Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 180/3464/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2016. Зареєстровано: 18.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2016.
Дата набрання законної сили: 02.03.2016
Результат оскарження 02.03.2016 Апеляційний суд Дніпропетровської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		180/3464/15-а 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 січня 2016 рокуМарганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:
		               головуючої - судді  БЕСПАЛЬОК О.А.
		               при секретарі     - ГАНОЧЕНКО Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Марганці справу за адміністративним позовом 
		ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Марганецької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,
		в с т а н о в и в:
		     ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Марганецької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення моральної шкоди.
		     В обґрунтування позову покликається на те, що 27 жовтня 2015 року звернувся до відповідача з заявою про відмову йому, як пільговику, у перевезенні, оскільки являється інвалідом ІІ групи, має право на безкоштовний проїзд. Однак, 27 жовтня 2015 року в 12 годині 30 хвилин йому та його онукам  сиротам було відмовлено у пільговому перевезенні на маршруті Поліклініка  Ніколаєвка д.н.з. НОМЕР_1, у звязку з чим звернувся до Марганецької міської ради з заявою, однак відповіді не отримав до цього часу, що свідчить про бездіяльність вказаного органу. Даною бездіяльністю йому було заподіяно моральні страждання, що виразились у нервуванні, стресі його та онуків. 
		В судовому засіданні позивач позов підтримав, дав пояснення, аналогічні позову. Просить позов задовольнити.
		     Представники відповідача в судове засідання повторно не зявився, хоча повідомлявся про таке належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомив, у звязку з чим суд приймає рішення на основі наявних в матеріалах справи доказах. 
		Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку про наступне. 
		Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.
		Відповідно до копії довідки № 314/05-32 виданої 17 лютого 2006 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м.Марганці Дніпропетровської області, отримує пенсію за віком та являється інвалідом ІІ групи трудового каліцтва з 01 серпня 1977 року по довічно (а.с.3).
		Відповідно до копії заяви від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Марганецької міської ради про відмову йому у пільговому перевезені (а.с.8).
		Підставою звернення до суду з позовом ОСОБА_1 є ненадання виконавчим комітетом Марганецької міської ради йому відповіді на вказану заяву у встановлені законом строки. 
		Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		     Відповідно до ч.3,4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обовязковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обовязки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні) доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладення мотивів відмови, а також із розясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		     Враховуючи вимоги ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь щодо розгляду заяви ОСОБА_1 повинна бути надана від імені органу місцевого самоврядування до компетенції якого відносить розгляд заяв.
		     Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, обєднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобовязані обєктивно, всебічно та вчасно перевіряти заяви чи скарги, особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян.
		     Однак, як зазначає позивач, на його заяву Виконавчим комітетом Марганецької міської ради не надано жодної відповіді, та не перевірено обставин, викладених у його заяві.
		     У відповідності до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		     Відповідач, будучи належно та вчасно повідомлений про розгляд справи в судове засідання не зявився, жодного доказу на спростування позовних вимог ОСОБА_1 суду не надав.
		     Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про підставність вимог адміністративного позову, тому позов в частині визнання бездіяльності протиправною підлягає до задоволення.
		     Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приходить до висновку про наступне.
		Відповідно до загальних підстав цивільноправової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в його заподіянні.
		Положенням ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, та незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, у випадках, встановлених законом.
		У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		 
		Відповідно до розяснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (зокрема, стану здоровя потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану). При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Як встановлено в судовому засіданні позивач зазнав душевних страждань, повязаних із протиправною поведінкою посадових осіб відповідача. Вказаний орган, який реалізовує державну політику в сфері забезпечення громадянам права на пільгове перевезення, протягом тривалого часу не надавав відповідь на заяву ОСОБА_1, який вимушений протягом тривалого часу неодноразово ходити в судові інстанції, при цьому йому відмовлено у пільговому перевезенні громадським транспортом. Протягом всього часу, відчував себе незахищеною та ображеною людиною, являється інвалідом, а відповідач не вчинив жовдних дій, щоб перевірити факти викладені у заяві, прийняти міри щодо відмови у пільговому перевезенні та наданні відповіді на заяву ОСОБА_1
		Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли свої підтвердження підстави стягнення моральної шкоди на користь позивача, факт заподіяння йому зі сторони відповідача моральних страждань, втрат немайнового характеру, які полягали у спричиненні останнім психічних страждань, настанні негативних наслідків, стресу. Суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 100 грн. 
		     
		     Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановлених для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
		     Згідно з ч.1,3 ст. 94 КАС України з відповідача підлягає стягненню 974 грн. 40 коп. несплаченого судового збору.
		     Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 94, 160, 161, 162, 167 КАС України, Закону України «Про звернення громадян», суд,
		п о с т а н о в и в :
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати бездіяльність виконавчого комітету Марганецької міської ради у ненаданні відповіді ОСОБА_1 на його заяву про відмову у пільговому перевезенні неправомірною.
		Стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь ОСОБА_1 100 грн. завданої моральної шкоди.
		Стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради на користь держави 974 грн. 40 коп. несплаченого судового збору.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. 
		 
		СУДДЯ                                       О.А.БЕСПАЛЬОК
		                    
		Оригінал постанови.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...