Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/11631/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 16.12.2015. Зареєстровано: 13.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2016.
Дата набрання законної сили: 08.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/11631/14-ц   Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/6030/15   Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22   08.12.2015 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		08 грудня 2015 року                                                                                                     м. Київ
		    Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого судді Яворського М.А., 
		суддів         Кашперської Т.Ц.,Фінагєєва В.О., 
		за участю секретаряНагорної Г.О.,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2015 року у справі за позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, визнання незаконним та скасування розпорядження, - 
		                                                      ВСТАНОВИЛА:   
		У листопаді 2014 року позивач прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 26 червня 2013 року №469 «Про передачу в довгострокову оренду водного обєкту ОСОБА_2 в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», визнати недійсним договір оренди водного обєкту загальнодержавного значення, укладений 26 червня 2013 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2
		Свої вимоги мотивував тим, що розпорядженням Києво - Святошинської районної державної адміністрації від 26.06.2013 року № 469 надано дозвіл на укладання з ОСОБА_2 договору довгострокової оренди водного обєкту в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району загальною площею 1,5457 га строком на 25 років для риборозведення. На підставі вказаного розпорядження 26.06.2013 року між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено договір оренди водного обєкта на зазначених умовах та акт прийому-передачі водного обєкта. Прокурор вважає, що розпорядження прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки Кабінетом Міністрів України Києво-Святошинській районній державній адміністрації повноваження щодо передачі спірного водного обєкта в оренду не надавались, а місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних обєктів загальнодержавного значення за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України. 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2015 року позов прокурора задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації від 26 червня 2013 року № 469 «Про передачу в довгострокову оренду водного обєкту ОСОБА_2 в межах Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району Київської області», визнано недійсним договір оренди водного обєкту загальнодержавного значення, укладений 26 червня 2013 року між Києво - Святошинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 та Києво-Святошинської РДА на користь держави судовий збір по 121грн. 80 коп. з кожного .
		Відповідач ОСОБА_2 не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		При апеляційному розгляді вказаної справи представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, мотивуючи тим що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.
		Прокурор прокуратури Київської області ОСОБА_4 заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила суд її відхилити, а рішення суду залишити без змін, як таке що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.  
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги тапозовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Однак рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
		Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що 26 червня 2013 року Києво - Святошинською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 469, якою відповідно до ст. 51 ВК України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вирішено надати в оренду терміном на 25 років ОСОБА_2 водний обєкт, площа водного дзеркала якого складає 1,5457 га для риборозведення в межах Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району, встановлено річну орендну плату за згодою сторін за користування водними ресурсами у розмірі 2000 грн в рік за 1,0 га, доручено першому заступнику голови адміністрації укласти з ОСОБА_2 договір оренди водного обєкту; ОСОБА_2 погодити договір оренди водного обєкту з державним органом водного господарства (Київводоресурси) та іншими державними органами у відповідності до вимог ст. 51 ВК України; до використання водного обєкту ОСОБА_2 приступити після підписання договору оренди, якого погодження та реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства України (а.с.7).
		В матеріалах справи наявний водогосподарський паспорт водойми, розроблений проектною групою Ірпінського міжрайонного управління водного господарства (а.с.11-20).
		26 червня 2013 року між Києво - Святошинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди водного обєкта загальнодержавного значення № 117, за умовами якого на підставі розпорядження виконувача обовязків голови Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 26 червня 2013 року та відповідно до п. 3 Прикінцевих положень, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст. 51 ВК України, постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 502 «Про затвердження порядку користування землями водного фонду» орендодавець надає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди водний обєкт в межах Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, площа водного дзеркала 1,5457 га, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілей. Термін дії договору становить 25 років. Договором визначені права та обовязки сторін, їх відповідальність, зміна умов договору і припинення його дії, особливі умови, реквізити сторін. Погоджено, що відносини, що виникають із цього договору і не врегульовані ним, регулюються чинним законодавством України (а.с.8-10).
		Договір оренди погоджено із Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області.
		26 червня 2013 року Києво - Святошинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 складено акт прийому-передачі водного обєкта за договором оренди водного обєкта загальнодержавного значення № 117 від 26 червня 2013 року, яким сторони підтвердили прийом-передачу водного обєкта (а.с.10).
		Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
		Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Задовольняючи позов прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення, суд першої інстанції виходив із того, що районній державній адміністрації повноваження щодо передачі спірного водного обєкта в оренду Кабінетом Міністрів України не надавались, а місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних обєктів загальнодержавного значення за умови розподілу таких повноважень Кабінетом Міністрів України, а тому є достатньо правових підстав для визнання незаконним та скасування вказаного розпорядження і як наслідок на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України визнання недійсним договору оренди водного обєкту загальнодержавного значення.
		Однак такий висновок суду на думку колегії суддів є помилковим.
		Спірний водний об'єкт, який знаходиться на території Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, що підтверджується листом управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 07 травня 2014 року № 354.
		Згідно із ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема, розпорядження водними обєктами загальнодержавного значення.
		Статтею 24 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено право Кабінету Міністрів України передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня.
		Передача водних обєктів (їх частин) загальнодержавного значення в оренду регулюється ст. 51 ВК України та п. 4 ст. 59 ЗК України, згідно якої орендодавцями водних обєктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
		Категорія водного обєкта визначається у відповідності із ст. 5 ВК України і наказом Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03 червня 1997 року, який був чинним на час прийняття спірного розпорядження.
		До водних обєктів загальнодержавного значення, відповідно до ст. 5 ВК України належать серед інших поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.
		З наведеного вбачається, що законом визначено вичерпний перелік обєктів загальнодержавного значення.
		Разом з тим, згідно із наказом Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03 червня 1997 року «Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водойм обєктів місцевого значення», затверджений Перелік річок та водойм, що віднесені до водойм обєктів місцевого значення. 
		Згідно даного Переліку водних обєктів місцевого значення у Київській області немає.
		 З водогосподарського паспорту водойму вбачається, що спірний водний обєкт ( став без назви площею дзеркала 1.5457 га., корисним обємом 7425 м3) розташований на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на лівій притоці р. Ірпінь, яка є безпосередньою притокою р. Дніпро. Річка Дніпро розташована на території більш як однієї області.
		 Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ВК України спірна водойма охоплюються поняттям притоки всіх порядків і належать до водних обєктів загальнодержавного значення.
		Отже, водний обєкт що є предметом спору у вказаній справі відноситься до обєктів загальнодержавного значення.
		Відповідно до ст. 51 ВК України у користування на умовах оренди водні обєкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Розподіл повноважень щодо передачі водних обєктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі укладення договору обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим такий договір погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
		При цьому колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо відсутності повноважень Києво - Святошинської районної державної адміністрації щодо передачі водного обєкта, оскільки відсутність розмежування повноважень між Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями на розпорядження обєктами загальнодержавного значення не заперечує наявності таких повноважень у обох вказаних у ст. 51 ВК України субєктів. 
		З урахуванням того, що за змістом ч. 5 ст. 51 ВК України місцеві державні адміністрації безпосередньо визначені орендодавцями водних обєктів загальнодержавного значення і при виданні спірних розпоряджень та укладенні спірних договорів районна державна адміністрація діяла з дотриманням вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації», посилання на відсутність у районної державної адміністрації повноважень передавати водні обєкти в оренду є безпідставними.
		У звязку із цим не можна погодитися з наведеним в обґрунтування апеляційної скарги твердженням, що повноваження з передачі в оренду водних обєктів загальнодержавного значення належать виключно Кабінету Міністрів України, а місцеві державні адміністрації можуть набути повноважень орендодавця тільки у випадку, коли такі права їм передані Урядом України. За змістом ст. 51 ВК України така конструкція повноважень дійсна тільки стосовно водних обєктів місцевого значення між обласними радами і органами виконавчої влади на місцях та іншими державними органами.
		Колегія суддів вирішуючи вказаний спір вважає, що Кабінет Міністрів України не визначив розподілу повноважень щодо передачі водних обєктів загальнодержавного значення, що передбачено ч. 6 ст. 51 ВК України.
		Стосовно справи цю обставину слід розуміти так, що Кабінет Міністрів України не встановив обмежень для місцевої державної адміністрації щодо передачі в оренду водних обєктів у с. Гореничі для задоволення місцевих соціально-економічних потреб. 
		Отже, місцева державна адміністрація була наділена законними повноваженнями для вирішення таких питань, оскільки вони не виключені з її компетенції.
		Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 3-744гс15 від 07 жовтня 2015 року, який відповідно до норм ст. 3607 ЦПК України є обовязковим при вирішенні вказаної категорії справ при застосуванні ст. 51 ВК України. 
		Крім того колегія суддів при вирішенні вказаного спору враховує що згідно ст. ст. 2, 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
		Так розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 338 «Про додаткові заходи щодо впорядкування використання водних обєктів загальнодержавного значення в Київській області» уповноважено райдержадміністрації здійснити заходи щодо впорядкування використання на умовах оренди водних обєктів загальнодержавного значення, розташованих на території Київської області (водні обєкти), провести інвентаризацію діючих договорів оренди водних обєктів (договори оренди), за якими фактично використовуються водні обєкти, для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України; у разі відсутності договорів оренди, забезпечити їх укладення, керуючись розясненнями управління водного господарства у м. Києві та Київській області «Про додаткові заходи щодо упорядкування використання водних обєктів загальнодержавного значення в Київській області» (додаток № 1 до даного розпорядження). (а.с. 79) 
		Відповідно до розяснень управління водного господарства у м. Києві та Київській області «Про додаткові заходи щодо упорядкування використання водних обєктів загальнодержавного значення в Київській області», які є додатком № 1 до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 338, орендодавцями водних обєктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, як визначено ст. 51 Водного кодексу України, виходячи з цього орендодавцями водних обєктів, незалежно від місця їх розташування (в межах населеного пункту або за його межами), є районні державні адміністрації.
		Вказане рішення Київської обласної державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 338 є чинним, ніким не оспорюване і не скасоване.
		Отже, Києво - Святошинська районна державна адміністрація при прийнятті оспорюваного розпорядження діяла в межах повноважень, передбачені законом підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження відсутні, відтак рішення суду першої інстанції в цій частині не ґрунтується на вимогах закону.
		Оцінюючи правильність висновків в частині визнання недійсним договору оренди від 26 червня 2013 року, колегія суддів враховує наступне.
		Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		При зверненні до суду із позовом прокурор вказував, що договір підлягає визнанню недійсним внаслідок незаконності розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації від 26 червня 2013 року, і суд, задовольняючи позов, виходив із тих же підстав.
		Разом із тим, оскільки колегією суддів встановлено протилежне, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 26 червня 2013 року, як похідні, також задоволенню не підлягають.
		Колегія суддів враховує, що будь-яких інших підстав недійсності договору оренди позивачем не заявлялося і такі підстави не були предметом розгляду суду першої інстанції.
		Виходячи із вищевикладеного, позов прокурора Києво - Святошинського району Київської області не знайшов підтвердження в судовому засіданні і задоволенню не підлягає.
		За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Тому, керуючись ст.ст. 14, 51 ВК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 212, 213, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		                         ВИРІШИЛА :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, визнання незаконним та скасування розпорядження відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
		Головуючий:                                                     М.А.Яворський                                           судді:                                                    Т.Ц.Кашперська
		                                             ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...