Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1915/3454/2012 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення обмежень щодо використання службового становища.
Надіслано для оприлюднення: 09.12.2015. Зареєстровано: 09.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2015.
Дата набрання законної сили: 17.04.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		20 березня 2012 р. Справа №1915/3454/2012 
		               Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
		В складі
		Головуючого судді  Ромазана В.В.
		при секретарі          Василечко І.Я., Присяжнюк В.В.
		з участю прокурора Матієк Л.Г. 
		захисника                ОСОБА_1
		розглянувши матеріали, що надійшли з прокуратури Тернопільського району про притягнення до адміністративної відповідальності 
		                                                                             ОСОБА_2, 
		                                                                             ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця 
		                                                                                                міста Тернополя, гр.України, з вищою 
		                                                                         освітою,одружений, 
		                                                                                                працюючого дільничим інспектором СДІМ МГБ ,  
		                                                                                         Тернопільського РВ УМВС України в 
		                                                                                         Тернопільській області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,
		                                                                                         АДРЕСА_1, на утриманні одна   
		                                                                                         неповнолітня дитина, раніше
		                                                                                         до адміністративної, кримінальної 
		                                                                                         відповідальності не притягувався
		за ч.1 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
		В С Т А Н О В И В:
		             ОСОБА_2 будучи суб»єктом корупційного правопорушення, тобто особою начальницького складу органів внутрішніх справ, порушив встановленні законом обмеження щодо використання службових повноважень та пов»язаних з цим можливостей, а саме, 01 лютого 2012 року біля 12 год. в приміщенні «ТеркоАвто» одержав неправомірну вигоду в розмірі 600 гривень від гр..ОСОБА_3 за не притягнення його до кримінальної відповідальності.
		          Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому корупційного правопорушення не визнав, суду пояснив, що він працює на посаді дільничного інспектора Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області. 01.02.2012 року йому було доручено розглядати заяву гр..ОСОБА_4 про заподіяння їй тілесних ушкоджень гр.ОСОБА_3 З цією метою, він зателефонував до ОСОБА_3 та повідомив йому про те, що прийде за місцем його роботи для взяття у нього пояснень. Приїхавши на підприємство, де працював ОСОБА_3, зустрівся із ним, відібрав у нього пояснення та провів профілактичну бесіду з останнім з приводу недопущення ним неправомірної поведінки в майбутньому.03.02.2012 року, за результатами проведеної перевірки по заяві ОСОБА_4, ним було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Будь-яких грошових коштів від ОСОБА_3 не одержував. 03.02.2012 року до нього на мобільний телефон телефонував гр..ОСОБА_3 та пояснив, що гр..ОСОБА_4 вимагає у нього 300 гривень.
		           Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_2, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП доводиться наступними зібраними, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні доказами.
		           Будучи допитаним в судовому засіданні гр.ОСОБА_3 суду пояснив, що він працював на посаді охоронника згідно цивільно-правового договору, за що одержував винагороду з жовтня 2011 року лютий 2012 року. 01 лютого 2012 року йому зателефонував дільничний інспектор Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2 та повідомив, що він проводить перевірку по заяві гр..ОСОБА_5, яка є його співжителькою з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень, а тому з метою відібрання у нього пояснень, приїде по місцю його роботи. Приїхавши на підприємство, ОСОБА_2 зайшов до нього у службове приміщення, відібрав пояснення, повідомив йому, що з метою не порушення кримінальної справи щодо нього, необхідно надати грошову винагороду. Оскільки, у нього не було грошових коштів, він звернувся до керівника служби охорони ОСОБА_6 з проханням надати йому аванс у розмірі 700 гривень, з метою погашення кредиту, які одержав. Після чого, зайшовши у службове приміщення, за місцем своєї роботи, в присутності працівника охорони ОСОБА_7, вручив ОСОБА_2 600 гривень, трьома купюрами номіналом по 200 гривень, за прийняття рішення щодо нього про відмову в порушенні кримінальної справи. ОСОБА_2 взяв зазначені кошти та пообіцяв йому зателефонувати, дав свій номер мобільного телефону. Оскільки в подальшому, його співжителька гр.ОСОБА_5 вимагала у нього 300 гривень за нанесені їй тілесні ушкодження, він 03 та 04 лютого 2012 року телефонував ОСОБА_2 та повідомляв про вказаний факт, на що останній запевнив його, що справу щодо нього закрито, та грошові кошти давати ОСОБА_5 не потрібно. Крім цього, пояснив суду, що 21 лютого 2012 року до нього, за місцем проживання у м.Ланівці приїзджав ОСОБА_2 зі своєю матір»ю ОСОБА_8, та в присутності його матері та сестри, змусили під приводом кримінальної відповідальності за дачу хабара, звернутись до Управління СБ України в Тернопільській області з відповідною заявою про неправомірні дії працівників відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Тернопільській області на що він погодився, подавши 22 лютого 2012 року відповідну заяву. В подальшому, він звернувся із відповідною заявою та поясненнями до прокурора Тернопільської області, у якій вказав, що подану попередню заяву він написав під тиском ОСОБА_2 та його матері, а тому його звернення в правоохоронні органи з приводу одержання ОСОБА_2 неправомірної вигоди є правдивим та відповідає дійсності, підтвердивши це у судовому засіданні.
		            Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив суду показання ОСОБА_3, та пояснив суду, що він 01 лютого 2012 року був очевидцем того, як в приміщенні службового кабінету «ТеркоавтоЦентр» у який він зайшов, ОСОБА_3 надав незаконну винагороду у розмірі 600 гривень ОСОБА_2 трьома купюрами номіналом по 200 гривень. Як пояснив в подальшому йому ОСОБА_3, грошову винагороду ОСОБА_2 він надав за його вимогою за неприйняття рішення щодо порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3
		           Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив суду той факт, що до нього 01 лютого 2012 року звернувся ОСОБА_3, який працює охоронцем, з проханням одержати аванс з метою погашення кредиту. Він погодив зазначення прохання ОСОБА_3, після чого останній одержав аванс у розмірі 700 гривень. На наступний день, ОСОБА_3 на його запитання, чи погасив він кредит, повідомив, що даний кредит він не сплатив, оскільки грошові кошти, які він одержав у касі він передав працівнику міліції  дільничному інспектору.   
		           Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила суду той факт, що вона 21 лютого 2012 року разом із своїм сином ОСОБА_2 виїзджала у місто Ланівці по місцю проживання ОСОБА_3 з метою зустрічі із ним та з його матір»ю. 22.02.2012 року вона зустрічалась із ОСОБА_3І . за місцем свого проживання у місті Тернополі, після чого поїхала із ним та його матір»ю ОСОБА_9 в управління СБ України в Тернопільській області, де останній подав заяву з приводу неправомірних дій працівників відділу внутрішньої безпеки у Тернопільській області.            
		          Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона 01 лютого 2012 року видала ОСОБА_3 аванс у розмірі 700 гривень, на підставі видаткового касового ордеру СПДФО ОСОБА_11, після чого останній розписався у ньому за одержання грошових коштів.
		          Крім цього, вина ОСОБА_12 доводиться і іншими оголошеними, дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні доказами. 
		            Відповідно до рапорту оперативного чергового, 31 січня 2012 року до УМВС України в Тернопільській області звернулась гр.ОСОБА_13 з приводу заподіяння їй тілесних ушкоджень гр.ОСОБА_3, перевірку по якій доручено проводити дільничному інспектору Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2 (а.с.50-51). 
		           03 лютого 2012 року за результатами проведеної перевірки заяви гр.ОСОБА_13, дільничним інспектором Довгополим Б.Ю. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.122,129,296 КК України. (а.с.49) 
		          Як вбачається із заяви гр..ОСОБА_3, адресовану начальнику відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Тернопільській області, 01.02.2012 року близько 12 год. до нього прийшов дільничний інспектор на ім»я ОСОБА_2, який погрожував посадити його за нанесення тілесних ушкоджень гр..ОСОБА_13, повідомив його, що за позитивне вирішення справи йому необхідно заплатити грошові кошти в розмірі 600 гривень, на що останній погодився в присутності свідка ОСОБА_7 (а.с.24).
		         Відповідно до цивільно-правового договору про надання послуг від 10.10.2011 року, укладеного із фізичною особою підприємцем ОСОБА_11, яка є співвласником та головою зборів учасників ТОВ «ТерКоАвтоЦентр» згідно із статутом вказаного товариства, ОСОБА_3 виконував обов»язки по охороні з 10.10.2011 року.
		         Згідно із видатковим касовим ордером від 01.02.2012 року суб»єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_11, ОСОБА_3 видано кошти в розмірі 700 гривень, як попередню оплату цивільно-правового договору про надання послуг від 10.10.2011 року.
		         Як вбачається із постанови про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.02.2012 року заступника прокурора Тернопільського району, постанову дільничного інспектора СДІМ Тернопільського УМВС України в Тернопільській області від 03.02.2012 року скасовано (а.с.97).
		        21 лютого 2012 року заступником прокурора Тернопільського району винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за фактом передачі неправомірної вигоди дільничному інспектору СДІМ Тернопільського РВ УМВС України в області ОСОБА_2 у зв»язку з відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ст.369 КК України.
		        13 березня 2012 року заступником прокурора Тернопільського району винесено постанову по відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст383 КК України, стосовно ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.364,365 КК України.          
		        Як вбачається із матеріалів перевірки, проведеної прокуратурою Тернопільського району за зверненням ОСОБА_3 щодо неправомірних дій працівників внутрішньої безпеки УМВС України в Тернопільській області, ОСОБА_3, ОСОБА_9, яка є матір»ю ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які є родичами ОСОБА_3 у своїх поясненнях підтвердили той факт, що 21 лютого 2012 року, за місцем проживання ОСОБА_3 у м.Ланівці приїзджав ОСОБА_2 зі своєю матір»ю ОСОБА_8, та в їх присутності, змусили ОСОБА_3 під приводом кримінальної відповідальності за дачу хабара звернутись до Управління СБ України в Тернопільській області з відповідною заявою щодо неправомірних дій працівників відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Тернопільській області та про те, що він не надавав незаконну грошову винагороду ОСОБА_2 
		          Згідно із ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», неправомірна вигода  грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
		          Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов»язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв»язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. 
		             Таким чином, аналізуючи в сукупності вищенаведені обставини, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов»язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди. При цьому суд критично оцінює його покази щодо не одержання ним незаконної винагороди в розмірі 600 гривень від гр.ОСОБА_3 за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, оскільки такі покази спростовуються поясненнями самого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7 відповідно до яких ОСОБА_3 в приміщенні службового кабінету 01 лютого 2012 року в присутності ОСОБА_7 передав незаконну винагороду в розмірі 600 гривень дільничному інспектору Довгополому Б.Ю. за не притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. При цьому, такі показання вказаних свідків узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10, матеріалами перевірки проведеної прокуратурою Тернопільського району по заяві ОСОБА_3, поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також письмовими документами дослідженими в судовому засіданні. 
		              Накладаючи адміністративне стягнення, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу винного, а також те, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, а тому приходить до переконання, що на ОСОБА_2 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу, з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 172-2, 283, 284 КпАП України, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»  
		П О С Т А Н О В И В:
		     ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру у розмірі 600 (шістсот) гривень в дохід держави.
		Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. 
		Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. 
		   СУДДЯ                                                                                    В.В.Ромазан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...