Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/17/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2015. Зареєстровано: 02.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2015.
Дата набрання законної сили: 23.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" листопада 2015 р.                                                                  Справа № 920/17/15  
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя  Гребенюк Н. В. 
		при секретарі Томіній І.В.
		за участю представників сторін:
		прокурора Харківської області:
		ОСОБА_1 посвідчення №032167 від 11.02.2015 р.
		позивача: не з'явився.
		відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №26/05/15 від 26.05.2015 р.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ" (вх. №  4000С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2015р. у справі № 920/17/15
		за позовом  заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
		до ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ, м. Суми
		про стягнення 4154530,00 грн.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В січні 2015 р. заступник прокурора Подільського району м. Києва 23.05.2015р. звернувся до господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом, в якому просив (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.06.2015 р.) на підставі договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 27 від 13.05.2009 року стягнути з ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 4 023 740,00 грн., в тому числі сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 505 480,00 грн. та 518 260,00 грн. пені.
		Рішенням господарського суду Сумської області від 17.06.2015 р. позов задоволено частково в сумі 3505480,00 грн.
		Стягнуто з ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві 3 505 480,00 грн.
		В решті позовних вимог в сумі 518260,00 грн.  відмовлено.
		Стягнуто з ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ в доход державного бюджету України 70 109,60 грн. судового збору. 
		Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в цій частині у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача.
		Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що прокурором при поданні позову не зазначено в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави. Крім того, місцевим господарським судом не взято до уваги положення ст. 30, 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Також, відповідач зазначає, що господарським судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено її до розгляду  на 31.08.2015 р. 
		До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача за вхідним № 11740 від 11.08.2015 року про відкладення розгляду справи в звязку з перебуванням представника у відпустці.
		Позивачем 20.08.2015 р. надано клопотання про розгляд справи без участі його представника.
		20.08.2015 р. за вх. № 12160 позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду  без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. 
		Прокурор Подільського району м. Києва 31.08.2015 р. надав за вх. № 12452  відзив на апеляційну скаргу, в якому також проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду  без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. 
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 21.09.2015 р.
		Прокурором Подільського району м. Києва 18.09.2015 р. за вх. № 13199 надані додаткові пояснення по справі.
		Позивачем 21.09.2015 р. за вх. № 13248 надані пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 07.10.2015 р.
		Відповідач 02.10.2015 р. за вх. № 13703 надані додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.
		Позивачем надано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме докази направлення відповідачу акту звіряння взаєморозрахунків за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва від 13.05.2009 р. № 87.
		Позивачем 05.10.2015 р. за вх. № 13799 надані пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.
		Відповідачем 07.10.2015 р. за вх. № 13904 надано заяву про зупинення провадження у справі до вирішення повязаної з нею справи № 910/25768/15 про тлумачення п. 3.1 договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 27 від 13.05.2009 року та п. 3.1 додаткової угоди № 1 від 01.04.2010 р. до спірного договору у взаємозвязку з п. 2.1. спірного договору та п.п. 3, 5.3, 6 зазначеної додаткової угоди.
		Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, колегія суддів встановила наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. 
		За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
		Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
		Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні  суттєвих для даного спору обставин. На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі N 920/17/15 і вважає за необхідне розглянути справу по суті. 
		07.10.2015 р.  відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи та про визнання обовязковою явку позивача та відповідача.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 26.10.2015 р.
		Щодо вимоги про визнання обовязковою явку позивача та відповідача колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що згідно статті 22 ГПК явка сторони у судове засідання є її правом, яке вона реалізує на власний розсуд. Крім того, позивач просив розглянути дану справу без участі його представника.
		Відповідач 23.10.2015 р. за вх. № 14509 надані додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.
		Позивачем 26.10.2015 р. за вх. № 14544 надані пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.11.2015 р.
		Позивачем 18.11.2015 р. за вх. № 15615 надані пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.
		Позивачем 19.11.2015 р. надано клопотання про розгляд справи без участі його представника.
		23.11.2015 р. за вх. № 14714 прокурором Подільського району м. Києва надані пояснення.
		В судове засідання, призначене на 23.11.2015 р. представник позивача не зявився, просив розглядати справу без його участі.
		Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, наявність клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представник відповідача та прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 13.05.2009 року між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ (забудовником) укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 27 від 13.05.2009 року.  
		Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору передбачено, що предметом договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у звязку із будівництвом офісно-торговельного центру з підземним паркінгом загальною площею 13 170,25 кв.м. (в т.ч. площа офісної частини  11 005,16 кв.м., промтоварних магазинів  339,56 кв.м., підземного паркінгу на 35 м/м  1186,53 кв.м., технічних приміщень  639,00 кв.м.) на вул. Спаській , 26/14 у Подільському районі м. Києва.
		Розмір пайового внеску, відповідно до пункту 2.1. договору та згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 від 12.05.2009р., які є невідємною частиною цього договору, становить 4 736  849,00 грн. 
		Пунктом 3.1. договору пайової участі передбачено, що пайовий внесок сплачується у строк до 28.12.2011 року включено на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
		01.04.2010 року між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до п. 4 якої залишок пайового внеску в розмірі 3 256 580,00 грн. у строк до грудня 2011 року включно. 
		З метою дотримання вимог містобудівного законодавства з боку відповідача, на його адресу позивачем було надіслано претензію від 09.09.2011р. № 049-08/5/07-11.
		Крім того, за результатами розгляду звернення відповідача про відстрочення до липня 2012 року сплати залишку пайового внеску згідно додаткової угоди № 1 від 01.04.2010 р. та договору від 13.05.2009р., постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку надано згоду відповідачу на відстрочення сплати залишку пайового внеску до 01.07.2012 р., про що винесено рішення 27.02.2012 р. № 29/280-154.
		Як зазначає позивач (а.с. 79, том 1), на виконання вищезазначеного рішення Комісії, на адресу відповідача надіслано проект додаткової угоди № 2 до договору пайової участі № 87 від 13.05.2009 р., відповідно до умов якої термін сплати пайового внеску відтерміновано до 01.07.2012р. проте, відповідачем проект даної додаткової угоди підписано не було, а взяті на себе зобовязання до 01.07.2012р. не виконано.    
		В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскільки проект додаткової угоди не підписаний з боку відповідача, строк виконання зобовязання не можна вважати таким, що продовжений на строк до 01.07.2012 р.  Цим твердженням представник відповідача обґрунтував своє заперечення щодо витікання строку позовної давності. 
		Розглянувши правовідносини, що склалися у звязку із наданням позивачем (кредитором) згоди на продовження строку виконання грошового зобовязання, колегія суддів встановила наступне.
		Згідно положень ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо. Обовязковою умовою є додержання форми договору, яка стосовно даного казусу є простою письмовою. 
		Таким чином, з урахуванням приписів ст. 181 ГК, колегія суддів приходить до висновку, що боржником (ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ) зроблена оферта про продовження строку виконання зобовязання, яка була акцептована кредитором шляхом винесення рішення  27.02.2012 р. № 29/280-154 постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. 
		Факт не підписання відповідачем проекту додаткової угоди № 2 до договору пайової участі № 87 від 13.05.2009 р. не тягне недійсності правочину про продовження строку виконання зобовязання, укладеного шляхом обміну листами, оскільки відсутні передбачені законом підстави нікчемності такої угоди, а з вимогою про визнання недійсним зазначеного правочину жодна з його сторін не зверталася. 
		Таким чином, строк виконання зобовязання був узгоджений сторонами до 01.07.2012 р.  
		При поданні позову прокурор зазначив, що несплата відповідачем пайового внеску призводить до недотримання коштів перед бюджетом міста Києва, чим порушуються інтереси держави. 
		Відповідно до ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.  Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. 
		Як свідчать матеріали справи, в порушення умов укладеного договору № 87 та додатку № 1 до нього, відповідач не виконав взяті на себе зобовязання з оплати пайового внеску. 
		Так, відповідач не заперечує факт укладення договору та зазначає, що будівництво обєкта призупинено з травня 2010 року через фінансову банківську кризу, оскільки фінансування здійснювалось за рахунок банківських кредитів. З тих же причин ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ змушене було призупинити й оплату пайових внесків. 
		Відповідач вважає, що шкоди інтересам держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради не завдано, оскільки готовність обєкта складає 59%, а ч. 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено можливість перерахування коштів замовника до прийняття обєкта будівництва в експлуатацію.
		Проте, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача, викладеною в апеляційній скарзі, оскільки ч. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін. Крім того, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. При цьому, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. 
		Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами 
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).     
		В матеріалах справи містяться пояснення позивача (а.с. 1, том 2) щодо розрахунку обсягу пайової участі від 13.05.2009р. № 87 та визначення розміру заборгованості. Так, відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009р. № 124/1179 методика розрахунку пайової участі забудовників передбачає врахування індексів інфляції з 01.01.2009р. (розділ 6 Додатку 16 Порядок визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва) при розрахунку пайового внеску та до повного розрахунку за договором у випадку порушення умов договору (п. 4.10 Додатку 16).
		Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 01.04.2010 року до договору № 87 ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ повинно було перерахувати пайовий внесок в розмірі 3 256     580,00 грн. у строк з січня до грудня 2011 року включно, тобто єдиною сумою у встановлений сторонами строк.  
		Таким чином, сторони пунктом 4 додаткової угоди узгодили саме такий порядок перерахування 3  256  580,00 грн. пайового внеску.
		Як зазначає позивач, перша частка пайового внеску мала бути сплачена до 29.01.2011 року, натомість перший платіж здійснено 13.03.2012 року. Коригування суми до оплати на індекс інфляції передбачено п. 3.10 договору № 87 від 13.05.2009 р. а відповідно до п. 5.2. додаткової угоди до зазначеного договору та п. 4.10 рішення Київської міської ради від 06.03.2009р. № 124/1179, у випадку порушення термінів сплати пайового внеску, сума платежу на момент оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобовязань по його сплаті.
		Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення боргу, колегія суддів вважає зазначити наступне.
		Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
		Згідно п. 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обовязку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: письмове прохання відстрочити сплату боргу, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.
		Так, додатковою угодою № 1 до договору № 87 від 01.04.2010р. відповідач зобовязався перерахувати залишок пайового внеску в сумі 3256580,00 грн. до грудня 2011 року. 
		Крім того, як свідчать матеріали справи, листом від 24.10.2011 року № 1062-с відповідач звернувся до Департаменту економіки та інвестицій з проханням відстрочити сплату пайового внеску до введення обєкта в експлуатацію до 2016 року.  
		За результатами даного звернення Постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку надано згоду відповідачу на відстрочення сплати залишку пайового внеску до 01.07.2012р.
		Опираючись на вищевикладені висновки щодо укладання правочину про продовження строків виконання грошового зобовязання, колегія суддів приходить до висновку про те, що строк позовної давності щодо стягнення основної суми заборгованості не сплив.  
		Оцінюючи заперечення відповідача щодо помилкового розрахунку позивачем суми позовних вимог, колегія суддів зазначає таке. 
		Відповідно до умов додаткової угоди від 01.04.2010 до договору № 87 від 13.05.2009,
		ТОВ ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ мала перераховувати залишок пайового внеску у сумі
		З 256 580, 00 гри. (без ПДВ) в термін з січня 2011р. по грудень 2011р. включно.
		Пайовий внесок, який мав бути сплачений в грудні 2011 р. скориговано на індекс
		інфляції, відтак станом на 31.12.2011 сума боргу становила 3 933 110, 00 грн.
		Як свідчать матеріали справи, індекс інфляції позивачем розраховано наступним чином - взято всі показники індексів інфляції з 01.01.2009 до 31.12.2011 та вирахувано середній показник за даний період
		Відповідно до п. 5.2 додаткової угоди до зазначеного договору та п. 4.10 Додатку 16 до Рішення Київської міської ради, від 06.03.2009р. №124/1179, у випадку порушення термінів  сплати пайового внеску, зазначених у договорі, сума платежу на момент оплати коригується  на  індекс інфляції з  моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті. Тому, суму пайового внеску яка мала бути сплачена 31.12.2011 (3 933 110,00) скориговано на індекс  інфляції на дату оплати, яка відбулась 13.03.2012. Таким чином, станом на 13,03.2012 сума пайового внеску становила 3 954 640,00 грн.
		Пайовий внесок мав бути сплачений в термін до 31.12.2011 року включно. Натомість частковий платіж здійснено 13.03.2012 року у сумі 1 085,52 тис грн.
		Відповідно до пп. 5.1 додаткової угоди до зазначеного договору забудовник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати.
		Таким чином, Департаментом нараховано пеню за несвоєчасно сплачену частку пайового внеску за період з 01.01.2012 (виконання зобов'язань згідно додаткової угоди) по 13.03.2012 (момент оплати частини боргу): 73 (доби) * 0,1%*1 085,52 = 79,24 тис. грн.
		Таким чином, заборгованість відповідача станом на 13.03.2012 р. складала 2 948 360,00 грн.
		На момент подачі позову (24.12.2014) несплачену частку пайового внеску 2 948 360,00 скориговано на інфляцію = 3 505 480, 00 грн.
		Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, умови укладеного між сторонами договору, додаткової угоди та норми чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 505 480,00 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правомірними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
		Крім того, на підставі п. 4.1 договору та 5.1. додаткової угоди позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% від розміру заборгованості пайового внеску за період з 01.01.2012р. по 07.11.2014р., що складає  518     260,00 грн.
		В заяві № 23/02/15-01 від 24.02.2015р. відповідач просив також про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені (а.с. 74, том 1).
		Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки застосовується скорочений строк позовної давності тривалістю 1 рік. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. 
		Посилання прокурора на те, що заявником позовних вимог по даній справ є заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Посилання прокурора на те, що про факт порушення інтересів держави їй стало відомо з листа Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради від 03.12.2014р. не береться судом до уваги, оскільки згідно п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 518 260,00 грн. пені.
		Щодо не зазначення прокурором в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що 
		Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує  справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду  в інтересах держави, а згідно з частиною 3 цієї статті прокурор, який звертається  до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає  порушення інтересів  держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений  здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Також частиною 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. 
		За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано в тому числі повноваження органу виконавчої влади (органи місцевого самоврядування).
		Крім того, у вказаному рішенні визначено зміст поняття "інтереси держави" та зазначено, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Відповідно до п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.99 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.
		Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень прокурор або його заступник мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
		Відповідно до статті 7 Конституції України держава гарантує існування місцевого самоврядування в Україні.
		Крім того,   відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України  Держава бере участь у формуванні доходів  бюджетів  місцевого самоврядування,  фінансово   підтримує   місцеве   самоврядування. Витрати органів місцевого  самоврядування,  що  виникли  внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
		Несплата відповідачем пайового внеску призводить до недотримання коштів перед бюджетом м. Києва, чим порушуються інтереси держави.
		На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ТОВ "ПЕРСПЕКТИВА РЕЗИДЕНЦІЯ" на рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2015р. у справі № 920/17/15 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2015р. у справі № 920/17/15 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддя                                                                    Слободін М.М.
		 
		 
		Суддя                                                                                           Гончар Т. В.  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Гребенюк Н. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...