Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/1055/15-г/7 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2016. Зареєстровано: 15.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2016.
Дата набрання законної сили: 29.03.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"16" грудня 2015 р.Справа № 921/1055/15-г/7
		Господарський суд Тернопільської області
		у складі   судді Стадник М.С.             
		розглянув матеріали справи
		за позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської обласної ради, бульв. Т.Шевченка,21, м.Тернопіль, 46000
		до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар", вул. 15 Квітня,15а, м. Тернопіль,46000
		про стягнення 377 378,29 грн. плати за фактичне користування та 13 690,00 грн. штрафу
		 
		за участю представників сторін :
		позивача: ОСОБА_1, довіреність №266/9-у від 14.02.2013р.
		відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 23.11.2015р.
		 
		Суть справи:
		Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської обласної ради звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар" 377 378,29 грн. плати за фактичне користування приміщенням площею 329,2 кв.м. по вул. 15 Квітня,15-а  та 13 690,00 грн. штрафу.
		Учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.
		Ухвалою суду від 19.10.2015р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.11.2015 року та витребувано у сторін : позивача: обґрунтувати правомірність стягнення санкцій за заявлений період з врахуванням рішення господарського суду Тернопільської області у справі №7/51/5022-936/2011, докази звернення до відповідача про припинення договору оренди 50,01% комунального майна  від загальної площі 326,38 кв.м, докази на підтвердження,яке приміщення мав повернути орендар, докази надсилання листа №1305/9-у від 29.12.2011р. та листа №514/9-у від 14.05.2015р. відповідачу (повідомлення про вручення) ; відповідача: відзив на позов, витяг з ЄДРПОУ, докази одержання листів від 29.12.2011р. та 14.05.2015р.
		Відповідач витребувані ухвалою суду від 19.10.2015р. матеріали не надав, участі повноважного представника в судовому засіданні 03.11.2015р. не забезпечив Докази одержання даної ухвали стороною станом на день судового засідання на адресу суду від поштового відділення не повернулося.
		Ухвалою суду від 03.11.2015р., розгляд справи відкладено на 24.11.2015р. та зобовязано відповідача надати суду : відзив на позов, витяг з ЄДРПОУ, докази одержання листів від 29.12.2011р. та 14.05.2015р.
		В судовому засіданні 24.11.2015р. , оголошувались перерви до 04.12.2015р., та 04.12.2015р. до  11.12.2015р., та 11.12.2015р. до 16.12.2015р. для надання можливості сторонам подати витребувані  матеріали та додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
		Представник позивача вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити. При цьому , звертає увагу суду на те , що: управління скористалось своїм правом та листом №1305/9-у від 29.12.2011р., на дату закінчення строку договору оренди, повідомило орендаря ,що для продовження  договору оренди йому необхідно провести оплату за виготовлення нового звіту про оцінку орендованого приміщення та надати довідки про відсутність заборгованості по комунальних послугах, та попередило Орендаря ,що у разі невиконання ним зазначених вимог ,управління не дає згоди на  продовження дії договору на новий термін та просить повернути у 10-денний термін орендоване майно;   мала місце зміна істотних умов договору оренди (нова площа, враховуючи рішення господарського суду від 20.09.2011р. у справі №7/51/5022-936/2011 ), а тому договір оренди №12039 не міг бути продовжений автоматично на тих самих умовах та припинив свою дію 31.12.2011р. ; позивачем на адресу відповідача направлявся лист №514/9-у від 14.05.2015р. з вимогою оплатити заборгованість, штраф та повернути майно комунальної власності, проте зобовязання не були виконані, що стало підставою звернення до суду; спір неможливо врегулювати через відсутність змін до договору оренди в частині 50.01 % комунального майна від загальної площі 326,38 кв.м, оскільки такий договір сторонами не укладався, зміни у договір оренди №12039 від 01.12.1999р. щодо площі, також, не вносилися; станом на даний час відповідач майно не повернув ,та чинить перешкоди в користуванні майном управління, підтвердженням чого є повідомлення від 06.11.2015р. №2433/9-у ,від17.11.2015р. №1124/9-у  направлені відповідачу щодо доступу до приміщень з ціллю огляду та з'ясування можливості поділу нежитлового приміщення по вул.15Квітня ,15-А м.Тернопіль ,та акти складені про ненадання доступу до приміщень від 12.11.2015р. та від 24.11.2015р.; правомірність заявлених позовних вимог ґрунтуються на нормах  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (ч.1ст.27 Закону),ст.785 ЦК України , а також п.п.2.3,2.4,9.5 договору оренди.
		Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, з підстав наведених у   відзиві на позовну заяву від 14.12.2015р.  Зокрема, звертає увагу суду на те, що: відповідно до рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2011р. у справі №7/51/5022-936/2011 відповідача визнано співвласником приміщення по вул.15 Квітня, 15-А, м.Тернопіль, загальною площею 326,38 кв.м, в частині зроблених відповідачем покращень на суму 212 540,76грн, що становить 49,99% від вартості новоствореного майна за період 1998-2003роки, а тому відповідно з жовтня 2011 року відповідач не орендував цілісний майновий комплекс; вважає,що позивач обрав не вірний спосіб захисту,так як правовідносини між сторонами регулюються іншими нормами законодавства  ніж застосовує позивач,а саме нормами про спільну діяльність (ст.358 ЦК України); заперечує проти одержання листів ,які направляв позивач простою кореспонденцією (за поясненнями представника позивача) у 2011році та травні 2015р. та просить не приймати до уваги доводи щодо того ,що відповідач чинить перешкоди у користуванні спільним майном,так як такі доводи не підтверджені доказами. Крім того,просить врахувати, що застосовуючи норми законодавства, які регулюють орендні відносини, позивач  пропустив строк позовної давності на стягнення штрафних санкцій. Просить в позові  відмовити.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановлено:
		-  рішенням господарського суду  від 20.09.2011р. у справі № 7/51/5022-936/2011,яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011р., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар"  до відповідача: Тернопільської міської ради  визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсар" співвласником орендованого  ним по договору оренди №12039 від  02.12.1996р. приміщення по вул. 15 Квітня, 15-А, м. Тернопіль, площею 326,38 м.кв., в частині зроблених товариством покращень на суму 212540,76 грн., що становить 49,99% від вартості новоствореного майна за період 1998-2003 років. Рішення суду набрало законної сили 21.12.2011р. 
		Відповідно до ст.35 ГПК України ,обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Так, рішенням господарського суду  від 20.09.2011р. у справі № 7/51/5022-936/2011 встановлено, що: -  договір оренди №12039 нежитлових приміщень площею 329,2 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15-а, експертною вартістю майна 183545 грн. укладений 02.12.1996р. між Фондом комунального майна міста Тернополя, в особі заступника голови міської ради з фінансово економічних питань голови фонду майна ОСОБА_3, яка діяла на підставі "Положення про фонд комунального майна" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю 'Корсар" в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту (далі - Орендар) продовжив свою дію на тих самих умовах і є чинним до 31.12.2011р.;  - ТОВ"Корсар" зроблено невід"ємних поліпшень орендованих приміщень по вул.15 Квітня,15-А більше ніж на 25%, що стало підставою для визнання за ним права на спільну власність орендованого приміщення.
		Встановлені рішенням суду вищезазначені обставини не потребують доказування у даній справі.
		Отже, з дня набрання рішенням господарського суду законної сили,а саме з 21.12.2011року, нежитлове приміщення площею 329,2 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 15-а належить міській раді та товариству на  праві спільної власності,і їхні правовідносини щодо користування спільною власністю регулюються нормами Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч.1ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Рішенням суду визначено частки  сторін у спільній власності:міська рада-50,1%,а товариство -49,99%, отже сторони володіють  майном на правах спільної часткової власності. 
		Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в ч. 4 ст. 41 Конституції України,згідно якої  ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Відповідно до статті 316 ЦК України - право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом  ( ст.ст. 317,321 ЦК України).
		Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу у спосіб встановлений ч.2ст. 16 ЦК України,ч.2ст.20 Господарського кодексу України або іншим  способом,що  встановлений договором або законом . 
		Так, відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. У разі недосягнення згоди між співвласниками у праві спільної часткової власності про порядок володіння і користування спільним майном співвласник має право звернутися до суду з позовом про надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а якщо це неможливо  вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. 
		Частиною 1 ст. 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
		1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;2) річ є неподільною;3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.
		Отже, даними нормами Закону визначено способи захисту майнового права співвласника майна ,що відповідає ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України.
		Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача  377378,29грн. неустойки за період з 01.01.2012р. по  30.09.2015р., передбаченої ч.2 ст.785ЦК України , згідно якої у разі якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення та сплати 13690,00грн. штрафу згідно п.2.4 договору оренди за затримку повернення орендованого майна в розмірі 10.00грн. за кожен день прострочення за період з 01.01.2012р. по 30.09.2015р.
		Згідно ст. 32 -34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору,при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  
		Матеріалами справи встановлено, що позивачем позов заявлено безпідставно,оскільки договір оренди припинив свою дію 21.12.2011року,з моменту набранням рішення у справі № 7/51/5022-936/2011законної сили,яке є правовстановлюючим документом щодо права спільної часткової власності на майно площею 326,38 м.кв.,як цілісного обєкта,а тому у відповідача не було підстав для його повернення на умовах оренди,а у позивача підстав вимагати його повернення на умовах договору оренди  та стягувати штрафні санкції ,так як змінилася правова природа предмету оренди.
		Відсутність у позивача правових підстав на вимогу до ТОВ"Корсар" про повернення на умовах договору оренди нежитлового приміщення по вул. 15 Квітня,15-А, загальною площею 326,38 кв. м.,  встановлено  рішенням господарського суду від  28.10.2011р.у справі  №10/139-3297(12(207-3981), яким відмовлено у  позові Управління обліку та контролю за використанням комунального майна  Тернопільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Корсар" щодо зобовязання ТОВ Корсар звільнити нежитлове приміщення комунальної власності по вул. 15 Квітня,15а, м. Тернопіль, площею 329,20 кв. м. та передати по акту передачі Управлінню комунальної власності.
		Підставою відмови в позові стало те,що  Товариство з обмеженою відповідальністю " Корсар " є співвласником приміщення по вул. 15 Квітня,15-А, загальною площею 326,38 кв. м. на суму 212 540,76 грн., що становить 49,99% від вартості новоствореного майна  ,а тому, на підстав статті 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Рішення суду набрало законної сили та встановлені ним обставини не потребують доказування у даній справі згідно ст.35ГПК України.  
		Суд не приймає до уваги доводи позивача,так як такі є суперечливими ,оскільки при вимозі стягнути неустойку  за неповернення  орендованого майна, ним  визнається ,що приміщення по вул. 15 Квітня,15-А, загальною площею 326,38 кв. є спільною частковою власністю сторін,що сторонами не погоджувалися умови користування майном протягом періоду з 21.12.2011р. по даний час, що  сторони не проводили поділ (виділ частки) майна, що є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками,та  не підтверджує  доказами  ,яке саме приміщення  та якою площею мав повернути відповідач позивачу,та яким нормативним актом користувався при визначені суми позову щодо неустойки .
		Не приймаються судом до уваги і посилання позивача на ухвалу суду від 01.02.2012р. у справі №7/51/5022-936/2011,оскільки такою  розяснювалося  рішення суду від 20.09.2011р. та не стосувалося умов використання предмету оренди після встановлення спільної часткової власності ,оскільки  таке право належить співвласникам майна.
		Не приймаються судом до уваги посилання позивача про направлення повідомлень відповідачу у грудні 2011року та травні 2015року, оскільки не подано доказів їх направлення, та не подано доказів своєчасного отримання відповідачем повідомлень від 06.11.2015р. про доступ до приміщень 12.11.2015р. (направлене 09.11.2015р.) та повідомлення від 17.11.2015р. про доступ до приміщення 24.11.2015р. (направлене 17.11.2015р.), а тому не можна стверджувати про умисне ухилення відповідача від узгодження умов користування майном спільної власності. 
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82, 84 ГПК України, Господарський суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.В позові відмовити.
		 
		На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
		 
		Повне рішення складено "04" січня 2016р.
		 
		 
		 
		СуддяМ.С. Стадник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...