Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1770/4863/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2015. Зареєстровано: 02.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2016.
Дата набрання законної сили: 16.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		16 грудня 2015 року                                                   м. Київ                              К/800/27688/13 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді-доповідача:                              Усенко Є.А.,
		суддів:                                        Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
		на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013
		та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013
		у справі № 2а/1770/4863/2012 Рівненського окружного адміністративного суду
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р"
		до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И В:
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС  № 0003642342 та № 0003632343 від 13.08.2012; присуджено на користь ТОВ «Арго-Р» із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1611,11 грн.
		Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 67129,00 грн. за серпень 2011 року та з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року в сумі 77199,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки в судовому процесі підтверджено здійснення позивачем господарських операцій з СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Солодка країна-К» з придбання товарів, фінансові показники яких позивач включив до податкового обліку, збільшивши суми витрат та податкового кредиту.
		В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій   норм матеріального права.
		Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
		Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових  зобов'язань з ПДВ в сумі 67129,00 грн. та з податку на прибуток в сумі 77199,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (ПК),  в розмірі 16782,25 грн. за платежем з ПДВ згідно з  податковими повідомленнями-рішеннями  № 0003642342 та № 0003632343 від 13.08.2012 відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Арго-Р» від 25.07. 2011 р. № 289/22-100/31299420, про заниження позивачем податкових зобов'язань із ПДВ  за серпень 2011 року та з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року на вказані вище суми внаслідок збільшення  суми податкового кредиту  на 67129,00 грн. за  податковими накладними,  виписаними СПД ОСОБА_2 (14545,00 грн.) та ТОВ «Солодка країна-К» (52584,48 грн.), та суми витрат на 335647,00 грн., що відповідає витратам з придбання товарів у зазначених постачальників (витрати без ПДВ на придбання у СПД ОСОБА_2 товарів (кавуни, дині)  - 72725,00 грн., у ТОВ «Солодка країна-К» (цукор) - 262922,00 грн.).
		Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований  тим, що господарські операції між позивачем та СПД ОСОБА_2, ТОВ «Солодка країна-К» не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними як спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ДПІ посилається на  податкову інформацію щодо господарської діяльності СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Солодка країна-К». Так, згідно з актом про результати документальної невиїзної перевірки СПД ОСОБА_2 від 25.11.2011 № 499/1745/НОМЕР_3, здійсненої ДПІ у м. Рівному, не підтверджено факт поставки йому кавунів та динь від ПСП «Маяк»: внаслідок  здійснення заходів податкового контролю співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні з використанням інформації, отриманої від Інституту південного овочівництва та баштанництва, Добропільської сільської ради, встановлено, що на орендованих цим підприємством земельних ділянках в 2011 році баштанні культури не вирощувались; фактично баштанні культури на адресу СПД ОСОБА_2 були відвантажені з іншої адреси та від іншого товаровиробника (відповідь ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області від 14.11.2011 на запит про проведення зустрічної звірки). Відповідно до акту  від 18.05.2012 № 232/152/37322549 ДПІ у Рогатинському районі Львівської області про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Солодка країна-К» останнім задекларовано податковий кредит за податковими накладними ТОВ «Інтерарго 2007», постачальником якого, у свою чергу, було ТОВ «Агроторг-К», яке має ознаки фіктивного підприємства та  через яке здійснювався документальний оборот  з метою створення штучних підстав для отримання податкової вигоди іншими суб'єктами підприємницької діяльності  (а.с. 18-22, т. 1).
		Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).
		Згідно з положеннями пункту 138. 1 ст. 138 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ (набрав чинності з 13.08.2015) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема  з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).
		Відповідно до абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК в  редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений  пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).
		При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен  зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих  за наслідками господарських операцій з СПД ОСОБА_2 та з ТОВ «Солодка країна-К», а саме: податкових накладних, видаткових накладних, розхідні внутрішніх переміщень товару, платіжних доручень, банківських виписок з рахунку, товарно-транспортних накладних, - встановили факт поставки товарів від цих постачальників на адресу позивача, та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентами податкового законодавства чи-то сприяння їм в цьому дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі. 
		Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України 
		У Х В А Л И В :
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а/1770/4863/2012 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Є.А. Усенко
		 
		 
		Судді                                                                      О.А. Веденяпін 
		 
		 
		                                                                      М.П. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...