Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/9785/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 17.12.2015. Зареєстровано: 21.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2015.
Дата набрання законної сили: 17.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           02 грудня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/8290/14 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтярова І.О., Острович С.Е.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у  Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)
		на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2013
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014
		у справі № 826/9785/13-а
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" (далі - Товариство)
		до Інспекції 
		про скасування податкових повідомлень-рішень.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 № 0002662203 та від 21.06.2013 № 0004422203.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, позов задоволено. 
		Судові акти зі спору мотивовані тим, що за наявності належного документального підтвердження реальності виконання операцій з поставки позивачеві природного газу у рамках взаємовідносин Товариства з його безпосереднім контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Веста» (далі - ТОВ «Веста») - правовідносини останнього з іншими господарюючими суб'єктами не можуть впливати на податковий облік позивача. Також суди зазначили про відсутність доказів реалізації позивачем товару (олії соняшникової нерафінованої) компанії-нерезиденту The Tower Trading Corporation Centre, що виключає правильність висновку Інспекції про заниження платником бази оподаткування за цими операціями.
		Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про непідтвердженість руху активу по ланцюгу постачання до кінцевого набувача - позивача у справі, що виключає податкові наслідки операцій між Товариством та заявленим контрагентом (ТОВ «Веста»). Також відповідач наголошує на заниженні платником бази оподаткування податку на прибуток за рахунок реалізації товару на експорт за заниженими цінами.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
		Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 23.03.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 18.03.2013 № 853/22.3-17/37023966.
		За наслідками цієї перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 0002662203 про збільшення платникові грошового зобовязання з ПДВ на 54090 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 № 0004422203, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 123 620 грн. за основним платежем та на 14003 грн. за штрафними санкціями.
		Підставою для зазначених нарахувань слугували висновки Інспекції про безтоварний характер операцій з придбання позивачем природного газу у ТОВ «Веста», а також про заниження платником бази та об'єкта оподаткування податку на прибуток внаслідок реалізації продукції (олії соняшникової) нерезидентам (зокрема, компанії The Tower Trading Corporation Centre, (Йорданія)) за цінами, що є нижчими від середньозважених біржових цін.
		Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).
		Керуючись наведеними нормами ПК (які за змістом відповідають положенням підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що визначали порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011, та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які до 01.04.2011 визначали умови врахування витрат у податковому обліку), суди обох попередніх інстанцій сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.
		Застосовуючи наведені правила при оцінці податкових наслідків взаємовідносин позивача та ТОВ «Веста», суди встановили, що у рамках виконання договору на постачання природного газу від 21.12.2010 № 09/11-г названий постачальник зобов'язався передавати Товариству природний газ у замовлених останнім обсягах. Виконання цих операцій оформлено складенням податкових накладних, акта приймання-передачі природного газу, платіжними дорученнями про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку. Судами встановлено, що придбаний природний газ використовувався позивачем у господарській діяльності з виробництва олії.
		Наведені докази було цілком правомірно було визнано судами належним і достатнім підтвердженням реального виконання розглядуваних господарських операцій.
		При цьому суди цілком об'єктивно відхилили твердження Інспекції про недостатність у ТОВ «Веста» основних фондів, виробничих ресурсів та трудового персоналу для виконання розглядуваних операцій, оскільки відповідачем не наведено, які саме ресурси та в яких обсягах є необхідними для здійснення поставок даного виду. Адже, як вбачається з установлених перевіркою обставин справи, ТОВ «Веста» було проміжним постачальником та фактично виконувало організаційні функції з передачі природного газу у ланцюзі поставки від імпортера до позивача у справі, що не вимагає наявності значного обсягу ресурсів. Інспекцією не представлено доказів істотного збільшення ціни природного газу на шляху поставки до позивача та виникнення внаслідок цього штучно утвореної вартості активу, так само, як і доказів існування у платника об'єктивних можливості скоротити ланцюг постачання природного газу та зменшення таким чином витрат.
		Посилаючись на фіктивний характер діяльності попередніх учасників розглядуваних поставок (товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-А  ЛТД» та товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс ЛТД») Інспекція не довела належним чином впливу правовідносин між ТОВ «Веста» та цими суб'єктами господарювання на податкові наслідки для позивача. Платник не зобов'язаний перевіряти порядок набуття його постачальником товару та контролювати дотримання вимог податкового законодавства попередніми учасниками поставки. За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на податкову вигоду не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. 
		Вищий адміністративний суд України погоджується й з наданою судами правовою оцінкою обставин справи по епізоду, пов'язаному із реалізацією Товариством продукції на експорт за заниженою ціною. Адже Інспекція, стверджуючи про штучне заниження платником оподатковуваного доходу за цими операціями, не встановила, за якими саме контрактами відбулася така реалізація, не з'ясувала ціну фактично поставленого товару, не зазначила про застосований контролюючим органом порядок співставлення такої ціни з рівнем звичайних цін.
		Натомість за наслідками оцінки наявних у справі доказів, суди дійшли висновку, що факт реалізації позивачем олії соняшникової на експорт наведеним в акті перевірки контрагентам (зокрема, компанії-нерезиденту The Tower Trading Corporation Centre) взагалі не підтвердився. 
		Інспекцією не подано достатньо переконливих доводів на спростування цього висновку судів та не зазначено про наявність у справі доказів на підтвердження зворотного, які не були оцінені судами.
		З урахуванням викладеного суди обох попередніх інстанцій на підставі вмотивованого висновку про недоведеність Інспекцією наявності з боку Товариства зловживань у сфері оподаткування шляхом відображення у податковій звітності безтоварних операцій та штучного заниження бази оподаткування податку на прибуток цілком правомірно задовольнили позов.
		Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.
		З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у  Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
		2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 у справі № 826/9785/13-а залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Головуючий суддя:    М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова  С.Е. Острович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...