Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/2374/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2016. Зареєстровано: 25.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2016.
Дата набрання законної сили: 03.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 "15" січня 2016 р.Справа № 925/2374/14
		 
		Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді  Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін: 
		від прокуратури: ОСОБА_1
		від позивача: не з'явився;
		від 1-го відповідача -  не з'явився; 
		від  2-го відповідача - не з'явився;
		від  3-го відповідача - не з'явився;
		від третіх осіб : не з'явилися;
		розглянувши справу за позовом Прокурора Христинівського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства  у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ЕКО-ТЕХНОЛОГІЯ, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Верхнячка- Агро та до Христинівської  районної державної адміністрації  Черкаської області, ІІІ особа  без самостійних вимог на стороні позивача  публічне акціонерне товариство  Укртрансгаз в особі філії управління магістральних газопроводів Черкаситрансгаз, ІІІ особа без самостійних вимог на стороні відповідача - 1  Верхняцька селищна рада Христинівського району Черкаської області  про  визнання протиправними та скасування розпоряджень, визнання недійсним правочину та повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		Заявлено позов про: 
		- визнання договору оренди земельних ділянок від 14 вересня 2012 року, укладений між Христинівською районною державною адміністрацією Черкаської області і товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_2 в реєстрі під №2824, недійсним;
		         - визнання недійсним договоруоренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладений 10.11.2009 між Христинівською районною державною адміністрацією, СТОВ Верхнячка-Агро і ТОВ НВП Еко-технологія, та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_2 в реєстрі під №5139;
		- визнання протиправним та скасування розпорядження Христинівської районної державної адміністрації №169 від 04.11.2009 Про надання в оренду земель;
		- визнання протиправним та скасування пункту 7 розпорядження Христинівської районної державної адміністрації №138/01-02-1 від 03.09.2012 Про надання в оренду земель, яким внесено зміни до договору оренди від 10.11.2014 року, що укладений між Христинівською РДА, ТОВ Вернячка-Агро та ТОВ НВП Еко-Технологія;
		- зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія повернути державі в особі Головного управління Держземагенства у Черкаській області земельну ділянку площею 1,8306 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0019, яка розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради, та земельну ділянку площею 35,5599 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0020, яка розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради, у стані, який існував на час передачі землі 10.11.2009 в оренду.
		Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2015 року в позові було відмовлено повністю.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 року було залишено без змін. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 17 вересня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 року  скасовано, а справу направлено на новий розгляд з мотивів неповного з'ясування обставин справи, неналежного розгляду доводів і клопотань сторін. 
		 
		У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		 
		При новому розгляді справи судом було встановлено наступне:
		Позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі  Головного управління Держземагентства  у Черкаській області. 
		 14.12.2015 року позивачем подано документи (а.с. 87-99) про те, що правонаступником Головного управління Держземагентства  у Черкаській області є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, до якого позивача приєднано у відповідності до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 29.04.2015 року № 3.
		Ухвалою суду від 12.01.2016 року позивача замінено на його процесуального правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у відповідності до ст. 25 ГПК України. 
		Також прокурором у справу подано наказ Генеральної прокуратури 
		України від 23.09.2015 року № 95ш (а.с. 105 том 3) про те, що прокуратура Христинівського району в даний час входить до структури Уманської місцевої прокуратури внаслідок проведеної реорганізації міських, районних та міжрайонних прокуратур. 
		 
		В ході повторного розгляду справи прокурор свої вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити. 
		 14.12.2015 року представник позивача подав суду заяву про відмову від позову (а.с. 84 том 3). Суд вважає, що відмову позивача від позову (що є його процесуальним правом), слід прийняти, оскільки  у  відповідності до ч. 6 ст. 29 ГПК України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті для захисту інтересів держави. 
		 
		Представник першого відповідача - ТОВ "НВП "Еко-Технологія", проти позову заперечує з мотивів відсутності порушеного права держави від здійснення оренди цим товариством земельних ділянок, які прокурор просить повернути державі, оскільки  орендна плата за договором сплачується  вчасно та у повному обсязі, земельна ділянка оброблена та утримується в належному стані. Відповідач також вказав, що в ході розгляд справи всі порушення землекористування в охоронних зонах трубопроводів  ним усунуто, огорожу знято.  У відзиві на позов ( а.с. 134 том 1) просить врахувати, що на орендованій земельній ділянці реалізовано проект закладки яблуневого саду, створена система крапельного зрошення, проведена лінія електропостачання, а інвестиції в проект становлять 6 229 333,19 грн.   Також до позовних вимог прокурора відповідач просить застосувати строк позовної давності. 
		Представник другого відповідача - СТОВ "Верхнячка-Агро", проти позову заперечує з мотивів, що станом на час вирішення спору дане товариство вже не має ніякого стосунку до оренди спірних земельних ділянок, одноосібним орендарем яких є лише ТОВ "НВП "Еко-Технологія". Другий відповідач вказав, що він з 2012 року відмовився від свого права оренди і не має наміру повертатися у договірні стосунки із іншими  відповідачами по справі. Представник наполягає, що ніяких порушень землекористування з боку СТОВ "Верхнячка-Агро" не було допущено і прокурор необґрунтовано залучив дане товариство в якості відповідача у справі. 
		Третій відповідач - Христинівська РДА свого представника на повторний розгляд справи не направляла. У відзиві на позов ( а.с. 124 том 1) цей відповідач заперечує проти позову і вважає, що всі оскаржені розпорядження про передачу в оренду спірних земельних ділянок були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Однак з боку відповідача ТОВ "НВП "Еко-Технологія" має місце нецільове використання земельних ділянок, які передані в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва, а насправді там висаджено багаторічний сад, що є підставою для розірвання договору оренди. 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2006 Христинівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 200 від 14.09.2006 передано СТОВ "Верхнячка-Агро" в користування на умовах оренди строком на п'ять років дві земельні ділянки загальною площею 42,7535га (35,5817га кадастровий номер 7124655300:02:001:0015 та 7,1618га кадастровий номер 7124655300:02:001:0014). 
		Між цими особами укладено договір оренди від 14.09.2006 року терміном на 5 років (а.с. 15 том 1), який посвідчено приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстровано в реєстрі під номером 4063 та складено акт приймання-передачі земельної ділянки орендарю.
		    Земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Верхняцької селищної ради та передавались в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		 
		    04.11.2009, до закінчення строку дії договору оренди від 14.09.2006, Христинівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження №169 (а.с. 66 том 1), яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 37,3907га, та передала двом відповідачам - СТОВ "Верхнячка-Агро" і ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Еко-Технологія" зазначені земельні ділянки в довгострокову оренду терміном до 14.09.2055 року для ведення товарного сільськогосподарського  виробництва. Одночасно  цим розпорядженням вирішено викласти у новій редакції діючий договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом за № 4063. 
		 
		 10.11.2009 приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу посвідчено нову редакцію договору оренди земельної ділянки від 14.09.2006 за №4063 (а.с. 22 том 1), за умовами якої відповідачу-2 (СТОВ "Верхнячка Агро") та  відповідачу-1 (ТОВ "НВП "Еко-Технологія")   передано    в    строкове платне    користування    земельну    ділянку в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області загальною площею 37,3907га.
		    10.11.2009 два орендарі СТОВ "Вернячка-Агро" та ТОВ НВП "Еко-Технологія" прийняли земельні ділянки в користування загальною площею 37,3907 га терміном  до 14.09.2055 року ( а.с. 30 том 1).
		 
		    У 2012р. СТОВ "Верхнячка-Агро" звернулось до Христинівсьої РДА з заявою про відмову від права використовувати земельну ділянку на умовах оренди.
		Розглянувши заяву СТОВ "Верхнячка-Агро", Христинівська РДА 03.09.2012 прийняла розпорядження №138/01-02-1, яким у п. 7 розпорядилась внести відповідні зміни до нової редакції договору оренди від 10.11.2009 (а.с. 67 том 1) було виключено відомості про другого відповідача як орендаря земельної ділянки, змінено нормативну грошову оцінку ділянки та розмір орендної плати. 
		 
		Згідно розпорядження Христинівської РДА від 03.09.2012 за № 138/01-02-1 (а.с. 45 том 1) ТОВ "НВП "Еко-Технологія" виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ТОВ "НВП "Еко-Технологія" загальною площею 37,3907га в адмінмежах Верхняцької селищної ради за межами смт. Верхнячка Христинівського району  Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель в смт. Верхнячка за рахунок земель запасу Верняцької селищної ради, розроблену Христинівським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" (а.с. 37).
		На виконання розпорядження відповідача-3 від 03.09.2012 за № 138/01-02-1  приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу 14.09.2012 посвідчено нову редакцію договору оренди від 14.09.2006 за №4063, за умовами якої орендарем земельної ділянки площею 37,3907га (кадастрові номери 7124655300:02:001:0019 і 7124655300:02:001:0020) є лише відповідач-1 - ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Еко-Технологія".
		Договір зареєстровано в реєстрі під № 2824 (а.с. 31 том 1).
		 
		В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор доводить, що відповідачами ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Еко-Технологія"  та Христинівською РДА під виглядом викладення нової редакції договору оренди фактично уклали новий правочин, за яким ТОВ "НВП "Еко-технологія" отримало в користування земельну ділянку як єдиний орендар в позаконкурентному порядку, тобто із порушенням ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України. Також сторонами договору порушено вимоги Закону України "Про трубопровідний транспорт", оскільки через територію ділянки проходить відгалуження магістрального газопроводу високого тиску, а договір оренди не містить істотних умов про спецрежим такого землекористування в охоронних зонах. 
		 
		    Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.      Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. 
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		    Порядок надання земельних ділянок у користування визначений ст.123 Земельного кодексу України.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. 
		    Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. 
		    Відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		    Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
		Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
		 
		При скасуванні попередніх рішень судів у справі Вищим господарським судом України наголошено на тому, що  при розгляді справи не було належним чином проаналізовано доводів  учасників процесу про порушення ЗУ "Про трубопровідний транспорт", про набуття права оренди у позаконкурентному порядку та  щодо можливості застосування позовної давності до спірних правовідносин. 
		Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №10  за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому для застосування позовної давності господарський суд попередньо повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи має місце порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі та немає обставин, які вказують на поважність причин її пропуску, суд відмовляє в позові у зв'язку зі впливом позовної давності.
		 
		Як вказано у позовній заяві, позов заявлено в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Черкаській області. 
		Клопотанням від 14.12.2015 року ( а.с. 84 том 3) Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, як правонаступник Головного управління Держземагенства у Черкаській області (а.с. 87-99 том 3), відмовився від позову.  Суд вважає, що у суду немає підстав не приймати відмову правонаступника позивача від позову, тим більше, що позов заявлено  прокурором, а в силу ч. 6 ст. 29 ГПК України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. 
		 
		Прокурор  уточнив порядок розгляду своїх позовних вимог, виправив описки у формулюванні позовних вимог  і просить вирішувати їх у такому порядку:
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Христинівської районної державної адміністрації №169 від 04.11.2009 Про надання в оренду земель;
		- визнати недійсним договіроренди земельної ділянки сільськогоспо-дарського призначення, укладений 10.11.2009 між Христинівською районною державною адміністрацією, СТОВ Верхнячка-Агро і ТОВ НВП Еко-технологія, та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_2 в реєстрі під №5139;
		- визнати протиправним та скасувати пункт 7 розпорядження Христинівської районної державної адміністрації №138/01-02-1 від 03.09.2012 Про надання в оренду земель, яким внесено зміни до договору оренди від 10.11.2014 року, що укладений між Христинівською РДА, ТОВ Вернячка-Агро та ТОВ НВП Еко-Технологія;
		- визнати договору оренди земельних ділянок від 14 вересня 2012 року, укладений між Христинівською районною державною адміністрацією Черкаської області і товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_2 в реєстрі під №2824 --- недійсним;
		- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія повернути державі в особі Головного управління Держземагенства у Черкаській області земельну ділянку площею 1,8306 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0019, яка розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради, та земельну ділянку площею 35,5599 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0020, яка розташована в адміністративних межах Верхняцької селищної ради, у стані, який існував на час передачі землі 10.11.2009 в оренду.
		Щодо останньої вимоги, враховуючи проведену реорганізацію позивача, прокурор уточнив, що земельна ділянка підлягає  поверненню на користь держави в особі Держгеокадастру України в Черкаській області (а.с. 104 том 3). 
		 
		У відповідності до вимог  ст. 84 ГПК України, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
		 
		В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Христинівської РДА № 169 від 04.11.2009 року "Про надання в оренду земель" (а.с. 66 том 1) прокурор вказав, що воно є протиправним, оскільки за результатами виконання даного розпорядження ТОВ Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія отримало в оренду земельні ділянки загальною площею 37,3907 га без зазначення істотних умов щодо обмеження у використанні землі в межах охоронних зон трубопроводів та у позаконкурентному порядку. 
		У відповідності до ст. 152 Земельного Кодексу України,  захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється (зокрема)  шляхом:  визнання угоди недійсною;  визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. 
		У відповідності до п. 2.9. роз'яснень постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"  -- суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України. 
		 
		Прокурор  заявою від 15.01.2016 року № 05/2-30 вих16  уточнив, що позовні вимоги про визнання протиправними і скасування розпоряджень Христинівської РДА не суперечать вимогам чинного законодавства, виходячи з такого: 
		- у відповідності до ч. 3 ст. 43 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку;
		- згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси;
		- відповідно до змісту п. 10.2. постанови Пленуму ВАСУ України від 20.05.2013 року № 7  вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо, є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.
		Враховуючи  викладене, суд погоджується із доводами прокурора про те, що скасування акту органу виконавчого органу влади є належним та правомірним способом захисту, який призведе до повного захисту та відновлення порушеного права, а позовна вимога про визнання протиправними розпоряджень Христинівської РДА за своїм змістом фактично є аналогічною вимогою до вимог про визнання таких актів недійсними, протиправними, незаконними або неправомірними, посилання на що зустрічається у різних нормативних актах. 
		 
		Розпорядження Христинівської РДА № 169 від 04.11.2009 року "Про надання в оренду земель" у п. 2 містить посилання на те, що передача земельних ділянок площею 37,3907 га в оренду терміном до 14.09.2055 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва здійснюється шляхом викладення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 14.09.2006 року у новій редакції. 
		У тексті договору оренди від 14.09.2006 року (а.с. 15 том 1)  вказано, що єдиним орендарем земельних ділянок загальною площею 42,7535 га є СТОВ "Верхнячка-Агро". Натомість, за результатами прийнятого розпорядження Христинівської РДА № 169 від 04.11.2009 року "Про надання в оренду земель", у новій редакції договору оренди, таких орендарів стає двоє - стороною договору також стає ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія, яке із СТОВ "Верхнячка-Агро" є самостійними та окремими  юридичними особами. 
		Станом на 04.11.2009 року  вже була чинною редакція ч. 2 ст. 124 ЗК України про те, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. 
		У преамбулі розпорядження Христинівської РДА № 169 від 04.11.2009 року "Про надання в оренду земель" є посилання на ч. 2,3 ст. 134 ЗК України. Однак у тексті розпорядження ніяким чином не пояснено, на підставі якої конкретно обставини з перелічених у ст. 134 ЗК, нового орендаря (ТОВ Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія) звільнено від набуття земельної ділянки в оренду на підставі земельних торгів, які є обов'язковими. 
		У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти лише способами, на підставі та в порядку, що передбачений чинним законодавством України. 
		Порушення цього порядку і вимог чинного законодавства є підставою для визнання недійсними рішень вказаних суб'єктів владних повноважень.   
		 
		Таким чином, стосовно ТОВ  "Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія має місце порушення набуття цією особою у 2009 році права оренди на земельну ділянку державної форми власності у позаконкурентному порядку та порушення процедури передачі земельних ділянок в оренду з боку Христинівської РДА. 
		Суд не погоджується із  доводами представника ТОВ Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія про те, що своєчасна та повна сплата орендної плати є доказом відсутності порушеного права держави, оскільки сама по собі ця обставина не свідчить про дотримання визначеного законом порядку набуття права оренди та не робить порушення виправленим.  Відсутність унормованої процедури проведення земельного аукціону не надає права місцевим органам влади передавати в оренду земельні ділянки без цієї процедури, якщо вона прямо передбачена законом як підстава для набуття прав. 
		Також суд відхиляє доводи вказаного відповідача про те, що оскільки у 2006 році при укладенні самого першого договору оренди із СТОВ "Верхнячка-Агро" дане товариство не допустило ніяких порушень набуття прав на земельні ділянки, то і  всі подальші викладення договору оренди у новій редакції вже за участі ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія  повинні  тлумачитися як такі, що вчинялися без порушення вимог чинного законодавства. При  цьому суд виходить з того, що фактично за результатами викладення договору оренди від 2006 року у нових редакціях, орендарем став одноосібно ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія, який отримав земельні ділянки в оренду без проведення земельних торгів. 
		 
		В ході розгляду справи учасниками процесу суду не було вказано на існування норми чинного законодавства, яка дозволяє набувати права на земельні ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення без конкурсу (аукціону, прилюдних торгів), а лише шляхом внесення змін до сторони орендаря (тобто, вводити  нового орендаря до складу сторін) по вже існуючому  договору оренди. 
		 
		Висновки державної експертизи землевпорядної документації від 30.10.2009 року № 3676, на які посилається відповідач ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія для доведення правомірності набуття ним права оренди, не містять відомостей про дотримання чи недотримання орендарями процедури набуття права на землю шляхом проведення земельних торгів ( а.с. 12-13 том 2). 
		 
		Наявність такого ж порушення (позаконкурентне набуття права оренди другим відповідачем) прокурор доводить і при оскарженні п. 7 розпорядження Христинівської РДА № 138/01-02-1 від 03.09.2012 року (а.с. 45 том 1), яким через відмову одного із орендарів - СТОВ "Верхнячка-Агро" від користування земельною ділянкою, було внесено зміни до договору оренди від 14.09.2006 року, який викладено у новій редакції від 10.11.2009 року. 
		За змістом цих змін єдиним орендарем земельних ділянок по договору стає ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія, яке в порушення ст. 124 ЗК України про набуття права оренди на земельні ділянки що перебувають у державній або комунальній власності лише за результатами проведення земельних торгів, уникло цього порядку внаслідок технічного введення цього товариства до складу учасників договору, як другого орендаря. 
		Суд погоджується із доводами прокурора про те, що розпорядження Христинівської РДА № 138/01-02-1 від 03.09.2012 року не відповідає вимогам ст. 124 та 134 ЗК України, якими вимагається передача земельних ділянок державної форми власності  в оренду лише за результатами земельних торгів. 
		 
		На підставі та на виконання розпорядження Христинівської РДА № 169 від 04.11.2009 року "Про надання в оренду земель" між відповідачами у справі було укладено договір оренди від 10.11.2009 року, за змістом якого вбачається, що він є новою редакцією договору  оренди від 14.09.2006 року № 4063 ( а.с. 221 том 1).
		Після прийняття розпорядження Христинівської РДА № 138/01-02-1 від 03.09.2012 року та на його виконання 14.09.2012 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського  призначення (нова редакція договору, укладеного 14.09.2006 року № 4063) -- а.с. 31том 1. 
		Договір оренди від 14.09.2012 року є останнім нині діючим договором, за умовами якого в одноосібну оренду ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія передано земельні ділянки загальною площею 37,3907 га до 14.09.2055 року, змінено розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок та розмір орендної плати. 
		Суд погоджується із доводами прокурора про те, що незаконність розпорядження Христинівської РДА № 169 від 04.11.2009 року "Про надання в оренду земель" та розпорядження Христинівської РДА № 138/01-02-1 від 03.09.2012 року з мотивів надання земельних ділянок в оренду на користь ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія без проведення земельного аукціону, також  є доказом недійсності укладених на їх підставі договорів оренди земельних ділянок від 10.11.2009 року та від 14.09.2012 року з цих же мотивів. 
		У відповідності до ст. 203, 215 ЦК України однією з підстав недійсності договору є його невідповідність вимогам чинного законодавства на момент укладення такого договору. 
		 
		Прокурор вказує, що крім отримання земельних ділянок загальною площею 37,3907 га з боку одного із орендарів (ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія) поза межами земельного аукціону в порушення ст. 124,134 ЗК України, вказані договори оренди не містять істотних умов щодо обмежень у використанні земельних ділянок, які пов'язані із магістральними трубопроводами, які проходять по земельних ділянках. 
		Щодо такого порушення судом встановлено наступне: 
		У відповідності до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі", в редакції, що була чинною станом на час укладення договору оренди від 10.11.2009 року,  істотними умовами договору оренди серед інших визначено також і існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. Даною нормою було передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. 
		Однак суд не погоджується з тим, що сама по собі відсутність певної істотної умови є автоматичною підставою для визнання договору оренди недійсним, виходячи з такого: 
		У відповідності до ст. 1 ГПК України до господарського  суду зацікавлена особа звертається за захистом свого порушеного права. При вирішенні спорів про визнання договорів недійсними суд повинен в обов'язковому порядку визначитися, чи дійсно порушуються права позивача за позовом через відсутність у договорі певної істотної умови та в чому конкретно полягає і проявляться  таке порушення ( справа Верховного Суду України постанова від  09.12.2015 року № 6-849цс15 та справа № 6-88цс14). 
		Позивач на вимогу суду надав у справу витяг із районної карти землекористування (а.с. 100 том 3, а.с. 77 том 1), на якому відмічено земельні ділянки, що перебувають в оренді у ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія та показано пролягання по них газопроводу. 
		ЗУ "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів", на який посилається прокурор,  набрав чинності лише 25.03.2011 року і визначив організаційні та правові засади встановлення та дотримання правового режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів з метою забезпечення їх безперебійного функціонування, раціонального використання земель у межах встановлених охоронних зон, режиму ведення господарської та іншої діяльності, охорони довкілля та екологічної безпеки, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення, господарських об'єктів від впливу можливих аварій (аварійних ситуацій). 
		За змістом вказаного закону охоронна зона об'єктів магістральних трубопроводів - це територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.  Правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів - це установлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами магістральних трубопроводів, що встановлюється в межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів для забезпечення належних умов їх експлуатації, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому. 
		Ст. 9,14 вказаного Закону визначають, що охоронні зони об'єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць та у проектах землеустрою. Земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об'єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зазначені обмеження встановлюються для власників та користувачів земельних ділянок на провадження ними господарської діяльності в цих охоронних зонах залежно від визначених внутрішніх зон безпеки охоронних зон або в межах всієї охоронної зони об'єктів магістральних трубопроводів. 
		Ст. 11 ЗУ "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996 року визначає, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України. 
		Постановою КМУ № 1747 від 16.11.2002 року " Про затвердження правил охорони магістральних трубопроводів" визначено, що охоронна зона об'єктів магістрального трубопровідного транспорту  - це земельна ділянка, прилегла до об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, обмежена умовними лініями з обох боків трубопроводу паралельно його осі (об'єкту), на якій обмежується провадження господарської діяльності. 
		Пунктом 8 вказаних Правил прямо передбачено, що земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів (далі - землекористувачі), а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами та в порядку, встановленому Земельним кодексом України. 
		Все, що заборонено вчиняти в охоронних зонах трубопроводів, перелічено вичерпним переліком у п. 11 цих же правил та окремо вказано, що будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, підривні гірничі, землечерпальні та поглиблювальні роботи на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через ріки, водойми та болота, торфорозробка та організація кар'єрів для добування корисних копалин проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту та відповідних органів державного нагляду і контролю (п. 12). 
		Виходячи із системного аналізу перелічених нормативних актів, якими врегульовано режим охоронних зон трубопроводів, суд приходить до висновку, що питання обмеження землекористування внаслідок походження по орендованим земельним ділянками трубопроводу, для першого відповідача  ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія (як фактичного орендаря), чітко регламентовано цим законодавством. Вимоги перелічених нормативних актів є обов'язковими до виконання з боку першого відповідача у справі незалежно від того, чи продубльовані у його договорі оренди ті обмеження, які містяться у законодавчих актах. 
		Всі нормативні документи з приводу трубопровідного транспорту, на які посилається у своїй позовній заяві прокурор, містять пряму оговорку про те, що земельні ділянки, які потрапляють в охоронні зони трубопроводів у їх користувачів чи власників не вилучаються. 
		На думку суду це прямо свідчить і про те, що відсутність в договорах оренди істотних умов про обмеження землекористування  в межах охоронних зон трубопроводів не може бути підставою для розірвання договорів оренди чи визнання їх недійсними  для відібрання земельних ділянок. 
		Жоден із оскаржених договорів оренди дійсно не містить істотних умов про охоронні зони газопроводів, які пролягають по орендованих земельних ділянках та про режим користування ними, що визнають всі учасники процесу.  
		Однак суд погоджується із доводами відповідача ТОВ "НВП "Еко-Технологія" про те, що вищевикладені  обставини на норми чинного законодавства свідчать про відсутність порушеного права у позивача та у держави  внаслідок самої по собі відсутності умов у договорах  оренди про обмеження використання земельних ділянок та режим охоронних зон навколо трубопроводів. 
		Нормами вказаного законодавства закріплено право держави вимагати у орендарів дотримання обмежень землекористування в охоронних  зонах трубопроводів. 
		 
		Прокурор не надав доказів про те, що він попередньо ставив питання про примус щодо сторін на внесення змін до оскаржених ним договорів оренди щодо внесення умов про обмеження землекористування в охоронній зоні трубопроводу, для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства та захисту прав держави, на що має повне право.  
		 
		Право контролю за дотриманням режиму використання земельних ділянок в межах охоронних зон трубопроводів належить підприємствам магістрального трубопровідного транспорту та відповідним органам державного нагляду і контролю ( п. 12 Постанови КМУ від 16 листопада 2002 р. N 1747 "Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів").
		З цього випливає,  що порушене право через відсутність у спірних договорах оренди істотних умов про режим охоронних зон трубопроводів може виникнути лише у цих органів, а не у інших органів з другою компетенцією. Держава спеціальним законодавством визначила повноважених осіб для контролю за охоронними зонами та режимом землекористування в них та надала їм повноваження захисту державних інтересів. 
		Головне управління Держземагенства у Черкаській області і його правонаступник ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, в інтересах яких заявлено позов, не мають прямого відношення до захисту прав держави на охоронні зони навколо трубопроводів та не мають повноважень захисту інтересів держави в цьому питанні. 
		В ході розгляду справи, з боку третьої особи - ПАТ "Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" суду надано пояснення про те, що виявлені порушення землекористування у вигляді висадження багаторічних насаджень та спорудження огорожі безпосередньо в охоронюваній зоні та на газопроводі, на що вказав прокурор за матеріалами обстеження Гайсинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, з боку ТОВ Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія повністю усунені. 
		 
		На підставі викладеного суд вважає, що відсутність в оскаржених договорах оренди істотної умови про режим землекористування в охоронній зоні трубопроводу, саме по собі не доводить наявність порушеного права держави та не може бути достатньою підставою для  визнання цих договорів недійсними. 
		 
		20.10.2015 року прокурором подано суду заяву про обґрунтування позовних вимог ( а.с. 57 том 3), в якій прокурор доводить, що позов подано в інтересах держави, порушене право якої полягає в наступному: 
		Згідно  ст. 13,14 Конституції України та ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та власністю всього українського народу.  Суб'єктом права власності на державні землі завжди залишається держава. 
		На час повторного розгляду справи Головне управління Держземагенства у Черкаській області (правонаступник ГУ Держгеокадастру) є органом, що здійснює від імені держави правомочності, що пов'язані із розпорядженням земельними ділянками державної форми власності та захистом прав держави на ці ділянки. 
		Прокурор посилається на практику Європейського Суду з прав людини (справа Трегубенко проти України рішення від 02.11.2004 року) та Верховного Суду України справа № 6-92цс13, в яких висловлено позицію, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес". 
		Порушення інтересів держави прокурор вбачає у недотриманні встановленого законодавством порядку розпорядження земельними ділянками державної форми власності та набуття права оренди на такі землі у позаконкурентному порядку; неможливість забезпечення  рівної можливості кожної особи скористатися своїм правом на землю шляхом участі в аукціонах; позбавлення держави можливості отримання максимального доходу від  надання права оренди через проведення земельних торгів. 
		За результатами вивчення всіх обставин справи суд погоджується із доводами прокурора про наявність  факту порушення права держави через недотримання встановленого ст. 124 ЦК України порядку набуття права оренди на земельні ділянки державної форми власності виключно за результатами земельних торгів. 
		Це порушення не може анульовуватися чи  не братися до уваги лише через факт належного виконання орендарем договору оренди земельної ділянки. 
		Представники відповідача ТОВ "НВП "Еко-Технологія" не змогли довести суду, яка норма закону дозволяє набувати право оренди в обхід земельних торгів у ситуації, що склалася між учасниками процесу, або анульовує допущене порушення. 
		Чинний ЗК України не передбачає набуття прав оренди землі шляхом внесення змін до договору оренди щодо заміни орендаря чи розширення складу орендарів. 
		 
		Як вбачається із позовної заяви, прокурор визначив позивачем не себе, а Головне управління Держземагенства у Черкаській області, яке є розпорядником землями державної форми власності стало лише з 01.01.2013 року у відповідності  до змін у Земельному Кодексі України. 
		До цього часу представницькі функції держави у сфері земельних відносин (в межах обставин справи) здійснювала Христинівська райдержадміністрація. 
		Суд погоджується із доводами представників відповідача ТОВ "НВП "Екотехнологія" про те, що за частиною позовних вимог у відносинах, які були реалізовані та припинилися до 01.01.2013 року, подача прокурором позову в інтересах держави саме  в особі  ГУ Держземагенства у Черкаській області є недостатньо обґрунтованою.
		Цей позивач до 01.01.2013 року не мав ніякого стосунку до земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, а тому і не може бути позивачем при оскарженні договорів та рішень суб'єктів владних повноважень, укладених та прийнятих  до цієї дати. 
		До 01.01.2013 року прокурор не подавав позовів в інтересах держави в особі Христинівської райдержадміністрації, в чому не мав ніяких перешкод. 
		Прокурор також не скористався своїм правом на заявлення позову в інтересах держави із визначенням себе позивачем, на що мав право згідно ст. 29 ГПК України. 
		Однак при цьому суд не погоджується із доводами першого відповідача про те, що всі ці обставини є достатніми підставами для відмови прокурору у позові через неправильне визначення органу, уповноваженого державою для представництва у сфері земельних відносин. Таке не передбачено чинним законодавством. 
		 
		Відповідачем  ТОВНауково-виробниче підприємство Еко-Технологія заявлено клопотання про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності для відмови у позові ( а.с. 9 том 2). Даний відповідач вважає, що прокурор без поважних причин пропустив строк позовної давності для пред'явлення позову, а також не довів порушеного права держави, яке захищається поданим позовом. 
		У відповідності до п 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" судам роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		У постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року м. Київ у справі № 11/163/2011/5003 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ФДМУ до виконавчого комітету Вінницької міської ради і ПРАТ «Вінницятурист» про визнання незаконними рішень та визнання права власності, висловлено правову позицію, що аналіз ч. 1,2,4 ст. 29 ГПК України дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.
		 
		Прокурор доводить, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки його обрахунок слід проводити з моменту, коли про порушене право держави дізнався  саме прокурор, який подав позов до суду. 
		Така точка зору суперечить  правовим позиціям Верховного Суду України, які у відповідності до ст. 82 ГПК України  повинні враховуватися судами при прийнятті рішень. 
		Так, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року                 (справа за участі Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства «Тур» ) викладено правовий висновок про те, що оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження передачі земель лісового фонду у постійне користування, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
		У даному питанні істотне значення має обстаивина, чи визначив прокурор себе позивачем у позові, чи вказав  орган, уповноважений державою на  вирішення певних питань у спірних відносинах.
		У постановах Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14, від 25 березня  2015 року у справі № 3-21гс15, від 22 квітня 2015 року у справі № 3-54гс15 і постановах Вищого господарського суду України від 12 серпня 2013 року у справі № 910/6313/13, від 9 червня 2015 року у справі № 916/4329/14 прокурор звертався в інтересах держави, зазначаючи відповідний орган, уповноважений здійснювати функції держави. Відповідно до правової позиції, викладеної у цих постановах Верховного Суду України, зазначені органи набули статусу позивачів у справах, відтак, строк позовної давності мав обчислюватися з моменту, коли саме цим органам стало відомо про порушення їх права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою. 
		Ст. 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		На позовні вимоги про визнання недійсними договорів та оскарження рішень органів місцевого самоврядування поширюється загальний строк позовної давності у три роки, оскільки не існує норми чинного законодавства про інший обрахунок цього строку для такої категорії спорів. 
		 
		Враховуючи звернення прокурора до суду із позовом 23.12.2014 року, то позовні вимоги, що стосуються оскарження договору оренди від 14.09.2012 року та розпорядження Христинівської РДА від 03.09.2012 року № 138/01-02-1 перебувають в межах строку позовної давності у три роки.  
		Суд погоджується із  доводами представника відповідача ТОВ Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія про те, що прокурор пропустив строк позовної давності по решті вимог, які стосуються оскарження документів періоду 2009 року. 
		Суд відхиляє доводи прокурора про те, що до часу внесення зміну у законодавство і наділення органів Держземагенства повноваженнями щодо розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення 01.01.2013 року, прокурор був позбавлений права звернення до суду в інтересах держави в особі цього органу, а тому і строк позовної давності повинен обраховуватися з 01.01.2013 року. 
		Жодним з учасників процесу не заперечено, що до часу  внесення змін до Земельного Кодексу України та ГПК України про право прокурора вказувати себе позивачем у позовах в інтересах держави, позови прокурорів для захисту прав держави у сфері земельних відносин подавалися в т.ч. від імені місцевих інспекцій сільського господарства, а тому твердження прокурора про неможливість подачі позову не в інтересах виключно органів Держземагенства України - безпідставні. 
		 
		За змістом роз'яснення п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" захист права за умови пропуску строку позовної давності є можливим лише у випадку, якщо має місце поважність цих причин пропуску, тобто за наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову. 
		Таких обставин утруднення чи неможливості подачі позову для прокурора суд у справі не вбачає, оскільки ніщо не перешкоджало прокурору своєчасно та у межах строків позовної давності контролювати і знайомитися зі всіма рішеннями, що приймалися Христинівською РДА, для виявлення порушень у галузі земельних відносин. Також прокурору ніщо не перешкоджало вчасно оскаржити розпорядження та договори оренди  періоду 2009 року в межах визначеного для цього строку позовної давності. 
		За змістом п. 4 ст. 267 Ц України - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		 
		На підставі викладеного, прокурору слід відмовити у позові в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року та оскарженого розпорядження Христинівської РДА № 169 від 04.11.2009 року про надання в оренду земель з мотивів пропуску прокурором строку позовної давності для пред'явлення цих позовних вимог. Факт порушеного права держави на момент прийняття вказаного розпорядження і укладення  вказаного договору оренди -- прокурором доведені. 
		Однак в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року, який має двох орендарів, суд також вважає, що прокурор недостатньо вмотивував свої позовні вимоги про визнання договору недійсним повністю, також стосовно і орендаря СТОВ "Верхнячка-Агро". До цього відповідача в питанні правомірності набуття ним права оренди на спірні земельні  ділянки  прокурор не має жодних претензій. 
		 
		Суд не погоджується із доводами прокурора про те, що чинний договір оренди від 14.09.2012 року є похідним від договору оренди від 10.11.2009 року і автоматично повинен бути визнаний недійсним, якщо буде задоволено позов про визнання недійсним договору оренди від 10.11.2009 року. 
		При цьому суд виходить із самих текстів цих договорів, які не є один щодо одного  основним договором та додатковою угодою, бо після договору оренди 2006 року нові договори оренди укладалися їх сторонами як нова редакція договору із викладенням всіх істотних умов в повному обсязі.  
		Натомість у справі є документ, який сторонами укладено та оформлено як додаткову  угоду  від 05.03.2015 року (а.с. 200 том 2) до нової редакції договору оренди від 14.09.2012 року. 
		Тобто, сторони правочинів чітко розділяли новий договір (нова редакція договору) та додаткову угоду до нього та по різному оформляли свої відносини. 
		Суд вважає, що у справі також  немає основних та додаткових вимог для застосування принципу наслідування додатковою вимогою долі основної вимоги. 
		Ст. 266 ЦК України визначає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). 
		За змістом чинного законодавства договори забезпечення, додаткові угоди, договори суборенди дійсно наслідують долю основного договору і припиняються разом із його припиненням. Однак таких відносин між сторонами немає і доводи учасників процесу з цього приводу (що пропуск строку позовної давності по документах 2009 року унеможливлює їх скасування, а тому і договір та розпорядження 2012 року теж не підлягають скасуванню), суд  відхиляє.   
		 
		Суд відхиляє заперечення прокурора про те, що без визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.11.2009 року не відновиться порушене право, бо цей договір автоматично відновить свою дію та спричинить нове порушення прав держави. Це випливає з того, що одна із сторін цього договору - СТОВ "Верхнячка Агро" офіційно та остаточно відмовилося від свого права оренди по договору (лист  від 14.08.2012 року № 53 (а.с. 131 том 1) та не має наміру повертатися у договірні відносини, про що в ході розгляду справи неодноразово вказував представник цього товариства, як другий відповідач. 
		Чинне цивільне законодавство України не передбачає примусового відновлення договірних відносин, якщо такі відносини припинилися згідно правомірного та добровільного волевиявлення однієї із сторін.
		Крім того, якщо спірні земельні ділянки  будуть повернуті державі по реституції за умовами визнання недійсним чинного договору оренди 2012 року, то для реального відновлення  дії  попереднього договору 2009 року ці ділянки  слід попередньо витребувати у держави.  
		Будь-які зміни до договору оренди від 10.11.2009 року для відновлення його дії  Христинівська РДА, як його сторона,  вже не може внести через втрату повноважень на розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів в силу змін у Земельному Кодексі України. 
		 
		У відповідності до роз'яснення  п. 2.29 постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6  "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" -- договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє. 
		Такі ж положення викладено і у роз'ясненні п. 2.7. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними і доповнено, що при цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.
		 
		Враховуючи обґрунтованість вимоги про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок від 14.09.2012 року, до задоволення також підлягає і вимога прокурора про застосування реституції та повернення державі в особі ГУ Держгеокадастру в Черкаській області об'єкту оренди за цим договором. 
		Заявою від 15.01.2016 року № 05/2-31вих-16 в порядку ст. 22 ГПК України прокурор уточнив, що він просить зобов'язати першого відповідача ТОВ Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія  повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 1,8306 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0019 та земельну ділянку площею 35,5601 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0020 (загальна площа ділянок 37,3907 га), які розташовані в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області.  Це уточнення необхідне прокурору для  узгодження позовної вимоги із умовами договору оренди земельних ділянок від 14.09.2012 року, щодо якого прокурор просить застосувати реституцію та із даними технічної документації на спірні земельні ділянки. 
		Оскільки таке уточнення прокурора не змінює ні предмету, ні підстави позову, а лише  більш точно ідентифікує спірний об"єкт, то суд приймає його  до розгляду. 
		 
		У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 
		 
		Пунктом 2.15. постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"  роз'яснено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. 
		При цьому у відповідності до ст. 34 ЗУ "Про оренду зесмлі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. 
		 
		Оскільки прокурор просить застосувати реституцію саме до договору оренди від 14 вересня 2012 року, то суд вважає неправомірню вимогу прокурора про зобов"язання відповідача ТОВ "НВП "Еко-технологія"   повернути земельну ділянку в порядку реституції у стані, який існував станом на час передачі землі 10.11.2009 року. 
		 
		На підставі викладеного, позов підлягає лише частковому задоволенню, а судові витрати за вирішення спору підлягають розподілю у відповідності до положень ст. 49 ГПК України. 
		 
		Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ: 
		 
		1.Позов задовольнити частково. 
		2.Визнати протиправним (недійсним) та скасувати пункт 7 розпорядження Христинівської районної державної адміністрації №138/01-02-1 від 03.09.2012 Про надання в оренду земель, яким внесено зміни до договору оренди від 10.11.2009 року, що укладений між Христинівською РДА, ТОВ Вернячка-Агро та ТОВ НВП Еко-Технологія;
		3. Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок від 14 вересня 2012 року, укладений між Христинівською районною державною адміністрацією Черкаської області і товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_2 в реєстрі під № 2824, який припиняється  на майбутнє;
		4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Еко-Технологія (ідентифікаційний код 21738709, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кафедральна, 10) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 131) земельну ділянку площею 1,8306 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0019 та земельну ділянку площею 35,5601 га кадастровий номер 7124655300:02:001:0020 (загальна площа ділянок 37,3907 га), які розташовані в адміністративних межах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області.
		 
		В решті вимог у позові відмовити. 
		 
		Наказ видати. 
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів. 
		 
		Повне рішення складено 20 січня 2016 року 
		 
		 
		Суддя Н.М. Спаських

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...