Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3535/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2016. Зареєстровано: 12.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2016.
Дата набрання законної сили: 02.08.2016
Результат оскарження 02.08.2016 Харківський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"04" січня 2016 р.Справа № 922/3535/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Ємельянової О.О.         
		при секретарі судового засідання Цірук О.М.
		розглянувши справу 
		за позовом   Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків   до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія",                               смт. Орілька 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2   простягнення коштівза участю представників сторін:
		від позивача: не з'явився;
		від відповідача: не з'явився;
		від 3-ї особи: не з'явився.  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" (відповідач) про стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 825 958,90 грн. компенсації вартості майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі, 447 003,11 грн. інфляційних втрат, 30 277,62 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати.
		Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем  положень частини 1 статті 54 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до яких у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", йому повинна була бути виплачена вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2015 року призначено у справі судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі № 922/3535/15.
		15.12.2015 року на адресу суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок судової економічної експертизи у справі № 922/3535/15.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року поновлено провадження у справі № 922/3535/15 та призначено до розгляду на 28.12.2015 року.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року розгляд справи відкладено до 04.01.2016 року.
		Представник позивача у призначене судове засідання 4.01.2016 року не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надав, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить телефонограма від 31.12.2015 року за № 906.
		Представник відповідача у призначене судове засідання 4.01.2016 року не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надав, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить ухвала суду від 28.12.2015 року.
		Представник 3-ї особи у призначене судове засідання 4.01.2016 року не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надав, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить ухвала суду від 28.12.2015 року.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
		Згідно із частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу  України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
		При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.
		Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
		Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 4.01.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.
		Як зазначає позивач, ОСОБА_1 з 10.03.2011 року був засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", що підтверджується змінами до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" затвердженими Протоколом від 10.03.2011 року та зареєстрованими 30.09.2011 року Державним реєстратором за № 14661050009000151  (т. 1, а.с. 101).
		Відповідно змін до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" затвердженими Протоколом від 10.03.2011 року, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" становила 65%.
		11.03.2013 року ОСОБА_1 на адресу відповідача надіслано нотаріальну заяву про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківською області ОСОБА_4 про що зроблено реєстраційний запис N 667, у якій передав (відступив) належну йому частку у статутному капіталі громадянці України ОСОБА_5, яка на момент подання заяви від 11.03.2013 року, була співзасновником товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" (т. 1, а.с. 133-134).
		Як вбачається із матеріалів справи, 11.03.2013 року відбулися загальні збори засновників товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" на яких було прийняте рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу засновників та затверджено відповідні зміни до статуту. Вказане рішення оформлене протоколом Загальних зборів засновників № 62  (т. 1, а.с. 102).
		Як зазначає позивача, він був учасником товариства з часткою 65 % у статутному капіталі, та на його думку розмір частки позивача у грошовому еквіваленті становив 825 958, 90 грн. Тому заборгованість відповідача перед позивачем щодо виплати йому вартості частки у статутному капіталі за розрахунком позивача становить 825 958, 00 грн. що і стало причиною звернення із позовом до суду.
		Надаючи правову кваліфікацію суд виходить із наступного. 
		Статтею 148 Цивільного кодексу передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
		Відповідно до частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України  учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
		Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, пропорційної частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
		Згідно з частиною 3 статті 148 Цивільного кодексу України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
		Згідно з статті 54 Закону «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
		Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом уважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. 
		За змістом частини 1 статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне значення, виробляються чи використовуються в діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
		Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати ціні чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
		Відповідно до статті 22 Статуту, засновник не має права виходу із товариства на протязі одного року. Протягом наступного року не допускається одночасне відчуження майна та коштів відразу декількома засновниками. За наявності декількох бажаючих, встановлюється черговість, обернено пропорційна розміру частки, засновника першого задовольняється засновник з мінімальним розміром вкладу за зростанням. Інтервал між задоволенням подібного роду клопотання не повинен бути менше 6 місяців.
		Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального Кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		Як встановлено судом та з урахуванням вищевикладеного, для визначення вартості частки учасника ОСОБА_1 у вартості чистих активів товариства виходячи із його частки в Статутному капіталі, судом призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса. На вирішення якої поставлено наступне запитання: - якій сумі дорівнює частка учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" - ОСОБА_1 у вартості чистих активів товариства виходячи з його частки в Статутному капіталі, станом на 11 березня 2013 року?
		Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 8538 від 7.12.2015 року у справі №922/3535/15; - в матеріалах справи баланс товариство з обмеженою відповідальністю «Славія» станом на 11.03.2013 року відсутній. Складання балансу товариства станом на 11.03.2013 року не передбачено вимогами П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Тому, визначити суму, яка дорівнює частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» - ОСОБА_1 у вартості чистих активів, виходячи з його частки в статутному капіталі саме станом на 11 березня 2013 року не надається можливим.
		До матеріалів справи судом залучені фінансові звіти товариства з обмеженою відповідальністю  «Славія» станом на 31.03.2013 року, (т.1, а.с.87). Виходячи з того, що в період з 11.03.2013 року по 31.03.2013 року структура балансу не змінилась, згідно показників фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» отримала збитки у сумі 3 641,2 грн. Балансова вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» станом на 31.03.2013 року складає від'ємне значення 2 469,1 грн., тому частка ОСОБА_1 у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня (т. 2, а.с. 56-64).
		Як вбачається із висновку судово-економічної експертизи № 8538 від 7.12.2015 року у справі №922/3535/15 частка ОСОБА_1 у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня. 
		Одже, дані що встановлені вищезазначеною судовою експертизою, згідно роз'ясненню, викладеному у п.21 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики судової експертизи» є належним письмовим доказом у справі.
		Оскільки існування вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня, відповідне підтверджено матеріалами справи, висновком експерта та позивачем не спростовано. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині компенсації вартості майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі у розмірі 825 958,90 грн., у зв'язку із відсутністю грошового зобов'язання. 
		Також позивачем заявлено до стягнення 447 003,11 грн. інфляційних втрат, 30 277,62 грн. 3% річних за період з березня 2014 року по травень 2015 року, у зв'язку із невиконанням відповідачем в установлений законодавством строк грошових зобов'язань перед позивачем, щодо сплати вартості майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі.
		Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність прострочення грошового зобов'язання, у зв'язку із відсутністю частки позивача у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, щодо нарахованих позивачем 447 003,11 грн. інфляційних втрат, 30 277,62 грн. 3% річних.
		Щодо посилання відповідача у відзиві на щодо відчуження одним учасником товариства своєї частки іншому учаснику, судом не приймаються до уваги, як необґрунтовані та безпідставні.
		Відповідно до статей 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Згідно із статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
		За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
		Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, особа має право звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, а факт порушення відповідачем прав позивача не знаходить свого підтвердження матеріалами даної справи.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у разі відмові у позові покладається на позивача.
		Враховуючи викладене та керуючись статтею 148 Цивільний кодекс України, статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", статтями 1, 3, 4, 32, 33, 43, 44, 49, 79, 82-85,  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 11.01.2016 р.   
		 
		Суддя О.О. Ємельянова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...