Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/3249/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2015.
Дата набрання законної сили: 23.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
		 
		 
		Справа № 22-12552                                   Головуючий у 1-й інстанції - Савицький О.А.
		                                                                                                  Доповідач - Пікуль А.А.
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 
		23 листопада 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		 
		         головуючого                                   Пікуль А.А.
		         суддів                                              Гаращенка Д.Р.
		                                                                  ГоловачоваЯ.В.
		 
		         секретар                                          Ільченко В.В. 
		                            
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_7, про поновлення авторських прав,-
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_6 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_7, про поновлення авторських прав.
		Суд стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 12 180 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.
		В задоволенні іншої частини позовної вимоги про стягнення коштів у розмірі 12 180 грн. судом відмовлено.
		Рішення суду оскаржується обома сторонами.
		ОСОБА_6 через свого представника, ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.137-139).
		ОСОБА_4 через свого представника, ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.120-124).
		 
		В суд апеляційної інстанції третя особа ФОП ОСОБА_7 не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлялась належним чином. 
		Суд ухвалив розглядати справу у відсутність третьої особи, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
		 
		Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника ОСОБА_6, ОСОБА_8, який підтримав подану в інтересах позивача апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити відмовивши у задоволенні апеляційної скарги протилежної сторони, представника відповідача, ОСОБА_3, який підтримав подану в інтересах відповідача апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити відмовивши у задоволенні апеляційної скарги протилежної сторони, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги сторін слід відхилити з таких підстав.
		При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
		17 січня 2015 року в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, зафіксовано факт реалізації товару - магніту "ІНФОРМАЦІЯ_2" (а.с.10), на якому без дозволу відтворений один з творів образотворчого мистецтва ОСОБА_6 
		20 січня 2015 року в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4, також зафіксовано факт реалізації товару - магніту "ІНФОРМАЦІЯ_3" (а.с.11), на якому без дозволу автора відтворений один з творів образотворчого мистецтва ОСОБА_6 
		На підтвердження даних фактів стороною позивача було надано: копії з її творів образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3"; магніти із зображеннями цих творів придбані у магазинах відповідача; чеки, видані в кіосках "ІНФОРМАЦІЯ_1" з зазначенням найменування товару - магніт акцент та магніт вініловий "Гапчинська" ціною по 10 грн., а також відеозйомку придбання вказаних магнітів у торговій мережі відповідачки (а.с.8-11, 21-31, 65).
		Також, факт реалізації магнітів із зображенням творів, автором яких є позивач, підтверджується наданими відповідачем Договором поставки №30/01-14 від 30 січня 2014 року між нею і ОСОБА_7 та накладною від 20 березня 2014 року (а.с.71 -73, 78).
		Вищевказані твори образотворчого мистецтва належать ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію авторського права НОМЕР_1 від 20 травня 2014 року (а.с.13) та Афідевітом-заявою від 2 грудня 2014 року (а.с.12-14).
		Авторство позивача підтверджується підписом на оригінальних примірниках творів, а саме у нижньому лівому куті кожної з робіт зазначено: "ОСОБА_6".
		За встановлених обставин, виходячи з того, що у відповідача не було законного права на використання зображень (малюнків), автором яких являється ОСОБА_6, оскільки між сторонами не укладався договір про передачу прав на використання цих малюнків, районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення авторського права у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що складає 12 180 грн.
		 
		Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
		Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 на суму 12 180 грн. відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
		Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
		Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого ОСОБА_6 позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.116-118).
		Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційні скарги позивача та відповідача не містять, в ході апеляційного розгляду представник позивача, ОСОБА_8, та представник відповідача, ОСОБА_3, також не навели таких обставин.
		 
		Посилання апеляційної скарги ОСОБА_4 на те, що майнові авторські права позивача дозволяти або  забороняти розповсюдження творів шляхом першого продажу не є порушеними, оскільки розповсюдження відповідачем магнітів не здійснювалося шляхом першого продажу, відхиляються апеляційним судом. 
		Указані доводи не мають правового значення для вирішення даної справи, а відповідач помилково ототожнив розповсюдження творів (оригіналу твору, його примірників) шляхом першого продажу із розповсюдженням незаконно відтворених (один із видів використання) творів, тобто із розповсюдженням контрафактних примірників творів.  
		 
		Апеляційний суд також відхиляє як безпідставні, такі, що суперечать наявним у справі письмовим доказам (а.с.8, 10-14), доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення районний суд дійшов помилкового висновку щодо порушення авторських прав позивача відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні докази того, що куплені у ФОП ОСОБА_4 магніти містять твори образотворчого мистецтва ОСОБА_6, факт належності авторських прав на малюнки, які зображені на магнітах, саме ОСОБА_6 не доведений.
		Крім того, в ході апеляційного розгляду справи представник відповідача, ОСОБА_3, визнав факт порушення відповідачем авторських прав позивача.
		 
		Доводи апеляційних скарг сторін щодо невідповідності обставинам справи висновків районного суду в частині визначення розміру компенсації за порушення відповідачем авторських прав ОСОБА_6 також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
		В своїй апеляційній скарзі представник позивача вказує, що суду першої інстанції відповідно до заявлених вимог слід було визначати компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за порушення щодо кожного об'єкта інтелектуальної власності, а всього - 20 мінімальних заробітних плат, виходячи з того, що відповідачем неправомірно використано два об'єкти інтелектуальної власності.
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі вказує, що визначений районним судом розмір компенсації - 12 423 грн., не може вважатися співмірним розміру отриманого відповідачем доходу від продажу магнітів із зображенням творів позивача - 20 грн., а відтак, ураховуючи, що стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним, у позові слід відмовити.   
		 
		Відповідно до п."г", ч.1 ст.52 Закону України "Про авторські право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Пунктом "г", ч.2 ст.52 указаного Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Згідно з роз'ясненнями п.42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 4 червня 2010 року, при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
		При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. 
		За правилом ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		За змістом п.42 цитованої Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування судами норм законодавства", розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
		Ураховуючи наведені норми чинного законодавства та роз'яснення  Верховного Суду України у контексті обставин даної конкретної справи, а саме, виходячи з: факту порушення ФОП ОСОБА_4 авторських прав ОСОБА_6 шляхом продажу контрафактних примірників творів (магнітів із зображенням творів позивача) -"ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3"; ураховуючи розмір доходу, отриманий ФОП ОСОБА_4 внаслідок реалізації контрафактних примірників творів - по 10 грн. за кожен; наміри та поведінку відповідача - реалізація контрафактних примірників творів, отриманих за договорами з третьою особою, та відсутність доказів на підтвердження наявності умислу відповідача на порушення авторських прав позивача,  суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що задовольняючи пред'явлені позовні вимоги, районний суд обґрунтовано визначив компенсацію за порушення авторського права у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
		Підстав вважати, що при визначенні розміру компенсації районним судом невірно ураховані роз'яснення п.42 вищезазначеної Пленуму Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції не вбачає.
		 Оскільки відповідно до наявних у справі письмових доказів ОСОБА_4 за накладною від 20 березня 2014 року отримала магніти сувенірні «ОСОБА_6» у кількості 55 штук (а.с.78), указаний розмір компенсації є справедливим, розумним та адекватним допущеному відповідачем порушенню авторських прав позивача на твори образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_3", підстав для звільнення відповідача від сплати компенсації немає.
		Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційні скарги сторін не містять.
		 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційних скаргах сторін, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного  рішення немає.
		Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 відхилити.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 серпня 2015  року залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		 
		           Головуючий:                      А.А. Пікуль
		 
		                     Судді:                       Д.Р. Гаращенко
		 
		                                                        Я.В. Головачов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...