Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/5569/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2015. Зареєстровано: 24.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2015.
Дата набрання законної сили: 07.06.2016
Результат оскарження 07.06.2016 Апеляційний суд Харківської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 643/5569/15-к 
		Номер провадження 1-кп/643/451/15 
		 
		 УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.12.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013220470006590 від 09.12.2013 року, за обвинуваченням 
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньо-технічною освітою, який в зареєстрованому шлюбі не перебуває, раніше не судимий, працює електромеханіком в КСП Харківміськліфт, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
		 ВСТАНОВИВ:
		   
		ОСОБА_5 08.12.2013 року, приблизно о 04-57 год., керуючи технічно справним автобусом «Богдан А09202», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Укравтотранс плюс», слідував по вул. Академіка Павлова зі сторони вул. Механізаторської в напрямку вул. Блюхера в м. Харкові. Знаходячись поблизу будинку № 130 по вул. Академіка Павлова, ОСОБА_5 в порушенні вимог п.п. 1.5 та 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
		- п. 1. 5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		- п. 12.3 «У випадку виникнення небезпеки для руху або перешкоди, що водій об`єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,
		рухаючись із швидкістю 40 км/год. і маючи об`єктивну можливість виявити пішохода своєчасно, не прийняв своєчасно заходи для запобігання наїзду шляхом екстреного гальмування та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , 1967 року народження, який рухався по проїзній частині біля правого бордюру в попутному з автобусом напрямку, в результаті чого пішоходу ОСОБА_6 згідно з висновком судовомедичної експертизи № 1403-А/13 від 26.12.2013 року заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я, у вигляді зачиненої травми грудної клітини: перелому 5-10 ребер зліва по лопатковій лінії, лівобічного гемопневмоторакса.
		Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 204/15 від 17.03.2015 року, в умовах даної події водій автобуса «Богдан А09202» ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода екстреним гальмуванням з зупинкою автобуса до місця наїзду, тобто шляхом виконання п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
		В діях водія автобуса «Богдан А09202» ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з настанням цієї пригоди.
		Порушення правил дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, виразилося в тому, що ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом і маючи об`єктивну можливість виявити пішохода своєчасно, не прийняв своєчасно заходи для запобігання наїзду та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по проїзній частині біля правого бордюру в попутному з автобусом напрямку, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я.
		Порушення Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв`язку з наслідками вказаної дорожньотранспортної пригоди.
		В судовому засіданні 11.12.2015 року обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні вказаного вище злочину, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, та підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Пояснив, що показання надає добровільно, в ході досудового розслідування будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Також ОСОБА_5 зазначив, що визнає, що внаслідок порушенням ним вимог Правил дорожнього руху України сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. 
		Визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, не оспорювання ним фактичних обставин справи дозволили суду зі згоди всіх учасників судового розгляду не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження розяснено.
		Суд вважає вину ОСОБА_5 доведеною повністю та, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Судом вивчалась особистість ОСОБА_5 та встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно.
		Потерпілим від кримінального правопорушення є ОСОБА_6 
		ОСОБА_6 надано суду заяву від 26.06.2015 року, в якій він зазначив, що вони з обвинуваченим дійшли примирення, обвинуваченим було відшкодовано йому матеріальну шкоду, наслідки ст. 46 КК України йому відомі, в зв`язку з чим він просить закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності. В судовому засіданні 26.06.2015 року потерпілий ОСОБА_6 також зазначив, що йому було відшкодовано шкоду, він примирився з обвинуваченим та просить звільнити останнього від кримінальної відповідальності. 
		В ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим та його захисником також заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням між обвинуваченим та потерпілим.
		Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з його примиренням з потерпілим ОСОБА_6 .
		Наслідки звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження учасникам судового розгляду судом були роз`яснені.
		Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку щодо наявності передбачених ст. 46 КК України підстав для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, виходячи з наступного.
		Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Згідно ч. 6 ст. 284 КПК України якщо відповідні обставини виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, відповідно до ч. 2 ст. 12 вказаного Кодексу відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
		Як вбачається з роз`яснень, викладених в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності, за наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.
		Враховуючи, що ОСОБА_5 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, примирився з потерпілим та відшкодував завдані йому збитки, суд приходить до висновку щодо наявності передбачених ст. 46 КК України підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. 
		При цьому факт спричинення внаслідок вказаного злочину шкоди також суспільним інтересам в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не може бути підставою для відмови у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності, з наступних підстав. 
		Положення ст. 46 КК України містять виключний перелік умов, за яких обвинувачений має бути звільнений від кримінальної відповідальності, який розширеному тлумаченню не підлягає. 
		Потерпілим в даному кримінальному провадженні визнаний ОСОБА_6 . Норми ст. 46 КК України не містять будь-яких додаткових умов або застережень щодо неможливості її застосування до злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України, в разі наявності визначених ст. 46 КК України підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. 
		Аналогічні правові позиції висловлені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 22.09.2011 року, 04.09.2012 року, 18.09.2012 року. 
		Так, судом касаційної інстанції у вказаних вище ухвалах, зокрема, зазначено, що враховуючи те, що ст. 46 КК України не містить будь-яких обмежень в її застосуванні щодо кола осіб чи конкретних складів злочину за умови наявності зазначених в самій нормі цього закону підстав та умов її застосування, а у відповідності із роз`ясненнями, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності  від 23 грудня 2005 року за наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим, посилання на об`єкт злочину має значення лише для встановлення самого складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, і при застосуванні ст. 46 КК України значення немає (ухвала від 22.09.2011 року). Спричинення злочином шкоди також інтересам суспільства, яку неможливо усунути, знаходиться поза предметом регулювання підстав для закриття справ у зв`язку з примиренням винного у злочині з потерпілим, адже кримінальний закон вирішення долі кримінальної справи таким чином пов`язує лише з волевиявленням з боку згаданих осіб. Крім того, склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 286 КК, має місце лише тоді, коли шкоду завдано саме потерпілому (тілесне ушкодження середньої тяжкості) і про жодну іншу шкоду в диспозиції цієї частини статті не йдеться (ухвала від 04.09.2012 року). Зміст ст. 46 КК України свідчить, що передумовою звільнення від кримінальної відповідальності може бути лише такий злочин невеликої тяжкості, яким шкода заподіяна певному потерпілому, тобто фізичній особі, якій заподіяна моральна, матеріальна, або фізична шкода і яка визнана потерпілою відповідно до ч. 2 ст. 49 КПК України. Оскільки кримінальна відповідальність особи за ч. 1 ст. 286 КК України настає у разі порушення нею правил безпеки руху й експлуатації транспорту тільки за умови, якщо в результаті цих порушень настали суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння особі тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та наявності причинного зв`язку між діянням та цими наслідками, наявні підстави для застосування положень ст. 46 КК України та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим (ухвала від 17.02.2012 року). 
		Крім того, аналогічні правові позиції висловлені і апеляційним судом Харківської області, зокрема в ухвалах від 10.09.2015 року, 29.09.2015 року, 11.11.2015 року, 12.11.2015 року. 
		Враховуючи вказані вище положення законодавства України, правові позиції Пленуму Верховного Суду України, судів касаційної та апеляційної інстанції, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим. 
		Вирішуючи питання щодо судових витрат, пов`язаних з проведення судової автотехнічної експертизи, в розмірі 736,56 грн., суд керується наступним. 
		Розподіл судових витрат врегульовано ст. 124 КПК України. 
		Так, згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Частиною 1 ст. 126 КПК України передбачено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, які згідно ст. 369 КПК України є видами (формами) судових рішень. 
		Аналізуючи вказані норми закону в їх логічному взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що положеннями ч. 1 ст. 126 КПК України врегульовано виключно питання щодо форми судового рішення, яким може бути вирішено питання про судові витрати, в той час як підстави для відшкодування судових витрат, зокрема стягнення з обвинуваченого на користь держави витрат на залучення експерта, врегульовані ч. 2 ст. 124 КПК України. 
		Таким чином, кримінальним процесуальним законодавством України передбачено можливість стягнення з обвинуваченого на користь держави витрат на залучення експерта виключно в разі ухвалення обвинувального вироку. Можливість стягнення з обвинуваченого витрат за залучення експерта в разі постановлення за наслідками розгляду кримінального провадження ухвали, зокрема про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, КПК України не передбачена. 
		Як вбачається з правових позицій, висловлених в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема від 10.05.2011 року, 11.08.2011 року, якщо кримінально-процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, щодо якої винесено постанову про звільнення від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі, суд не вправі стягувати з обвинуваченого судові витрати, пов`язані з проведенням автотехнічної експертизи. 
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для стягнення з обвинуваченого на користь держави судових витрат, пов`язаних з проведенням судової автотехнічної експертизи. 
		В кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоров`я Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. Проф. А.І. Мещанінова» пред`явлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з обвинуваченого на користь вказаного медичного закладу витрати на лікування потерпілого в сумі 3055,03 грн. 
		В абзаці шостому пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 23.12.2005 року Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності роз`яснено, що повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжування її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу. 
		Таким чином, з вказаних вище роз`яснень вбачається, що така умова звільнення особи від кримінальної відповідальності, як відшкодування завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди, стосується відносин саме між потерпілим та обвинуваченим, що узгоджується із найменуванням ст. 46 КК України, згідно якою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є примирення саме з потерпілим. 
		Крім того, аналіз положень ст. 1206 ЦК України, якою врегульовано порядок відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, у системного зв`язку з іншими нормами глави 82 ЦК України свідчить, що ЦК України розрізняє такі поняття, як відшкодування шкоди та відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. 
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вирішення питання щодо цивільного позову прокурора, в якому заявлено вимогу про відшкодування медичному закладу витрат на лікування потерпілого, не має правового значення для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України. 
		Вирішуючи питання щодо можливості вирішення судом цивільного позову по суті в даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного. 
		Чинне законодавство України, зокрема ст. 326, 327 ЦК України, розрізняє такі форми власності, як державна та комунальна. 
		Частиною 3 ст. 1206 ЦК України встановлено, що якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. 
		Як вбачається з цивільного позову, потерпілий проходив лікування в комунальному, а не державному, закладі охорони здоров`я, проте цивільний позов прокуратурою пред`явлено в інтересах саме держави. 
		Крім того, згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. 
		Таким чином, КПК України не передбачено можливість вирішення по суті цивільного позову в разі постановлення ухвали про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. 
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для вирішення цивільного позову по суті в даному кримінальному провадженні, в зв`язку з чим вважає за необхідне залишити цивільний позов без розгляду та роз`яснити заінтересованим особам право пред`явити такий позов в порядку цивільного судочинства. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. 
		Питання про долю документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 284-286, 288, 314, 369-372 КПК України, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим. 
		Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 - закрити.
		Цивільний позов, пред`явлений прокурором в інтересах держави  залишити без розгляду та роз`яснити заінтересованим особам право пред`явити вказаний позов в порядку цивільного судочинства. 
		Витрати на залучення експертів в розмірі 736,56 грн. - віднести на рахунок держави. 
		Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Апеляційну скаргу на вказану ухвалу може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення. 
		Повний текст ухвали буде оголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 16.12.2015 року о 09-00 год. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...