Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/7771/15-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.12.2015. Зареєстровано: 16.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     Справа №461/7771/15-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 грудня 2015 року Галицький районний суд м. Львова у складі:
		головуючого судді                     Фролової Л.Д.
		при секретарях                     Думичі Р.М., Турчин З.В.,
		                            ОСОБА_1,
		за участі позивача                     ОСОБА_2,
		представника відповідачів                 ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіанти Львів», головного редактора Інтернет-видання «Варіанти» ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недостовірною та спростування інформації, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулася до суду з відповідним позовом зазначаючи, що 04 березня 2015 року на Веб-сайті Інтернет-видання «Варіанти» в мережі Інтернет була розміщена стаття під назвою «Кончина ОСОБА_6 сектору». Позивач вважає, що в даній статті наведені матеріали, які не відповідають дійсності, принижують честь та гідність та ставлять під сумнів професійність, а саме речення: 
		1) «Коли на сцені з'являється керівничка ГО "ОСОБА_6 сектор-Захід" ОСОБА_2, то увесь цей кар'єризм перетворюється на порноверсію Білосніжки та 7 гномів.»;
		2) «Вона дико та примітивно істерить пафосними заявами та свято переконана у своїй безкарності. Нарікає на порушення свободи слова сосок-журналісток ОСОБА_6 сектора та мерзне у своїх капронках. Чутки, що так часто блукають на цій хаотичній території, називають її коханкою Луцака.».
		Позивач зазначає, що опублікована інформація не відповідає дійсності, не ґрунтується на фактах, ображає її особисто, принижує честь, гідність і мораль. Виклад інформації ОСОБА_2 називає брутальним, образливим та принизливим.
		Уточнивши позовні вимоги позивач просить суд визнати недостовірною інформацію, поширену на Веб-сайті http://www.varianty.net
		Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити.
		Представник відповідачів заперечуючи проти позову зазначив, що позовні вимоги є безпідставними. Інформація у статті є оціночним судженням журналіста з використанням сатири, результат його творчої діяльності. Крім того, позивач займається громадською та політичною діяльністю, що свідчить про її публічність. У задоволенні позову просив відмовити.
		Відповідно дост. 3 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленомуЦПК Українизвернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Конституція Українивизнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		Разом із цим,Конституцією Українигарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		За правилами ст.ст.297,299 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
		Водночас, згідно зіст. 1 Закону України «Про інформацію»під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до положень п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Судом встановлено, що 04 березня 2015 року на Веб-сайті «Варіанти» мережі Інтернет була розміщена стаття під назвою: «Кончина ОСОБА_6 сектору», в якій поширена наступна інформація стосовно ОСОБА_2:
		«Коли на сцені з'являється керівничка ГО "ОСОБА_6 сектор-Захід" ОСОБА_2, то увесь цей кар'єризм перетворюється на порноверсію Білосніжки та 7 гномів. 
		Вона дико та примітивно істерить пафосними заявами та свято переконана у своїй безкарності. Нарікає на порушення свободи слова сосок-журналісток ОСОБА_6 сектора та мерзне у своїх капронках. Чутки, що так часто блукають на цій хаотичній території, називають її коханкою Луцака.»
		Поширення вказаної інформації стверджується роздруківкою з Веб-сайту «Варіанти» мережі Інтернет (а.с.6-15). 
		Відповідно до ч. 5 п. 15Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 рокунедостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Отже, відповідно достатті 277 ЦКне є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці,стаття 10 Європейської конвенції з прав людинизахищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.
		Тому, інформація, яку просить спростувати позивач, не є фактичними твердженнями, а являється оціночними судженнями.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.
		Так, рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».
		Відповідну правову позицію наведено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Лінгенс проти Австрії» (12/1984/84/131), у пункті 41 якого зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання пункту 2 статті 10 цієї Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки інформацію, викладену у статті, не можна перевірити на наявність фактичних тверджень. Факти, які б доводили, що згадані вище публікації мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача, у судовому засіданні не здобуті.
		Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, публічним особам слід очікувати на менший ступінь захисту свого приватного життя.
		Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (див. рішення ЄСПЛ у справі "The Observerand The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року). 
		Таким чином, за змістом норми цієї статті Конвенції, свобода слова, преси, виступи та звернення громадських організацій як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини, і втрутитись у процес реалізації особою права на свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію тощо, національна влада може лише у випадках, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
		Згідно зст. 11 ЦПК Українирозглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ч. 3ст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди.
		На підставіст. 88 ЦПК України сплачений судовий збір позивачем йому не відшкодовується.
		Керуючись ст.ст.212,215-218 ЦПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіанти Львів», головного редактора Інтернет-видання «Варіанти» ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недостовірною та спростування інформації, - відмовити повністю.
		Рішення постановлене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 09 грудня 2015 року проголошено його вступну та резолютивну частини. Повний текст рішення суду виготовлений 13 грудня 2015 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Суддя                                                  Л.Д.Фролова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...