Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1131/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2016. Зареєстровано: 13.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2016.
Дата набрання законної сили: 29.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/1131/15                                  Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В. 
		Провадження № 22-ц/783/6103/15                      Доповідач в 2-й інстанції:  ОСОБА_1 О. Ф. 
		Категорія: 54 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		29 грудня 2015 року    колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
		                                   головуючого  Павлишина О.Ф.,
		                                   суддів  Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,       
		                                   з участю секретаря Бохонко Е.Р.,
		з участю: представника ОСОБА_2  ОСОБА_3, представника ФОП ОСОБА_4  ОСОБА_5, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького  районного суду м.Львова від 5 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов»язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,-
		                                                         ВСТАНОВИЛА:
		  Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено. 
		          Рішення  суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 14.05.2013 року на підставі заяви вона фактично була допущена до роботи, без належного оформлення трудової книжки та наказу, хоча їй були роз»яснені функціональні обов»язки, встановлено графік роботи та посадовий оклад. Посилається на те, що факт укладення трудових відносин підтверджується фотографіями з місця роботи, показами свідків, та, що факт виконання функцій тренера не заперечується самою відповідачкою. Вважає, що відсутність належно оформленого трудового договору не спростовує факт її перебування у трудових відносинах з відповідачкою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника  ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ФОП ОСОБА_4, її представника  ОСОБА_5 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
		Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 Судом першої інстанції встановлено такі обставини. 
		          ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом підприємницької діяльності ФОП є діяльність спортивних клубів, зокрема Фітнес центру «Спартак», та організація інших видів відпочинку та розваг.
		    Позивачка посилалася на те, що з 14.05.2013 року по 27.12.2014 року працювала на посаді тренера Фітнес центру «Спартак» та отримувала від відповідачки заробітну плату в розмірі 3000 грн., та була безпідставно звільнена. Зазначала, що після звільнення дізналася, що її прийняття на роботу належним чином оформлене не було, наказ не видавався, запис в трудову не вносився, обов»язкові платежі та страхові внески не нараховувалися та не сплачувалися. 
		    Відмовляючи в задоволенні позову про встановлення факту перебування в трудових відносинах, зобов»язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні докази перебування позивачки у трудових відносинах з відповідачкою.
		    Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
		    Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
		Відповідно до ст.29 КЗпП України до початку роботи заукладеним трудовим договоромвласник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
		     Тобто, у будь-якому випадку заборонено допускати працівника до роботи до того, як будуть виконані вимоги ст.29 КЗпП України.
		Відповідно до ч.1 ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 року в редакції наказу №320 від 14.10.2010 року реєстрація такого договору проводиться державною службою зайнятості. Зазначеною службою також засвідчуються записи про прийняття та звільнення з роботи найманих фізичними особами працівників (п.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України №110 від 17.08.1993 року з відповідними змінами та доповненнями).
		 Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 Доказами, в розумінні ст.57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		  Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		    Однак позивачкою не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення з письмовою заявою про укладення трудового договору, передачі трудової книжки, дійсного фактичного допущення роботодавцем позивачки до роботи, отримання систематично щомісячно оплати праці в розмірі 3000 грн., а відтак останньою не доведено факту перебування з відповідачкою у трудових відносинах.
		          Суд першої інстанції дав оцінку доказам позивачки по справі, та підставно не взяв їх до уваги, оскільки такі не стверджують факт обов'язкових умов трудового договору: умови про прийняття на роботу громадянина та місце роботи, умови про трудову функцію, яку виконуватиме працівник, де зазначається його посада, професія, спеціальність, кваліфікація, умови про час початку роботи (а при укладенні строкового трудового договору і про строк закінчення роботи), умови про розмір заробітної плати працівника. 
		          Щодо решти позовних вимог про зобов»язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, то такі є похідними від первісної позовної вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.
		  А відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		           Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду. 
		           Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України,колегія суддів,-
		 
		 УХВАЛИЛА: 
		           Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити. 
		         Рішення Галицького  районного суду м.Львова від 5 серпня 2015 року залишити без змін. 
		       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду. 
		Головуючий :                               Павлишин О.Ф.                                       
		Судді:                                           Мікуш Ю.Р.
		                              ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...