Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/2127/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2015. Зареєстровано: 22.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Код суду 233 Справа № 233/2127/15-к 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 грудня 2015 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22015101110000001 від 12 січня 2015 року) за обвинуваченням:
		ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дебальцеве Донецької області, громадянина України, займає посаду Дебальцівського міського голови, проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України, 
		в с т а н о в и в :
		Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що його 18.11.2010 року за результатами виборів Дебальцівського міського голови обрано міським головою. Згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; скликає загальні збори громадян за місцем проживання; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
		Згідно ч.5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
		Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста та відповідно до ч.3 ст. 12 даного Закону міський голова очолює виконавчий комітет міської ради та головує на її засіданнях.
		Таким чином, ОСОБА_8 будучи міським головою міста Дебальцеве та виконуючи обов`язки по здійсненню керівництва виконавчим комітетом міської ради м. Дебальцеве, а також обов`язки по управління (розпорядженню) майном комунальної власності, постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції (обов`язки) службової особи та є представником влади.
		Так, згідно ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування. Крім того, на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.
		Відповідно до статті 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України, а ст. 72 Конституції України передбачено, що Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
		Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		До повноважень Верховної Ради України, відповідно п.2 статті 85 Конституції України належить призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції.
		Так, досудовим розслідуванням встановлено, що протягом березня-травня 2014 року на території Донецької області створено терористичну організацію, так звану «Донецьку народну Республіку» (далі «ДНР»), яка займається вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є зміна меж території і державного кордону України та створення незаконного державного утворення «ДНР».
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Проте, 05.05.2014 року ОСОБА_8 , будучи міським головою м. Дебальцеве, перебуваючи за адресою: Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Радянська 85, умисно, з метою зміни меж території та державного кордону України, всупереч ч.3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п.2 ч.1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п.2 ч.3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст. 7, п.1 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», головуючи на 74 позачерговій сесії Дебальцівської міської ради 6 скликання виніс на розгляд сесії питання щодо виділення приміщень для проведення в м. Дебальцеве Донецької області так званого референдуму 11.05.2014 року про надання статусу державної незалежності самопроголошеної «Донецької народної республіки».
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на зміну меж території та державного кордону України, ОСОБА_8 виступив на засіданні вказаної сесії Дебальцівської міської ради 05.05.2014 року із закликами щодо зміни меж території та державного кордону України, шляхом проведення референдуму.
		Відповідно до висновку експерта УНДІСТ СЕ СБ України № 8/1 від 16.02.2015 року, у стенограмі 74 позачергової сесії Дебальцівської міської ради 6 скликання, в промові Дебальцівського міського голови ОСОБА_8 , містяться наступні публічні заклики: проголосувати за винесення на розгляд сесії питання «О проведении голосования 11 числа»; «О референдуме, о плебесците, о социальном опросе, о референдуме 11 числа»; розглянути питання щодо надання приміщення комунальної власності для голосування на референдумі, а також кімнати для роботи виборчої комісії, проголосувати; проголосувати за рекомендацію «руководителям ж/д предприятий» надати приміщення для голосування; проголосувати за надання оргвідділу та загальному відділу приміщення для роботи.
		Тобто, у промові Дебальцівського міського голови ОСОБА_8 під час проведення 74 позачергової сесії Дебальцівської міської ради 6 скликання містяться публічні заклики до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Відповідно до висновку науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 10.03.2015 року, встановлено наступне: Дебальцівська міська рада не може приймати будь-які рішення про так звану «державну самостійність «Донецької Народної Республіки», у тому числі щодо проведення референдуму щодо нього; Дебальцівська міська рада не зобов`язана, не уповноважена і не мала права виконувати або забезпечувати виконання будь-яких рішень так званої організації «Донецької Народної Республіки»; референдум на території м. Дебальцеве Донецької області, на який винесено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?» є неконституційним, а його проведення слід кваліфікувати як дії, які посягають на засади конституційного ладу та цілісність і недоторканість території України, тобто вчиненими з метою зміни меж території України на порушення порядку встановленого Конституцією України; виносити на рішення сесії Дебальцівської міської ради та приймати рішення по питанню про проведення референдуму щодо так званої «державної самостійності Донецької Народної Республік» на території м. Дебальцеве Донецької області, на який винесено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», а в силу цього, і організаційного забезпечення відповідного «референдумного» процесу, зокрема, виділяти приміщення для проведення голосування, Дебальцівська міська рада та Дебальцівський міський голова не мали права; Дебальцівський міський голова мав право щодо зупинення і внесення на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень відповідного рішення, однак право невмотивовано відмовитись від підписання рішення 74 позачергової сесії Дебальцівської міської ради 6 скликання він не мав, оскільки за Законом усі прийняті радою рішення підписуються ним особисто. При цьому, у першу чергу, слід мати на увазі, і те, що згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Крім того, 05.05.2014 року ОСОБА_8 , будучи міським головою м. Дебальцеве, діючи умисно, з метою зміни меж території та державного кордону України, після прийняття депутатами Дебальцівської міської ради під головуванням ОСОБА_8 рішення № VІ/74-1 від 05.05.2014 року про проведення так званого референдуму 11.05.2014 року, особисто його підписав. Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ МЮ України № 5910/5911/15-32 від 01.04.2015 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 у рішенні № VІ/74-1 від 05.05.2014 року про проведення так званого референдуму 11.05.2014 року виконано самим ОСОБА_8 . Даний висновок зроблено при порівнянні підпису ОСОБА_8 в пенсійному посвідченні серії НОМЕР_1 , виданого УСБ України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_8 13.12.2005 року зі зразками підпису ОСОБА_8 у електрофотокопії рішення № VІ/74-1 від 05.05.2014 року Дебальцівської міської ради.
		Згідно ч.4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення міської ради у 5-ти денний строк з моменту його прийняття може бути зупинено міським головою і внесено на повторний розгляд із обґрунтуванням зауважень. Зазначеним правом Дебальцівський міський голова ОСОБА_8 не скористався.
		Після підписання Дебальцівським міським головою ОСОБА_8 рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року про проведення так званого референдуму 11.05.2014 року, означене рішення було опубліковано на публічно доступному офіційному сайті Дебальцівської міської ради за Інтернет адресою: «www.debaltsevo-rada.dn.ua/index.php/rishennia-miskoi-radyl».
		Формулювання обвинувачення: ОСОБА_8 , будучи представником влади, своїми умисними діями та публічними закликами вчиненими з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, всупереч ч.3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п.2 ч.1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п.2 ч.3 ст. 3, ст.ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст. 7, п.1 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», головуючи на 74 позачерговій сесії Дебальцівської міської ради 6 скликання, за адресою: Донецька області, м. Дебальцеве, вул. Радянська 85, виніс 05.05.2014 року на розгляд сесії питання щодо виділення приміщень для проведення так званого референдуму 11.05.2014 року про надання статусу державної незалежності самопроголошеної «Донецької народної республіки», підтримував голосування по даному питанню своїми публічними закликами та підписав рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року , яке опубліковано на публічно доступному офіційному сайті Дебальцівської міської ради: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 110 КК України, оскільки він, будучи представником влади, вчинив умисні дії та публічні заклики з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому злочині не визнав повністю та пояснив, що з листопада 2010 року він обраний Дебальцівським міським головою. 05 травня 2014 року, вранці, біля будівлі виконавчого комітету зібралося близько 400 громадян, які не пропускали робітників виконкому на роботу, вимагали проведення сесії, погрожуючи захватом виконкому та інших адмінбудівель, про що він телефонував до обладміністрації та до СБУ. Потім на двох КАМАЗах приїхали озброєні люди, як вияснилося пізніше з організації «Оплот». Виконком був оточений озброєними людьми, які вимагали проведення сесії. До нього підійшли представники ініціативної групи, які вимагали скликати сесію, але не повідомили, з яких питань. Оргвідділом були викликані депутати на сесію, на яку було винесено питання щодо соціально-політичної ситуації. До сесійної зали його супроводили озброєні люди. Він відкрив сесію, після чого виступив ОСОБА_10 від депутатського корпусу Партії Регіонів і запропонував внести до порядку денного питання щодо виділення приміщень для плебісциту. Голосуванням депутатського корпусу дане питання було внесено до порядку денного сесії, а потім проголосоване і прийняте відповідне рішення. Сам текст рішення сесії він не готував і не підписував, печатка також зберігалася не у нього. 
		Свідок ОСОБА_11 повідомила у судовому засіданні, що вона працювала на посаді секретаря міського голови. Позачергова сесія в травні 2014 року була скликана на вимогу мешканців міста та декількох десятків озброєних людей, які прибули на КАМАЗах. Озброєні люди заставили зібрати депутатів і не випускали їх із сесійної зали. ОСОБА_8 , як мер, не проводив ніякої агітації, а навпаки, був проти будь-яких дій цих людей, так як мав проукраїнську позицію. Всім заправляли інші люди - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які мали проросійський настрій. Від так званої ДНР ніяких вказівок не надходило, ніяких розпоряджень мер не готував. В його кабінеті взагалі не було комп`ютера, вся пошта проходила через неї. Мер диктував тексти статей з проукраїнською позицією, вона їх набирала та оприлюднювала. До сайту Дебальцівської міської ради доступ мав тільки загальний відділ і системний адміністратор. Всі печатки знаходилися у сейфі в загальному відділі. З 19 лютого 2015 року Дебальцеве стало непідконтрольним владі України. 
		Свідок ОСОБА_15 повідомила у судовому засіданні, що вона знає ОСОБА_8 як чесну людину та керівника, який не влаштовував Партію Регіонів. У травні 2014 року її, як представника від партії Батьківщина, на позачергову сесію не допустили озброєні люди. Під час телефонного спілкування з ОСОБА_8 , останній не підтримував сепаратистів. Потім вона дізналася, що наприкінці травня 2014 року ОСОБА_8 затримали озброєні люди і протримали більше трьох місяців у полоні. 
		Свідок ОСОБА_16 повідомив у судовому засіданні, що 11 травня 2014 року у м. Дебальцеве проводився референдум за ДНР. ОСОБА_8 виконував свої обов`язки міського голови і не мав жодного відношення до цього референдуму, оскільки мав проукраїнську позицію. На будівлі міськради висів український прапор і мер не приймав будь-якої участі у мітингах. База бойовиків була в ДК заводу, керувала всім ОСОБА_17 23 січня 2015 року у с. Світлодарську ОСОБА_8 було затримано правоохоронцями.
		Органом досудового розслідування, про що є посилання в обвинувальному акті, у підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_8 , зазначені наступні досліджені у судовому засіданні докази:
		- електрофотокопія з копії рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року «Про проведення Референдуму» (т.1, а.к.п. 31);
		- електрофотокопія з копії стенограми LXXIV позачергової сесії Дебальцівської міської ради VI скликання від 05.05.2014 року (т.1, а.к.п. 32-36), 
		- висновок експерта УНДІСТ СЕ СБ України № 8/1 від 16.02.2015 року, відповідно до якого у стенограмі 74 позачергової сесії Дебальцівської міської ради 6 скликання, в промові міського голови ОСОБА_8 , містяться наступні публічні заклики: проголосувати за винесення на розгляд сесії питання «О проведении голосования 11 числа»; «О референдуме, о плебесците, о социальном опросе, о референдуме 11 числа»; розглянути питання щодо надання приміщення комунальної власності для голосування на референдумі, а також кімнати для роботи виборчої комісії, проголосувати; проголосувати за рекомендацію «руководителям ж/д предприятий» надати приміщення для голосування; проголосувати за надання оргвідділу та загальному відділу приміщення для роботи (т.1, а.к.п. 243-247);
		- висновок експерта КНДІСЕ МЮ України № 5910/5911/15-32 від 01.04.2015 року, згідно якого підпис від імені ОСОБА_8 у графі «Власний підпис» на першій сторінці пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , видане УСБ України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_8 13 грудня 2005 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_8 у графі «Власний підпис» на першій сторінці пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , видане УСБ України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_8 13 грудня 2005 року, виконано самим ОСОБА_8 (т.2, а.к.п. 6-13);
		- висновок доктора юридичних наук, професора, старшого наукового співробітника Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ОСОБА_18 від 10.03.2015 року (за запитом від 03 березня 2015 року), згідно якого: Дебальцівська міська рада не може приймати будь-які рішення про так звану «державну самостійність «Донецької Народної Республіки», у тому числі щодо проведення референдуму щодо нього; Дебальцівська міська рада не зобов`язана, не уповноважена і не мала права виконувати або забезпечувати виконання будь-яких рішень так званої організації «Донецької Народної Республіки»; референдум на території м. Дебальцеве Донецької області, на який винесено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?» є неконституційним, а його проведення слід кваліфікувати як дії, які посягають на засади конституційного ладу та цілісність і недоторканість території України, тобто вчиненими з метою зміни меж території України на порушення порядку встановленого Конституцією України; виносити на рішення сесії Дебальцівської міської ради та приймати рішення по питанню про проведення референдуму щодо так званої «державної самостійності Донецької Народної Республік» на території м. Дебальцеве Донецької області, на який винесено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», а в силу цього, і організаційного забезпечення відповідного «референдумного» процесу, зокрема, виділяти приміщення для проведення голосування, Дебальцівська міська рада та Дебальцівський міський голова не мали права; Дебальцівський міський голова мав право щодо зупинення і внесення на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень відповідного рішення, однак право невмотивовано відмовитись від підписання рішення 74 позачергової сесію Дебальцівської міської ради 6 скликання він не мав, оскільки за Законом усі прийняті радою рішення підписуються ним особисто; аналіз змісту тексту стенограми 74 позачергової сесії Дебальцевської міської ради 6 скликання дозволяє зробити висновок, що в ньому відсутні публічні заклики до вчинення будь-яких дій; аналіз змісту тексту стенограми 74 позачергової сесії Дебальцевської міської ради 6 скликання дозволяє зробити висновок, що в ньому відсутні публічні заклики, виражені у вербальній формі, які направлені на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; аналіз змісту тексту стенограми 74 позачергової сесії Дебальцевської міської ради 6 скликання дозволяє зробити висновок, що в ньому відсутні публічні заклики, виражені у вербальній формі, до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (т.1, а.к.п. 195-214).
		Сторона захисту просила суд виключити в порядку ст. 358 КПК України з числа доказів ксерокопії рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року «Про проведення Референдуму» та ксерокопії стенограми LXXIV позачергової сесії Дебальцівської міської ради VI скликання від 05.05.2014 року через їх недопустимість, відповідно до вимог ст.ст. 84-87, 89 КПК України, а також висновки проведених на їх підставі експертиз.
		Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
		 
		Вирішуючи питання допустимості вищенаведених досліджених у судовому засіданні доказів, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Статтею 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа. Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони. Сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.
		Згідно ч.3 ст. 358 КПК України якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.
		Електрофотокопія копії рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року «Про проведення Референдуму» та електрофотокопія копії стенограми LXXIV позачергової сесії Дебальцівської міської ради VI скликання від 05.05.2014 року не можуть вважатися документами в розумінні ст. 99 КПК України, оскільки вони є жодним чином не засвідченими копіями з копій документів і стороною обвинувачення не надано ні оригіналу, ні дублікату зазначених документів. 
		З електрофотокопії копії рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року «Про проведення Референдуму» взагалі неможливо об`єктивно встановити, чи дійсно ОСОБА_8 особисто виконаний підпис від його імені на оригіналі документу, або такий підпис був виконаний за допомогою оргтехніки, що також, всупереч зазначеному в обвинуваченні, не вбачається з висновку експерта КНДІСЕ МЮ України № 5910/5911/15-32 від 01.04.2015 року, яким лише встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 у графі «Власний підпис» на першій сторінці пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого УСБ України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_8 13 грудня 2005 року, виконано ОСОБА_8 . 
		Так само з електрофотокопії копії стенограми LXXIV позачергової сесії Дебальцівської міської ради VI скликання від 05.05.2014 року неможливо зробити об`єктивний висновок щодо відповідності змісту викладеного тексту фактичному реальному ходу подій даної сесії. 
		Крім того, з матеріалів кримінального провадження неможливо встановити, коли, від кого саме та яким чином були отримані електрофотокопія з копії рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року «Про проведення Референдуму» та електрофотокопія з копії стенограми LXXIV позачергової сесії Дебальцівської міської ради VI скликання від 05.05.2014 року.
		Наведене дає обґрунтовані підстави суду визнати електрофотокопію з копії рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року «Про проведення Референдуму» та електрофотокопію з копії стенограми LXXIV позачергової сесії Дебальцівської міської ради VI скликання від 05.05.2014 року неналежними та недопустимими доказами і останні підлягають виключенню з числа доказів.
		Також, враховуючи те, що електрофотокопію копії стенограми LXXIV позачергової сесії Дебальцівської міської ради VI скликання від 05.05.2014 року виключено з числа доказів, висновок експерта УНДІСТ СЕ СБ України № 8/1 від 16.02.2015 року, відповідно до якого у стенограмі 74 позачергової сесії Дебальцівської міської ради 6 скликання, в промові міського голови ОСОБА_8 , містяться наступні публічні заклики: проголосувати за винесення на розгляд сесії питання «О проведении голосования 11 числа»; «О референдуме, о плебесците, о социальном опросе, о референдуме 11 числа»; розглянути питання щодо надання приміщення комунальної власності для голосування на референдумі, а також кімнати для роботи виборчої комісії, проголосувати; проголосувати за рекомендацію «руководителям ж/д предприятий» надати приміщення для голосування; проголосувати за надання оргвідділу та загальному відділу приміщення для роботи, суд вважає недопустимим доказом і даний висновок підлягає виключенню з числа доказів.
		Рішення Дебальцівської міської ради № VІ/74-1 від 05.05.2014 року «Про проведення Референдуму», роздруковане 04 березня 2015 року слідчим з сайту Дебальцівської міської ради: «www.debaltsevo-rada.dn.ua/index.php/rishennia-miskoi-radyl», з підстав відсутності всіх необхідних реквізитів документу (печатки, підпису тощо), а також враховуючи, що станом на день роздрукування такого документу - 04 березня 2015 року, територія м. Дебальцеве вже була непідконтрольною владі України і доступ до сайту Дебальцівської міської ради: «www.debaltsevo-rada.dn.ua/index.php/rishennia-miskoi-radyl» мали будь-які особи, у т.ч. з незаконних збройних формувань, є неналежним та недопустимим доказом і підлягає виключенню з числа доказів (т.1 а.к.п. 152-156).
		Висновок доктора юридичних наук, професора, старшого наукового співробітника Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ОСОБА_18 від 10.03.2015 року (за запитом від 03 березня 2015 року), відповідно до листа № 126/385 від 04.11.2015 року директора Інституту академіка НАН України ОСОБА_19 , не є висновком судової експертизи, а являє собою доктринальне (наукове) тлумачення чинного законодавства України. Крім того, у даному висновку відсутнє попередження виконавця про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України (т.1, а.к.п. 195-214).
		Згідно положень статті 62 Конституції України, ч.1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
		При цьому, відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, які отримані незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року передбачено ухвалення виправдувального вироку, а саме частиною 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
		Відповідно до пп.1, 2 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Частиною 6 ст. 284 КПК України передбачено, що, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироків» вказано судам про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не відповідають обвинуваченню і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних, об`єктивних, належних та допустимих доказів, якими б беззаперечно підтверджувалося скоєння обвинуваченим умисних дій та публічних закликів з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України.
		Цивільний позов не пред`являвся.
		Процесуальні витрати (витрати на залучення експертів) слід віднести на рахунок держави.
		Долю речових доказів (документів) суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 вигляді тримання під вартою в Артемівській УВП (№ 6) УДПтС України в Донецькій області має бути скасований.
		Керуючись ст.ст. 284, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, - 
		з а с у д и в :
		ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 110 КК України та виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Захід забезпечення кримінального провадження виправданому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою в Артемівській УВП (№ 6) УДПтС України в Донецькій області до набрання вироком законної сили скасувати та звільнити його з-під варти після проголошення вироку.
		Цивільний позов не заявлено.
		Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.
		Речові докази (документи): 
		- паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 ( НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 05.03.1997 року), пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_8 (серії НОМЕР_1 , видане УСБ України в Донецькій області 13 грудня 2005 року), - повернути ОСОБА_8 ; 
		- оптичний диск з фотографіями кримінального провадження № 22014000000000395, долучені документи, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...