Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 823/5036/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; місцевих податків і зборів, крім єдиного податку.
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2015. Зареєстровано: 17.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2015.
Дата набрання законної сили: 16.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   823/5036/15                                      Головуючий у 1-й інстанції:   Тимошенко В.П.                                                                                              Суддя-доповідач:  Ключкович В.Ю. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		16 грудня 2015 року                                                                                            м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді                                                                 Ключковича В.Ю.,
		суддів                                                                                     Петрика І.Й.,  
		                                                                                                        Собківа Я.М., 
		 
		        за участю секретаря           Шевчук К.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
		В С Т А Н О В И В :
		25 вересня 2015 року до суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_3, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 16.05.2015 №14370-17 та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
		Свої позовні вимоги мотивує тим, що у її власності перебував автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, яким у 2013 році незаконно заволоділа не встановлена особа, а позивачка об'єктивно позбавлена одного з елементів права власності, а саме - права користуватися вказаним транспортним засобом.
		Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції неповно та всебічно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належної оцінки доказам
		Заслухавши суддю-доповідача, думку представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області у відповідності до підпункту 267.6.2. п. 267.6. статті 267 Податкового кодексу України позивачу винесене податкове повідомлення - рішення від 16.05.2015 № 14370-17 про визначення грошового зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000,00 грн.
		Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_3 в адміністративному порядку звернулася до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України.
		Рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.08.2015 № 15536/23-00-10-0210 та Державної фіскальної служби України від 18.08.2015 № 7946/К/99-99-10-01-03-14 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.
		Даючи оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції зважає на таке.
		01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
		Відповідно до пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
		Підпунктом 267.2.1. пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндра понад 3000 куб. см.
		Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 263.1 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		Ставка податку встановлюється з розрахунку за календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1. пункту 267.2. цієї статті. 
		Відповідно до підпункту 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні на розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10 - денний строк після закінчення календарного місяця подати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
		Пунктом 267.6.5 у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.
		Відповідно до облікової картки приватного транспортного засобу власником автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3456 куб. см. є ОСОБА_3. Державна реєстрація транспортного засобу відбулась 24.07.2012.
		Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (із змінами та доповненнями) державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
		Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
		Порядок проведення державної реєстрації транспортних засобів врегульований Постановою КМУ від 07.09.1998 №1388, якою затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
		В п. 6 Порядку визначено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції).
		Представником позивача в судове засідання надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2012 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3456 куб. см., є ОСОБА_3.
		Таким чином викрадений автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3456 куб. см. не знято в органах реєстрації внутрішніх справ і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, що додатково підтверджено поясненнями представника апелянта у судовому засіданні.
		Суд апеляційної інстанції, аналізуючи динаміку розвитку податкового законодавства, яке врегульовувало сплату податку з власників деяких наземних транспортних засобів, суд звертає увагу, що норми ч. 3 ст. 6 чинного до 31.12.2010 року Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» прямо передбачали, що у разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу. 
		Натомість, норми чинної на даний момент ст. 267 ПК України не передбачають звільнення від сплати транспортного податку власників викрадених автомобілів. Такий стан регулювання спірних правовідносин додатково вказує про безпідставність доводів щодо відсутності обов'язку сплачувати транспортний податок особами, автомобілі яких викрадено.
		Більше того, до Верховної Ради України лише внесено проекту Закону України «Про внесення змін до статті 267 Податкового кодексу України» (щодо захисту прав платників транспортного податку), яким передбачають підпункт 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 доповнити двома новими абзацами та викласти їх в такій редакції:
		«У разі викрадення легкового автомобіля, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування, транспортний податок не сплачується з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб викрадено, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами уповноважених державних органів України про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		У разі повернення уповноваженими державними органами України викраденого транспортного засобу його власнику податок за такий транспортний засіб сплачується з місяця, в якому транспортний засіб було повернено».
		Таким чином, орган законодавчої влади тільки почав вживати заходи для наповнення ст. 267 ПК України нормами, які б звільняли платників транспортного податку від обов'язку його сплачувати у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом третіми особами. 
		Телеологічний спосіб тлумачення чинних норм ст. 267 ПК України із урахуванням вираженого у проекті Закону України «Про внесення змін до статті 267 Податкового кодексу України» (щодо захисту прав платників транспортного податку) наміру законодавця, свідчить про те, що власник викраденого автомобіля виходячи із діючого законодавчого регулювання, на даний момент не звільнений від сплати транспортного податку, та в повній мірі повинен виконувати передбачені статтею 267 ПК України податкові обов'язки щодо сплати нарахованого транспортного податку.
		Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на норму п.п.267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України, в силу якої податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
		Таким чином, у випадку скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення за даним позовом, позивач буде вважатися вільним від обов'язку сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку за 2015 рік навіть в тому разі, якщо викрадений автомобіль буде йому повернуто, оскільки податковий орган обмежений у часі прийняття податкового повідомлення - рішення до 01.07. відповідного року.
		Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги у спорі який виник із посиланням на норми Цивільного кодексу України не врахував, що норми цивільного законодавства, джерелом якого є Цивільний кодекс України, підлягають обмеженому застосуванні у податкових правовідносинах. Правовою підставою для такого висновку є норма ч. 2 ст. 1 ЦК України, в силу якої до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
		Тому, з огляду на відсутність у ст. 267 ПК України вказівок на необхідність субсидіарного її застосування із нормами Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість посилань апелянта на Цивільний кодекс України при обґрунтуванні факту втрати ним статусу платника транспортного податку. 
		Також суд звертає увагу на те, що саме за державою (в особі органу законодавчої влади) визнається право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, з метою встановлення правил сплати податків чи інших зборів (в тому числі і підстав для звільнення від їх сплати), а суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати транспортного податку власників викрадених автомобілів, з огляду на відсутність таких норм у податковому законі. 
		Правовою підставою для такого висновку є наступні норми. 
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року прийнятому в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, у другому реченні першого пункту йде мова про те, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).
		Тому, введення нового виду податку - «транспортного податку» на підставі Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року та встановлення чітких правил його сплати (в тому числі відсутність пільг для власників викрадених транспортних засобів), слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейський Суд з прав людини. При цьому відсутність у законі норми про звільнення від сплати транспортного податку власників викрадених автомобілів, не є підставою для такого звільнення на підставі рішення суду.
		Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення - рішення від 16.05.2015 №14370-17, відповідач діяв на підставі та в межах визначених законом повноважень, а тому підстави для задоволення позову та його скасування відсутні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.
		Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись ст.ст.  160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд
		У Х В А Л И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
		Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		Повний текст ухвали складено та підписано 16.12.2015.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                             В.Ю. Ключкович
		 
		Судді:                                                                                          І.Й. Петрик
		 
		                                                                                                    Я.М. Собків
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Ключкович В.Ю.            
		 
		Судді:                                                                                           Собків Я.М. 
		 
		                                                                                                                    Петрик І.Й.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...