Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/11988/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2016. Зареєстровано: 18.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2016.
Дата набрання законної сили: 10.11.2016 (частково)
Результат оскарження 10.11.2016 Апеляційний суд Донецької області: змінено вирок
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 761/11988/15-к
		Провадження №1-кп/242/16/16
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 січня 2016 року м. Селидове
		Селидівський міський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Селидове кримінальне провадження № 22014000000000508 від 14.11.2014 року у відношенні  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дебальцеве Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, який перебуває у зареєстрованому шлюбі, пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
		за участю сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 , -
		ВСТАНОВИВ:
		Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні іншого сприяння діяльності терористичної організації, тобто злочину, передбаченого частиною 1 статті 258-3 КК України при наступних обставинах.
		У березні-травні 2014 року на території Донецької області створено терористичну організацію «Донецька народна республіка», яка вчиняє акти тероризму, залякує населення, вбиває громадян, захоплює адміністративні будівлі органів державної влади і місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні. Основною метою вказаної терористичної організації є захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України, створення незаконного державного утворення «ДНР». 
		Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також передбачає розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов,язки згідно з планом спільних злочинних дій. На керівників блоків покладається керування діями, їх організація та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що були у названих блоках. При цьому на керівників та інших учасників силового блоку покладалось забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджанню виконанню службових обов,язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу, представники політичного блоку організовували збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших членів вказаної терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності. 
		На учасників політичного блоку відповідно до плану спільних злочинних дій покладаються такі обов,язки: створення органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності; видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»; організація і проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР»; проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння громадян до участі в ній та отримання підтримки власної діяльності мешканців східних регіонів України; організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «ЛНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України у порушення порядку, встановленого Конституцією України; налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном, з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України; налагодження взаємодії з місцевими та іноземними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у проведенні антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також здійснення за допомогою громадян закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та вчинення дій, спрямованих на зміну меж території і державного кордону України у порушення порядку, встановленого Конституцією України; надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку терористичної організації для забезпечення їх протиправної діяльності тощо.
		16.05.2015 року під головуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відбулося засідання депутатського корпусу терористичної організації «ДНР», під час якого було незаконно призначено на посаду міністра транспорту та його заступника, осіб  матеріали відносно яких виділено в окреме провадження.
		19.05.2015 року члени терористичної організації «ДНР» - особи, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження та інші невстановлені особи, озброєні автоматичною стрілецькою зброєю захопили та заблокували управління ДП «Донецька залізниця» (м. Донецьк вул. Артема, 68). Після цього вказані члени терористичної організації незаконно призначили на посаду начальника ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_6 , який достовірно знав про злочинні наміри та дії членів терористичної організації і заздалегідь погодився на пропозицію (про його призначення) на вказану посаду.
		В період часу з 19 травня по 03 червня 2014 року ОСОБА_6 , усвідомлюючи та підтримуючи злочинну мету діяльності терористичної організації «ДНР», перебуваючи на посаді начальника ДП «Донецька залізниця», умисно активно співпрацював з керівниками терористичної організації «ДНР», виконував їхні розпорядження, давав протиправні вказівки щодо забезпечення залізничним транспортом членів терористичної організації, особисто видавав та підписував розпорядчі документи тощо, чим сприяв злочинній діяльності вказаної терористичної організації.
		Зокрема, на виконання рішення так званої верховної ради «ДНР» від 19.05.2014 року № 1905/05р ОСОБА_6 30.05.2014 року видав та підписав наказ № 612/Н щодо передислокації зі станції «Еленовка» на станцію «Рутченково» ДП «Донецька залізниця» вагонів №№ 96700869, 96701628, 96701669, 96701727, 96701875, 96701925, 96702063, 96704952, 96701750, 96701726, 96701784, 96705066, 96705207, 96705215, які в подальшому було незаконно утилізовано представниками «ДНР».
		Крім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, на виконання усних розпоряджень та вказівок, а також наказу «міністра транспорту» «ДНР» - особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, від 27.05.2014 року № 1 видав та власноручно підписав ряд наказів щодо звільнення, переміщення та призначення співробітників ДП «Донецька залізниця», зокрема 19.05.2014 року  наказ № 3/Н-лс, 21.05.2014 року  накази № № 5/Н-лс, 6/Н-лс, 8/Н-лс, 28.05.2014 року  накази № № 9/Н-лс, 10/Н-лс, 11/Н-лс, 12/Н-лс, 13/Н-лс, 14/Н-лс, 18/Н-лс, 19/Н-лс, 20/Н-лс, 22/Н-лс, 23/Н-лс, 24/Н-лс, 25/Н-лс, 26/Н-лс, 27/Н-лс, 28/Н-лс; 29.05.2014 року  накази № № 29/Н-лс, 30/Н-лс, 31/Н-лс, 32/Н-лс; 02.06.2014 року  накази № № 34/Н-лс, 35/Н-лс, 36/Н-лс, 37/Н-лс, 38/Н-лс, 39/Н-лс, 40/Н-лс, 41/Н-лс, 42/Н-лс та інші, що у свою чергу, фактично призвело до повного контролю та протиправного використання членами терористичної організації «ДНР» ресурсів ДП «Донецька залізниця».
		Реалізуючи вищезазначений злочинний умисел ОСОБА_6 в період перебування на вказаній посаді на виконання наказу особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, дав вказівку підлеглим контролювати та особисто здійснював контроль за переміщенням рухомих складів та вантажів залізничним покриттям ДП «Донецька залізниця» з метою недопущення переправлення військової техніки для потреб військовослужбовців Збройних Сил України, які знаходились в зоні проведення антитерористичної операції.
		Крім того, ОСОБА_6 у зазначений період ініціативно та активно спілкувався і обговорював з керівниками терористичної організації «ДНР» напрямки господарської діяльності ДП «Донецька залізниця», в тому числі з так званим заступником голови верховної ради «ДНР» - особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, що підтверджується висновком експерта № 26/4 від 15.04.2015 року.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що він є пенсіонером та проживав у м. Дебальцеве Донецької області. Раніше до 2011 року він працював на Донецькій залізниці. 19.05.2015 року, коли він знаходився вдома, йому зателефонував ОСОБА_9 , який раніше працював разом з ним та запропонував йому приїхати до м. Донецька. Він одразу погодився та на своєму автомобілі приїхав до м. Донецька до Управління Донецької залізниці, яке знаходиться по вул. Артема. Коли він приїхав приблизно в обідню пору, біля вказаної будівлі знаходились озброєні чоловіки в камуфляжній формі, його зустрів ОСОБА_9 и сказав йому, що хотів би бачити його начальником Донецької залізниці, він здивувався, але відповів, що хотів би допомогти. У саме чому допомогти  не може зараз пояснити. Коли він зайшов до актової зали, його представили як керівника Донецької залізниці. Потім приїхав якийсь бородатий чоловік та оголосив, що видав на нього наказ про призначення начальником, але він не писав заяву про прийом на роботу, не ознайомлювався з даним наказом. В період з 19 травня по 03 червня 2014 року він кожного дня приїжджав до м. Донецька в Управління з м. Дебальцеве на своєму автомобілі, в Управлінні у нього був свій кабінет. ОСОБА_10 він знав, з ним розмовляв по телефону, коли потрібно було відновити рух на залізничному полотні, яке було пошкоджено. Він не підписував ніякі накази. Протягом близько двох тижнів він лише надавав консультації в Управлінні, а потім зрозумів, що це не те місце, де він може працювати в майбутньому і потім самостійно поїхав до м. Ізюм, до своєї сім,ї. Правоохоронні органи він не повідомляв про те, що відбулось в м. Донецьку. Вважає, що він своїми діями не сприяв діяльності «ДНР», крім того, протягом двох тижнів він лише виконував виробничі обов,язки щодо роботи Донецької залізниці, а не для сприяння терористичній організації. Оскільки «ДНР» не визнано терористичною організацією, тому він вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину.
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченим він раніше працював, стосунки нормальні. Станом на 19.05.2014 року він працював заступником начальника Донецької залізниці з економічних питань. 19.05.2014 року близько о 8 годині за адресою: м. Донецьк вул. Артема, 68, проводилась розширена нарада керуючого складу підприємства під головуванням в. о. начальника Донецької залізниці  ОСОБА_12 . В цей час до зали увірвались озброєні люди та оголосили, що будівля під контролем «ДНР». Потім зайшов ОСОБА_9 та оголосив, що він є «Міністром ДНР», разом з ним в цей час ОСОБА_13 не було. Усім присутнім роздали аркуші для написання заяв «про переведення в «ДНР», але ніхто не став цього робити. Потім їх продержали до 12 годин у залі і повідомили, що після обіду буде представлено нового начальника Донецької залізниці. Близько о 14 годині всіх зібрали в актовому залі  близько 300 осіб та представили всім присутнім ОСОБА_13  як нового начальника Донецької залізниці. Вакула сказав присутнім, що саме він буде здійснювати керівництво Донецькою залізницею «по справедливості» і з ним необхідно відтепер узгоджувати свою роботу. Наказ відносно призначення ОСОБА_13 начальником Донецької залізниці він не бачив. Під керівництвом ОСОБА_13 він пропрацював тиждень  до 27.05.2014 року. В цей час залізниця працювала у звичайному ритмі. Він підписував розпорядження, що стосувались фінансово-економічної діяльності підприємства, оскільки у нього було право підпису. З 19.05.2014 року всі дії по роботі Донецької залізниці узгоджувались з Укрзалізницею. Особисто від ОСОБА_13 він не отримував протизаконних наказів, чи видав ОСОБА_13 будь-які накази  йому не відомо. Він спілкувався з Вакулою усно, узгоджував виробничі питання з ним. Вакула перебував в цей час в робочому кабінеті начальника залізниці. У його присутності ОСОБА_13 посилався на «міністра ДНР» ОСОБА_9 , про якого він тільки знав, що той раніше працював на якійсь невисокій посаді залізниці у м. Дебальцеве. Йому невідомо  чи отримував зарплату ОСОБА_13 в цей час. Він займався фінансово-економічними питаннями і тому йому не відомо  чи узгоджувались переміщення рухомих складів та вантажів на Донецькій залізниці з Вакулою. З 19.05.2014 року невідомі озброєні люди у камуфляжній формі перебували у приміщенні адмінбудівлі Донецької залізниці. Про захват приміщення було сповіщено керівництво Укрзалізниці. Після 26.05.2014 року він виїхав до м. Київ, звідки повідомив телефоном, що більше працювати в м. Донецьк не бажає. Про стосунки ОСОБА_13 з особами, що причетні до терористичної організації йому невідомо.
		Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_13 у нього нормальні стосунки. Станом на 19.05.2014 року він працював в.о. начальника Донецької залізниці. Після 8 години 19.05.2014 року, під час проведення наради в приміщенні адмінбудівлі Донецької залізниці, під його керуванням, вказану будівлю було захвачено озброєними людьми, ОСОБА_13 в цей час він не бачив. Цього ж дня, в обід у супроводі озброєних людей його вивели з приміщення адмінбудівлі і він побачив на вулиці Вакулу, який розмовляв з озброєними людьми. Хто саме керував цим захватом  йому не відомо. Цього дня з зав,язаними очима його відвезли до якогось приміщення, де продержали декілька годин, потім відпустили. Після вказаних подій він виїхав до м. Києва. Про стосунки ОСОБА_13 з особами, що причетні до терористичної організації йому невідомо.
		Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що він працює у м. Києві начальником Управління воєнізованої охорони об,єктів Укрзалізниці, обвинуваченого ОСОБА_13 він не знає. Донецька залізниця була під охороною зазначеного підрозділу. Телефонним дзвінком його повідомили про те, що 19.05.2014 року близько о 8 годині 30 хвилин, під час проведення наради в.о. начальника Донецької залізниці  ОСОБА_12 , 30 озброєних осіб в масках захватили приміщення адмінбудівлі Донецької залізниці, заблокували виходи та виставили свій піст біля приймальні начальника. 19.05.2014 року вказану будівлю охороняли 7 осіб, не всі були озброєні. У той час зброя знаходилась на зберіганні у підрозділі. Зі слів осіб, що були присутні при захваті будівлі, йому відомо, що близько 2 годин працівників утримували в залі, пропонували написати заяви. Всю інформацію він отримував телефонним зв,язком, оскільки працівникам було заборонено письмово повідомляти про захват. Охорона працювала у м. Донецьку до 26.06.2014 року, потім своїх людей було переведено в інше підрозділи. Йому відомо зі слів підлеглих про те, що ОСОБА_13 був представлений після захвату приміщення як новий начальник Донецької залізниці, при захваті адмінбудівлі ОСОБА_13 не було. Про стосунки ОСОБА_13 з особами, що причетні до терористичної організації йому невідомо. 
		Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що з ОСОБА_13 вона у нормальних відносинах, останній раз його бачила у суді у 2011 році при розгляді справи про його поновлення на роботі. Станом на травень 2014 року вона працювала начальником служби кадрів Донецької залізниці. З 15.05.2014 року вона перебувала у відпустці за межами країни. Про всі події, що відбувались 19.05.2014 року у приміщенні Управління Донецької залізниці, їй відомо зі слів колег, оскільки вона знаходилась у відпустці до 21.06.2014 року. Свою трудову книжку вона забрала з ОСОБА_16 сама. Вважає, що ОСОБА_13 не був причетний до її звільнення. Про стосунки ОСОБА_13 з особами, що причетні до терористичної організації їй невідомо.
		Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_13 він знаходився у дружніх стосунках. Станом на 19.05.2014 року він працював начальником Луганської дирекції перевезень і підприємство, де він працював, знаходилось у м. Луганську. Зі слів йому відомо про захват озброєними особами Управління Донецької залізниці. 25.06.2014 року увечері йому зателефонував ОСОБА_13 та рекомендував разом зі своєю сім,єю виїхати до м. Києва, після того, як отримає наказ про звільнення. 26.06.2014 року він прийшов на роботу і його секретар показала йому листа, в якому було зазначено, що його відсторонено від роботи. Він пішов на лікарняний. Наступного дня факсом прийшов наказ про його звільнення, підписаний ОСОБА_13 . 17.06.2014 року він виїхав з м. Луганська. Про стосунки ОСОБА_13 з особами, що причетні до терористичної організації йому невідомо. 
		Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_13 він не знайомий. Він працює в адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниці». Станом на 19.05.2014 року він знаходився у м. Києві. Із засобів масової інформації йому стало відомо про захоплення Донецької залізниці. На той час в.о. керівника Донецької залізниці був ОСОБА_19 . З автоматизованої системи кадрів Укрзалізниці йому стало відомо, що з 19.05.2014 року начальником Донецької залізниці став ОСОБА_13 . Хто вніс ці відомості до автоматизованої системи  йому не відомо, щоб увійти до даної системи необхідно мати відповідне право доступу. Доступ до даної автоматизованої системи був у відповідних спеціалістів у м. Донецьку. Вважає, що дану інформацію щодо ОСОБА_13 було внесено у м. Донецьку. Письмового наказу про призначення ОСОБА_13 начальником він не бачив. Чи є ОСОБА_13 членом терористичної організації  йому не відомо, також не відомо про його зв,язки з терористами. 
		Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_13 він раніше працював в Дебальцевській дирекції залізниці і був у нормальних стосунках. Станом на 2014 рік він працював начальником Дебальцевської дирекції залізниці. У травні 2014 року йому доповіла начальник відділу кадрів про те, що він повинен написати заяву про звільнення за угодою сторін. Він сказав, що буде працювати як і раніше. 03.06.2014 року він дізнався про те, що його звільнено від займаної посади. Відповідно наказу про звільнення він не бачив. Наприкінці 2014 року він отримав свою трудову книжку у відділі кадрів з посиланням на відповідний наказ. Наказ про його звільнення ОСОБА_13 не підписував. Зі слів йому відомо, що ОСОБА_13 в цей час працював начальником Донецької залізниці. Таке призначення, згідно існуючого порядку можливо тільки відповідно наказу генерального директора Укрзалізниці. Йому невідомо про те, що ОСОБА_13 є членом терористичної організації, взагалі не відомо про його зв,язки з терористами. З ОСОБА_13 він протягом тривалого часу не спілкувався.
		Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_13 він у нормальних стосунках. Станом на 19.05.2014 року він працював начальником служби воєнізованої охорони Донецької залізниці. 19.05.2014 року близько о 8 годині ранку підчас проведення наради в.о. начальника Донецької залізниці ОСОБА_19 , до приміщення увійшла група озброєних осіб, нараду було зупинено, ОСОБА_13 при захваті будівлі не було. Озброєні особи запропонували написати працівникам залізниці заяви про звільнення. Близько 2 годин їх не випускали з приміщення. Близько о 12 години ОСОБА_13 представили як начальника Донецької залізниці в актовій залі. Хто саме представляв ОСОБА_13  він не бачив. На час захвату озброєними особами приміщення адмінбудівлі Донецької залізниці зброя була вивезена і тому співробітники спротиву озброєним особам з автоматами не здійснювали. Потім так званий «міністр» ОСОБА_9 надав вказівку, щоб вилучили інформацію з камер спостереження адмінбудівлі. Після захвату адмінбудівлі озброєними особами, ОСОБА_13 працював на посаді начальника Донецької залізниці приблизно 2 тижні, протягом цього часу ОСОБА_13 давав вказівки по охороні вокзалу та з приводу виробничих питань. Йому не відомо, щоб ОСОБА_13 видавав незаконні накази. Про зв,язки Вакули з терористами йому також не відомо. 
		Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , в частині того, що ОСОБА_6 не причетний до терористичної організації, суд приймає їх до уваги та визнає достовірними, оскільки вони є логічними і послідовними. 
		Суд не приймає показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про захват адмінбудівлі Донецької залізниці, оскільки така подія в обвинувальному акті не інкримінується. Крім того, суд не приймає показання свідків з приводу того, що ОСОБА_13 працював на посаді начальника Донецької залізниці, оскільки показання свідків у зазначеній частині не є належними доказами щодо причетності обвинуваченого до сприяння у діяльності терористичної діяльності.
		Стороною обвинувачення також було надано інші докази, які було досліджено в судовому засіданні, зокрема:
		Копію наказу № 341/ос від 15.04.2014 р. Генерального директора Державної Адміністрації залізничного транспорту України щодо призначення ОСОБА_12 в. о. начальника ДП «Донецька залізниця»;
		Заяви про злочин ОСОБА_17 від 29.10.2014 року та Генерального директора «Укрзалізниця» ОСОБА_22 від 14.07.2014 року; 
		Копія трудової книжки ОСОБА_20 з записом за № 28 від 03.06.2014 року про звільнення з посади начальника Дебальцевської дирекції залізничних перевезень відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України;
		Копія заяви Генерального директора «Укрзалізниця» ОСОБА_22 від 11.08.2014 року з додатками;
		Копії наказів по особистому складу працівників ДП «Донецька залізниця»: від 19.05.2014 року  наказ №1/Н-лс, № 3/Н-лс; 21.05.2014 року  накази № № 5/Н-лс, 6/Н-лс, 8/Н-лс; 28.05.2014 року  накази № № 9/Н-лс, 10/Н-лс, 11/Н-лс, 12/Н-лс, 13/Н-лс, 14/Н-лс, 18/Н-лс, 19/Н-лс, 20/Н-лс, 22/Н-лс, 23/Н-лс, 24/Н-лс, 25/Н-лс, 26/Н-лс, 27/Н-лс, 28/Н-лс; 29.05.2014 року  накази № № 29/Н-лс, 30/Н-лс, 31/Н-лс, 32/Н-лс; 02.06.2014 року  накази № № 34/Н-лс, 35/Н-лс, 36/Н-лс, 37/Н-лс, 38/Н-лс, 39/Н-лс, 40/Н-лс, 41/Н-лс, 42/Н-лс;
		Постанова про призначення почеркознавчої експертизи від 28.01.2014 року;
		Висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз № 19 від 18.03.2015 року;
		Постанова про призначення почеркознавчої експертизи від 27.02.2015 року;
		Висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз № 20 від 18.03.2015 року;
		Ухвала слідчого судді Шевченківского районного суду м. Києва від 23.01.2015 року, якою було надано тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів документів з особової справи ОСОБА_6 ;
		Заява ОСОБА_6 від 08.04.2011 року про звільнення з посади начальника Дебальцевської дирекції;
		Особові листки по обліку кадрів ОСОБА_6 ;
		Протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 06.04.2015 року разом з оптичним диском CD-R VIDEX з рукописним текстом «ДКР № 2506 від 10.03.2015 р.» «Розсекречено»;
		Постанова про призначення фоноскопічної експертизи від 08.04.2015 року;
		висновок судово-фоноскопічної експертизи Українського НДІ спеціальної техніки та СЕ від 15.04.2015 р. № 26\4;
		Ухвали слідчого судді Шевченківского районного суду м. Києва від 16.02.2015 року, по справах № 761/3910/15-к та 761/3912/15-к якими було надано тимчасовий доступ до речей і документів;
		Протокол огляду від 18.03.2015 року;
		Роздруківка телефонних з,єднань по номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_6 за період з 01.08.2014 року по 01.01.2015 року; 
		диски CD-R Verbatim з написами «01.03.2014- 01.07.2014» та «01.08.2014-01.01.2015»; 
		Ухвала слідчого судді Шевченківского районного суду м. Києва від 13.03.2015 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ;
		Копії паспорту та трудової книжки ОСОБА_6 ;
		Довідка від 12.12.14 р. № 21-24-7729, видана Секретаріатом ЦВК України, згідно якої ОСОБА_6 обраний депутатом в багатомандатному виборчому окрузі до Дебальцевської міської ради Донецької області 3.11.2010 року, станом на 11.12.2014 року до ЦВК не надходило інформації щодо припинення його повноважень;
		Довідки № 821 від 06.04.2015 року видані Ізюмською ЦМЛ, згідно яких ОСОБА_6 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває;
		Довідка № 305 від 03.04.2015 року, згідно якої ОСОБА_6 на диспансерному обліку у лікаря-фтизіатра не перебуває;
		Характеристики від 06.04.2015 р, згідно яких за місцем проживання ОСОБА_6 характеризується задовільно.
		Аналіз наданих сторонами кримінального провадження доказів, які було досліджено в судовому засіданні, дає суду підстави, вирішуючи питання при ухваленні вироку, визначені ст. 368 КПК України, дійти наступних висновків.
		 Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		 Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		 Суд вважає, що стороною обвинувачення не було доведено те, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України. 
		 В судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано доказів того, що у ОСОБА_6 у період часу з 19.05.2014 року по 03.06.2014 року у зв,язку з створенням терористичної організації «Донецька народна республіка», яка вчиняє акти тероризму, залякує населення, вбиває громадян, захоплює адміністративні будівлі органів державної влади і місцевого самоврядування, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні, виник злочинний умисел на сприяння діяльності терористичної організації, у зв,язку з чим суд визнає недоведеними ці обставини.
		 У судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано жодних доказів того, що у період часу з 19.05.2014 року по 03.06.2014 року ОСОБА_6 , реалізуючи свій умисел, направлений на участь у суспільно небезпечній діяльності, з метою недопущення переправлення військової техніки для потреб військовослужбовців Збройних Сил України, які знаходились в зоні проведення антитерористичної операції, давав вказівки підлеглим контролювати та особисто здійснював контроль за переміщенням рухомих складів та вантажів залізничним покриттям ДП «Донецька залізниця». 
		 У судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано жодних доказів того, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи та підтримуючи злочинну мету діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка», у період часу з 19 травня по 03 червня 2014 року, перебуваючи на посаді начальника ДП «Донецька залізниця» давав протиправні вказівки щодо забезпечення членів терористичної організації залізничним транспортом, особисто видавав накази та підписував розпорядчі документи, чим сприяв терористичній організації. 
		Докази, що надано стороною обвинувачення та залучено до матеріалів справи, а саме: копії наказів по особистому складу працівників ДП «Донецька залізниця»: від 19.05.2014 року  наказ №1/Н-лс, № 3/Н-лс; 21.05.2014 року  накази № № 5/Н-лс, 6/Н-лс, 8/Н-лс; 28.05.2014 року  накази № № 9/Н-лс, 10/Н-лс, 11/Н-лс, 12/Н-лс, 13/Н-лс, 14/Н-лс, 18/Н-лс, 19/Н-лс, 20/Н-лс, 22/Н-лс, 23/Н-лс, 24/Н-лс, 25/Н-лс, 26/Н-лс, 27/Н-лс, 28/Н-лс; 29.05.2014 року  накази № № 29/Н-лс, 30/Н-лс, 31/Н-лс, 32/Н-лс; 02.06.2014 року  накази № № 34/Н-лс, 35/Н-лс, 36/Н-лс, 37/Н-лс, 38/Н-лс, 39/Н-лс, 40/Н-лс, 41/Н-лс, 42/Н-лс; висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз № 19 від 18.03.2015 року; висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз № 20 від 18.03.2015 року, не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а саме причетності обвинуваченого до сприяння у діяльності терористичної діяльності, тому суд вважає, що зазначені докази не є належними.
		 Суд не приймає як доказ вини обвинуваченого висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз № 19 від 18.03.2015 року; висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз № 20 від 18.03.2015 року, оскільки вказані експертизи призначено без участі сторони захисту та почеркознавчі експертизи проведено на підставі зразків, відібраних з копій наданих документів.
		 Крім того, стороною обвинувачення на підтвердження сприяння терористичній організації надано лише копії вищезазначених наказів. 
		 Суд визнає неналежними докази щодо роботи ОСОБА_6 на посаді начальника Донецької залізниці, оскільки окремо від доказування факту терористичного акту, наявності терористичної організації та того, яким чином обвинувачений сприяв участі у терористичній організації вони є неспроможними.
		Докази, що надано стороною обвинувачення та залучено до матеріалів справи на підтвердження видання та підписання ОСОБА_6 30.05.2014 року наказу № 612/Н щодо передислокації зі станції «Еленовка» на станцію «Рутченково» ДП «Донецька залізниця» вагонів №№ 96700869, 96701628, 96701669, 96701727, 96701875, 96701925, 96702063, 96704952, 96701750, 96701726, 96701784, 96705066, 96705207, 96705215, які у подальшому було незаконно утилізовано, суд вважає не належними, оскільки жодної причетності ОСОБА_6 щодо цих документів у судовому засіданні не встановлено. 
		Копія заяви Генерального директора «Укрзалізниця» ОСОБА_22 від 11.08.2014 року з додатками не є належним доказом, що встановлює наявність фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження.
		 У судовому засіданні стороною обвинувачення не було доведено, що ОСОБА_6 у період з 19 травня по 03 червня 2014 року ініціативно та активно спілкувався і обговорював з керівниками терористичної організації «ДНР» напрямки господарської діяльності ДП «Донецька залізниця».
		 Суд визнає недопустимими надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме: протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 06.04.2015 року; оптичний диск CD-R VIDEX з рукописним текстом «ДКР № 2506 від 10.03.2015 р.» «Розсекречено», виходячи з наступного.
		 За результатами проведення негласних розшукових заходів, посилаючись на ухвалу голови Апеляційного Суду м. Києва № 01-2970цт від 30.06.2014 р. стороною обвинувачення було здобуто, а в подальшому надано суду як доказ винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, аудіо записи телефонних розмов ОСОБА_6 , які було записано на оптичний диск CD-R VIDEX з рукописним текстом «ДКР № 2506 від 10.03.2015 р.» ( розсекречено згідно акту № 2/2/9-13044 від 04.04.2015 р.) та встановлено, що ОСОБА_6 з мобільного телефону № НОМЕР_1 здійснював телефонні розмови з невстановленими досудовим розслідуванням особою з іменем « ОСОБА_23 », який згідно висновку судово-фоноскопічної експертизи Українського НДІ спеціальної техніки та СЕ від 15.04.2015 р. № 26\4 належить ОСОБА_6 .
		Статтею 258 КПК України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
		Статтею 263 КПК України передбачено, щозняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.
		Проте, стороною обвинувачення не надано суду доказів законності проведення негласного розшукового заходу, лише посилання на ухвалу голови Апеляційного Суду м. Києва № 01-2970цт від 30.06.2014 р. за результатами проведення негласного розшукового заходу від 06.04.2015 року.
		У відповідності до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		 Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
		 Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		 Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		На підставі Рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом", Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п. 3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України чітко зазначає, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Відтак, Конституційний Суд України приходить до висновку, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів.
		Відповідно до глави 21 КПК України, втручання у приватне спілкування відноситься до негласних слідчих (розшукових) дій, для проведення яких законом передбачено спеціальний порядок та перелік осіб їх здійснення.
		Оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не представлена ухвала слідчого судді (суду) про надання дозволу на втручання у приватне спілкування ОСОБА_6 , а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу), що є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікації для передавання інформації, суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 06.04.2015 року; оптичний диск CD-R VIDEX з рукописним текстом «ДКР № 2506 від 10.03.2015 р.» «Розсекречено», недопустимими доказами і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв,язку з чим виключає їх з переліку доказів. А відтак, всі інші докази, які є похідними від них, також не можуть бути визнані належними і покладені в основу обвинувального вироку, а саме висновок експерта № 26/4 від 15.04.2015 року.
		 Таким чином, суд вважає, що висновки сторони обвинувачення як щодо просторово-часових, так і стосовно функціонально-вольових елементів події злочину, серед яких, зокрема, виникнення й реалізація злочинного умислу обвинуваченого ОСОБА_6 , направленого на сприяння терористичній організації, яка вчиняє акти тероризму, залякує населення, вбиває громадян, захоплює адміністративні будівлі органів державної влади і місцевого самоврядування, при відсутності потерпілих та завданої шкоди, що зазначено в обвинувальному акті, ґрунтуються на цілковитих домислах і припущеннях, які відповідно до приписів ст. 62 Конституції України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		Будь-яких інших доказів в підтвердження обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 258-3 КК України, державним обвинуваченням суду не надано,а тому враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену в ст. 62, 63 Конституції України, п. 2 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, а також ч. 4 ст. 17 КПК України, суд оцінюючі за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, встановивши, що докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, у тому числі отримані без дотримання вимог КПК України та не доводять винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, суд вважає недоведеним в діянні обвинуваченого ОСОБА_6 є склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що, стороною обвинувачення не було доведено того, що ОСОБА_6 вчинив інше сприяння діяльності терористичної організації, тобто стороною обвинувачення не було доведено того, що він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 258-3 КК України, зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_6 - невинуватим у пред`явленому обвинуваченні і виправдовдати.
		 При вирішенні питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд вважає за необхідне відповідно вимог ч. 1 ст. 377 КПК України суд вважає за необхідне ОСОБА_6 звільнити з під-варти в залу судового засідання негайно.
		Згідно вимог ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати по проведенню почеркознавчих експертиз за висновками № 19 від 18.03.2015 р. у розмірі 614 грн.; № 20 від 18.03.2015 р. у розмірі 614 грн.; за проведення експертизи відео-, звукозапису за висновком № 26/4 від 15.04.2015 р. у розмірі 1841 грн. 52 коп. віднести на рахунок держави.
		 Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне вирішити питання щодо речових доказів.
		 Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 377 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 258-3 КК України та виправдати.
		Кримінальне провадження по обвинуваченню  ОСОБА_6  за частиною першою статті 258-3 КК України - закрити.
		 Запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати та звільнити негайно  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з-під варти в залі судового засідання.
		Процесуальні витрати по проведенню почеркознавчих експертиз за висновками № 19 від 18.03.2015 р. у розмірі 614 грн.; № 20 від 18.03.2015 р. у розмірі 614 грн; за проведення експертизи відео-, звукозапису за висновком № 26/4 від 15.04.2015 р. у розмірі 1841 грн. 52 коп. віднести на рахунок держави.
		Речові докази, долучені до матеріалів кримінального провадження, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження  залишити при матеріалах кримінального провадження.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.
		 
		 Головуючий суддя 
		 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...