Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/29598/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2015. Зареєстровано: 31.12.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.01.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.12.2015Справа №910/29598/15
		За позовом Публічного акціонерного товариства  "Державний ощадний банк України"
		до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		    2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"
		Треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
		1) Державна організацію (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" 
		2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"
		3). ОСОБА_1
		про визнання недійсним одностороннього правочину
		 
		Суддя  М.М. Якименко
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Корнєв В.М. - довіреність №19/3-02/142 від 19.11.2015р.; Коцюба О.В. - довіреність №19/3/02/149 від 19.11.2015р.
		від відповідача-1: Мединський М.М. - довіреність б/н від 05.10.2015р.;
		від відповідача-2: Случ О.В. - довіреність б/н від 16.11.2015р.;
		від третіх осіб: 1) Фурман Р.В. - довіреність №27-43969/15 від 09.11.2015
		                          2) не з'явилися;
		                          3) не з'явилися;
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		та Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про визнання недійсним одностороннього правочину.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача ТОВ "Яблуневий дар" та Відповідач-2 вчиняють незаконні дії, направлені на безпідставне зменшення забезпечення за Договором застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293, що беззаперечно порушує права Позивача та матиме наслідком неможливість позивача задовольнити свої вимоги до Відповідача-1 за рахунок предметів Договорів забезпечення переважно перед іншими кредиторами.
		З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов визнавши недійсними зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснені на підставі односторонніх правочинів, а саме на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 № б/н, а саме вимог АТ "Дельта Банк" до ТОВ "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 5 574 332,94 грн., та вимог ТОВ "Танк Транс" до АТ "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за Договором банківського рахунку НОМЕР_1 від 06.05.2014 на суму 5 574 332, 94 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року порушено провадження по справі та призначено  її розгляд на 22.12.2015 року.
		21.12.2015 року через канцелярію суду представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву.
		22.12.2015 року через канцелярію суду представник третьої особи-1 подав відзив на позовну заяву.
		В судове засідання 22.12.2015 року представники третьої особи-2 та третьої особи-3 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
		Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
		В судовому засіданні 22.12.2015 року представник відповідача-2 подав письмові пояснення на позовну заяву.
		В судовому засіданні 22.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представники відповідача-1 та відповідача-2 позовні вимоги не визнали та просили суд в їх задоволенні відмовити.
		Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		15.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі по тексту - відповідач-1, Банк, ПАТ «Дельта Банк») та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі по тексту - позивач, кореспондент, АТ «Ощадбанк» укладено Договір №151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі по тексту - Договір №151210-Л1) (зі змінами та доповненнями), за умовами якого з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановлюють кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків Банк відкриває Кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу «Лоро», далі за текстом іменований «Кореспондентський рахунок» НОМЕР_2 у валютах згідно заяви Кореспондента та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки на підставі цього Договору, і здійснює його обслуговування.
		15.12.2010 року між відповідачем-1 (як Банком) та позивачем (як кореспондентом) укладено Договір №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі по тексту - Договір №151210-Л2) (зі змінами та доповненнями), за умовами якого з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановлюють кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків Банк відкриває Кореспонденту кореспондентський рахунок типу «Лоро», далі за текстом іменований «Кореспондентський рахунок» у українських гривнях (980) та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки на підставі цього Договору, і здійснює його обслуговування.
		Договір №151210-Л1 та Договір №151210-Л2 (далі разом по тексту - Договори кореспондентських рахунків).
		В забезпечення виконання Договорів кореспондентських рахунків між АТ "Ощадбанк" та ПАТ "Дельта Банк" були укладені наступні договори:
		1) Договір застави майнових прав від 25.02.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №293 (далі по тексту - Договір застави-1), за яким Заставодавець передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від Боржників здійснення платежів на користь Заставодавця за Контрактами в розмірах та в строки, передбаченими Контрактами з такими Боржниками, та усі належні Заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за Контрактами (Договорами забезпечення), вичерпний перелік яких наведено в Додатку №1 до цього Договору. Пункт 1.2. Договору застави-1 передбачає, що вартість предмета застави станом на момент укладення цього Договору становить 459 484 167,00 грн.
		2) Договір застави майнових прав від 25.02.2015 року, посвідчений нотаріусом КМНО Михайленком С.А. за реєстровим №294 (далі по тексту - Договір застави-2), за яким Заставодавець передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від Боржників здійснення платежів на користь Заставодавця за Контрактами в розмірах та в строки, передбаченими Контрактами з такими Боржниками, та усі належні Заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за Контрактами (Договорами забезпечення), вичерпний перелік яких наведено в Додатку №1 до цього Договору. Пункт 1.2. Договору застави-2 передбачає, що вартість предмета застави станом на момент укладення цього Договору становить 1 298 834 955,00 грн.
		3) Договір застави цінних паперів №1/ЦП від 26.02.2015 року (далі по тексту - договір застави ЦП), за яким Заставодавець передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу предмет застави, а саме: цінні папери - облігації підприємств відсоткові незабезпечені (звичайні), емітовані ТОВ «ЕСУ», бездокументарна форма існування, серія «С», ISIN UA4000163901, загальна кількість - 160 872 штуки номінальна вартість одного цінного паперу - 1 000,00 грн. загальна вартість предмета застави становить 160 872 000.00 грн.
		4) Договір щодо звернення стягнення №1/ЦП/ЗС від 26.02.2015 року (далі по тексту - Договір звернення стягнення на ЦП).
		5) Іпотечний договір від 29.12.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим №187: (далі по тексту - Договір іпотеки), за яким Заставодавець передає в іпотеку, г Іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, що належить Іпотекодавцю на праві власності, а саме - 11 земельних ділянок.
		29.05.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» (як кредитор, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (далі по тексту - відповідач-2, ТОВ «Танк Транс», позичальник) укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 (далі по тексту - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк здійснює надання кредиту у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206 000 000,00 гривень, зі сплатою 15 % (п'ятнадцять процентів) річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше « 29» листопада 2014 року. В подальшому до даного договору вносилися певні зміни, в тому числі і щодо строків користування кредитом, зокрема Додатковим договором №3 від 31.12.2014 року, кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2015 року.
		27 лютого 2015 року Відповідач-2 звернувся до Відповідача-1 із заявою б/н про припинення зобов'язань у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а саме:
		- зобов'язань щодо сплати ТОВ «Танк Транс» на користь АТ «Дельта Банк» суми заборгованості за Кредитним договором у розмірі 5 574 332,94 грн.; 
		- зобов'язань щодо сплати Відповідачем-1 на користь Відповідача-2 заборгованості за Договором банківського вкладу НОМЕР_1 від 06.05.2014 року (далі по тексту - Договір банківського вкладу НОМЕР_1), укладений між Відповідачем-1 та ОСОБА_1, на суму 441 523,22 доларів США.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що: «майнові права за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до даного договору, а також договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Кредитним договором, перебувають в заставі АТ "Ощадбанк" відповідно до Договору застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293, укладений між АТ "Ощадбанк" та АТ "Дельта Банк" та забезпечують виконання зобов'язань АТ "Дельта Банк" перед АТ "Ощадбанк" за Договорами кореспондентських рахунків. Договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Кредитним договором, майнові права за якими також перебувають в заставі АТ "Ощадбанк" згідно з Договором застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293 є:
		- договір застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/Sl від 29.05.2014, укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар";
		- договір відступлення прав вимоги від 29.05.2014 за Договором купівлі-продажу №11/PR/2014 від 21.04.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між ТОВ "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля", що укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар";
		- договір застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S2 від 17.06.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар";
		- договір застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S3 від 12.09.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар";
		- договір відступлення прав вимоги від 12.09.2014 за Договором купівлі-продажу № 04/08/2014 від 04.08.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладеним між ТОВ "Яблуневий дар" та Україно-Німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля".
		Станом на сьогоднішній день ТОВ "Яблуневий дар" та Відповідач 2 вчиняють незаконні дії, направлені на безпідставне зменшення забезпечення за Договором застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293, що беззаперечно порушує права Позивача та матиме наслідком неможливість АТ "Ощадбанк" задовольнити свої вимоги до Відповідача 1 за рахунок предметів Договорів забезпечення переважно перед іншими кредиторами (стаття 572 Цивільного кодексу України). При цьому, ТОВ "Яблуневий Дар" та Відповідач 2 зазначають про те, що зобов'язання за Кредитним договором, на їхню думку, припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог».
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що не визнав зарахування зустрічних вимог, про які йдеться в цій заяві, та не визнав припинення зобов'язань ТОВ «Танк Транс» за Кредитним договором, що підтверджується (в тому числі) розрахунком заборгованості за Кредитним до твором, а також випискою по рахункам ОСОБА_1 за договором банківського вкладу, починаючи з 06.05.2014 року по 18.12.2015 року.
		Стаття 598 ЦК передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.
		Як зазначено в ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу Україна. зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
		Таким чином, вимоги, які можуть бути зараховані, повинні відповідати одночасно таким умовам:
		1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за другим зобов'язанням, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим зобов'язанням);
		2) бути однорідними;
		3) строк виконання щодо таких вимог повинен настати, або не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги;
		4) бути ясними (зрозумілими), тобто між сторонами немає спору щодо розміру, характеру, змісту та умов зобов'язання.
		За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі та умовах та в порядку, встановлених договором. (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору: банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
		Отже, законодавець чітко визначив, що кошти на банківський вклад залучаються на зберігання та переходять не у власність банку, а лише в управління, оскільки саме пі кошти (а не кошти банку) потім розмішуються на власний ризик банку. Про перехід права власності на кошти до банку жодного згадування. Навпаки, зазначено що здійснюється не перехід права власності, а залучення цих коштів та подальше розміщення цих же коштів.
		Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
		Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 2 ст. 1066 ЦК України).
		Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
		Таким чином, об'єктом договору банківського вкладу є грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку під процент або дохід в іншій формі і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 року у справі № 3-80гс14).
		Статтею 111-28 ГПК України зазначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
		Таким чином, за договором банківського вкладу та банківського рахунку не виникають грошові вимоги безпосередньо до Банку, оскільки банк не є власником грошових коштів на рахунку Клієнта. Цими коштами володіє та розпоряджається саме Клієнт, а не Банк, що виключає зустрічність зобов'язань між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.
		Разом з цим, пункт 1 частини другої статті 512 ЦК України встановлює, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		ТОВ «Танк Транс», звертаючись до Банку із заявою про зарахування від 27.02.2015 року, жодного належного доказу, який би підтверджував перехід права вимоги за Договором банківського вкладу від ОСОБА_1 (первісний кредитор) до ТОВ «Танк Транс» (новий кредитор), зокрема Договору про відступлення прав вимоги від 03.08.2014 року (на який було лише посилання), не надав.
		Таким чином, як вбачається зі змісту частини другої ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
		Щодо твердження Відповідача-2 про те, що Банку було направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 20.02.2015 року (яке, Банк отримав лише 26.03.2015 року, в період здійснення тимчасової адміністрації), суд зазначає, що за своєю правовою природою, таке повідомлення - не є правочином, у розумінні ст. 512 ЦК України, адже не спрямоване на набуття певних прав та обов'язків для Банку та не породжує жодних правових наслідків, спрямованих на регулювання тих чи інших відносин і мало б обов'язковий характер для Відповідача-1, а носить лише суто інформативний характер.
		До зазначеного вище повідомлення про заміну кредитора, Відповідач-2 (а не ОСОБА_1 як сторона Договору) надав заяву про відкликання частини вкладу у сумі 441 523,22 дол. США, у якій просив протягом 3 (трьох) банківських днів перерахувати на рахунок ТОВ «Танк Транс» в інший банк, що суперечить та порушує умовам Договору банківського вкладу, з огляду на наступне.
		Як вбачається зі змісту п. 1.11. статті 1 Договору банківського вкладу (з урахуванням змін, внесених на підставі Додаткового договору №1 від 06.05.2014 року), протягом строку залучення вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплат готівкою з каси Банку відповідно до вимог чинного законодавства України або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритого в установі Банку, на підставі письмової заяви вкладника або письмово укладеної додаткової угоди до цього Договору.
		Отже, з цього слідує, що відкликання вкладником (яким за Договором є ОСОБА_1, а не ТОВ «Танк Транс») частини вкладу можливе лише у чітко визначений Договором спосіб, однак відкликання шляхом здійснення переказу грошових коштів на рахунок, відкритий в іншій банківській установі, не допускається, у зв'язку з чим такі дії Відповідача-2 свідчать про порушення договірної дисципліни.
		Враховуючи вищевикладене, у ПАТ «Дельта Банк» не виникло жодних зобов'язань перед ТОВ «Танк Транс» за Договором банківського вкладу, укладеного із ОСОБА_1, отже, і не має підстав для зарахування вимог та не несе жодних юридичних наслідків, адже Відповідачем-2 порушено порядок відкликання вкладу передбачений Договором, а також не надано Банку доказів переходу до нього прав вимоги (Договір відступлення), що свідчить про неможливість зарахування зустрічних однорідних грошових вимог.
		Зобов'язання TOB «Танк Транс» перед Банком та валюта за Договором банківського вкладу, права за яким, на думку Відповідача-2, були йому переуступлені, виражені в різних валютах. Вимоги за Кредитним договором, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Танк Транс», виражені в гривні, а валютою вкладного рахунку за Договором банківського вкладу, укладеним між Банком та ОСОБА_1 є долари США, при цьому між сторонами відсутні домовленості щодо курсу, який повинен застосовуватися при конвертації валюти зобов'язань.
		Крім цього, Відповідач-2, звертаючись до Банку із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, виходив із загальної суми заборгованості за Кредитним договором, що була відображена у претензії ПАТ «Дельта Банк» від 06.02.2015 року, згідно якої сума боргу становила 203 461 956,03 грн., що складалася із суми заборгованості за кредитом - 193 864 169,96 грн.; суми заборгованості за нарахованими процентами - 2 868 127,44 грн.; суми заборгованості за простроченими процентами - 6 729 658,63 грн.
		Як вбачається із розміру заборгованості, до претензії не включена сума штрафних санкцій за Кредитним договором (пені, штрафи, 3% річних), що свідчить про неповну інформацію щодо дійсного стану кредитної заборгованості, а тому виключає можливість повного припинення зобов'язання за Договором.
		Заява Відповідача-2 про зарахування зустрічних однорідних вимог датована та направлена Відповідачу-1 була лише 27.02.2015 року.
		Таким чином, з цього слідує, що станом на зазначену дату, розмір заборгованості за Кредитним договором, порівняно із розміром заборгованості станом на 06.02.2015 року збільшився, адже при його формуванні необхідно враховувати додатково той факт, що ТОВ «Танк Транс» протягом 21 дня (період з 06.02.2015 року по 27.02.2015 року) користувалося грошовими коштами за цим Договором, що призвело до збільшення як суми нарахованих, так і прострочених процентів за кредитом, що вкотре свідчить про неможливість такого зарахування.
		Залік це підстава для припинення зобов'язань зарахуванням, отже, це є розрахункова операція, згідно якої сторони розраховуються за зобов'язаннями між собою.
		Зазначені обставини виключають однорідність будь-яких вимог, а отже, зарахування за заявою Відповідача-2 не могло бути здійснене.
		Порядок відкриття та ведення рахунків, в тому числі і вкладних (депозитних), «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», що затверджена постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2013 року (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - Інструкція).
		Як зазначено в абзаці 9 пункту 1.8. Інструкції, вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
		Згідно п. 2.1. Інструкції, рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації Банком. Ідентифікація клієнта, в свою чергу, здійснюється у порядку, встановленому законодавством України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
		Отже, підсумовуючи викладене, Договір банківського вкладу нерозривно пов'язаний з особою клієнта, якій відкривається депозитний рахунок (сторона такого договору) у відповідності до статті 515 ЦК України. Таким чином, у зв'язку із відступленням ОСОБА_1 права вимоги на частину вкладу за Договором банківського вкладу на користь ТОВ «Танк Транс», Банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати нового Клієнта відповідно до вимог законодавства України (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку у відповідності до статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		Окрім цього, як передбачено умовами цього Договору, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», які є невід'ємною частиною Договору банківського вкладу, зобов'язанням Банку, зокрема є нарахування та сплата Вкладнику процентів за вкладом, повернення суми вкладу у порядку, передбаченому договором.
		При цьому відповідно до п. 2.19. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження, а розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня;
		- видача та перерахування грошових коштів за розпорядженням Клієнта в день надходження відповідного розрахункового документа, за умови подання його в операційний час;
		- зарахування коштів, що надійшли на рахунок Клієнта, в день їх отримання, а в разі отримання - після операційного часу, не пізніше наступного робочого дня.
		Тобто, всі зобов'язання Банку, що випливають з Договору банківського вкладу, мають чітко визначений строк.
		Відповідно до п. 1.3. Договору банківського вкладу вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6. цього Договору, та по 11 травня 2015 року включно.
		Щодо кінцевого терміну погашення заборгованості за Кредитним договором, то він встановлений не пізніше 01.07.2015 року.
		Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дельта Банк» не отримував жодних розпоряджень Клієнта (ОСОБА_1) та/або розрахункових документів Клієнта, які Банк повинен виконати в передбачені Договором банківського вкладу, Кредитним договором строки, що, в свою чергу, виключає можливість здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок того, що строк виконання зобов'язання не настав.
		Суд наголошує, що заміна сторони за договором банківського вкладу має призвести до передачі можливості новій стороні розпоряджатися коштами на рахунку. Нормативно-правові акти визначають процедуру такого розпорядження - виключно за платіжними документами. Платіжні документи, в свою чергу, можуть бути прийняті лише від особи, якій відкривався рахунок. Третя особа може подавати документи на списання коштів з рахунку лише в разі досягнення згоди з власником рахунку та банку щодо договірного списання відповідно до положень Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», але новою стороною у зобов'язанні щодо рахунку, при цьому, третя особа не стає.
		Стаття 1071 ЦК України визначає вичерпний перелік підстав списання грошових коштів з рахунку. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Списання коштів на вимогу інших осіб не допускається.
		Підсумовуючи вищевикладене, за Договором банківського рахунку не можуть виникнути права вимоги грошових коштів безпосередньо до банку, оскільки:
		- Банк не є власником грошових коштів на поточних рахунках клієнта;
		- Коштами на поточних рахунках клієнта володіє та розпоряджається саме власник рахунку (тобто в даному випадку, ОСОБА_1), а не Банк;
		- Банк надає виключно послуги з обслуговування вкладного рахунку та виконання відповідних розпоряджень власника рахунку.
		Отже, зважаючи на викладене, враховуючи зобов'язання Банку ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку у відповідності до статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», заміна клієнта за Договором банківського вкладу не допускається, оскільки зобов'язання за ним нерозривно пов'язано з особою клієнта, якій відкривається вкладний рахунок (сторона такого договору) у відповідності до статті 515 ЦК України.
		Крім того, заява про зарахування вимог не відповідає обов'язковим вимогам (зустрічності, однорідності та настання строків виконання зобов'язання), про що зазначено вище, у зв'язку з чим заява ТОВ «Танк Транс» про припинення зобов'язання внаслідок зарахуванням від 27.02.2015 року є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому не створює та не несе жодних юридичних наслідків для сторін.
		На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.
		Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015 року, строк здійснення тимчасової адміністрації у ПAT «Дельта Банк» було продовжено по 02 жовтня 2015 року включно (Додаток 9).
		Частиною 1 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та Функції Фонду щодо виведення неплатоспроможний банків з ринку і ліквідації банків.
		Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		Пунктами 3, 4 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:
		- продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
		- повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		Як встановлено частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає ряд заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку. Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Враховуючи викладене, Уповноважена особа Фонду, з метою належного виконання вимог закону, діючи в рамках наданих йому повноважень, провівши ґрунтовний аналіз правочинів АТ «Дельта Банк» виявив, що Договори забезпечення, укладені між Банком та ПАТ «Ощадбанк», є нікчемними, з наступних підстав:
		- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);
		- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п. 5 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);
		- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		29 вересня 2015 року за вих. №9310 ПАТ «Дельта Банк» надіслало АТ «Ощадбанк» повідомлення про нікчемність зазначених вище правочинів, що підтверджується копією чека про поштове відправлення.
		На виконання імперативних вимог спеціального Закону, згідно Наказу уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» від 11.03.2015 року №67 було створено комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.
		В ході здійснення перевірки Договору застави-1, Договору застави-2 від 25.02.2015 року, Договору іпотеки від 29.12.2014 року, Договору застави ЦП та Договору звернення стягнення на ЦП від 26.02.2015 року, укладених між Позивачем та ПАТ «Ощадбанк» (далі по тексту - Договори забезпечення), оформленої протоколом від 24.09.2015 року №56, було виявлено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, у зв'язку з чим, в силу частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначені правочини є нікчемними.
		Постановою Правління Національного банку України (далі по тексту - НБУ) від 30.10.2014 року №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» (далі по тексту - Постанова №692/БТ), Банк було віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження у діяльності Банку, зокрема, встановлено заборону на передачу в забезпечення третім особам майно та активи Банку без погодження з куратором Банку.
		Оскільки Договори забезпечення між Позивачем та Банком були укладені у грудні 2014 року та у лютому 2015 року, тобто, під час дії обмежень, запроваджених Постановою №692/БТ, при цьому вчинення таких правочинів потребувало обов'язкового погодження куратора Банку.
		Зазначені у Постанові №692/БТ обмеження мали на меті збереження активів проблемного банку, не допущення погіршення його фінансового стану та забезпечення інтересів всіх вкладників та кредиторів Банку.
		Погодження куратора НБУ має бути виражено прямо та стосуватись конкретних умов правочинів, щодо укладення яких існують обмеження НБУ.
		Але в Банку відсутні чітко викладені куратором НБУ (із зазначенням дати, посади ПІБ/розшифровки підпису) рішення/висновки/погодження щодо укладення Договорів забезпечення, які б містили схвалення/прямий дозвіл/погодження умов спірних правочинів.
		Таким чином, на укладення Договорів забезпечення не було отримана офіційного, належним чином оформленого погодження куратора Банку (відповідно до вимог Постанови №692/БТ), при цьому Факт їх укладення прямо порушує встановлені Постановою №692/БТ обмеження.
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу», у договорі застави повинні бути визначені: суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
		Стаття 18 Закону України «Про іпотеку» визначає, що договір іпотеки має містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.
		В порушення цих вимог законів, Договори забезпечення не визначають конкретності строку виконання зобов'язань Банку, а містять лише відсилочні норми на строки, встановлені Договорами кореспондентських рахунків, які, в свою чергу, також не визначають конкретних строків виконання зобов'язань Банку.
		Крім того, Договір застави-1, Договір застави-2, Договір застави ЦП та Договір звернення стягнення на ЦП взагалі не визначають розмір основного зобов'язання, забезпеченого заставою, а Договір іпотеки містить положення щодо такого розміру лише у описовому вигляді, із зазначенням верхньої межі сум, з чого не можна зробити висновку щодо реальної суми забезпеченого іпотекою зобов'язання.
		При цьому, Договори кореспондентського рахунку, на які йде посилання в Договорах забезпечення, взагалі не містять положень щодо розміру зобов'язань Банку.
		Закон України «Про банки та банківську діяльність», зобов'язує банки провадити свою діяльність відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно - правових актів України. Отже, укладені Банком договори застави та іпотеки мають відповідати вимогам Законів «Про заставу» та «Про іпотеку».
		Крім того, згідно зі ст. 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність», одним із повноважень Національного банку України є встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.
		Статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», зокрема, визначено, що Національний банк України метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.
		Нормами ЦК України, Законів України «Про іпотеку» та «Про заставу» визначено, що застава та іпотека мають похідний характер від забезпеченого ними зобов'язання, саме зобов'язання є банківською послугою, а отже, укладення відповідних Договорів забезпечення має відбуватись з дотриманням вимог Закону про банки та нормативно-правових актів НБУ.
		Таким чином, за встановлених Національним банком України у Постанові НБУ №692/БТ обмежень, а також з огляду на недотримання вимог Законів України «Про заставу» та «Про іпотеку» при вчиненні правочинів, укладення Договорів забезпечення між Позивачем та АТ «Дельта Банк» суперечило вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		Підсумовуючи викладене, уклавши Договори забезпечення з кредитором Банку (АТ «Ощадбанк» мав грошові вимоги до Банку щодо повернення коштів, які обліковувались на його кореспондентських рахунках, що прямо випливає з умов укладених договорів) з порушенням Постанови НБУ №692/БТ, Законів України «Про заставу» та «Про іпотеку», Банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», що з урахуванням п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб» є підставою нікчемності правочину.
		Пункти 6.2, 6.3. Договору застави-1 та Договору застави-2 передбачають можливість набуття АТ «Ощадбанк» права вимоги до позичальників за кредитними договорами у разі невиконання Банком зобов'язань за Договорами кореспондентського рахунку-1, 2, шляхом відступлення права вимоги, яке відбувається на підставі зазначених Договорів застави.
		Крім того, умови пунктів 6.3.2. Договору застави-1 та Договору застави-2 передбачають право Позивача (заставодержателя та кредитора Банку) на отримання грошових коштів від позичальників Банку, які надходять до Банку на погашення обтяжених заставою кредитів, в рахунок погашення основного зобов'язання Банку перед АТ «Ощадбанк».
		Отже, за укладеними Договорами застави Банк відмовився від власних майнових вимог до позичальників за кредитними договорами, майнові права за якими є предметом застави, що з урахуванням п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб» є підставою нікчемності правочину.
		Також, додатковим доказом, який свідчить про нікчемність зазначених вище Договорів забезпечення, укладених між Банком та Позивачем, є Звіт про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій АТ «Дельта Банк», складений аудиторською фірмою TOB «Інтер-аудит» 31.08.2015 року, яким висвітлено перевищення Банком компетенції при передачі активів третім особам, а також відсутнє належне погодження куратора Банку на укладення зазначених правочинів.
		Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Абзац 2 частини 5 цієї статті 216 ЦК України передбачає, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Згідно зі статтею 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Як вбачається з правового аналізу вказаних норм закону, у відповідних випадках договори (правочини) є нікчемними в силу закону.
		Зважаючи на викладене, Договори забезпечення, укладені між Банком та Позивачем, є нікчемними, бо їх недійсність встановлена пунктами 1, 5, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк» не підлягають задоволенню, адже є безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам закону (ст. 215 ЦК України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), адже ґрунтуються на правочинах (Договору застави-1, Договору застави-2 від 25.02.2015 року, Договору іпотеки від 29.12.2014 року, Договору застави ЦП та Договору звернення стягнення на ЦП від 26.02.2015 року), які є нікчемними, у зв'язку з чим Позивач не набув жодних прав (відсутнє право власності) вимоги за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Танк Транс».
		Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
		2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               Якименко М.М.
		 
		 
		Дата складання (підписання) повного тексту  рішення: 28.12.2015 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...