Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21454/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; інші (СК5: п.53).
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2016. Зареєстровано: 15.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 січня 2016 року Справа № 910/21454/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Куровського С.В.,розглянувши  касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн"на ухвалувід 07.10.2015 господарського суду міста Києва та постановувід 18.11.2015 Київського апеляційного господарського суду  у справі№ 910/21454/15 господарського суду міста Києваза заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро банкрутствоприватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", м. Київрозпорядник майна Дяченко Я.В., м. Київв судовому засіданні взяли участь представники:
		боржника розпорядник майнаКороль Д.В. - адвокат, ордер; Дяченко Я.В.
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2015                                    (суддя Чеберяк П.П.) за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі №910/21454/15 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство). 
		Суд першої інстанції виходив із наявності усіх визначених чинним законодавством підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за заявою органу доходів і зборів, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, та доказів вжиття ініціюючим кредитором заходів до отримання заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України - не виконаних банком боржника інкасових доручень для примусового стягнення коштів в дохід бюджету в рахунок погашення податкового боргу.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О., 
		Остапенко О.М.) вказану ухвалу залишено без змін із тих же підстав.
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника.
		Касаційна скарга мотивована порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 10, 11, 24 Закону про банкрутство, ст.ст. 87, 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 33, 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на не дотримання ініціюючим кредитором тримісячного строку для примусового погашення грошового зобов'язання, а також невжиття вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу поза межами виконавчого провадження у порядку, передбаченому податковим законодавством. 
		Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Згідно зі ст. 16 Закону про банкрутство завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами.
		Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство є встановлення факту неплатоспроможності боржника. Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство чітко встановлені ознаки неплатоспроможності боржника, а саме: а) грошові вимоги, які  повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після  встановленого для їх погашення строку.
		Зазначена стаття також встановлює критерії, що підтверджують безспірний характер вимог кредитора, а саме: безспірними є грошові вимоги, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. 
		Одночасно частиною 7 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку. 
		Враховуючи, що стягнення з рахунків боржника - юридичної особи коштів у рахунок погашення податкового боргу здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження",  доказами безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів є рішення суду про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету в рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів щодо отримання заборгованості за процедурою, передбаченою Податковим кодексом України. 
		Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №920/629/14, яка відповідно до ст. 11128 ГПК України повинна враховуватись усіма судами загальної юрисдикції.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, на підтвердження безспірності своїх грошових вимог до боржника надав копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 у справі № 826/19201/14 про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість на суму 82 531 892,60 грн., яка набрала законної сили, та копії повернутих банком боржника без виконання інкасових доручень від 29.12.2014 (14 примірників) та від 10.06.2015 (12 примірників).
		Спеціальний порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст.ст. 95-99 ПК України. 
		Так, пунктом 95.1  ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. 
		Згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. 
		Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
		Відповідно до п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно п. 95.22. ст. 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.
		Отже, спеціальним податковим законодавством, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення дебіторської заборгованості платника податків. При цьому передбачений законодавством широкий арсенал відповідних заходів надає органу доходів і зборів, наряду з заставними кредиторами, пріоритет в отриманні задоволення своїх грошових вимог перед іншими кредиторами боржника. 
		У зв'язку з чим тільки вжиття всіх вищенаведених заходів у сукупності, якщо вони не призвели до погашення податкового боргу, може бути передумовою для ініціювання органом доходів і зборів справи про банкрутство боржника на загальних підставах. 
		Проте, дійшовши висновку про наявність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій обмежились виключно посиланням на вжиття ініціюючим кредитором заходів щодо погашення податкового боргу шляхом примусового стягнення коштів з рахунків боржника в банках, не з'ясувавши обставин вжиття органом доходів і зборів інших зазначених вище та передбачених ПК України заходів щодо погашення податкового боргу платника податків.
		Зокрема, судами не перевірено наявності відомостей щодо, зокрема, оформлення податкової застави у порядку ст. 89 ПК України та вжиття ініціюючим кредитором заходів щодо примусової реалізації майна боржника, яке перебуває у податковій заставі; доказів звернення ініціюючого кредитора до суду з позовом про стягнення з боржника сум дебіторської заборгованості у рахунок погашення податкового боргу.  
		Крім того, суди не дослідили питання відповідності наданих ініціюючим кредитором інкасових доручень вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, а також не з'ясували фактичну кількість відкритих банківських рахунків боржника та не перевірили, чи на всі рахунки боржника направлені відповідні інкасові доручення. 
		Вищезазначене свідчить про неповноту судового дослідження всіх істотних обставин справи. Таким чином, суди припустились порушення норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.
		У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті вимог. 
		За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.
		При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином з'ясувати наявність правових підстав для порушення справи про банкрутство за заявою органу доходів і зборів та розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.
		З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  ст.ст. Податкового кодексу України, ст. ст. 47, 43, 1115 - 1117, 1119 - 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" задовольнити частково.
		2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду  від 18.11.2015 у справі №910/21454/15 скасувати.
		3.          Справу №910/21454/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.
		 
		 
		Головуючий                                                                                Б.М. Поляков
		Судді                                                                                           О.Є. Короткевич С.В. Куровський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...