Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/11658/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2016. Зареєстровано: 15.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 243/11658/15-ц
		Номер провадження 2/243/151/2016
		РІШЕННЯ
		ІменемУкраїни
		12 січня 2016 року Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:
		головуючого - судді Носовської Л.О.
		при секретареві - Врублевській К.В.
		за участі позивача ОСОБА_1
		представника відповідача ОСОБА_2
		прокурора Швець В.А. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріального збитку, - 
		       ВСТАНОВИВ:
		     07 грудня 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріального збитку. Вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири №3 розташованої в будинку №2 по вул. Нарвській в місті Словянську Донецької області, площею 45,8 квм. З 12.04.2014 року по 05.07.2014 року на території м. Словянська під час АТО проводились диверсійні дії та обстріли житлових районів міста. На цей період вона виїздила з Словянська до селища Райгородок. ЇЇ житло за вказаною адресою було знищено 07.06.2014 року під час масового обстрілу міста. З цього приводу вона звернулась до Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області та 23.07.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про досудове розслідування кримінального провадження за ознаками ст.194 ч.2 КК України. Досудовим розслідуванням винну особу не встановлено, тому вважає, що з підстав передбачених ст. 1177 ЦК України, шкода завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо особа є неплатоспроможною. В результаті обстеження встановлено , що житло відновленню не підлягає. Просила стягнути 387000 грн , виходячи з 7810 грн за 1 квм , з Держави Україна в особі КМУ за рахунок Державного бюджету України у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної її житлу внаслідок проведення АТО.
		     В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.
		     Представник відповідача, Кабінету Міністрів України , ОСОБА_2, заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що Кабінет Міністрів України не є належним відповідачем, оскільки до його компетенції не віднесено питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок антитерористичної операції. Належним відповідачем стосовно вимоги про відшкодування майнової шкоди має бути заподіювач шкоди. Обовязковою умовою застосування статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набули законної сили. На теперішній час відсутній закон чи нормативний акт, який регулює порядок відшкодування шкоди, спричиненої проведенням АТО, не встановлено державний орган, на який покладено обовязок здійснювати таке відшкодування та механізм визначення розміру відшкодування.
		     Представник відповідача, Державної казначейської служби України, ОСОБА_3, просив справу розглянути без його участі, надав заперечення, в яких зазначив, що Бюджетним кодексом затверджено принцип цільового використання коштів  бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Державним бюджетом України не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом. Отже, Казначейство не має правових підстав здійснювати відшкодування зазначеної шкоди. В матеріалах справи відсутні докази того, що руйнування спричинені саме проведенням АТО у зазначеному позивачем районі і ким були завдані зазначені руйнування, необґрунтований розмір шкоди та як саме обчислював позивач зазначену ним суму. Тому у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди, оскільки відсутні докази завданої шкоди. 
		     Прокурор Словянської місцевої прокуратури, ОСОБА_4, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		     Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.
		В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.11.1995 року ОСОБА_1 належить на праві власності квартира №3, розташована в будинку №2 по вул. Нарвській в місті Словянську Донецької області.
		Відповідно до акту обстеження об,єкта - квартири АДРЕСА_1 від 12.09.2014 року пошкодженого під час проведення антитерористичної операції, який затверджено протоколом засідання робочої комісії №6 від 17.09.2014 року, комісією встановлено, що частково пошкоджено внутрішні та зовнішні несучі стіни; повністю зруйновано перегородки, перекриття над другим поверхом, віконні блоки та блоки вхідних і міжкімнатних дверей, інженерні комунікації, повністю пошкоджено інженерні комунікації на обєкті. До подальшої експлуатації об,єкт непридатний, третя категорія технічного стану. 
		ОСОБА_1 зверталась до Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області 16.07.2014 року за фактом пошкодження квартири АДРЕСА_2. Дана заява зареєстрована та внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12014050510002247 від 23.07.2014 року за ознаками ч.2 ст. 194 КК України.
		Комісією за участю: головного інспектора  відділу державного нагляду(контроля) у  сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Словянського  районного управління головного управління Державної служби по надзвичайним ситуаціям України в Донецькій області майора служби цивільного захисту ОСОБА_5, Полосенко ВО,, ОСОБА_6 , було 29 жовтня 2015 року  складено   акт про пожежу, яка виникла 06 червня 2014 року , час не встановлено, в квартирі багатоквартирного  жилого  будинку за адресою: АДРЕСА_3, власник  квартири - ОСОБА_6 Пожежа , яка виявлена 10.07.2014 року , виникла у квартирі. Пожежні підрозділи не приймали участь у ліквідації пожежі , у звязку з обстрілом з вогнепальної зброї та відсутністю телефонного звязку лінії 101 в період проведення активної фази АТО. З заяви ОСОБА_6 від 29.10.2014р. встановлено, що 06.06.2014р. внаслідок артилерійського обстрілу, який проводився в період проведення антитерористичної операції,виникла пожежа в її квартирі за адресою: АДРЕСА_4. В результаті пожежі повністю знищені житловий будинок з квартирою та всім майном, яке в ній знаходилось. Спеціалісти в області пожарної безпеки не притягалися для участі в огляді місця події. Пряма шкода від пожежі складає (орієнтовно) 250000 грн. Причина пожежі (установлена) - внесення джерела запалення з-поза, в результаті артилерійського обстрілу під час проведення антитерористичної операції. Винні особи чи особа на час складання акту про пожежу не встановлені. 
		Звертаючись із зазначеним позовом ОСОБА_1, як на підставу своїх вимог посилається на положення ст.1177 ЦК України, зазначивши, що оскільки за фактом пошкодження її майна під час проведення АТО, було порушено кримінальне провадження, однак до теперішнього часу винної особи не встановлено, то шкода завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою.
		Встановивши виниклі правовідносини та обставини справи, суд приходить до переконання, що з доводами позивача не можна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
		Відповідно до ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		Статтею один цього закону передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року№ 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року№ 405/2014.
		Постановою КМУ №1053 від 30.10.2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до цього додатку в перелік зазначених населених пунктів включено і м. Словянськ. Однак Розпорядженням КМУ №1079 від 05.11.2014 року дія наведеної вище Постанови КМУ була зупинена.
		Лише  розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р  від 02 грудня 2015 року було затвердженоперелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до цього додатку в перелік зазначених населених пунктів включено і місто Словянськ.
		Загальновідомим фактом є проведення у  травні-липні 2014 року на території міста Словянська Донецької області  антитерористичної операції, тому зазначена обставина на підставі положень частини 2 ст. 61 ЦПК України не  потребує доказування.
		Позивачкою у судовому засіданні було зазначено про те, що їй невідомо: хто саме застосував  в період  проведення антитерористичної  операції у місті Словянську внесення до квартир № 2 та в цілому до жилого  будинку №2 по вулиці Нарвській, де на першому поверсі знаходиться дитячий садочок , джерела  запалювання, які стали причиною пожежі 7 червня 2014  року, внаслідок чого знищено було житло та майно у ньому.
		При визначенні розміру завданої матеріальної шкоди 387000 грн, позивач виходила  з показника опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України , який по Донецькій області складає 7180 грн за 1 квм станом на 01.07.2015 року.
		Проаналізувавши  фактичні обставини по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що  позивачкою ОСОБА_6  не доведено перед судом  факт заподіяння 07 червня 2014 року їй шкоди в розмірі 387000 грн саме відповідачами по справі- Кабінетом  Міністрів України та Державної казначейськю службою України.
		Враховуючи наведене та визначені позивачем, в межах заявлених вимог, правові підстави для відшкодування шкоди, не ґрунтуються на законі.
		Стаття 1177 ЦК України відповідно до ЗУ №245-VII від 16.05.2013року, набула змін і її викладено в наступній редакції - шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
		Аналіз зазначеної норми дає підстави зробити висновок про наявність кількох складових для застосування цієї норми. Такими складовими є наявність кримінального правопорушення, завдання шкоди, та те, що така шкода завдана саме внаслідок кримінального правопорушення. 
		Встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, не дають підстави зробити висновок, що шкода завдана позивачці внаслідок зруйнування її житлового будинку, завдана саме внаслідок кримінального правопорушення, оскільки ні досудовим слідством ні судом не приймались процесуальні рішення стосовно цього, як зазначила сама позивачка, відносно кримінального провадження розпочатого за заявою ОСОБА_1 за ст. 194 ч.2 КК України. 
		На сьогодні єдиним окремим законом про відшкодування шкоди, завданої злочином, за рахунок державного бюджету, є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", яким передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна тощо.
		Тобто наведених позивачем підстав для задоволення вимог судом не встановлено.
		             Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003року, з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом. 
		     Статтею 19 цього Закону передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом. 
		На теперішній час закону, який би регулював порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, не прийнято. 
		Розпорядженням КМУ №1002-р від 16.10.2014 року затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) обєктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей. Однак на теперішній час відсутній закон чи нормативний акт, який регулює такий порядок, не встановлено державний орган на який покладено обовязок здійснювати таке відшкодування та механізм визначення розміру відшкодування.
		На обгрунтування позовних   вимог позивачка, серед інших  норм,  посилається на положення  статті 1166 ЦК України.
		У відповідності до ч.1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		З огляду на  наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача за умовами статті 1166 ЦК України  покладено обовязок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу: в деліктних зобовязаннях передбачена презумпція вини; якщо в процесу  розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для  висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Відповідно до  частин 2 та 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		     Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом - за положеннями статті 1166 ЦК України, покладається  на позивача обовязок  доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. 
		Враховуючи викладене та встановлені обставини суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.1177 ЦК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріального збитку відмовити. 
		             Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
		Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2016 року.
		 
		Суддя                               Л.О. Носовська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...