Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1511/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2015. Зареєстровано: 08.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2015.
Дата набрання законної сили: 15.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 "04" листопада 2015 р.Справа № 925/1511/15
		 
		Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Голосінській Н.М., Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача  ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача  ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східконтракт» до державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» про стягнення 6168690 грн.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04.09.2015 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Східконтракт» звернувся в господарський суд з позовом до державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу № 14/16 від 01.12.2014 року, 3069000 грн. попередньої оплати товару, 2792790 грн. пені за період прострочення з 02.01.2015 по 02.07.2015 року (182 дні), 306900 грн. штрафу, що разом складає 6168690 грн., та відшкодування понесених судових витрат  сплаченого судового збору у розмірі 73080 грн.
		Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 82-83), в якому позов визнав частково в частині вимог про стягнення 3069000 грн. основного боргу, в частині вимог про стягнення 2792790 грн. пені і 306900 грн. штрафу заперечував з мотивів суперечності цих вимог нормам ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 1, п. 3. ч. 2 ст. 231 ГК України.
		В засіданні суду представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві і письмовому запереченні на відзив (а.с. 96-98), підтримала і просила суд задовольнити повністю, представник відповідача визнала позовні вимоги частково в сумі 3069000 грн. основного боргу, в частині вимог про стягнення 2792790 грн. пені і 306900 грн. штрафу позов не визнала і просила відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
		Згідно зі ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.
		01.12.2014 року відповідач - державне підприємство «Іваньківський цукровий завод», як продавець, та позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Східконтракт», як покупець, уклали договір купівлі-продажу № 14/16 (далі - договір) (а.с.11-13). За умовами пунктів 1.1., 1.2. договору продавець зобовязався передати у власність покупця цукор білий кристалічний (далі - товар), а покупець  прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Найменування товару, вартість за одиницю, загальна вартість, строки поставки визначаються Специфікаціями на кожну партію товару, які є невідємною частиною цього договору.
		Крім того, за умовами договору сторони, зокрема, погодили, що:
		кількість товару, одиниця виміру, ціна та загальна вартість партії товару, що підлягає передачі покупцеві, відповідно до цього договору, визначаються у Специфікаціях, які є невідємними частинами цього договору, а також фіксується у рахунках-фактурах, накладних, які видаються на кожну партію товару, яка поставляється (п. 4.1); 
		підставою для здійснення передачі товару за цим договором є підписана сторонами Специфікація. Строки передачі чергової партії товару визначаються у Специфікації (п.п. 5.1., 5.2.);
		розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати в безготівковій формі. Оплата кожної партії товару здійснюється відповідно до Специфікації (п.п. 6.1., 6.2.);
		договір діє до 31.12.2016 року, а щодо взаєморозрахунків сторін  до повного виконання (п. 7.1.);
		у випадку неотримання або несвоєчасного отримання покупцем замовленої партії товару у строки, визначені згідно з п. 1.2. та відповідній специфікації до договору, продавець сплачує неустойку в розмірі 0,5% від вартості неотриманого (несвоєчасно отриманого) покупцем товару за кожний день прострочення виконання. У випадку, якщо порушення строку поставки триває більше 14 календарних днів, покупець має право відмовитись від поставки цієї партії продукції і вимагати від продавця повернення сплаченої суми передоплати разом зі сплатою неустойки, а також вимагати продавця сплатити штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару (п. 8.4.).
		02.12.2014 року сторони підписали Специфікацію № 1 (Додаток до договору купівлі-продажу №14/16 від 01.12.2014 року) у якій домовились, що продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар у кількості 500 тонн у мішках поліпропіленових, за ціною 6600 грн. за одну тону на умовах передоплати товару у розмірі 3300000 грн. до 03.12.2014 року, відвантаження товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оплати (а.с. 14).
		На виконання умов договору відповідач виставив рахунок-фактуру № ЦЗ-0000081 від 01.12.2014 року на суму 3300000 грн., а позивач платіжним дорученням № 1254 від 02.12.2014 року сплатив відповідачу 3300000 грн. в якості оплати по виставленому рахунку (а.с. 15, 16).
		По видатковій накладній № ЦЗ-0000545 від 03.12.2014 року на підставі договору № 14/16 від 01.12.2014 року відповідач передав, а позивач отримав товар на загальну суму 231000 грн. (а.с. 17).
		На підтвердження даної господарської операції відповідач видав позивачу податкові накладні (а.с. 18-73).
		Із акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що станом на 01.02.2015 року сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 3069000 грн. (а.с. 74).
		Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.
		З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобовязальні відносини виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу № 14/16 від 01.12.2014 року. Договір є укладеним, частково виконаний сторонами, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на правах і обовязках сторін цього договору.
		Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобовязань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобовязання і договір  розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобовязання, відповідальність за порушення зобовязання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
		Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 1, 2 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
		Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обовязків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обовязки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.
		Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Виконання зобовязання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 230, ч. 1, 2 ст. 231 ГК України: штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається; у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
		Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		У постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2015 року у справі № 908/2649/14 суд зазначив, що згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
		Предметом спору, що розглядається у даній справі, є вимога позивача про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 3069000 грн., а також про стягнення неустойки за порушення відповідачем умов п. 1.2. договору № 14/16 від 01.12.2014 року та специфікації до нього.
		Право позивача вимагати повернення спірної суми попередньої оплати товару передбачене ч. 2 ст. 693 ЦК України, п. 8.4. договору № 14/16 від 01.12.2014 року, укладеного сторонами, підтверджене позивачем належними і допустимими доказами, відповідачем визнане, тому позов в цій частині суд визнає обґрунтованим, доказаним і з цих підстав задовольняє.
		Пунктом 8.4. договору № 14/16 від 01.12.2014 року, укладеного сторонами, сторони погодили умови своєї відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором, зокрема  відповідальність продавця за непоставку (несвоєчасну поставку) товару.
		Таким чином, відповідно до умов договору, погоджених сторонами, позивач вимагає відповідальності відповідача за порушення саме негрошового зобовязання і його вимога відповідає нормам ч. 1 ст. 230, ч. 1, 2 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, умовам п. 8.4. договору № 14/16 від 01.12.2014 року.
		За розрахунком позивача розмір пені за 182 дні прострочення з 02.01.2015 по 02.07.2015 року складає 2792790 грн., штрафу - 306900 грн., розмір зазначеної неустойки сторонами погоджений у п. 8.4. договору № 14/16 від 01.12.2014 року, судом перевірений і визнаний вірним.
		Приймаючи до уваги, що відповідач з 11.12.2009 року перебуває у стані банкрутства, та з урахуванням того, що спірна вимога в частині стягнення неустойки заявлена саме за порушення негрошового зобовязання, розрахунок неустойки є правильним, суд вимогу позивача в цій частині також визнає обґрунтованою, доказаною і її задовольняє, а заперечення відповідача визнає необґрунтованим і відхиляє.
		До такого висновку суд прийшов з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, викладених у його постановах від 04.02.2014 року у справі № 903/610/13, від 20.08.2010 року у справі № 35/19-10, розяснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у п.п. 2.1., 2.2. постанови № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».
		Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
		З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає позов обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю, заперечення відповідача  необґрунтованими і відхиляє. 
		На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 73080 грн. 00 коп.
		Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 ГПК України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Стягнути з державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», місцезнаходження: 20132, Черкаська область, Маньківський район, селище Іваньки, вул. Заводська, 1, ідентифікаційний код 32741501, п/р 26002254491 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Східконтракт», місцезнаходження: 83015, м. Донецьк, пр-т Ватутіна, 33а/102, р/р 2600905 в КБ «Приватбанк» - 3069000 грн. заборгованості, 2792790 грн. пені, 306900 грн. штрафу, 73080 грн. коп. судових витрат.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
		 
		Повний текст рішення складено і підписано 04.12.2015 року.
		 
		         Суддя                                                                                       В.М. Грачов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...