Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 486/1448/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері господарської діяльності; Зайняття гральним бізнесом.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2016. Зареєстровано: 23.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 486/1448/13-к 
		Провадження № 1-кп/486/1/2016 
		 
		22 січня 2016 року          Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
		у складі: головуючої-судді - ОСОБА_1 
		 при секретарі - ОСОБА_2 
		за участю: прокурора - ОСОБА_3 
		 обвинуваченої - ОСОБА_4 
		 обвинуваченого - ОСОБА_5 
		 захисника - ОСОБА_6 
		 захисника - ОСОБА_7 
		 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську матеріали кримінального провадження №12013160080000047 на підставі обвинувального акту відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Доманівка Миколаївської області, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не працюючої, одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованої та постійно мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч. 1 ст. 203-2 КК України;
		 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Южноукраїнська Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та постійно мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		За версією органів досудового слідства ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочину за ч.3 ст.28 ч. 1 ст. 203-2 КК України. 
		Відповідно до обвинувального акта органи досудового слідства посилаються на те, що особа обвинувачення, відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та, яка на даний час перебуває у розшуку, організовувала злочинну групу, керуючись корисливими мотивами з метою отримання прибутку пов`язаного з зайняттям гральним бізнесом, а саме: в організації, проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах на території м. Южноукраїнська Миколаївської області. Наприкінці грудня 2012 року організатор злочинної групи в порушення ст. 2 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 року № 1334-VI, керуючись корисливим мотивом вирішив зайнятись злочинною діяльністю пов`язаною з гральним бізнесом, а саме: організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах. З метою реалізації свого злочинного наміру організатор злочинної групи вирішив створити стійке об`єднання у формі організованої групи, до участі в якій планував залучити осіб, з якими він підтримував стабільні довірчі відносини. 
		В це й же період часу у м. Южноукраїнську Миколаївської області організатор злочинної групи, здійснюючи дії щодо створення організованої групи залучив до складу злочинного об`єднання місцевих жителів: ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_5 , запропонував останнім прийняти участь у гральному бізнесі. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність даної пропозиції, однак бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду від зайняття гральним бізнесом, керуючись корисливим мотивом прийняли пропозицію організатора злочинної групи та дали свою згоду на спільну злочинну діяльність. Досягнувши домовленості про здійснення протиправної діяльності, зазначені особи розробили спільний план, яким передбачили розподіл функцій кожного з членів групи під час вчинення злочинної діяльності. Функцію керівника цієї групи взяв на себе організатор злочинної групи, який керував діями спільніків та об`єднував дії членів групи під час здійснення злочинної діяльності. Реалізуючи свій злочинний намір щодо організації та надання доступу до азартних ігор організатор злочинної групи надав вказівку ОСОБА_4  підшукати приміщення, в яких можливо було б проводити азартні ігри на гральних автоматах. Виконуючи вказівку організатора злочинної групи, ОСОБА_4  в м. Южноукраїнську Миколаївської області підшукала та одержала у тимчсове користування два приміщення, за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Крім цього, очоливши організовану ним групу організатор злочинної групи придбав та встановив у вищевказаних приміщеннях гральні автомати (відео слот-машини) в загальній кількості 88 штук, а також здійснював контроль за отриманням та поділом доходів та приймав заходи щодо покриття злочинної діяльності від правоохоронних органів. 
		З грудня 2012 року по 30.04.2013 року інші учасники групи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5  діючи злагоджено, підпорядковуючись керівнику організованої групи відповідно до встановлених останнім функцій, проводили спільну активну та цілеспрямовану діяльність щодо діяльності пов`язаної з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах, що виявилось у наступному: 
		- підборі персоналу для обслуговування гральних залів: охоронців та адміністраторів, які під контролем ОСОБА_4 та ОСОБА_5  позмінно здійснювали функції касирів в ігорних залах; розмінювали гравцям грошові купюри для азартної гри на гральних автоматах та виплачували виграші учасникам азартних ігор, умовою участі в яких внесення гравцями грошових ставок, що давало можливість отримання винагороди, а результат гри отримувався в результаті випадковості;
		- щоденному контролі роботи адміністраторів в ігрових залах, забезпеченні кас гральних залів готівкою для видачі виграшів гравцям;
		- веденні відеоспостереження за гравцями і персоналом гральних залів;
		- залученні до азартних ігор на ігрових автоматах широкого кола учасників, шляхом відправлення смс-повідомлень про здійснення заохочувальних акцій під час проведення азартних ігор на гральних автоматах.
		Крім цього щодня ОСОБА_4  та ОСОБА_5  вели облік прибутку отриманого внаслідок проведення азартних ігор в приміщенні вищевказаних гральних залів. В телефонному режимі або особисто (приїжджаючи в гральні зали) ОСОБА_4 та ОСОБА_5  з`ясовували у адміністраторів гральних закладів статистичні дані щодо прибутку та витрат на добу. Отримавши необхідні дані про прибуток, витрату та залишок грошових коштів по кожному гральному залу, ОСОБА_4 , ОСОБА_5  в телефонному режимі звітували перед організатором злочинної групи про доходи отримані від злочинної діяльності. 
		Наприкінці грудня 2012 року в м. Сімферополі особа обвинувачення, відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та яка на даний час перебуває у розшуку, є організатором злочинної групи, постійно мешкала на території АР Крим, з метою швидкого отримання від ОСОБА_4 коштів, отриманих від зайняття гральним бізнесом у ПАТ Приватбанк відкрила картковий рахунок. При цьому в цілях конспірації картковий рахунок було відкрито організатором злочинної групи на іншу особу ОСОБА_8 . Після цього у період з 14.01.2013 по 30.04.2013 року ОСОБА_4  за вказівкою організатора групи перераховувала гроші отримані останнім внаслідок зайняття гральним бізнесом, яку ОСОБА_4  за вказівкою перераховувала на картковий рахунок відкритий при вищевказаних обставинах у період з 14.01.2013 по 30.04.2013 рік склала 591 023 грн. 
		Організована група створена і очолювана організатором злочинної групи була стійкою що виражалося:
		у стабільності та згуртованості між собою членів злочинної групи, що мала постійний склад учасників;
		в постійних міцних зв`язках між учасниками групи, тісно пов`язаних між собою як спільністю мети і дружніми та роднинними відносинами;
		у високому рівні узгодженості дій всіх учасників групи, які були одностайні при прийнятті рішень і послідовні у здійсненні злочинних дій діяли з єдиним наміром щодо вчинення злочину і прагнули об`єднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому вказані особи були обізнані про дії один одного і направляли свої зусилля на досягнення єдиного для всіх злочинного результату  отримання прибутку. Організована злочинна група існувала тривалий період часу: з грудня 2012 року по 30.04.2013 року і її злочинна діяльність була припинена співробітниками правоохоронних органів. Таким чином у період кінця грудня 2012 року по 30.04.2013 року члени організованної групи ОСОБА_4 , ОСОБА_5  в порушення ст. 2 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 року № 1334-VI, реалізуючи свій умисел на отримання прибутку в складі організованої групи здійснювали злочинну діяльність пов`язану з створенням умов для проведення азартних ігор на гральних автоматах. 
		Діючи узгоджено і відповідно до плану злочинної діяльності вищевказані особи з метою отримання прибутку з використанням спеціального обладнання - гральних автоматів в загальній кількості 88 шт. надавали населенню послуги у сфері ігорного бізнесу з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах та видачі виграшів учасникам азартних ігор. 
		В період 30.04.2013 року по 01.05.2013 року під час проведення обшуків за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в приміщеннях вищезазначених гральних залів були виявлені і вилучені: виручка від гральних ставок у сумі 28628 грн., а також 88 гральних автоматів за допомогою яких організатор злочинної групи та ОСОБА_4 , ОСОБА_5  знаючи про заборону ігорного бізнесу на території України, надавали населенню послуги в сфері ігорного бізнесу в організації та проведення азартних ігор на ігрових автоматах, умовою участі в яких було внесення гравцями грошових ставок, що давало можливість отримання винагороди, а результат гри отримувався в результаті випадковості. 
		Відповідно до обвинувального акту (т. 1 а.с. 4-7) органи досудового слідства обвинувачують ОСОБА_4  у вчиненні злочину за ч.3 ст.28 ч. 1 ст. 203-2 КК України у складі організованої групи, керуючись корисливим мотивом з метою отримання прибутку взяла безпосередню участь у злочинній діяльності, пов`язаної з зайняттям гральним бізнесом, а саме, в організації, проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах на території м. Южноукраїнськ Миколаївської області при наступних обставинах. 
		 Наприкінці грудня 2012 року організатор злочинної групи в порушення ст. 2 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні  від 15.05.2009 року № 1334-VI керуючись корисливим мотивом вирішив зайнятись злочинною діяльністю пов`язаною з гральним бізнесом, а саме: організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах. З метою реалізації свого злочинного наміру організатор злочинної групи вирішив створити стійке об`єднання у формі організованої групи, до участі в якій планував залучити осіб, з якими він підтримував стабільні довірчі відносини. В це й же період часу у м. Южноукраїнську Миколаївської області організатор злочинної групи, здійснюючи дії щодо створення організованої групи, залучив до складу злочинного об`єднання місцевих жителів: ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_5  запропонував останнім прийняти участь у гральному бізнесі. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність даної пропозиції однак бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду від зайняття гральним бізнесом, керуючись корисливим мотивом, прийняли пропозицію організатора злочинної групи та дали свою згоду на спільну злочинну діяльність. Досягнувши домовленості про здійснення протиправної діяльності зазначені особи розробили спільний план, яким передбачили розподіл функцій кожного з членів групи під час вчинення злочинної діяльності. Функцію керівника цієї групи взяв на себе організатор злочинної групи, який керував діями спільніків та об`єднував дії членів групи під час здійсненя злочинної діяльності. Реалізуючи свій злочинний намір щодо організації та надання доступу до азартних ігор організатор злочинної групи надав вказівку ОСОБА_4 підшукати приміщення, в яких можливо було б проводити азартні ігри на гральних автоматах. Виконуючи вказівку організатора злочинної групи ОСОБА_4  в м. Южноукраїнську Миколаївської області підшукала та одержала у тимчсове користування два приміщення, за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Крім цього, очоливши організовану ним групу організатор злочинної групи придбав та встановив у вищевказаних приміщеннях гральні автомати (відео слот-машини) в загальній кількості 88 штук, а також здійснював контроль за отриманням та поділом доходів та приймав заходи щодо покриття злочинної діяльності від правоохоронних органів. 
		 З грудня 2012 року по 30.04.2013 року інші учасники групи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи злагоджено, підпорядковуючись керівнику організованої групи відповідно до встановлених останнім функцій, проводили спільну активну та цілеспрямовану діяльність щодо діяльності пов`язаної з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах, що виявилось у наступному: 
		- підборі персоналу для обслуговування гральних залів: охоронців та адміністратирів, які під контролем ОСОБА_4 та ОСОБА_5  позмінно здійснювали функції касирів в ігорних залах: розмінювали гравцям грошові купюри для азартної гри на гральних автоматах та виплачували виграші учасникам азартних ігор, умовою участі в яких внесення гравцями грошових ставок, що давало можливість отримання винагороди, а результат гри отримувався в результаті випадковості;
		- щоденному контролі роботи адміністраторів в ігрових залах, забезпеченні кас гральних залів готівкою для видачі виграшів гравцям;
		- ведені відеоспостереження за гравцями і персоналом гральних залів;
		- залученні до азартних іграх на ігрових автоматах широкого кола учасників, шляхом відправлення смс повідомлень про здійснення заохочувальних акцій під час проведення азартних ігор на ігрових автоматах.
		Крім цього щодня ОСОБА_4  та ОСОБА_5 вели облік прибутку отриманого внаслідок проведення азартних ігор в приміщенні вищевказаних гральних залів. В телефонному режимі або особисто (приїжджаючи в гральні зали) ОСОБА_4 та ОСОБА_5  з`ясовували у адміністраторів гральних закладів статистичні дані щодо прибутку та витрат на добу. Отримавши необхідні дані про прибуток, витрату та залишок грошових коштів по кожному гральному залу, ОСОБА_4 , ОСОБА_5  в телефонному режимі звітували перед організатором злочинної групи про доходи отримані від злочинної діяльності. 
		Наприкінці грудня 2012 року в м. Сімферополі особа обвинувачення відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та яка на даний час перебуває у розшуку, є організатором злочинної групи та постійно мешкала на території АР Крим, з метою швидкого отримання від ОСОБА_4 коштів, отриманих від зайняття гральним бізнесом у ПАТ Приватбанк відкрив картковий рахунок. При цьому в цілях конспірації картковий рахунок було відкрито організатором злочинної групи на іншу особу ОСОБА_8 . Після цього у період з 14.01.2013 по 30.04.2013 року ОСОБА_4  за вказівкою організатора групи перераховувала гроші отримані останнім внаслідок зайняття гральним бізнесом, яку ОСОБА_4  за вказівкою перераховувала на картковий рахунок відкритий при вищевказаних обставинах у період з 14.01.2013 по 30.04.2013 рік склала 591 023 грн. 
		Організована група створена і очолювана організатором злочинної групи була стійкою, що виражалося:
		у стабільності та згуртованості між собою членів злочинної групи, що мала постійний склад учасників;
		в постійних міцних зв`язках між учасниками групи, тісно пов`язаних між собою як спільністю мети і дружніми та роднинними відносинами;
		у високому рівні узгодженості дій всіх учасників групи, які були одностайні при прийнятті рішень і послідовні у здійсненні злочинних дій діяли з єдиним наміром щодо вчинення злочину і прагнули об`єднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому вказані особи були обізнані про дії один одного і направляли свої зусилля на досягнення єдиного для всіх злочинного результату  отримання прибутку. Організована злочинна група існувала тривалий період часу: з грудня 2012 року по 30.04.2013 року і її злочинна діяльність була припинена співробітниками правоохоронних органів. Таким чином у період з кінця грудня 2012 року по 30.04.2013 року члени організованної групи ОСОБА_4 , ОСОБА_5  в порушення ст. 2 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 року № 1334-VI реалізуючи свій умисел на отримання прибутку в складі організованої групи здійснювали злочинну діяльність пов`язану з створенням умов для проведення азартних ігор на гральних автоматах. 
		Діючи узгоджено і відповідно до плану злочинної діяльності вищевказані особи з метою отримання прибутку з використанням спеціального обладнання - гральних автоматів в загальній кількості 88 шт., надавали населенню послуги у сфері ігорного бізнесу з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах та видачі виграшів учасникам азартних ігор. 
		 В період 30.04.2013 року по 01.05.2013 року під час проведення обшуків за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в приміщеннях вищезазначених гральних залів були виявлені і вилучені: виручка від гральних ставок у сумі 28628 грн., а також 88 гральних автоматів за допомогою яких організатор злочинної групи та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , знаючи про заборону ігорного бізнесу на території України, надавали населенню послуги в сфері ігорного бізнесу в організації та проведення азартних ігор на грових автоматах умовою участі в яких було внесення гравцями грошових ставок, що давало можливість отримання винагороди, а результат ігри отримувався в результаті випадковості. 
		 Відповідно до обвинувального аку (т. 1 а.с. 8-12) органи досудового слідства обвинувачують ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ч.3 ст.28 ч. 1 ст. 203-2 КК України у складі організованої групи керуючись корисливим мотивом з метою отримання прибутку взяв безпосередню участь у злочинній діяльності пов`язаної з зайняттям гральним бізнесом, а саме, в організації, проведенні та наданні можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах на території м. Южноукраїнськ Миколаївської області при наступних обставинах. 
		 Наприкінці грудня 2012 року організатор злочинної групи в порушення ст. 2 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні  від 15.05.2009 року № 1334-VI керуючись корисливим мотивом вирішив зайнятись злочинною діяльністю пов`язаною з гральним бізнесом, а саме: організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах. З метою реалізації свого злочинного наміру організатор злочинної групи вирішив створити стійке об`єднання у формі організованої групи, до участі в якій планував залучити осіб з якими він підтримував стабільні довірчі відносини. В це й же період часу у м. Южноукраїнську Миколаївської області організатор злочинної групи здійснюючи дії щодо створення організованої групи залучив до складу злочинного об`єднання місцевих жителів: ОСОБА_4  та її сина ОСОБА_5  запропонував останнім прийняти участь у гральному бізнесі. ОСОБА_4 та ОСОБА_5  усвідомлюючи протиправність даної пропозиції, однак, бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду від зайняття гральним бізнесом, керуючись корисливим мотивом, прийняли пропозицію організатора злочинної групи та дали свою згоду на спільну злочинну діяльність. Досягнувши домовленості про здійснення протиправної діяльності зазначені особи розробили спільний план, яким передбачили розподіл функцій кожного з членів групи під час вчинення злочинної діяльності. Функцію керівника цієї групи взяв на себе організатор злочинної групи який керував діями спільніків та об`єднував дії членів групи під час здійсненя злочинної діяльності. Реалізуючи свій злочинний намір щодо організації та надання доступу до азартних ігор організатор злочинної групи надав вказівку ОСОБА_4 підшукати приміщення в яких можливо було б проводити азартні ігри на гральних автоматах. Виконуючи вказівку організатора злочинної групи ОСОБА_4  в м. Южноукраїнську Миколаївської області підшукала та одержала у тимчасове користування два приміщення, за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Крім цього, очоливши організовану ним групу організатор злочинної групи придбав та встановив у вищевказаних приміщеннях гральні автомати (відео слот-машини) в загальній кількості 88 штук, а також здійснював контроль за отриманням та поділом доходів та приймав заходи щодо покриття злочинної діяльності від правоохоронних органів. 
		 З грудня 2012 року по 30.04.2013 року інші учасники групи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діючи злагоджено, підпорядковуючись керівнику організованої групи відповідно до встановлених останнім функцій, проводили спільну активну та цілеспрямовану діяльність щодо діяльності пов`язаної з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на гральних автоматах що виявилось у наступному: 
		- підборі персоналу для обслуговування гральних залів: охоронців та адміністраторів, які під контролем ОСОБА_4 та ОСОБА_5  позмінно здійснювали функції касирів в ігорних залах: розмінювали гравцям грошові купюри для азартної гри на гральних автоматах та виплачували виграші учасникам азартних ігор, умовою участі в яких внесення гравцями грошових ставок, що давало можливість отримання винагороди, а результат ігри отримувався в результаті випадковості;
		- щоденному контролі роботи адміністраторів в ігрових залах, забезпеченні кас гральних залів готівкою для видачі виграшів гравцям;
		- ведені відеоспостереження за гравцями і персоналом гральних залів;
		- залученні до азартних ігор на ігрових автоматах широкого кола учасників, шляхом відправлення смс повідомлень про здійснення заохочувальних акцій під час проведення азартних ігор на ігрових автоматах.
		Крім цього щодня ОСОБА_4  та ОСОБА_5 вели облік прибутку отриманого внаслідок проведення азартних ігор в приміщенні вищевказаних гральних залів. В телефонному режимі або особисто (приїжджаючи в гральні зали) ОСОБА_4 та ОСОБА_5  з`ясовували у адміністраторів гральних закладів статистичні дані щодо прибутку та витрат на добу. Отримавши необхідні дані про прибуток витрату та залишок грошових коштів по кожному гральному залу, ОСОБА_4 , ОСОБА_5  в телефонному режимі звітували перед організатором злочинної групи про доходи отримані від злочинної діяльності. 
		Наприкінці грудня 2012 року в м. Сімферополі особа обвинувачення відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та яка на даний час перебуває у розшуку, є організатором злочинної групи, постійно мешкала на території АР Крим, з метою швидкого отримання від ОСОБА_4 коштів, отриманих від зайняття гральним бізнесом у ПАТ Приватбанк відкрив картковий рахунок. При цьому в цілях конспірації картковий рахунок було відкрито організатором злочинної групи на іншу особу ОСОБА_8 . Після цього у період з 14.01.2013 по 30.04.2013 року ОСОБА_4  за вказівкою організатора групи перераховувала гроші отримані останнім внаслідок зайняття гральним бізнесом, яку ОСОБА_4  за вказівкою перераховувала на картковий рахунок відкритий при вищевказаних обставинах у період з 14.01.2013 по 30.04.2013 рік склала 591 023 грн. 
		Організована група створена і очолювана організатором злочинної групи була стійкою, що виражалося:
		у стабільності та згуртованості між собою членів злочинної групи, що мала постійний склад учасників;
		в постійних міцних зв`язках між учасниками групи, тісно пов`язаних між собою як спільністю мети так і дружніми та роднинними відносинами;
		у високому рівні узгодженості дій всіх учасників групи, які були одностайні при прийнятті рішень і послідовні у здійсненні злочинних дій, діяли з єдиним наміром щодо вчинення злочину і прагнули об`єднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому вказані особи були обізнані про дії один одного і направляли свої зусилля на досягнення єдиного для всіх злочинного результату  отримання прибутку. Організована злочинна група існувала тривалий період часу: з грудня 2012 року по 30.04.2013 року і її злочинна діяльність була припинена співробітниками правоохоронних органів. Таким чином у період з кінця грудня 2012 року по 30.04.2013 року члени організованної групи ОСОБА_4 , ОСОБА_5  в порушення ст. 2 Закону України Про заборону грального бізнесу в Україні від 15.05.2009 року № 1334-VI реалізуючи свій умисел на отримання прибутку в складі організованої групи здійснювали злочинну діяльність пов`язану з створенням умов для проведення азартних ігор на гральних автоматах. 
		Діючи узгоджено і відповідно до плану злочинної діяльності вищевказані особи з метою отримання прибутку з використанням спеціального обладнання - гральних автоматів в загальній кількості 88 шт., надавали населенню послуги у сфері ігорного бізнесу з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах та видачі виграшів учасникам азартних ігор. 
		 В період 30.04.2013 року по 01.05.2013 року під час проведення обшуків за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в приміщеннях вищезазначених гральних залів були виявлені і вилучені: виручка від гральних ставок у сумі 28628 грн., а також 88 гральних автоматів за допомогою яких організатор злочинної групи та ОСОБА_4 , ОСОБА_5  знаючи про заборону ігорного бізнесу на території України, надавали населенню послуги в сфері ігорного бізнесу в організації та проведення азартних ігор на ігрових автоматах умовою участі в яких було внесення гравцями грошових ставок, що давало можливість отримання винагороди, а результат ігри отримувався в результаті випадковості. 
		 Обвинувачені покази не надавали, але відповідали на запитання учасників процесу. Дали пояснення суду в кінці судового розгляду 22 жовтня 2015 року. 
		 Допитана в судовому засіданні 22.10.2015 року обвинувачена ОСОБА_4  суду пояснила, що в ніч з 30 квітня 2013 року на 01 травня 2013 року близько 23-30 годині до неї в квартиру дзвонили та грюкали у двері працівники правоохоронних органів, які вимагали їх відчинити при цьому нічого не пояснюючи. Двері вона та члени її сім`ї не відчиняли, так як побоювалися за своє життя. Події відбувались у нічний час і вона не розуміла з чим вони пов`язані. Тієї ж ночі в їх квартирі вимкнули світло. Вона припускає, що це зробили працівники правоохоронних органів, які намагалися потрапити до квартири. В свою чергу вона намагалася викликати працівників міліції сама та через свою знайому, але цього зробити їм не вдалося, так як на їх телефонні дзвінки міліція не відповідала. Вранці близько 06-06:30-07:00 години працівники міліції знову почали штурмувати її двері, стукали в них, так як дзвінок не працював за відсутності електроенергії та погрожували зламати двері, після чого вона змушена була їх відкрити. Працівники міліції зайшли до квартири, повідомили про ухвалу суду про обшук, але з правами її не ознайомлювали та нічого не роз`яснювали. Вона бачила приблизно 12-15 чоловік, серед них знаходилися знайомі їй працівники: начальник ЖЕО-4 Ширяєва, юрист КП ЖЕО ОСОБА_9 . Перша думка, що прийшла їй у голову - КП ЖЕО продовжує з нею війну із-за квартири, але згодом вона зрозуміла, що проводиться обшук, так як працівники міліції одягнули білі перчатки. Ухвалу про обшук працівники міліції дали читати її чоловікові, а не їй. Слідчий ОСОБА_10  повідомив, про те що йому добре відомо про те, що вона раніше працювала у сфері грального бізнесу, це вона і підтвердила. Також повідомила, що директором грального бізнесу коли вона працювала був ОСОБА_11 , а приміщення в оренду вони брали у ОСОБА_12  Повідомила, що на даний час вона не працює і ніякого відношення до грального бізнесу не має. Згодом вона пов`язала це з тим, що за минулим місцем роботи, яку припинила у 2009 році їй неодноразово погрожували, це було майже 6,5 років тому. На протязі всього часу при проведенні обшуку з нею спілкувався слідчий ОСОБА_10 , який співчував їй, так як бачив їх умови проживання і при цьому зазначав, що їй не пощастило. Які саме речі правоохоронці забирали з її квартири вона не бачила, єдине що бачила  це комп`ютер, якому більше 10 років, який неодноразово ремонтувався, та планшет доньки, який на той час був у несправному стані. Комп`ютер і планшет були поміщені працівниками міліції до мішка. Речі вилучені з її квартири слідчі та міліціонери не ідентифікували, не просили при цьому звернути увагу понятих і свідків на це. По завершенню слідчий ОСОБА_10  залишив свій номер телефону і повідомив, що її будуть викликати на допит. Також пояснила, що коли почався обшук, всі дії працівників міліції почав фіксувати на відеореєстратор її син, але слідчий ОСОБА_13  йому заборонив це робити та намагався його в нього відібрати, але її син його не віддав. Вони вимагали припинити зйомку та пригрозили непокорою і арештом на 15 діб. Власне вона не розуміла хто із слідчих конкретно проводе обшук ОСОБА_10  чи ОСОБА_13 , який не входив до групи слідчих, хто при цьому був понятим і яку роль відігравали працівники КП ЖЕО, так як перебувала в шокованому стані. Під час обшуку працівники міліції неохоче дозволили їй скористатися туалетом. 
		 Категорично заперечувала факт причетності до грального бізнесу, а саме: до прийому на роботу адміністраторів, оренди приміщень, де здійснювався гральний бізнес, до переведення коштів на рахунок ОСОБА_14 , телефонних розмов з працівниками гральних закладів, знайомство з ОСОБА_15 , який нібито давав їй розпорядження та керував нею та її сином.
		 Вона ходила на допити до УБОЗ в м. Южноукраїнську та м. Миколаєві, де з нею поводилися в грубій формі, принижували, вимагали щоб вона повідомила прізвища власників гральних автоматів, так як на їх думку вони їй добре відомі, а її причетність до незаконного грального бізнесу органам досудового слідства відомо та вони мають докази. Нарікала на роботу слідчої ОСОБА_16 , яка з нею поводилася у грубій формі та здійснювала психологічний тиск на неї за те, що вона не надавала покази, використовуючи міліцейський сленг, що помістить її до туалету, після чого вона їй все розповість. На допитах вона перебувала без захисника, то таку поведінку слідчої та погрози сприймала за дійсність з побоюваннями, але незважаючи на це, відмовлялась надавати покази. Також вона повідомила, що її син, який також обвинувачується в даному злочині, скаржився на грубість та погрози слідчої ОСОБА_17 . Окрім того, вона пояснила, що під час обшуку правоохоронні органи будь-яких претензій, які б виявлялися в підозрі її сина ОСОБА_18  до скоєння ним злочину не проявляли. Також вона нарікала, що правоохоронні органи при допиті свідків, які їм надавали неправдиві покази як в ході досудового слідства, так і в суді були ними заохочені, налаштовані. З цього вона робить висновок, що вони були підготовлені працівниками міліції, не виключає те, що надаючи такі покази свідки намагались врятувати себе і під тиском чи впливом правоохоронних органів надали такі покази, але надані свідками покази в судовому засіданні прокурор не довів доказами. Вона просила суд звернути увагу на покази свідків, які одночасно допитувалися в різних містах, в м. Южноукраїнську та м. Миколаєві, одним і тим же слідчим протягом 45 хвилин. Не погодилася з доводами прокурора, що вона власне знищила сім-картку з мобільного телефону, так як телефонні номери відносно яких проводилися негласні слідчі дії ніколи їй не належали і докази цьому в судовому засіданні прокурор не надав. Не надано органом досудового слідства доказів того, що саме вона приймала працівників на роботу до гральних залів, що з ними укладала договори, що виплачувала їм заробітну плату. За місцем її мешкання органами досудового слідства не виявлено будь-яких грошових коштів та банківських карток, які б підтверджували факт того, що вона здійснювала контроль та поповнювала коштами гральні зали. Пояснила, що її трудова діяльність розпочалась у 1985 році у дошкільному закладі вихователем, яка тривала до 1995 року, та за станом здоров`я вона її залишила. Після чого працювала адміністратором у гральних залах з 2004 по 2009 роки, коли цей бізнес був законний. Згодом вона працювала нянькою по найму у двох сім`ях, консультантом по косметиці, посудомийкою сезонно у с. Коблево Миколаївської області. Окрім того, вона є творчою людиною виготовляє аксесуари для весілля, гарно вишиває, що рекламує через інтернет та приймає замовлення, інколи свої вироби розповсюджує по підприємствам, установам організаціям міста, де має можливість їх реалізувати. Також вона має земельну ділянку на якій власне працює та має від неї доходи. ЇЇ прибутки - це заробітна плата чоловіка, реалізація з її власного городу та кошти за її вироби. Окрім того, її чоловік має постійну роботу, а також був учасником «Форекс-клубу» , тобто приймав участь у торгах на біржі за допомогою ком`ютера, який вилучений міліцією, в якому були його графіки, розрахунки та схеми. Категорично заперечувала будь-яку свою причетність до телефонних розмов з ОСОБА_15 та адміністраторами гральних залів. Стверджує про те, що вперше побачила фото ОСОБА_15 на телефоні в слідчому відділенні, де їй повідомили, що він є організатором грального бізнесу. Згодом вона побачила його в УБОЗі, де він почав розмовляти з нею та її сином, під час бесіди намагався з`ясувати чому вони тут та що діється, при цьому прокоментував, що це якесь непорозуміння в якому повинні розібратися. Категорично заперечувала, що вона виконувала будь-які розпорядження ОСОБА_15  або надавала їх своєму синові. 
		 Також вона акцентувала увагу на тім, що майже одночасно проводився обшук в її квартирі та в гральному залі по АДРЕСА_2 . За версією слідства та доказами у неї вилучені кошти в сумі 28 тисяч гривень слідчою ОСОБА_17 . Даний факт вона категорично заперечує, так як вона перебувала у своїй квартирі в ніч з 30 квітня на 01 травня 2013 року, до якої намагалися потрапити на обшук працівники міліції в нічний час, яких вона не впустила та які чергували біля дверей її квартири в ніч з 30 квітня на 01 травня 2013 року. Окрім того, заперечувала факт того, що вона власне в слідчому відділенні ОСОБА_17  не передавала ніяких коштів, а до письмових доказів, таких як квитанцій та інших, в яких зазначено, що саме вона добровільно передала кошти слідчому  надумані та не відповідає дійсності. Категорично заперечувала знайомство із ОСОБА_14  та будь-які зроблені нею перекази коштів на її рахунки, в яких її обвинувачують органи досудового слідства та які не підтверджено в суді. Версію органів досудового слідства з приводу того, що вона підшукувала приміщення для грального бізнесу та наймала в оренду, не визнала, категорично це заперечувала та зазначала, що прокурором будь-яких доказів стосовно її причетності до оренди приміщень не надано. Просила суд звернути увагу на покази свідка ОСОБА_12 , що власне ним на її ім`я або на ім`я інших орендаторів квитанції на оплату комунальних послуг не виписувались та особисто їй не передавалися. Факт відвідування приміщення по АДРЕСА_2  не виключає, так як могла там бути у зв`язку з реалізацією своїх виробів, а щодо грального бізнесу в цьому приміщенні пояснити нічого не може, так як не пам`ятає. Суду пояснила, що речі вилучені органами досудового слідства під час обшуку її квартири - блокноти та записні книжки вона забрала з минулого місця роботи та які поступово використовувала на дачній ділянці для розпалу вогнища. З приводу боргової розписки свідка ОСОБА_19  про повернення 5000 грн. її сину ОСОБА_18 , пояснила, що вона ніколи її у себе в квартирі не бачила та про існування боргу було не відомо, про який дізналась в ході розгляду кримінального провадження. До переглянутих судом відеоматеріалів пов`язаних з гральним бізнесом свою причетність категорично заперечує, пояснює це тим, що всім громадянам міста відомо про гральний бізнес із ЗМІ та від депутатського корпусу, які нарікали на незаконну діяльність цього бізнесу. На запитання прокурора пояснила, що не пам`ятає чи підписувала протокол обшуку чи ні, за місцем свого мешкання, оскільки він був не читаємий. При огляді протоколу обшуку в судовому засіданні повідомила, що її підпис відсутній, а він підписаний її чоловіком, також скаржилася на неправомірні дії працівників міліції. Вони силоміць, під тиском вручили підозру відносно неї її чоловікові на його робочому місці, використовуючи свої владні повноваження. З приводу проведення відносно неї негласних слідчих дій їй стало відомо при направленні кримінального провадження до суду. Будь-яких повідомлень від органів досудового слідства з приводу прослуховування телефонних розмов її та сина вони не одержували. Коли почали розслідувати дане кримінальне провадження, то її допитували в якості свідка, а згодом, в один день із свідка вона стала підозрюваною. Нарікала на те, що була обмежена в часі з ознайомленням кримінального провадження. На запитання прокурора пояснила, що власне вона не зверталася до суду зі скаргами на дії органів досудового слідства та прокурорів, так як не мала захисника, а права їй слідчий не роз`яснив. Згодом від захисників вона дізналась про право на оскарження дій працівників міліції, але було вже запізно. Стверджувала, що після заборони грального бізнесу, вона залишила роботу з 2009 року, і більше до неї не поверталась. На її думку, дана справа сфальсифікована та надумана. Вважає, що її сім`ю використали навмисно, щоб уникли відповідальності особи, які безпосередньо причетні до організації та діяльності грального бізнесу. На її переконання органам досудового слідства дуже добре відомо їх прізвища. Просила суд її виправдати, повернути їй комп`ютер і планшет, інші речі вилучені в квартирі органами досудового слідства в ході обшуку просить знищити. 
		 Допитаний в судовому засіданні 22.10.2015 року обвинувачений ОСОБА_5  суду пояснив,що у період з вересня 2012 року по 2013 рік працював неофіційно на автомийці біля магазину «Платформа» по вул. Дружби Народів 54-б. В цей же період часу закінчив курси водія. Після чого неофіційно працював таксистом на автомобілі Жигулі, який належав його батькові. В кінці 2013 року його батьки купили автомобіль Шевроле для покрашення його роботи. Під час здійснення перевезення пасажирів він познайомився з двома молодими хлопцями, які були завзятими гравцями гральних автоматів, мешканцями с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області. Приблизно через кожні два дні вони йому телефонували, він привозив їх до м. Южноукраїнська до гральних залів, які розташовувалися біля магазину Фаворит по пр. Леніна, на П`ятачку, в кафе  ІНФОРМАЦІЯ_3  по пр. Комуністичному. В зв`язку з тим, що він чекав хлопців після закінчення ними гри для того, щоб завезти додому, то він змушений був чекати їх в автомобілі. Гравці платили йому 100 гривень для того, щоб він чекав їх до кінця гри. У зв`язку з чим він змушений був чекати їх в автомобілі. Так як це було в зимовий час, то він заходив до гральних залів разом з хлопцями, де і познайомився з адміністраторами залів. Він не виключає, що його могло бути зафіксовано на відеоспостерігачах, які були в цих закладах. Також він не заперечує той факт, що на прохання дівчат, інколи допомагав відкривати гральні автомати та купував на їх прохання напої. Використовував зали гральних автоматів для пошуку клієнтів. Категорично заперечував свою причетність до організації та виконання ним відведених ролей в організованій групі, яка займалася гральним бізнесом у АДРЕСА_4 . Не визнає себе винним в скоєнні злочину, який органи досудового слідства пов`язують з контролем роботи адміністраторів в гральних залах, забезпеченні кас гральних залів готівкою для видачі виграшів гравцям; веденням відеоспостереження за гравцями і персоналом гральних залів; залученні до азартних ігор широкого кола учасників, шляхом відправлення смс-повідомлень про здійснення заохочувальних акцій під час проведення азартних ігор на гральних автоматах; забезпечення гральних залів напоями. Пояснив, що в ніч з 30 квітня на 01 травня 2013 року в їх квартиру намагалися зайти працівники міліції, як згодом стало відомо, для проведення обшуку, двері яким батьки не відчиняли. Вранці 01 травня 2013 року до їхньої квартири зайшли близько 10-12 чоловік правоохоронців у броніжилетах та з автоматами, які розпочали обшук їхньої квартири, дії яких він намагався зафіксувати на відеореєстратор. Слідчий ОСОБА_13  йому заборонив це робити та намагався забрати у нього відеореєстратор, після чого його виштовхали в тамбур, де він залишався до закінчення обшуку в якому провів біля 2-3 годин. Після обшуку йому стало відомо, що працівники міліції вилучили комп`ютер та планшет. Через декілька днів його разом із матір`ю викликали до ОСОБА_20 , де він зустрівся з адміністраторами гральних залів, які відвідував з приводу здійснення перевезень пасажирів, яких чекав поки вони грали на гральних автоматах у вищеназваних гральних закладах. Нарікав на грубе спілкування слідчих ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які висловлювались на його адресу та адресу його матері нецензурною лайкою, використовуючи міліцейський сленг, погрожували та константували факт що він попав. В телефонному режимі його викликав слідчий ОСОБА_10 , а також в такому режимі викликалися і свідки. В УБОЗі він відмовився давати покази, скориставшись ст. 63 Конституції України. В один із таких приїздів до Миколаївського УБОЗу вирішувалося питання щодо обрання відносно них запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. В один із приїздів до Миколаївського УБОЗу він вперше побачив ОСОБА_15 . Про існування боргової розписки, наданої ОСОБА_19 на його ім`я на суму 5000 грн., не знає та заперечує існування будь-якого боргу. Пояснити як саме розписка потрапила до вилучених речей, на яку посилаються органи досудового слідства, при обшуку, який провадився за ухвалою суду за місцем мешкання його матері, присутнім не був, так як з вищеповідомленої причини правоохоронці його з неї виштовхали. Після обшуку слідчим з приводу даної розписки запитань не ставилось та увага не акцентувалась. Не заперечував свою зацікавленість дівчатами, які працювали адміністраторами, а саме: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Стверджував, що перебував з ними у хороших стосунках. Пояснив чому вони надавали в суді покази про те, що він допомагав матері, а не їм, на їх прохання тим, що такими показами свідки намагались врятувати себе і під тиском чи впливом правоохоронних органів надали саме такі покази. Після обшуку працівники міліції оглянули його мобільний телефон і записали його ІМЕІ, при цьому не повідомляли про те, що його будуть викликати на допити. Також він повідомив працівникам міліції, що в м. Южноукраїнську гральні зали розташовані біля магазину Фаворит по пр. Леніна, на П`ятачку, в кафе Старий Друже по пр. Комуністичному, до яких він возив клієнтів з с. Благодатне, смт. Арбузинка, м. Вознесенська та жителів м. Южноукраїнська. Коли дане кримінальне провадження розслідувалось спочатку його допитували в якості свідка, а згодом в один день, із свідка він став підозрюваним. Цього ж дня йому було висунуто підозру, тому він був обмежений в часі з ознайомленням кримінального провадження. В зв`язку з чим він та його захисник були обмежені в оскарженні дій органів досудового слідства. Також він пояснив, що ні йому ні жодному з членів його сім`ї гральні автомати не належать. З приводу проведення відносно нього негласних слідчих дій йому стало відомо при направленні кримінального провадження до суду. Будь-яких повідомлень від органів досудового слідства з приводу прослуховування його телефонних розмов та його матері вони не одержували. Заперечував факт того, що його мати давала йому якісь розпорядження пов`язані з гральним бізнесом, які б він виконував. Його батькам було відомо, що він працює таксистом. Стверджував, що ніколи не грав в гральні автомати. Пригадував, що коли його мати працювала адміністратором гральних залів, в той час коли такий бізнес був легальним, він приходив до неї на роботу і грав у більярд, при цьому бачив, як люди програвали великі суми грошей, тому він до цього негативно ставиться. Категорично заперечував, що він мав будь-яку причетність до грального бізнесу. Вважає дану справу сфальсифікованою та надуманою. Не визнає себе винним, так як ніколи гральним бізнесом не займався і причетності до організації такого бізнесу не має, тому просить суд ретельно перевірити доводи сторони обвинувачення, які в більшості своїй є надуманими, а письмові докази недопустимими, про що неодноразово зазначали захисники, з якими він згодний. Просить визнати його не винним та виправдати.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , суду пояснив, що він працює неофіційно в рекламному агентстві, а також, що він в квітні 2013 року приїхав до м. Южноукраїнська на зустріч із замовником, який мав намір відкрити магазин піротехніки. Зустріч була призначена біля магазину  ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому замовник мав намір закрити вікна плівкою з рекламою. По приїзду з м. Миколаєва замовника на місці зустрічі не було, а в телефонному режимі він просив його зачекати на нього. Вирішивши звернутися до таксиста з`ясував, що вільний час можна провести в гральному залі на П`ятачку куди його він і завіз. В приміщення залу гральних автоматів зайшов і вийшов вільно. В залі знаходилось близько 15-18 гральних автоматів, на трьох з яких він грав. Гра розпочиналась після того як він вкладав кошти до автомату, повідомлення про виграш висвітлювалося на табло, а кошти необхідно було одержувати у адміністратора. За результатами гри він програв близько 500 гривень та залишив зал, при цьому поцікавився чи можна грати у вечірній час. Не зустрівшись із замовником, реклами прізвище якого він не пам`ятає та ніколи не бачив, повернувся до м. Миколаєва. По приїзду у м. Миколаїв звернувся до міліції, і до УБОЗу, який розташований на вул. Спаській, де написав заяву про ведення даного виду діяльності у м. Южноукраїнську. Працівники УБОЗу прокоментували заяву так, що якщо не буде організованої групи, то нічого не вийде. Під час судового засідання свідок в своїх поясненнях плутався (в причині поїздки до м. Южноукраїнська 14.03.2013р.; в тому чи є він азартною людиною; в подіях та часі звернення із заявою до міліції; з приводу наданих ним пояснень у міліції від 13.03.2013 року факт їх підписання не заперечував, але не пам`ятав його зміст, час, обставини за яких він їх надавав, а також кому і де; щодо неодноразової неявки до суду та неодержання ним та членами його сім`ї рекомендованих повідомлень про вручення поштових повісток за місцем його проживання; посилався на його інтуїтивне відчуття про розгляд справи судом та наполегливість тещі на його появленні в суді м. Южноукраїнська). Свідок на більшість запитань захисників, обвинувачених та суду відповісти не зміг. Посилався на слабку пам`ять та тривалий проміжок часу, разом з тим пояснив, що стан здоров`я задовільний і на обліку у лікарів не перебуває. Своє звернення до міліції пояснює тим, що він був розлючений та хотів помсти за програні гроші. Його метою було закриття таких залів, а звернувся він до УБОЗу, так як він був свідком того, як закривали один із таких залів в м. Одеса та бачив при цьому присутніх працівників УБОЗ, саме тому із заявою звернувся до цього органу. Свідок не зміг повідомити суду конкретного місця свого проживання, пояснюючи це тим, що він зареєстрований у м. Одеса, але сам більше трьох років проживає у м. Миколаєві, за які чотири рази змінював адресу. Квартира АДРЕСА_5  належить його тещі, яку вона здає в оренду. 
		Також свідок посилався на необізнаність того, що він мав можливість викликати міліцію в телефонному режимі в м. Южноукраїнську. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що він зареєстрований в АДРЕСА_6 , а мешкає за адресою: АДРЕСА_7 . Перевірити місце реєстрації суду не вдалося, так як він пред`явив посвідчення водія. Повідомив місце проживання під присягу та був попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів. На даний час працює електронником на Укрпошта. До суду не з`являвся, так як не одержував виклики. З`явився на передодні днем до розгляду справи, а саме 16.12.2013 року, так як повертаючись від друга зустрів працівника УБОЗ, який йому повідомив, що йому 17.12.2015 року необхідно прибути в судове засідання з документом, що посвідчує його особу. Не заперечував факт того, що він одержав один із викликів до суду, але не з`явився в зв`язку з тим, що в нього було заплановане відвідування лікаря, документ, який би підтверджував факт його перебування у лікарні відсутній. Його батьки, які проживають за адресою, на яку надходили повідомлення про виклик до суду, йому нічого не передавали. Також він пояснив, що в 2013 році навесні він приїздив до м. Южноукраїнська до дівчини, з якою перебував в інтимних стосунках, але адресу та район де вона проживає він назвати не зміг, так як вона його зустрічала та проводжала. 14 березня 2013 року він приїхав в м. Южноукраїнськ до дівчини, з якою посварився, та пішов на автовокзал з ціллю повернутися до м. Миколаєва. При цьому в нього виникла необхідність в цигарках і він пішов до кіоску по АДРЕСА_2 , де з`ясував у продавця жінки приблизного віку 50-ти років, з`ясував де можна знайти гральні автомати, яка його в свою чергу спрямувала в кінець АДРЕСА_2 . Свідок в деталях пояснював, що приміщення де відбувалась гра, складалося з двох гральних залів: в одном з яких було приблизно 15, а в другому до 30 гральних автоматів. Підтвердив факт існування бару та дівчини адміністратора закладу. Пояснює відвідування грального залу тим, що сварказ дівчиною викликала стрес, який йому необхідно було зняти. Перебуваючи в гральних залах він дізнався від клієнтів закладу, що він працює цілодобово. Програвши в гральному залі приблизно 120 гривень він поїхав додому. Так як у нього був невдалий день, то він вирішив поділитись з другом ОСОБА_27 , який проживає недалеко від УБОЗ по АДРЕСА_8 та який є завзятим гравцем гральних автоматів. Разом з ОСОБА_28  вони зайшли до інтернету за допомогою пошукової системи знайшли картинки та впевнившись в тому, що він дійсно грав на гральних автоматах, гра на яких заборонена. Оскільки його друг обурений та принциповий до такого виду діяльності, так як неодноразово програвав великі суми коштів, то він його підбурив та спонукав піти до міліції. Його друг має на нього великий вплив, тому він прислухався до нього і цього ж дня пішов до УБОЗу, яке розташоване по вул. Спаська поряд із житлом друга, в якого він перебував у гостях. Зайшовши до УБОЗ він повідомив чергового, що він має намір зробити заяву про наявність грального бізнесу у м. Южноукраїнську. Згодом він написав заяву, а через декілька днів надав пояснення. Ціллю його звернення до правоохоронних органів було спонукання друга з метою припинення грального бізнесу. Власно на його точку зору, йому байдуже, тому і не проявляв ніякої зацікавленості та вважав, що справу завершено без нього і його явка до суду є не обов`язковою. 
		 Допитана у судовому засіданні 17.12.2013 року свідок ОСОБА_29  суду пояснила, що на даний час не працює. Працювала офіційно в банку в м. Миколаєві, але після переїзду до м. Южноукраїнська роботи не має. Знайома ОСОБА_30  порекомендувала роботу в гральних залах, куди вона і влаштувалась. Перед тим, як приступити до роботи по пр. Миру, протягом двох тижнів проходила стажування у Платформі по АДРЕСА_9 , в якому було дві гральних зали: в одному із них було 10, а в другому 30 гральних автоматів. Про умови роботи та обов`язки їй повідомила ОСОБА_31 .. Приймала її на роботу адміністратором ОСОБА_4 та видавала заробітну плату за зміну у сумі 180 гривень. В обсяг її обов`язків входив нагляд за роботою гральних автоматів та видача виграшів. Також їй видавалися кошти в розмірі близько 5 тисяч гривень, які зберігалися в сумці та передавалася із зміни в зміну. Приймаючи та здаючи зміну, вона передавала залишок коштів адміністратору, який її змінював. На її зміні більше 5 тисяч гривень ніхто не вигравав, тому досвіду з великими сумами виграшу вона не має. До її обов`язків входило готувати чай і каву клієнтам, продавати їм пиво. Також мала наглядати за порядком у залі підтримувати чистоту. Інколи їй доводилося відкривати гральні автомати ключами та забирати кошти. Режим роботи був з 19-30 до 07-30 годин, здача зміни проходила з 6 по 7 годину ранку. Графік роботи вони узгоджували між собою з ОСОБА_32 . Під час роботи, крім неї, у залі гральних автоматів знаходився охоронець, який після телефонного дзвінка клієнта відчиняв двері. ОСОБА_4 її не попереджала, про те, щоб працівникам міліції двері не відчиняли. ОСОБА_5 приходив до залу та вона його сприймала не як працівника закладу, а як сина ОСОБА_4 , який допомагав матері. Мінімальна сума за допомогою якої можна було розпочати гру, була 10 гривень. Саму процедуру гри вона не знає. Про виграш повідомляв клієнт, вона підходила до грального автомату і звіряла суму виграшу із сумою, яка була висвітлена на моніторі, після чого видавала кошти. Повідомила, що хто очолив та являвся власником грального бізнесу їй не відомо. Доступ до гральних залів був різним: по АДРЕСА_2  доступ для клієнтів під час її стажування був вільний, а по пр. Миру клієнт мав можливість потрапити до залу тільки за телефонним дзвінком, так як двері були зачинені. Про те, що даний вид діяльності в Україні був заборонений їй було невідомо. За час роботи в гральних залах батьки та близькі її не відвідували. В ході судового слідства їй стало відомо, що приміщення по АДРЕСА_9 , нібито, було орендовано ОСОБА_33 , яка нічого не знала про це. Їй стало відомо лише на досудовому слідстві. Під час роботи в гральних залах їй нічого не було відомо про власника бізнесу, про власника приміщення та про оренду приміщення. Гральні автомати вона відчиняла сама, іноді їй допомагав ОСОБА_5 .. ОСОБА_4  контроль щодо її роботи не здійснювала. Був випадок коли адміністратор ОСОБА_34  видала кошти гравцю у борг для продовження гри, це призвело до того, що вона підписала боргову розписку як свідок, на вимогу ОСОБА_4  Повідомила, що ОСОБА_15  вона не знає, вперше побачила у м. Миколаєві в УБОЗ і дізналась від працівників УБОЗу, що це є організатор злочинної групи. 
		 В судовому засіданні, на початку судового допиту, свідок заявила клопотання про участь захисника, так як в ході досудового слідства, при її відвідуванні УБОЗ, як в м. Южноукраїнську так і в м. Миколаєві, працівники цих відомств тиснули на неї та погрожували. Після перерви, за участю захисника, свідок давала вищевикладені пояснення, в ході яких плуталась, відповідала невпопад та неохоче. Вона повідомила, що до суду з`явилася за повідомленням працівника УБОЗу, який напередодні повідомив їй про розгляд справи. Також повідомила, що виклики до суду вона не одержувала, хоча проживає з батьками на адресу яких приходили поштові рекомендовані повідомлення про виклик до суду, але на даний час неофіційно працює та проживає у м. Києві, з липня 2013 року. 
		 Допитана у судовому засіданні 18.12.2013 року свідок ОСОБА_35  суду пояснила, що про можливість влаштуватись на роботу до гральних залів по АДРЕСА_2  їй стало відомо від знайомого таксиста, прізвище якого назвати не змогла. При прийомі на роботу вона зустрілася з ОСОБА_4  в приміщенні грального залу по АДРЕСА_2 , яку вона для себе сприйняла як роботодавця. ОСОБА_4 , приймаючи її на роботу, роз`яснила її обов`язки. Працювала в гральних залах неофіційно, без оформлення, з лютого до середини квітня 2013 року. Перед прийомом на роботу безпосередньо стажування вона проходила у ОСОБА_36 .. Інколи їй доводилось бувати в гральних залах по АДРЕСА_9 . ОСОБА_4  була керівником обох залів, так як вона привозила кошти та видавала заробітну плату. Коли завершувались кава, чай та напої, то їх привозив син ОСОБА_4 , ОСОБА_18 . В обсяг її роботи входив нагляд за роботою гральних автоматів та видача виграшів. Також в її обов`язки входило слідкувати за порядком в залі та готувати чай і каву. Коли виграш складав більше 5 тисяч гривень і грошей не вистачало, то вона відкривала гральний автомат ключами, які їй залишали, забирала з нього ту суму, якої не вистачало і видавала клієнту. Спочатку ключі від гральних автоматів були лише у неї, а згодом у ОСОБА_5 , коли були великі виграші, то він привозив ключі та допомагав відкривати гральні автомати. Двері до залу гральних автоматів були відчинені, але було одне обмеження: не впускати п`яних. Гральні зали працювали цілодобово. Разом із нею на зміні працював охоронець. Найбільший виграш за час її роботи склав 20 тисяч гривень. Режим роботи в неї був доба через три, заробітна плата складала 180 гривень за добу, яка видавалась ОСОБА_4  один раз на місяць. Хто є власником гральних автоматів їй не відомо, хто являється власником приміщення також. ОСОБА_4 вона сприймала, як роботодавця, так як вона їй здавала звіт про роботу гральних залів, а також повідомляла їй про поламку автоматів. Вона бачила у залі гральних автоматів по АДРЕСА_2  один раз чоловіка схожого на ОСОБА_15 , який близько часу розмовляв з ОСОБА_4 , але впевнено стверджувати, що це був саме він не може, так як було темно. В ході досудового слідства вона приймала участь при впізнанні особи ОСОБА_15 за фотознімками. Пояснила, що до суду з`явилася за повідомленням працівника УБОЗу, який напередодні повідомив їй про розгляд справи. В судовому засіданні 17.12.2013 року на початку судового допиту свідок заявила клопотання про участь захисника, так як в ході досудового слідства при її відвідуванні УБОЗ, як в м. Южноукраїнську так і в м. Миколаєві, працівники цих відомств тиснули на неї, а пояснення надавала 18.12.2013 року. 
		 Допитана у судовому засіданні 18.12.2013 року свідок ОСОБА_37  суду пояснила, що вона влаштувалась на роботу в гральні зали по пр. Миру, а проходила стажування по АДРЕСА_2 . Про можливість влаштуватись адміністратором до гральних залів вона дізналась від таксиста ОСОБА_38 . При прийомі на роботі з нею спілкувалася ОСОБА_4 , яка повідомила про умови праці та в подальшому платила їй заробітну плату. Організовувала роботу залів ОСОБА_4 , іноді їй допомагав ОСОБА_5 , підвозив їм каву та чай. Ключі від гральних автоматів були у неї, інколи ними користувався ОСОБА_5 . Доступ до залу був вільний, були постійні гравці. З ОСОБА_15 вона не знайома, кому належить гральний бізнес не знає, хто власник гральних автоматів їй невідомо. Повідомила, що на даний час вона працює в м. Києві на Дімєєвському ринку. Про розгляд справи їй повідомили працівники УБОЗ, які попередили про негативні наслідки для неї. В судовому засіданні 17.12.2013 року при початку судового допиту свідок заявила клопотання про участь захисника, так як в ході досудового слідства при її відвідуванні УБОЗ, як в м. Южноукраїнську так і в м. Миколаєві, працівники цих відомств тиснули на неї, а пояснення надавала 18.12.2013 року за участю захисника. 
		 Свідок ОСОБА_39 допитувалася 08.01.2014 року, 04.03.2014 року додатково, суду пояснила, що 30 квітня 2013 року вона приступила неофіційно до роботи адміністратором гральних залів по АДРЕСА_2 , де і проходила стажування. Цього ж дня вночі з 30.04.2013 на 01.05.2013 року прибули правоохоронці, припинили роботу залу та почали вилучати гральні автомати та кошти. Приймала її на роботу та організовувала роботу залів ОСОБА_4 . Під час стажування ОСОБА_5 допомагав матері, привозив чай та каву, іноді допомагав відкривати гральні автомати. ОСОБА_15  їй відомий як організатор та власник залів гральних автоматів, зі слів ОСОБА_40 , яка їй повідомила це під час того, як він одного разу відвідував гральний зал. Свідок нарікала на роботу правоохоронних органів та на методи, які ними були застосовані в ході проведення слідчих дій вночі. Пояснила, що її зачинили в туалеті і відчинили через деякий час. Всім відвідувачам наказали лягти на підлогу. Під час проведення слідчих дій вели себе нахабно, поводились особисто з нею, як із злочинцем. Підтвердила факт того, що викликалась до УБОЗ м. Миколаєва. В ході досудового слідства вона приймала участь при впізнанні особи ОСОБА_15  за фотознімками. Кому належить гральний бізнес та гральні автомати їй нічого не відомо. 
		 Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_41 18.12.2013 року та додатково 04.03.2014 року суду пояснила, що вона півроку працювала у залах гральних автоматів, які знаходились по АДРЕСА_9 . На
		роботу вона прийшла за оголошенням, пройшла стажування. Обов`язки їй роз`яснила
		 ОСОБА_4 та видавала заробітну плату 180 гривень за зміну. В обсяг її роботи входив нагляд за роботою гральних автоматів та видача виграшів. Окрім того, до її обов`язків входило готувати чай і каву клієнтам та продавати їм пиво. Наглядати за порядком у залі та підтримувати чистоту. Режим роботи її був з 19-30 до 07-30 годин, здача зміни проходила з 6 по 7 години ранку. Вранці вона телефонувала до ОСОБА_4 та передавала статистику, іноді брав слухавку ОСОБА_5 . Коли не вистачало грошей для виграшу, то в телефонному режимі зверталася до ОСОБА_4 , інколи гроші називали картоплею. Ключі від автоматів знаходилися у неї, згодом їх почав забирати ОСОБА_18 . При прийомі зміни як правило передавалось 5 тисяч гривень. ОСОБА_5  інколи заїжджав до залу на 5-10 хвилин, підвозив чай та каву. Доступ до гральних залів не був вільним, як правило охоронці та адміністратори впускали гравців яких знали візуально або ж за телефонним дзвінком. ОСОБА_15 вона бачила один раз по АДРЕСА_2  разом з ОСОБА_4  в гральному залі, так як вони між собою спілкувались, то вона зрозуміла, що розмова стосується гральних автоматів. Тому вона подумала, що він є господарем грального бізнесу, а саме власником гральних автоматів. Гральні автомати, які їй доводилося обслуговувати, були в кількості від 40 і більше. Також в судовому засіданні 04.03.2014 року підтвердила факт того, що вона повідомила ОСОБА_42 про те, що чоловік який зайшов до грального залу по АДРЕСА_2 , є власником гральних автоматів, прізвище якого, ОСОБА_15 , що з`ясувалось в ході досудового слідства. Будь-яких офіційних документів протягом півроку, за допомогою яких вона б мала можливість довідатися про власника грального бізнесу та власника гральних автоматів, не бачила і нічого про це не знала. Те, що ОСОБА_15  є власником гральних автоматів, було її припущенням.
		 Допитаний у судовому засіданні 18.12.2013 року свідок ОСОБА_43  суду пояснив, що з особами, які притягуються до кримінальної відповідальності та які перебувають у залі суду він не знайомий. Повідомив, що перебував у приміщенні гральних автоматів по АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_44 .. Згодом до приміщення зайшли у масках працівники «Беркуту» близько п`яти чоловік. Зазначив, що в автомати він не грав, а лише пив каву, незважаючи на це, працівники міліції доставили його до відділку і поводилися з ним, як із злочинцем. В зв`язку з тим, що свідок надавав не чіткі пояснення судом оглядався адміністративний матеріал №486/1077/13-п. Адміністративне стягнення на нього було накладено без його участі, про яке він не знав. В судовому засіданні 18.12.2013 року оглядався адміністративний матеріал №486/1077/13-п, адміністративний протокол складений 01.05.2013 року за правопорушення від 30.04.2013 року, яке було вчинено ОСОБА_45 о 23-30 годин.. Допитаний у судовому засіданні 18.12.2013 року свідок ОСОБА_46 суду пояснив, що іноді він проводив свій вільний час в залах з гральними автоматами, де грав на гроші. Влітку він знаходився у залі гральних автоматів по АДРЕСА_9 , де спочатку грав, а потім пив чай. В той день у залі було близько 10 гравців та близько 20 автоматів. З працівників чи керівників грального залу йому ніхто не відомий. Того ж дня до залу зайшли працівники міліції, під час їхнього приходу він не грав, а просто перебував у залі, незважаючи на це, працівником міліції було складено протокол на нього, що він ніби-то здійснював гру на гральному автоматі по АДРЕСА_10 , що заборонено Законом України Про заборону грального бізнесу. Протокол про адміністративне правопорушення розглядався 12.06.2013 року без його участі, так як на пропозицію секретаря судових засідань він залишив заяву. В судовому засіданні 18.12.2013 року оглядався адміністративний матеріал №486/1082/13-п, адміністративний протокол складений 01.05.2013 року о 01-00 годині вночі. 
		Допитаний у судовому засіданні 18.12.2013 року свідок ОСОБА_47  суду пояснив, що з особами, які притягуються до кримінальної відповідальності та які перебувають у залі суду він не знайомий. Свідок пояснив, що в кінці квітня 2013 року він перебував у залі гральних автоматах по пр. Леніна разом із своїм приятелем ОСОБА_48 . Під час їх перебування в гральному залі, зайшли працівники міліції у масках, згодом вони були доставлені до відділку міліції, де в подальшому на них було складено протокол про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення розглядався 12.06.2013 року без його участі, так як на пропозицію секретаря судових засідань він залишив заяву. В судовому засіданні 18.12.2013 року оглядався адміністративний матеріал №486/1080/13-п, адміністративний протокол складений 30.04.2013 року о 23-00 годині. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_49 суду пояснив, що ОСОБА_4  йому відома як роботодавець, а ОСОБА_5 , як її син. ОСОБА_15  ніколи не бачив. Повідомив, що на протязі двох місяців неофіційно працював охоронцем у залі гральних автоматів по вул. Дружби Народів. Адміністратором у даному залі була ОСОБА_50 .. На роботу його приймала ОСОБА_4 та видавала заробітну плату у розмірі 90 гривень за добу. Свою роботу охоронцем він виконував виключно у нічний час. Інколи за роботою в залі здійснював нагляд ОСОБА_5 , який допомагав матері ОСОБА_4 . Інколи ОСОБА_5  допомагав адміністраторам відкривати гральні автомати. Підвозив чай та каву, коли вони закінчувалися. Двері до зали відчиняли адміністратори, заборони щодо відкриття дверей не було. Свідку невідомо хто є власником грального бізнесу та гральних автоматів.
		Допитана у судовому засіданні 03.03.2014 року свідок ОСОБА_51 , яка суду пояснила, що вона разом із своєю сестрою ОСОБА_52  неофіційно працювали адміністраторами в гральних залах з гральними автоматами у м. Южноукраїнську. Першою влаштувалась на роботу Ліана, а з листопада 2012 року влаштувалася і вона. Приймала її на роботу ОСОБА_4 , а також вона видавала заробітну плату адміністраторам та охоронцям. Окрім неї та її сестри в гральних залах працювали інші адміністратори: ОСОБА_37  та ОСОБА_50 . Роботу залів контролювала ОСОБА_4 , а її син їй допомагав, іноді ремонтував гральні автомати, іноді привозив до залу гроші. Про те, що у зал необхідно гроші повідомляли ОСОБА_4 , а до зали їх привозив ОСОБА_18 . Зал працював цілодобово. Зміна розпочиналась о 07-00 ранку. Вона усвідомлювала, що гральні зали працювали незаконно. Коли влаштовувалась, то працював лише зал по вул. Дружби Народів, а в кінці грудня 2012 року гральний зал відкрився і по АДРЕСА_3 . Свідок ОСОБА_51  надала аналогічні покази свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_54  в частині роботи, яку доводилось їй виконувати. Також вона пояснила, що по закінченню зміни щоранку обвинувачені забирали гроші, які з автоматів доставили адміністратори. Гральні автомати відчиняли за допомогою ключів, які перебували у адміністратора, інколи відкривати гральні автомати допомагав ОСОБА_5  та ремонтував їх. ОСОБА_4  мала власний кабінет по АДРЕСА_2 , в якому був комп`ютер з програмою, до якої вносилися дані по гральним автоматам. Доступ до її кабінету мав її син ОСОБА_18 . Звіт про роботу автомату за зміну адміністратор вносив до зошиту, який зберігався в гральному залі. Крім адміністраторів в залі працював охоронець. Зі слів ОСОБА_4  вона знає, що власником грального бізнесу та гральних автоматів був ОСОБА_15 , який два рази на місяці приїздив. Власне вона ОСОБА_15  бачила близько 4 разів із обвинуваченими ОСОБА_55 . При цьому ОСОБА_4  нарікала на її роботу щодо порядку в залі. ОСОБА_15  з ОСОБА_4 розмовляли в її кабінеті і до його приїзду вони готувалися. Власно вона жодного разу з ним не спілкувалась. Двері до грального залу були зачинені, стояли камери відеоспостереження, які допомагали адміністратору впускати знайомих клієнтів. Окрім того в кожного із гральних залів був службовий мобільний телефон, за допомогою якого вони надавали дані про роботу. Також вона повідомила, що ОСОБА_4  збирала працівників на оперативну нараду, на яких був присутній і ОСОБА_18 . Причиною її звільнення послужив випадок, а саме те, що вона з каси грального залу без дозволу ОСОБА_4 дала гравцю, ОСОБА_56 , у борг 3,5 тисячі гривень. Після цього адміністрація гральних залів примусила її написати боргову розписку, що вона взяла у борг 5000 грн. у ОСОБА_5 , після чого вона залишила роботу, а кошти за розпискою відраховувала ОСОБА_4  із заробітної плати її сестри ОСОБА_57 . В ході судового слідства працівники УБОЗ ознайомили її з договором оренди, який ніби-то нею укладений та підписаний, але про який їй нічого не відомо. Також свідок повідомила, що експертиза відносно належності їй підпису на даному договорі органами досудового слідства не провадилась. Також в ході досудового слідства було проведено очну ставку з власником приміщення, в якого вона ніби-то його орендувала. Власника знає візуально, але прізвище його назвати не може. За час її роботи самий великий виграш був 50 тисяч гривень, але хто його виграв та при яких обставинах суду пояснити не змогла. Свідок на запитання прокурора та захисників повідомила, що після інциденту, який виник між нею та адміністрацією закладу, пов`язаний з наданням коштів у борг гравцю, залишила роботу і більше ніколи з ними не спілкувалася. Свідок не змогла пояснити власне ставлення до обвинувачених, так як вважає, що залишила роботу з власної вини, а підстав оговорювати обвинувачених в неї не має. 
		Також свідок суду пояснила, що її сестра ОСОБА_52 проживає у с. Савінці Балаклівського району Харьківської області разом із матір`ю, повідомити їх адресу не може, але знає візуально, де вони проживають. Також пояснила, що про розгляд справи повідомляла сестрі, яка не може з`явитися до суду із-за скрутного матеріального стану. Під час всього допиту свідок почувала себе невпевнено, губилася, відчувалось її побоювання за те, що вона повідомить суду. 
		Допитаний у судовому засіданні 03.03.2014 року свідок ОСОБА_58 суду пояснив, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 йому відомі, так як він перебував в неофіційних трудових відносинах з ОСОБА_4 , а ОСОБА_18  знає як її сина. Обвинуваченого ОСОБА_15  не знає. У грудні 2012 року він перебував у пошуку роботи і дізнався від таксиста, що можна звернутися з цього приводу до магазину Платформа. Звернувшись до магазину Платформа, поспілкувався там із дівчиною, яка пообіцяла йому зателефонувати. Наступного дня йому зателефонували і він зустрівся з ОСОБА_4 , яка пояснила йому графік роботи, ніч через добу, за 90 гривень за зміну. Його обов`язки полягали в слідкуванні за порядком у залі та за тим, що б особи у нетверезому стані не були присутні там. Заробітну плату йому видавали адміністратори, в чому конкретно полягала робота адміністраторів він не знає. Він не азартний гравець, то лише бачив, що адміністратори розносять чай та каву. Також свідок пояснив, що пропрацював там грудень 2012 року, а також два тижня весною 2013 року, але залишив роботу через особистий конфлікт із-за дівчини з ОСОБА_5 . Власно він не бачив коли гравці одержували виграші та хто їх їм видавав. Коли у нього виникала потреба у грошах, то він звертався до адміністраторів, які надавали йому не більше 200 гривень, гроші видавалися готівкою. ОСОБА_5 привозив до залу пакети з харчами (чай, кава, чіпси). ОСОБА_4  бачив лише у залі за розмовою з дівчатами, про що саме вони розмовляли йому не відомо. Хто здійснював контроль грального залу йому не відомо. Відвідувачі закладу потрапляли до грального залу за допомогою домофону. Коли гральний заклад припинив свою діяльність йому невідомо. Свідок не відповів на запитання суду, коли конкретно він залишив роботу у 2013 році. Йому зателефонували працівники УБОЗу та запросили його для дачі показів. Підстав оговорювати ОСОБА_59  у нього не має. Під час допиту свідка відповідав неохоче, надавав неповні відповіді, посилався на те, що він є не азартною людиною, так як він мав потребу в грошах йому було байдуже, яку саме роботу виконувати і в чому вона полягала, хоча згодом пояснив, що робота, яку він виконував йому не подобалася. 
		 Допитаний у судовому засіданні 06.03.2014 року свідок ОСОБА_12 , суду пояснив, що він є підприємцем і його підприємницька діяльність пов`язана із здачею в оренду приміщень. Обвинувачену ОСОБА_4  знає з 2002 року, так як вона працювала адміністратором в гральному залі по АДРЕСА_2 , приміщення яке йому належить, а ОСОБА_60  знає як її сина. З обвинуваченим ОСОБА_15 він познайомився у 2009 році, так як він цікавився орендою приміщення. Свідок суду пояснив, що він є співвласником нежитлової будівлі магазина по АДРЕСА_2 , в якому йому належить частка 334/1000, а решта належить ОСОБА_11 , який мешкає у м. Миколаєві. Він займає 2 поверх, а перший поверх та підвальне приміщення займає ОСОБА_11 . Договори по утриманню зазначеної будівлі, укладені ним та приходять рахунки на його ім`я, які власно він і оплачує. По домовленості із співвласником ОСОБА_11  він виписує рахунки на ім`я орендаторів, які їх оплачують. Підвальне приміщення за проханням ОСОБА_11  він показував ОСОБА_4 , а згодом за його ж розпорядженням передав їй ключі від підвального приміщення, де згодом розмістилися гральні автомати. Рахунок за спожиту електроенергію він залишав на столі грального залу. Кіловати спожитої електроенергії підвальним приміщенням були в тричі більшими в порівнянні з двома поверхами. Окрім того, на запитання прокурора він повідомив, що в 2013 році він власне мав розмову із обвинуваченим ОСОБА_15  з приводу оплати рахунку, який його спрямував до ОСОБА_4 . На запитання обвинуваченого ОСОБА_15  свідок пояснив, що йому відомо лише те, що ОСОБА_11 займався гральним бізнесом коли він був дозволений, щодо заняття гральним бізнесом у Миколаївській області під керівництвом ОСОБА_11 на даний час він нічого пояснити не може. Також він пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_4  працювала адміністратором у ОСОБА_11 , який займався гральним бізнесом, коли це було дозволено. Пояснив, що при обшуку гральних залів підвального приміщення по АДРЕСА_2 б він не запрошувався та присутнім не був. Свідок стверджував, що власне він ні з одним із обвинувачених ніяких угод про оренду не укладав, щодо наявності таких угод укладених ОСОБА_11 йому нічого не відомо. Щодо тривалого часу його неявки у судове засідання повідомив, що не надходили повідомлення. А на сьогодні в судове засідання з`явився за телефонним дзвінком працівника ОСОБА_20 . Також пояснив, що у нього із ОСОБА_11  дружні стосунки та він намагається йому допомогти. Власне він два рази на місяць відвідує приміщення по АДРЕСА_2  для того, щоб знятипоказники з лічильників та вирішити питання щодо їх оплати з орендарями. За весь цей час він лише раз зустрівся у зазначеному приміщенні з ОСОБА_15  з яким привітався, а також зустрічався із ОСОБА_4 , але скільки разів сказати не може. Йому було відомо, що діяльність, яка здійснювалась у підвальному приміщенні по АДРЕСА_2 заборонена законом, але власне він з цього приводу співвласнику ОСОБА_11  зауважень не робив та запитань не ставив, так як вважає, що це не його справа. 
		 Сторони проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували.
		 Свідок ОСОБА_14  викликалась у судові засіданні на 09.08.2013, 11.11.2013 року (т. 1 а.с. 137-138, 315-316), на 17.12.2013 року (т.3 а.с. 92-93) 24.01.2014 року (т. 5 а.с. 96) 18.02.2014 (т. 5 а.с. 136) 03.03.2014 року (т. 5 а.с.141). Незважаючи на те, що ОСОБА_14 не одержала повідомлення на 03.03.2014 року в судове засідання, але від її імені надійшла до суду заява електронною поштою від 06.03.2014 року про її допит у режимі відеоконференції. Аналогічна заява надійшла і поштою 13.03.2014 року, окрім того 04.03.2014 року прокурором було заявлено клопотання про відеоконфенренцію цього свідка. 
		 Суд звертає увагу на свідка ОСОБА_52  від допиту якої прокурор відмовився, яка доводиться рідною сестрою ОСОБА_61 . Свідок ОСОБА_51  назвати точну адресу місця проживання сестри не змогла, оскільки вона пам`ятає розташування візуально. Також необхідно звернути увагу, що ОСОБА_51  пропрацювала в гральних залах близько місяця, а її сестра ОСОБА_52  з моменту організації цих залів. Розписку надану прокурором щодо боргу ОСОБА_51 перед ОСОБА_5  суд приймає до уваги та приєднує її до матеріалів справи. Але розписка, як письмовий доказ не доводить вину ОСОБА_5  в інкримінованому йому злочині. 
		 Суд тривалий час розглядав справу, яка складається з 10 томів, її розгляд тривав більше 2,5 років та яка призначалась 65 раз до розгляду. Розгляд справи відкладався по причині хвороби судді - двічі, в зв`язку з неявкою захисників - 2. В зв`язку з неявкою прокурора  двічі (17.02.2014 року т. 5 а.с. 107, 14.07.2015 року т. 9 а.с. 183), також за клопотаннями прокурора оголошувались перерви для підготовки письмових клопотань, заяв про відводи головуючій у справі, надання доказів - 11. З вини органів досудового слідства по причині неявки свідків, обвинуваченого ОСОБА_62 та не виконання ухвал від 21.03.2014 року, 08.04.2014 року та 26.05.2014 року - 30 раз. 
		 Під час розгляду справи спостерігається тенденційність прокурора ОСОБА_3 , який є старшим групи прокурорів в даному кримінальному провадженні. Він безпосередньо приймає участь в судовому засіданні, відстоює та захищає інтереси відомства в якому працює та намагається приховати його бездіяльність, яку суд неодноразово константував при розгляді даного провадження в процесуальних документах, як приклад ухвала від 09.10.2015 року (т. 9 а.с. 222-223). Як наслідок прокурор заявив відвід, в якому було відмовлено 12.10.2015 року. В аналогічному відводі йому також було відмовлено 30.04.2014 року. 
		 09.10.2015 року суд ухвалив рішення (ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (т.9 а.с. 222-223)) про завершення розгляду кримінального провадження без огляду речових доказів (88 гральних автоматів), у задоволенні клопотання прокурора про огляд речових доказів (88 гральних автоматів) за місцем їх зберігання, а саме за адресою АДРЕСА_11  - відмовлено. 
		 Близько 10 разів, у період з 07 квітня 2015 року по 08 жовтня 2015 року, прокурором не надавались речові докази (гральні автомати - 88 шт). Під час розгляду справи у судовому засіданні 01.10.2015 року прокурором повідомлено про зміну адреси зберігання речових доказів (гральних автоматів у кількості 88 штук) по АДРЕСА_11 , але підтверджуючих документів про дійсне місце їх зберігання надано не було. 
		Протягом шести місяців 2015 року прокурор не міг забезпечити для огляду речові докази та не надавав належного доказу, який би підтверджував факт відсутності фінансування органів прокуратури пов`язаних із зберіганням речових доказів. Відповідно до законодавства України фінансування витрат пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Тому посилання прокурора в частині відсутності коштів пов`язаних із збереженням речових доказів та доставлення їх до зали судового засідання суд визнає безпідставними. 
		Судом неодноразово вживались заходи щодо забезпечення речових доказів для огляду їх в судовому засіданні, в тому числі і через контроль Генеральної прокуратури України з 05 червня 2015 року по 17 вересня 2015 року (т. 9 а.с. 164, 202). Дані факти вказують на неспроможність належним чином довести вину обвинувачених за допомогою речових доказів, органи досудового слідства, спрямовуючи обвинувальний акт до суду повинні були б передбачити, що за КПК України огляд речових доказів, які є невід`ємною частиною справедливого розгляду кримінального провадження. Обвинувачення має бути спроможним забезпечити встановлення та покарання винних осіб в тому числі і за допомогою речових доказів.
		 В діях Генеральної прокуратури України вбачається неналежне ставлення працівників до своїх посадових обов`язків. Суд бере до уваги вищезазначене та враховує формальні відписки Генеральної прокуратури України відносно даної ситуації та ситуації в цілому при розгляді кримінального провадження (2014-2015р.р.), про яку суд неодноразово інформував Генеральну прокуратуру України та вимагав вжити заходів, яка на превеликий жаль на це не відреагувала. Відсутність будь-яких цілеспрямованих зусиль трьох Генеральних прокурорів України  Пшонки, Яреми, Шокіна за час розгляду даного кримінального провадження та безкарність їх працівників, формальне їх ставлення до посадових обов`язків призвело до неефективного обвинувачення та тривалого його розгляду. 
		 Факт повідомлення прокурором в судовому засіданні 01 жовтня 2015 про зміну місця зберігання речових доказів (гральних автоматів 88 шт), які визнавалися на підставі постанови слідчого СОГ СУ УМВС в Миколаївської області ОСОБА_17 від 01.05.2013 року про визнання речовими доказами, відповідно до якої гральні автомати (88 штук) зберігаються за адресою: АДРЕСА_12  (т. 2 а.с. 167). Місце зберігання яких прокурор підтвердив в судовому засіданні наданим письмовим доказом - розпискою ОСОБА_63 ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_13  на ім`я начальника УБОЗ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_64 , який прийняв від працівників міліції гральні автомати (у кількості 88 штук) вилучених 01.05.2013 року, які зобов`язався їх зберігати у приміщенні по АДРЕСА_12  (т. 2 а.с. 176-177). Згодом 21.08.2015 року місце збереження гральних автоматів (у кількості 88 штук) змінилося, про що добре було відомо прокурору, так як ним надано в судове засідання 08 жовтня 2015 року розписку на ім`я прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3  від 21.08.2015 року, тобто на ім`я прокурора, який безпосередньо приймаєучасть у судовому засіданні директором ТОВ Таурус Юг ОСОБА_65  та свідоцтва про право власності на нерухоме майно з двох будівель, яке належить ТОВ Таурус Юг (т. 9 а.с. 217,218). Це вказує на те, що саме прокурором ОСОБА_3 було змінено місце зберігання гральних автоматів 21.08.2015 року. Тому є нелогічними і безпідставними його дії в судовому засіданні як представника органу державного обвинувачення 16.09.2015 року, що підтверджується журналом судового засідання (т. 9 а.с. 201), де він підтримує клопотання про виїзне судове засідання за старою адресою зберігання гральних автоматів. Суд погоджується з доводами захисту з приводу того, що гральні автомати взагалі відсутні як речові докази. З урахуванням вищевикладених фактів суд не може не взяти до уваги повідомлення обвинуваченого ОСОБА_5 , який зацікавлений був в завершенні розгляду провадження та намагався власними зусиллями з`ясувати місце збереження гральних автоматів по АДРЕСА_12 , де йому повідомили, що за зазначеною адресою гральних автоматів не має і ніколи не було. Такі дії прокурора вказують на затягування розгляду кримінального провадження. 
		 Окрім того, 21.03.2014 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (т. 6 а.с. 21-22) було застосовано примусовий привід обвинуваченого ОСОБА_15  та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_57 . Контроль за виконанням якої було покладено на прокурора Миколаївської області. В зв`язку з недоставкою обвинуваченого ОСОБА_15  суд спрямував звернення прокурору Миколаївської області, контроль за яким поклав на Генерального прокурора України. (т. 6 а.с. 28)
		 Суд надсилав нагадування прокурору про виконання ухвали (т. 6 а.с. 28,37,51-52,54-55). 23 квітня 2014 року до апарату суду надійшло клопотання прокурора про відмову від допиту в якості свідка ОСОБА_52  в зв`язку з неможливістю забезпечити її явку до суду (т.6 а.с. 84).
		 08.04.2014 року суд ухвалив рішення (т. 6 а.с. 51-52), яким зобов`язав прокурора забезпечити явку у судове засідання обвинуваченого ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_14 , виконання якої було покладено на прокурора Миколаївської області, контроль за яким поклав на Генерального прокурора України, та з приводу якої суд надсилав нагадування (т. 6 а.с. 54-55,76,92,108)
		 26.05.2014 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (т. 6 а.с. 140) клопотання прокурора задоволено в частині на затримання обвинуваченого ОСОБА_15 . Судом неодноразово надсилалися нагадування до Генеральної прокуратури України щодо виконання ухвали суду на затримання ОСОБА_15  (т. 6 а.с. 156,159,163,169,175,176,183,212-213,235-236,255-256,274,291).
		 05.02.2015 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (т. 7 а.с. 10-11) ОСОБА_15  оголошено у розшук, матеріали кримінального провадження №12013160080000047 відносно нього виділено в окреме провадження та зупинено до його розшуку. Прокурор 05.02.2015 року відмовився в іншій частині клопотань, які надійшли до апарату суду 22.10.2014 року. 
		 Неодноразові відповіді Генеральної прокуратури України суд визнає неналежним та формальними (т.6 а.с. 68,77,108,130,169,171-174,231,247,269,299) (т. 7 а.с. 1) (т. 9 а.с. 107,170). Суд враховує те, що неодноразові відписки Генеральної прокуратури України з приводу невиконання вищезгаданих ухвал належним чином не розглядалися, рішення з приводу них не приймалися. Органи прокуратури, документів які б підтвердили факт виконання ними будь-яких ухвал чи нагадуваннь суду, не надавали, а займалися протягом 2 років формальними відписками. 
		 Під час розгляду кримінального провадження суд звертав увагу на постанови про визначення групи прокурорів першого заступника прокурора Миколаївськогї області ОСОБА_66  у кримінальному провадженні №1201316008000047 від 21.06.2013 року визначено групу прокурорів одного рівня, тобто прокурори прокуратури Миколаївської області: ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_3 , старшим групи прокурорів визначено старшого прокурора прокуратури ОСОБА_3 . 
		 У зв`язку із постановою про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 17.02.2014 року, до якої увійшла прокурор прокуратури м. Южноукраїнська ОСОБА_70 , прокурором в його процесуальному документі, а саме в постанові не висловлено позицію щодо прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_71  та його повноважень в даному кримінальному провадженні. У зв`язку з викладеним, суд змушений був з`ясувати правову позицію прокурора Миколаївської області викладену в постанові про зміну прокурорів ОСОБА_72 . Суд зробив запит до прокурора Миколаївської області від 19.02.2014 року (т.5 а.с. 132), намагаючись з`ясувати правову позицію щодо зміни групи прокурорів висловлену ОСОБА_73 , та чи узгоджена ця правова позиція із прокурором області та його першим заступником ОСОБА_74 , щодо невмотивованої постанови про зміну групи прокурорів, яка не містить інформації про відсторонення прокурора ОСОБА_71  від своїх обов`язків та зміни одного прокурора на іншого нижчого рівня. На думку суду, це не узгоджується з нормами КПК України. Згідно ж відповіді заступника прокурора ОСОБА_75 , із-за якого суд і змушений був звернутись із запитом, винесена ним постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадження №1201316008000047 з метою оперативного забезпечення підтримання державного обвинувачення відповідає вимогам ч. 3 ст. 37, ст. 110 КПК України, з якою суд погодитися не може. 
		 В зазначеній відповіді від 07.04.2014 року за №21/1-77 вих.-14 заступник прокурора ОСОБА_76  сам проаналізував свою роботу та зробив правовий висновок, що вона відповідає нормам КПК України, при цьому залишив за межами відповіді правовий статус прокурора ОСОБА_71 , та не висловив свою правову позицію щодо включення до групи прокурорів прокурора нижчого рівня ОСОБА_77 . При цьому прокурором не було зазначено причину такого рішення, та як саме воно узгоджується з нормами КПК України. 
		 Згідно відповіді заступника обласного прокурора ОСОБА_76  (т.6 а.с. 44) підстав для внесення до ЄРДР заяви обвинуваченого ОСОБА_15  щодо неправомірних дій посадових осіб прокуратури України та працівників УБОЗ УМВС у Миколаївській області не вбачається. На неодноразові нагадування (т.6 а.с. 76, 143-145, аналогічні 148-150) були формальні відписки. 
		 Під час розгляду справи свідки, які були заявлені за клопотанням прокурора тривалий час у судове засідання не з`являлись за рекомендованими листами з позначкою судова повістка (додаток: службова записка та звернення до центрального поштового відділення №5 від 15.11.2013 року (т.1 302-303), відповідь керівника апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22.11.2013 року (т.3 а.с. 14), відповідь поштового відділення від 26.11.2013 року (т.3 а.с. 37-38). 20 рекомендованих листів, якими викликались учасники процесу до суду жодному адресату та членам їх сімей не були вручені. Окрім того, судом спрямовувався лист до Укрпошти з приводу повернення 65 рекомендованих листів з повідомленням учасників процесу, які повернулися до суду в зв`язку із закінченням строку зберігання (т. 6 а.с. 66). Свідки, які в подальшому з`являлися до суду та надавали пояснення, пояснювали, що вони з`явилися до суду за повідомленням працівника УБОЗ. 
		 Суд з власної ініціативи допитував свідків ОСОБА_78 та ОСОБА_79  з приводу вручення повідомлень учасникам процесу, які є працівниками поштового відділення, пояснили, що вони ходили до осіб, які викликались рекомендованими листами з повідомленнями 5 та 6 листопада 2013 року у судове засідання на 13 та 14 листопада 2013 року. В зв`язку з тим, що на конвертах стояла позначка судова повістка вони діяли на підставі постанови КМУ від 05.03.2009р. №270, що в разі невручення рекомендованого листа судова повістка з поважних причин рекомендований лист з повідомленням повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа. 
		 Мало місце не відправлення рекомендованих листів учасникам процесу по ініціативі адміністрації суду, що підтверджується матеріалами справи (т. 5 а.с. 149-151) з метою економії знаків поштової оплати. Суд не може погодитися з рішенням адміністрації суду щодо економії, так як це порушує права обвинувачених на справедливий розгляд кримінального провадження. Окрім того, суд вважає, дії адміністрації суду самовправними такими які не передбачені законом. 
		 Суд не може залишити поза увагою роботу адміністрації Южноукраїнського міського суду Миколаївської області при розгляді даного кримінального провадження, що підтверджується номенклатурою справ Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 1.7 за 2014 рік та 1.8 за 2015 рік Документи (акти, доповідні записки, протоколи, узагальнення, аналітичні огляди, довідки, доповіді тощо) з основної та організаційного забезпечення діяльності суду дві службові записки головуючої-судді, одна за 2013 рік - від 15 листопада та друга за 2014 рік від 18 лютого (а.с 32,37- 1.7), і повідомлення від 20.12.2013 року (а.с. 1 1.7), які стосувалися неналежної організації відправлення правосуддя в даному кримінальному провадженню. За 2015 рік службові записки головуючої-судді, які зберігаються у наряді 1.8 за 2015 рік за 04 лютого (а.с. 1); 10 лютого (а.с.7); 12 лютого (а.с.14), 24 лютого (а.с. 23); 06 березня (а.с. 32); 17 березня (а.с. 34). 
		 Окрім того, до нарядів номенклатури справ Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 1.7 за 2014 рік та 1.8 за 2015 рік не поміщені службові записки головуючої-судді, результати службового розслідування, відповіді керівника апарату суду за 25 грудня 2014 року; відповіді за 02 лютого 2015 року, службової записки головуючої-судді від 17.03.2015 року про знищення технічних записів; відповіді на службову записку від 06.04.2015 року за вих №20/15; службової записки головуючої-судді від 06.02.2015 року; відповіді на службову записку від 16.02.2015 року; службової записки головуючої-судді від 17.03.2015 року про технічні записи; відповіді на службову записку від 17.03.2015 року; службової записки головуючої-судді від 18.03.2015 року про технічні записи; відповіді на службову записку від 18.03.2015 року. 
		 Даний факт виявлений та проаналізований судом при ухваленні даного рішення оцінюється судом як приховування адміністрацією суду неналежної організації в роботі відправлення правосуддя, який пов`язаний із знищенням технічного запису та не виготовленням секретарями судових засідань лазерних дисків з технічними записами судових засідань. 
		 З приводу знищення технічних записів судових засідань суд неодноразово повідомляв прокурора Миколаївської області та Генерального прокурора України. 17.03.2015 року за даним фактом суд звертався до адміністрації суду (т. 9 а.с. 3). 20.03.2015 року до голови ДСА України, і начальника ТУ ДСА у Миколаївській області ОСОБА_80 (т. 9 а.с. 2) 
		 Відповідно до аналізу службової записки від 17.03.2015 року головуючій-судді у справі стало відомо від керівника апарату суду ОСОБА_81 , що на технічних засобах фіксування відсутні записи судових засідань кримінального провадження. 
		 Проаналізувавши відповіді заступника начальника ТУ ДСА ОСОБА_82 (т.9 а.с. 87-88), заступника голови ДСА України ОСОБА_83 (т. 9 а.с. 89-96) з приводу навмисного знищення технічних записів судових засідань суд звернувся з повідомленням до Генеральної прокуратури України, яке залишилося без реагування. 
		 27 квітня 2015 року суд вперше звернувся до Генеральної прокуратури України з приводу знищення технічних записів судових засідань, в якому нагадав про заяву ОСОБА_15  про причетність органів досудового слідства та Генерального прокурора до грального бізнесу (т. 9 а.с. 98) та направляв нагадування (т. 9 а.с. 164, 202), які залишилися без реагування. 
		 Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_25 , так як свідок має вищу освіту та молодий вік. Суд не може погодитись з його поясненнями в частині того, що він не знає номеру телефону міліції, не зрозумілим залишається і мета його приїзду до м. Южноукраїнська, так як він не зустрівся із замовником, не дочекався його, не прийняв замовлення і повернувся додому. Такі його дії є не логічними. Посилання на слабку пам`ять, ціль звернення із завою до міліції, його мета розправи та його дії при зверненні до міліції, які він не пам`ятав. Його поведінка в залі судового засідання є дивною. 
		Заява ОСОБА_25 до міліції не містить дати її написання, із змісту його пояснень, які прокурор долучив в якості письмових доказів до матеріалів провадження викликають у суду подив, так як в них чітко зазначена адреса грального бізнесу, АДРЕСА_3 , а в залі судового засідання свідок не зміг назвати адреси за якими він мешкав, посилаючись на слабку пам`ять. А самі обставини викладені в поясненнях протирічать як заяві так і наданим ним пояснень в судовому засіданні. (т.2 а.с 12,13).
		Свідок ОСОБА_26  підтвердив в судовому засіданні, що він перебував у м. Южноукраїнську 14.03.2013 року, метою свого приїзду до міста назвав відвідування дівчини, але не зміг пояснити в якому районі міста вона живе та на якій вулиці. Події, які мали місце відповідно пояснень свідка 14.03.2013 року навряд чи могли б реально відбутися з урахуванням часу (дорога до м. Южноукраїнська, спілкування з дівчиною, гра в двох гральних залах, повернення додому, перебування в гостях у друга, звернення до УБОЗ). 
		На свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які є заявниками до правоохоронних органів з приводу забороненої діяльності грального бізнесу накладено грошове стягнення за неодноразове неприбуття до суду (т. 3 а.с. 107,107 а). 
		 Суд дійшов до висновку, що покази ОСОБА_25 та ОСОБА_26  є неправдими. Покази надавались невпевнено, чітких відповідей на питання не було. Також мав місце збіг обставин: одночасна поява в місті Южноукраїнську двох мешканців м. Миколаїва, одночасне звернення до правоохоронних органів в м. Миколаєві, а саме кожен із свідків обрав для себе звернення безпосередньо до УБОЗ, зміст заяв, який є ідентичним (співпадає дослівно), відсутність дати написання заяви (зазначена лише дата реєстрації, яка на обох заявах датується 14.03.2013). З цих фактів суд робить висновок, що існувала певна зацікавленість з боку правоохоронних органів. Суд допускає, що свідки є негласними співробітниками правоохоронних органів та були використані у якості агентів. Також суд не виключає їх попередню співпрацю або певну залежність. Поведінка агентів була пасивною, вони лише приєдналися до злочину. Суд враховує ступінь причетності до злочину правоохоронних органів. Практика ЄСПЛ Веселов та інші проти Росії, Худобін проти Росії, Нечипорук і Йонкало проти України , Олег Колесник проти України. 
		 Покази свідка ОСОБА_29 вказують на те, що вона надавала їх під тиском. Суд оцінює ці свідчення надані під примусом, в свідченнях плуталась (в часі роботи зима-весна, місяці і ін.), інколи не бажала відповідати, перепитувала запитання, що видається дивним для суду, так як свідок є молодою дівчиною, яка має вищу освіту та досвід роботи в банку. Суд не може залишити поза увагою і термін роботи свідка в гральному залі, який тривав близько 1-1,5 місяця та не може не звернути увагу на відповідь свідка на запитання прокурора про боргову розписку, яке було навідним та на яке вона неохоче відповідала. 
		 Свідок ОСОБА_35  підтвердила факт неофіційної роботи адміністратором в гральному залі по вул. Дружби Народів, а також підтвердила факт роботи гральних автоматів по пр. Миру. Також суду підтвердила факт, що їй не відомо хто є власником гральних автоматів. Підтвердила факт, що обвинувачена ОСОБА_4  обслуговувала гральні зали, видавала охоронцям та адміністраторам заробітну плату, а її син ОСОБА_5 в цьому допомагав. Показами наданими свідком ОСОБА_35  в судовому засіданні спростовується протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2013 року ОСОБА_15 (т.5 а.с. 165-167). На свідка ОСОБА_35  17.12.2013 року накладено грошове стягнення за неодноразове неприбуття до суду (т. 3 а.с. 108). 
		 Свідок ОСОБА_37  підтвердила факт неофіційної роботи адміністратором в гральному залі по вул. Дружби Народів, а також підтвердила факт роботи гральних автоматів по АДРЕСА_9 . Підтвердила факт, що їй не відомо хто є власником гральних автоматів. Підтвердила факт, що обвинувачена ОСОБА_4  обслуговувала гральні зали, видавала охоронцям та адміністраторам заробітну плату, а її син ОСОБА_5 в цьому допомагав. 
		 Свідок ОСОБА_39  підтвердила факти: неофіційної роботи адміністратором в гральному залі по АДРЕСА_2 ; що їй не відомо хто є власником гральних автоматів; що обвинувачена ОСОБА_4  обслуговувала гральні залі, а її син ОСОБА_5 в цьому допомагав. Показами наданими свідком ОСОБА_84  в судовому засіданні узгоджуються із протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2013 року ОСОБА_15 (т.5 а.с. 172-174), який підтверджує факт відвідування грального залу один раз по АДРЕСА_2 ним. 
		 Свідок ОСОБА_41  підтвердила факт неофіційної роботи адміністратором в гральних залах по АДРЕСА_9 . Також підтвердила факт, що їй не відомо хто є власником гральних автоматів, а її власне припущення, що ним є ОСОБА_15  ґрунтується на її суб`єктивній думці, яку вона підтвердила в судовому засіданні 04.03.2014 року. Підтвердила факт, що обвинувачена ОСОБА_4  обслуговувала гральні залі, видавала охоронцям та адміністраторам заробітну плату, а її син ОСОБА_5 в цьому допомагав, підвозив чай, каву, інколи допомагав відкривати гральні автомати. Покази надані свідком ОСОБА_85  в судовому засіданні узгоджуються із протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2013 року ОСОБА_15 , (т.5 а.с. 169-171), який підтверджує факт відвідування грального залу один раз по АДРЕСА_2 ним. 
		 Судом при аналізі показів свідка ОСОБА_86 встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 01.05.2013 року інспектором Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_87 за ч. 1 ст. 181 КУпАП за те, що він 30.04.2013 року о 23-30 годині перебував по АДРЕСА_2  і здійснював гру на гральному автоматі, в той самий час коли проводилися слідчі дії органами досудового слідства, а саме обшук в приміщеннях гральних залів в м. Южноукраїнську. Також в судовому засіданні встановлено, що постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19.06.2013 року на ОСОБА_86  накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження №486/1077/13-п. Свідок ОСОБА_43 при розгляді даного протоколу про адміністративне правопорушення безпосередньо участь не приймав. 
		 Судом при аналізі показів свідка ОСОБА_88 встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення було складено інспектором Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_89  за ч. 1 ст. 181 КУпАП за те, що він в нічний час 01.05.2013 року о 01-00 годині перебував по АДРЕСА_10 здійснював гру на гральних автоматах, в той самий час коли проводилися слідчі дії органами досудового слідства, а саме обшук в приміщенні по АДРЕСА_3 . Також в судовому засіданні встановлено, що постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12.06.2013 року на ОСОБА_88 накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження №486/1082/13-п. Свідок ОСОБА_46 при розгляді даного протоколу про адміністративне правопорушення безпосередньо участь не приймав, а погодився на розгляд справи за його відсутності. 
		 Судом при аналізі показів свідка ОСОБА_90 встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення було складено інспектором Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_87  за ч. 1 ст. 181 КУпАП за те, що він 30.04.2013 року о 23-00 годині перебував по вул. Дружби Народів в підвальному приміщенні магазина Платформа і здійснював гру на гральних автоматах, в той самий час коли проводилися слідчі дії органами досудового слідства, а саме обшук в приміщеннях гральних залів в м. Южноукраїнську. Також в судовому засіданні встановлено, що постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12.06.2013 року на ОСОБА_90  накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження №486/1080/13-п. Свідок ОСОБА_47 при розгляді даного протоколу про адміністративне правопорушення безпосередньо участь не приймав, а погодився на розгляд справи за його відсутності. 
		Свідок ОСОБА_49 підтвердив факт роботи гральних залів з гральними автоматами в м. Южноукраїнську, де його неофіційно прийняла на роботу ОСОБА_4 .. Підтвердив факт, що обвинувачена ОСОБА_4  обслуговувала гральні зали, видавала охоронцям та адміністраторам заробітну плату, а її син ОСОБА_5 в цьому допомагав, підвозив чай та каву, інколи допомагав відкривати гральні автомати. 
		Свідок ОСОБА_51  підтвердила факт її першої роботи, яка була неофіційної і заключалась в обслуговуванні гральних залів м. Южноукраїнська Миколаївської області. Підтвердила факт, що їй відомо зі слов ОСОБА_4 , те що ОСОБА_15 є власником гральних автоматів. Також підтвердила, що обвинувачена ОСОБА_4  обслуговувала гральні залі, а її син ОСОБА_5 в цьому допомогав, інколи їх ремонтуючи. Сестра ОСОБА_52 , яка тривалий час працювала адміністратором в гральних залах є свідком по кримінальному провадженні від допиту якої прокурор відмовився. 
		Свідок ОСОБА_58  неохоче надавав покази, намагався уникнути відповідей щодо роботи грального залу з гральними автоматами. Суд критично ставиться до його пояснень, що він бачив лише те, як дівчати розносили чай, але не бачив і не усвідомлював, що фактично відбувалося в приміщенні, його байдужість та неазартність є підставою не надавати повних показів. Суд звертає увагу на час роботи свідка, який був не тривалим. 
		Свідок ОСОБА_12 в ході його допиту намагався уникнути відповідей щодо власників приміщення, в якому здійснювався гральний бізнес, але не заперечував факт того, що він про це знав. 
		Органи досудового слідства та прокурор у судовому засіданні намагалися за допомогою цього свідка приховати іншого співвласника приміщення по АДРЕСА_2 , яким є ОСОБА_11 . Та який має безпосереднє відношення до грального бізнесу, те, на що вказав в судовому засіданні і сам свідок, а саме, що ОСОБА_11  займався гральним бізнесом коли він був дозволений, а обвинувачена ОСОБА_4  у нього працювала адміністратором. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_15  також це підтвердили. 
		Суд приймає до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_15 , який на даний час перебуває у розшуку, провадження відносно якого виділено в окреме провадження, в частині того, що ОСОБА_11  і на даний час продовжує займатися гральним бізнесом, який заборонений в Україні. 
		В судовому засіданні прокурор на протязі всього допиту свідка ОСОБА_12 намагався довести вину обвинуваченої ОСОБА_4  на підставі лише рахунків за оплату електроенергії, які нібито ОСОБА_12  передавав ОСОБА_4 . При цьому і органи досудового слідства і прокурор, який приймав участь у судовому засіданні поза увагою залишили і не з`ясували власників приміщення, в якому здійснювався гральний бізнес по АДРЕСА_2 . Допитали з них лише одного власника ОСОБА_12 . 
		Органи досудового слідства звертаючись з клопотаннями до суду про обшук цих приміщень, а суди при вирішенні гласних слідчих дій повинні були б вірішувати надавати дозвіл чи ні за наявності повної інформації про власників цих приміщень. 
		 Незабезпечення в судове засідання свідка ОСОБА_14  стороною обвинувачення, яка за версією органів обвинувачення є ключовим свідком, на рахунок якої систематично обвинувачена ОСОБА_4  перераховувала кошти, який був відкритий ОСОБА_15  на що неодноразово наголошував прокурор в судовому засіданні. Звертає на себе увагу, збіг обставин: направлення нею заяви про відеоконференцію та клопотання прокурора про допит ОСОБА_14  в режимі відео конференції, які були заявлені одночасно. Суд критично оцінює ці обставини, так як виключити це не можливо, але з урахуванням аналізу оповіщення ОСОБА_14  про судові засідання, які вона жодного разу не одержала, фактично цього вона зробити не могла, ким було направлено клопотання від її імені залишається невідомим. Перевірити це суд позбавлений можливості рішння Європейського суду Жогло проти України. 
		Суд встановив, що при допиті свідків, у ході досудового розслідування, працівниками УБОЗ здійснювався тиск та мало місце залякування. У ході судового розгляду, прокурор питання формулював у стверджувальній формі, розкриваючи при цьому відповідь, яка була б вигідна для обвинувачення.
		 Допустимість, як доказ свідчень утиску і примусу, з метою встановлення фактів відповідповідно до кримінального провадження, призводе до його неправдивості в цілому, незалежно від доказової сили таких показань і від того чи мало їх використання вирішальне значення для обвинувачених. 
		 В судовому засіданні 19.03.2015 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області визнано недопустимим доказом протокол огляду оптичного носія інформації від 20.06.2013 року уповноваженого ОСОБА_10  та додатки до нього на 220 аркушах та не зшиті до нього 204 аркуші (т. 8 а.с. 220). Правова позиція суду з приводу визнання протоколу недопустимим висловлена в даному процесуальному документі (т. 8 а.с. 220). 
		 Також визнані недопустимими ухвалою суду від 17.11.2015 року письмові докази: постанова від 18.06.2013 року про визнання речовими доказами; постанова від 18.06.2013 року про передачу грошових коштів на депозитний рахунок на відповідальне збереження; квитанція касового ордеру без дати та номера про прийняття від ОСОБА_4 через ОСОБА_17  грошових коштів в сумі 28628 грн.; квитанція №1561 від 18.06.2013 року про прийняття слідчим від ОСОБА_4  вилучених у неї 28628 грн. (т. 10 а.с.4-5)
		 Суд оцінює проведені гласні слідчі дії, дії учасників та документи задокументовані ними, з урахування та оцінкою ухвал слідчого судді.
		 Відповідно до аналізу суду на запит органів досудового слідства, а саме слідчої ОСОБА_16  згідно наданої їй інформації від 15.03.2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на будинок АДРЕСА_2  належить на праві власності ОСОБА_11 частка власності 666/1000 та ОСОБА_12 - 334/1000 (т. 2 а.с. 30), а на приміщення по АДРЕСА_3  належить на праві власності ОСОБА_91 (т. 2 а.с. 33). 
		 Ухвалою слідчого судді Центрального суду м. Миколаєва ОСОБА_92  від 30.04.2013 року надавався дозвіл старшому слідчому СУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_16  на обшук за місцем проживання ОСОБА_4  у кв. АДРЕСА_14  (т. 2 а.с. 70).
		 Незважаючи на це, обшук не провела уповноважена на те особа, старша слідча СУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_16 , а обшук провів слідчий ОСОБА_13 , який використовуючи своє службове становище, обіймаючи посаду слідчого Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області в невизначений законом спосіб без надання йому на то повноважень провів обшук в кримінальному провадженні №1201316008000047, розслідування якого йому не доручалося, що підтверджується постановою про проведення досудового розслідування групою слідчих від 30.04.2013 року та ухвалою слідчого судді на проведення обшуку за місцем мешкання обвинуваченої ОСОБА_4 від 30.04.2013 року (т. 2 а.с. 26-27). Тому суд приходе до висновку, що обшук проведено за місцем мешкання ОСОБА_4  в незаконний спосіб, а саме неуповноваженою на те особою, слідчим, який не входив до групи слідчих у кримінальному провадженні без дозволу слідчого судді. ОСОБА_16 , якій було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4  в цей час проводила обшук, на який їй слідчим суддею дозвіл не надавався, та в якому вона не зазначила місце його проведення, окрім того, протокол обшуку має ряд недоліків та не відповідає вимогам КПК України. 
		 Органами досудового слідства в якості письмового доказу надано протокол огляду речей і документів від 11.05.2013 року вилучених 01.05.2013 року за місцем мешкання обвинуваченої ОСОБА_4 , складений ОСОБА_16 , в присутності о/у в ОВС УБОЗ України в Миколаївській області ОСОБА_10 , який не відповідає вимогам КПК України. Слушними є доводи захисника ОСОБА_7 , викладенині ним в клопотанні про визнання доказами недопустимими, які фіксувалися слідчими при обшуку за місцем мешкання обвинуваченої ОСОБА_4  (т. 3 а.с.1-2), який зазначав, що проведення обшуку повинно фіксуватися протоколом, який повинен містити відомості про вилучені речі і документи із зазначенням їх властивостей, за допомогою яких їх можна ідентифікувати. А фототаблиці до нього повинні оформлюватися додатками до протоколу на підставі ст. 105 КПК України, з якими суд погоджується. Також суд звертає увагу на термін та спосіб обраний органами досудового слідства оформлення додатку до протоколу про обшук через 10 днів в кабінеті слідчої ОСОБА_16  за участі о/у в ОВС УБОЗ України в Миколаївській області ОСОБА_10 , що є на думку суду неприпустимим та не відповідає вимогам КПК України. 
		 Також суд вважає слушними посилання захисника ОСОБА_7  та інших захисників, які підтримали клопотання щодо визнання недопустимими письмових доказів, які стосуються обшуку за місцем мешкання обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме постанови про визнання речовими доказами від 12.05.2013 року слідчої СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17 з якими суд погоджується. Так як перелік речей вилучених за місцем мешкання обвинуваченої ОСОБА_4 не містив згідно вимог КПК України відомості про вилучені речі і документи, за допомогою яких можна було б ідентифікувати вилучені речі та документи (як приклад п. 3 данної постанови пристрій чорного кольору ICR модель р 7 -ua 75 li) (т. 2 а.с. 111-112).
		 Суд погоджується з доводами захисту та вважає за доцільним визнати висновок комп`ютерно-технічної експертизи №520 від 28.05.2013 року недопустимим (т. 8 а.с. 163-169), так як слідчою ОСОБА_16 07.05.2013 року прийнято процесуальне рішення та винесено постанову про призначення комп`ютерно-технічної експертизи та для дослідження експерту надано технічний пристрій системний блок, вилучений під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами ж висновку експерта надається висновок по системному блоку, який не ідентифіковано, окрім того, п. 5 висновку містить інформацію, що надано на дослідження планшет, який експертом не ідентифіковано. З урахуванням процесуального рішення слідчої ОСОБА_17 , а саме постанови про визнання речовими доказами від 12.05.2013 року зазначено єдину ідентифіковану річ п.3 пристрій чорного кольору ICR модель р 7 -ua 75 li (т. 2 а.с. 111-112). Даний пристрій не має назви, в процесуальних документах слідчої не зазначено його назва і в описовій частині висновку експерта ОСОБА_93 , але назву якого експерт зазначає в резолютивній частині висновку системний блок та планшет. Проаналізовані судом вищезгадані докази суд переконують в тому, що вони сфальсифіковані. 
		 Суд звертає увагу на постанову слідчої, яка не відповідає вимогам КПК України. Окрім того, нею не попереджено експерта про кримінальну відповідальність. Також у висновку експерта не зазначено про те, що він був попереджений про кримінальну відповідальність. 
		 
		 Ухвалою слідчого судді Центрального суду м. Миколаєва, ОСОБА_92 , від 30.04.2013 року надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_11  (т. 2 а.с. 116).
		 Старша слідча ОСОБА_16 , яка використовуючи своє службове становище, обіймаючи посаду слідчого МВ УМВС України в Миколаївській області, в невизначений законом спосіб без надання їй на то повноважень провела обшук у кримінальному провадженні №1201316008000047 від 30.04.2013 року в порушення вимог ст. 104 КПК України: без зазначення в протоколі місця проведення обшуку; ч. 4 ст. 223 КПК України: проведення обшуку в нічний час; ч. 3 ст. 223 КПК України: без участі власників. 
		 Слідча ОСОБА_16 , звертаючись до судді із зазначеним клопотанням, вказала лише одного власника ОСОБА_11 , а, по невідомим суду причинам, не зазначила другого власника ОСОБА_12 , про що їй було достеменно відомо, що підтверджується (т. 2 а.с. 28,31). Окрім того, слідча не зазначила кому необхідно надати такий дозвіл із групи слідчих в даному кримінальному провадженні, їй чи комусь іншому. В порушення вимог КПК України в невизначений законом спосіб без надання їй на то повноважень провела обшук без зазначення місця проведення, про місце його проведення суд може лише здогадуватися виходячи з власників та фототаблиць до протоколу обшуку.
		 Слушними є доводи захисника ОСОБА_7 , викладені в клопотанні про визнання доказів недопустимими (т. 3 а.с.3-4). Він зазначає, що обшук проведено без зазначення місця його проведення. Суд з цим погоджується та вважає недопустимим доказом фототаблиці до протоколу обшуку, в якому не зазначено місце його проведення, так як похідним є протокол обшуку, а не фототаблиця до протоколу обшуку. 
		 Також, суд вважає слушними, посилання захисника ОСОБА_7  та інших захисників, які підтримали його клопотання щодо визнання недопустимим письмового доказу (т. 2 а.с. 178-187), протоколу огляду речей і документів вилучених 30.04.2013 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , який складений слідчою СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17  у присутності о/у в ОВС УБОЗ України в Миколаївській області ОСОБА_94 . Суд звертає увагу, що цим же протоколом огляду речей і документів від 04.06.2013 року, тим же самим слідчим та оперуповноваженим провадився огляд речей вилучених по АДРЕСА_3 . При проведенні обшуку, протокол повинен містити відомості про вилучені речі і документи, за допомогою яких можна було б ідентифікувати їх. Оформлений в такий спосіб протокол огляду речей і документів фактично ідентифікує речі вилучені в результаті обшуку, але ідентифікація не проводилася слідчим при обшуку та дані про них не заносилися до протоколу. Суд враховує те, що похідним все ж таки в даному випадку є протокол обшуку та додатки до нього, в якому слідчому який проводив обшук, необхідно було б це відобразити, а не оформлювати це процесуальною дією іншої слідчої, процесуальним документом, в спосіб невизначений законом. Допущені процесуальні порушення слідчими при оформленні протоколів обшуку 30.04.2013 року по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 . Виправити ці недоліки іншим слідчим та його процесуальним документом протоколом огляду речей і документів від 04 червня 2013 року неможливо. Також, суд звертає увагу, на терміни та спосіб обраний слідчою ОСОБА_17  при оформленні протоколу огляду речей і документів, який проводився нею більше ніж через місяць після обшуку в м. Миколаєві, а саме 04 червня 2013 року з 14:27 до 16:46 годин, в якому вона не зазначила місце його проведення. 
		 Дані факти встановлені в судовому засіданні також вбачаються із процесуальних документів слідчих (т. 2 а.с. 178-187), вказуючи на їх фальсифікацію. 
		 Також суд звертає увагу, що слідча ОСОБА_17 , не зважаючи на те, що вона входить до групи слідчих, не мала дозволу, які надаються слідчим суддею, на проведення обшуків за адресами АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3  при цьому присутня не була та обшуки не проводила.
		 Суд вважає слушними посилання захисника ОСОБА_7  та інших захисників, які підтримали його клопотання щодо визнання недопустимими письмових доказів, які стосуються обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , які суд визнає недопустимим. 
		 Постанова про визнання речовими доказами від 04.06.2013 року слідчої СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17  не відповідає вимогам КПК України, так як перелік речей вилучених з вищезазначених адрес в ході обшуків, фіксувалися протоколами слідчих про проведення обшуку за адресами: АДРЕСА_15 . Ідентифікація вилучених речей в результаті проведення вищезазначених обшуків проводилася слідчою ОСОБА_17 , яка входить в групу слідчих, але яка не була присутня при обшуках, та яка користуючись своїм процесуальним статусом в спосіб невизначений законом без зазначення місця огляду цих речей намагалася їх ідентифікувати. Цього ж дня, 04.06.2013 року, своїм процесуальним рішенням визнала ці речі речовими доказами. Походження речових доказів зазначених в даній постанові про визнання речових доказів від 04.06.2013 року (т 2 а.с. 189-191) суд встановити не має можливості, окрім того, підтвердити чи спростувати те, що вони вилучалися саме під час обшуку неможливо.
		 Суд погоджується з доводами захисту та вважає за доцільним визнати висновок комп`ютерно-технічної експертизи №584 від 31.05.2013 року недопустимим (т. 7 а.с. 86-91). Слідчою ОСОБА_16 , 07.05.2013 року, прийнято процесуальне рішення та винесено постанову про призначення комп`ютерно-технічної експертизи для дослідження технічного пристрою системного блоку, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 . Супровідним листом від 07.05.2013 року №5/1-1761 слідча направляє на експертизу інші речі (т. 7 а.с. 83). З резолютивної частини висновку експерта ОСОБА_93  вбачається, що ним проводилася експертиза відносно відеореєстратора та системного блоку. По незрозумілим причинам експертом проведена експертиза відносно відеореєстратора, який в постанові не був зазначений. Проаналізовані судом вищезгадані докази суд переконують в тому, що вони сфальсифіковані. Суд звертає увагу на постанову слідчої, яка не відповідає вимогам КПК України. Окрім того, нею не попереджено експерта про кримінальну відповідальність. Також у висновку експерта не зазначено про те, що він був попереджений про кримінальну відповідальність. 
		 Ухвалою слідчого судді Центрального суду м. Миколаєва, ОСОБА_95 , від 30.04.2013 року, надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_96  (т. 2 а.с. 145).
		 Відповідно до протоколу обшуку його проведено старшим слідчим ОСОБА_97 , який використовуючи своє службове становище, обіймаючи посаду слідчого СУ МВ УМВС України в Миколаївській області, в невизначений законом спосіб без надання дозволу йому слідчим суддею для проведення такого обшуку в кримінальному провадженні №1201316008000047 від 01.05.2013 року в порушення вимог ч. 3 ч. 4 ст. 223 КПК України, провів обшук за адресою: АДРЕСА_3  в нічний час без участі власника.
		 Слідчий ОСОБА_98  склав схему, яка додана до протоколу обшуку прокурором в якості письмового доказу (т. 2 а.с. 146-152). Також додані до протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_3  в якості письмових доказів фототаблиці, які складені слідчою ОСОБА_16  (т. 2 а.с. 153-161). Органи досудового слідства, звертаючись з клопотанням до суду про обшук, яке затверджено старшим прокурором ОСОБА_99 не зазначили кому із групи слідчих необхідно надати такий дозвіл. Не зважаючи на те, що слідчим суддею не зазначено прізвище слідчого, якому він надає дозвіл на проведення такого обшуку, так як органи досудового слідства не зазначають цього в клопотанні, а суд позбавлений можливості визначати таку особу самостійно. Це не звільняє слідчого від проведення обшуку у визначений законом спосіб на підставі ухвали слідчого судді, який безпосередньо дає йому на це дозвіл. 
		 Суд погоджується з доводами захисту та вважає за доцільним визнати висновок судово комп`ютерно-технічної експертизи №2618/23 від 07.06.2013 року недопустимим (т. 5 а.с. 59-67). Слідчою ОСОБА_16 23.05.2013 року прийнято процесуальне рішення та винесено постанову про призначення експертизи комп`ютерної техніки та програмних пристроїв. Для дослідження експерту надано 4 пристрої, вилучені під час проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , із кількості 88. Ставить питання експертам чи ці 4 присторої є гральними автоматами. З резолютивної частини висновку експерта ОСОБА_100 , вбачається, що ним проводилася експертиза відносно 4 апаратів, відповідно до висновків якого фунціонально вказані апарати розроблялись і призначені для використання при проведенні азартних ігор. Суд звертає увагу на те, що з вилучених 88 гральних автоматів на експертизу з невідомих причин для суду, слідчий відправляє лише 4-ри, та, навіть, ці чотири до суду на огляд не доставлені. Слід також пригадати, що зазначені гральні автомати визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні слідчою ОСОБА_17 , 01.05.2013 року, для огляду в судове засідання прокурором не були доставлені з вищезазначених причин, які суд вже константував у процесуальному документі, а саме в ухвалі від 09.10.2015 року (т. 9 а.с. 222-223), та в інших процесуальних документах в даному кримінальному провадженні. Дані гральні автомати до суду не були доставлені, тому у суду виникають сумніви відносно проведеної експертизи та взагалі їх наявності у експерта, з урахуванням того, де вони після проведення експертизи зберігаються. Слідчою не попереджено експерта про кримінальну відповідальність. 
		 З урахуванням вищевикладеного суд вважає за доцільним визнати недопустимими:
		- протокол обшуку від 01.05.2013 року за адресою: АДРЕСА_1  ст. слідчого СУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_13  у кримінальному провадженні №1201316008000047 (т 2 а.с. 72-75);
		- протокол огляду речей і документів від 11.05.2013 року, за місцем мешкання обвинуваченої ОСОБА_4 , та фототаблиці до нього слідчої СУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_16  у кримінальному провадженні №1201316008000047 (т 2 а.с. 76-110);
		- постанова про визнання речовими доказами від 12.05.2013 року слідчої СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17  у кримінальному провадженні №1201316008000047 (т 2 а.с. 111-112);
		- протокол обшуку, розпочатий від 30.04.2013 року о 23:17 годин закінчений обшук 01.05.2013 року о 04:04 годині, без зазначення місця його проведення слідчої СУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_16  у кримінальному провадженні №1201316008000047 та фототаблиці до нього (т 2 а.с. 117-141);
		- протокол обшуку розпочатий від 30.04.2013 року о 23:20 годин закінчений обшук 01.05.2013 року о 04:00 годині за адресою: АДРЕСА_3  старшим слідчим СУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_97  №1201316008000047, схема (т 2 а.с. 146-151) та фототаблиці до протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , складені слідчою СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17  (т 2 а.с. 153-161);
		- протоколу огляду речей і документів від 04.06.2013 року під час обшуку за адресою: Миколаївська область м. Южноукраїнську по вул. Дружби Народів, 54б, який складений слідчою СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17  у присутності о/у в ОВС УБОЗ України в Миколаївській області ОСОБА_101  у кримінальному провадженні №1201316008000047 та фототаблиці до нього (т 2 а.с. 178-187);
		- постанова про визнання речовими доказами від 04.06.2013 року слідчої СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17  у кримінальному провадженні №1201316008000047 та фототаблиці до нього (т 2 а.с. 189-191);
		- постанова про визнання речовими доказами від 01.05.2013 року слідчої СОГ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17  у кримінальному провадженні №1201316008000047 (т 2 а.с. 167);
		- висновок комп`ютерно-технічної експертизи №520 від 28.05.2013 року (т. 8 а.с. 163-169);
		- висновок комп`ютерно-технічної експертизи №584 від 31.05.2013 року (т. 7 а.с. 86-91);
		- висновок судово комп`ютерно-технічної експертизи №2618/23 від 07.06.2013 року недопустимим (т. 5 а.с. 59-67). 
		 В ході розгляду кримінального провадження через апарат суду 27 квітня 2015 року за №4016/15 вих. прокурором було надано розсекречені клопотання слідчого, ухвали Апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій, а також доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України: (т.9 а.с. 116-152)
		- клопотання слідчого №5/385т від 02.04.2013; 
		- клопотання слідчого №5/597т від 10.05.2013;
		- клопотання слідчого №5/333т від 25.03.2013;
		- клопотання слідчого №5/440т від 15.04.2013;
		- клопотання слідчого №5/620т від 16.05.2013; 
		- клопотання слідчого №5/507т від 25.04.2013;
		- клопотання слідчого №5/384т від 02.04.2013;
		- ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області №1330т від 20.05.2013;
		- ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області №614т від 04.04.2013;
		- ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області №613т від 04.04.2013;
		- ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області №1276т від 13.05.2013;
		- ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області №547т від 28.03.2013;
		- ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області №896т від 29.04.2013;
		- ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області №801т від 18.04.2013;
		- доручення слідчого №463т;
		- доручення слідчого №599т;
		- доручення слідчого №346т;
		- доручення слідчого №606т;
		- доручення слідчого №391т;
		- доручення слідчого №392т;
		- доручення слідчого №636т;
		 Суд оцінює законність проведення НСРД, дії учасників та документи задокументовані ними, з урахування та оцінкою ухвал слідчого судді.
		 Результати проведення НСРД не були відкриті органами досудового слідства сторонам кримінального провадження в порушення вимог ст. 290 КПК України. 
		 Тому суд вважає, що обвинувачені не мали можливості оскаржити офіційні протоколи щодо них, оскільки було важливим мати доступ до матеріалів кримінального провадження та знайомитися з документами, які в них містилися. Вони були позбавлені можливості належним чином підготуватися до захисту в результаті чого це стало підставою вважати незабезпечення рівних процесуальних можливостей в ході досудового слідства, що суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дані гарантії є важливим для справедливого судового розгляду. Суд дійшов висновку, що органи досудового слідства порушили принцип пропорційності рівності сторін. 
		 Окрім того, суд констатує порушення їх прав на недоторканність приватного життя, яке було пов`язане з прослуховуванням телефонних розмов, обвинувачені були позбавлені мінімального ступеня захисту, на яке вони мали право відповідно до принципу верховенства права у демократичному суспільстві. 
		 Окрім того, прокурором 28 жовтня 2015 року було заявлено клопотання, в якому йому було відмовлено ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17.11.2015 року (т. 10 а.с. 6-7) про призначення комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи звуку та відеозапису за протоколом №63/11-2419т від 27.05.2013 року за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) за абонентським номером НОМЕР_1 , яким за версією слідства користувалась ОСОБА_4  та додаток до протоколу, диск для лазерних систем зчитування DVD-R №75т/13 від 18.03.2013 року, які зафіксовані на фонограмі DVD-R №75т/13 від 18.03.2013 року щодо належності висловлювань ОСОБА_5 . Надані письмові докази у кримінальному провадженні не містять будь-яких даних про проведення НСРД відносно ОСОБА_5 . 
		 Окрім того, відбувалося втручання в приватне спілкування, яке проводилося за допомогою негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо, відеоконтроль місця, що полягало в проведенні без відома власника, відсутності його дозволу, здійснювалося таємно, пов`язане з втручанням в приватне спілкування, фіксування розмов, інших звуків, рухів, дій. Особливості якого полягають в обмеженні прав певних осіб, відносно яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, без визнання кола осіб поведінка і дії яких були зафіксовані. 
		 Відсутні в матеріалах кримінального провадження і письмові докази органів досудового слідства, які є обов`язковими, що складаються та направляються прокурором або, за його дорученням слідчим, повідомлення особам, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення НСРД, а також підозрюваним, їх захисникам протягом 12 місяців з дня припинення, але не пізніше зверненням до суду з обвинувальним актом, що закріплено в ст. 253 КПК України. Відсутнє процесуальне рішення прокурора про знищення речей та документів, які прокурор в подальшому не використовує як речові докази. Також відсутнє письмове повідомлення прокурором власника речей і документів в результаті проведення НСРД, якщо власники зацікавлені в їх поверненні, що передбачено ст. 255 КПК України. 
		 З урахуванням вищевикладеного аналізу слушними є доводи захисника ОСОБА_7 , та інших захисників, які підтримали його клопотання (т. 9 а.с. 153-156) щодо визнання недопустимими письмових доказів, які надані прокурором за результатами проведення НСРД. Нарікання на невідповідність клопотання слідчого про проведення НСРД ст. 251 КПК України, а також на невідповідність рішень слідчої судді Апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_102  вимогам ст. 110, ч. 3,4 ст. 248 КПК України, які не виготовлені в електроній системі Д -з. 
		 З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за доцільним визнати недопустими доказами: 
		- протокол від 27.05.2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) - т. 4 а.с. 1-245);
		 - протокол від 21.06.2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) - т. 5 а.с. 1-22);
		 - протокол від 21.06.2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) - т. 5 а.с. 33-45);
		- протокол про результати аудіо - відеоконтролю місця від 25.05.2013 року (т. 5 а.с. 159-167).
		- додаток №1 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 05.04.2013 року - т. 5 а.с. 168-176);
		- додаток №2 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 05.04.2013 року - т. 5 а.с. 177-178);
		- додаток №3 до протоколу про результати аудіо -, відеоконтролю місця (за особою) за 12.04.2013 року (т. 5 а.с. 185-191);
		- додаток №4 до протоколу про результати аудіо -, відеоконтролю місця (за особою) за 14.04.2013 року (т. 5 а.с. 203-213);
		- додаток №7 до протоколу про результати аудіо -, відеоконтролю місця (за особою) за 22.04.2013 року (т. 5 а.с. 214-226);
		- протокол про результати аудіо - відеоконтролю місця від 25.05.2013 року - т. 7 а.с. 24-31);
		- додаток №1 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 12.04.2013 року (т. 7 а.с.32-39);
		- додаток №2 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 13.04.2013 року (т. 7 а.с. 40-45);
		- додаток №3 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 14.04.2013 року (т. 7 а.с. 46-49);
		- додаток №4 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 14.04.2013 року (т. 7 а.с. 50-52);
		- додаток №5 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 15.04.2013 року (т. 7 а.с. 53-57);
		- додаток №6 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 19.04.2013 року (т. 7 а.с. 58-63);
		- додаток №7 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 19.04.2013 року (т. 7 а.с. 64-66);
		- додаток №8 до протоколу про результати аудіо - відеоконтролю місця (за особою) за 22.04.2013 року (т. 7 а.с. 67).
		 Суд вважає за доцільним відмотивувати у своємі рішенні негласні слідчі (розшукові) дії, які проводилися з ініціативи слідчої ОСОБА_16 , за погодженням прокурора ОСОБА_71 , дозволи на які надавала слідча суддя Апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_103 .. Відповідно до письмових доказів які надав прокурор, громадянин ОСОБА_26 звернувся до правоохоронних органів, а саме до УБОЗу із заявою 14.03.2013 року про те, що діє гральний зал по вул. Дружби Народів, 54 б у м. Южноукраїнську Миколаївської області (т. 2 а.с. 3), 14.03.2013 року його заява внесена до ЄРДР під №1201316008000048. Цього ж дня ОСОБА_25  (т. 2 а.с. 12) звернувся до УБОЗу із заявою про те, що діє гральний зал по пр. Миру 9/2 у м. Южноукраїнську Миколаївської області, заява внесена до ЄРДР під №1201316008000047 від 14.03.2013 року. Заяви не містять даних, що особи попереджені про кримінальну відповідальність. 25.03.2013 року слідча погоджує клопотання з прокурором та звертається до слідчого судді про зняття інформації з абонентського номеру НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 . Ухвалою слідчого судді від 28.03.2013 року надається дозвіл на 60 діб про зняття інформації з абонентського номеру НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4  02 квітня 2013 року слідча звертається із двома клопотаннями про надання дозволу аудіо, відеоконтроля місця для здійснення фіксації відомостей всередині гральних залів по АДРЕСА_2  та по АДРЕСА_3 . Ухвалами слідчої судді 04 квітня 2013 року клопотання задоволені. 15 квітня 2013 року слідча звертається до слідчого судді про зняття інформації з абонентського номеру НОМЕР_3 , яким користується особа на ім`я ОСОБА_104 . 18 квітня 2013 року клопотання задоволено. 25 квітня 2013 року слідча звертається до слідчого судді про установлення місцезнаходження мобільного терміналу системи зв`язку ІМЕІ № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_104 , ухвалою слідчої судді 29 квітня 2013 року надано дозвіл. 10 травня 2013 року слідча звертається до слідчого судді з клопотанням про зняття інформації з абонентського номеру НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_4 .. 13 травня 2013 року ухвалою слідчого судді надається дозвіл на 60 діб про зняття інформації з абонентського номеру НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_4 .. 16 травня 2013 року слідча звертається до слідчого судді з клопотанням про зняття інформації з абонентського номеру НОМЕР_3 та НОМЕР_6 , якими користується ОСОБА_15 , яке ухвалою судді 20 травня 2013 року задоволено. 
		 Суд звертає увагу на те, що органи досудового слідства з деякими клопотаннями зверталися до слідчого судді з наданням дозволу для їх проведення після проведення обшуку в приміщеннях 01.05.2013 року щодо прослуховування телефонних розмов. Тривалий час, протягом півтора місяця, після внесення заяв до ЄРДР про скоєння злочину органи досудового слідства його не припиняли, гральні зали продовжували працівати, а органи досудового слідства почали оперативно діяти в нічний час напередодні святкових днів - 1 травня. Невідкладність таких дій органів досудового слідства та проведення обшуків в нічний час в даному виді кримінального провадження суд оцінює критично, так як вони суперечать КПК України. 
		 Втручання в особисте життя та житло органами досудового слідства суперечать ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як воно було здійснено не згідно з законом, не містило однієї або кількох легітимних цілей, а також не було необхідним в демократичному суспільстві для досягнення цих цілей. 
		 Суд звертає увагу, що аудіо-відеоконтроль місця за адресами: АДРЕСА_2  та АДРЕСА_3  ким здійснювався та за допомогою яких пристроїв і де та ким ці пристрої було встановлено.
		 Окрім того, прокурором надавалися суду для перегляду відеозйомки за результатами НСРД. Переглянувши аудіо, - відеозаписи в судовому засіданні суд дійшов до висновку, що викладене в протоколах не відповідає побаченому, а викладені органами досудового слідства на власний розсуд. 
		 Результати проведення НСРД не були відкриті стороні захисту та обвинуваченим на час завершення досудового розслідування, не містилися в матеріалах кримінального провадження, відомості про них відсутні і в реєстрі матеріалів досудового розслідування та були розсекречені більш як через два роки після завершення досудового розслідування.
		 Суд проаналізував докази надані прокурором, а саме протоколи для впізнання за фотознімками свідків ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_35 та ОСОБА_107 .. Свідки ОСОБА_108 та ОСОБА_109 у судовому засіданні підтвердили факти, які зазначені в протоколі для впізнання, а саме те, що ОСОБА_15 вони бачили в гральних залах міста Южноукраїнська лише один раз. Свідок ОСОБА_35  протокол підтвердила частково (т. 5 а.с. 169), стверджуючи, що бачила чоловіка схожого на ОСОБА_15 разом з ОСОБА_110 в приміщенні грального залу, але там було темно, тому впевнено це стверджувати не може. Аналогічний протокол свідка ОСОБА_52  (т. 8 а.с. 172-174) суд перевірити не зміг, оскільки сторона обвинувачення відмовилась від допиту даного свідка, тому оцінку йому надати не можна.
		 Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 01.05.2013 року слідчої ОСОБА_17 , якою було визнано речовими доказами 88 гральних автоматів, судом визнано недопустимим доказом. Гральні автомати поміщені на зберігання за розпискою, наданою ОСОБА_111 начальнику УБОЗ України в Миколаївській області ОСОБА_112 .. Ідентифіковано юридичну особу підприємця копіями документів, які суд до уваги не бере, а саме: копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копія договору №31; копія акту приймання  передачі до договору оренди №31; копія акту погодження договірної ціни на оренду основних засобів; копія свідоцтва платника єдиного податку; копія дублікату картки фізичної особи (т. 2 а.с. 169,170,171,172,173,174,175), які не завірені належним чином. 
		 21.08.2015 року місце збереження гральних автоматів (у кількості 88 штук) змінилося, що вбачається з розписки директора ТОВ Таурус Юг ОСОБА_113 від 21.08.2015 року на ім`я прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3  (т. 9 а.с. 218), тобто на ім`я прокурора, який безпосередньо приймає участь у судовому засіданні. Окрім того, прокурором надано документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно з двох будівель, яке належить ТОВ Таурус Юг (т. 9 а.с. 217). Правову оцінку діям прокурора в частині зміни ним місця збереження речових доказів, 88 гральних автоматів, судом надано. Ксерокопію витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно ТОВ Таурус Юг суд до уваги не бере (т. 9 а.с. 216). 
		 Органами досудового слідства до письмових доказів залучені три постанови судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_114  (справа №486/1080/13-п відносно ОСОБА_90 ; справа №486/1082/13-п відносно ОСОБА_88 від 12.06.2012 року та справа №486/1077/13-п відносно ОСОБА_86  від 19.06.2013 року (т. 8 а.с. 175-175-а, 175  б)) про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 181 КУпАП, за результатами яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження. Дані постанови суд оцінює з урахуванням показів наданих ОСОБА_47  і ОСОБА_115  в судовому засіданні. Свідки суду пояснили, що при розгляді протоколів про адміністративні правопорушенні в судових засіданнях присутніми не були, так як за рекомендацією секретаря судових засідань, подали заяви про розгляд справ у їх відсутність. ОСОБА_43 також не був присутній при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки йому про розгляд не повідомлялось. Аналізуючи покази ОСОБА_90  і ОСОБА_86 суд встановив, що дані свідки являються друзями та 30.04.2013 перебували в одному гральному залі. З постанов, які залучені як письмові доказ, вбачається, що ОСОБА_43 30.04.2013 перебував по вул. Дружби Народів, 54-б, а ОСОБА_47 по пр. Леніна. Даний факт вказує на розбіжності. 
		 Суд звернув увагу, що протоколи про адміністративні правопорушення складені, інспекторами Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_87 та ОСОБА_89 , в нічний час напередодні 1 травня. На даний час інспектора ОСОБА_87 засуджено, а ОСОБА_116  затримувався органами досудового слідства при збуті наркотичних засобів у 2015 році. 
		 Суд не виключає, що інспектори міліції, зловживаючи владою і службовим становище, підробили дані документи та сфальсифікували протоколи про адміністративні правопорушення. Рішень суду про накладення адміністративних стягнень на гравців взяти до уваги не може, так як вони не вмотивовані, приймалися без участі осіб, які притягувалися до відповідальності з порушенням права на доступ до суду та в порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 Суду важко давати правову оцінку діям посадових осіб, а саме слідчим та прокурорам, в даному кримінальному провадженні, так як предметом розгляду є обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5  за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України. 
		 Роздруківки протоколів НСРД, здобутих шляхом прослуховування телефонних розмов, які відбувалися між обвинуваченими та адміністраторами гральних залів, визнані судом недопустимими доказами. Окрім того, суд вважає, що органи досудового слідства повинні були призначити по ним фоноскопічну чи комп`ютерно-технічну експертизу і експертизу звуку і відеозапису, так як обвинувачені повністю заперечують факт присутності їхнього голосу на записі. При ознайомленні з роздруківками, проведеними за результатами НСРД, суд вбачає зловживання органів досудового слідства, так як в розмовах приймали участь не лише обвинувачені, а й інші особи до яких органи досудового слідства зацікавленості не проявили. 
		 Суд вважає за доцільним надати оцінку законності дій слідчої ОСОБА_16 та старшого групи прокурорів ОСОБА_71 , яким узгоджувалися клопотання без зазначення посади та прізвища кому необхідно надати дозвіл. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, слідчій ОСОБА_16 було добре відомо про власників приміщень, але прізвище ОСОБА_12  як власника вона не зазначила. Слідча ОСОБА_16 в протоколі обшуку за адресою АДРЕСА_2 не зазначила місце його проведення, крім того, обшук за адресою АДРЕСА_1 , без законних на то підстав, делегувала його проведення за місцем мешкання ОСОБА_4 , слідчому ОСОБА_13 ..
		 З клопотаннями про проведення НСРД до суду зверталася слідча ОСОБА_16 , узгоджував старший групи прокурорів ОСОБА_99 та надавав дозвіл слідчий суддя. За результатами яких прокурор повинен приймати рішення, які необхідно приєднати до матеріалів кримінального провадження, що зроблено не було. Окрім того, результати НСРД не відкривалися стороні захисту та навіть не були внесені до реєстру матеріалів досудових розслідувань даного кримінального провадження. 
		 Старшого групи прокурорів прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_71 , який узгоджував ключові рішення (проведення обшуків та проведення НСРД) з невідомих причин, без правового обґрунтування та без правових підстав було виведено з групи прокурорів заступником прокурора Миколаївської області ОСОБА_72 . На цей факт суд неодноразово звертав увагу прокурора Миколаївської області за допомогою звернень, які залишились без реагування. Слушними є покази обвинуваченого ОСОБА_15 , відносно якого виділено окреме кримінальне провадження та оголошено в розшук, щодо причетності до грального бізнесу Генерального прокурора України, узгоджуються із вищевикладеними, а саме формальним виведення з групи прокурорів прокурора без наявності на то правових підстав.
		 Прокурор ОСОБА_3 , приймаючи процесуальне керівництво як старший групи прокурорів, повинен був при зверненні з обвинувальним актом до суду впевнитися в процесуальних діях своїх колег та перевірити їх законність.
		 Слідчою ОСОБА_16  призначались всі експертизи в даному кримінальному провадженні,але всупереч вимог КПК експерти про кримінальну відповідальність не попереджались. В постанові про призначення комп`ютерно-технічних експертиз слідча як приклад для дослідження експерту надає технічний пристрій і системний блок, а в супровідних листах від 07.05.2013 року №5/1-1761 (т. 7 а.с. 83), направляючи дані постанови, зазначає інші речі. Незважаючи на невідповідність речей направлених на експертизу, експерт ОСОБА_93 надав свій висновок відносно відеореєстратора та системного блоку (відеореєстратор у постанові слідчої зазначений не був). Проаналізовані судом вищезгадані докази суд переконують в зловживанні слідчої ОСОБА_16 та експерта ОСОБА_117 .. 
		 Факти встановлені в судовому засіданні, які підтверджуються процесуальними документами слідчої ОСОБА_17 (т. 2 а.с. 178-187), вказують на фальсифікацію матеріалів кримінального провадження. Складений нею протокол 04.06.2013 року огляду речей і документів вилучених при обшуках 30.04.2013 року по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3  без зазначення місця його проведення, оцінку вже надано. 
		 Вражаючими процесуальними діями слідчої ОСОБА_17 є оформлення нею процесуальних документів, які складалися відносно визнання речовими доказами грошових коштів та поміщення їх на зберігання; про визнання речовими доказами 88 гральних автоматів, поміщених нею на зберігання по АДРЕСА_12  та інші документи, які суд визнав недопустимими доказами (т. 2 а.с. 162-168).
		 Суд не може залишити поза увагою оперативність органів досудового слідства, а саме дозвіл на проведення обшуків, який надано слідчим суддею 30 квітня 2013 року. Цього ж дня пізно увечері розпочато обшук, який завершено у нічний час 01 травня 2013 року у святковий вихідний день, що підтверджується протоколами обшуків (т. 2 а.с. 117-141, 146-161). Не зважаючи на вихідний день, ряд процесуальних дій слідчими виконувались, що є дивним, як приклад постанова про визнання речовими доказами 88 гральних автоматів від 01 травня 2013 року (т. 2 а.с. 167). 
		 Суд звертає увагу, що в порушення вимог ст. ст. 167,168,170,171 КПК України органи досудового слідства не звертались до слідчого судді з клопотаннями про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а саме на предмети злочину, які санкцією ч. 1 ст. 203-2 КК України підлягають обов`язковій конфіскації, а також вилучених коштів отриманих за результатом грального бізнесу та інші речі вилучені під час обшуків. Суд дійшов висновку, що органи прокуратури причетні до грального бізнесу у м. Южноураїнську Миколаївської області, так як гральні автомати в судове засідання для огляду не надані, місце їх збереження не встановлено, що не виключає їх подальшого безперешкодного використання для одержання незаконного прибутку з відома органів прокуратури. Як доказ цьому є розписка на ім`я прокурора, який приймає участь в судовому засіданні, що підтверджує заяву ОСОБА_15 .. 
		 Слідчі при проведенні обшуків не запрошували до участі власників приміщень гральних залів по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , що вказує на порушення ст. 223, 236 КПК України. Органами досудового слідства не перевірено кількість орендарів, які винаймали приміщення, цілі найму та їх причетність до злочину. З 3 власників у якості свідка залучений лише ОСОБА_118 , особи орендарів взагалі не встановлені. З аналізу вбачається, що органи досудового слідства ігнорують діяльність гральних автоматів на території міста та приховують власників. 
		 Неналежним чином забезпечувалося кримінальне провадження в частині того, що старший групи прокурорів не контролював строки дії запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання обвинувачених. Строки яких сплили ще до направлення обвинувального акту до суду, що є доказом неналежної роботи старшого групи прокурорів. І як наслідок  оголошено розшук ОСОБА_15 .
		 Обшуки проводилися невідкладно, після одержання органами досудового слідства дозволу на їх проведення в суді Апеляційного суду в м. Миколаєві, тіє ж ночі у м. Южноукраїнську Миколаївської області, які не відповідали вимозі незалежності. 
		 Органи досудового слідства (старший групи прокрорів) є представниками органу, який міг мати причетність до злочину та діяв за сценарієм. Відповідальність за проведення слідства несе старший групи прокурорів, який має бути незалежним від тих хто причетний до злочину. Мається на увазі ієрархічна або інституційна незалежність, а також практична незалежність в даному випадку від Генерального прокурора України. Відповідальна система органів досудового слідства вимагає передбачити незалежне та безстороннє розслідування, яке б відповідало мінімальним стандартам ефективності. Таким чином, вони мають діяти з належною наполеглівстю і за своєю ініціативою порушувати кримінальні провадження, яке здатне встановити обставини, за яких вчинено злочин та встановити хто саме із представників державних органів був причетний до злочину. 
		 Вищепроаналізовані процесуальні дії (бездіяльність) органів досудового слідства і прокуратури вказують на незацікавленість в припиненні злочину на території міста Южноукраїнська. Органи досудового слідства і прокуратури заслуговують звання заслуженні віртуози права. 
		 В судових дебатах прокурор підтримав обвинувачення в повному обсязі (т. 10 а.с. 26-27) та наполягав на тому, що з кінця грудня 2012 року по 30.04.2013 року члени організованої групи ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , порушуючи ст. 2 ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні», реалізуючи свій умисел на отримання прибутку, в складі організованої групи здійснювали злочинну діяльність, пов`язану із створенням умов для проведення азартних ігор на гральних автоматах. Просить суд визнати ОСОБА_4  та ОСОБА_5  винними в тім, що вони з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність грального бізнесу, прийняли пропозицію ОСОБА_15  та дали свою згоду на спільну злочинну діяльність. ОСОБА_4  підшукувала приміщення для азартних ігор, а згодом отримала в тимчасове користування два приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 .. ОСОБА_4  та ОСОБА_5  діяли злагоджено, підпорядковуючись керівнику організованої групи, підбирали персонал для обслуговування гральних залів, охоронців, адміністраторів, які були їм підконтрольні, позмінно здійснювали функції касирів в ігорних залах, розмінювали гравцям грошові купюри для азартної гри на гральних автоматах та оплачували виграші учасникам азартних ігор, умовою участі яких було внесення гравцями грошових ставок, що надавало можливість отримання винагороди та результати гри отримувалися в результаті випадковості, щоденному контролі роботи адміністратора в ігрових залах, забезпечення кас гральних залів готівкою для видачі виграшу гравцям та розміну купюр, ведення відеоспостереження за гравцями та персоналом гральних залів, залучення до азартних ігор на ігрових автоматах широкого кола учасників шляхом відправлення смс-повідомлення про здійснення заохочувальних заходів під час проведення азартних ігор на ігрових автоматах. Крім цього щодня ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вели облік прибутків. Прокурор посилається на те, що наприкінці грудня 2012 року в м. Сімферополь, ОСОБА_15 , який постійно мешкав на території АР Крим, з метою швидкого отримання від ОСОБА_4 коштів, отриманих від зайняття гральним бізнесом, у  ІНФОРМАЦІЯ_6  відкрив картковий рахунок. При цьому в цілях конспірації картковий рахунок було відкрито на іншу особу  ОСОБА_14 . Після цього в період з 14.01.2012 по 30.04.2013 року ОСОБА_4 за вказівкою організатора групи ОСОБА_15  перерахувала отримані кошти останнім внаслідок зайняття гральним бізнесом на відкритий ним рахунок, загальна сума яких склала 191023 гривні.
		 Вина обвинувачених доведена в судовому засіданні письмовими доказами: протоколами обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4  по АДРЕСА_1 ; протоколами обшуків за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами впізнання та поясненнями свідків - заявників, гравців, адміністраторів та охоронців гральних залів. Просив суд визнати винними та призначити покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.28 ч.1 ст.203-2 КК України у вигляді штрафу в сумі 20000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального обладнання. Питання щодо речових доказів вирішити при постановлені рішення по справі стосовно ОСОБА_15 .
		 Захисник ОСОБА_7  (т. 10 а.с. 54 -57) в судових дебатах просив суд виправдити його підзахисну ОСОБА_4 , посилався на Конституцію України, рішення Європейського суду Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 р., Тейксейра де Кастор проти Португалії від 9 червня 1998 року, Шабельник проти України від 19 лютого 2009 року, рішення Конституційного суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року по справі №1-31/2011, пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови №9 від 01.11.1999 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», та п.4 постанови №10 від 30.05.1997 р. «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина». 
		 Речові докази просив повернути власникам у зв`язку з тим, що вилучені в ході обшуків за місцем мешкання його підзахисної та в гральних залах відповідно до положень ст. ст. 167,168,169,171 КПК України відносяться до тимчасово вилученого майна, клопотання про його арешт повинно було бути подано органами досудового слідства не пізніше наступного робочого дня після його вилучення, інакше майно повинно було бути негайно повернуто особі, у якої воно було вилучено. Слідчий чи прокурор з такими клопотаннями про арешт вилученого майна до суду не зверталися. Слідчим суддею рішення про арешт вилученого майна в ході обшуку не приймалося. Тому на його думку все майно вилучено в ході обшуків, в тому числі і 88 гральних автоматів, повинен суд відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України повернути особам у яких вони вилучались, не зважаючи на те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_15  судове провадження зупинено в зв`язку з його розшуком. Судові витрати пов`язані з проведенням експертиз віднести на рахунок держави. 
		 Суд не може погодитися з думкою прокурора та захисника ОСОБА_7 , що питання речових доказів суд мусе вирішувати лише при постановленні рішення у кримінальному провадженні організатора данної організованної групи ОСОБА_15 , так як суд вирішив питання по суті стосовно вини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , окрім того, санкція статті 203-2 ч. 1 передбачає обов`язкову конфіскацію гральних автоматів.
		 Захисник ОСОБА_6  (т. 10 а.с. 28-53) в судових дебатах, детально проаналізувавши доводи обвинувачення, спростувала їх, що підтверджується письмово та залучено до матеріалів провадженння. Відповідно до них органами обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу, який би доводив вину її підзахисного. Звернула увагу суду на оперативність органів досудового слідства, яку пов`язує з організованою групою, що стало приводом для обвинувачення ОСОБА_5 . Жодного доказу тому, що обвинувачений ОСОБА_5 : мав стабільні довірливі стосунки з ОСОБА_15 ; здійснював дії направлені на підбір персоналу для обслуговування гральних залів; щоденно контролював роботу адміністраторів в ігрових залах, забезпечував каси гральних залів готівкою; вів відеоспостереження за гравцями і персоналом гральних залів; залучав до азартних ігор на гральних автоматах широке коло учасників, шляхом відправлення смс-повідомлень про здійснення заохочувальних акцій під час проведення азартних ігор на ігрових автоматах; щодня вів облік прибутку; в телефонному режимі чи особисто з`ясовував у адміністраторів статистичні дані щодо прибутку та витрат за добу; в телефонному режимі звітував перед ОСОБА_119 про доходи, отримані від злочинної діяльності; надавав населенню послуги у сфері грального бізнесу та отримував прибуток - стороною обвинувачення не надано. 
		 Всупереч практики Європейського суду з прав людини, органи досудового слідства використали «плоди отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Такими доказами в даному кримінальному провадженні були гласні та негласні слідчі (розшукові) дії, а саме результат проведення обшуків і НСРД органами досудового слідства. Не доведено прокурором факт отримання прибутку від злочинної діяльності в сумі 591023 грн., що вилучені у приміщеннях по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , грошові кошти у сумі 28 628 грн. та не мають відношення до її підзахисного. Окрім того, стороною обвинувачення не надано для огляду найважливіших речових доказів - грошові кошти та гральні автомати. Також посилається на те, що на її думку дане кримінальне провадження сфальсифіковано. Одна й та сама службова особа ОСОБА_120  надала дві протилежні характеристики, які долучені до матеріалів провадження, на її підзахисного ОСОБА_5 , що по різному характеризують його: згідно першой він веде антисуспільний спосіб життя, а до другої - є виключно позитивною особою. 
		 Тому вважає непричетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину очевидною, пред`явлене йому обвинувачення - надуманим, що грунтується на доказах отриманих незаконним шляхом, з істотним порушенням вимог КПК та на власних припущеннях слідчого. Просить суд її підзахисного ОСОБА_5  виправдати у зв`язку з тим, що не встановлено достатньо доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпані всі можливості їх отримати, а кримінальне провадження відносно нього закрити. Питання речових доказів просить вирішити відповідно до норм КПК України. 
		 В останньому слові ОСОБА_4 просила суд її виправдати, так як винною себе не визнає і вважає, що дане кримінальне провадження сфальсифіковане. Просить суд винести законне рішення. 
		 ОСОБА_5  в останньому слові, звертаючись до суду зазначив, що раніше роботі судової системи не довіряв з огляду на ЗМІ, скептично до неї ставивися, а під час розгляду даного провадження він переконався, що суд розглядав провадження з дотриманням принципу сторін та висловив своє визнання з цього приводу. Також просив суд проаналізувати всі доводи обвинувачення та виправдати його, оскільки його участь у зайнятті гральним бізнесом не доведена і не може бути доведена, так як він цим ніколи не займався. 
		 Предметом судового розгляду, окрім кримінального провадження, стали і відповіді державних органів, так як вони були об`єктивно необхідними. Суд змушував їх встановити фактори, що впливали на якість правового реагування та захищали від свавілля. 
		 При аналізі звернення прокурора до суду з заявою від 20.03.2015 року (т.9 а.с. 1) про видачу копії технічного запису, після його знищення працівниками суду, а саме через 3 дні з моменту звернення з службовою запискою головуючої судді до керівника апарату суду. Такий збіг обставин наводить суд на думку про координацію та взаємодію деяких працівників суду з прокурором. Заробітня плата працівників занадто низька, що напевно їх примушує йти на компроміс у вигляді «сговара со своей совестью». Як підтвердження цьому є відповіді керівника апарату суду ОСОБА_121 на звернення головуючої-судді з службовими записками на її ім`я та службовими перевірками, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, та нарядами, які входять до номенклатури справ в суді. Деякі службові записки взагалі не були включені до нарядів по незрозумілим для суду причинам. З чого можна зробити висновок, що факт знищення приховується керівником апарату суду. З урахуванням викладених доводів та фактів суд дійти висновку про винуватість когось конкретного із працівників суду  не може, так як це не є предметом розгляду даного кримінального провадження. Але це не знімає відповідальності з керівника апарату суду ОСОБА_121 , яка контролює роботу секретарів судових засідань (мають вищу юридичну освіту та перебувають на державній службі), на яких покладено виготовлення технічних засобів відповідно до посадової інструкції. Це доводить неналежне забезпечення організації роботи по відправленню правосуддя керівником апарату ОСОБА_122 .. У зв`язку з чим, суд вимушений був звертатися до ТУДС України у Миколаївські області та ДСА України, на що данні органи обмежилися формальною відпискою, до якої долучили акт перевірки, складений працівниками суду у складі комісії, до якої входили підлеглі ОСОБА_122 .. ДСУ України проігнорувало звернення суду щодо відтворення технічного запису судового засідання, посилаючись на відсутність коштів для відряджень працівників технічного відділу. Суд допускає вплив прокуратури з позиції владних повноважень не лише на працівників суду, а й на ДСА України. До цього висновку суд дійшов з урахуванням гучної та резонансної заяви ОСОБА_15 , зробленої у судовому засіданні під технічний запис, та встановлених судом фактів про злочинну діяльність організовану Генеральним прокурором, гральний бізнес, діяльність якого забезпечували правоохоронні органи Миколаївської області. Дана заява перекликається із виступом прокурора в судових дебатах, що ця діяльність курирувалась правоохоронними органами. Незважаючи на звернення суду про внесення в ЄРДР данної заяви Генеральним прокурором було проігнороване. Суд не може оскаржити дії прокурора, який не прийняв рішення щодо внесення повідомлення в ЄРДР. Такі функції держава делегувала до органу прокуратури, яка незважаючи на Революцію Гідності та на реформи, працює за старими звичками «над законним правом».
		   З урахуванням викладеного, суд припускає, що знищення технічних засобів за 18.12.2013 року та частково за 17.12.2013 року було спрямоване на скасування рішення. Покази, які були надані свідками, судом зафіксовані та деякі із них можна перевірити за допомогою постанов суду щодо накладення адміністративних стягнень відносно ОСОБА_86 , ОСОБА_88 , ОСОБА_90  (т. 8 а.с. 175, 175-а,175-б). Деякі із свідків допитувались додатково ОСОБА_41 , ОСОБА_123 . Аналіз відносно яких уже зроблено. Також можна скористатися доказовою базою захисників, які є «внутрішніми» свідками, що залучені в процес правосуддя та бачать його з боку. Відсутність технічних засобів, за наявності доказів, наданих прокурором, гласних та негласних слідчих дій, які судом проаналізовані та визнані не допустимими, суті справи не міняють. 
		 Суд констатує факт, що піісля заяви зробленою ОСОБА_15  у судовому засіданні про причетність Генерального прокурора України до грального бізнесу, діяльність якого забезпечували правоохоронні органи Миколаївської області, його зникнення. Не може суд з певністю стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_15 , після зробленої ним заяви є в живих. Органи досудового слідства навіть не перревірили через органи РАЦСу України та Державної прикордонної служби України фактів зникнення ОСОБА_15  (т. 6 а.с. 212). Також органи державної влади проігнорували конкретні і відповідні факти, здатні поставити під сумнів достовірність заяви ОСОБА_15 (рішення Європейського суду Нечипорук і Йонкало проти України, Проніна проти України Ігноруючи конкретний, доречний і важливий довід ОСОБА_15 , органи прокуратури не виконали своїх обов`язків, не вчинили жодної спроби проаналізувати покази ОСОБА_15 з цього погляду. Органи прокуратури не спростували та навіть не намагалися прокоментувати жоден із аргументів суду. Важливі факти були явно проігноровані, а відписка була формальною. 
		 На думку суду заява ОСОБА_15 , яка не внесена до ЄРДР, в даному кримінальному провадженні могла стати вирішальною і у даному кримінальному провадженні. Органи прокуратури не дослідили з достатньою уважністю повідомлення суду. Крім того вони відмовили у його внесенні до ЄРДР.
		 Неодноразове вчинення дій несумісних з державною службою та неприховане толерантне ставлення до цих дій з боку державних органів, характрер яких робить звернення суду марними та неефективними. Суд прийшов до висновку, що його звернення до Генерального прокурора України виявилися неспроможними забезпечити адекватне виправлення ситуації. Органи державної влади завжди повинні добросовістно намагатись розслідувати небезпідставнні звернення, а не покладатися на поспішні необґрунтовані висновки як підставу своїх рішень. Вони мають бути спроможними забезпечити встановлення та покарання винних осіб, в іншому випадку представникам держави дозволено фактично безкарно порушувати права інших. Мають надавати задовільні та переконливі пояснення. Працівники прокуратури не бажають оперативно та швидко вживати всіх належних заходів для встановлення фактів. Під час перевірки інформації прокурор обмежився формальною відпискою та жодних зусиль для перевірки за допомогою інших заходів ним не докладалося. Суд вважає, що таке небажання працівників прокуратури, зокрема у ситуації коли Генерального прокурора України обвинувачують в злочині, може бути пояснення щонайменше конфліктом інтересів.
		 Доведення вини ОСОБА_4 , ОСОБА_5  повинно бути доведено поза розумними сумнівами. Доведеність вини може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достаньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		 Досудове розслідування не буде ефективним доти доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Найбільш помітним недоліком у розслідуванні - відмова брати до участі покази обвинуваченого ОСОБА_15  та його заяви про причетність Генерального прокурора України до грального бізнесу, діяльність якого забезпечували правоохоронні органи Миколаївської області. 
		 При розгляді кримінального провадження судом встановлено, що дійсно у 2013 році на території міста Южноукраїнська діяли гральні зали, що встановлено у судовому засіданні за допомогою показів свідків. Більшість з яких працювали адміністраторами та охоронцями цих закладів. Оглядаючи речові докази, незважаючи на те, що суд визнав їх недопустимими, з них вбачається, що гральний бізнес на території міста Южноукраїнська діє з 2011 року. З вилучених речей при обшуках та їх змісту вбачається, що записи містять відомості про заміри великогабаритних речей та про їх транспортування, суд не виключає те, що гральні автомати переміщувались як по місту так і за його межі, наприклад с. Коблево Миколаївської області, що вбачається із записів в блокноті. Про роботу гральних залів на території м. Южноукраїнська також відомо із справ, які раніше судом розглядалися. Справа №486/961/13-ц підтверджує наявність грального бізнесу у м. Южноукраїнську і обговоренням його на 34 сесії Южноукраїнської міської ради Миколаївської області. А також справа 486/1981/13-п з рішення якої вбачається, що силові структури міста причетні до грального бізнесу. Відповідно до справи 486/1859/13-к 24 гральні автомати були вилучені по АДРЕСА_16 , власника яких, органами досудового слідства також встановлено не було, та яким чином органи досудового слідства ними розпорядилися, не відомо, що не виключає їх використання і по сьогодні. Аналогічна ситуація спостерігається і в даному кримінальному провадженні щодо вилучення 88 гральних автоматів, використання яких суд також не виключає. 
		 Вилучення автоматів з гральних залів по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_2 підтверджуються показами свідків. Органами досудового слідства версія про те, що власники приміщень ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_12 можуть бути і власниками гральних автоматів не перевірена. Також договори оренди між власниками приміщень та власником гральних залів відсутні. Тобто з викладених фактів суд не може встановити власника гральних автоматів. Більш того, ОСОБА_124  та ОСОБА_125 не залучені навіть в якості свідків в даному кримінальному провадженні, що наводить на думку про те, що слідство їх ретельно приховало від суду аби вони не розповіли про дійсних орендарів та власників гральних автоматів. Події, які відбулися в державі після Революції Гідності та зміни влади силових структур призвело до перерозподілу права власності на певні види бізнесу та сфери їх впливу. 
		 В судовому засіданні за допомогою показів свідків встановлено, що ОСОБА_4  забезпечувала та слідкувала за діяльністю гральних закладів, приймала на роботу та випалачувала заробітну плату працівникам гральних закладів. Обвинувачена ОСОБА_4  категорично заперечувала свою причетність до грального бізнесу та стверджувала що правоохоронні органи використали її та її сім`ю. 
		 З показів свідків вбачається, що ОСОБА_5  допомагав матері по забезпеченню діяльтності гральних залів. Сам ОСОБА_5  пояснював, що допомагав адімністраторам на їх прохання та не заперечував факт привезення ним гравців до гральних залів. 
		 Інших доказів окрім пояснень свідків, які були адміністраторами та охоронцями цих залів прокурором не надано. Суд звертає увагу на свідків, які тривалий час до суду не з`являлися та деякі із них потребували захисників, тому не виключає, що саме такі покази надавали захищаючі власні інтереси. Рішення Європейського суду Душка проти України. 
		 Суд звертає увагу і на рапорти оперуповноважених, що є внутрішніми документами, з яких вбачаються прізвища адміністраторів, та, незважаючи на наявність необхідних даних про адміністраторів, правоохоронні органи зацікавилися лише сім`єю ОСОБА_59 . 
		 Збираючи докази та формуючи кримінальне провадження правоохоронні органи, на переконання суду, навмисно оформлювали процесуальні документи з грубими порушеннями. Стороною обвинувачення не було надано для огляду в судовому засіданні речові докази - грошові кошти та гральні автомати, що є предметами злочину. 
		 Жодного належного та допустимого доказу яким би підтверджувалась вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5  в інкримінованому органами досудового слідства їм злочину прокурором не надано, а пред`явлене їм обвинувачення грунтується на доказах отриманих незаконним шляхом,з істотними порушеннями вимог КПК України та на власних припущеннях органів досудового слідства. Рішення Європейського суду Волохи проти України, Балицький проти України, Яременко проти України. 
		 Окрім того, стороною обвинувачення не доведено факту отримання прибутку обвинувачених ОСОБА_4  та ОСОБА_5  від зайняття гральним бізнесом. Також не доведено органами досудового слідства, що грошові кошти в сумі 28628 грн., мають відношення до ОСОБА_4  та взагалі існували. Суд з вищевикладеного аналізу припускається якщо сума і вилучалася з гральних залів то вона повинна була б бути значно більшою. 
		 Незважаючи на те, що при розгляді справи за допомогою свідків встановлено, що ОСОБА_4  забезпечувала діяльність гральних залів, а ОСОБА_5  можливо в цьому їй допомагав. Але суд за допомогою лише таких доказів, як покази свідків, з урахуванням того, що всі слідчі гласні та негласні слідчі (розшукові) дії, які передбачені законом, і особи які їх виконували мали б мати належні повноваження на їх проведення та фіксувати їх належним чином. 
		 Сторона обвинувачення намагалася довести свою версію обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , використовуючи докази свідків отриманих за допомогою примусу та утиску. Відповідно до міжнародних стандартів суд вирішує питання про допустимість доказів з огляду на справедливість кримінального провадження в цілому. 
		 Тому суд визнати винними обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 лише на підставі свідчень свідків без жодного процесуального документа не може, а тому їх слід виправдати
		 Стаття 22 КПК України передбачає змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тому суд не має права давати органам досудового розслідування вказівки щодо поповнення доказової бази обвинувачення, приймати з власної ініціативи заходи щодо доведення винності обвинуваченого.
		 Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення. 
		 Обов`язок доказування події кримінального правопорушення та вини особи покладається на сторону обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні.
		 Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою.
		 Закон пов`язує недопустимість доказів перш за все з істотним порушенням прав та свобод людини. Встановлюють не передбачені Конституцією України обмеження на свободу та особисту недоторканність людини та не узгоджуються з міжнародними стандартами та рішеннями Європейського суду з прав людини.
		 Відповідно до ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом 
		 Судові витрати за проведення судової експертизи віднести на рахунок держави. 
		 Ситуація в кримінальному прровадженні з речовими доказами є доволі унікальною, так як характер встановлених судом порушень, дозволяє повернути ОСОБА_4 її речі, що є практично можливим та пропорційним. 
		 Проведення обшуку та його результати судом визнано незаконним, а докази недопустимими, в порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Протоколу 1 до неї та ухвалює повне повернення ОСОБА_4  право власності на її речі, які були вилучені в результаті обшуку - планшет та ноутбук. Так як ситуація не залишає за собою реального вибору щодо виправлення порушеного права.
		 Роз`яснити власникам майна, яке зберігається при кримінальному провадженні, вилученого в результаті обшуків за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , що вони мають право вимагати від органів досудового слідства його повернення у визначений законом спосіб, Решту вилучених речей при обшуках, які передані до суду (т. 7 а.с.23, 92, т. 8 а.с. 191, т. 9 а.с 65,66,69,70, т. 8 а.с. 191), а частину речей відповідно до актів передано на зберігання прокуратурі Миколаївської області - зберігати при матеріалах кримінального провадження (т. 9 а.с. 67,68).
		 Керуючись ст. ст. 62,124 Конституції України, практикою ЄСПЛ, суд та ст.ст. 17,86,87,91,92,100,368,370,373,374 КПК України, практикою ЄСПЛ, суд - 
		УХВАЛИВ :
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , визнати невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 203-2 КК України та виправдати їх, у зв' язку з недоведенням їх винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
		Роз`яснити власникам майна, яке зберігається при кримінальному провадженні, вилученого в результаті обшуків за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , що вони мають право вимагати від органів досудового слідства його повернення у визначений законом спосіб. 
		Повернути речі вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме комп`ютер і планшет їх власнику ОСОБА_4 . 
		Решту вилучених речей при обшуках, які передані до суду зберігати при матеріалах кримінального провадження (т. 7 а.с.23, 92, т. 8 а.с. 191, т. 9 а.с 65,66,69,70, т. 8 а.с. 191), частина з яких відповідно до актів передано на зберігання до прокуратури Миколаївської області (т. 9 а.с. 67,68).
		Витрати пов`язані з проведенням експертиз віднести на рахунок держави. 
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення
		Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження, а обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		 
		Суддя Южноукраїнського міського суду  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...