівництвом» ЛНР на декілька днів, закінчилась достроково. Тобто кошти, виділені для пенсійних виплат, закінчились (http://news.bigmir.net/ukraine/ 891244-V-okkypirovannom-Lyganske-boeviki-perestali-viplachivat-pensii).
		Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті анексії Криму та збройної агресії на сході України понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року. Близько 1 500 000 (мільйон п`ятсот тисяч) осіб були змушені покинути свої домівки через конфлікт в східній Україні, згідно з даними УВКБ ООН станом на 14 серпня 2015 року. http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map 
		Щодо порушень, гарантованих вищезгаданими Конвенціями прав самої ОСОБА_2 , то такі підтверджуються наступними доказами по справі. 
		Так, 11 серпня 2014 р. в належну їй квартиру по вул. Котовського влучив снаряд в результаті обстрілу, який був здійснений з центру Луганська де зосереджувались незаконно створені військові формування. 15 серпня донька заявниці дізналась про це із соціальної мережі "Вконтакте" в групі "Луганск, поселок ОСОБА_10 ". 
		1 вересня 2014 року заявниця разом зі своїм сином, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , під час огляду свого обстріляного помешкання виявила руйнування стін оселі, обладнання та побутової техніки, що підтверджується актом обстеження нанесеної шкоди від 20 серпня 2015 року. 
		Тобто результатом збройної агресії Російської Федерації особисто для заявниця стала втрата належного майна і житла.
		Після окупації частини Луганської області Російською Федерацією з ОСОБА_2 під впливом російської пропаганди припинили спілкування знайомі та друзі. Їй фактично доводилося жити у «внутрішній еміграції», спілкуючись лише з певним колом людей, які поділяли її проукраїнські погляди. 
		Жити у таких умовах було надзвичайно складно, щодня вона боялася за своє життя та здоров`я, оскільки в будь-який час могла стати мішенню для представників самопроголошеної «ЛНР». 
		В результаті ОСОБА_2 через постійну загрозу для життя та здоров`я в листопаді 2014 року вимушена була залишити Луганську область та переїхати до Києва аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку. Після переїзду була зареєстрована та проживала в гуртожитку разом із дочкою за адресою АДРЕСА_4 ., а з середини серпня 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_5 . 
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на частин території Луганської області було порушено низку конституційних прав заявниці, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом ІІ Конституції України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні становлено, що на ім`я ОСОБА_2 . Управлінням соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації видана довідка № 3001002380 від 19.11.2014 року, яка посвідчує лише факт її вимушеного переселення з Луганська до м. Києва і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади. 
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 переселилась з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_2 необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана ОСОБА_2 заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -
		Вирішив
		Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в жовтні 2014 року з тимчасово окупованої території Луганської області відбулося внаслідок військової агресії Російської Федерації. 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва. 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...