Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/5311/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2016. Зареєстровано: 20.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2016.
Дата набрання законної сили: 28.08.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/5311/15-к
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		28.08.2015 року                                        м. Ужгород
		Апеляційний суд Закарпатської області
		в складі:
		   головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		   суддів                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		   при секретарі                         ОСОБА_4 ,
		   за участю представника потерпілої             ОСОБА_5 ,
		   прокурора                         ОСОБА_6 ,
		розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження №11сс/777/295/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_8 від 10 серпня 2015 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України від 28 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014070030003082 від 23.12.2014 року.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу від 10 серпня 2015 року та постанову від 28 квітня 2015 року, а справу направити для продовження розслідування. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що ухвала слідчого судді повинна бути скасована з наступних підстав: слідчий суддя не дав належної оцінки доводам скарги потерпілої ОСОБА_7 про те, що її покази про події 22.12.2014 року узгоджуються із відеоматеріалами та показами даними нею пізніше, з показами свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; слідчий суддя не навів мотиви відхилення доводів скарги про те, що покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , громадянина ОСОБА_13 істотно різняться між собою та проведені експертизи по справі є недопустимими (нікчемними); слідчий суддя не навів мотиви відхилення доводів скарги про те, що експертизи проведені особами, які не є атестованим судовим експертам і які не внесені в Реєстр атестованих судових експертів, а тому в справі необхідно проведені повторні, додаткові, нові експертизи із дорученням їх проведення атестованим судовим експертам, які внесені в Реєстр атестованих судових експертів; слідчий суддя не навів мотивів відхилення доводів потерпілої щодо наявності у матеріалах кримінального провадження доказів, які суперечать один одному і наявність таких не свідчать на користь відсутності події злочину, а саме про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень про які вона повідомляла під час судово - медичного огляду і які не описані у висновку СМЕ №1184, ці обставини не перевірені; судом не дано оцінки недбалим діям слідства, що допустило зволікання і бездіяльність у зборі доказів. Вважає, що слідство було проведено неповно, не всебічно, матеріали кримінального провадження містять явні ознаки утаювання зібраних доказів, а ті докази, які приєднані до матеріалів справи не спростовують покази потерпілої про подію злочину, а також вважає, що вищевказані прогалини в слідстві дають підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження і направлення справи для продовження розслідування для з`ясування істини по справі у передбачений законом спосіб.
		   
		   Після доповіді суддею-доповідачем змісту оскарженої ухвали, доводів, викладених в апеляційній скарзі, були вислухані:
		- представник потерпілої ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_7 , надала пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги та просила її задовольнити;
		- прокурор ОСОБА_6 , який, навівши доводи обґрунтованості прийнятого слідчим рішення про закриття кримінального провадження та законності ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 на це рішення, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
		   Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника потерпілої, прокурора, вивчивши матеріали справи №308/5311/15-к, перевіривши матеріали кримінального провадження №12014070030003082 від 23.12.2014 року і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		   Завданнями кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		   
		   Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		   
		   Згідно п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
		   Постановою слідчого військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України від 28.04.2015 року лейтенанта юстиції ОСОБА_14 від 28 квітня 2015 року кримінальне провадження №12014070030003082 від 23.12.2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		   Прийняте рішення ґрунтується на висновку слідчого про те, що зібраними у кримінальному провадженні доказами не підтверджується подія кримінального правопорушення про яке заявляє потерпіла і, окрім того, характеристика ОСОБА_7 та факт вживання нею 22.12.2014 року алкогольних напоїв створюють сумніви щодо правдивості викладених нею у заяві про кримінальне правопорушення відомостей.
		   Слідчий військової прокуратури в мотивувальній частині своєї постанови, яка відповідає вимогам ч. ч. 3, 5, 6 ст. 110 КПК України, вказав зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
		   Не погоджуючись із рішенням слідчого про закриття кримінального провадження потерпіла ОСОБА_7 подала 08 травня 2015 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області скаргу, в якій просила скасувати постанову слідчого військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України від 28.04.2015 року про закриття кримінального провадження за п. 1. ч. 1 ст. 284 КПК України.
		   В обґрунтування вимог скарги потерпіла ОСОБА_7 посилалась на те, що 22 грудня 2014 року з 09:00 до 19:05 вона знаходилась в приміщенні військово  медичної служби СБУ України за адресою м. Ужгород, вул. Довженко 3, де керівник ОСОБА_13 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив її зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, спричинивши їй тілесні ушкодження та моральні травми. В своїй скарзі потерпіла навела перелік слідчих та процесуальних дій, які, на її думку, не були проведені слідчим.
		   
		   Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 серпня 2015 року у задоволенні скарги ОСОБА_7 відмовлено.
		   Рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 в ухвалі слідчого судді мотивовано тим, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження прийнято відповідно до вимог ст. 284 КПК України, оскільки встановивши обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадження, слідчий надав їм належну оцінку, дослідив та проаналізував їх у сукупності. У даному кримінальному провадженні судові експертизи проведені відповідно до вимог ст. 65 КПК України та Закону України «Про судову експертизу», відсутня необхідність проведення повторних експертиз та додаткових слідчих дій. Слідчим встановлені обґрунтовані підстави для закриття кримінального провадження, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із чим слідчий суддя міськрайонного суду прийшов до висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження.
		   Апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді про те, що досудове слідство у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014070030003082 від 23.12.2014 року за заявою ОСОБА_7 проведено слідчим військової прокуратури повно та правильно, оскільки у порядку, передбаченому КПК України, були отримані достатні фактичні дані, на підставі яких слідчий встановив відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		   Частиною 1 статті 152 КК України передбачена відповідальність за зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
		   Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 30 травня 2008 року №5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» роз`яснив, що зґвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку статевих зносин, при цьому не має значення, чи закінчила винна особа статевий акт у фізіологічному розумінні.
		   В кримінальному провадженні відсутні будь-які належні та допустимі докази про те, що встановлена подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), тобто обставина, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягає обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні.
		   З наведених в постанові слідчого пояснень ОСОБА_13 , вбачається, що він заперечує проти звинувачень, викладених щодо нього ОСОБА_7 .
		   З наведених в постанові слідчого показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 вбачається, що вони не повідомили слідчому про обставини протиправних дій ОСОБА_13 відносно ОСОБА_7 в приміщенні військово медичної служби СБУ в Закарпатській області.
		   Слідчий в постанові зазначив, що камерами відео спостереження на будівлях СБУ в Закарпатській області зафіксовано залишення приміщення військово медичної служби ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_7 о 19 годині 05 хвилин, що підтверджує покази свідків.
		   Оглядом місця події від 23 грудня 2014 року в приміщенні аптеки військово  медичної служби СБУ в Закарпатській області не встановлено будь-яких слідів кримінального правопорушення, про яке заявила ОСОБА_7 .
		   В кримінальному провадженні проведені судові експертизи: судово  медичні експертизи ОСОБА_7 №1184 від 23.12.2014 р., ОСОБА_13 №1193 від 24.12.2014; судово  медичні  цитологічні експертизи №156 від 29.12.2015 р., №2 від 05.01.2015 р., №1 від 29.12.2014 р.; судово  медичні  імунологічні експертизи №689 від 29.12.2014 р., №690 від 30.12.2014 р., №189 від 23.03.2015 р., №197 від 30.03.2015 р. (а. к. п. 26, 90, 94, 103,110, 116, 125, 270, 273).
		   Висновки судових експертиз також не підтверджують подію кримінального правопорушення, про яке заявила ОСОБА_7 .
		   Слідчий суддя в ухвалі від 10 серпня 2015 року встановив, що висновки проведених в межах досудового розслідування кримінального провадження №12014070030003082 судових експертиз надано з дотриманням вимог параграфу 5 гл. 4, ст. 69 КПК України, Закону України «Про судову експертизу». Зокрема, для проведення судових експертиз залучено відповідних фахівців державних спеціалізованих установ, а саме, Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, які згідно ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» є суб`єктами судово-експертної діяльності. 
		   Слідчий суддя зазначив, що для проведення у кримінальному провадженні №12014070030003082 судових експертиз не залучалися судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та які згідно вимог ч. 3 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» повинні бути атестовані в порядку, передбаченому цим Законом.
		   Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки відповідають вимогам ст. 69 КПК України та Закону України «Про судову експертизу».
		   Доводи скарги на постанову про закриття кримінального провадження та апеляційної скарги про те, що висновки судових експертиз в цьому кримінальному провадженні є недопустимими доказами, оскільки експерти, які проводили відповідні експертизи, не внесені до Реєстру атестованих судових експертів є необґрунтованими, оскільки не відповідають наведеним вимогам закону.
		   Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. №4038-XII (далі Закон №4038-XII) судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами, до яких належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
		   Судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. 
		   Експертами цих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту й освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.
		   Вказаним Законом передбачено здійснення судово-експертної діяльності також судовими експертами, які не є працівниками зазначених державних установ. Зазначені особи вправі проводити дослідження, не віднесені до виключної компетенції державних спеціалізованих установ, за умови наявності у них: відповідної вищої освіти; освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста; належної підготовки в державних спеціалізованих установах Мін`юсту України; атестації та кваліфікації судового експерта з певної спеціальності; внесення до державного Реєстру, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (ч. 1 ст. 7, статті 9, 10).
		   Як вбачається з висновків експертиз, експерти, які їх виконували відповідають наведеним вимогам закону.
		   Посилання представника потерпілої на додані до апеляційної скарги копії ухвал Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України, отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень, не можна визнати прийнятними та застосовуваними до обставин цього кримінального провадження, оскільки в ухвалах цих судів йдеться про психолого  фізіологічну та судово  психологічну експертизи, які в кримінальних справах що розглядались цими судами, були проведені особами, які не є працівниками зазначених державних установ, не були атестовані відповідно до Закону №4038-XII і включені до державного Реєстру атестованих судових експертів.
		   З огляду на те, що зібраними у кримінальному провадженні доказами не встановлено подію кримінального правопорушення є необґрунтованими також доводи апеляційної скарги про наявні, на думку апелянта, суперечності в показаннях свідків та неповноту досудового розслідування.
		   Подія кримінального правопорушення підтверджується лише показаннями самої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 , якій про цю подію стало відомо лише із слів останньої, але цих доказів недостатньо для встановлення події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 КК України, оскільки існують показання декількох свідків, які спростовують показання потерпілої та відсутні будь-які фактичні дані, які об`єктивно підтверджують подію злочину.
		   Слідчий військової прокуратури в постанові від 28.04.2015 року виклав висновок про те, що не знайшли свого підтвердження обставини, викладені ОСОБА_7 у заявах адресованих Президенту України, Генеральному прокурору України та Голові Служби безпеки України щодо протиправних, на думку заявника, дій окремих посадових осіб військово-медичної служби Управління СБ України. 
		   Представник потерпілої посилається на те, що слідчим військової прокуратури не внесено цю заяву ОСОБА_7 в Єдиний реєстр досудових розслідувань та в цій частині не прийнято рішення, що є підставою скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
		   Ці доводи не приймаються до уваги, оскільки вказаний висновок достатньо обґрунтовано в постанові матеріалами кримінального провадження, а тому неприйняття слідчим рішення за вказаною заявою не є підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 152 КК України.
		   Крім того, на досудовому провадженні, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, потерпілою та її представником могли бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
		   За таких обставин ухвала слідчого судді є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 307 КПК України.
		   Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали слідчого судді та постанови слідчого, у провадженні не встановлено.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		   Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		   Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_8 від 10 серпня 2015 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України від 28 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014070030003082 від 23.12.2014 року, залишити без змін.
		   Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.
		СУДДІ
		 
		 
		    ОСОБА_1             ОСОБА_2             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...