Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21038/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2016. Зареєстровано: 22.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2016.
Дата набрання законної сили: 19.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"19" січня 2016 р.                                 Справа№ 910/21038/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Яковлєва  М.Л.
		суддів:            Рудченка  С.Г. 
		          Ільєнок  Т.В. 
		 
		секретар судового засідання - Пугачова А.С.,
		 
		за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.01.2016 року по справі № 910/21038/15 (в матеріалах справи)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.11.2015 року) по справі № 910/21038/15 (суддя - Плотницька Н.Б.)
		 
		За позовом   заступника прокурора міста Києва 
		до                   Київської міської ради
		третя особа   товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Маріам»  
		про                 визнання незаконним та скасування рішення 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 158/1023 від 19.02.2015 року.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року у справі № 910/21038/15 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 19.02.2015 року № 158/1023 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" земельної ділянки для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва". Стягнуто з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.
		Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Київська міська рада, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції  неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. 
		Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Київської міської ради по справі № 910/21038/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 року по справі № 910/21038/15 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року до провадження і призначено перегляд рішення на 19.01.2016 року.
		Прокуратурою міська Києва на підставі ст. 96 ГПК України надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому прокурор просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін.
		У зв'язку з переформуванням колегій Київського апеляційного господарського суду розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/21038/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Рудченко С.Г.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року по справі № 910/21038/15 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.11.2015 року) по справі № 910/21038/15 до провадження зазначеною колегією.
		19.01.2016 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" надійшла телеграма про відкладення розгляд справи. 
		Дане клопотання не розглядалось, оскільки в судовому засіданні був присутній представник третьої особи.   
		Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. 
		Представник третьої особи був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі відповідача та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. 
		Прокурор в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради - без задоволення.
		Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року по справі № 910/21038/15 - слід скасувати, виходячи з наступного.
		Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
		Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		У відповідності до статті 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. 
		Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 
		У силу норм статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. 
		Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.
		Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. 
		Частина 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до   статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"   встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.07.2012 року у справі № 2608/10107/12 товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" набуло права власності на нежитлові будівлі літера А площею 9,20 кв.м, літера Б - 11,10 кв.м., літера В - 8,80 кв.м., літера Г- 9,10 кв.м., що розташовані на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного), та на підставі  договору купівлі-продажу від 24.12.2012 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", - та нежитлову будівлю операторної АЗС, магазин літера А площею 58,10 кв.м.
		Відповідно до частини першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Внаслідок набуття товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" права власності на нерухоме майно загальною площею 96,30 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Проектна, 1 (перетин столичного шосе та вул. Академіка Заболотного), до останнього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться дане майно, в тому ж обсязі, що був у попередніх землекористувачів, а саме земельною ділянкою по вул. Проектна, 1 в м. Києві   площею 96,30 кв.м.
		Рішенням Київської міської ради від 19.02.2015 року № 158/1023 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" по вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва орієнтовною площею 0,7723 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в короткострокову оренду на 5 років для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції. 
		Не погоджуючись з зазначеним рішенням Київської міської ради заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування рішення № 158/1023 від 19.02.2015 року.
		Позов мотивовано тим, що Київською міською радою було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" земельної ділянки, яка на 0,7627 га перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" внаслідок придбання нерухомого майна за умовами договору купівлі-продажу та на підставі рішення суду. 
		Крім того, земельна ділянка площею 0,7627 га, що знаходиться за адресою: вул. Проектна, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва, не відноситься до земельних ділянок, які згідно приписів частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше, як із земельного аукціону.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.
		За приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності   Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Оскільки на момент прийняття Київською міською радою рішення №158/1023 від 19.02.2015 року спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Києва, порушення процедури передачі такої земельної ділянки в оренду (а саме надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" всупереч вимогам   Земельного кодексу України) свідчить про наявність порушеного права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Києва.
		Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.02.2015 року № 158/1023 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" земельної ділянки для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Однак, колегія суддів погодитись з зазначеним не може, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
		За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
		Приписами ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. 
		Згідно ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
		Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу визначено що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
		Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. 
		Згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		Так, порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві регулюється, зокрема, рішенням Київської міської ради № 63/9120 від 28.02.2013 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" (далі - Порядок)
		Відповідно до ч. ст. 2 Порядку дія цього Порядку поширюється на випадки надання (передачі) Київською міською радою земельних ділянок із земель комунальної власності в оренду без проведення земельних торгів у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Порядку передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування здійснюється відповідно до рішення Київської міської ради, яке приймається на підставі відповідної документації із землеустрою. Передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або передачі (надання) земельної ділянки із зміною її цільового призначення.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням зацікавленої особи виконавцем робіт із землеустрою, який відповідно до законодавства є розробником документації із землеустрою (ч. 2 ст. Порядку).
		Частиною 1 ст. 10 Порядку визначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги" погоджується в порядку та органами, встановленими статтею 186-1 Земельного кодексу України.
		Відповідно до приписів ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Корпорація Маріам» для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції на вул. Проектній 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) погоджено у відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України.
		Згідно ч. 5 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		Згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).
		У власності ТОВ "Корпорація Марфіам" перебуває об'єкт нерухомого майна - нежилі будівлі літера А площею 9,20 кв.м, літера Б - 11,10 кв.м., літера В - 8,80 кв.м., літера Г- 9,10 кв.м., що розташовані на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного), та на підставі  договору купівлі-продажу від 24.12.2012 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Укрспортбудінвест", - та нежитлову будівлю операторної АЗС, магазин літера А площею 58,10 кв.м.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, проведення обов'язкових земельних торгів не вимагається згідно п. 2 абзацу 2, 8 статті 134 Земельного кодексу України (п. 2.10 постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011).
		Посилання прокурора на протиправність рішення Київради у зв'язку з тим, що воно суперечить ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України колегією суддів не беруться до уваги оскільки вказана норма не регулює порядок передачі земельних ділянок у власність чи користування, а рішення прийнято в порядку ст. 123,124 зазначеного кодексу.
		Щодо посилань скаржника на те, що частина земельної ділянки площею 0,3807 га передана в межах червоних ліній, колегією суддів не береться до уваги, адже законодавством не заборонено передавати земельні ділянки в межах червоних ліній, проте є певні обмеження щодо їх використання, зокрема існує заборона щодо їх капітальної забудови.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеутрою щодо відвідення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться. 
		Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 22.09.2015 року № 910/1756/15, № 910/682/15, № 910/4529/15 та від 29.09.2015 року № 910/807/15.          
		Таким чином, з урахування вищенаведеного в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюване рішення Київської міської ради прийнято у відповідності до вимог законодавства, як встановлено вище, тому підстав для задоволення позову немає.
		За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
		Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. 
		У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. 
		З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. 
		Таким чином, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.
		З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст.  4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.11.2015 року) по справі № 910/21038/15 задовольнити.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року у справі № 910/21038/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		3. Стягнути з прокуратури міста Києва (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп. судовий збір за перегляд рішення в апеляційній інстанції.
		5. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.  
		6. Матеріали справи № 910/21038/15 повернути до господарського суду міста Києва.
		 
		Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
		Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                             М.Л. Яковлєв 
		 
		Судді                                                                                С.Г. Рудченко
		 
		                                                                                Т.В. Ільєнок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...