Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/5185/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2016. Зареєстровано: 12.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2016.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Результат оскарження 02.03.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		24 грудня 2015 року                                    Житомир                          справа № 806/5185/15  
		                                                                                                                 категорія 12.3
		 
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Черняхович І.Е., суддів: Сичової О.П., Романченка Є.Ю.  ,
		за участі секретаря Захарченко О.Є., 
		за участі позивача ОСОБА_1  ,  
		за участі представника відповідача Подибайло В.М., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2015 р. №3410-о, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення, просить:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року № 3410-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Житомирської митниці ДФС та поновити ОСОБА_1 на вказаній посаді з 27.10.2015.   
		- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1  середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з   27 жовтня 2015 року і до моменту фактичного поновлення на посаді. В обґрунтування позову зазначає, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що грубо порушує законодавство України про працю та його трудові права, оскільки вважає, що не підлягає звільненню у відповідності до Закону України "Про очищення влади", тоді як відповідач, провівши по відношенню до його перевірку дійшов аналогічного висновку.
		Позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні  заперечувала проти позову.
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до   висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
		Встановлено, що ОСОБА_1 із 23.04.1993 по 27.10.2015 працював на різних посадах у Житомирській митниці.
		Із 15.10.2014 позивач обіймав посаду заступника начальника Житомирської митниці ДФС відповідно до наказу Державної фіскальної служби України № 910-о від 15.10.2015.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563           "Про затвердження Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" 26.11.2014  ОСОБА_1 подав Голові ДФС України заяву на проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", у якій повідомив про те, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, щодо нього не застосовуються, та надав згоду на проведення перевірки, оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до вимог закону, та надав копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік (а.с. 13).
		Житомирською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управлінн Міндоходів у Житомирській області було проведено перевірку, за наслідками якої було оформлено Висновок про результати перевірки відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" (а.с. 24-25) в якому, зокрема зазначено, що за результатами перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що про доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано достовірні відомості, а вартість майна, вказаного у декларації за 2013 рік за час перебування на посадах, визначених в п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону, відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел (а.с. 25).
		Окрім того, в матеріалах справи міститься довідка за підписом директора Департаменту персоналу ДФС України, про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", з якої вбачається, що "за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони, визначені частиною третьою і четвертою статті 1Закону України "Про очищення влади" (а.с. 14-15). 
		Однак, наказом голови Державної фіскальної служби України № 3410-о від 26.10.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади з підстав, передбачених п. 7-2 частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 7). Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що підставою для його винесення слугував Закон України "Про очищення влади", Звіт про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС норм Закону України "Про очищення влади" від 21.10.2015, пункт 6 витягу з протоколу № 116 засідання КМУ від 21.10.2015.
		Позивач вважає, що посилання в наказі на Звіт про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС норм Закону України "Про очищення влади" від 21.10.2015, як на підставу для звільнення, є протиправним з огляду на те, що вказаний документ не передбачений ні Законом ні Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", та форми висновку про результати такої перевірки", який затверджено Наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року № 1100 (далі за текстом - Порядок №1100).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		У розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій ст. 3 Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою ст. 4 цього Закону.
		За змістом ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Частиною 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади»  визначено, що перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", встановлена Порядком.
		Відповідно до п.3 Порядку №1100 проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
		1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
		2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
		3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
		4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
		5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
		6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
		Частиною 11 ст. 5 Закону встановлено, що орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.
		Порядком № 1100 чітко визначено форму документу про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади". Даним документом є висновок, який затверджено наказом Міністерства фінансів України. Отже, Звіт, на який йде посилання в наказі від 26.10.2015 №3410-о, як на одну із підстав для звільнення позивача, не передбачено законодавством України.
		Пунктом 7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
		Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади" (далі Закон) протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п.8 ч.1 ст.3 Закону).
		Частиною 8. ст. 5 Закону встановлено, що день надсилання відповідних запитів та доданих до них документів, а також повідомлення до Міністерства юстиції України є днем початку проходження перевірки.
		Позивач у судовому засіданні наголошував на тому, що на момент здійснення перевірки обіймав посаду заступника начальника Житомирської митниці ДФС менше року, оскільки призначений на посаду із 15.10.2014 (наказ ДФС від 15.10.2014 № 910-о), а  перевірка відносно позивача розпочалась в листопаді 2014 року.
		Отже, враховуючи, що у визначальний та підконтрольний період в контексті Закону стаж позивача на посаді, передбаченій ч.1 ст.3 Закону, склав менше двох місяців, тобто, термін менший ніж передбачений ч.1 ст.3 Законом, за наявності якого особа може бути звільнена на підставі Закону.
		Отже, суд приходить до висновку, що застосування до позивача положень Закону є необґрунтованим, а звільнення з публічної служби на підставі п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України та  Закону України "Про очищення влади"  є помилковим та таким, що не згоджується з діючим законодавством.
		Окрім того, позивач в судовому засіданні наголошував на тому, що наказ про його звільнення було прийнято 26.10.2015 тоді як у період із 09.10.2015 по 23.10.2015 та із 26.10.2015 по 11.11.2015  він  перебував на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності які містяться в матеріалах адміністративної справи (а.с.8-9).
		В постанові від 23 січня 2013 р. у справі № 6-127цс12 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня         1971 р. № 322-VIII не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. 
		Аналогічні правила застосовуються й до випадків звільнення працівника з підстав, передбачених ч. 3 ст. 41 зазначеного Кодексу.
		У даній справі ВС України висловив правову позицію стосовно того, що зміст поняття "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 цього Кодексу. Це виключає охоплення змістом терміну "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст. 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
		Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
		Частинами 1, 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що  у разі звільнення без законної підстави..., працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Встановлено, що відповідно до довідки Житомирської митниці ДФС середньоденна заробітна плата позивача складає 322,54 грн.  Згідно з нормами робочого часу на 2015 рік за період з наступного дня після звільнення по день винесення рішення у справі робочмими були 43 дні (із 27.10.2015 по 24.12.2015). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача складає 14299,2 грн.
		Тому, приймаючи до уваги все вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу №3410-о від 26 жовтня 2015 року про звільнення, поновлення позивача на посаді заступника начальника Житомирської митниці ДФС є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 158-163, 168, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		постановив:
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року № 3410-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Житомирської митниці ДФС.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Житомирської митниці ДФС.  
		Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь  ОСОБА_1  середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 жовтня 2015 року по 24 грудня 2015 року у сумі 14299,2 грн.
		Допустити постанову в частині поновлення на посаді до негайного виконання.    
		Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                           І.Е.Черняхович  
		 
		Судді                                                                                                               Є.Ю. Романченко
		                                                                                                               
		                                                                                                                        О.П. Сичова 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено: 25 грудня 2015 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...