Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/87/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2015. Зареєстровано: 18.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2015.
Дата набрання законної сили: 03.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		 
		10 грудня 2015 р.                            м. Чернівці                       справа № 824/87/15-а
		 
		Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                       Спіжавки Г.Г.,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання     Григоряк У.С.,
		представника позивача               ОСОБА_1,
		представника відповідача           ОСОБА_2,
		представника третьої особи        ОСОБА_3,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративний позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шевченківський РВ УМВС України в Чернівецькій області (далі - третя особа).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач повідомив, що 20.12.2014 р. наказом начальника УМВС України в Чернівецькій області №1423 (далі - наказ №1423), за вчинення проступку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ його звільнено із органів внутрішніх справ.
		25.12.2014 р. позивач після виходу з лікарняного отримав копію наказу від 20.12.2014 р. №1423 та трудову книжку.
		Згідно запису №2 в трудовій книжці, зазначає позивач, його звільнено зі служби з органів внутрішніх справ України на підставі наказу УМВС України в Чернівецькій області №375 о/с від 25.12.2014 р. З даним наказом №375 о/с позивач, станом на момент звернення до суду з позовом не ознайомлювався.
		Вказує, що підставою для його звільнення став факт, який був встановлений в ході службового розслідування, а саме причетності позивача до вчинення протиправних дій співробітниками карного розшуку ОСОБА_5
		З матеріалами службового розслідування позивач також не ознайомлювався та копію матеріалів не отримував.
		Позивач вважає накази УМВС України в Чернівецькій області №375 о/с від 25.12.2014р. та 20.12.2014 р. №1423 незаконними, так як стверджує, не вчиняв дій, які б мали ознаки дисциплінарного проступку, наслідком чого стало його звільнення. В наказах не зазначено конкретно, який проступок здійснив позивач і коли саме, яка ступінь його тяжкості і заподіяної ним шкоди чи врахована попередня його робота.
		Посилається також на те, що в оскаржуваних наказах та у висновку службового розслідування від 20.12.2014 р. відсутні посилання на докази, що належним чином підтверджували б факт вчинення ним дисциплінарного проступку, окрім того, відсутні докази про погодження звільнення позивача з профспілковою організацією.
		Так, пояснює позивач, з висновку службового розслідування від 20.12.2014 р. вбачається, що у соціальній мережі FАСЕВООК було виявлено заяву гр. ОСОБА_6 щодо вчинення ряду протиправних дій співробітником Бориспілського МВ УМВС України в Київській області ОСОБА_7, в ході розслідування було встановлено, що на фотографіях поданих даним громадянином, на яких нібито знущались над затриманим громадянином, зображені працівники ОВС ОСОБА_5, в тому числі позивач.
		Однак, вказує, що заява громадянина ОСОБА_6 стосується тільки протиправних дій співробітника ОВС ОСОБА_7 та жодним чином не стосується позивача. Тобто, стверджує, притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ґрунтується тільки на фото, де останній зображений та на його поясненнях, згідно яких він заперечував будь які факти знущання.
		Окрім того, вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС накладеного на позивача наказами № 1423 від 20.12.2014 р. та №375 о/с від 25.12.2014 р., суперечить вимогам ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС України щодо строків, протягом яких на осіб рядового і начальницького складу ОВС може бути накладено дисциплінарне стягнення, оскільки, з часу вчинення дисциплінарного проступку, як вважає відповідач, до часу видачі оскаржуваних наказів пройшло більше року.
		Таким чином, позивач посилаючись на викладене вище просить визнати протиправними та скасувати накази Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області №1423 від 20.12.2014 р. "Про покарання" та №375 о/с від 25.12.2014 р. "По особовому складу"; визнати незаконним звільнення ОСОБА_4 та поновити його в органах внутрішніх справ на посаді слідчого Слідчого відділення Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області.
		Від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких повідомлено, що Управління МВС України в Чернівецькій області не визнає адміністративного позову, посилаючись на його необґрунтованість.
		Так, відповідач пояснив, що службовим розслідуванням встановлено, що на фотографіях чітко видно, як позивач спільно із іншим (невстановленим) працівником ОСОБА_5 в приміщенні цього міського відділу супроводжують затриманого, у якого руки знаходяться в положенні за спиною та зафіксовані спеціальним засобом, при цьому штани та білизна чоловіка знаходяться нижче колін. До того ж, на фотографіях чітко видно, як ОСОБА_4 утримуючи затриманого посміхається, а також завдає йому правою ногою удару ззаду.
		Таким чином, стверджує відповідач, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, в порушення інтересів служби, вчинив протиправні дії, які свідчать про низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання працівника міліції як особи, котра стоїть на варті закону і правопорядку, підривають авторитет органів внутрішніх справ, принижують звання рядового і начальницького складу, є грубим порушенням дисципліни і законності, Присяги працівника ОВС, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, а тому є безумовні і достатні підстави вважати їх такими, що явно мають дискредитуючий характер і несумісні з подальшим проходженням служби у міліції.
		Висновок службового розслідування складено 20.12.2014 р., на підставі чого наказом УМВС від 20.12.2014 р. №1423 прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння проступку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу), який реалізований наказом УМВС по особовому складу від 25.12.2014 р. №375о/с.
		Вказані вище дії позивача, наполягає відповідач, є порушенням статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, Присяги працівника органів внутрішніх справ, пунктів 1.2., 1.3., 1.3. розділу V Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, і ці порушення дискредитують звання рядового і начальницького складу, за що особа, яка їх вчинила, безальтернативно звільняється з органів внутрішніх справ.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові. Окрім того, наполягав на тому, що у матеріалах адміністративної справи та у висновку службового розслідування від 20.12.2014 р. немає ні обґрунтувань, ні належних доказів того, що позивач в період до 25.12.2014 р. вчинив дії (бездіяльність), які могли б бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок (порушення службової дисципліни) і могли б бути підставою для видачі спірних наказів. Про їх необґрунтованість та незаконність свідчить також постанова слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області від 30.03.2015р., якою кримінальне провадження №42014110100000112 від 15.12.2014р. за фактом вчинення оперуповноваженими СКР ОСОБА_5 ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7А, ОСОБА_8, ОСОБА_4І кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, закрито у звязку з встановленою відсутністю в їх діяннях складу вказаного кримінального правопорушення.
		Представник відповідача позов не визнав, стверджував, що оскаржувані накази прийнято на підставі та у порядку, встановленому законом, а тому відсутні підстави для їх скасування.
		Представник третьої особи проти позовних вимог також заперечив, посилаючись на їх безпідставність.
		Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що наказом начальника УМВС України в Чернівецькій області від 20.12.2014 р. №1423 (далі - наказ №1423) слідчого Слідчого відділення Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, звільнено із органів внутрішніх справ за вчинення проступку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу. 
		В наказі №1423 зазначено, що оскільки, станом на 20.12.2014р. ОСОБА_4 перебуває на лікарняному, виконання даного наказу слід реалізувати після виходу ОСОБА_4 на службу.
		Після виходу позивача на службу, а саме 25.12.2014 р. згідно наказу №375 о/с від 25.12.2015 р. По особовому складу, ОСОБА_4 звільнено із органів внутрішніх справ у запас Збройних силу за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) з 25.12.2015 р. Підстава - наказ УМВС від 20.12.2014 р. №1423.
		Позивач не погоджується з зазначеними вище наказами, просить визнати їх протиправними і скасувати, а також поновити його на службі.
		Як вбачається зі змісту наказу УМВС від 20.12.2014 р. №1423, підставою для його прийняття стали матеріали службового розслідування, призначеного наказом УМВС в Чернівецькій області від 19.12.2014 р. №1422 по факту причетності позивача до вчинення протиправних дій співробітниками карного розшуку ОСОБА_5  ГУ МВС України в Київській області.
		Так, згідно рапорту інспектора відділу ІОС УКЗ УМВС України в Чернівецькій області підполковника міліції ОСОБА_9 19.12.2014 р. під час моніторингу соціальної мережі "Fасеbооk" на сторінці генерального директора ТОВ "Спадщина-Капітал" ОСОБА_6 виявлено розміщену ним заяву щодо вчинення ряду протиправних дій співробітником ОСОБА_5 ГУМВС України в Київській області ОСОБА_7. Крім цього, до зазначеної заяви долучено 5 фотографій, які були зроблені 20.11.2013 р. та на яких зі слів гр. ОСОБА_6 видно як окремі співробітники ОСОБА_5 ГУМВС України в Київській області водили затриману особу по коридорах відділку і при цьому, на думку автора, знущались над ним та били, при цьому посміхаючись. У ході попередньої перевірки встановлено, що учасником зазначеної вище події є і колишній оперуповноважений СКР ОСОБА_5 ГУМВС України в Київській області, на даний час слідчий СВ Шевченківського РВ УМВС старший лейтенант міліції ОСОБА_4.
		Згідно висновку службового розслідування в ході розслідування встановлено, що на вказаних фотографіях чітко видно, як ОСОБА_4 спільно із іншим (невстановленим) працівником ОСОБА_5 в приміщенні цього міського відділу супроводжують затриманого, у якого руки знаходяться в положенні за спиною та зафіксовані спеціальним засобом, при цьому штани та білизна чоловіка знаходяться нижче колін. До того ж, на фотографіях чітко видно, як ОСОБА_4 утримуючи затриманого посміхається, а також завдає йому правою ногою удару ззаду.
		В своєму поясненні, даному під час службового розслідування, ОСОБА_4 підтвердив, що на вказаних фотографіях зображений саме він, однак при цьому зазначив, що громадянин, якого він супроводжував із спущеними штанами та білизною, перебував на обліку як психічно хворий, а також те, що на фотографії він намагається ногою підняти йому штани, оскільки на них та спідній білизні були сліди екскрементів. При цьому, позивач заперечив будь-які незаконні дії щодо затриманого.
		Наявність або відсутність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального поступку не встановлювалася, оскільки це входить до компетенції інших органів.
		Окрім того, як вбачається зі змісту висновку службового розслідування вивченням морально-ділових якостей ОСОБА_4 на підставі наявних матеріалів його особової справи, зафіксовано факти неодноразового вчинення ним грубих дисциплінарних проступків.
		Зокрема, у відповідності до наказу НАВС від 20.05.2011 №83сп за грубе порушення ОСОБА_4 службової дисципліни, що виразилось у самовільному залишенні розташування навчального закладу та вживанні алкогольних напоїв, йому оголошено сувору догану. Також, наказом ГУМВС в Київській області від 05.09.2012 №692, за порушення службової дисципліни, які виразилися у негідній поведінці в побуті, самовільному використанні службового автомобіля в не службових цілях, проявленій під час проведення службового розслідування ОСОБА_4 нещирості, останнього було попереджено про неповну посадову відповідність.
		Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, в порушення інтересів служби, вчинив протиправні дії, які свідчать про низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання працівника міліції як особи, котра стоїть на варті закону і правопорядку, підривають авторитет органів внутрішніх справ, принижують звання рядового і начальницького складу, є грубим порушенням дисципліни і законності, Присяги працівника ОВС, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, а тому є безумовні і достатні підстави вважати їх такими, що явно мають дискредитуючий характер і несумісні з подальшим проходженням служби у міліції.
		Висновок службового розслідування складено 20.12.2014 р., на підставі чого наказом УМВС від 20.12.2014 №1423 прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння проступку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу), який реалізований наказом УМВС по особовому складу від 25.12.2014 №375о/с.
		Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в межах заявлених позовних вимог суд не оцінює дії позивача, а перевіряє рішення відповідача на предмет відповідності чинному законодавству, чи є воно обґрунтованим та чи прийнято його розсудливо, добросовісно та безсторонньо.
		Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову суд звертає увагу на такі обставини.
		Позивач, як на підставу незаконності його звільнення посилається на те, що ним не вчинялися дії, які б мали ознаки дисциплінарного проступку, наслідком чого стало його звільнення, а в спірних наказах не зазначено конкретно, який проступок він здійснив і коли саме, яка ступінь його тяжкості і заподіяної ним шкоди, чи врахована попередня його робота, тощо.
		Проте, доводи позивача спростовуються матеріалами адміністративної справи, зокрема, матеріалами службового розслідування, фотографіями, що підтверджують встановлені в ході розслідування обставини.
		Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут) надано визначення поняттю службова дисципліна, що, відповідно, є  дотриманням особами рядового і начальницького складу   Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету  Міністрів  України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		У відповідності до ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна  базується  на  високій  свідомості  та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
		дотримуватися законодавства,   неухильно   виконувати  вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ  України, статутів  і наказів начальників; 
		захищати і охороняти від протиправних  посягань  життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; 
		поважати людську  гідність,  виявляти  турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
		дотримуватися норм професійної та службової етики; 
		берегти державну таємницю; 
		у службовій діяльності бути чесною,  об'єктивною і незалежною від  будь-якого  впливу громадян,  їх об'єднань та інших юридичних осіб; 
		стійко переносити всі труднощі та  обмеження,  пов'язані зі службою;
		постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; 
		сприяти начальникам   у   зміцненні   службової   дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
		виявляти повагу до колег по службі та інших  громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку,  носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; 
		з гідністю і  честю  поводитися  в  позаслужбовий  час,  бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; 
		берегти та підтримувати  в  належному  стані  передані  їй в користування  вогнепальну зброю,  спеціальні  засоби,  майно і техніку.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 р. № 382  особа рядового і начальницького складу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складає Присягу працівника органів внутрішніх справ України, такого змісту: 
		"Я, (прізвище,  ім'я  та по батькові),  вступаючи на службу до органів внутрішніх справ  України, складаю Присягу і урочисто клянуся   завжди  залишатися  відданим  народові  України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного  законодавства, бути гуманним, чесним,  сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.  
		Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури,  всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.
		Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх  сил  і  життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
		Якщо ж  я  порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону."
		Згідно пунктів 1.1-1.3 Розділу ІV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 р. за №628/209411) поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника. Норми професійної етики вимагають від працівника: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій тощо. Працівник повинен памятати, що аморальна поведінка, нерозбірливість і неохайність в особистих стосунках, відсутність навичок самодисципліни і розбещеність, балакучість і незібраність завдають непоправної шкоди його власній репутації і авторитету органів внутрішніх справ у цілому.
		В ході судового розгляду адміністративної справи судом встановлено, що службовим розслідуванням виявлені порушення позивачем вище вказаних вимог чинного законодавства, зокрема, статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника органів внутрішніх справ, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.
		На підставі зазначених вище порушень відповідачем зроблено висновок, що є безумовні і достатні підстави вважати їх такими, що мають дискредитуючий характер і які несумісні з подальшим проходженням ним служби у міліції.
		В силу пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому, виходячи із змісту вказаної норми, не береться до уваги попередня характеристика особи, яка вчинила такий проступок. Тобто, у випадку вчинення дискредитуючого проступку, наслідок один - звільнення з органів внутрішніх справ.
		При цьому, йдеться не про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, на відсутність якого посилається позивач, а наявність в його поведінці, що була предметом службового розслідування ознак дискредитуючого проступку, тобто вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
		Дослідивши матеріали службового розслідування та враховуючи викладені вище положення чинного законодавства, суд погоджується з тим, що вчинені позивачем дії є такими, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
		Водночас, твердження позивача про відсутність в спірних наказах посилань на те, який проступок вчинив позивач - не відповідає фактичним обставинам справи, так як в наказах як підставу звільнення зазначено пункт 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу.
		Не відповідають дійсності ї твердження позивача про відсутність посилань на докази, що підтверджували факт вчинення ним дисциплінарного проступку.
		Адже, в висновку службового розслідування зазначено, що факт вчинення позивачем вчинку, що дискредитують звання рядового і начальницького складу зафіксовані на фотографіях, розміщених гр. ОСОБА_6 у соціальній мережі FАСЕВООК.
		Також, не підтвердилося твердження позивача щодо того, що приймаючи спірні накази відповідачем не врахована попередня робота.
		Так, у висновку службового розслідування зазначено, що до уваги взята попередня характеристика ОСОБА_4 та містяться посилання на матеріали особової справи ОСОБА_4, зокрема, на оголошену догану згідно наказу НАВС від 20.05.2011 №83сп та попередження про неповну посадову відповідність згідно наказу ГУМВС в Київській області від 05.09.2012 № 692.
		При цьому, суд не бере до уваги постанову слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області від 30.03.2015р., якою кримінальне провадження №42014110100000112 від 15.12.2014р. за фактом вчинення оперуповноваженими СКР ОСОБА_5 ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7А, ОСОБА_8, ОСОБА_4І кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, закрито у звязку з встановленою відсутністю в їх діяннях складу вказаного кримінального правопорушення.
		Вказана постанова не стосується дисциплінарної відповідальності позивача за порушення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника органів внутрішніх справ, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.
		Згідно статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що відповідач, в ході службового розслідування та при прийнятті наказів № 1423 від 20.12.2014 р. та №375 о/с від 25.12.2014 р. діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений законом та з урахуванням всіх встановлених ним обставин.
		Тому, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування зазначених наказів та відмовляє в задоволенні даної позовної вимоги.
		Згідно статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. 
		В силу того, що судом встановлено правомірність наказів УМВС України в Чернівецькій області №375 о/с від 25.12.2014р. та 20.12.2014 р. №1423, якими позивача звільнено з органів внутрішніх справ, - правові підстави для поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
		За таких обставин, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю. 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
		Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Суддя                                                                                                   Г.Г. Спіжавка
		 
		 
		Постанова в повному обсязі складена  15 грудня 2015 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...