Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/7524/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність; Спори про припинення права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2015. Зареєстровано: 30.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2016.
Дата набрання законної сили: 16.03.2016
Результат оскарження 16.03.2016 Апеляційний суд Черкаської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                                                       Справа № 712/7524/15-ц
		               Провадження № 2/712/2354/15      
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		21 грудня 2015 року                                                         м. Черкаси
		Соснівський районний суд м.Черкаси у складі:
		      головуючого/судді                                     -                                                                  Троян Т.Є.
		      при секретарі                                              -                                                          Шмагайло Н.В. 
		      за участю прокурора                                  -                                                                Чухало О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступникапрокурора м.Черкаси до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
		       В С Т А Н О В И В: 
		Прокурор 07.07.2015 рокузвернувсядо суду з позовом до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати п. 14, 17, 18 додатку до рішення ОСОБА_1 міської ради №9-57 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» від 31.01.2006р. в частині безоплатної передачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок площею 1000 кв.м. по вул.Золотоніській в місті Черкаси, визнати недійсним державний акт на право власності Серії ЯГ № 526501, виданий 20.02.2006 ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1000 кв. м., розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Золотоніська (кадастровий номер 7110136700:02:009:0006) та скасувати його державну реєстрацію, визнати недійсним державний акт на право власності Серії ЯГ № 526502, виданий 20.02.2006 ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1000 кв. м., розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Золотоніська (кадастровий номер 7110136700:02:009:0007) та скасувати його державну реєстрацію, визнати недійсним державний акт на право власності Серії ЯГ № 526503, виданий 20.02.2006 ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1000 кв. м., розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Золотоніська (кадастровий номер 7110136700:02:009:0008) та скасувати його державну реєстрацію, витребувати у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 3000,0 кв. м, вартістю 828540,00 грн., розташовану за адресою: м. Черкаси, вул. Золотоніська, 5/5 (кадастровий номер 7110136700:02:009:0022), яка належить останній на підставі договору купівлі-продажу № 4122 від 17.04.2013 на користь ОСОБА_1 міської ради.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/12330/13-к від 18.02.2014, залишеного в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26.12.2014 заступника начальника управління містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України, в основу обвинувачення якого лягли порушення діючого земельного та природоохоронного законодавства України, що мали місце на стадії погодження ним зацікавленим громадянам можливості відведення земельних ділянок безоплатно у власність під індивідуальну житлову забудову в межах кварталу №137 між вулицями Золотоніською, Грузиненка, Ціолковського та Мініна і Пожарського (мікрорайон «Соснівка») в м. Черкаси.
		Серед осіб, яким у період з 26.10.2005 по 22.02.2006 управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради видано незаконні висновки про погодження проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) між вулицями Золотоніською, Грузиненка, Ціолковського та Мініна і Пожарського встановлено відповідачів - громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		Вважає, що рішення не відповідає вимогам закону та має бути визнане судом незаконним та скасовано в частинібезоплатної передачі відповідачам зазначених земельних ділянок, з огляду на наступне:
		Відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 29.03.1984 року № 144, вказана земельна ділянка загальною площею 8,7966 га знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто являє собою землі загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено. Згідно п. «а», ч. 3ст.83 Земельного кодексу України(в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) земельні ділянки, запроектовані генеральним планом міста Черкаси за функціональним призначенням під землі зелених насаджень загального користування населеного пункту, не можуть передаватися у приватну власність.
		Виділення спірної земельної ділянки, можливе було, лише за результатами розгляду містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, не передбаченого містобудівною документацією, яким би обґрунтовувалась можливість зміни функціонального призначення території, за умови затвердження останнього у встановленому порядку відповідно до п. 3.1 та 3.5 ДБН Б. 1.1-4-2002 ОСОБА_1 міською радою, посадові особи управління містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради мали право надати позитивні висновки щодо можливості виділення у приватну власність під індивідуальну житлову забудову вказані земельні ділянки.
		Згідно інформації директора департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради від 20.02.2013 року за № 1828-01-21 містобудівне обґрунтування під індивідуальну житлову забудову в кварталі №137  не розроблялось.
		Управлінням містобудування та архітектури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації висновку щодо можливості затвердження зміни до генерального плану м. Черкаси, затвердженогопостановою Ради Міністрів Української РСРС від 29.03.1984 року № 144в частині зміни функціонального призначення території зелених насаджень загального користування на площі розміщення та відведення земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову по вул.Золотоніській згідно вимог п. 3.7 ДБН Б. 1.1-4-2002 не надавалось.
		Вивченням проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно довідок ОСОБА_1 міського управління земельних ресурсів № 145-25-2 від 26.01.2006, №147-25-2 від 26.01.2006р. та №107-25-2 від 21.01.2006 підтверджено, що спірні земельні ділянки по вул. Золотоніській по 1000 кв. м кожна відносяться до зелених насаджень загального користування ОСОБА_1 міської ради.
		Згідност. 39 Земельного кодексу Українивикористання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
		Тобто, міська рада при розпорядженні спірними землями, з метою їх передачі для житлової та громадської забудови, зобовязана була враховувати відповідну містобудівну документацію.
		Відповідно до Генерального плану м. Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 29 березня 1984 року № 144, спірні землі обліковувались як землі зайняті зеленими насадженнями загального користування ОСОБА_1 міської ради, що підтверджується викопійовкою з генплану міста та показом на ній відведених земельних ділянок, що виступають предметом розгляду даної справи.
		Крім того з матеріалів землевпорядної документації вбачається, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порушення ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України не пройшли погодження державного природоохоронного органу, а виключно ґрунтуються на висновках відділу екології та раціонального природокористування виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 21-ЗК від 20.01.2006, № 23-ЗК від 20.01.2006 та№ 22-ЗК від 20.01.2006.
		Відповідно до «Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 285 від 16.06.2006 єдиним територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який входить до сфери його управління є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі.
		Згідно п. 4.9 окресленого Положення відповідні управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі забезпечують в межах своїх повноважень погодження проектів відведення земельних ділянок.
		У свою чергу, згідно зі змістом ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.
		Як наслідок, при прийнятті спірного рішення фактично відбулася зміна цільового призначення землі із земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови.
		Статтею 21 Цивільного кодексу Українипередбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Крім того, ч. 10ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Таким чином, вважає, що оскільки спірне рішення ОСОБА_1 міської ради № 9-57 від 31.01.2006 року суперечить актам цивільного законодавства, а саме: ст.51, ч. 3 ст.83, ст.111, п. 9 ст.118, п. «б» ч. 1 ст.198 Земельного кодексу України, п.3.1 та 3.5 ДБН Б. 1.1-4-2002 в частині дотримання порядку передачі земельної ділянки, погодження такої дії з відповідними органами, цільового використання земельної ділянки та заборони передачі земель вказаної категорії у приватну власність, то останнє, відповідно дост. 21 Цивільного кодексу України,ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»має бути визнане незаконним та скасоване судом в частині надання громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 безоплатно земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) площею по 1000 кв. м. кожному.
		Згідно даних наявних в архіві управління Держземагентства у ОСОБА_1 районі Черкаської області та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 міського управління юстиції встановлено, що ОСОБА_2 згідно договору дарування земельної ділянки від 15.03.2006 № 1362 здійснила відчуження земельної ділянки площею 1000 кв.м по вул. Золотоніській, що перебувала в її власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 526501 від 20.02.2006 на користь ОСОБА_6.
		В свою чергу, ОСОБА_3 згідно договору дарування земельної ділянки від 15.03.2006 № 1359 здійснила відчуження земельної ділянки площею 1000 кв.м по вул. Золотоніській, що перебувала в її власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 526502 від 20.02.2006 на користь ОСОБА_6
		Разом з тим, ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.03.2006 № 1549 здійснила відчуження земельної ділянки площею 1000 кв.м по вул. Золотоніській, що перебувала в її власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 526503 від 20.02.2006 на користь ОСОБА_6
		За наслідками укладених договорів дарування № 1362, № 1359 та договору купівлі-продажу №1549 ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3000 кв. м серії ЯГ № 532777 від 31.03.2006.
		В подальшому ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2006 № 3796 здійснив відчуження земельної ділянки площею 3000 кв.м по вул. Золотоніській, 5/5, що перебувала в його власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 532777 від 31.03.2006 на користь ОСОБА_7
		На час звернення до суду, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4122 від 17.04.2013, укладеного з ОСОБА_7
		Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
		У цьому разі майно може бути витребувано від особи яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 Цивільного кодексу України.
		Так, у вказаному узагальненні Верховний Суд України зазначив наступне: якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
		Згідно п. 3 ч. 1ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
		Відповідно доЗакону України «Про прокуратуру»,рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 3- рп / 99 та відповідно до п. 2ст. 121 Конституції Українина прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушеного або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів в наслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що виникають у відносинах між ними або державною.
		У відповідності дост. 45 Цивільного процесуального кодексу Українипрокурор у випадках, встановлених законом, може звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про не в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		Вважає, що оскільки, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо звернення до суду із дійсним позовом, то прокурор зазначає про це і відповідно до ч. 2ст. 45 Цивільного процесуального кодексу Українинабуває статусу позивача.
		Відповідност. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Вказане у відповідності до вимогст. 121 Конституції Українипокладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення та підтримання в суді даного позову.
		В судовому засіданні прокурор Чухало О.В. заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
		В ході судового розгляду прокурор заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду у суді апеляційної інстанції кримінального провадження відносно посадової особи ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_9, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №5-1844км15 від 22.092015 року  ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26.12.2014 року, якою залишено в силі вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.02.2014р. яким заступника начальника управління містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, скасовано і справу призначено до нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Ухвалою суду від 16 листопада 2015 року в задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі відмовлено. 
		Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_10 позов не визнала посилаючись на те, що рішення ОСОБА_1 міської ради № 9-57 від 31.01.2006 року прийнято на підставі висновків всіх служб. Дана земельна ділянка не відноситься до паркової зони. Прокурором не було наведено доказів порушення прав держави при виділенні даної земельної ділянки. Зазначала, що позов з тих самих підстав та предмету, між тими самими сторонами вже заявлявся прокурором, тому провадження в справі підлягає закриттю. 
		Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_11 позов не визнав, просив відмовити у звязку із тим, що прокурор звернувся до суду зі спливом трирічного терміну позовної давності, який встановлений ст.257 ЦК України. Крім того, заявив клопотання про закриття провадження в справі в частині заявлених прокурором вимог до ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки такий позов вже був заявлений прокурором у 2013 році. Ухвалою судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 06.09.2013 року у справі №712/11060/13ц (суддя Кузьменко В.А.) прокурору відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом.
		Ухвалою суду від 21 грудня 2015 року в задоволенні клопотання про закриття провадження в справі в частині заявлених прокурором вимог до ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки відмовлено. 
		Відповідачі ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до судового засідання не зявились, причини неявки суду невідомі. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 та представник третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області до судового засідання не зявились, причини неявки суду невідомі. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
		Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
		Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 2 статті 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_13 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦК України, ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю, є зокрема, держава, яка реалізує це право безпосередньо або через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. 
		Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 23 Закону "Про прокуратуру" та ст. 45 ЦПК, відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина або держави і може здійснювати представництво на будь-якій стадії процесу. 
		На підставі ст. 16 ЦК України кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, визнання правочину недійсним.
		Судом встановлено, що на підставі рішення ОСОБА_1 міської радивід 31.01.2006 № 9-57 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» громадяни отримали державні акти на право власності на вказані земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 - державний акт Серії ЯГ № 526501 від 20.02.2006 на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по вул. Золотоніській (кадастровий номер 7110136700:02:009:0006): ОСОБА_3Д - державний акт Серії ЯГ № 526502 від на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по вул. Золотоніській (кадастровий номер 7110136700:02:009:0007); ОСОБА_4 - державний акт Серії ЯГ № 526503 від 20.02.2006 на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по вул. Золотоніській (кадастровий номер 7110136700:02:009:0008).
		Тобто, із тексту оскаржуваного рішення вбачається, що п. 2 рішення ОСОБА_1 міської ради від 31.01.2006 року № 9-57 земельні ділянки за основним цільовим призначенням віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови. П. 1 цього рішення земельні ділянки передані громадянам безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд згідно з додатком.
		В подальшому, ОСОБА_2 згідно договору дарування земельної ділянки від 15.03.2006 № 1362 здійснила відчуження земельної ділянки площею 1000 кв.м по вул. Золотоніській, що перебувала в її власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 526501 від 20.02.2006 на користь ОСОБА_6.
		ОСОБА_3 згідно договору дарування земельної ділянки від 15.03.2006 № 1359 здійснила відчуження земельної ділянки площею 1000 кв.м по вул. Золотоніській, що перебувала в її власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 526502 від 20.02.2006 на користь ОСОБА_6.
		ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.03.2006 № 1549 здійснила відчуження земельної ділянки площею 1000 кв.м по вул. Золотоніській, що перебувала в її власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 526503 від 20.02.2006 на користь ОСОБА_6.
		За наслідками укладених договорів дарування № 1362, № 1359 та договору купівлі-продажу №1549 ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3000 кв. м серії ЯГ № 532777 від 31.03.2006 (кадастровий номер 7110136700:02:009:0022).
		Надалі ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.05.2006 № 3796 здійснив відчуження земельної ділянки площею 3000 кв.м по вул. Золотоніській, 5/5, що перебувала в його власності на підставі Державного акту серії ЯГ № 532777 від 31.03.2006 на користь ОСОБА_7.
		На час звернення до суду, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 4122 від 17.04.2013, укладеного з ОСОБА_7
		Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики та іншого призначення.
		Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_1 міської рад, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. 
		Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення /викуп/ земель і затверджує проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 Земельного кодексу України).
		 Тобто, реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.
		Статтею 51 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.
		Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 52 Земельного кодексу України).
		Частиною 2 ст. 52 Земельного кодексу України в редакціїна час прийняття оскаржуваного рішення визначено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
		Згідно із п. а ч. З ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, парки, сквери, бульвари.
		Крім того, згідно із Генеральним планом розвитку м. Черкаси, що був затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР № 144 від 29 березня 1984 р., земельна ділянка, що розташована в межах вулиць Золотоніська, Грузиненка, Ціолковського та Мініна Пожарського в кварталі № 137 (мікрорайон Соснівка) в м. Черкаси, загальною площею 8,7966 га, знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто є землею загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено. 
		У пояснювальній записці до вказаного плану зазначено, що розрахунковий строк виконання цього плану складає 20 років (до 2000 р.).
		Однак, цей Генеральний план фактично був чинним до 29 грудня 2011 р., тобто до прийняття третьою сесією ОСОБА_1 міської ради рішення № 3-505 «Про затвердження Генерального плану міста Черкаси», в якому у п. 2 було зазначено «Вважати таким, що втратив чинність, Генеральний план міста Черкаси, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 29 березня 1984 р. № 144».
		Згідно довідки ЗАТ «Черкасизеленгосп» від 25.05.99 №663-25 земельна ділянка в районі виділення спірних земельних ділянок належить до лісопаркової зони.
		Відповідно до довідок ОСОБА_1 міського управління земельних ресурсів № 145-25-2 від 26 січня 2006 року, виданої ОСОБА_2, №147-25-2 від 26.01.2006 року, виданої ОСОБА_3 спірна земельна ділянка по вул.Золотоніській відноситься до зелених насаджень загального користування ОСОБА_1 міської ради. Інвентарізація ділянок суміжних із даною земельною ділянкою не проведена. 
		Згідно інформації директора департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_14 від 20.02.2013 року за № 1828-01-21 містобудівне обґрунтування під індивідуальну житлову забудову в кварталі №137  не розроблялось.
		З матеріалів справи вбачається, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порушення ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України не пройшли погодження державного природоохоронного органу, а виключно ґрунтуються на висновках відділу екології та раціонального природокористування виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 21-ЗК від 20.01.2006, № 23-ЗК від 20.01.2006 та № 22-ЗК від 20.01.2006.
		Згідно висновку Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 21.02.2013 року № 636 спірна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування, а тому не підлягає відведенню у приватну власність під житлову забудову, згідно ст. ст. 38, 39, 44, 51, 52, 83 Земельного кодексу України.
		Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що приймаючи рішення від 31 січня 2006 р. про передачу громадянам земельних ділянок у власність, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 під будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а саме пунктом 2 цього рішення ОСОБА_1 міська рада фактично змінила цільове призначення земельної ділянки рекреаційного призначення на призначення земельної ділянки для приватної житлової забудови, однак у тексті рішення не зазначено жодних обґрунтувань можливості, законності чи доцільності такої передачі та зміни цільового призначення земельної ділянки. 
		Не зазначені такі підставі і у проекті відведення земельної ділянки та висновках державної землевпорядної експертизи, на які посилається ОСОБА_1 міська рада у своєму рішенні.
		Виходячи з наведених вище вимог закону та встановлених по справі обставин, проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про те, що рішення ОСОБА_1 міської ради від 31 січня 2006 р. та п. 14,17,18 Додатку до цього рішення щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельної ділянки по вул. Золотоніській в м. Черкаси для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд відбулося з порушенням чинного земельного законодавства. 
		В ході судового розгляду представником відповідача ОСОБА_5  ОСОБА_11 було зроблено заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтовувалась тим, що про оскаржуване рішення прокурору було відомо в 2006 році, однак позов був поданий тільки в липні 2015 року.
		Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку. 
		Загальний строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України становить 3 роки. 
		Згідно вимог ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. 
		За змістом ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу, звернулися до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обовязки особи, в інтересах якої вони діють. 
		Отже, норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення інтересів держави. 
		Відповідно до викладених норм Цивільного Кодексу України право прокурора на предявлення позову виникло у 2006 році, коли йому стало відомо про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Строк позовної давності за вимогами прокурора сплив у 2009 році. 
		При зверненні до суду в самій позовній заяві прокурор не вказує коли йому стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення. В ході розгляду справи прокурором клопотання про поновлення строків не заявлялось доказів поважності пропуску строків позовної давності також надано не було. 
		В ході дачі пояснень щодо застосування судом строків позовної давності за заявою представника відповідача, прокурор не заперечував про свою обізнаність в 2006 році щодо розпорядження ОСОБА_1 міською радою спірною земельною ділянкою, а саме виділення її ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
		Із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача заявив про застосування судом строків позовної давності при вирішення спору по суті, до ухвалення рішення по справі.
		Верховний Суд України по цивільній справі № 6-68 цс 15 висловив правову позицію, згідно якої держава зобовязана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Отже з огляду на статус держави та її органів як субєктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які предявляються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
		На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що порушене право власника земельної ділянки, а саме територіальної громади м. Черкаси не підлягає захисту внаслідок спливу позовної давності, оскільки до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність, яку прокурор пропустив без поважних причин.
		Судові витрати по справі суд вважає необхідним віднести на рахунок держави.  
		      На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,60,212-215,218 ЦПК України, -
		В И Р І Ш И В :
		У позові прокурора до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування п.11, 17, 18 додатку рішення ОСОБА_1 міської ради від 31.01.2006 № 9-57 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_8 та інші)» визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити за спливом позовної давності.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		Головуючий       Т.Є.Троян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...