Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/9339/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Масові заворушення.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2015. Зареєстровано: 16.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2015.
Дата набрання законної сили: 10.12.2015 (частково)
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		№ провадження 11-кп/781/890/15 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія 294 (71) Доповідач в колегії апеляційного суду         ОСОБА_2  
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 10.12.2015 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
		прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційні скарги заступника прокурора Запорізької області та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2015 року, яким
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чапаївка, Пологівського району, Запорізької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, який працює головою Запорізької обласної ради, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2 ст. 294 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями в органах місцевого самоврядування на строк 3 роки.
		   На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		   Також, стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 3443 грн. 44 коп. судових витрат, на користь потерпілого ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1088 грн. 90 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_11  3000 грн., ОСОБА_12  3000 грн., ОСОБА_13  3000 грн., ОСОБА_14  3000 грн., ОСОБА_10  3000 грн.
		   Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів у провадженні, згідно ст. 100 КПК України,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим за організацію масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою та погромами, за попередньою змовою групою осіб за таких обставин:
		24.01.2014 року ОСОБА_15 від імені місцевої громадської організації «Український комітет по боротьбі з корупцією», а також ОСОБА_16 від імені громадської організації «Запорізьке обласне громадське політичне об`єднання «Українська справа» повідомили міського голову м. Запоріжжя ОСОБА_17 про свій намір провести 26.01.2014 року на площі Жовтневій у м. Запоріжжя, біля будівлі, в якій розташовуються Запорізька обласна державна адміністрація та Запорізька обласна рада, за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна 164, мітинг, метою якого було привернення уваги громадськості до необхідності євроінтеграції України, посилення боротьби із корупцією в органах державної влади, судах і прокуратури, висловлення підтримки учасникам мирних акцій протесту, які проводились на майдані Незалежності в м. Києві, відставки міського голови м. Запоріжжя ОСОБА_17 та голови Запорізької обласної державної адміністрації ОСОБА_18 
		24.01.2014 року управління внутрішньої політики, преси та інформації Запорізької міської ради електронною поштою, направило повідомлення Запорізькій обласній державній адміністрації про проведення 26.01.2014 року зазначених заходів.
		Втручання у реалізацію права на проведення мирної демонстрації становить втручання у реалізацію права на свободу мирних зібрань та є порушенням статті 11 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Верховною Радою України 17.07.1997 року. Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.
		Приблизно 25.01.2014 року ОСОБА_9 , який згідно рішення 27-ї сесії 6-го скликання Запорізької обласної ради від 30.05.2013 року був обраний головою Запорізької обласної ради, за попередньою змовою з ОСОБА_18 , який згідно Указу Президента України N 1012/2011 від 02.11.2011 року був призначений головою Запорізької обласної державної адміністрації (провадження відносно якого закрито ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2015 року на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України в зв`язку зі смертю обвинуваченого), та іншою особою, відносно якої є окреме кримінальне провадження, керуючись метою і мотивами порушення конституційного права учасників мітингу на мирне зібрання і вільне волевиявлення, яке планувалось на 26.01.2014 року, та його зриву, діючи умисно та узгоджено, як організатори злочину, вжили ряд дій по організації масових заворушень, поєднаних з порушенням громадського порядку та супроводженням насильства над громадянами, які повинні були брати участь у мітингу, або які висловлювали всіляку підтримку учасникам мітингу, допускаючи при цьому заподіяння їм тілесних ушкоджень, побоїв, вчинення погромів, та відшукали і залучили до участі в масових заворушеннях невстановлених слідством осіб чоловічої статі, розподілили ролі серед учасників масових заворушень, та умисно за попередньою змовою організували масові заворушення.
		Зокрема, ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та інша особа, відносно якої є окреме кримінальне провадження, заздалегідь обіцяли і організували для невстановлених слідством осіб чоловічої статі, які мали приймати безпосередню участь у масових заворушеннях, безперешкодний доступ 26.01.2014 року, минаючи встановлений пропускний охоронний режим, до приміщень Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, визначивши основними місцями перебування учасників масових заворушень сесійну залу N 100, а також коридори 1 та 2 поверхів Запорізької обласної ради.
		26.01.2014 року приблизно о 08.00 год. невстановлені слідством особи чоловічої статі - учасники масових заворушень в кількості приблизно 300 осіб, прибули до будівлі N 164 по проспекту Леніна в м. Запоріжжя, та розмістилися основною частиною в сесійній залі N 100 Запорізької обласної ради, а також розмістилися в інших приміщеннях та коридорах вказаної будівлі.
		Після чого, ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та інша особа, відносно якої є окреме кримінальне провадження, будучи достовірно обізнаними про наявність у невстановлених слідством осіб чоловічої статі - учасників масових заворушень палиць, біт та інших предметів, пристосованих для спричинення побоїв та завдання тілесних ушкоджень, наявність у цих осіб, вдягнених у цивільний (зокрема  спортивний) одяг, засобів маскування обличчя, що унеможливлювало їх ідентифікацію, а також розпізнавальних знаків у вигляді білої стрічки на рукавах одежі, організували вказаним учасникам масових заворушень регулярне безкоштовне харчування. 
		В подальшому - 26.01.2014 року приблизно о 21.00 год. інша особа, відносно якої є окреме кримінальне провадження, знаходячись в кімнаті N 300 Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна 164, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , діючи узгоджено з ними для досягнення єдиної злочинної мети, перевищуючи владу, умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, завдаючи істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян, а також громадським інтересам на мирні зібрання, грубо порушуючи вимоги ст.ст. 22, 39 Конституції України, ст. 11 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, за відсутності будь-якого судового рішення, яке б обмежувало право на свободу мирних зібрань, віддав наказ працівникам ГУ МВС України в Запорізькій області, які знаходились поблизу будівлі Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, а також невстановленим слідством особам чоловічої статі - учасникам масових заворушень, які знаходились у сесійній залі N 100 Запорізької обласної ради, а також в інших приміщеннях та коридорах Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, припинити мирне зібрання громадян, які перебували в цей час на площі Жовтневій, перед будівлею Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради в м. Запоріжжі. 
		На виконання даного наказу екіпіровані спеціальними засобами (гумовим кийками, щитами та сльозогінним газом) працівники міліції, вийшли із приміщення Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, вишукувались ланцюгом і направились в сторону мітингувальників, відтісняючи їх з площі Жовтневої в м. Запоріжжі, застосовуючи при цьому без відповідного попередження спеціальні засоби, наносячи їм удари руками, ногами та гумовими кийками в різні частини тіла, застосувавши таким чином до них насильницькі дії. 
		В цей час, невстановлені слідством особи чоловічої статі - учасники масових заворушень у кількості більше 100 осіб, виконуючи спільний злочинний умисел ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та іншої особи, відносно якої є окреме кримінальне провадження, на виконання їхньої злочинної змови, вийшовши з із приміщення Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, порушуючи громадський порядок, стали наздоганяти учасників мітингу, а також інших громадян, які знаходилися на площі Жовтневій в м. Запоріжжі та поблизу неї, наносили їм удари руками і ногами, палицями, бітами та іншими предметами, спеціально пристосованими для спричинення тілесних ушкоджень, спричиняючи їм фізичний біль, побої та тілесні ушкодження, а також, порушуючи громадський порядок, увірвалися на перший поверх будівлі N 162 по проспектуту Леніна в м. Запоріжжі з боку кінотеатру «Байда», де умисно предметами пошкодили вхідні двері в кінотеатр, проникли до приміщення кінотеатру, де завдали предметами, пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень людям, які там знаходились, та виганяли їх на вулицю, в результаті чого були нанесені побої ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
		В результаті вказаних умисних дій, вчинених за спільним умисним наказом ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та іншої особи, відносно якої є окреме кримінальне провадження, які діяли за попередньою змовою, на виконання їхнього злочинного умислу, невстановлені слідством особи чоловічої статі - учасники масових заворушень, 26.01.2014 року завдали руками численні удари в область голови, тулубу і кінцівок ОСОБА_10 , чим спричинили потерпілому ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		У результаті злочинних дій учасників масових заворушень були нанесені побої ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також легкі тілесні ушкодження ОСОБА_25 .
		Приблизно о 22.00 год. 26.01.2014 року учасники масових заворушень, за домовленістю із ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та іншої особи, відносно якої є окреме кримінальне провадження, які діяли за попередньою змовою, з їх відома повернулися до приміщення Запорізької обласної ради, де переховувалися приблизно до 12.00 год. 27.01.2014 року.
		Не погоджуючись з вироком суду,перший заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій просить: вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 294 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями в органах місцевого самоврядування. 
		Також просить задовольнити цивільні позови потерпілих у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 майнову шкоду в розмірі 9282, 67 грн та моральну шкоду в розмірі 80000 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 30000 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_13 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_14 моральну шкоду в розмірі 20000 грн. 
		В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин, вину не визнав, шкоду потерпілим не відшкодував, а також думку потерпілих, які наполягали на призначенні покарання обвинуваченому лише у виді позбавлення волі.
		Крім того, при призначенні грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим, судом першої інстанції не враховано характер кримінального правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілих, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, зверхнє ставлення обвинуваченого до потерпілих.
		В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого не погоджується з мотивами скасування вироку, викладеними в апеляційній скарзі прокурора та вважає, що скарга не підлягає задоволенню, так як є необґрунтована. Вказує на те, що суд першої інстанції належним чином мотивував прийняте ним рішення щодо звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, не визнання вини обвинуваченим не можу слугувати підставою для призначення йому більш суворого покарання, оскільки це є право обвинуваченого, а також прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси цивільних позивачів у даному провадженні і оскаржувати вирок з підстав часткового задоволення цивільного позову, тим більше цивільні позивачі вирок не оскаржували. 
		Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження.
		Мотивуючи апеляційну скаргу захисник зазначив, що пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема: не досліджено обставин щодо інкримінування наявності попередньої змови; не з`ясовано коли були вчиненні дії з організації масових заворушень, в який спосіб, в якому місці і не вказано у вироку жодну з таких дій; не визначено, які саме події становлять погроми, не встановлено розмір заподіяної шкоди в результаті погромів; не встановлено причинного зв`язку між діями обвинуваченого та наслідками, які настали внаслідок таких дій; не з`ясовано, чи мав місце наказ про застосування насильства до громадян, а якщо він мав місце, то чи був він результатом спільної волі ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та іншої особи, відносно якої є окреме кримінальне провадження; не розкрито мету і ціль інкримінованого злочину; не встановлено ролі кожного з обвинувачених в інкримінованому злочині; не досліджено жодного об`єктивного доказу, що свідчив би про факт завдання побоїв потерпілим; не наведено жодного доказу на підтвердження того, що невстановлені особи були у кількості 300 осіб, а також того, що під час події злочину відбувалося мирне зібрання громадян, його мету, форму.
		Також, показання потерпілих та свідків є суперечливі, не логічні та не можуть вважатися належними доказами вини обвинуваченого, що, і на підставі вищевикладених доводів, є наслідком невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В той же час, судом не взято до уваги та відхилено показання інших свідків та самого ОСОБА_9 , які спростовують вину останнього в інкримінуємому йому злочині. 
		Крім цього, судом не обґрунтовано в чому саме полягало порушення статті 22 Конституції України.
		Зазначив, що висновок суду першої інстанції про пошкодження дверей до холу кінотеатру «Байда» невстановленими особами зроблений на взаємовиключних доказах, а про спілкування ОСОБА_9 «з невстановленими слідством особами» побудовані на припущенні суду, яке в свою чергу побудовано на припущенні свідка ОСОБА_26 ; судом не досліджено факт отримання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та іншими; не досліджено також висновки судово-медичних експертиз щодо завдання шкоди здоров`ю потерпілим; свідок ОСОБА_27 був допитаний поза межами будь-якого кримінального провадження, а покази свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 отримані з порушенням встановленої законом правової процедури, тобто є недопустимими доказами.
		Крім того, провадження безпідставно розглянуто за відсутності потерпілого ОСОБА_25 , а також судом не взято до уваги та не досліджено, що ОСОБА_9 у встановленому КПК України порядку не набув статусу підозрюваного, при досудовому розслідуванні порушено правила підслідності, обвинувальний акт складний з порушенням вимог законодавства.
		Вказав, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, а також безпідставно призначив додаткове покарання обвинуваченому. 
		Стверджує, що суд помилково дійшов до висновку щодо причин перебування ОСОБА_9 26.01.2014 року у вихідний день в приміщенні Запорізької обласної ради та щодо порушення останнім ст. 1 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод; не встановлено про обізнаність ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та іншої особи, відносно якої є окреме кримінальне провадження про наявність у невстановлених слідством осіб чоловічої статті палиць, біт та інших предметів.
		Також, суд першої інстанції безпідставно закрив провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_18 , який помер.
		Вважає, що всі докази отримані під час проведення досудового слідства не є допустимими, оскільки отриманні з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
		   В доповненні до апеляційної скарги захисник обвинуваченого зазначає, що розгляд кримінального провадження здійснено неповноважним судом, оскільки ні ОСОБА_9 ні ОСОБА_18 на час розгляд справи у суді не були віднесені до осіб, що займають особливо відповідальне становище, а тому провадження в суді першої інстанції мало б розглядатися в суді першої інстанції професійним суддею одноособово. Вважає. Що вирок постановлений незаконним складом суду, що тягне скасування вироку у будь-якому разі. 
		   Вказує, що судом безпідставно стягнуто з ОСОБА_9 витрати на проведення комп`ютерно-технічної експертизи, оскільки комп`ютерно-технічна експертиза проведена спеціалізовано. Державною установою  НДКЦ ГУ УМВС у Запорізькій області, який фінансується з державного бюджету та для якого проведення експертизи є обов`язком експерта. Крім того суд не посилався на висновки комп`ютерно-технічної експертизи, а матеріали для здійснення експертного дослідження були отримані з порушенням вимог КПК, так як слідчий здійснив вилучення речей і документів, які не мають відношення до предмету розслідування кримінального правопорушення.
		   Вважає, що ухвали слідчого судді від 02 квітня 2014 року про проведення обшуків за місцем проживання та за місцем роботи ОСОБА_9 постановлені з порушенням вимог закону, так як в них не зазначено, які конкретно речі і документи необхідно відшукати.
		   Зазначає, що під час підготовчого засідання захистом подавалась скарга на дії службових осіб, що проводили обшук та вилучали речі та документи, проте суд скаргу по суту не розглянув і залишив без задоволення. Крім того, під час підготовчого засідання не були розглянуті по суті скарги захисту на дії, бездіяльність органу досудового слідства при вручені повідомлення про підозру, при допиті свідків. Не розглянув суд вказані скарги і в ході судового розгляду.
		   Окрім цього вказує, що суд першої інстанції не навів жодного доказу, які б підтвердили заподіяння моральної шкоди потерпілим. Крім того визнаючи ОСОБА_9 винним у скоєнні злочину групою осіб, в порушення закону, стягнув шкоду не в солідарному порядку, а особисто з ОСОБА_9 , чим порушив вимоги ст. 1190 ЦК України.
		   Ставить вимогу доповнити мотивувальну частину, а саме: цивільні позови залишити без розгляду. 
		В запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, прокурор вказує на те, що його доводи надані з метою уникнення від кримінальної відповідальності свого підзахисного ОСОБА_9 , апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а її доводи повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Заслухавши доповідача, прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та просили її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційну скаргу захисника, провівши судове слідство в межах дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.
		Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину, передбачених ст. 28 ч. 2 ст. 294 ч. 1КК України, що в повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними, допустимими та достатніми доказами, яким суд дано належну оцінку.
		   Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду, обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненому не визнав, вказавши, що він у січні 2014 року знаходився на лікуванні в медичному закладі, отримуючи необхідні процедури. Вранці 26.01.2014 року прийшов на своє робоче місце голови Запорізької обласної ради у приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 164, оскільки йому було потрібно заповнити декларацію про доходи, при цьому побачив, що в дворі біля приміщення Запорізької ОДА знаходяться пожежні машини та велика кількість працівників міліції, до того ж, певна кількість працівників міліції, працівників МНС, членів Партії регіонів, працівників ОДА, козаків, знаходилася в приміщення Запорізької ОДА, як йому стало відомо згодом, ці люди знаходилися в приміщенні, оскільки була інформація про можливі провокації. 
		Під час знаходження в робочому кабінеті він побачив, що на площі перед Запорізькою ОДА знаходиться велика кількість людей, які зібралися на мітинг. Він пішов до голови Запорізької ОДА ОСОБА_18 , який також у той же час знаходився на своєму робочому місці у тій же будівлі за вказаною адресою, при цьому побачив, що їдальня ОДА відкрита, та в ній харчуються якісь чоловіки, але він особисто процес харчування цих людей не контролював, що відбувалося у залі засідань N 100, йому не відомо. 
		Через деякий час, коли він перебував у службовому кабінеті ОСОБА_18 , до вказаного кабінету прибув Шацький з делегацією мітингуючих, які вимагали, щоб ОСОБА_18 написав заяву про звільнення з роботи та заяву про вихід із Партії регіонів, на що ОСОБА_18 відмовився. Після цього ОСОБА_18 повідомив його, що ситуація під контролем та щоб він ішов додому, після чого він повернувся до свого службового кабінету, де працював з документами приблизно до 04.00 год. 27.01.2014 року, а потім пішов додому.
		Про події, які відбувалися протягом 26.01.2014 року на площі біля Запорізької ОДА, йому нічого не відомо, всі його телефонні дзвінки на протязі дня 26.01.2014 року стосувалися проведення мітингу на підтримку Партії регіонів, збору активістів Партії регіонів для цього мітингу, а також з приводу святкування 70-річчя Запорізької області, тому по телефону в той день він домовлявся з приводу визначення приміщення, розміщення там людей, вирішення організаційних питань.
		В той день  26.01.2014 року йому по телефону повідомили, що мітингувальники планують відкрити в кінотеатрі «Байда», який знаходився неподалік від будови Запорізької ОДА, медичний пункт. Він по телефону дав вказівку закрити зал кінотеатру, але йому відмовили, посилаючись на те, що вхід до кінотеатру вільний; чоловіків з будь-якими предметами та білими стрічками на рукавах одягу він у той день не бачив, ніякої змови з будь-якими особами з приводу розгону мітингу біля Запорізької ОДА 26.01.2014 року у нього не було, ніяких протиправних дій з приводу розгону мітингу, організації масових заворушень, вчинення насильства над будь-якими особами він особисто не вчиняв.
		Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_9 , вина останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2, ст. 294 ч. 1 КК України, в повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції належними та допустимими доказами.
		Зокрема, потерпіла ОСОБА_11 пояснила суду апеляційної інстанції про те, що вона 26.01.2014 року з 15.00 год. знаходилася на площі біля Запорізької ОДА в м. Запоріжжя, де відбувся масовий мирний мітинг з приводу Євроінтеграції України. Головний вхід до ОДА був заблокований міліціонерами в захисній амуніції з щитами, а в приміщенні Запорізької ОДА знаходились молодики, які виглядали у вікна та провокували мітингувальників. Через деякий час проти мітингувальників почали застосовувати сльозодійний газ та світло-шумові гранати. Коли вона пішла зустрітися зі своєю сестрою та подругою до Поштамту, то побачила біля кінотеатру «Байда» групу молодиків з палицями в цивільному одязі, у яких були білі стрічки на рукавах, а біля переходу від правої сторони будівлі ОДА працівник міліції в захисному шоломі вдарив її ззаду по спині, а молодик в цивільному одязі та з білою стрічкою на рукаві вдарив її палицею.
		Потерпілий ОСОБА_14 пояснив суду першої інстанції про те, що він 26.01.2014 року приблизно о 20.30 год. привіз на площу біля Запорізької ОДА у м. Запоріжжя їжу та гарячий чай мітингувальникам, при цьому бачив, що в приміщенні ОДА знаходяться молодики. Продукти і чай він залишив в приміщенні кінотеатру «Байда», де знаходилися мітингувальники, які зігрівалися, та журналісти. 
		Приблизно 21.00 год. на площі розпочався силовий розгін мітингу, який здійснювали працівники міліції разом з невідомими особами, які були або в масках-балаклавах, або в медичних марлевих пов`язках, переміщалися групами по 15-20 осіб, мали в руках черенки від лопат, розпилянні навпіл, тікаючи від працівників міліції він перейшов на іншу сторону проспекту Леніна, та побачив, як співробітники міліції били лежачу на землі людину, а молодики в масках з палицями на площі били мітингуючих, при цьому лунали постріли. Працівники міліції жодним чином не перешкоджали побиттю мітингуючих цими молодиками, коли повз нього пробігала група таких чоловіків в масках з палицями, вони завдали йому декілька ударів, після чого він покинув це місце.
		Потерпіла ОСОБА_12 пояснила суду першої інстанції про те, що приблизно 16.00 год. 26.01.2014 року вона по телефонному дзвінку свого сина ОСОБА_32 прибула на площу біля Запорізької ОДА у м. Запоріжжі, де відбувався масовий мітинг, де вона разом з сином знаходилися як волонтери-медики для надання у разі необхідності медичної допомоги присутнім людям, при цьому мала при собі необхідні медичні препарати (маски медичні, гумові рукавички, бинти, перекис водню, пластир). Головний вхід до ОДА був заблокований міліціонерами в захисній амуніції з щитами, а в приміщенні Запорізької ОДА знаходились молодики, які виглядали у вікна та провокували мітингувальників непристойними жестами та окликами. 
		Приблизно 18.00 год. вона та інші медики, які були одягнені в білі футболки з червоними хрестами пройшли за пропозицією адміністратора кінотеатру «Байда» до холу цього кінотеатру, де вже був облаштований пункт обігріву. 
		Біля 21.00 год. якийсь чоловік повідомив їх, що почався силовий розгін мітингувальників і всі вибігли на площу, при цьому в приміщенні кінотеатру «Байда» залишились приблизно 4 медика-волонтера, дівчата, що готували їжу та декілька молодиків в цивільному одязі, коли з вулиці пролунали гучні вибухи та постріли, вона вийшла з кінотеатру, але при виході їй було завдано сильного удару по плечу ззаду та під коліно правої ноги дерев`яним держаком невідомим чоловіком, який потрапив у приміщення, після чого її з силою виштовхали на вулицю без верхнього одягу, де вона побачила, що площа біля ОДА з усіх боків була оточена працівниками міліції, які разом з чоловіками в цивільному одязі та з білими стрічками на рукавах, били усіх людей, при цьому в людей кидали світло-шумові гранати та феєрверки. 
		Її молодший син ОСОБА_33 з невідомою жінкою затягнули у «Байду» чоловіка з травмованими ногами, в цей час підбігла група молодиків, які розбили скляні двері головного входу « ОСОБА_34 », та у приміщення кінотеатру увірвалося близько 20-25 молодиків з закритими обличчями, які махаючи держаками від лопат, арматурою, бітами, лаялись та погрожували фізичною розправою присутнім, принижували, залякували, а потім вигнали їх на вулицю.
		Потерпілий ОСОБА_13 надав суду апеляційної інстанції показання про те, що він приблизно 12.00 год. 26.01.2014 року прибув на площу біля Запорізької ОДА у м. Запоріжжя, де відбувався масовий мітинг з приводу Євроінтеграції України в якості волонтера-медика, при цьому мав при собі необхідні медичні препарати. Там побачив, що невелика група молодих людей, одягнена у спортивні костюми та інший цивільний одяг, із пакетами з невідомим вмістом, безперешкодно перебирається через огорожу на територію паркінгу ОДА, яка охороняється представниками правоохоронних органів. 
		Згодом, коли почалися заворушення, під час яких працівники міліції застосували світло-шумові гранати та сльозогінний газ, він вирішив залишитися, та зателефонував своїй матері ОСОБА_35 , яка невдовзі приїхала на площу як волонтер-медик. 
		Приблизно о 19.00 год. якась людина запропонувала їм перейти у приміщення кінотеатру « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на що вони погодились. Біля 21.00 год. до холу кінотеатру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з чорного входу увірвались декілька людей у цивільному одязі із закритими тканиною обличчями та влаштували бійку із невідомою особою, потім кудись зникли. У той самий час з боку головного входу у приміщення кінотеатру намагалась пробратись група людей приблизно 20 чоловік, які мали при собі черенки від лопат, арматуру і біти, та у яких були пов`язані білі стрічки на рукавах одягу, ними були розбиті скляні двері та вікна кінотеатру. Під час знаходження в приміщенні ці молодики силою розштовхали усіх присутніх в різні кути, погрожували, принижували та залякували, пропонували піти додому, під час виходу із приміщення вони змусили його зняти футболку із червоним хрестом, та нанесли йому сильного удару в грудну клітину металевою трубою, а також чимось твердим по ребрах, після чого він через очевидну небезпеку спочатку сховався у під`їзді одного з будинків, потім разом з матір`ю і братом дісталися додому.
		Потерпіла ОСОБА_23 надала суду апеляційної інстанції показання про те, що вона з 11.30 год. 26.01.2014 року знаходилася на площі біля ІНФОРМАЦІЯ_3 , де відбувався масовий мітинг з приводу Євроінтеграції України, де також було порушено питання про відставку голови Запорізької ОДА ОСОБА_18 . 
		Приблизно о 13.30 год. частина мітингуючих увійшли в приміщення адміністрації для проведення переговорів із головою ОСОБА_18 та начальником УМВС в Запоріжській області ОСОБА_36 , при цьому вона бачила, що в приміщенні ОДА присутні одягнені в спортивний одяг особи, які провокували мітингуючи. Через деякий час частина мітингуючих вийшла із приміщення разом з ОСОБА_18 , який повідомив, що він вимоги мітингуючих виконувати не буде і у відставку не піде,.
		Після 16.00 год. мітингуючі вирішили продовжувати залишатися на площі, почали зносити діжки та дрова для обігріву. Також в кінотеатрі «Байда» було влаштовано пункт обігріву. Приблизно о 21.00 год. на площу Фестивальна біля ОДА до мітингувальників стіною побігли працівники міліції в шоломах з щитами та кийками та почали розгон мітингу. Ховаючись від цього, прямуючи до вул. 40 років Радянської України, якийсь молодик вдарив її палицею в задню частину голови, а потім ще раз вдарив її палицею в ключицю з лівої сторони, після чого вона на таксі поїхала додому.
		Потерпілий ОСОБА_10 повідомив суду апеляційної інстанції про те, що він вдень 26.01.2014 року разом із матір`ю, батьком, дідусем та братом приїхали на площу до Запорізької ОДА у м. Запоріжжя для участі у мітингу на підтримку Євроінтеграції України. ОДА по периметру була перекрита співробітниками міліції, а в її будівлі знаходились цивільні особи, які провокували мітингувальників. Через деякий час до мітингуючих вийшов голова ОДА ОСОБА_18 та просив не штурмувати ОДА, а мітингувальники вимагали його відставки. 
		Після 17.30 год. на площу привезли металеві бочки та почали зносити дрова для обігріву, а коли він пішов погрітися до кінотеатру «Байда», то побачив, що з гаражу з підвальним входом якісь чоловіки виносять зв`язки держаків від лопат, а неподалік від кінотеатру хтось вдарив його держаком по голові, від чого він упав на землю та відчув ще декілька ударів по голові. Тікаючи в протилежний бік від кінотеатру, якісь невідомі чоловіки затримали його, відібрали, посадили в автомобіль «Деу-Ланос», а коли авто поїхало, йому надягли на голову маску і почали наносити удари в бік і в шию, при цьому стверджуючи, що він «тітушка». Приблизно через 40 хвилин, коли авто зупинилось, його витягли з машини, зняли маску і він побачив, що знаходиться біля лісу, де йому під погрозою побиття та смерті наказали на відеокамеру сказати, що він «тітушка», що він і виконав, побоюючись за себе. Після чого його з маскою на голові привезли у місто, де викинули відібрані у нього мобільні телефони та залишили неподалік від його будинку.
		Свідок ОСОБА_16 суду першої інстанції пояснив про те, що ним 24.01.2014 року як представником громадської організації «Українська справа» в управління внутрішньої політики Запорізької облради було подано повідомлення про проведення мирних зборів на площі біля Запорізької ОДА. 
		26.01.2014 року приблизно о 11.00 год. він приїхав на площу для організації мітингу, при цьому побачив, що усі входи в приміщення Запорізької ОДА були перекриті працівниками правоохоронних органів. О 12.00 год. почався мирний мітинг, коли мітингуючими було висунуто вимогу до голови Запорізької ОДА ОСОБА_18 про відставку, була сформована переговорна група в складі його, ОСОБА_37 , ОСОБА_38 .    Вони в складі переговорної групи пройшли до будівлі ОДА, де побачили, що в приміщенні присутні 5 козаків з нагайками в руках. Крім того, були розмотані пожежні рукави, на 2-у поверсі знаходилися тітушки - молодики в спортивному одязі з кийками в руках. ОСОБА_18 повідомили про вимоги мітингуючих про звільнення його з посади, на що ОСОБА_18 не погодився та пообіцяв вийти до людей. 
		В подальшому вони повернулись на площу, куди згодом вийшов ОСОБА_18 та відмовився виконувати вимоги мітингувальників, після чого від мітингуючих почулися заклики штурмувати будівлю, та деякі мітингуючі намагалися прорватися в ОДА, утворилася давка, пролунало 3-4 вибухи, після чого люди відійшли на сходинки і площу. 
		Після 14.00 год. переговорна група знову пішла до ОСОБА_18 з вимогою не бити людей і вивести «тітушек» з ОДА, на що ОСОБА_18 відповів, що це не «тітушки», а працівники ОДА. Люди не збирались покидати площу, почали приносити бочки і дрова для обігріву, а також їжу. 
		Приблизно о 21.10 год. він, повернувшись на площу, побачив, що мітингуючих з площі виганяють працівники міліції із щитами, кийками та засобами захисту, а також «тітушки», одягнені в спортивний одяг з білими стрічками, та кийками в руках, було чутно вибухи та крики людей про допомогу, від чого він також почав тікати з того місця.
		Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_27 - голова Запорізької обласної організації ВО «Свобода», свідок ОСОБА_39 - депутат Запорізької обласної ради, свідок ОСОБА_40 (про присутність під час проведення за вищевказаних подій перемовин у приміщенні Запорізької ОДА між ОСОБА_18 і ініціативною групою мітингувальників, голови обласної Ради ОСОБА_9 )
		Свідок ОСОБА_41 надав суду першої інстанції показання про те, що він 26.01.2014 року перебував на масовому мирному мітингу у м. Запоріжжя на площі біля Запорізької ОДА. Під час мітингу він разом із ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 і ОСОБА_46 приймали участь у переговорах з головою Запорізької ОДА ОСОБА_18 .    В приміщенні ОДА на 1 і 2 поверсі він бачив працівників міліції та осіб в цивільному одягу, з дерев`яними держаками від лопат у руках, а також бачив голову Запорізької обласної Ради ОСОБА_9 , голову Запорізької РДА ОСОБА_47 , 1-го заст. голови ОДА ОСОБА_48 і заступника голови ОДА Пєлих. На їхнє питання про сторонніх осіб, які перебували в ОДА ОСОБА_18 відповів, що всі особи, які перебувають в ОДА, узгоджені із ОСОБА_9 .    Коли вони запропонували ОСОБА_18 відставку та вихід його з Партії регіонів, та невикористання міліції проти активістів, останній не погодився, після чого вони залишили приміщення ОДА. Через деякий час ОСОБА_18 вийшов на площу, де повідомив, що у відставку йти не буде і не вийде з Партії регіонів, та звернувся до мітингуючих з проханням не штурмувати ОДА,. після чого міліціонери застосували спецзасоби.
		Вони (ініціативна група) знову пішли до ОСОБА_18 з проханням не застосовувати спецзасоби до мітингуючих, та зустріли начальника обласного управління міліції ОСОБА_49 , який повідомив, що в приміщенні знаходяться люди на вимогу ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , після чого вони повернулись на площу для продовження мітингу.
		Приблизно о 21.30 год. зі сторони кінотеатру «Байда» в сторону мітингуючи побігли працівники міліції із щитами, з якими були люди в спортивній формі з білими стрічками на рукавах з держаками від лопат, то вони спільно наздоганяли мітингуючих та били їх.
		Свідок ОСОБА_50 підтвердив у судовому засіданні суду першої інстанції факт перебування 26.01.2014 року у приміщенні Запорізької ОДА ОСОБА_9 , а також невідомих чоловіків в спортивному одязі з кийками і битами. 
		Свідки ОСОБА_51 і ОСОБА_52 пояснили суду першої інстанції про те, що вони вдень 26.01.2014 року приймали участь у масовому мирному мітингу на площі Фестивальній у м. Запоріжжя біля Запорізької ОДА на підтримку Євроінтеграції України, при цьому вони з`ясували, що вся площа біля ОДА була слизькою від льоду. 
		Коли о 13.30 год. була висунута вимога до голови Запорізької ОДА ОСОБА_18 про його відставку та вихід із Партії регіонів, була створена переговорна група, яка пішла на переговори з ОСОБА_18 . Після їх повернення, на площу вийшов ОСОБА_18 та повідомив, що не буде писати заяву про звільнення та відмовився виходити із Партії регіонів. Після цього деякі мітингуючи намагалися пройти в приміщення ОДА, але їх не впустили працівники міліції, кидаючи в них гранати. Вони побачили, у вікнах будівлі Запорізької ОДА були люди спортивної статури, а на площі вони почули інформацію про те, що бачили, як якась машина привозила держаки від лопат. 
		Приблизно о 16.00 год. мітингуючи, які залишились на площі, почали палити вогнища для обігріву, а вони знаходились у пункті обігріву в кінотеатрі «Байда». 
		Приблизно о 21.00 год., почувши про розгін мітингу, повернулись на площу, де побачили, як «тітушки» і працівники міліції били людей, які там знаходились.
		Свідки ОСОБА_53 і ОСОБА_54 надали суду першої інстанції свідчення про те, що вони разом 26.01.2014 року приймали участь у масовому мирному мітингу на площі Фестивальній у м. Запоріжжі біля Запорізької ОДА. При цьому, бачили як з приміщення Запорізької ОДА вийшов голова ОДА ОСОБА_18 та забрав з собою до приміщення ОДА тітушек - молодиків, які силою розганяють мітинги, козаків та іншу частину громадян, на яких були вдягнені георгіївські стрічки. 
		Приблизно о 21.00 год., коли мітінгувальники на площі почали палити дрова у діжках для обігріву, з боку приміщення ОДА побігли працівники міліції, які, кинувши у мітингувальників декілька гранат, почали відтісняти людей з площі, а тітушки, які також наблизилися з боку ОДА, били людей битами. ОСОБА_9 вони під час цих подій не бачили.
		Свідок ОСОБА_55 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила про те, що вона вдень 26.01.2014 року приймала участь у масовому мирному мітингу на площі Фестивальній у м. Запоріжжя біля Запорізької ОДА на підтримку Євроінтеграції України. При цьому, перед будівлею Запорізької ОДА перебували працівники міліції, група людей з георгіївськими стрічками, козаки, а також «тітушки», які провокували людей на штурм будівлі, а приблизно о 21.00 год. працівники міліції та тітушки, озброєні дерев`яними кийками, розігнали мітинг, під час чого били людей. 
		Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_56 повідомили суду першої інстанції про те, що вдень 26.01.2014 року на площі Фестивальній у м. Запоріжжі біля Запорізької ОДА відбувався масовий мирний мітинг. Під час цього в приміщенні ОДА знаходились невідомі чоловіки в спортивному одязі з кийками і битами. Ввечері працівники міліції та ці чоловіки в спортивному одязі з білими стрічками на рукавах одежі з кийками і битами (так звані тітушки) (молодики, які розганяють мітинги та демонстрації), розігнали мітинг, при цьому били людей та завдавали їм тілесні ушкодження, а також пошкодили майно кінотеатру Байда у м. Запоріжжя.
		Свідки  співробітники міліції ОСОБА_57 і ОСОБА_58 підтвердили у судовому засіданні суду першої інстанції факт перебування 26.01.2014 року у приміщенні Запорізької ОДА, зокрема - у конференц-залі ОДА, значної кількості невідомих чоловіків в масках, спортивному одязі, з кийками, металевими прутами і битами, які згодом разом з працівниками міліції силовими діями (побиттям людей) розігнали мітинг на підтримку вступу України до Євросоюзу біля Запорізької ОДА. 
		Свідок ОСОБА_59 пояснив суду першої інстанції про те, що йому 26.01.2014 року приблизно після обіду зателефонував чоловік, який представився працівником міліції на ім`я « ОСОБА_60 », та повідомив, що йому необхідно з`явитися в приміщення Запорізької ОДА. Прибувши до приміщення Запорізької ОДА зі сторони площі Профспілок, що він і зробив.    Оскільки по прибуттю на вказане місце його не впускали в приміщення, він зателефонував  ОСОБА_61 , та через деякий час якийсь чоловік завів його в приміщення сесійної зали ОДА, в якій знаходилось біля 40-50 молодих осіб в цивільному одязі з масками на обличчях, а також приблизно 15 працівників міліції. 
		Через годину до нього підійшов той самий « ОСОБА_60 » та повідомив, що необхідно зібрати своїх знайомих, так як в місто їде приблизно 3000 людей із західних областей України та необхідно захищати м. Запоріжжя від них, на що він не погодився, тому що після операції йому важко ходити, та повернувся в сесійний зал, звідки його не випускали. 
		Ввечері в сесійну залу зайшов голова Запорізької ОДА ОСОБА_18 , який виступив перед тими хто знаходився в залі, «що із західних областей України в м. Запоріжжя їдуть фашисти і націоналісти, які хочуть захопити владу в місті», та повідомив, що «необхідно дати їм відсіч», та наголошував, що «буде з ними до кінця». Після виступу ОСОБА_18 пішов, а він приблизно о 19.00 год. залишив приміщення Запорізької ОДА, оскільки відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та йому необхідно було бути вдома о 20.00 год.
		Свідки  співробітники міліції ОСОБА_29 , ОСОБА_62 і ОСОБА_28 підтвердили у судовому засіданні районного суду факт перебування 26.01.2014 року у приміщенні Запорізької ОДА голови ОДА ОСОБА_18 і голови обласної Ради ОСОБА_9 , а також значної кількості невідомих чоловіків в масках, спортивному одязі, з кийками, металевим прутами і битами, які знаходилися організованими групами на усіх поверхах ОДА, а також спорудили барикаду з меблів на сходах між поверхами, а згодом разом з працівниками міліції силовими діями (побиттям людей) розігнали мітинг на підтримку вступу України до Євросоюзу біля Запорізької ОДА.
		Свідок ОСОБА_63 , який, як співробітник міліції був залучений до охорони приміщення Запорізької облдержадміністрації, підтвердив у судовому засіданні районного суду факт перебування 26.01.2014 року у приміщенні невідомих чоловіків чисельністю 100 осіб в масках, спортивному одязі, з кийками, металевим прутами і битами. Дані люди знаходилися організованими групами на усіх поверхах ОДА, а також спорудили барикаду з меблів на сходах між поверхами. З даними людьми голова обласної Ради ОСОБА_9 , який також знаходився у приміщенні, дружньо спілкувався та підбадьорював їх словами: «Тримайтеся!». Згодом ці люди разом з працівниками міліції силовими діями (побиттям людей) розігнали мітинг на площі Фестивальній у м. Запоріжжя біля Запорізької ОДА. 
		Свідок ОСОБА_64 , який як співробітник ГУ ДСНС України в Запорізькій області охороняв приміщення Запорізької облдержадміністрації, а також свідок ОСОБА_65 - заступник начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи та з питань запобігання та виявлення корупції апарату Запорізької ОДА підтвердили у судовому засіданні районного суду факт перебування 26.01.2014 року під час мітингу на площі Фестивальній у м. Запоріжжя біля Запорізької ОДА, у приміщенні Запорізької ОДА невідомих чоловіків значною чисельністю в масках, спортивному одязі, з кийками, які знаходилися організованими групами на усіх поверхах ОДА, та яким надавали їжу (бутерброди та ін.) та гарячі напої.
		Свідок ОСОБА_66 , який є директором КП «Універс» Запорізької обласної ради підтвердив у суді першої інстанції факт пошкодження 26.01.2014 року у м. Запоріжжі будівлі Запорізької ОДА і кінотеатру Байда , а саме розбиття значної кількості вікон.
		Крім того, вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у суді першої інстанції доказами:
		- заявою ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_10 про вчинення відносно них 26.01.2014 року протиправних дій у м. Запоріжжі (т. 1 а.п. 156, 164, 173, 182, 190, 200, 207);
		- повідомленням голови Громадської організації «Запорізьке обласне громадсько-політичне об`єднання «Українська справа» ОСОБА_16 щодо проведення 26.01.2014 року мітингу біля будинку Запорізької облдержадміністрації (т. 6 а.п. 2-3);
		- повідомленням керівника південного регіону України ГО Українського комітету по боротьбі з корупцією ОСОБА_15 щодо проведення мітингу 26.01.2014 року біля будинку Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради (т. 6, а.п. 4);
		- інформацією КП Запорізький інститут регіонального розвитку від 17.04.2014 року про пошкодження вхідних дверей та розбиття 2 вікон будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна 162 (т. 6, а.п. 52); 
		- фотографіями з місця події 26.01.2014 року біля будівлі Запорізької ОДА у м. Запоріжжя (т. 4, а.п. 11) яким підтверджується, наявність значна кількість молодих людей в масках та бітах серед працівників міліції. 
		- відеозаписами з місця події біля будівлі Запорізької ОДА у м. Запоріжжі , які надані свідками по справі (т. 4, а.п. 20, 28, 53) з одних вбачається, що в приміщенні Запорізьких РДА та обласної ради присутні значна кількість людей спортивної статури, озброєні битами, перед якими виступає ОСОБА_18 , при цьому присутні і працівники міліції. На інших відеозаписах зображено, як значна кількість людей в масках та з битами, які мають білі пов`язки на правій руці, разом з працівниками міліції розганяють мітингувальникі, при цьому застосовують димові шашки та стріляють над мітигувальниками з салютів. В подальшому вказані групи людей розбивають битами скло в кінотеатру «Байда» проникають в середину розганяючи людей, а потім через кордон міліції повертаються до приміщення ОДА. 
		- аудіозаписами телефоних переговорів ОСОБА_9 26.01.2014 року (т. 7, а.п. 153-181) в який в розмові з невідомою особою зобов`язується організувати в столовій харчування за кошти невідомого. В подальшому ОСОБА_9  іншим особам дає вказівку забезпечити харчування значної кількості осіб, яких навіть може бути декілька тисяч. Згодом з`ясовують, що їх буде близько двохсот осіб. В подальшому ОСОБА_9 26.01.2014 року контролює харчування для 300 осіб, яке необхідно приносити в зали №200 та № 300. Крім того ОСОБА_9 доповідають, що з сесійної зали вийшли люди в штатському, які забрали шоколадки та інші продукти з холодильника, на що останній зобов`язується все відшкодувати та дає вказівку, щоб їх кормили в сесійній залі. В подальшому ОСОБА_9 дає вказівку невідомій особі, щоб люди в цивільному та козаки не виглядали з вікон з сторони площі, а краще на «Профсоюзов». Крім того, ОСОБА_9 дає команду розібратись з «Байдою», де «пытаются организовать пункт обогрева эти черти». Далі ОСОБА_9 обіцяє невідомій особі забезпечити 15-20 «ребят з повязками» в «Байду». Вже 27.01.2014 року на повідомлення невстановленої особи про те, що на сайті появилась інформація, що у них в приміщенні «ті тушки» та пропозицію перевести їх в «Байду» ОСОБА_9 відповіає відмовою.
		Таким чином, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового розслідування докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності щодо вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2 ст. 294 ч. 1 КК України, дав їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до висновку, який відповідає фактичним обставинам справи.
		Отже, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_9 за ст. 28 ч. 2 ст. 294 ч. 1 КК України за ознаками скоєння організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою та погромами, за попередньою змовою групою осіб за таких обставин
		Показання обвинуваченого ОСОБА_9 , який не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд розцінює як захист ним своїх інтересів з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки його свідчення спростовуються вищенаведеними дослідженими доказами. Твердження ОСОБА_9 про те, що він не вчиняв ніяких умисних дій, які виразилися в організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою та погромами, спростовуються узгодженими між собою доказами  показаннями потерпілих та свідків, а також письмовими і речовими доказами по провадженню, та зокрема підтверджують:
		- знаходження ОСОБА_9 , який перебував на лікарняному, у вихідний день під час проведення масового мирного зібрання на своєму робочому місці голови Запорізької обласної ради більше доби  протягом з 26.01.2014 року по 27.01.2014 року. При цьому постійне спілкування по телефону з іншими особами з приводу подій, що відбувалися у приміщенні Запорізької ОДА та Запорізької обласної ради та навколо цих будівель, що свідчить про те, що ОСОБА_9 знав про події, які відбувалися, спостерігав за ними, контролював перебіг подій у виді масових заворушень з метою досягнення злочинної мети - силового розгону мирного масового зібрання громадян; 
		- знаходження ОСОБА_18 26.01.2014 року у вихідний день під час проведення масового мирного зібрання на своєму робочому місці голови Запорізької ОДА; 
		- невжиття ОСОБА_9 , як посадовою особою органа самоврядування заходів з приводу залишення приміщення державних установ Запорізької обласної ради та Запорізької ОДА, у тому числі за допомогою працівників міліції, невстановленими слідством особами чоловічої статі, що він був повинен зробити як посадова особа - керівник органу місцевого самоврядування; 
		- узгодження ОСОБА_9 . 25.01.2014 року по телефону з особами  ОСОБА_48 ,  ОСОБА_67 ,  ОСОБА_68 ,  ОСОБА_69 ,  ОСОБА_70 ,  ОСОБА_71  та невстановленою особою, знаходження певних осіб 26.01.2014 року у приміщенні ОДА і обласної ради м. Запоріжжя та узгодження по телефону організації їхнього харчування та фінансування харчування;
		- знаходження у приміщенні ОДА і обласної ради у вихідний день без дотримання перепускного режиму певних осіб чоловічої статі, які мали при собі розпізнавальні знаки у вигляді білих стрічок на рукавах, засоби маскування обличчя, та предмети і знаряддя для завдання тілесних ушкоджень (палиці, бити, прути тощо), організація їхнього перебування у сесійній залі ОДА та інших приміщеннях, а також організація ОСОБА_9 їх харчування та контроль за цим процесом;
		- безпосереднє спілкування ОСОБА_9 і ОСОБА_18 з невстановленими слідством особами чоловічої статі, які без будь-яких законних підстав знаходилися у приміщенні Запорізької ОДА, висловлювання цим особам словесної підтримки та висловлювання цим особам переконань у правильності їхніх дій;
		- перебування ОСОБА_9 і ОСОБА_18 до закінчення силового розгону мирного зібрання на своїх робочих місцях, що свідчить про їхній контроль за подіями, що відбувалися.
		Колегія суддів дійшла до висновку, що усі дії обвинуваченого ОСОБА_9 містять у собі об`єктивну сторону злочину, у вчинені якого він обвинувачується, були об`єднані єдиним з ОСОБА_18 і іншою особою умислом, носили усвідомлений цілеспрямований послідовний характер і були спрямовані саме на спільні умисні заздалегідь сплановані та організовані дії, які виразилися в організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою та погромами, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2 ст. 294 ч. 1 КК України.
		Отже, посилання захисника обвинуваченого на те, що пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема: не встановлено розмір заподіяної шкоди в результаті погромів; не встановлено причинного зв`язку між діями обвинуваченого та наслідками, які настали внаслідок таких дій; не розкрито мету і ціль інкримінованого злочину; не досліджено жодного об`єктивного доказу, що свідчив би про факт завдання побоїв потерпілим є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними дослідженими у судах першої та апеляційної інстанції доказах, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано мотивував їх у вироку на підтвердження вини обвинувачуваного та з чим погоджується колегія суддів.
		   Доводи захисника обвинуваченого про те, що докази у кримінальному провадженні судом оцінені поверхово та однобічно, і не є допустимими, оскільки отриманні з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, а також не підтверджують вини ОСОБА_9 у інкримінованому йому злочині, оскільки в основу вироку покладено одні докази, проте не оцінені інші докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи - є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним. Вищевказані докази зібрані, досліджені та оцінені органами досудового розслідування і судом першої інстанції з дотриманням вимог, передбачених ст. 84-94 КПК України, є належними, допустимими, об`єктивними, логічними, взаємоузгодженими між собою та сумнівів щодо їх достовірності у колегії суддів не викликають.
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що показання потерпілих та свідків є суперечливі, не логічні та не можуть вважатися належними доказами вини обвинуваченого; свідок ОСОБА_27 був допитаний поза межами будь-якого кримінального провадження, а показання свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 отримані з порушенням встановленої законом правової процедури, тобто є недопустимими доказами є також необґрунтованими, так як колегія суддів визнає такі покази достовірними, що є логічними та узгоджуються між собою та фактичними обставинами справи і іншими доказами по справі у їх сукупності, зокрема показами свідків та висновками інших експертиз, а також у своїй сукупності доводять, що ОСОБА_9 мав умисел на організацію масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою та погромами, за попередньою змовою групою осіб.
		Крім того, жодних порушень при відібрані та дачі пояснень вказаними свідками, колегією суддів не встановлено, вони відібрані та надані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
		Аргументи апелянта  захисника обвинуваченого про те, що не досліджено висновки судово-медичних експертиз щодо завдання шкоди здоров`ю потерпілим є безпідставними, оскільки судом першої інстанції їх досліджено належним чином і покладено в основу підтвердження вини обвинуваченого. 
		Твердження захисника обвинуваченого про не з`ясування судом обставин, часу, форми, змісту попередньої змови на вчинення злочину та ролі обвинувачених є необґрунтованими, так як диспозиція ст. 410 КПК України вказує, що неповнота судового розгляду визнається тоді, коли під час судового розгляду залишилися не дослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: судом були відхиленні клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. 
		Проте під час судового розгляду учасниками судового розгляду жодного із вказаних клопотань не заявлялися, що не дає підстави вважати неповним судовий розгляд, а твердження апелянта про не встановлення обставин про час і місце та розподілу обов`язків між обвинуваченими не є обставинами, які мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Під час судового розгляду в суді першої інстанції при дослідженні матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_9 та інші учасники організації масових заворушень, діяли організовано та злагоджено з розподілом обов`язків. Так, саме ОСОБА_9 була відведена роль по організації безперешкодного доступу до Запорізької обласної ради, розміщення у сесійних залах та забезпечення харчування для невстановлених осіб, учасників масових заворушень, так званих «тітушок». 
		Крім того, дані аргументи сторони захисту спростовуються дослідженими під час судових засідань розсекреченими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: записами перемовин ОСОБА_9 з ОСОБА_18 та іншими особами. Дані записи підтверджують, що ОСОБА_9 спілкуючись із ОСОБА_18 25.01.2014 року отримує від останнього чітку вказівку щодо організації харчування за «наші» кошти осіб, які будуть залучені до так званої охорони адмінбудівлі. Окрім того, у розмові з іншими особами ОСОБА_9 25.01.2014 року вказує на прийняте ним та ОСОБА_18 рішення щодо залучення їх прихильників до облдержадміністрації на 26.01.2014 року та надає вказівки співрозмовникам щодо забезпечення виконання такого рішення.
		Аргументи захисника ОСОБА_8 про те, що у вироку не зазначено обставин завдання тілесних ушкоджень потерпілим є неналежними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінально провадження, оскільки під час судового розгляду відповідно до досліджених матеріалів кримінального провадження, а також показань потерпілих були встановлені час, місце та обставини отримання тілесних ушкоджень останніми, про що зазначалося вище.
		Посилання захисника обвинуваченого на те, що судом не встановлено зміст наказу начальника ГУМВС України в Запорізькій області підлеглим - працівникам міліції, а саме чи містив наказ вимогу щодо застосування насильства до мирних мітингувальників, є знову ж таки необґрунтованим та таким, що повністю не узгоджується із дослідженими під час судового розгляду показаннями свідків сторони захисту. Зокрема працівники міліції ОСОБА_72 , ОСОБА_73 пояснили, що 26.01.2014 року усний наказ про витіснення мітингувальників з площі Жовтневої у м. Запоріжжі із застосуванням сили відносно останніх, віддав саме начальник ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_74 , щодо якого є окреме кримінальне провадження та який перебуває міждержавному розшуку.    
		Доводи апелянта - захисника обвинуваченого, щодо наявності протиріч у показаннях свідків і потерпілих щодо обставин закриття дверей кінотеатру «Байда», розбиття скла в дверях кінотеатру, є також необґрунтованими, оскільки свідки та потерпілі, з урахуванням їх емоційного та нервового стану під час подій, надали показання щодо обставин подій, які динамічно, зі значною швидкістю розвивалися упродовж певного проміжку часу. Зазначені обставини унеможливлюють сприйняття та відтворення кожним свідком та потерпілим щомиттєвої зміни подій з різноманітних ракурсів. Крім того, захисником не зазначено жодних взаємовиключних показань потерпілих та свідків щодо конкретних обставин закриття та розбиття скла дверей кінотеатру «Байда».
		Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що суд помилково дійшов висновку щодо причин перебування ОСОБА_9 26.01.2014 року у вихідний день в приміщенні Запорізької обласної ради та на те, що останньому було достовірно відомо про події, що відбувались на площі Жовтневій у м. Запоріжжі та у приміщенні обласної ради є безпідставними. Дані доводи повністю спростовуються дослідженими під час судових засідань у суді першої інстанції доказами, у тому числі записами телефонних розмов ОСОБА_9 з ОСОБА_18 та іншими особами, під час яких ОСОБА_9 надавав вказівки щодо харчування осіб, які перебували у приміщенні обласної ради, отримував інформацію про хід виконання його вказівок. Крім того, у ході розмов ОСОБА_9 доповідають про те, що у ЗМІ з`явилася інформація про наявність в приміщенні Запорізької обласної ради «тітушок», на що останній зазначає про те, що про це і так всі дізнаються.
		Заперечення захисником щодо неправомірності зазначення у вироку суду порушення його підзахисним вимог ст.ст. 22, 39 Конституції України спростовуються наступним: Так, на думку захисту факт проведення мирного зібрання на площі Жовтневій в м. Запоріжжі о 21-00 годині 26.01.2014 року не підтверджується матеріалами провадження, оскільки, мирне зібрання, про яке завчасно сповіщалися органи місцевого самоврядування, закінчилося до 16-00 години. Проте, дані заперечення захисника не відповідають дійсності, так як, ст. 39 Конституції України забезпечує право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцево самоврядування. Згідно з положеннями рішення Конституційного суду України від 19.04.2001 року № 1-30/2001 щодо офіційного тлумачення ст. 39 Конституції України обов`язок завчасного сповіщення про проведення мітингу не повинно обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
		Таким чином, факт сповіщення про проведення мирного зібрання із зазначенням часу проведення мітингу, на яке вказує апелянт, відповідно до офіційних роз`яснень суду, не може трактуватися як обмеження або заборону права громадян, а не тільки особи, яка здійснила таке сповіщення, на здійснення прямого волевиявлення, як форми безпосередньої демократії після заявленого часу. Більш того, відповідно до зазначеного рішення саме на відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування покладається обов`язок щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
		Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про те що, судом не встановлено, що ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та інша особа, відносно якої є окреме кримінальне провадження, були достовірно обізнані про наявність у невстановлених слідством осіб чоловічої статті - учасників масових заворушень, палиць, біт та інших предметів - є надуманими, так як свідок ОСОБА_75 під час судових засідань, у тому числі у присутності захисника ОСОБА_8 , пояснив, що 26.01.2014 року він перебував у сесійній залі Запорізької ОДА. Крім нього у вказаному приміщенні перебувало близько 40 незнайомих осіб у балаклавах та з битами у руках. Приблизно о 18:00 до трибуни вийшов ОСОБА_18 , який закликав присутніх до оборони приміщення Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної ради (які займають одне приміщення), так як до міста їде потяг з громадянами із західних областей України, з метою повалення влади та захоплення обласної державної адміністрації. Зазначене вказує, що організатори масових заворушень достовірно знали та бачили у невстановлених осіб палиці та бити.
		Аргументи захисника про те, що мирне зібрання фактично закінчилося о 16-00 годині з наведенням показань свідків протирічить фактичним обставинам справи, згідно із якими станом на 21.00 год. 26.01.2014 року на площі Жовтневій у м. Запоріжжі та біля кінотеатру «Байда», який знаходиться поруч із приміщенням Запорізької ОДА та Запорізької обласної ради перебувала значна кількість громадян, які зібралися та перебували у вказаному місці з метою здійснення прямого волевиявлення, про що свідчать як показання свідків та потерпілих, так і інформація ГУМВС України в області № 8/2-1159 про те, що під час витіснення людей з площі після 21.00 години було затримано 48 осіб.
		Також, захисних оспорює висновок суду щодо встановлення судом порушення обвинуваченими начебто ст. 1 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, проте зазначене твердження захисника є необґрунтованим, оскільки у вироку взагалі нічого не зазначено про порушення ОСОБА_9 статті 1 вказаної Конвенції. У випадку якщо захисник допустив технічну помилку й мав на увазі статтю 11 вищевказаної конвенції, то твердження адвоката є абсурдними та такими, які направлені на те, щоб ввести суд апеляційної інстанції в оману, оскільки в обвинувальному акті органом досудового розслідування вказано, що обвинуваченим ОСОБА_9 порушено вимоги ст. 11 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, що й знайшло своє відображення у вироку.
		Захисник в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, тобто кваліфікація інкримінована ОСОБА_9 судом визнана за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 294 КК України, що суперечить обвинувальному вироку, у якому вказано, що дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 294 КК України.
		Доводи захисника про те, що судом не взято до уваги та відхилено показання інших свідків та самого ОСОБА_9 , які спростовують вину останнього в інкримінуємому йому злочині, а також про те, що не наведено жодного доказу на підтвердження того, що невстановлені особи були у кількості 300 осіб, що не визначено, які саме події становлять погроми є також необґрунтованими, так як у вироку належним чином обґрунтовано вказане, зазначивши, що показання ОСОБА_9 є способом його захисту та не узгоджуються із іншими дослідженими під час судових засідань доказами, які викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Зокрема, під час судового засідання встановлено, як матеріалами кримінального провадження так і допитами свідків й потерпілих, що виконуючи наказ ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та ОСОБА_76 , приблизно 300 агресивно налаштованих учасників масових заворушень вийшли із приміщення Запорізької обласної ради та Запорізької обласної державної адміністрації, порушуючи громадський порядок, стали наздоганяти учасників мітингу, а також інших громадян, які в цей час знаходилися на площі Жовтневій в м. Запоріжжі та поблизу неї, наносили їм удари руками і ногами, палицями, бітами та іншими предметами, спеціально пристосованими для спричинення тілесних ушкоджень, спричиняючи їм фізичний біль, побої та тілесні ушкодження.
		Одночасно з цим, приблизно 15 агресивно налаштованих учасників масових заворушень, порушуючи громадський порядок, вчиняючи погром, увірвалися на перший поверх будівлі №162 по проспекту Леніна в м. Запоріжжі, з боку кінотеатру «Байда», де також почали бити людей, які знаходилися в цьому приміщені, та виганяти їх на вулицю. У результаті чого були нанесені побої ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Зазначені дії свідчать про вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 294 КК України, оскільки суспільна небезпека масових заворушень полягає в тому, що цей злочин є результатом дії натовпу - великої кількості людей, дії яких мають характер безчинств і супроводжуються насильством над людьми, погромами, насильницьким виселенням людей. Зазначені кваліфікуючі ознаки присутні у вищенаведених обставинах, що й підтверджує правильну кваліфікацію зазначеного злочину.
		Доводи захисника ОСОБА_8 , щодо порушення порядку повідомлення депутата Запорізької обласної ради ОСОБА_9 про підозру, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є надуманими, оскільки органом досудового розслідування дотриманий порядок повідомлення ОСОБА_9 про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, передбачений ст. 481 КПК України, оскільки здійснено уповноваженою особою - прокурором Запорізької області, а вручено на підставі доручення слідчим, яким проводилося досудове розслідування.
		Щодо посилань захисника, про порушення під час досудового розслідування правил підслідності, то вони не відповідають дійсності та прямо протирічять вимогам КПК України.
		Так, відповідно до п. 1 Перехідних положень КПК України, ч. 4 ст. 216 КПК України в редакції, яка діяла на час проведення досудового розслідування, слідчі органів прокуратури проводять досудове розслідування стосовно службових осіб, посади яких віднесені до 1-3 категорії посад. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посада голови обласної ради віднесена до першої категорії посад. У зв`язку із викладеним та відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 КПК України, саме слідчі органів прокуратури Запорізької області повинні були здійснювати досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, докази, отримані слідчими прокуратури Запорізької області під час досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження є допустимими, оскільки зібрані належним органом, про що правильно вказав суд першої інстанції.
		Аргументи захисника щодо неконкретності обвинувального акту також не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України у зв`язку із наступним.
		Відповідно до вимог ст. 314 КПК України саме під час підготовчого судового засідання вирішується питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам КПК України та Кіровський районний суд м. Кіровограда, обґрунтовано відхилив аналогічні доводи сторони захисту. Крім того, чинний КПК України не містить жодної імперативної норми щодо конкретності обвинувачення, а сам термін «неконкретність обвинувачення» широко використовувався під час розгляду кримінальних справ за КПК України в редакції 1960 року та таке поняття було визначено у практиці, як одна з підстав повернення обвинувального висновку прокурору з підстав суттєвих порушень, допущених при його складанні. За таких обставин вказана аналогія, яка наводиться захисником є неприпустимою та такою, що суперечить чинному КПК України. За таких обставин, надуманим є твердження захисника ОСОБА_8 щодо відсутності у обвинуваченого ОСОБА_9 розуміння протягом усього часу судового розгляду обвинувального акту у чому ж саме він обвинувачується, оскільки ОСОБА_9 давав показання та активно брав участь у судових засіданнях, ставив запитання потерпілим та свідкам, що свідчить про чітке розуміння суті обвинувачення.
		Твердження захисника обвинуваченого про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_18 , який помер, тобто порушив презумпцію невинуватості обвинуваченого є не належними, оскільки Кіровський районний суд м. Кіровограда провівши у повному обсязі судовий розгляд й стосовно іншого обвинуваченого - ОСОБА_18 та дослідивши обставини вчинення останнім інкримінованого кримінального правопорушення та встановивши його вину прийняв єдине правильне рішення стосовно обвинуваченого ОСОБА_18 , який помер, за відсутності заяв від родичів померлого щодо його реабілітації, - закрив кримінальне провадження як того вимагає п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України. За таких обставин суд першої інстанції закрив кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_18 за нереабілітуючими обставинами, у зв`язку із чим у вироку суд мав право посилатися на ОСОБА_18 як співучасника злочину.
		Посилання захисника на те, що безпідставно призначено додаткове покарання обвинуваченому є безпідставними, так як кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_9 з використанням свого службового становища - голови Запорізької обласної ради, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		Доводи захисника обвинуваченого про те, що провадження безпідставно розглянуто за відсутності потерпілого ОСОБА_25 є не належними, оскільки, згідно обвинувального акту, вказана особа не є потерпілим по даному кримінальному провадженню, судом першої інстанції вона також не визнана та не залучена в якості потерпілого. Інші дані, які б підтверджували, що ОСОБА_25 є потерпілим у даному кримінальному провадженні, в матеріалах провадження відсутні.
		   Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту, що провадження повинно було розглядатись суддею одноособово. Дійсно обвинувачений ОСОБА_9 на час скоєння кримінального правопорушення та на час розгляду провадження в суді першої та апеляційної інстанції, згідно з постановою Кабінету міністрів України № 703 від 14.08.2013 року «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних посад державних службовців…» не є особою, що займає особливо відповідальне становище, так як не віднесений та не прирівняний до першої категорії посад державних службовців. Вказане не оспорювалось ні самим обвинуваченим ні його захисником під час апеляційного розгляду. В той же час, в суді першої інстанції, розглядалася справа стосовно ОСОБА_18 , який, згідно з вищевказаною постановою Кабінету міністрів України № 703 від 14.08.2013 року займав особливо відповідальне становище. А тому справа, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 31 КПК України правомірно розглядалася колегіально. Крім того, навіть розгляд провадженні у більш чисельному складі професійних суддів, ніж визначено законом, не може бути підставою для скасування вироку. В суді першої інстанції провадження відносно ОСОБА_18 , закрито ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2015 року на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, в зв`язку зі смертю обвинуваченого (т. 14 а.п. 137). Вказана ухвала не оскаржена, а тому кримінальне провадження, в частині обвинувачення ОСОБА_18 , в апеляційному порядку не переглядається. 
		   Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_9 витрати на проведення комп`ютерно-технічної експертизи, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		   Колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що ухвали слідчого судді про проведення обшуків за місцем проживання та за місцем роботи ОСОБА_9 постановлені з порушенням вимог закону, так як в них не зазначено, які конкретно речі і документи необхідно відшукати. В ході досудового розслідування органом досудового розслідування перевірялась причетність ОСОБА_9 до розгону мирного мітингу, що відбувся біля території Запорізької обласної ради. Тому слідчими суддями обґрунтовано зазначалось в ухвалах про надання дозволів про проведення обшуків про те, що в місцях де були проведені обшуки, можуть перебувати речі та документи, а саме: накази, розпорядження, інші організаційно-розпорядчі документи, робочі записи у блокнотах, журналах, чернетках, електронних носіях на яких може бути розташована інформація, що свідчить про умови та обставини роботи Запорізької обласної ради 26.01.2014 року, а також інформація про обставини забезпечення охорони приміщення ради невідомими особами та про обставини насильницького розгону мітингу вказаними особами.    
		   Крім того, належність вилучених носіїв до предмету розслідування кримінального правопорушення можливо було встановити лише шляхом проведення комп`ютерно-технічної експертизи.
		   Безпідставні твердження захисника, що суд першої інстанції під час підготовчого засідання та в ході судового розгляду не розглянув скарги захисту на дії, бездіяльність органу досудового слідства при вручені повідомлення про підозру, при допиті свідків. В ході судового розгляду судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено дослідженні всі докази надані, як стороною обвинувачення так і стороною захисту. При цьому дано повну, ретельну та мотивовану оцінку всім доказам з точки зору їх належності, законності, допустимості, достовірності та достатності, в їх взаємозв`язку та сукупності.
		   Не можуть бути враховані аргументи сторони захисту про незаконність проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_9 , через те, що суд першої інстанції не дослідив та не розсекретив ухвали апеляційного суду, якими надано дозвіл на їх проведення та не дослідив документи, що стали підставою для їх видачі. Адже, головою апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_77 , який виносив вищезазначені ухвали, учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до п. 5.11 розділу 5 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 року№114/1042/515/1199/936/1687/5  суд не є суб`єктом звернення для розсекречування носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.14 а.п. 2-3). 
		   Крім того, ухвала слідчого судді апеляційного суду не містить фактичних даних, що підтверджують наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, тому відповідно до статей 84, 86, 99, 252 КПК України не може розцінюватись як доказ, отже не підлягає розсекречуванню. 
		   За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, згідно до ч. 1 ст. 252 КПК України складається протокол, у якому як підстави законності проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначаються, зокрема, номер ухвали, дата її постановлення, найменування суду, яким надано дозвіл, та відомості про особу, місце, річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію, відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволяють унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, тощо. Даний протокол, у відповідності до ст. 84; п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є процесуальним джерелом доказів і у разі сумнівів у його достовірності, суд згідно до ч. 3 ст. 358 КПК України може призначити відповідну експертизу цього документа.
		Обґрунтовано суд першої інстанції встановив та стягнув з обвинуваченого на користь потерпілих розмір моральної та матеріальної шкоди. При цьому матеріальна шкода на відшкодування витрат на лікування повністю підтверджена відповідними документами.
		Також, з урахуванням моральних хвилювань, яких зазнали потерпілі, глибини фізичних та душевних страждань, які пов`язані з отриманими ними побоями, ушкодженням здоров`я та спричиненням болю, а також виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості - суд першої інстанції належним чином визначив розмір спричиненої моральної шкоди. Крім того, хоч суд першої інстанції і не послався, проте при розгляді цивільного позову правильно врахував, що моральна шкода пов`язана з душевними переживаннями потерпілих, у зв`язку з порушенням їх прав на мирне зібрання та порушенням нормальних життєвих зв`язків, через погіршення самопочуття на цьому ґрунті.
		   Доводи сторони захисту про необхідність стягнення матеріальної та моральної шкоди в солідарному порядку є безпідставні, так як в солідарному порядку шкода стягується з кількох винних, в даному ж кримінальному провадженні до відповідальності притягнуто лише одного обвинуваченого. Відносно ОСОБА_18 провадження закрито в зв`язку зі смертю, інша особа оголошена в розшук. Проте після розшуку цієї особи та притягнення її до відповідальності, це не завадить суду стягнути з неї шкоду в солідарному порядку, що надасть ОСОБА_9 право зворотної вимоги, за умови відшкодування шкоди в повному обсязі.
		Крім того, колегія суддів не погоджується із доводами апеляції прокурора про відсутність підстав до застосування ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_9 покарання, зважаючи на положення наступних наведених нижче норм закону України про кримінальну відповідальність, положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховуючи наступні обставини, що їх встановлено колегією суддів під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
		Згідно з ч.2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Положеннями ст. 65 КК України регламентовані загальні засади призначення покарання, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 75 КК України якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд ухвалює звільнити засудженого від відбування покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
		   Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо. 
		   Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постанови визначено, щовідповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого  особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		Покарання обвинуваченому ОСОБА_9 судом першої інстанції призначено з дотриманням вимог статей 50, 55, 65 КК України і обґрунтовано застосовано ст. 75 КК України, а тому підстав для задоволення апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
		При призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості і характер суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів.
		Характеризуючи особу обвинуваченого, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_9 за місцем проживання та за місцем роботи характеризується виключно позитивно. 
		Обставин, яка обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 судом першої інстанції не встановлено. 
		Хоча суд належно не вмотивував, але колегія суддів вважає, що при призначенні покарання в повній мірі врахував, обставини кримінального провадження та його тяжкість, особу обвинуваченого, який до вчинення даного злочину до кримінальної відповідальності не притягувався, займався суспільно корисною працею, а також те, що ОСОБА_9 неодноразово нагороджувався грамотами та подяками за сумлінну працю, розбудову та розвиток місцевого самоврядування, здійснення заходів щодо забезпечення прав і свобод громадян, в тому числі і в період досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді. Зокрема, згідно розпорядження Голови Верховної Ради України від 23.11.2007 року ОСОБА_9 нагороджений грамотою Верховної Ради України, згідно Указу Президента України від 11.10.2004 року  присвоєне почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України», згідно Указів Президента України від 11.10.2004 року та від 01.12.2011 року - орденом «За заслуги» ІІІ ступеню та орденом «За заслуги» ІІ ступеню, 22.08.2014 року  відзнакою Служби безпеки України, 25.09.2015 року  пам`ятним знаком «За заслуги» ІІ Ступеню, 12.11.2015 року  медаллю «За особистий внесок у розвиток міста Запоріжжя», 09.10.2010 року  орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІ ступеню, 06.10.2012 року  медаллю «За розвиток Запорізького краю», 2006 року  почесною нагородою «Свята Софія», 2007 року  удостоєний почесного звання «Лицар Вітчизни»,
		Також суд першої інстанції належно не вмотивував, але врахував наявність обставин, яка пом`якшують покарання, а саме похилий вік обвинуваченого  63 року на час розгляду справи апеляційною інстанцією, неналежний стан здоров`я ОСОБА_9 , який хворіє тяжкими хронічними хворобами: Двобічний гонартроз 2 ст., виражений больовий синдром; Ішемічна хвороба серця; Стенокардія напруги ІІ ФК.СН І ФК ІІ. Гіпертонцічна хвороба 2 ст. Ступень АГ ІІІ, ризик ІІІ; Дегенеративно-дистрофічне враження шейного відділу хребта; Протрузія дисків С5-С6-С7; Дегенеративний стеноз хребцевого каналу; Дегенеративно-дистрофічне враження поперечного відділу хребта, пролапси дискі L4, L5; Вертероброгена білатеральна цервікобрахиалгія; Дисциркуляторна енцефалопатія; Киста правої печінки; Хронічний холецистит з діскензієй жовчовивідних шляхів по змішаному типу; Хронічний гстрдуоденіт; Хронічний панкреатит біліарного генезису; Варикозна хвороба нижніх кінцівок, з хронічною венозною недостатністю 3 ст., в стадії субкомпенсації; Міопія слабкої ступені, початкова катаракта обох очей. Ангіопатія сітчатки по гіпертонічному типу. Вікова дегенерація макули обох очей. На даний час обвинуваченому проведено оперативне лікування та призначена післяопераційна терапія, що підтверджується довідками комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» № 7090 від 05.10.2015 року та Центру судинної хірургії № 9799 від 09.11.2015 року та виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 14924 від 07.02.2014 року, № 4778 від 28.03.2014 року, № 3426 від 14.03.2014 року, № 16785 від 19.10.2015 року ( т. 15 а.п. )
		Крім того, суд першої інстанції врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, і дійшов правильного висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням до нього ст.ст. 75,76 КК України, в силу яких звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановив іспитовий строк та відповідні обмеження.
		Те, що на час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_9 не визнав вини не може бути підставою для призначення більш суворого покарання, як стверджує прокурор в апеляції, та не свідчить,що за наявності цих обставин, обвинувачений не бажає стати на шлях виправлення, оскільки Конституцією України гарантовано право не доводити свою невинуватість та закріплена презумпція невинуватості особи.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що обране обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 28 ч. 2 ст. 294 ч. 1 КК України із звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідає меті і засадам призначення покарання, є не тільки обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, але й є справедливим. 
		Також колегія суддів вважає, що доводи прокурора про те, що при призначенні грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим, судом першої інстанції не враховано характер кримінального правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілих, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, зверхнє ставлення обвинуваченого до потерпілих є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції дані обставини враховані належним чином.
		Крім того, чинне кримінальне процесуальне законодавство не надає прокурору право заявляти цивільний позов у кримінальному провадженні, підтримувати його та оскаржувати судове рішення з цього приводу, за виключенням пред`явлення цивільного позову в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену недієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. 
		Оскільки, цивільні позивачі апеляційні скарги на вирок суду не подавали, тому прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси цивільних позивачів у цьому провадженні і оскаржувати вирок суду з підстав часткового задоволення цивільного позову, а отже, відсутні підстави для перегляду судового рішення в цій частині.
		З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій прокурора, а тому вирок суду першої інстанції залишає без змін.
		Керуючись ст.ст. 376, 404-405, 407 КПК України, колегія суддів -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		   Апеляційні скарги першого заступника прокурора Запорізької області ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2015 року щодо ОСОБА_9  залишити без змін.
		   Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
		Судді:
		ОСОБА_2              ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...