Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/5736/14-ц : не визначено.
Надіслано судом: 15.12.2015. Зареєстровано: 15.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 16.12.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/5736/14-ц
		Провадження № 4-с/761/291/2015
		У Х В А Л А 
		Іменем України
		10 грудня 2015 року    Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого:                         судді - Притули Н.Г.
		при секретарі:                             Паночко О.М.
		за участю представника скаржника:                 ОСОБА_1
		заінтересованої особи:                         ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_3, заінтересовані особи - державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ізяславського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кирилюк Руслан Вікторович, ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності щодо не зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні №45971319, -
		В С Т А Н О В И В:
		21 вересня 2015 року до суду надійшла зазначена скарга.
		В скарзі скаржник просить: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Ізяславського районного управління юстиції Кирилюка Р.В. щодо не зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні №45971319, при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.06.2015 року ВП №45971319; зобов'язати державного виконавця ВДВС Ізяславського районного управління юстиції Кирилюка Р.В. зняти арешт з майна боржника у завершеному виконавчому провадженні №45971319.
		Свою скаргу скаржник обґрунтовує тим, що на виконанні у ВДВС Ізяславського районного управління юстиції перебував виконавчий лист про стягнення з заявника аліментів на користь ОСОБА_2 Як зазначає заявник, ОСОБА_2 подала заяву про повернення виконавчого листа стягувачу. Державним виконавцем було винесено відповідно постанову про повернення виконавчого листа, проте в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про вчинення виконавчих дій не було знято арешт з рахунків заявника (боржника у виконавчому провадженні). 
		В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримала та просила її задовольнити на тій підставі, що вона не має претензій до ОСОБА_3 щодо сплати аліментів.
		Державний виконавець в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, до суду в.о. начальника ВДВС Ізяславського РУЮ направив заперечення на скаргу в яких зазначає, що оскаржувана постанова прийнята на підставах Закону України «Про виконавче провадження», а також державний виконавець діяв в межах, визначених Законом України «Про виконавче провадження», тому підстави для задоволення скарги відсутні.
		Вислухавши представника заявника, заінтересовану особу, врахувавши заперечення ВДВС, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності з преамбулою Закону України «Про виконавче провадження», цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		Як встановлено в судовому засіданні, Постановою від 13.01.2015 року державного виконавця ВДВС Ізяславського РУЮ Власюк Л.В. відкрито виконавче провадження №45971319 за виконавчим листом №2/761/2956/2014, виданого 09.09.2014 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.02.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Постановами від 25.02.2015 року державний виконавець ВДВС Ізяславського РУЮ Адашинський М.С. наклав арешт на кошти, які містяться на рахунках АТ «ОТП Банк» та КРД АТ «Райффайзен банк Аваль» та належать боржнику ОСОБА_3. Як зазначено в постановах, боржник аліменти не сплачує, а лише допускає збільшення заборгованості, а тому на підставі статей 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» були прийняті вказані постанови.
		Як вбачається з копій супровідних листів, 25.02.2015 року на адресу ОСОБА_3 направлялись вказані копії постанов.
		В судовому засіданні представник заявника пояснив, що постанови про накладення арешту на кошти скаржник не отримував. Так само державним виконавцем не було надано доказів, що постанови були отримані ОСОБА_3
		10.06.2015 року на адресу ВДВС Ізяславського РУЮ Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа, виданого 09.09.2014 року Шевченківським районним судом м.Києва.
		Постановою від 12.06.2015 року державного виконавця ВДВС Ізяславського РУЮ Кирилюк Р.В. вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі її заяви у відповідності до п.1 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».
		Частина 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначає в яких випадках виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу. Зокрема пункт 1 частини 1 визначає, що виконавчий лист може бути повернуто за письмовою заявою стягувача.
		Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначає наслідки завершення виконавчого провадження.
		Зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст. 50Закону).
		У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.3 ст.50 Закону). 
		Крім того, Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 в пункті 4.10.2 визначає, що якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
		Згідно ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
		Отже, так як в своїй діяльності державний виконавець, крім Закону України «Про виконавче провадження», який безпосередньо не передбачає, скасування арешту у випадку повернення виконавчого листа за заявою стягувача, але і не забороняє, повинен керуватися також і положеннями Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій; в судовому засіданні встановлено, що згідно Інструкції державний виконавець мав зазначити в постанові про скасування арешту майна боржника, проте цього не зробив, тому суд приходить до висновку про часткове задоволенні скарги скаржника та зобов'язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізяславського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кирилюк Руслана Вікторовича зняти арешт з майна боржника у завершеному виконавчому провадженні №45971319. 
		Водночас суд не вбачає підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця ВДВС Ізяславського районного управління юстиції Кирилюка Р.В. щодо не зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні №45971319, при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.06.2015 року ВП №45971319, оскільки безпосередньо нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язок державного виконавця скасувати арешт при поверненні виконавчого документа стягувачу за його заявою.
		На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, ст.ст.3, 10, 11, 383-387 ЦПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		Скаргу ОСОБА_3, заінтересовані особи - державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ізяславського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кирилюк Руслан Вікторович, ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності щодо не зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні №45971319 - задовольнити частково.
		Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізяславського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кирилюк Руслана Вікторовича зняти арешт з майна боржника у завершеному виконавчому провадженні №45971319.
		В іншій частині вимоги заяви задоволенню не підлягають.
		Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва до Апеляційного суду м.Києва. Сторона, яка не була присутня при проголошенні ухвали може її оскаржити протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
		     СУДДЯ:                                   Н.Г.Притула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...