Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-1606-а15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                             
		 
		11 листопада 2015 року                                                                                 м. Київ
		 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
		 
		 
		 головуючого Коротких О.А.,  суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Міністерства внутрішніх справ України
		(далі - МВС) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, 
		 
		                                                      в с т а н о в и л а:        
		У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним невиконання МВС висновку медичної комісії від 27 травня 2008 року про постановку на квартирний облік і надання позивачу житла в першу чергу за списком хворих на активний туберкульоз з виділенням туберкульозної палички; визнати незаконним постановку позивача на квартирний облік МВС на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) для надання житла першочергово; зобов'язати МВС прийняти рішення про постановку позивача на квартирний облік по списку інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії на підставі постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 6 березня 2013 року з дня прийняття постанови суду і на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року.
		         На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо зняття його з обліку в пільговій черзі позачерговіків як хворого на активну форму туберкульозу легенів з виділенням туберкульозної палички є необґрунтованим та вважає, що невиконання МВС висновку медичної комісії МВС від 27 травня 2008 року (далі - Висновок) про постановку на квартирний облік і надання позивачу житла, в першу чергу за списком хворих на активний туберкульоз з виділенням туберкульозної палички, є протиправним. 
		Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 6 жовтня 2014 року позов задовольнив частково: зобов'язав МВС прийняти рішення про постановку позивача на квартирний облік по списку інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії з 12 червня 2014 року. У решті позивних вимог відмовив.
		Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі того, що цей спір не підлягає до розгляду адміністративним судом у силу того, що заявлені вимоги мають бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС).         
		Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, позивач звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме Закону № 2011-XII. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і Вищого адміністративного суду України та постановити нове рішення - про задоволення позову. На обґрунтування заяви позивач додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 та 14 листопада 2014 року і 29 січня 2015 року (К/9991/68238/12, В/800/4836/14, К/800/18933/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
		         Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 17 КАС.
		         Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів виходить із такого.
		         Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового розпорядження.
		          Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.
		         Відповідно до пункту 1 частини другої частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		         Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
		          Отже, до компетенції адміністративних судів належить спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльність цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. 
		                              Відповідно до «Положення про Центральну житлову комісію Міністерства внутрішніх справ України» (далі - Положення) зазначене Положення визначає організаційно-правові основи діяльності Центральної житлової комісії МВС (далі - ЦЖК) щодо надання жилих приміщень особам рядового і начальницького складу, працівникам, пенсіонерам апарату МВС, членам їх сімей. Основними завданнями у ЦЖК є, зокрема, прийняття рішення про взяття на квартирний облік в апараті МВС, внесення змін до квартирних справ, зняття з квартирного обліку працівників відповідно до чинного законодавства України; розглядає питання про внесення працівників пільгових категорій до списків осіб, які відповідно до чинного законодавства України мають право на першочергове або позачергове отримання житла, виключення осіб із зазначених списків, виключення осіб зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку в апараті МВС, переведення осіб з однієї черги в іншу.
		                              Тобто діяльність зазначеної житлової комісії пов'язана з виконанням управлінських функцій та прийняттям рішень (правового акта індивідуальної дії), які породжують певні правові наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. 
		За таких обставин цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а прийняті у зв'язку з цим рішення породжують настання юридичних наслідків.                         
		У зв'язку з цим колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на виконання владних управлінських функцій прийняття житловою комісією рішення з питань внесення працівників пільгових категорій до списків осіб, які відповідно до чинного законодавства України мають право на першочергове або позачергове отримання житла, виключення осіб із зазначених списків породжує для цих осіб настання певних юридичних наслідків, а тому такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.    
		                             Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі з підстав, що цей спір не підлягає розгляду адміністративним судом, інші доводи апеляційної скарги представника МВС України не розглянув. 
		                              Верховний Суд України позбавлений можливості усунути допущені порушення, а тому, на думку колегії суддів, постановлені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого суду слід розглянути справу з додержанням норм процесуального права та постановити законне і обґрунтоване судове рішення.
		         Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України                                                     
		п о с т а н о в и л а:          
		Заяву ОСОБА_10 задовольнити частково.
		         Ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головуючий                        О.А. Коротких   Судді:О.Ф. Волков   М.І. Гриців   О.В. Кривенда   В.В. Кривенко   В.Л. Маринченко   П.В. Панталієнко   І.Л. Самсін   О.О. Терлецький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...