Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/20818/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2015. Зареєстровано: 09.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2015.
Дата набрання законної сили: 15.03.2016
Результат оскарження 15.03.2016 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		26 листопада 2015 року                  11:53               № 826/20818/15
		 
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., при секретарі Авраменко Л.С., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Кісельової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
		 ОСОБА_3 доГоловного управління Державної міграційної служби в місті Києвіпро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії , 
		На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві, у якому просила:
		- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві, які полягають у відмові повернути ОСОБА_3 зайво та незаконно стягнуті з неї кошти за додаткові послуги, за бланк паспорта під час оформлення та видачі паспорта для виїзду за кордон (НОМЕР_2, дата видачі 05 червня 2013 року) в розмірі 444 грн. 30 коп. та кошти в сумі 120 грн. 34 коп. за послугу «Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон»», яка з боку відділу з централізованого оформлення документів №3 Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві фактично виконана не була;
		- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в місті Києві повернути ОСОБА_3 зайво та незаконно стягнуті з неї кошти за додаткові послуги, за бланк паспорта під час оформлення та видачі паспорта для виїзду за кордон (НОМЕР_2, дата видачі 05 червня 2013 року) в розмірі 444 грн. 30 коп. та кошти в сумі 120 грн. 34 коп. за не виконану фактично додаткову платну послугу;
		- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу, які складають 3000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 73 гри. 08 коп.
		В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вимоги відповідача щодо сплати позивачем вартості оформлення та видачі паспорта для виїзду за кордон, а також вартості його бланку є протиправними, не ґрунтуються на діючому законодавстві та суперечать практиці Верховного Суду України. Зазначає, що відповідач відмовив у вчиненні дій з повернення, на думку позивача, зайво та незаконно сплачених коштів за отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Однак, позивач наполягає на їх поверненні, як помилково сплачених.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених в письмових запереченнях, та вказав, що відділ централізованого оформлення документів №3 Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві під час оформлення та видачі ОСОБА_3 другого паспорта громадянина України для виїзду за кордон діяв в межах та у відповідності до Конституції України, Закону України «Про адміністративні послуги», Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Постанови КМУ від 31 травня 1995 року №231, Постанови КМУ від 4 червня 2007 року №795, Постанови КМУ від 26 жовтня 2011 року №1098, Наказу ДМС України від 10 серпня 2012 року №170 «Про перерахування коштів, отриманих від надання адміністративних послуг» щодо перерахування цих коштів до загального фонду Державного бюджету України. Тому, вважає, що твердження ОСОБА_3 про те, що з неї було зайво та незаконно стягнуто кошти за додаткові послуги не відповідає дійсності. Разом з тим, вказав, що процедура оформлення та видачі паспорта передбачає вчинення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України дій не тільки щодо прийняття від заявника документів, перелік яких визначений у пункті 10 Правил №231, а й цілого комплексу дій, пов'язаних з оформленням анкети отримувача паспорта, перевіркою достовірності, обробкою та збереженням заявлених особою даних, оформлення паспорта, дані до якого вносяться способом лазерного гравіювання, тощо.
		Крім того, посилаючись на положення Закону України "Про адміністративні послуги", представник відповідача вказував на те, що видача паспорта є результатом надання територіальними органами Державної міграційної служби України відповідної адміністративної послуги, порядок і умови надання якої регулюються названим Законом та постановами КМУ №795 від 04 червня 2007 року "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" та №1098 від 26 жовтня 2011 року "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг".
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Як встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, 01 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до відділу централізованого оформлення документів №3 Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві з метою оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
		Крім заяви - анкети встановленого зразка, позивачем було надано на вимогу працівників Відділу платіжні документи про сплату державного мита у розмірі 340,00 грн., про сплату вартості бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 270 грн. 00 коп. та про оплату послуг ДМС України за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 174 грн. 30 коп.
		Сплата позивачем вартості бланка паспорта у розмірі 270,00 грн. 00 коп. та оплати послуг ДМС України за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 174 грн. 30 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій. Отримувачем вказаних коштів визначено "ГУ ДМСУ в м. Києві".
		На підставі поданих документів позивачем було отримано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, дата видачі 05 червня 2013 року.
		На вимогу відділу з централізованого оформлення документів №3 Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві ОСОБА_3 було подано заяву від 01 червня 2013 року про надання ДМС України додаткової послуги «Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон» на підставі пункту 29 «ПЕРЕЛІКУ платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. N 795 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1098 (1098-2011-п).
		Як убачається з матеріалів справи, оплата за дану додаткову послугу сумою 120 грн. 34 коп. про «Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон» підтверджується квитанцією №1/460164 від 01 червня 2013 року.
		Однак, судом встановлено, що жодної відмітки про внесення відповідних відомостей про номер та серію другого паспорта позивача для виїзду за кордон (НОМЕР_2, дата видачі 05 червня 2013 року) у первинний паспорт для виїзду за кордон (ЕН 179571 строк дії від 27.07.2010 до 27.07.2013) на виконання приписів пункту 29 «ПЕРЕЛІКУ платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. N 795 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1098 (1098-2011-п), відділом з централізованого оформлення документів №3 Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві  внесено не було.
		08 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві з вимогою повернути їй зайво та незаконно стягнуті кошти за отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон (НОМЕР_2, дата видачі 05 червня 2013 року).
		Листом № 1-14/У965-15 від 13 серпня 2015 року позивача повідомлено, що вимоги відповідача щодо сплати позивачем вартості бланка паспорта у розмірі 120  грн. 34 коп та за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 444 грн. 30 коп., як передумови для надання відповідної адміністративної послуги, є обґрунтованим.
		Позивач вважає наведену інформацію у вказаному вище листі фактичною відмовою у вчиненні дій з повернення, на його думку, зайво та незаконно стягнених коштів за отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон (НОМЕР_2, дата видачі 05 червня 2013 року).
		У зв'язку з відсутністю в Правилах оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231, у редакції на час звернення до суб'єкта владних повноважень, приписів щодо необхідності сплатити вартість бланку паспорта та послуг за його оформлення, позивач, звернувся до суду з даним позовом щодо повернення сплачених ним коштів. 
		Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
		Основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері є Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" №3857-ХІІ від 21 січня 1994 року у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №3857-ХІІ).
		Приписами статті 1 названого Закону закріплено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
		Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (ст.2 Закону №3857-ХІІ).
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3857-ХІІ оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
		Крім того, статтею 7 названого Закону закріплено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
		Саме на реалізацію наведеної бланкетної норми, Кабінетом Міністрів України 31 березня 1995 року було прийнято постанову №231, якою затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.
		Так, у пункті 10 згаданих Правил закріплено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: 
		1) заява-анкета встановленого зразка; 
		2) паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); 
		3) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; 
		4) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 
		5) квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
		Справляння державного мита за видачу паспорта також закріплено пунктом 9 Правил №213.
		Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21 січня 1993 року платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
		Пунктом 5 статті 2 та підпунктом "б" пункту 6 статті 3 названого Декрету закріплено, що державне мито справляється за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів та становить 170 грн.
		Жодних інших платежів ані Законом №3857-ХІІ, ані Порядком №231 на момент звернення позивача з заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон не передбачено.
		Посилання відповідача на пункт 27 постанови Кабінету Міністрів України №795 від 04 червня 2007 року "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26 жовтня 2011 року в обґрунтування правомірності стягнення плати за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26 жовтня 2011 року "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" в обґрунтування правомірності стягнення вартості бланка такого паспорта, суд до уваги не приймає.
		Так, відповідно до частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
		Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року, винесеної у справі №21-441а13, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що сплата установленого Декретом державного мита за видачу громадянам України паспорта для виїзду за кордон покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому міграційна служба не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом №3857-ХІІ та Правилами №231 - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини.     
		Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість дій, які полягають у стягненні з ОСОБА_3 вартості бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 270 грн. 00 коп. (ставка вартості бланка паспорта за видачу паспорта в 10-денний термін) та оплати послуг ДМС України за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 174 грн. 30 коп. (подвійна ставка послуг ДМС України).  
		Разом з тим, суд зазначає, що оскільки послуга «Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон» з боку Відділу з централізованого оформлення документів №3 Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві виконана не була, що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, кошти, стягнуті з ОСОБА_3 у сумі 120 грн. 34 коп. підлягають поверненню останній.
		Отже, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві, які полягають у відмові повернути ОСОБА_3 кошти за додаткові послуги в розмірі 444 грн. 30 коп. та кошти в сумі 120 грн. 34 коп. за послугу «Внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон».
		І, як наслідок, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_3 кошти за додаткові послуги в розмірі 444 грн. 30 коп. та кошти в сумі 120 грн. 34 коп. за не виконану фактично додаткову платну послугу також підлягає задоволенню.
		Разом з тим, позивач 01 жовтня 2015 року подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у якій просив  під час прийняття постанови у справі № 826/20818/15 зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/20818/15.
		Аналізуючи зазначену вимогу позивача, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		З аналізу зазначеної норми Закону слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
		З урахуванням встановлених по справі обставин, суд не вважає за необхідне зобов'язувати Головне управління Державної міграційної служби в місті Києві, не на користь якого ухвалено судове рішення, подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано належних доказів, які б свідчили про можливість ухилення вказаним відповідачем від виконання даного судового рішення.
		Щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, які складають 3000 грн. 00 коп, суд зазначає слідуюче.
		Згідно з ч. 1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Частиною 2 цієї ж статті визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні належні докази звернення позивача до фахівця в галузі права, оплати та приймання послуги з правової допомоги з наведеною калькуляцією затраченого часу та об'єму виконаних робіт, тому, з огляду на вказане, приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.
		Згідно з частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
		Керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 90, 94, 98 та 158-163, 167, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Позов ОСОБА_3 задовольнити.
		Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві щодо відмови повернути ОСОБА_3 кошти за додаткові послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 444 грн 30 коп (чотириста сорок чотири гривні 30 коп.) та кошти в сумі 120 грн 34 коп. (сто двадцять гривень 34 коп.) за внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
		Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в місті Києві повернути ОСОБА_3 кошти за додаткові послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 444 грн 30 коп (чотириста сорок чотири гривні 30 коп.) та кошти в сумі 120 грн 34 коп. (сто двадцять гривень 34 коп.) за внесення відомостей про другий паспорт громадянина України для виїзду за кордон у паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
		Стягнути Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1) витрати на правову допомогу, які складають 3000 грн 00 коп. (три тисячі гривень) та судовий збір у розмірі 73 грн 08 коп. (сімдесят вісім гривень 08 коп.).
		 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		 
		          Суддя                                                                                                А.С. Мазур
		 
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2015

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...