Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/12329/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2015. Зареєстровано: 24.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2015.
Дата набрання законної сили: 20.09.2016 (частково)
Результат оскарження 20.09.2016 Апеляційний суд Запорізької області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 10.12.2015 
		                                                                  
		                                                                                      Справа № 334/12329/14-ц 
		                                                                                    Провадження № 2/334/634/15
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 грудня 2015 року  Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:   головуючого  судді Дубини Л.А.,  при секретарі Філіпповій Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати, частини доходів у зв'язку з порушенням  строків їх виплати та власних коштів позивача, витрачених в інтересах відповідача, 
		           у с т а н о в и в:
		Позивачка звернулася до суду з  позовом у якому вказує, що   на підставі наказу №1/36-к від 26.11.2013 року була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», після чого на підставі наказу №1/5-к від 01.04.2014 року  переведена з посади заступника головного бухгалтера на посаду заступника директора Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»  з покладенням  виконання обов'язків бухгалтера 1 категорії  з доплатою 50% місячного посадового  окладу бухгалтера 1 категорії .  
		Крім того,  на  підставі наказу №24-в від 30.04.2015 року з 01.05.2015  їй встановлено доплату  до місячного посадового окладу у розмірі 11% за розширення зони обслуговування.
		На підставі наказу №1/11-к від 11.09.2014 року вона  була   звільнена від виконання обов'язків   бухгалтера 1 категорії і на підставі наказу № 66/1-в від 11.09.2014 року їй було скасовано доплату у розмірі 11% за розширення зони обслуговування, а 05.12.2014 на підставі наказу №1/16-к вона взагалі  була звільнена з посади заступника директора Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»    у зв'язку з прогулами без поважних причин.
		Так як у день звільнення вона  була відсутня на роботі, то з наказом про звільнення ознайомилися лише 16.12.2014 року, а 25.12.2014 року  звернулася до роботодавця  з вимогою про  виплату їй  заробітної плати за  період з вересня по 26.11.2014 року у сумі 17330,82 грн. з нарахуванням компенсації втрати  частини доходів   у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1450,85 грн., а також вимагала повернення власних коштів, витрачених нею на потреби підприємства відповідно до поданих авансових звітів  у   загальному розмірі 8087 грн.
		Оскільки з позивачкою не було здійснено повний розрахунок, остання  звернулася  до суду за захистом порушеного права, і просить стягнути на її користь нараховану та   не виплачену заробітну плату  за період  з вересня 2014 року по 26.11.2014 року у сумі 17330,82 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по 26.12.2014 року у сумі 5287,26 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язк у з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 1450,85 грн.; грошові кошти, витрачені на потреби підприємства у загальному розмірі 8087,00 грн.
		Крім того, позивачка вважає, що неправомірними діями відповідача, пов'язаними з несвоєчасним розрахунком їй заподіяно   моральної шкоди, т.я. вона була позбавлена  можливості  отримувати доходи від своєї праці, погіршилося її здоров'я, вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації життя своєї  родини, що завдавало їй моральних страждань. Моральну шкоду оцінює у  5000 грн. і просить стягнути на її користь.  
		В ході судового розгляду  позивачка неодноразово уточнювала і доповнювала свої позовні вимоги, зокрема, 02.02.2015 року  позивачка заявила про зміну   розміру  позову ( а.с.38-40 т.1) , і у зв'язку з частковим погашення заборгованості просила стягнути на її користь нараховану та   не виплачену заробітну за період  з вересня 2014 року по 25.11.2014 року у сумі 5322,08 грн., яка складається  з невиплачених сум додаткових оплат у розмірі 50% за сумісництвом і 11 % за розширення зони обслуговування; індексацію заробітної плати  за період з липня по листопад 2014 року   у сумі 350,78 грн.; 
		середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по 02.02.2015 року у сумі 10574,52 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язк у з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 1870,30 грн.; грошові кошти, витрачені на потреби підприємства у загальному розмірі 7384,72 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн. 
		25.02.2015 року  позивачка заявила про зміну   розміру  позову ( а.с.38-40 т.1) доповнила свої вимоги і просила стягнути на її користь нараховану та   не виплачену заробітну за період  з вересня 2014 року по 25.11. 2014 року у сумі 5322,08 грн., яка складається  з невиплачених сум додаткових оплат у розмірі 50% за сумісництвом і 11 % за розширення зони обслуговування; недоплачену суму заробітної плати  та добових за час перебування у відрядженні  за вихідні та святкові дні - 5019,99 грн.; компенсацію за додаткові оплачувані  відпустки у сумі 4330, 451 грн.; індексацію заробітної плати  за період з липня по листопад 2014 року   у сумі 350,78 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по 25.02.2015 року у сумі 14660,13 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язк у з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2014 року по 25.11.2014 року у сумі 2971,71 грн.; грошові кошти, витрачені на потреби підприємства у загальному розмірі 7384,72 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн. 
		24.03.2015 року  позивачка заявила про зміну   розміру  позову ( а.с.149-150 т.1) доповнила свої вимоги і просила стягнути на її користь нараховану та   не виплачену заробітну за період  з вересня 2014 року по 22.11. 2014 року у сумі 4872,75 грн., яка складається  з невиплачених сум додаткових оплат у розмірі 50% за сумісництвом і 11 % за розширення зони обслуговування; недоплачену суму заробітної плати  та добових за час перебування у відрядженні  за вихідні та святкові дні - 5019,99 грн.; компенсацію за додаткові оплачувані  відпустки у сумі 4330, 451 грн.; індексацію заробітної плати  за період з липня по листопад 2014 року   у сумі 350,78 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по 24.03.2015 року у сумі 18986,07 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2014 року по 25.11.2014 року у сумі 3810,72 грн.; грошові кошти, витрачені на потреби підприємства у загальному розмірі 7384,72 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн. 
		16.04.2015 року  позивачка заявила про зміну   розміру  позову ( а.с.155-156 т.1) доповнила свої вимоги і просила стягнути на її користь середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по 16.04.2015 року у сумі 22831,35 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2014 року по 16.04.2015 року у сумі 3810,72 грн.
		В іншій частині   позовні вимоги залишила  без змін. 
		У судовому засіданні 12.05.2015 року  позивачка заявила про зміну   розміру  позову (а.с.161-162 т.1) доповнила свої вимоги і просила стягнути на її користь середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по 12.05.2015 року у сумі 26436,30 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2014 року по 12.05.2015 року у сумі 5800,47 грн. В іншій частині   позовні вимоги залишила  без змін. 
		У судовому засіданні 03.06.2015 року  позивачка  у поясненнях до позову   ( а.с.198-203 т.1) доповнила свої вимоги і просила стягнути на її користь середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року до дати розгляду справи по суті у сумі 30041,25 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня по листопад 2014 року у сумі 1870,30 грн та з листопада по дату розгляду   справи 6536,06 грн, В іншій частині   позовні вимоги залишила  без змін. 
		У судовому засіданні 03.08.2015 року  позивачка  заявила про зміну   розміру  позову ( а.с.4-5 т.2) доповнила свої вимоги і просила стягнути на її користь нараховану та   не виплачену заробітну за період  з вересня 2014 року по 22.11. 2014 року у сумі 4872,75 грн., яка складається  з невиплачених сум додаткових оплат у розмірі 50% за сумісництвом і 11 % за розширення зони обслуговування; недоплачену суму заробітної плати  та добових за час перебування у відрядженні за вихідні та святкові дні - 4439,99 грн.; компенсацію за додаткові оплачувані  відпустки у сумі 4330, 451 грн. ( за перебування у відрядженнях, ненормований робочий день -1783,11 грн. і як матері, що виховує дитину без батька -2547,30 грн.); індексацію заробітної плати  за період з липня по листопад 2014 року   у сумі 350,78 грн.; компенсацію втрати частини  доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня по листопад 2014 року у сумі 1870,30 грн та з листопада по дату розгляду   справи 7123,04 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року по дату розгляду справи у сумі 40135,11 грн.;; грошові кошти, витрачені на потреби підприємства у загальному розмірі 7384,72 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн. 
		У судовому засіданні 29.09.2015 року  позивачка  заявила про зміну   розміру  позову ( а.с.140-142 т.2) доповнила свої вимоги і просила стягнути на її користь середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.11.2014 року до дати розгляду справи по суті у сумі 49988,64 грн.
		В іншій частині   позовні вимоги залишила  без змін. 
		У судовому засіданні 10.12.2015 року позивачка підтримала заявлені позовні вимоги в редакції від 29.09.2015 рок у і просила їх задовольнити, при цьому суму середнього заробітку за затримку розрахунку просила стягнути за період за період з 26.11.2014 року до дати розгляду справи по суті.
		Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнала частково , надала  свої письмові заперечення на позов ( а.с.172-173 т.1, а.с.121 -136 т.2) Крім того,  суду пояснила, що повний розрахунок   з позивачкою   було здійснено 20.01.2015 року; невиплаченими залишилися суми індексації заробітної плати  за період з липня по листопад 2014 року   у сумі 350,78 грн. та  сума компенсації втрати частини  доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня по листопад 2014 року, тому  середній заробіток  за затримку розрахунку має бути стягнуто судом за період  з 26.11.2014 року до 20.01.2015 року. В іншій частині   заявлені позовні вимоги є  необґрунтованими і не доведеними  належними і допустимими доказами, просить відмовити  у їх задоволенні. 
		Вислухавши пояснення учасників процесу дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого. 
		Судом установлено, що ОСОБА_1   на підставі наказу №1/36-к від 26.11.2013 року була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».
		На підставі наказу №1/5-к від 01.04.20124 року  переведена з посади заступника головного бухгалтера на посаду заступника директора Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»  з покладенням  виконання обов'язків бухгалтера 1 категорії  з доплатою 50% місячного посадового  окладу бухгалтера 1 категорії (а.с.13 т.1).  
		Крім того,  на  підставі наказу №24-в від 30.04.2015 року з 01.05.2015  ОСОБА_1   встановлено доплату  до місячного посадового окладу у розмірі 11% за розширення зони обслуговування  ( а.с. 14 т.1).
		У зв'язку з погіршенням якості виконуваної роботи у порядку суміщення та   невиконанням  функціональних обов'язків бухгалтера ОСОБА_1 на підставі наказу №1/11-к від 11.09.2014 року   була   звільнена від виконання обов'язків   бухгалтера 1 категорії і на підставі наказу № 66/1-в від 11.09.2014 року їй було скасовано доплату у розмірі 11% за розширення зони обслуговування ( а.с. 81, 82 т.1).
		На підставі наказу №1/16-к від 05.12.2014 року ОСОБА_1 25.11.2014 року була звільнена з посади заступника директора Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»    у зв'язку з прогулами без поважних причин (а.с. 15 т.1).
		У день звільнення ОСОБА_1 була відсутня на роботі, і з наказом про звільнення ознайомилися лише 16.12.2014 року, а 25.12.2014 року  звернулася до роботодавця  з вимогою про  виплату їй  заробітної плати за  період з вересня по 26.11.2014 року у сумі 17330,82 грн. з нарахуванням компенсації втрати  частини доходів   у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1450,85 грн., а також вимагала повернення власних коштів, витрачених нею на потреби підприємства відповідно до поданих авансових звітів  у   загальному розмірі 8087 грн. (а.с.11-12 т.1). 
		Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідачем 20.01.2015 року було здійснено виплату неоспорюваних ним  сум заробітної плати та виплачено  кошти по авансовим звітам, що вбачається з довідки   про нарахування і виплату заробітної плати  (а.с. 64 т.1) та пояснень самої позивачки. 
		Позивачка вважає, що розрахунок  з нею проведено не в повному обсязі, оскільки має місце спір про  розмір належної до виплати заробітної плати. 
		Отже , щодо вимог позивача про стягнення  заробітної плати  за вересень, жовтень та листопад 2014 року  у сумі 4872,75 грн. ( п.1 позовних вимог у редакції від 29.09.2015), то суд виходить з такого. 
		У ст.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		У ст.. 2 зазначеного Закону надано визначення видів заробітної плати. 
		Так, основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП  України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Відповідно до п.1 наказу  №1/5-к  від 01.04.2015 року « Про переведення  та покладання обов'язків» з 01.04.2014 року ОСОБА_1  переведена  з посади заступника головного бухгалтера на посаду заступника директора Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»  з місячним посадовим окладом згідно штатного   розпису, з покладенням  виконання обов'язків бухгалтера 1 категорії  з доплатою 50% місячного посадового  окладу бухгалтера 1 категорії згідно штатного    розпису. (а.с.13 т.1). 
		Згідно  наказу №24-в від 30.04.2015 року з 01.05.2015  ОСОБА_1   встановлено доплату  до місячного посадового окладу у розмірі 11% за розширення зони обслуговування  ( а.с. 14 т.1).
		У зв'язку з погіршенням якості виконуваної роботи у порядку суміщення та   невиконанням  функціональних обов'язків бухгалтера ОСОБА_1 на підставі наказу №1/11-к від 11.09.2014 року   була   звільнена від виконання обов'язків   бухгалтера 1 категорії і на підставі наказу № 66/1-в від11.09.2014 року їй було скасовано доплату      у розмірі 11% за розширення зони обслуговування ( а.с. 81, 82 т.1).
		Позивачка вважає, що  звільнивши її від   виконання обов'язків  бухгалтера 1 категорії   роботодавець порушив приписи ст. 32  КЗпП України , оскільки обов'язки   бухгалтера 1 категорії   вона виконувала як роботу за сумісництвом, а отже, відповідно до приписів вказаної норми про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
		Між тим, до часу   розгляду даної справи накази №1/11-к від 11.09.2014 року і № 66/1-в від 11.09.2014 року про скасування доплат позивачці  є чинними, а тому доводи позивачки,   що ці накази були видані не уповноваженою  особою  судом  до уваги не  приймаються, оскільки наступними керівниками Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»  дії наказів  не відновлено.
		Таким чином,    у вересні   2014 року згідно табелю обліку робочого часу позивачкою відпрацьовано 22 робочих  дні, а доплати скасовано з 11.09.2014 року, отже за 8 робочих днів їй мають  бути нараховані та виплачені вказані доплати ( а.с. 174 т.2). 
		З наданої відповідачем довідки   про нарахування і виплату заробітної плати  (а.с. 64 т.1) і пояснень  представника відповідача у суді та  письмових запереченнях на позов ( а.с. 172-173 т.1) вбачається, що  вказані доплати не нараховувалися і не виплачувалися, т.я. фактично робота  ОСОБА_1 не виконувалася, а  крім того,   відсутній був фонд економії заробітної плати і підприємство не в змозі було виплачувати додаткові суми. 
		Але такі доводи  представника відповідача  є непереконливими, оскільки  ці доплати включаються до складу заробітної плати  і мають бути  виплачені позивачці. 
		Так, доплата 50% місячного посадового  окладу бухгалтера 1 категорії становить: 2429 грн. оклад бухгалтера 1 категорії Х 50% = 1214,50 грн. : 22 робочих дні    у вересні  2014 року Х 8 відпрацьованих робочих днів до моменту  скасування доплати = 441,60 грн. 
		Доплату  до місячного посадового окладу у розмірі 11% за розширення зони обслуговування:
		3725 грн. оклад позивача Х 11% =409,75 : 22 робочих дні у вересні 2014 року Х на 8  відпрацьованих робочих днів до моменту  скасування доплати = 149 грн. 
		Отже,  невиплачена  заробітна плата у вересні 2014 року становить: 441,60 грн. +149 грн . = 590,60 грн. 
		Щодо   недоплаченої суми  заробітної плати за час перебування у відрядженні у  вихідні та святкові дні ( п.2 позовних вимог  у редакції від 29.09.2015 року).
		Судом установлено, що  позивачка у період червня - серпня 2014 року  направлялася  у   службові відрядження, зокрема:
		-відповідно до наказу №30-в від 20.06.2014 року   терміном на 04 дні з 22 по 26  червня 2014 року ( а.с. 87, т.1);
		- Відповідно до наказу №33-в від 02.07.2014 року   терміном на 10 днів з 03 по 12  липня 2014 року ( а.с.88, т.1);
		-відповідно до наказу №41-в від 15.07.2014 року   терміном на 05 днів з 15 по 19 липня 2014 року ( а.с. 89, т.1);
		-відповідно до наказу №44-в від 18.07.2014 року   терміном на 01 день 20 липня 2014 року ( а.с.90, т.1);
		-відповідно до наказу № 60-в від 20.08.2014 року   терміном на 08 днів з 22 по 29 липня 2014 року ( а.с. 97, т.1).
		Таким чином, у червні 2014 року  позивачка перебувала у відрядженні у вихідний  день - 01 день, у липні 2014 року - 03 дні, у серпні 2014 року - 05 днів. 
		Відповідно до ст. 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
		Зі змісту вказаної норми випливає, що вихід працівника на роботу у святковий  чи вихідний день має бути обумовлено виробничою необхідністю  та  зазначено про це у наказі про відрядження. 
		Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
		Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
		Згідно ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:
		1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
		2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
		3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
		Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
		На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
		У даному випадку  слід  керуватися приписами  п.3  ст. 107 КЗпП України.
		Так,  згідно табелів обліку робочого часу  за період червня - серпня 2014 року ( а.с.164-166,  т. 1.)  позивачка відпрацювала у зазначений період у межах норми  робочого часу, а тому  за відпрацьований  час у  вихідні  дні їй мають  бути нараховані та виплачені суми заробітної плату у розмірі денної ставки зверх окладу, виходячи з її посадового  окладу у  розмірі 3725 грн. за фактично відпрацьовані дні.
		- за червень 2014 року: 3725 грн.: 21  робочий день згідно табеля = 177,38 грн - денна ставка Х 1 вихідний день у відрядженні =177,38 грн. 
		- за липень 2014 року: 3725 грн.: 20  робочих днів згідно табеля = 186,25 грн - денна ставка Х 3 вихідних дні у відрядженні = 558,75грн.; 
		- за серпень 2014 року: 3725 грн.: 23  робочих днів згідно табеля = 161,96 грн - денна ставка Х 5 вихідних дні у відрядженні = 809,78 грн., всього до виплати  має бути 1545,91 грн. 
		Крім того,  згідно наказів про відрядження встановлено суми добових витрат, які   були  виплачені позивачці в одинарному розмірі.
		Згідно довідки №21 від 20.02.2015 року ( а.с.65 т.1) і суми інших добових витрат  позивачці не виплачувались у зв'язку з відсутністю на підприємстві оригіналів авансових звітів, при цьому позивачка подає до суду їх копії, але не надає суду доказів, що вони  у порядку  визначеному  Порядком складання Звіту про використання коштів виданих на відрядження або під звіт , затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 року  № 845, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 р. 
		за № 104/24881, були    подані до бухгалтерії підприємства, зокрема, суду не надано відривного корінця авансового звіту - розписки про  передачу документа.     
		Отже, вимоги позивачки про сплату їй добових не знайшли свого належного обгрунтування і доведення належними і допустимими доказами. 
		       
		Щодо суми компенсації за додаткові оплачувані відпустки  за перебування  у відрядженнях, ненормований робочий день і як матері,  яка виховує дитину без батька ( п.3 позовних вимог  у редакції від 29.09.2015 року).
		Свої вимоги в цій частині позивачка обґрунтовує п.5.5 Колективного договору між адміністрацією та  профспілковою організацією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на 2011-2012 роки з наступними змінами (а.с. 184, зворот, т.1, а.с. 50-51 т.2), відповідно  якого працівникам з ненормованим робочим днем обов'язково надається щорічна додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 7  календарних днів.
		Список  посад, робіт і професій з ненормованим робочим  днем на підприємстві встановлюється згідно з додатком №3 до колективного договору. 
		Відповідно до п.1 Додатку №3 (а.с.193,т.1) до списку професій  та посад працівників з ненормованим робочим днем на підприємствах в організаціях Міністерства аграрної політики та продовольства України  включено посади  керівників та їх заступників, головного бухгалтера та їх заступники підприємств та установ та організацій.
		Відповідно до ст.. 8 Закону України « Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається  працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. 
		Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. 
		Відповідно до положень Колективного договору роботою  на умовах ненормованого робочого часу вважаються епізодична робота за вказівкою роботодавця або коли без такої вказівки працівник зобов'язаний працювати понад норму робочого часу.
		Як на доказ ненормованого робочого дня позивачка  посилається на наказ №36-в від 01.07.2014 року « Про зміну режиму роботи на період польових робіт» ( а.с.43, т.2).
		Зі  змісту  вказаного наказу вбачається, що на всіх  сортодослідних станціях на період  напружених польових робіт запроваджується  максимальна  тривалість щоденної роботи  12 годин, а робочого тижня 48 годин. При цьому  тривалість робочого  часу   за обліковий період повинна дорівнювати нормі робочого  часу за цей період.
		Робота  понад нормальну тривалість робочого часу  в певні періоди компенсувати меншою тривалістю робочого часу в інші періоди або наданням додаткових днів відпочинку в межах  облікового  періоду. 
		Відпрацьований  час понад  норму тривалості робочого часу в обліковому періоді  оплачувати як надурочну. 
		Між тим, у наказі не визначено періоду тривалості «напружених польових робіт», а з табелів обліку робочого часу (а.с. 164-166 , т.1 ) не  вбачається, що  позивачка  працювала у вказаний період  понад норму.
		Інших належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог  позивачка  суду не надала, а отже, суд приходить до висновку, що  відсутні правові підстави  надання   позивачці додаткової оплачуваної відпустки за   ненормований робочий день   та  здійснювати оплату такої відпустки. 
		Відповідно до п. 5.8 Колективного договору  право на  надання  щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів без урахування  святкових і неробочих днів мають одинокі матері. 
		Аналогічні   приписи містяться у ст.. 19 Закону України « Про відпустки»
		Зі змісту  ст.. 18-1 Закону України  «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» випливає, що одинокою матір'ю вважається жінка, яка не перебуває у шлюбі, одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
		Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має 
		мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не 
		одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну 
		пенсію.
		У п.9 Постанови  Пленуму Верховного Суду України від 06.1992 року №9 « Про практику розгляду  судами трудових спорів, роз'яснено, що одинока мати - жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої 
		відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
		Позивачка доводить перед судом, що вона є одинокою матір'ю   і має право на отримання додаткової оплачуваної відпустки, між тим за час роботи така їй надана не  була,  а при звільнені не виплачено компенсацію цієї невикористаної відпустки. 
		Судом установлено, що ОСОБА_1  з 20.12.2010 року  по 31.05.2015 року перебувала на обліку в УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя та отримувала пенсію по втраті годувальника на неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі смертю  її батька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.139-141 т.1, а.с. 28-29 т.2), а отже, ОСОБА_1 вважається   одинокою матір'ю. 
		Оскільки позивачка має такий статус, то відповідно до п.5.8 Колективного договору та ст.. 19 Закону України « Про відпустки» має право на отримання додаткової відпустки. 
		Між тим, представник відповідача  доводить перед судом, що позивачка не повідомляла  роботодавця про   свій статус, і як наслідок  додаткова оплачувана відпустка їй не надавалася, а при звільненні  не виплачувалась грошова компенсація.
		З наданих на вимогу суду матеріалів особової справи ОСОБА_1, вбачається, що у автобіографії остання зазначає, що одружена , виховує доньку.  Ніяких повідомлень, відомостей,  що  вона  є одинокою матір'ю, матеріали особової справи не містять ( а.с. 91-120 , т.2), з заявами по надання такої відпустки ОСОБА_1 також до роботодавця не зверталася, але  вона не позбавляється гарантованого їй права на додаткову оплачувану відпустку, а тому порушене право  має  бути  відновлено. 
		Так, за умовами п.5.8 Колективного договору щорічна додаткова оплачувана відпустка  одинокій матері надається тривалістю 10 календарних днів без урахування  святкових і неробочих днів, отже сума компенсації має  бути розрахована наступним чином:  у 2014 році позивачці нараховано заробітну плату  у сумі 62190, 80 грн. і відпрацьовано 185 днів, таким чином середньоденний заробіток   за 2014 рік становить 336,17 грн. Х на 10 днів    додаткової відпустки = 3361,66 грн. 
		Щодо компенсації невикористаних днів відпочинку  за перебування у відрядженнях у   вихідні та святкові дні протягом 2014 року, то дана компенсація  відповідно до норм Інструкції  про службові відрядження  у межах України  та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну 13.03.1998  рок у № 59  та ст.. 107 КЗпП України може бути здійснена лише  шляхом оплати  роботи у ці дні або   шляхом надання відпочинку у  інший день, . 
		Судом не встановлено, що протягом 2014 року   позивачка зверталася до роботодавця з вимогою  про надання днів відпочинку у  інші  дні, тому при звільненні ці  дні  не компенсуються у грошовому еквіваленті, а щодо оплати роботи у вихідні дні  у відрядженні, то суд вище  виклав свою думку  з цього приводу, 
		   
		Щодо позовних вимог про стягнення індексації  заробітної плати за період з липня по листопад 2014 року у загальній сумі 350,78 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенняv строків виплати нарахованої, але не виплаченої  заробітної плати за період січня листопада 2014 року ( п.4,5 позовних вимог  у редакції від 29.09.2015).
		Згідно ст.. 34  Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати часини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків  її виплати провадиться відповідно  до індексу зростання  цін на споживчі товари  і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Відповідно до ст.. 3  Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини  доходів у зв'язку з порушенням  строків  їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого  громадянину доходу  за відповідний місяць, після утримання податків та обов'язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159  затверджено порядок   проведення компенсації  громадянам  втрати частини грошових коштів доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. 
		Представник відповідача не заперечував, що  через скрутне матеріальне становище  на підприємстві мало місце порушення строків виплати заробітної плати    працівникам,   через брак коштів  нараховані  індексації також не були виплачені   працівникам. 
		Таким чином, позивачці мали виплатити  індексацію  заробітної плати за   період з липня - листопада 2014 року у сумі 350,78 грн., а також  компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків  виплати нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період січня-листопада 2014 року у сумі 1870,30 грн. 
		Щодо виплати такої компенсації за період  з листопада 2014 року  до   дати прийняття рішення у справі  у сумі 7123,04 грн.,   то на думку суду позовні вимоги в цій  частині не грунтуються на законі, оскільки станом на  20.01.2015 року  роботодавець здійснив повний розрахунок по заробітній платі, а суми, які   зараз просить стягнути  позивач на момент розрахунку нараховані не були  і є спірними. 
		Щодо вимог про сплату  суми  середнього заробітку за затримку розрахунку  у період з 26.11.2014 року  і до часу розгляду  справи на загальну суму 49988,64 грн (п.6 позовних вимог  у редакції від 29.09.2015 року).
		На підставі наказу №1/16-к від 05.12.2014 року ОСОБА_1 25.11.2014 року була звільнена з посади заступника директора Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»    у зв'язку з прогулами без поважних причин (а.с. 15 т.1).
		У день звільнення ОСОБА_1 була відсутня на роботі, і з наказом про звільнення ознайомилася лише 16.12.2014 року, а 25.12.2014 року  звернулася до роботодавця  з вимогою про  виплату їй  заробітної плати за  період з вересня 2014 року по 26.11.2014 року у сумі 17330,82 грн. з нарахуванням компенсації втрати  частини доходів   у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1450,85 грн., а також вимагала повернення власних коштів, витрачених нею на потреби підприємства відповідно до поданих авансових звітів  у   загальному розмірі 8087 грн. (а.с.11-12 т.1).
		Відповідачем 20.01.2015 року було здійснено виплату неоспорюваних ним  сум заробітної плати та виплачено  кошти по авансовим звітам, що вбачається з довідки   про нарахування і виплату заробітної плати  (а.с. 64 т.1) та пояснень само мої позивачки.
		Таким чином,  строк затримки  розрахунку   має обчислюватися з 25.12.2014 року до 20.01.2015 року і становить 27 днів. 
		Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідно до ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Відповідно до Порядку  обчислення   середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.2012 року №100 середньоденний заробіток ОСОБА_1 за   останні 2календпрних місяці роботи, що передували звільненню позивачки становить 167,54 грн. 
		Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить: 167,54 грн. - середньоденний заробіток   Х 27 днів затримки = 4523,58 грн. 
		Щодо стягнення  коштів, витрачених на потреби підприємства згідно авансових звітів у загальному розмірі 7384,72 грн. ( п.8 позовних вимог у редакції 29.09.2015 року).
		Судом  установлено, що ОСОБА_1  протягом 2014 року    направлялася у    службові відрядження, про що роботодавцем було видано відповідно і накази (а.с 83-97  , т.1)
		Відповідно до п. 170.9.2. Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку   завершує таке відрядження  або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку , що надав кошти під звіт.
		Наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 року  № 845, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 р. 
		за № 104/24881 затверджено Порядок складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт яким визначено форму авансового звіту.
		Відповід відно до п.1. Порядку вимоги щодо надання коштів на відрядження встановлено підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 розділу III Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними із службовими відрядженнями у межах України та за кордон.
		У п. 2 Порядку    встановлено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
		Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 та Наказу ДПА України від 19.09.2003 р. №440 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» визначено порядок    складання та подачі  авансового звіту про використані кошти.
		Зокрема, відривна частина авансового звіту («Розписка») заповнюється та підписується посадовою особою підприємства, якій працівник здає авансовий звіт. Розписка є для підзвітної особи документом, що підтверджує своєчасність подання авансового звіту.
		Позивачкою не надано суду оригіналів відривної частини авансового звіту, які б підтверджували б своєчасність подання авансового звіту до бухгалтерії підприємства у період липня - серпня 2014 року про використання нею власних  коштів на потреби підприємства  на загальну суму 7384,72 грн. та авансових звітів про  відрядження.
		З  Довідки № 21 від 20.02.2015 року    ( а.с. 65 т.1) вбачається, що з позивачкою здійснено розрахунок по наданих  авансової  звітах і роботодавець заборгованості не має. 
		Довідки  надані позивачкою  №97/3 від 01.09.2014 року і №99/1 від 09.09.2014 року (а.с. 205,206 т.1 )  про наявну заборгованість підприємства перед нею по авансових звітах суд до уваги не приймає, оскільки вони підписані  директором ОСОБА_4, який на час складання  та підписання даних довідок  на підставі наказу №229-к від 01.-09.2014 року був відсторонений від виконання обов'язків директора Запорізької філії ДП "ЦСЕНСМ» ( ас.183 т.2), а тому  у суду виникають сумніви щодо  достовірності відомостей внесених до цих довідок. 
		Оскільки  відсутні докази  наявності  первинних бухгалтерських документів  по авансовим звітам про відрядження та використання власних коштів  позивачкою у відрядженнях, та  авансових звітів про придбання товарно-матеріальних цінностей та  їх оприбутковування   підприємством, то у роботодавця не виник обов'язок відшкодувати позивачці такі витрати, а тому суд вважає,що позовні  вимоги в цій частині  не обгрунтовані і не доведені . 
		Щодо   позовних вимог   про відшкодування моральної  шкоди ( п.8 позовних вимог у редакції 29.09.2015 року). 
		Відповідно до ст. 23 ЦК України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає:  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
		Судом  установлено, що  в даному випадку мало місце порушення  прав   позивачки в частині здійснення повного розрахунку при звільненні, а також  стягнення  заборгованості по заробітній платі, а отже,  позовні вимоги в частині відшкодування  моральної шкоди є обгрунтованми.  
		Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Виходячи  з принципу розумності і справедливості  суд вважає, що заявлена до відшкодування сума моральної шкоди у розмірі 5000 грн. не відповідає глибині і ступеню   перенесених  моральних страждань,  а тому має   бути зменшена до 1000 грн. 
		Згідно ст. 10 та ст.. 60  ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні   права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу  своїх вимог або заперечень. 
		З огляду на надведе суд дійшов   висновку, що  заявлені позовні  вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині, яка знайшла своє обгрунтування та доведення   належними  і допустимими доказами, а саме в частині стягнення  заробітної плати у сумі 590, 60 грн.; компенсації роботи у  вихідні дні у відрядженнях у сумі 1545,91 грн.;  суми індексації і  компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення м строків виплати у сумі 350,78  грн. і 1870,30 грн - відповідно; компенсації  додаткової оплачуваної відпустки  одинокій матері у сумі 3361,66 грн.; суми середнього заробітку за затримку розрахунку 4523,58 грн., а всього 12242,83 грн., які  підлягають  стягненню  на користь позивачки після утримання  з даних сум   належних  до стягнення податків і зборів. Крім того, стягнути на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
		В іншій частині позову - відмовити. 
		Оскільки  позивачі по даній категорії справ звільняються від сплати судового збору при   подачі позову до суду, то сума судового збору на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі 243.60 грн.. 
		Керуючись ст.. 10,11,60,88, 212-213 ЦПК України суд, -
		                    В и р і ш и в :
		Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»  ЄДРПОУ 37884028 на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 590, 60 грн.; компенсацію роботи у  вихідні дні у відрядженнях у сумі 1545,91 грн.;  суму індексації заробітної плати 350, 78 грн.; суму   компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати  1870,30 грн.; компенсацію  додаткової оплачуваної відпустки  одинокій матері у сумі 3361,66 грн.; суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 4523,58 грн., а а всього 12242,83 грн., які  підлягають  стягненню  на користь позивачки після утримання  з даних сум   належних  до стягнення податків і зборів.
		Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Запорізької філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»  ЄДРПОУ 37884028 на користь ОСОБА_1  на  відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
		В іншій частині позову - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		    Суддя:                                                                                Дубина Л. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...