Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-38/1797-2012 : не визначено.
Надіслано судом: 25.12.2015. Зареєстровано: 25.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2015.
Дата набрання законної сили: 18.04.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.12.2015Справа №5011-38/1797-2012За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
		до   1.   Державного агентства автомобільних доріг України
		      2. Відкритого акціонерного товариства «Євро-Азіатська Будівельна корпорація «Evrascon»
		      3.   Державної казначейської служби України 
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Служба автомобільних доріг України у Рівненській області
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Рівненська обласна державна адміністрація
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Рівненська районна державна адміністрація
		третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство «Українські дорожні інвестиції»
		за участю Прокуратури міста Києва
		про стягнення 10  764  789,00 грн., -
		Головуючий суддя:  Морозов С.М.
		Судді: Якименко М.М.
		Ковтун С.А.
		За участю представників сторін:
		від позивача: Красюк Н.І. (представник за довіреністю № 10-235/д від 30.03.2015р.);                                                  
		від відповідача-1:Діденко А.О. (представник за довіреністю №1918/1/10-13 від 23.10.2015р.);
		від відповідача-2: Бляшин М.С. (представник за довіреністю від 05.06.2014р.);
		від відповідача-3: не з'явились;
		від третьої особи-1: Валігура І.А.(представник за довіреністю №12/2 від 05.01.2015р.);
		від третьої особи-2: не з'явились;
		від третьої особи-3: не з'явились;
		від третьої особи-4:Приколота О.І.(представник за довіреністю №1119/01-04/15 від 17.11.2015р.);
		від прокуратури: Лиховид О.С. 
		          
		Обставини справи:
		Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з Державного агентства автомобільних доріг України (надалі також - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азеркорпу-Аутобан» в особі представництва «ТОВ «Аутобан-Азеркорпу»  (під час перебування справи в провадженні назву змінено на Відкрите акціонерне товариство «Євро-Азіатська Будівельна корпорація «Evrascon»)  (надалі також - відповідач-2) нанесених збитків у сумі 10 764 789,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті виконання відповідачем-2 будівельних робіт на автодорозі Київ-Чоп, зокрема на ділянці 317 км, було порушено межі орендованої позивачем земельної ділянки шляхом зняття земляного шару, що унеможливило в'їзд та виїзд на територію автозаправної станції, що належить позивачу. Крім того, було пошкоджено стаціонарні підземні резервуари для зберігання нафтопродуктів, вказівну стрілку, асфальтобетонне покриття, бордюри та газони тощо. Позивач зазначає, що в результаті вказаних дій функціонування АЗС стало неможливим, і роботу заправної станції було зупинено. Позивач вважає, що дії відповідачів є протиправними, оскілки вони призвели до нанесення шкоди майну позивача та обмеження його прав вільно користуватися та розпоряджатися майном, яке належить йому на праві приватної власності, внаслідок чого позивачу завдано збитків в загальному розмірі 10  764  789,00 грн. 
		Відповідач -1 надав відзив, в якому проти позову заперечує повністю, посилаючись на те, що Службою автомобільних доріг в Рівненській області неодноразово повідомлялися місцеві органи влади про майбутнє будівництво транспортної розв'язки на 317 км. Автодороги Київ-Чоп та висловлювалися прохання щодо зупинення будівництва АЗС та повернення земельної ділянки в постійне користування служби автомобільних доріг. Однак відповідач-1 зазначає, що не дивлячись на ці повідомлення, 13.09.2007р. між позивачем і Рівненською районною державною адміністрацією було укладено Договір оренди земельної ділянки, в якому не було передбачено жодних умов щодо обмежень у користуванні цією ділянкою. Крім того, відповідач-1 зазначив про те, що при будівництві об'єкту сервісу було укладено договір з первинним власником АЗС - ДП «Оптіма-770Р», за яким його попереджено про необхідність зупинення роботи АЗС на час будівництва догори, та передбачено, що в'їзд і виїзд на автозаправну станцію буде побудованих за рахунок ДП «Оптіма-770Р». Тому відповідач-1 вважає, що саме ДП «Оптіма-770Р» мало бути повідомлено позивача під час укладення договору купівлі-продажу про наявність певних недоліків майна, чи обмежень у користуванні ним.
		Також 11.03.2014 відповідачем-1 подані додаткові пояснення до відзиву, в яких відповідач-1 заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що всупереч нормам законодавства власниками автозаправної станції на ділянці 317 км автодороги Київ-Чоп не було отримано дозволу на розміщення вказаної АЗС, а тому її розміщення суперечило вимогам чинного законодавства. Також, відповідач-1 зазначає про відсутність правових підстав для покладення відповідальності на відповідачів, оскільки з огляду на неправомірність розміщення АЗС позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і їх неправомірними діями.    
		Відповідач-2 також надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував повністю, посилаючись на те, що при виконанні будівельних робіт він діяв виключно в межах і на виконання умов Контракту FIDIС на реконструкцію дороги та відповідно до вказівок замовника, згідно з проектною документацією та чинним законодавством України. Крім того, відповідач-2 заперечує проти заявленого позивачем розміру збитків, вважає його розрахунок недостовірним і таким, що базується га припущеннях.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012р. в справі було порушено провадження суддею Власовим Ю.Л., справі присвоєно №5011-38/1797-2012 та призначено до слухання на 06.03.2012р. 
		В судовому засіданні 06.03.2012р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 було залучено Службу автомобільних доріг України у Рівненській області, розгляд справи було відкладено до 20.03.2012р.
		В судовому засіданні 20.03.2014р. розгляд справи було відкладено до 03.04.2012р.В судовому засіданні 03.04.2014р. розгляд справи було відкладено до 24.04.2012р.
		Ухвалою від 24.04.2012р. до участі в справі в якості відповідача-3 було залучено Державну казначейську службу України, призначено у справі №5011-38/1797-2012 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та оголошено перерву у розгляді справи на 03.05.2012р.
		В судовому засіданні 03.05.2012р. оголошено перерву на 04.05.2012р.
		Ухвалою від 04.05.2012р. було вирішено направити матеріали справи №5011-38/1797-2012 Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.
		10.12.2012р. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №5011-38/1797-2012 разом з повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5668/5669/12-42 про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи.
		Ухвалою від 12.12.2012р. провадження у справі №5011-38/1797-2012 було поновлено, розгляд справи призначено на 25.12.2012р.
		Ухвалою від 25.12.2012р. провадження в справі зупинено та направлено матеріали справи №5011-38/1797-2012 Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2012р. у даній справі. 
		Розпорядженням в.о. керівника апарату Латко І.О. від 09.10.2013р. у зв'язку з обранням судді Власова Ю.Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду матеріали справи було передано на повторний автоматичний розподіл господарських справ.
		Проведеним 09.10.2013р. повторним автоматичним розподілом господарських справ, матеріали справи №5011-38/1797-2012 було розписано на суддю Курдельчук І.Д.
		Ухвалою від 14.10.2013р. справу №5011-38/1797-2012 суддею Курдельчуком І.Д. було прийнято до свого провадження.
		13.12.2013р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок та матеріали справи №5011-38/1797-2012.
		Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 19.12.2013р. справу №5011-38/1797-2012 було передано для розгляду судді Морозову С. М., у зв'язку з перебуванням судді Курдельчука І.Д. у відпустці.
		Ухвалою від 19.12.2013р. суддею Морозовим С.М. справу було прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі №5011-38/1797-2012     та призначено справу до розгляду на 21.01.2014р. 
		Розпорядженням від 21.01.2014р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку із виходом судді Курдельчука І.Д. з відпустки, справу №5011-38/1797-2012 було передано для подальшого розгляду судді Курдельчуку І.Д.
		Ухвалою від 21.01.2014р. суддею Курдельчуком І.Д. справу було прийнято до свого провадження.
		В судовому засіданні 21.01.2014р. розгляд справи відкладено до 12.02.2014р.
		В судовому засіданні 12.02.2014р. розгляд справи відкладено до 11.03.2014р.
		В судовому засіданні 11.03.2014р. було оголошено перерву до 12.03.2014р.
		В судовому засіданні 12.03.2014р. розгляд справи відкладено до 18.03.2014р.
		В судовому засіданні 18.03.2014р.продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 02.04.2014р.
		Ухвалою від 02.04.2014р. в справі №5011-38/1797-2012 було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу. Провадження в справі зупинено ухвалою від 02.04.2014р.
		Листом №5211/5212/14-42 від 16.06.2014р. директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувін О.Г. було повідомлено суд про необхідність надання сторонами додаткових документів для виконання експертизи та погодження судом строку проведення експертизи, у зв'язку з неможливістю проведення даної експертизи за терміни в 3 місяці.
		Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 19.06.2014р. матеріали справи №5011-38/1797-2012 було передано на розгляд судді Морозову С.М., у зв'язку з припиненням повноважень у судді Курдельчука І.Д.
		Ухвалою від 20.06.2014р. справу №5011-38/1797-2012 було прийнято до провадження суддею Морозовим С.М., провадження в справі поновлено та призначено судове засідання на 08.07.2014р.
		Ухвалою суду від 08.07.2014р. зупинено провадження у справі №5011-38/1797-2012 на час проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.
		26.08.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшов висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової оціночно-будівельної експертизи №5211/5212/14-42 від 21.08.2015р.
		Ухвалою суду від 28.08.2015р. провадження в справі було поновлено та призначено судове засідання на 29.09.2015р.
		Ухвалою суду від 29.09.2015р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Рівненську обласну державну адміністрацію (третя особа-2) та Рівненську районну державну адміністрацію (третя особа-3) та відкладено розгляд справи до 13.10.2015р.
		12.10.2015 через канцелярію Господарського суду м. Києва представником третьої особи-2 подані пояснення, у яких зазначено про те, що на підставі поданих позивачем документів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рівненською обласною державною адміністрацією було прийняте розпорядження №409 від 23.08.2007р. про поновлення з ВАТ «Укрнафта» Договору оренди земельної ділянки площею 0,5348 га на строк 5 років, для обслуговування автозаправної станції.
		13.10.2015 третьою особою-3  подане пояснення, згідно якого повідомлено про обставини продовження дії договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 та проінформовано про укладення 06.02.2015р. додаткової угоди про поновлення дії цього договору.  
		Ухвалою суду від 13.10.2015р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державне підприємство "Українські дорожні інвестиції", здійснено заміну відповідача-2 у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" на його правонаступника Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна корпорація «Evrascon», зобов'язано учасників судового процесу надати необхідні для розгляду справи докази та призначено колегіальний розгляд справи №5011-38/1797-2012 у складі трьох суддів.
		Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.10.2015р. справу №5011-38/1797-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Якименко М.М., Ковтун С.А.
		Ухвалою суду від 19.10.2015р. прийнято справу №5011-38/1797-2012 до провадження колегією суддів та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2015р.
		Ухвалою суду від 17.11.2015р. розгляд справи відкладено до 01.12.2015р.
		Ухвалою суду від 24.11.2015р. задоволено клопотання відповідача 2, вирішено проводити судове засідання призначене на 01.12.2015р. в режимі відеоконференції та доручено Господарському суду Рівненської області забезпечити 01.12.2015р. проведення судового засідання у справі №5011-38/1797-2012 в режимі відеоконференції, однак представник відповідача 2 в судове засідання 01.12.2015р. до Господарського суду Рівненської області не з'явився, відтак судове засідання 01.12.2015р. проводилося в загальному порядку.
		Також, в судове засідання 01.12.2015р. представники відповідача-3 та третіх осіб 2-3 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
		01.12.2015р. до суду від позивача надійшли пояснення з урахуванням висновку експерта, додаткові пояснення та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.
		В судовому засіданні 01.12.2015р. представником відповідача 1 подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволене судом, розгляд справи продовжено на 15 днів до 31.12.2015р. включно, та відкладено до 17.12.2015р. 
		Через канцелярію Господарського суду м. Києва 16.12.2015 представником відповідача-2 було подано до матеріалів справи заяву про застосування до вимог позивача строків позовної давності. 
		В судове засідання 17.12.2015р. представники від відповідача-3, третьої особи-2 та третьої особи-3  не з'явилися.
		17.12.2015р. представником позивача було подано до суду клопотання про призначення в справі судової будівельно-технічної експертизи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що в справі вже проводились судові експертизи, за результатами яких складено експертні висновки, а тому зазначене клопотання позивача є дублюванням вже вчинених судом дій. З огляду на зазначене, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
		Окрім того, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача-1 про виклик в судове засідання експертів, які проводили судову експертизу для надання пояснень щодо наданого ними висновку.
		Відповідно до ст. 31 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі може брати участь судовий експерт.
		В результаті дослідження наданого судовими експертами висновку судом встановлено відсутність необхідності надання судовими експертами додаткових пояснень щодо складеного ними висновку, а тому, з урахуванням зазначеного, клопотання відповідача-1 задоволенню не підлягає.
		Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. 
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. 
		Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. 
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66  69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
		Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України                №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
		Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. 
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		В судовому засіданні 17 грудня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		23 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» (продавець за договором) і позивачем (покупець за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу майна №1 (надалі - Договір купівлі-продажу), за яким позивач придбав у власність автозаправну станцію - будівлю АЗС №21, яка розташована за адресою Рівненська область, Рівненський район, с/рада Білокриницька, АЗС №21, автодорога Київ-Чоп 317 км (надалі - АЗС), а також обладнання і інвентар, розміщені на території вказаної АЗС. 
		16.02.2004 за Актом приймання-передачі позивач прийняв вказану АЗС, а 12.03.2004 на підставі Договору купівлі - продажу Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано за позивачем право власності на будівлю АЗС №21 за адресою Рівненська область, Рівненський район, с/рада Білокриницька, АЗС №21, автодорога Київ-Чоп 317 км (копія свідоцтва про реєстрацію права власності міститься в матеріалах справи).
		Крім того, 13.09.2007р. між позивачем і Рівненською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Рівненської ОДА від 23.08.2007 № 409 було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,5348 га яка знаходиться на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області за межами населеного пункту для господарської діяльності по обслуговуванню належної позивачу автозаправної станції (п.п. 1, 2 Договору).
		Згідно із п. 8 вказаного договору, цей договір укладено на 5 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. 
		Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2702, а також 14.09.2007р. зареєстровано у Рівненській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру за № 040758300005. 
		Матеріалами справи підтверджується, що 26 лютого 2015 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та позивачем укладено Додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.09.2007  терміном на 5 років. 
		В зв'язку з проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні (надалі також - чемпіонат) Законом України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» були визначені основні засади підготовки та організації цього заходу. 
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №502-р було схвалено Концепцію Державної цільової програми розбудови придорожньої та туристичної інфраструктури за основними напрямками руху учасників і гостей фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №580-р Укравтодор визначений державним замовником Програми.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008р. №107 було затверджено Державну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, додатком №2 до якої було визначено такий захід з підготовки та проведення чемпіонату, як реконструкція, капітальний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп. 
		В подальшому завдання і заходи з підготовки та проведення чемпіонату були визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2010 р. N 357. Так, пунктом 5 Додатку 1 до цієї Програми передбачено такий захід з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, як будівництво, реконструкція, капітальний та поточний ремонт за європейськими стандартами автомобільних доріг загального користування (міжміське сполучення), в тому числі реконструкція, капітальний, поточний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп, відповідальним розпорядником бюджетних коштів і інвестором за яким визначений Укравтодор.
		Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 455 «Про класифікацію автомобільних доріг та перелік автомобільних доріг України державного значення» автомобільна дорога М-06 Київ-Чоп віднесена до магістральних автомобільних доріг державного значення.  
		23.04.2008р. між Державним агентством автомобільних доріг України та СП «Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)» було укладено Угоду щодо ремонту автомобільної дороги М06 Київ - Чоп, Контракт №2 на кілометражі від 322=000 км до 348+000 км, в тому числі будівництва дорожньої розв'язки біля м. Рівне на 317 км автодороги. 
		Проект капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область) було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1625-р. Вказаний проект був розроблений Укрдіпродором та рекомендований до затвердження Центральною службою Укрдержінвестекспертизи Мінрегіонбуду. 
		20 березня 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області було видано дозвіл № 235 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від км 322+000 до км 348+000 на території Рівненського району. В дозволі зазначено, що замовником робіт є Служба автомобільних доріг у Рівненській області, будівельні роботи проводить СП  «Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)».
		Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою УДАБК у Рівненській області 27.12.2011 за № РВ1431111566 капітальний ремонт автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область), VII пусковий комплекс, контракт №2 км 322+000 - км 348+000 на території Рівненського району визнаний закінченим, а вказаний об'єкт готовим до експлуатації. 
		Спір між сторонами у цій справі виник на підставі того, що позивач вважає, що в результаті дій відповідачів з капітального ремонту автодороги М-06 Київ-Чоп на ділянці 317 км, а саме при будівництві транспортної розв'язки, майну позивача було нанесено шкоду, а саме порушено межі орендованої позивачем земельної ділянки шляхом зняття земляного шару, що унеможливило в'їзд та виїзд на територію автозаправної станції, що належить позивачу та пошкоджено стаціонарні підземні резервуари для зберігання нафтопродуктів, вказівну стрілку, асфальтобетонне покриття, бордюри та газони тощо, що призвело до необхідності припинення роботи АЗС та неможливості її подальшої експлуатації. Позивач зазначає, що в результаті таких дій він зазнав збитки в сумі 10  764  789,00 грн. доходів, які б позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода). Крім того, позивач вважає, що відповідачем-1 під час проведення реконструкції автомобільної дороги у встановленому порядку не було його повідомлено, як власника споруд, які перебувають в межах смуги відведення, про необхідність їх перенесення та не здійснено викуп об'єкту приватної власності позивача (АЗС) у зв'язку із неможливістю забезпечення його експлуатації.   
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
		У відповідності до ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.  
		Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. 
		В позовній заяві позивач зазначає про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається ним відповідно до реальної вартості втраченого майна, та, посилаючись на п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначає, що потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну. Розмір збитків, заявлений позивачем до відшкодування відповідає вартості збитків, визначених згідно із Висновком спеціаліста №22/08-11 від 01.09.2011р. 
		Виходячи із аналізу змісту Висновку спеціаліста №22/08-11 від 01.08.2011р., складеного спеціалістами Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів», а саме із змісту поставленого позивачем питання спеціалістам та резолютивної частини цього висновку (яким визначається вартість майнових збитків нанесених майну - доходи, які могло б реально отримати за звичайних умов ПАТ «Укрнафта», якби його право не було порушене (упущена вигода) ), господарський суд приходить до висновку про те, що позивачем заявлено до стягнення саме збитки у формі упущеної вигоди.  
		Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 із наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи.
		У відповідності до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. 
		Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. 
		Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і неодержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.
		Вимагаючи відшкодування  збитків  у  вигляді упущеної вигоди,  позивач повинен довести,  що за звичайних обставин він мав реальні  підстави  розраховувати  на  одержання  певного доходу; при цьому  протиправні дії відповідача є причиною,  а збитки,  які виникли, -  наслідком такої протиправної поведінки. 
		Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.
		Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
		Крім того, стягнення збитків (в тому числі у вигляді упущеної вигоди) є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. 
		Таким чином, в межах цієї справи господарський суд досліджує обставини, які б свідчили про факти наявності/відсутності протиправної поведінки відповідачів, про розмір збитків позивача, причинно-наслідкового зв'язку між діями кожного з відповідачів по проведенню ремонтних робіт на відрізку 317 км автодороги М-06 Київ-Чоп та збитками позивача, наявність/відсутність вини відповідачів у завданні збитків. 
		Позивач зазначає про те, що він дізнався про початок будівельних робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп з листа відповідача-2 № FN/RE-617/09 від 04.06.2009р. 
		05.07.2010 представниками позивача було складено Дефектний акт, згідно із яким під час огляду земельної ділянки позивача було встановлено, що при виконанні робіт по влаштуванню дороги були приведені в непридатність під'їзна дорога та виїзд з АЗС, також була зруйнована стела «Виїзд» і частина площадки з бордюрами.
		08.07.2010р. комісією у складі представників позивача було складено Акт фіксування втручання (зняття родючого шару землі) на території АЗС, яким засвідчили зняття працівниками підрядної організації, що здійснює реконструкцію автодороги Київ-Чоп, родючого шару землі на площі приблизно 150 кв.м. на АЗС, що належить позивачу (с. Б.Криниця, автодорога Київ-Чоп, 317 км).
		Позивач зазначає, що в результаті виконання будівельних робіт відповідачем-2 було порушено межі орендованої позивачем земельної ділянки шляхом зняття земляного шару, що взагалі унеможливило в'їзд та виїзд на територію АЗС.
		Зважаючи на те, що функціонування АЗС стало неможливим, розпорядженням Голови Правління ПАТ «Укрнафта» № 14-Р від 03.03.2010р. роботу АЗС в с. Б.Криниця, автодорога Київ-Чоп, 317 км  було повністю зупинено з 17.03.2010 р.
		Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, безпосередні ремонтні роботи на автодорозі М06 Київ - Чоп здійснювалися СП «Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)» (правонаступником якого є відповідач-2) на підставі Угоди від 23.04.2008 року щодо ремонту автомобільної дороги, Контракт №2 на кілометражі від 322=000 км до 348+000 км, укладеної з Державним агентством автомобільних доріг України та дозволу № 235 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту цієї автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп від 20.03.2009р.
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів. 
		Згідно із ст. 5 вказаного закону автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.
		За нормою ст. 7 Закону України «Про автомобільні дороги»  автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.
		Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні та регіональні. До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення (ст. 8 Закону України «Про автомобільні дороги»).
		У відповідності Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. N 865, автомобільна дорога  М-06   Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород)  протяжністю 821,5 км. віднесена до міжнародних автомобільних доріг.
		Захист інтересів держави і користувачів автомобільних доріг стосовно дотримання будівельних норм і правил у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг покладено в основу стандартизації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг (ст. 43 Закону). У відповідності до ст. 44 цього Закону (в редакції станом на час проведення будівельних робіт) затвердження державних стандартів з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.
		Постановою Кабінету Міністрів України  від 30 березня 1994 р. N 198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (надалі - Єдині правила), у відповідності до п. 40 яких ремонт і утримання дорожніх об'єктів повинні виконуватися відповідно до технічних правил ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування і технічних правил ремонту і утримання міських вулиць і доріг, що затверджуються відповідно Укравтодором, Держбудом і Держжитлокомунгоспом за погодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС. 
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій» будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.  
		Статтею 28 Закону України «Про планування та забудову територій» було визначено, що проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.  Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.
		Матеріалами справи підтверджується, що проект капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область) було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1625-р. Вказаний проект був розроблений Укрдіпродором та рекомендований до затвердження Центральною службою Укрдержінвестекспертизи Мінрегіонбуду. 
		Документом, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих  і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд є дозвіл на виконання будівельних робіт, який  надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», який діяв на час проведення будівельних робіт).
		Як свідчить зміст дозволу № 235 від  20 березня 2009 року на виконання будівельних робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від км 322+000 до км 348+000 на території Рівненського району, замовником робіт є Служба автомобільних доріг у Рівненській області, виконавцем - СП  «Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)» (правонаступником якого є відповідач-2).
		Як слідує із змісту Проектної документації щодо капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп, Ділянка 1 з'їзд №4 в напрямку Рівне-Сарни, витяг з якої міститься в матеріалах справи (стор. 3-8 том 3 справи), а також підтверджується Висновком експертів за результатами комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2013 № 957/958/13-42 у справі № 5011-38/1797-2012, проектною документацією з реконструкції та будівництва нової розв'язки на автошляху Київ - Чоп М-06 влаштування заїздів, під'їздів або інших доріг до майнового комплексу АЗС №21, що розташований за адресою: с. Біла Криниця, автодорога Київ-Чоп 317 км, не передбачено. 
		Доказів того, що проектною або будь-якою іншою документацією щодо будівництва  розв'язки на автошляху Київ - Чоп М-06 на 317 км було передбачено обов'язок відповідача-2, як виконавця будівельних робіт, забезпечити влаштування  заїздів, під'їздів або інших доріг до майнового комплексу АЗС №21, що належить позивачу, матеріали справи не містять. Не надано позивачем і додаткових належних доказів, що підтверджували б факт неправомірних дій відповідача-2 під час будівництва автодороги Київ-Чоп на ділянці 317 км, а саме здійснення таких робіт не у відповідності до проектної документації або з порушенням норм чинного законодавства в сфері будівництва автодоріг. 
		За таких умов господарський суд приходить до висновку, що відповідач-2 під час будівельних робіт з реконструкції та будівництва нової розв'язки на автошляху Київ - Чоп М-06 на відрізку 317 км діяв правомірно, у відповідності до затвердженої проектної документації та вимог чинного законодавства.  
		Згідно ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
		Статтею 11 Закону до обов'язків органу державного управління автомобільними дорогами загального користування віднесено організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами. А згідно із ст. 13 Закону вказаний орган відповідає, зокрема, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування, якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв.
		Згідно із частиною 5 ст. 37 Закону України «Про автомобільні дороги» під час реконструкції та ремонту автомобільних доріг перенесення споруд і комунікацій об'єктів дорожнього сервісу в межах смуги відведення здійснюється за рахунок їх власника, про що інформують власника не пізніше ніж за один місяць до початку проведення робіт.
		Позивач зазначає про те, що він дізнався про початок будівельних робіт 09.06.2009р. з листа підрядної організації - відповідача-2 № FN/RE-617/09 від 04.06.2009р.
		Виходячи із наявних у справі доказів та зважаючи на нормативне врегулювання процедури проведення капітального ремонту автодороги міжнародного значення Київ-Чоп в 2008-2010 роках у зв'язку з підготовкою України до чемпіонату Євро-2012 з футболу, господарський суд критично ставиться до твердження позивача про те, що він дізнався про проведення на автодорозі Київ-Чоп ремонтних робіт тільки в червні 2009 року зважаючи також на наступне. 
		Заходи з реконструкції і капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп (на Будапешт через Львів - Мукачеве - Ужгород) (міжнародний транспортний коридор N 3) були передбачені законодавчо ще Державною програмою розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007 - 2011 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005р. № 710.
		Надалі в зв'язку з підготовкою та організацією чемпіонату 19 квітня 2007 року був прийнятий Закон України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні».
		Реконструкція, капітальний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп була окремо передбачена Завданнями і заходами з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. N 107. В подальшому завдання і заходи з підготовки та проведення чемпіонату були визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2010 р. N 357. пунктом 5 Додатку 1 до якої було передбачено такий захід як будівництво, реконструкція, капітальний та поточний ремонт за європейськими стандартами автомобільних доріг загального користування (міжміське сполучення), в тому числі реконструкція, капітальний, поточний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп
		Проект капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область) було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1625-р. 
		Таким чином, починаючи з 2005 року нормативно - правовими актами України, які є загальнодоступними, було визначено проведення реконструкції, капітального і поточного ремонту автодороги М-06 Київ - Чоп, на 317 км якої розміщена АЗС позивача та орендована ним земельна ділянка. Тому твердження позивача про те, що він не знав про здійснення ремонтних робіт на вказаній ділянці автодороги є безпідставними. 
		Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що позивач мав знати про проведення відповідних будівельних робіт та будівництво транспортної розв?язки на 317 км автодороги, що підтверджується наступним.
		Як свідчать матеріали справи, АЗС №21 була придбана позивачем згідно Договору купівлі-продажу майна №1 від 23.10.2003 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд».
		Як свідчить зміст пункту 2 цього договору, вказана АЗС належала ТОВ «Євротрейд» на підставі договору купівлі-продажу №11 від 09.10.2003р. та акту приймання - передачі від 09.10.2003, що зареєстровано в КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 16.10.2003.
		Також позивачем додано до матеріалів справи Акт №2 державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 15 січня 2003 року, у відповідності до якого було прийнято в експлуатацію АЗС ДП «Оптіма 770Р» на автодорозі Київ-Чоп 317 км біля с. Біла Криниця.
		Таким чином, будівництво АЗС, придбаної в подальшому позивачем, здійснювалося протягом травня 2002р. - січня 2003р. ДП «Оптіма 770Р», який після прийняття цього об'єкту в експлуатацію був його власником до 09.10.2003р. (продажу АЗС ТОВ «Євротрейд» згідно договору купівлі-продажу №11 від 09.10.2003р.).
		В матеріалах справи містяться листи Служби автомобільних доріг у Рівненській області, що направлялися протягом 2002 року на адресу Рівненської обласної державної адміністрації (№ 8/1694 від 11.06.2002р.), Рівненської обласної ради (№ 8/1704 від 12.06.2002р.), Рівненської районної ради (№8/1491 від 30.04.2002р.), Начальника управління містобудування та архітектури (№8/1648 від 12.06.2002р.), Начальника УДАІ МВС України в Рівненські області (№ 8/1706 від 13.06.2002р.), в яких вказані органи повідомлялися про те, що на ділянці автомобільної дороги Київ-Чоп 317 км передбачається будівництво дворівневої транспортної розв'язки, тому будівництво автозаправної станції має бути узгоджене з службою автодоріг. При цьому в листах № 8/1694 від 11.06.2002р. повідомляється про те, що службою автодоріг попередньо розглядалося питання видачі технічних умов на проектування АЗС, але за межами транспортної розв'язки, однак не отримавши техумов ДП «Оптіма 770Р» розробило проект АЗС в межах ділянки, де планується будівництво транспортної розв'язки і приступило до виконання будівельних робіт без погодження із службою автомобільних доріг. Вказаними вище листами Служба автомобільних доріг у Рівненській області просило органи місцевого самоврядування та державні органи не здійснювати дій щодо виділення земельної ділянки ДП «Оптіма 770Р» та надання дозволів на будівельні роботи з будівництва АЗС, оскільки розміщення цієї АЗС не було погоджено з службою автомобільних доріг і її розміщено в межах ділянки, де планується будівництво транспортної розв'язки.
		Однак не дивлячись на такі попередження, наявність у органів місцевого самоврядування (Рівненської облдержадміністрації, Рівненської обласної ради, Рівненської районної ради) та уповноважених державних органів (Управління містобудування та архітектури та УДАІ МВС України в Рівненській області) інформації про здійснення будівництва транспортної розв'язки на 317 км автодороги Київ-Чоп, та відсутність відповідного погодження розміщення АЗС органами служби автомобільних доріг, розпорядженням голови Рівненської ОДА від 23.08.2007 № 409 було передано в оренду позивачу земельну ділянку на вказаній ділянці автодороги під будівництво АЗС, а  13.09.2007р. між позивачем і Рівненською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди земельної ділянки. Крім того, 21.05.2002 Рівненською обласною інспекцією Держархбудконтролю було видано ДП «Оптіма 770Р» дозвіл № 23 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва АЗС. Розпорядженням голови Рівненської райдержадміністрації від 16.12.2002 № 791 була створена державна технічна комісія у складі представників Рівненської райдержадміністрації, районної інспекції ДАБК, УМВС України у Рівненській області, головного архітектора  району та інших, з прийняття в експлуатацію вказаної вище АЗС, якою 15.01.2003р. було складено Акт №2 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, який був затверджений головою Рівненської райдержадміністрації 16.01.2003. 
		Крім того, в матеріалах справи міститься Договір, укладений в 2002 році між Управлінням експлуатації доріг в Рівненській області і ДП «Оптіма 770Р», згідно якого сторонами погоджено, що ДП «Оптіма 770Р» зупинить роботу АЗС на автодорозі Київ-Чоп 317 км на час будівництва правого заїзду автомобільної розв?язки; за зупинку АЗС ніякої претензії зі сторони ДП «Оптіма 770Р» виставлятися не будуть; заїзд і виїзд на АЗС з кільця правого повороту буде побудований за рахунок ДП «Оптіма 770Р».
		За таких умов, матеріалами справи підтверджується, що попередній власник АЗС, належної позивачу, знав про будівництво транспортної розв'язки на 317 км автодороги Київ-Чоп і у відповідності до вимог ст. 659 ЦК України мав попередити позивача про наявність такої обставини. 
		У відповідності до ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» автозаправні станції, які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу віднесені до об'єктів дорожного сервісу.
		Згідно із ст. 37 цього Закону України «Про автомобільні дороги»  будівництво споруд, об'єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах  смуги відведення автомобільних доріг здійснюються згідно з дозволом органів  державного  управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх  справ України в порядку,  передбаченому законодавством України. 
		Органи державного управління автомобільними дорогами видають за погодженням з відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України на платній основі дозволи на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
		Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 8 липня 2003 р. N 314 затверджено Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу та спеціальних конструкцій на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг загального користування.
		Згідно із п.п. 1.3, 1.4 цього Порядку його вимоги поширюються на об'єкти (в т. ч. під'їзди до них), розташовані повністю чи частково на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг загального користування. Порядок установлює засади взаємовідносин між Службами автомобільних доріг в АР Крим, областях та в м. Севастополі, власником доріг та суб'єктами підприємницької діяльності, які користуються землями дорожнього господарства, у тому числі питання експертного обстеження місця розташування об'єкта, підготовки матеріалів для видачі технічних умов, дозволів, ордерів на право виконання робіт, та здійснення контролю за виконанням технічних умов на розміщення, за використанням ділянок на землях дорожнього господарства суб'єктами підприємницької діяльності. 
		У відповідності до п. 1.7 Порядку при проектуванні, будівництві та експлуатації об'єктів сервісу, спеціальних конструкцій мають бути виконані заходи, передбачені цим Порядком, технічними умовами і, в разі потреби, додатковими експертними висновками щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, надійності конструкцій та охорони довкілля. Власник об'єкта сервісу не має права змінювати напрям своєї діяльності, зазначеної в дозволі. Він несе відповідальність за технічний стан частини автомобільної дороги (якщо це передбачено договором з філією ДАК "Автомобільні дороги України"), з'їздів, під'їздів та проїздів на самому об'єкті (п. 1.10 Порядку). У разі зміни напрямку діяльності об'єкта сервісу (повної або часткової) власник дороги видає новий дозвіл і технічні умови з урахуванням специфіки функціонування об'єкта (п. 1.11 Порядку).
		Згідно із п. 2.1 Порядку видають дозволи на розміщення і будівництво об'єктів сервісу (додатки 1, 2), реєструють і скасовують їх Служби автомобільних доріг в АР Крим, областях та в м. Севастополі. Рішення про розміщення об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства вздовж магістральних, регіональних, територіальних автомобільних доріг підлягають узгодженню з Державною службою автомобільних доріг України. На решті доріг рішення приймають Служби автомобільних доріг в АР Крим, областях та в м. Севастополі. Дозвіл на розміщення об'єкта на землях дорожнього господарства вздовж магістральних, регіональних, територіальних автомобільних доріг загального користування узгоджується з ДАІ МВС України (п. 2.7 Порядку).
		У відповідності до п. 2.11 Порядку у технічних умовах на розміщення, реконструкцію і будівництво об'єктів сервісу повинні міститься з посиланням на норми, правила та стандарти вимоги щодо: проектування, у тому числі питання відведення земельної ділянки, визначення розмірів земельної ділянки, стадійності будівництва об'єкта та інше;  будівництва; облаштування об'єктів;  експлуатації; терміну дії технічних умов (технічні умови дійсні протягом не більше року з моменту їх видачі); рекомендації і роз'яснення. 
		Узгоджений дозвіл на розміщення об'єкта вздовж магістральних, регіональних, територіальних автомобільних доріг дає заявникові право на виконання вишукувальних робіт та проектування об'єкта у відповідності до технічних умов Служби та ДАІ МВС України. Дозвіл та технічні умови реєструються у спеціальному журналі Служби (п. 2.14 Порядку).
		Таким чином, у разі розміщення автозаправної станції вздовж автомобільної дороги законодавством України передбачено необхідність отримання дозволу та технічних умов на розміщення і будівництво об'єктів сервісу. Такий дозвіл є підставою для розроблення проекту АЗС у відповідності до технічних умов.  
		При цьому в матеріалах справи відсутній відповідний дозвіл Служби автомобільних доріг на розміщення і будівництво АЗС, що знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, а позивачем не надано доказів отримання такого дозволу. При цьому відповідач-1 стверджує, що такий дозвіл ні ним ні його підпорядкованими підрозділами ніколи нікому не видавався. 
		Документи ж, які стали підставою для введення в експлуатацію та набуття права власності ДП «Оптіма 770Р» на АЗС, що знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, а саме дозвіл № 23 від 21.05.2002 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва АЗС, виданий Рівненською обласною інспекцією Держархбудконтролю та Акт №2 про прийняття закінченого будівництвом об?єкта в експлуатацію від 15.01.2003р., були видані всупереч вимогам чинного законодавства без наявності такого дозволу, та прийняття в експлуатацію вказаної АЗС - без участі представника відповідної служби автомобільних доріг. 
		У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно із ст. 374 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Частиною другою ст. 662 ЦК України визначено, що Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
		Згідно ж із ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. 
		Позивачем не надано суду відповідного дозволу на розміщення АЗС що знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, який був би виданий органами служби автомобільних доріг та відповідним чином погоджений. Не надано позивачем доказів вжиття заходів щодо витребування такого дозволу від попереднього власника АЗС. 
		Посилання ж позивача відсутність обов?язку мати такий дозвіл спростовується змістом п. 1.7 Порядку, яким визначено, що не тільки при будівництві, а й при  експлуатації об'єктів сервісу, мають бути виконані заходи, передбачені цим Порядком, технічними умовами. 
		Крім того, у відповідності до п 37 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, всі дорожні об'єкти згідно з їх класифікацією та значенням підлягають інвентаризації, технічному обліку і паспортизації власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами.
		При цьому господарський суд виходить з того, що зважаючи на основний вид своєї господарської діяльності, який пов?язаний з необхідністю її проводження саме через систему розміщення автозаправних станцій вздовж автомобільних доріг України, позивач був обізнаний з порядком розміщення та експлуатації таких АЗС, а тому не ніг не знати про недоліки придбаного товару, а саме про відсутність необхідної дозвільної документації на експлуатацію придбаної АЗС. При цьому заходів щодо отриманні відповідного дозволу та розміщення АЗС на 317 км автодороги Київ-Чоп, або щодо витребування такого дозволу від попереднього власника позивачем не вживалося. 
		За таких обставин господарський суд приходить до висновку про те, що належна позивачу АЗС на 317 км автодороги Київ-Чоп експлуатувалася ним без наявності дозволу на розміщення та функціонування об'єкту сервісу, обов?язковість якого передбачена чинним законодавством. Будівництво цієї АЗС також було здійснене з порушенням встановленого порядку без отримання технічних умов, дозволу та без врахування місця розміщення двоповерхової транспортної розв?язки на 317 км дороги.
		З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку про відсутність вини відповідачів у завдані шкоди майну позивача, а саме АЗС яка знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, та про те, що пошкодження вказаної АЗС сталося через недотримання ДП «Оптіма 770Р» вимог законодавства під час будівництва вказаної АЗС та неузгодження її місця розташування з службою автомобільних доріг, що призвело до розміщення вказаної АЗС в межах ділянки, передбаченої для будівництва транспортної дворівневої розв?язки.     
		Посилання позивача на недотримання відповідачем-1 порядку викупу майна, експлуатація якого стала неможливою після проведених будівельних робіт є безпідставним та не приймається судом до уваги з урахуванням наступного.
		У відповідності до ст. 8 Закону України «Про організацію      » перелік об'єктів права приватної власності, що підлягають викупу з мотиву суспільної необхідності для будівництва та обслуговування спортивних споруд (стадіонів), аеропортів, їх складових та інших об'єктів транспортної інфраструктури, визначається Кабінетом Міністрів України. Викуп таких об'єктів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради.
		Крім того, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені,  які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб
		Позивачем не доведено, що вирішення питань про викуп майна під час будівництва автомобільних доріг віднесено до обов?язків і компетенції відповідача-1. Також позивачем не надано доказів вжиття ним заходів щодо ініціювання питання про відповідний викуп майна позивача.  
		Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
		Позивачем   не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують наявність підстав для стягнення з відповідачів заявлених збитків. Матеріалами ж справи спростовуються факти наявності вини відповідачів у завданні позивачу збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та заявленими збитками. 
		За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №5011-38/1797-2012 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають 
		Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  
		 
		Повне рішення складено 18.12.2015р.
		 
		Головуючий суддя                                                                                               Морозов С.М.
		 
		 
		 
		Судді                                                                                                               Якименко М.М.
		 
		 
		 
		              Ковтун С.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...