Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/9783/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2015. Зареєстровано: 13.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2016.
Дата набрання законної сили: 10.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СЛОВЯНСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 243/9783/15-ц
		2/243/5134/2015
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		21  грудня      2015 року                                                     м. Словянськ 
		                              Словянський  міськрайонний суд Донецької області у складі:
		                    
		                    головуюча суддя                 Неженцева О.В.
		                    при секретарі                      Дзюба М.О.
		                                                  за участю  позивачки                        ОСОБА_1
		                                                  представників  відповідачів               ОСОБА_2
		                                                                                                               ОСОБА_3   
		                                                  прокурора                                            Бакуменко О.М.             
		                                              
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Словянську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4 безпеки України, ОСОБА_5 Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на боці відповідачів - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство фінансів України про відшкодування матеріальної шкоди,
		У С Т А Н О В И В :
		      28  вересня  2015 року на розгляд до суду надійшла позовна  заява ОСОБА_1В до  Держави України в особі Міністерства Юстиції України, Державної казначейської  служби України про відшкодування  матеріальної шкоди.
		              Згідно ухвали суду   від 27 листопада 2015 року на підставі положень статті 33 ЦПК України за клопотанням  позивачки було проведено заміну відповідачів на  ОСОБА_4 безпеки України, ОСОБА_5 Міністрів України, та відповідно до положень статті 35 ЦПК України для участі   у розгляді справи у  якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на боці відповідачів, було залучено Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, та Міністерство фінансів України.(а.с.76) 
		     Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і на їх обгрунтування  зазначила про те, що їй на праві власності з червня 2010 року  належить квартира АДРЕСА_1, жилою площею 23,6 кв.м. Її рідній сестрі-Гречуховій ОСОБА_6, яка за рішенням суду є недієздатною, на   праві власності з березня 2010 року належить квартира АДРЕСА_2, жилою площею 15,1 кв.м. Вона є  опікуном сестри, тому  має право представляти її інтереси. З 30 червня 2014 року  по 03 липня 2014 року  місто Словянськ знаходилося  під масовим обстрілом, про що сповіщалося телебаченням України. 01 липня 2014 року у  цих  двох квартирах, які  розташовані у одноповерховому будинку № 6, приблизно о 00 годині 40 хвилин  сталося загорання. Позивачка на  той час у квартирі не проживала, бо виїхала до  міста Києва на час проведення у місті  антитерористичної операції,  її сестра ОСОБА_7, як і друга сестра, опікуном якої вона також є  ОСОБА_8 Валентинівна-знаходилися у спеціалізованому інтернаті міста Словянська. Сусіди викликали  пожежників. Пожежу було ліквідовано 01 липня 2014 року  приблизно о 03  годні 45 хвилин. Внаслідок пожежі було ліквідовано повністю ці квартири і майно, яке перебувало у них. У квітні 2015 року  позивачка повернулася до міста Словянська і звернулася до  пожежно - рятувального загону міста Словянська і їй було видано акти від 06 квітня 2015 року, якими підтверджено факти  пожежі 01 липня 2014 року в обох квартирах та зазначено причину пожежі- внесення джерела  запалювання з поза, в результаті обстрілу з вогнепальної зброї в період проведення антитерористичної операції у місті Словянську. За зверненням  до  КП « ЖЕК № 7» їй були надані акти № 261 та №749 обстеження  цих квартир за наслідками пожежі 01 липня 2014 року, де зазначено про повне  зруйнування даху, частково зовнішніх стін, вікон, дверей, внутрішніх перегородок, та надані  фотокартки наслідків пожежі. За актами ці квартири віднесені до пошкоджень III категорії. На даний час  незнайомі особи розібрали стіни у квартирах, тому на їх місці лишився лише  фундамент. Згідно наказу №194 від 14.08.2015 р. Міністерства регіонального розвитку та будівництва України показники опосередкованої вартості  спорудження  житла за регіонами України ( розраховані станом на 01.07.2015 р.)  по Донецькій області складає 7810 грн. за 1кв.м. Вже у 2015 році  вона звернулася з заявами  до Словянського районного відділення міліції, з питання  пошкодження пожежею цих квартир, наслідки розгляду  яких  їй невідомі. На її письмові звернення до Словянської  міської ради, департаменту   житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації було отримано відповіді про  відсутність можливості їй допомогти, в той час як вона не має житла, речей і протягом кількох місяців вимушена проживати у гуртожитку учбового закладу, де їй виділено навіть не окрему кімнату, а  ліжко- місце.
		      Посилаючись на  положення Законів України « Про антитерористичну операцію», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», статтю 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», статті 41, 47 та 48  Конституції України, позивачка стверджувала, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на житло і жоден закон не звільняє державу від обовязку відшкодування  збитку внаслідок АТО. Крім того, положеннями статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою яка її завдала, тому на підставі  цієї норми та статті 1177 ЦК  України просила суд з  відповідачів-Служби безпеки України та ОСОБА_5 Міністрів України у солідарному  порядку стягнути на її користь завдану матеріальну шкоду у сумі 400 000 грн. ( по 200000 грн. за пошкодження  кожної квартири).
		      Представник відповідача ОСОБА_4 безпеки України ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги у судовому  засіданні не визнала, надала  суду письмові заперечення від 11 грудня 2015 року. ( а.с.99,100-104). Згідно  заперечень, представником відповідача зазначено про те, що позивачкою перед судом, як  це передбачено положеннями статей 10,60 ЦПК України, не доведено, що  цю матеріальну шкоду завдано саме внаслідок  дій ОСОБА_4 безпеки України та з її вини. Надані  позивачкою акти про пожежу не містять даних про протиправні дії саме ОСОБА_4 безпеки України, а містять застереження  про те, що винні особи або особа на момент складання  актів  про пожежу не встановлені. ОСОБА_4 безпеки України на  виконання  рішення Ради національної безпеки  і оборони України « Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 13 квітня 2014 року, введеного в дію Указом Президента України від 14  квітня 2014 року № 405/2014,  як  субєктом  боротьби з тероризмом, у межах визначеної законодавством компетенції, вживаються активні заходи з проведення  антитерористичної операції.
		          Незважаючи на те, що стаття 19 Закону України « Про боротьбу з тероризмом» містить положення про відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом за рахунок Державного бюджету України відповідно до закону, з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, проте на даний час законодавчо  не визначено порядок такого відшкодування шкоди, завданої  внаслідок терористичного акту. Водночас, з метою допомоги громадянам, які постраждали внаслідок здійснення  терористичної діяльності  на сході країни та відновлення інфраструктури зазначених регіонів, незважаючи на  відсутність у правовому полі порядку реалізації  статті 19 Закону України « Про боротьбу з тероризмом», Президентом України, Верховною Радою та Урядом України неодноразово підтверджувалася зобовязання держави щодо допомоги у відновленні  житла мешканців Донбасу, зруйнованого через агресію терористів, також наголошувалося  на необхідності якнайшвидшого відновлення інфраструктури Донбасу ( навіть не дивлячись на те, що вина держави у заподіянні таких збитків відсутня), про що свідчать прийняття та набрання чинності Закону України « Про тимчасові  заходи на період проведення АТО», постанови ОСОБА_5 Міністрів України: від 07.11.2014 р. № 595 « Про деякі питання  фінансування  бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Донецької та Луганської областей», від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО», від 30.01.2015 р. № 21 «Про Порядок надання гуманітарної та іншої допомоги населенню Донецької та Луганської областей», від 29.04.2015 р. № 250 «Про Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій і Луганській областях» тощо. Представник СБУ України вважає, що передбачений чинним законодавством України обов'язок СБ України стосовно виконання своїх повноважень, передбачених вимогами Закону «Про ОСОБА_4 безпеки України», Закону «Про боротьбу з тероризмом», не може слугувати правовою підставою для відшкодування позивачці шкоди цим відповідачем. Крім того, субєктами боротьби з тероризмом вживаються активні заходи з проведення АТО, яка здійснюється у чіткій відповідності до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та з дотриманням вимог законодавства України. Тобто, дії сил АТО є правомірними, на відміну від дій незаконних озброєних формувань, які є кримінально караними. Озброєння, яке використовується в районі проведення АТО військовослужбовцями та підрозділами Збройних Сил України, іншими утвореними відповідно до законів України військових формувань, за своїм походженням здебільшого ідентичне озброєнню, що використовується незаконними організованими озброєними формуваннями (так званої «ДНР» та «ЛНР»). Більшість зразків зброї та військової техніки, що використовуються сторонами конфлікту виготовлені за радянськими стандартами, за радянських часів, на одних і тих самих підприємствах. Таким чином, достовірно ідентифікувати приналежність снарядів до певного класу зброї, вбачається неможливим в умовах проведення АТО.
		                Позивачкою також не подано доказів, що підтверджують факт завдання шкоди безпосередньо за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є особою, яка завдала шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Нею не додано до позовної заяви доказів того, що  вона зверталася до правоохоронних органів із заявою щодо внесення  відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом пошкодження майна, яке належить їй на праві власності. У тексті позовної заяви зроблено посилання  на положення статті 1177 ЦК України у редакції Закону за станом до 09 червня 2013 року, в той час як  редакція цієї статті, яка є чинною на час спірних правовідносин,  передбачає відшкодування ( компенсацію) шкоди фізичній особі, яка потерпіла  від кримінального правопорушення, відповідно до закону, а шкода, завдана потерпілому внаслідок  кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених  законом.                     
		               Посилаючись на вищенаведене, просила у задоволенні вимог  відмовити у повному обсязі.
		      Представник  відповідача  ОСОБА_5 Міністрів України  ОСОБА_2, який діє на підставі довіреностей, у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав. ( а.с.89 зв., 90,91. 92-95) На обгрунтування заперечень, ним з посиланням на письмові  заперечення на позов  від 11 грудня 2015 року, було зазначено про те, що ОСОБА_5 Міністрів України відповідно  до повноважень, передбачених Законом України « Про ОСОБА_5 Міністрів України» від 27.02.2014 р. № 794-VII, не є належним відповідачем  по заявленим  позовним вимогам, бо до основних повноважень ОСОБА_5 Міністрів України не відноситься питання відшкодування шкоди, завданої у районі проведення  антитерористичної операції, у тому числі терористичним актом ( кримінальним правопорушенням), тому  належним відповідачем має бути заподіювач шкоди. Крім того, для застосування  відповідальності за положеннями статті 1166 ЦК України необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою та  збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно- правова відповідальність не настає, про що зазначив Верховний Суд України у  постанові від 22.01.2013 р.(справа № 5011-71/2684-2012).Між тим,  відносно КМУ   відсутні  абсолютно усі  елементи цивільного правопорушення.
		              Крім того, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» №638-ІV від 20.03.2003 року, з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом. Статтею 19 цього Закону передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.
		              Частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюється виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншими нормативно-правовими актами бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідно норми цього Кодексу. Виключно законом про державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
		             Органом, який видає закони в Україні є Верховна Рада України. Верховна Рада України не видавала законів щодо фінансування з коштів державного бюджету України відшкодування шкоди громадянам, потерпілим від злочинів у зоні АТО.
		              Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
		              Відповідно до пункту 6 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» конфісковані кошти та кошти від реалізації конфіскованого майна, які були привласнені корупційними методами, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2015 рік і спрямовуються на реалізацію заходів щодо підвищення обороноздатності і безпеки держави, а також на відновлення об'єктів Донецької та Луганської областей (п. 14 ст. 14 цього Закону).
		              При цьому Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства та Міністерству фінансів встановлені бюджетні призначення за бюджетними програмами «Відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкція) інфраструктури у Донецькій та Луганській областях» та «Видатки   на   реалізацію   заходів   щодо підвищення обороноздатності і безпеки держави, а також на відновлення об'єктів Донецької та Луганської областей, що розподіляються ОСОБА_5 Міністрів України» відповідно.
		              Законом України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом. На теперішній час закону або іншого нормативно - правового акту, який би регулював порядок відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, не прийнято. Розпорядженням ОСОБА_5 Міністрів України №1002-р від 16.10.2014 року затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей. Однак на теперішній час відсутній закон чи нормативний акт, який регулює такий порядок, не встановлено державний орган на який покладено обов'язок здійснювати таке відшкодування та механізм визначення розміру відшкодування.
		              Посилаючись на вищенаведене, просив суд у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_5 Міністрів України, ОСОБА_4 безпеки України матеріального збитку, завданого Україною у розмірі  400 000 гривень відмовити у повному обсязі.
		             Представник Міністерства  Регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України ( Мінрегіону України), незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибув. Суду подано 14  та 21 грудня 2015 року  письмові клопотання  про проведення розгляду справи по суті у відсутність представника та надані письмові   заперечення   на позов ОСОБА_9, яка діє на підставі  довіреності. У запереченнях зазначено про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Мінрегіону  передбачено Субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення 
		( будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури в Донецькій та Луганських областях(далі- Субвенція) із загальним обсягом фінансування 291,6 млн. гривень (Луганська область- 145,8 млн. гривень, Донецька- 145,8 млн. гривень) Порядок та умови надання Субвенції затверджені  постановою ОСОБА_5 Міністрів України від 29.04.2015 р. № 250( далі- Порядок). Відповідно до Порядку вона  спрямовується, в тому числі, на реалізацію таких проектів і заходів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що постраждали внаслідок проведення АТО і на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, а саме  реконструкція, капітальний ремонт, проектні та вишукувальні роботи-на обєктах житлового фонду  комунальної власності, що зазнали пошкодження внаслідок проведення антитерористичної операції. Перелік проектів і заходів, що фінансуватимуться за рахунок Субвенції, та зміни до них формуються Донецькою та Луганською обласними держадміністраціями які набули статусу військово- цивільних адміністрацій, за пропозиціями районних держадміністрацій, у тому числі тих, які  набули статусу  військово- цивільних адміністрацій, та виконавчих органів відповідних місцевих рад Донецької та Луганської областей, після чого подаються  на погодження Мінрегіону. Наразі Мінрегіон в повному обсязі погодив  переліки проектів і заходів, що фінансуються  за рахунок Субвенції у Донецькій  та Луганських областях, надіслані відповідними облдержадміністраціями. Станом на 07.12.2015 р. зазначена субвенція профінансована у повному обсязі- 291600,0 тис. грн. ( або 100% плану  січень- грудень поточного року), в тому числі по Донецькій області  145800,0 тис.грн.; по Луганській області  145800,0 тис.грн. За оперативною інформацією Донецької обласної військово- цивільної адміністрації, касові видатки  станом  на 07.12.2015 р. склали 84286,5 тис. грн.( 57,8 % від профінансованого обсягу). За рахунок Субвенції в Донецькій області реалізується 117 проектів. Донецькою обласною держадміністрацією, яка набула статусу військово- цивільної адміністрації, запропоновано  до фінансування у місті Словянську за рахунок Субвенції 8 обєктів  житлового  фонду із загальною кошторисною вартістю 13755,999 тис. гривень. З урахуванням наведеного, квартири, зазначені позивачкою, є приватною власністю та згідно з вимогами постанови ОСОБА_5 Міністрів України від 29.04.2015 р. №250 підстав  для відшкодування завданої  позивачу  шкоди не має. Крім того,  чинним законодавством не визначено порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину терористичним актом. Мінрегіоном ще влітку 2014 року  було розроблено проект постанови КМУ « Про затвердження Порядку  часткового відшкодування шкоди фізичним особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькі та Луганських областях», але з різних причин у минулому році відповідний проект повертався  з Секретаріату КМУ до Міністерства на доопрацювання та прийнятий не був. В черговий раз Мінрегіоном у січні 2015  року було подано на розгляд ОСОБА_5 Міністрів України проект постанови, який було розглянуто на засіданні Уряду 28.01.2015 р. та відхилено ( протокольне рішення КМУ від 28.01.2015 р. №8).
		     Крім того, Законом України від 06.10.2015 р. № 714-19 « Про внесення змін до пункту 24 розділу VI « Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України пропонується  тимчасово, до повернення населених пунктів під контроль державної влади, зарахувати до спеціального  фонду державного бюджету в порядку, визначеному ОСОБА_5 Міністрів України, залишки коштів місцевих бюджетів населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, що обліковуються станом на 01.09.2015 р. на рахунках в органах Казначейства України, дозволивши ОСОБА_5 Міністрів України відповідно до затвердженого ним порядку спрямувати такі кошти у вигляді субвенції з державного бюджету відповідним обласним бюджетам Донецької та Луганської областей на відновлення  обєктів соціальної і транспортної інфраструктури житлового  фонду та систем забезпечення життєдіяльності, включаючи їх утримання, на території Донецької та Луганської областей, а також на їх соціально- економічний розвиток. За інформацією Казначейства України станом  на 01.09.2015 р. кошти місцевих бюджетів населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, шо обліковуються на рахунках в органах Казначейства України, становлять у Донецькій області 2442,2 млн. грн., у Луганській області 949,5 млн. гривень. (а.с. 96-98).
		     Представник Міністерства Фінансів України, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового розгляду, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, (а.с. 85,118).Суду надані  письмові заперечення від 10 грудня 2015 року представника ОСОБА_10, згідно яких   з позовними вимогами  Міністерство не погодилося, зазначивши, що позивачкою не надано суду доказів того,  матеріальна шкода була  спричинена військовослужбовцями Збройних сил України. На даний час  Верховною Радою не прийнято закону, який би визначав механізм та порядок відшкодування  шкоди, завданої громадянам терористичним актом. Не визначено законодавчо і питання щодо механізму, умов та порядку відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, яка потерпіла від злочину, у порядку положень статті 1177 ЦК України, про що  відзначив   Вищий Спеціалізований суд України з розгляду  цивільних і кримінальних справ в ухвалі  від 15.06.2011 р. Крім того, в ухвалі Верховного Суду України від 29.10.2008 р. зазначено, що законодавством не встановлено порядку відшкодування зазначеної шкоди. Враховуючи те, що відповідно до статті 95 Конституції України будь-які видатки на загальносуспільні  потреби, їх розмір і цільове спрямування  визначаються виключно законом про Державний бюджет України, то передбачити в Державному бюджеті України бюджетні призначення  для відшкодування зазначеної шкоди можливо лише у разі законодавчого врегулювання вказаного питання. Позивачкою не було зазначено: ким саме їй було завдано матеріальну шкоду та з яких міркувань вона виходила визначаючи  розмір матеріальної шкоди у сумі 400000 грн., та  не було надано  жодних доказів, які б підтверджували зазначений нею розмір  позовних  вимог. Посилаючись на те, що позовні вимоги безпідставні, необгрунтовані, не підтверджені жодними  доказами, та не мають  правових підстав, представник    Міністерства фінансів України просила у задоволенні позовних вимог відмовити.( а.с.132-135).
		     Суд вважає можливим провести розгляд справи по суті у відсутність представників третіх осіб.
		       Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачів, думку прокурора, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог ( стаття 11 ЦПК України) установив наступне.
		     Згідно  свідоцтва  про  право  власності на житло, яке було 22 травня 2015 року  видано замість втраченого свідоцтва про право власності без № від 29.06.2010 року, ОСОБА_1 на праві  власності належить  квартира № 16, загальною площею 23,6 кв.м., жилою площею 13,4 кв.м., яка розташована у будинку № 6 по вулиці   Донській у місті Словянську. (а.с. 13,14,45,61-62).
		       Згідно  свідоцтва  про  право  власності на житло, яке було 22 травня 2015 року  видано замість втраченого свідоцтва про право власності без № від 30.03.2010 року, ОСОБА_7 на праві  власності належить  квартира № 9  загальною та житловою площею 15,1 кв.м., яка розташована у будинку № 6 по вулиці   Донській у місті Словянську. (а.с. 15,45,59-60). 
		Зазначені   дані  підтверджені  довідкою    комунального підприємства « Бюро технічної інвентаризації» м. Словянська та  витягами  з Державного реєстру  речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав  власності на нерухоме майно.
		На підставі рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2009 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана недієздатною, та позивачку ОСОБА_1  призначено її опікуном. Зазначене рішення суду набрало законної сили. ( а.с.20)
		Положеннями статей 67 та 72 ЦК України передбачено, що опікун зобовязаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобовязаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.      
		У відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 3 ЦПК України, кожна  особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом  своїх  порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		  Комісією за участю: головного інспектора  відділу державного нагляду(контроля) у  сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Словянського  районного управління головного управління Державної служби по надзвичайним ситуаціям України в Донецькій області майора служби цивільного захисту ОСОБА_11, начальника відділення попередження надзвичайних ситуацій 6-го державного пожежно - рятувального загону головного  управління Державної служби по надзвичайним ситуаціям України в Донецькій області капітана служби цивільного захисту ОСОБА_12 та ОСОБА_1, було 06 квітня 2015 року  складено   акт про пожежу, яка виникла 01 липня 2014 року орієнтовно о 00 годин 40 хвилин в квартирі багатоквартирного одноповерхового жилого  будинку ( барачного типу) за адресою: АДРЕСА_3, загальна  площа квартири 21 кв.м., власник  квартири ОСОБА_1. Пожежа  виникла у жилому будинку№ 6 по вулиці Донська  у місті Словянську. Точне  місце виникнення пожежі не встановлено. Осіб, які  вияви пожежу, не встановлено. Пожежа ліквідована 01 липня 2014  року о 03 годині 45  хвилин. Посадові особи інспекторського складу державної служби по надзвичайним ситуаціям не залучалися до огляду місця події у  якості спеціалістів  в області пожежної безпеки у  складі слідчо- оперативної групи Словянського РВ ГУМВС України в Донецькій області, но згідно заяви ОСОБА_1 яку було подано 06 квітня 2015 року, пожежею повністю знищено її квартиру з усім майном у ній. Пряма шкода від пожежі складає ( орієнтовно) 100000 грн. Причина  пожежі ( імовірна)- внесення джерела запалення з поза, в результаті обстрілу з вогнепальної зброї під час проведення  антитерористичної операції. Винні особи чи особа на час складання акту про пожежу не встановлені. ( а.с.9)
		Як вбачається із акту № 749, за наслідками обстеження квартири № 16, розташованої у будинку № 6 по вулиці Донській  у м. Словянську було встановлено, що житловий будинок № 6    повністю зруйнований, відсутній дах, частково зовнішні стіни, віконні та дверні блоки зруйновані, зовнішні перегородки відсутні. Категорія технічного стану  III- (третя). Зазначений акт затверджено протоколом засідання робочої  комісії №4 від  28 серпня  2014 року та протоколом засідання робочої комісії затверджено рішенням виконкому Словянської міської ради від 18 лютого  2015року № 99 ( а.с.8).
		  Комісією за участю: головного інспектора  відділу державного нагляду(контроля) у  сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Словянського  районного управління головного управління Державної служби по надзвичайним ситуаціям України в Донецькій області майора служби цивільного захисту ОСОБА_11, начальника відділення попередження надзвичайних ситуацій 6-го державного пожежно - рятувального загону головного  управління Державної служби по надзвичайним ситуаціям України в Донецькій області капітана служби цивільного захисту ОСОБА_12 та ОСОБА_1, було 06 квітня 2015 року  складено   акт про пожежу, яка виникла 01 липня 2014 року орієнтовно о 00 годин 40 хвилин в квартирі багатоквартирного одноповерхового жилого  будинку ( барачного типу) за адресою: АДРЕСА_4, загальна  площа квартири 15,1 кв.м., власник  квартири ОСОБА_7. Пожежа  виникла у жилому будинку№ 6 по вулиці Донська  у місті Словянську. Точне  місце виникнення пожежі не встановлено. Осіб, які  вияви пожежу, не встановлено. Пожежа ліквідована 01 липня 2014  року о 03 годині 45  хвилин. Посадові особи інспекторського складу державної служби по надзвичайним ситуаціям не залучалися до огляду місця події у  якості спеціалістів  в області пожежної безпеки у  складі слідчо- оперативної групи Словянського РВ ГУМВС України в Донецькій області, но згідно заяви ОСОБА_1 яку було подано 06 квітня 2015 року, пожежею повністю знищено квартиру з усім майном у ній. Пряма шкода від пожежі складає ( орієнтовно) 80000 грн. Причина  пожежі ( імовірна)- внесення джерела запалення з поза, в результаті обстрілу з вогнепальної зброї під час проведення  антитерористичної операції. Винні особи чи особа на час складання акту про пожежу не встановлені (а.с.10)
		Як вбачається із акту № 261, за наслідками обстеження квартири № 9, розташованої у будинку № 6 по вулиці Донській  у м. Словянську було встановлено, що житловий будинок № 6    повністю зруйнований, відсутній дах, частково зовнішні стіни, віконні та дверні блоки зруйновані, зовнішні перегородки відсутні. Категорія технічного стану  III- (третя). Зазначений акт затверджено протоколом засідання робочої  комісії №10 від  26  травня 2015 року та протоколом засідання робочої комісії затверджено рішенням виконкому Словянської міської ради від 17  червня 2015року № 321 ( а.с.7).
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У відповідності до ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
		Згідно до вимог ч.1 ст. 57 ЦПК України   доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		На обгрунтування позовних   вимог позивачка, серед інших  норм,  посилається на положення  статті 1166 ЦК України.
		У відповідності до ч.1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		З огляду на  наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача за умовами статті 1166 ЦК України  покладено обовязок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу: в деліктних зобовязаннях передбачена презумпція вини; якщо в процесу  розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для  висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Відповідно до  частин 2 та 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		     Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом- за положеннями статті 1166 ЦК України, покладається  на позивача обовязок  доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. 
		Крім того, як зазначається  у позовній заяві, правовою підставою відшкодування матеріальної шкоди відповідачами, є вимоги Закону України «Про боротьбу з тероризмом», а саме статті 19 Закону, якою передбачено відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом за рахунок Державного бюджету України відповідно до закону, з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Проте, на час вирішення справи по суті законодавчий акт, який визначав би порядок відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, відсутній.
		Розпорядженням ОСОБА_5 Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1002-р затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених ( зруйнованих) обєктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької  та Луганських областей.( а.с. 123-125)
		Крім того, постановою ОСОБА_5 Міністрів України від 29 квітня 2015 року  № 250 затверджено Порядок  та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій та Луганських областях, згідно  якого такі субвенції передбачені щодо  житлового фонду комунальної власності,  в той час як знищені  01 липня 2014 року внаслідок пожежі квартири № 9 та 16 належать на праві  приватної  власності. 
		Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		  Статтею один цього закону передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року№ 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		     Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому ОСОБА_5 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року№ 405/2014.
		     Лише  розпорядженням ОСОБА_5 Міністрів України № 1275-р  від 02 грудня 2015 року було затвердженоперелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до цього додатку в перелік зазначених населених пунктів включено і місто Словянськ.
		Загальновідомим фактом є проведення у  червні-липні 2014 року на території міста Словянська Донецької області  антитерористичної операції, тому зазначена обставина на підставі положень частини 2 ст. 61 ЦПК України не  потребує доказування.
		Позивачкою у судовому засіданні було зазначено про те, що їй невідомо: хто саме застосував  в період  проведення антитерористичної  операції у місті Словянську внесення до квартир № 9 та № 16, або в цілому до жилого дванадцятиквартирного будинку № 6 по вулиці Донській, джерела  запалювання, які стали причиною пожежі 01 липня 2014  року, внаслідок чого знищено було житло та майно у ньому. При визначенні розміру завданої матеріальної шкоди по 200000 грн. за кожну із квартир, вона   виходила довільно, бо вважає, що саме  така сума потрібна їй для  придбання двокімнатної та  однокімнатної квартир.
		Проаналізувавши  фактичні обставини по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що  позивачкою ОСОБА_1  не доведено перед судом  факт заподіяння 01 липня 2014 року їй шкоди саме відповідачами по справі- Службою безпеки України та ОСОБА_5  Міністрів України та не було нею  доказано розмір такої  шкоди ( розмір  шкоди від  пожежі у двох квартирах за  актами про пожежу від 06 квітня 2015 року визначено орієнтовно- 100000 грн. та 80000 грн., позовні  вимоги визначені  ОСОБА_1  довільно- по 200 000 грн. за кожну квартиру.) Надані ж  представниками відповідачів  докази щодо відсутності їх вини у завданні шкоди позивачу  приймаються до уваги судом, бо самою позивачкою  зроблено лише припущення щодо винності у пожежі військових Збройних Сил України, а доказування  не може грунтуватися на припущеннях згідно  частини 4 статті 60 ЦПК України.
		Відповідно до статті 58 Конституції України закони  та  інші  нормативно-правові  акти  не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. 
		  При розгляді  справи  суд застосовує  норми матеріального права, які діяли на час спірних правовідносин, а норми процесуального права застосовуються ті, які є чинними  на час розгляду справи ( частина 3 статті 2 ЦПК України).
		    Позивачкою як на підставу своїх вимог, зроблено також посилання на положення ст.1177 ЦК України, та зазначено, що шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо особа є неплатоспроможним.
		Між тим, згідно змін, внесених Законом України від 16 травня 2013 року№ 245-VII,  з 09 червня 2013 року  редакція  статті  1177 ЦК України є іншою і передбачає, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного  бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
		Зазначена редакція статті 1177 ЦК України мала місце і за станом на час виникнення спірних  правовідносин по справі, тому в саме такій редакції підлягає застосуванню судом при вирішенні цього спору.
		Згідно  інформації  від 17 грудня 2015 року  позивачка ОСОБА_1 зверталася 17 квітня 2015 року  до Словянського ВП Краматорського ВП ГУНП у Донецькій області з заявами про пошкодження квартир № 9 та № 16 у будинку № 6 по вулиці Донській у місті Словянську, які були зареєстровані  до ЖЄО Словянського ВП за № 5131 та № 5130 від 17.04.2015 р. Дані матеріали були приєднані  до ЄРДР № 12014050510002690 за ст. 194 ч.2 КК України. На теперішній  час особи, які вчинили злочин не встановлені  та досудове слідство триває. Згідно витягу з цього кримінального провадження « невстановлені особи в період часу з 30.06.2014 по 01.07.2014 року   в ході артилерійського обстрілу, загальнонебезпечним способом, пошкодили майно ОСОБА_13 за адресою м. Словянськ вул. Донська ,6/8, ОСОБА_1 за адресою м. Словянськ, вул.Донська 6-9, ОСОБА_1В з адресою м. Словянськ, вул. Донська 6-16, ОСОБА_14 за адресою м. Словянськ, вул. Донська 6-2 (ЖЄО № 8325 від 18.07.2014)» ( а.с.120,121)
		Відповідно до  інформації начальника слідчого відділу  Управління СБ України в Донецькій області від 16 грудня 2015 року, слідчим відділом Управління СБ України в Донецькій області відомості  до Єдиного реєстру  досудових розслідувань за фактом пошкодження ( знищення) 01 липня 2014 року квартир № 9 та № 16 у будинку № 6 по вулиці Донській у місті Словянську, не вносилися та досудове розслідування не здійснювалося.( а.с.119,122).
		Аналіз зазначеної норми статті 1177 ЦК України дає підстави зробити висновок про наявність кількох складових для застосування цієї норми. Такими складовими є наявність кримінального правопорушення, завдання шкоди, та те, що така шкода завдана саме внаслідок кримінального правопорушення. 
		  Встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, не дають підстави зробити висновок, що шкода завдана позивачці внаслідок зруйнування двох квартир, завдана саме внаслідок кримінального правопорушення, оскільки, як зазначила сама позивачка, ні досудовим слідством, ні судом не приймались процесуальні рішення по кримінальному провадженню розпочатому за її заявами за ст. 194 ч.2 КК України. 
		Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів майнової шкоди на підставі   положень ст. 1177 ЦК України, оскільки обовязкової умовою застосування цієї норми є наявність вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили. Зазначена правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду України від 01 вересня 2015 року по справі № 6-1268цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів. Таких процесуальних документів позивачка  суду не надала і на їх наявність не посилається.
		Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом №11 ( 994-536) «Захист власності» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		  Згідно ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків встановлюються виключно законом про Державний бюджет України.
		  Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII не передбачено бюджетних призначень на відшкодування шкоди, завданої громадянам внаслідок злочину, винна особа якого не встановлена або є неплатоспроможною.
		  Положення ст. 1177 ЦК України не формулюють норм прямої дії, як б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину. Умови та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину, мають визначатись спеціальним законом.
		  До прийняття такого закону про відшкодування державою шкоди відповідно до ст. 1177 ЦК України на підставі загальних правил здійснюватися не може.
		  На час вирішення спору по суті єдиним окремим законом про відшкодування шкоди, завданої злочином, за рахунок державного бюджету, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна тощо.
		   Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування  на її користь у солідарному порядку з  відповідачів матеріальної шкоди у сумі 400 000 грн. 
		   На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 3,10, 60, 88, 209, 210,212,213,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15,16, 1166, 1177 Цивільного кодексу України, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» №638-ІV від 20 березня 2003 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року, суд 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 безпеки України, ОСОБА_5 Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на боці відповідачів - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство фінансів України про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 400 000 грн відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду  Донецької області через Словянський міськрайонний  суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя:                                     О.В. Неженцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...