Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1040/10 : не визначено.
Надіслано судом: 21.01.2016. Зареєстровано: 21.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2016.
Дата набрання законної сили: 23.07.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		                                                   Справа № 2-1040/10  
		Номер провадження 2-1040/10
		                           
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		         
		12 липня 2010 року                            Лебединський районний суд
		                        Сумської області
		                                                                                                                
		В складі: головуючого судді - Гури А. О., 
		               з участю секретаря судового засідання  Ткаченко Я.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2009 роки та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, - 
		В С Т А Н О В И В :
		В червні 2010 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, з 1 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте у 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а у 2008-2009 роках виплачувалась у меншому розмірі, ніж встановлено законом. Просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в розмірі 2782.47 грн. та поновити строк для звернення до суду.
		Позивачка до початку  судового засідання надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги свої підтримує в повному обсязі.
		Відповідач також до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та своє письмове заперечення, у якому зазначає, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, Законом України « Про Державний бюджет за 2007 рік» такі виплати також не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не урегульоване, в управління Пенсійного фонду не має будь-яких підстав проводити такі виплати. 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
		У письмовому запереченні також зазначено, що управління Пенсійного фонду в Лебединському районі діяло в межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, що стверджується також ксерокопією її посвідчення № 126091 виданого 01.10.1991 року (а.с.8).
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
		Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено на 2007 рік.
		Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
		Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
		Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
		Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
		Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, суд вважає, що відповідач був зобовязаний нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та в 2009 році в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п/п 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ці норми втратили чинність, застосуванню не підлягали, а в 2009 році законом не було встановлено обмежень щодо застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію за вказані періоди є обґрунтованими.
		Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
		Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 вказаного Закону, покладено на відповідача - територіальне управління за місцем її проживання, тому суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не здійснював підвищення пенсії позивачці за вказані періоди.
		Суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
		Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
		Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
		Посилання відповідача на те, що він не мав права застосувати до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на відсутність механізму, умов призначення та порядку фінансування спірної соціальної допомоги є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, встановлених ст. 46 Конституції України та законами України.
		Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
		Доводи відповідача про те, що розмір державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни, відповідає вимогам чинного законодавства, суд також не може взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
		Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень вказаного Закону, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Згідно ж з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачці, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
		Отже, позивачкою не порушений строк звернення до суду. 
		    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Згідно пунктів 1 та 9 ст. 8 Цивільно - процесуального кодексу України звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.
		Відповідно до ст.. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи на інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
		      Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідно до ст.1 ч 2 ЦК України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи вищенаведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно - правових характер, суд може визнати дії відповідача незаконними та у разі незаконності їхніх дій - зобовязати провести нарахування \ перерахування \ та виплату належних сум відповідно до закону. Виходячи з цього суд вважає, що вимоги про стягнення з УПФУ в Лебединському районі Сумської області  доплати до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
		Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України. 
		   На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 64, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ст. ст. 4, 10, 15, 60, 109, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1, 15,16 ЦК України суд, 
		ВИРІШИВ:
		   
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково. 
		Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року, за виключенням суми, фактично проведених виплат.
		В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
		Стягнути з Управління Пенсійного фонду  України в Лебединському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати: зі сплати судового збору в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно технічне  забезпечення  розгляду справи в суді в розмірі 120 грн.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                     Гура А.  О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...