Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1780/10 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2015. Зареєстровано: 18.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2015.
Дата набрання законної сили: 25.12.2012 (частково)
Результат оскарження 07.12.2012 Апеляційний суд Сумської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		   
		 
		Кролевецький районний суд Сумської області
		м. Кролевець, вул. Франка, 13, 41300, (05453) 9 54 47
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м               У к р а ї н и
		09 вересня 2010 року                         Кролевецький районний суд Сумської області 
		у складі: судді                                    Школи М.Г.,
		за участі секретаря                            Ткаченка А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання дій незаконними та зобовязання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії дітям війни, з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року,-
		в с т а н о в и в:
		позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 р. є дитиною війни.
		За постановою Кролевецького районного суду від 16 січня 2009 року, було визнано протиправною бездіяльність управлінння ПФУ в Кролевецькому районі щодо не нарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, як дитині війни і зобовязано нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 квітня 2008 року. Однак, починаючи з 22 травня 2008 року і до цього часу відповідач продовжує ігнорувати вимогу Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і з 22 травня 2008 року виплачує підвищення до пенсії в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, чим порушує гарантовані державою права на соціальний захист.
		Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
		Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів, встановлених відповідними Законами про Державний бюджет України, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2008 рік  з травня по грудень - 780 грн. 40 коп., за 2009 рік  з січня по грудень  1240 грн. 20 коп., за 2010 рік - з січня по липень  1125,00 грн.
		Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.
		Тому, на підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.15 ЦПК України, позивач просить:
		- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
		- зобовязати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року включно  виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
		Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
		Позивачка в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
		Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника.
		Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:
		Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі  Закон №2195) не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.
		Ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Крім того, відповідно до ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року (далі  Закон №1058) розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 цього Закону застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.
		Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15.04.03 №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.
		Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, що діяла до 01.07.06 р.), здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.02 р.№1, виходячи з показника 19,91 грн.
		На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.
		Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, відповідач посилається на те, що у 2007-2008 роках реалізовані бюджетні програми по виплаті підвищень до пенсій призначених за різними пенсійними програмами, в тому числі і дітям війни.
		Враховуючи, що Законом України Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.
		Пунктом 1 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним Судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства).
		У 2009  2010 році дітям війни відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
		Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до розяснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону.
		З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України „Про соціальний захист дітей війни».
		Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» УПФУ звільнене від сплати судового збору, тому вважають, що відшкодування цього виду судових витрат повинно здійснюватися за рахунок держави. Заперечують щодо можливого покладання судом обовязку відшкодувати понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на правову допомогу та інші витрати, передбачені ч. 3 ст. 79 ЦПК України мотивуючи тим, що у бюджеті Пенсійного фонду України і у кошторисі на утримання Управління на 2009 рік видатки на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення передбачені не були, у звязку з чим Управління не має права здійснювати такі видатки у 2010 році до затвердження відповідного кошторису на 2010 рік.
		Крім того, у серпні 2009 року, позивачці на виконання постанови Кролевецького районного суду від 16 січня 2009 року, було виплачено недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
		На підставі викладеного відповідач вважає свої дії такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивачки  безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у звязку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.
		Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
		У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) має статус дитини війни, що вбачається з ксерокопій пенсійного посвідчення та паспорта позивачки (а.с.5,7) і не заперечується відповідачем. 
		Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
		Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що з 22 травня по 31 грудня 2008 року позивачка отримала підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 року та з 01 січня по 31 липня 2010 року позивачка отримувала таке підвищення тільки розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. (а.с.8,16-17).
		Протягом періоду, за який предявлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:
		- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;
		- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
		- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік від 25.12.2008 року № 835-VI та Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік від 27.04.2010 року № 2154-VI не передбачено зупинення на 2009  2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
		Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.
		Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.) При цьому відповідач повинен був також проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року, оскільки на 2009 рік та 2010 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась і розмір підвищення не змінювався, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період.
		Слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент  Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім  своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
		Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обовязків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.
		Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:
		- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;
		- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;
		- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;
		- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період, визначений судом, а саме з 01 січня 2009 року по 31 липня 2010 року, оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.
		Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.
		Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
		Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
		Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		При цьому, посилання відповідача на те, що розмір мінімальної пенсії встановлений також п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підтвердження розмірів трудових пенсій» від 15.04.03 №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до п.1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. В той час як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
		З урахуванням вищезазначених положень ч.9 ст.8 та ч.8 ст.8 ЦПК України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме УПФУ в Кролевецькому районі проводило з 01 січня 2008 року нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).
		Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
		Таким чином, обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.
		Крім того, відповідач у порушення ч.1 ст.60 ЦПК України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обовязку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобовязань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обовязку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.
		Посилання відповідача на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» УПФУ в Кролевецькому районі звільнені від сплати судового збору, а тому відшкодування цього виду судових витрат здійснюється за рахунок держави, суд не може прийняти до уваги при ухваленні рішення, оскільки відповідно до вище зазначених норм Управління ПФУ в Кролевецькому районі звільняється від сплати судового збору при зверненні до суду. Однак УПФУ не є позивачем у справі, а відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати (до яких відноситься судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і які були сплачені позивачем при подачі позову до суду) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог. Крім того, позиція відповідача про те, що відшкодування судового збору здійснюється за рахунок держави не ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки згідно вищезазначеного Декрету КМУ «Про державне мито» відповідач не звільнений від судових витрат. 
		Твердження відповідача про те, що вони не можуть нести витрати, які можуть бути покладені судом по відшкодуванню позивачці понесених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, правову допомогу та інші витрати, передбачені ч.3 ст. 79 ЦПК України, у звязку з тим, що несення вказаних витрат не передбачено у бюджеті УПФУ та кошторисі на утримання УПФУ на 2009 рік, також не є обґрунтованими, так як покладення на відповідача обовязку несення таких витрат передбачено ст..88 ЦПК України і відсутні нормативні акти які б передбачали звільнення відповідача від несення зазначених судових витрат. При цьому судом враховується, що покладення на відповідача відшкодування судових витрат обумовлено саме вчиненням незаконних дій відповідачем за обставин зазначених у рішенні.
		Згідно зі ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", та ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах: з 01.01.2009 р.  498 грн., з 01.11.2009 р.  573 грн., з 01.01.2010 р  695 грн., з 01.04.2010 р.  706 грн. з 01.07.2010 р.  709 грн.
		Беручи до уваги вище зазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці за період з 01 січня 2009 року до 31 липня 2010 року необхідно було нарахувати та виплатити:
		- з 01 січня по 30 жовтня 2009 року (498 х 30%) по 149 грн. 40 коп.
		- з 01 листопада по 31 грудня 2009 року (573 х 30%) по 171 грн. 90 коп.
		- з 01 січня по 30 квітня 2010 року (695 х 30%) по 208 грн. 50 коп.,
		- з 01 квітня по 30 червня 2010 року (706х30%) по 211 грн.80 коп., 
		- з 01 липня до 30 липня 2010 року (709х30%) по 212 грн.70 коп., а з довідки наданої відповідачем вбачається, що суми виплат за вказаний період були меншими, ніж встановлено законом, а саме: з 01 січня 2009 року до 30 липня 2010 року - по 49 грн. 80 коп.
		Що стосується позовних вимог позивачки щодо визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування і виплати їй підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 травня 2008 року у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та зобовязання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року, то вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з заперечення та довідки відповідача, у серпні 2009 року позивачка отримала вказане підвищення за відповідний період 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. 
		Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 січня 2009 року до 31 липня 2010 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та зобовязання відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 січня 2009 року до 31 липня 2010 року включно  виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум у 2009-2010 роках.
		Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.10,11,16,60,88, 215,223 ЦПК України,
		п о с т а н о в и в:
		позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 січня 2009 року до 31 липня 2010 року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
		Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни з 01 січня 2009 року до 31 липня 2010 року включно  виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум підвищення до пенсії в зазначений період.
		Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 08 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Кролевецькому райсуді в розмірі 37 гривень 00 копійок.
		В іншій частині позову відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                              М.Г.Школа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...