Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 445/2323/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2016. Зареєстровано: 13.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2016.
Дата набрання законної сили: 25.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 445/2323/14                             Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.
		Провадження № 22-ц/783/5248/15                     Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: 27
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		25 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
		                                       головуючого - судді Монастирецького Д.І.,    
		                                       суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,
		                                       секретаря Юзефович Ю.І.,
		                                       з участю ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом Кредитної спілки «Галіція Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, -
		                                                           в с т а н о в и л а:
		27 жовтня 2014 року КС «Галіція Кредит» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором .
		Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 29433,96 грн. боргу за договором кредиту в користь кредитної спілки «Галіція Кредит» і 294 грн. судового збору в дохід держави.
		В задоволенні решти позову відмовлено.
		Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що позивач не повідомив його про своє місцезнаходження та про виключення Кредитної спілки з Державного реєстру фінансових установ. Також судом не враховано, що з 12 серпня 2010 року позивач не мав права займатися своєю діяльністю, зокрема видавати кредити, нараховувати відсотки за користування кредитами та інфляційні. Крім цього, ним було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач такі пропустив, однак судом першої інстанції цю заяву безпідставно не було взято до уваги. Зазначає також, що копії прибуткових касових ордерів оформлені з порушенням вимог Інструкції «Про касові операції в банках України», судом не зясовано ким і коли здійснювався перерахунок грошових коштів та не встановлено джерело походження зазначених касових ордерів. Просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 червня 2015 рокута ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
		Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
		Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.
		Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором. 
		Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. 
		Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. 
		Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
		За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. 
		Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.
		Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		З матеріалів справи вбачається наступне.
		24 жовтня 2008 року між Кредитною спілкою «Галіція Кредит» та ОСОБА_2укладено Кредитний договір № 351-08к ЛВ, відповідно до умов якого Кредитна спілка зобовязалася надати ОСОБА_2кредит у сумі 5 000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 0,1918% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 3).
		Згідно умов Кредитного договору, а саме п. 4, ОСОБА_2зобовязувався в строк з 18.10.2008 року по 18.10.2009 року щомісячними платежами сплати отриманий кредит та відсотки за користування кредитом. 
		Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджений копією видаткового касового ордеру від 24.10.2008 року (а.с. 4).
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.
		Частиною 4 ст. 8 вказаного Закону України передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.
		Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
		Частина 2 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачає, що здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.
		Пунктом 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послу (затверджених Розпорядженням № 146 від 02 грудня 2003 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг), ліцензуванню у кредитній спілці підлягає виключно діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів та по наданню фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій). Діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.
		За змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.
		Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду України, постановленому в ухвалі від 03 листопада 2010 року (справа № 6-1023св10).
		В той же час з матеріалів справи, а саме повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.09.2014 року за № 7728/15-12 вбачається, що КС «Галіція Кредит» була внесена до Державного реєстру фінансових установ (свідоцтво серії КС 852 від 29.12.2007) та отримала ліцензію на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів Кредитної спілки на депозитні рахунки АВ 301881 строком дії з 24.04.2008 року по 24.04.2011 року. На підставі розпорядження Держфінпослуг від 12.08.2010 року за № 636 інформацію про Кредитну спілку було виключено з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи. 26.08.2010 року розпорядженням Держфінпослуг було анульовано ліцензію на провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів Кредитної спілки на депозитні рахунки (а.с. 13-14).
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
		Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. 
		Згідно цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного судочинства.
		Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		В обґрунтування заявленого позову позивач подав розрахунок заборгованості за кредитним договором вказавши, що відповідачем в 2011 році проведено сплату в сумі 1000,00 грн. (а.с. 5, 20).
		Збільшивши позовні вимоги, позивач подав другий розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 67) вказавши, що відповідачем проведено оплату двічі - в 2011 році та 2012 році.
		Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами вказав, що не здійснював сплату коштів по отриманому кредиту взагалі, в тому числі і в касу кредитної спілки, у звязку з чим подав заяву про застосування позовної давності.
		Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів приходить до наступного.
		Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).
		Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
		Відповідно достатті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина першастатті 261 ЦК України).
		Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
		Згідно зістаттею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
		В підтвердження сплати відповідачем 2 000,00 грн. позивач під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції подав для огляду касову книгу та прошитий оригінал другого примірника аркуша касової книги (відривну частиною аркуша касової книги  «Звіт касира») за 30 листопада 2011 року разом з оригіналами трьох прибуткових касових ордерів на загальну суму 800,00 грн. та копію прибуткового касового ордеру на суму 1 000,00 грн. на імя ОСОБА_2 та, відповідно, копію видаткового касового ордеру на суму 1000,00 грн. на імя ОСОБА_3, за 31 грудня 2012 року подано прошитий оригінал другого примірника аркуша касової книги (відривну частиною аркуша касової книги  «Звіт касира») разом з копією прибуткового касового ордеру на суму 1 000,00 грн. на імя ОСОБА_2 та, відповідно, копію видаткового касового ордеру на суму 1000,00 грн. на імя ОСОБА_4.
		Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів позивачем представлено не було.
		Представник позивача під час розгляду справи заявила, що будь-які інші докази, щодо сплати позивачем 2 000,00 грн. відсутні.
		Згідно з п. 1.2. постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення) журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів.
		Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3.1 Положення).
		Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п. 3.3 Положення).
		Згідно п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
		Відповідно до п. 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 року № 637, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.
		Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.
		Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).
		Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги  «Вкладні аркуші касової книги», залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги  «Звіт кассира», є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.
		Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.
		Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.
		Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.
		З представленої позивачем та оглянутої в судовому засіданні касової книги вбачається, що така прошита і прошнурована лише 13 квітня 2013 року та скріплена відбитком печатки підприємства за підписом голови правління Кредитної спілки «Галіція Кредит», яка була призначена на посаду голови правління 13 квітня 2013 року (а.с. 8).
		Позивачем не надано оригінали прибуткового касового ордеру на суму 1000,00 грн. на імя ОСОБА_2 та, відповідно, видаткового касового ордеру на суму 1000,00 грн. на імя ОСОБА_3 за 30 листопада 2011 року, а також оригінали прибуткового касового ордеру на суму 1000,00 грн. на імя ОСОБА_2 та, відповідно, видаткового касового ордеру на суму 1000,00 грн. на імя ОСОБА_4 за 31 грудня 2012 року.
		Крім того, з копій видаткових касових ордерів на суму 1000,00 грн., які були видані на імя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачаються виправлення в датах даних видаткових ордерів, в той же час в графах «дата складання» та даті «одержав» кошти, як видаткового касового ордеру на імя ОСОБА_3 так і видаткового касового ордеру на імя ОСОБА_4, зазначено 28 жовтня 2010 року.
		З викладеного вбачається, що позивачем не доведено переривання перебігу позовної давності у звязку із сплатою відповідачем заборгованості за кредитним договором ні 30 листопада 2011 року, ні 31 грудня 2012 року.
		За таких обставин, колегія судів приходить до переконання, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо погашення боргу до 18 жовтня 2009 року, проте Кредитна спілка «Галіція Кредит» звернулась до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 21 жовтня 2014 року, тобто з пропуском установленногостаттею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити, стягнувши з позивача в користь відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України 245,00 грн. (двісті сорок пять гривень) понесених останнім судових витрат  за подання апеляційної скарги (а.с. 83).
		Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким в позові Кредитної спілки «Галіція Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту слід відмовити.
		Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 3, 4; 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		                                                             в и р і ш и л а:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
		В позові Кредитної спілки «Галіція Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту  відмовити.
		Стягнути з Кредитної спілки «Галіція Кредит в користь ОСОБА_2 245,00 грн. (двісті сорок пять гривень) понесених ним судових витрат.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. 
		Головуючий:                                                                                    Монастирецький Д.І.
		Судді:                                                                                                 Кабаль І.І.
		                                                                                                             ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...