Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/4783/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2016. Зареєстровано: 26.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2016.
Дата набрання законної сили: 21.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   810/4783/15                                             Головуючий у 1-й інстанції:   Лиска І.Г.                                                                                              Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		21 січня 2016 року                                                                                            м. Київ
		               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді:                                                               Коротких А.Ю.,
		суддів:                                                                                     Ганечко О.М.,
		                                                                                                Літвіної Н.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області   про визнання протиправними та скасування рішень,  -
		                                                             В С Т А Н О В И В :
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року позов задоволено повністю.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
		Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 23.02.2015 року  по 27.02.2015 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні, повноти і своєчасності сплати податку на доходи з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 06.03.2015 року № 64/17-01/НОМЕР_1.
		Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:  абз. 1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено сплату єдиного податку за 2013 на суму 40 640 грн.; п.177.2 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України,  в результаті чого позивачем занижено податок  на доходи  фізичних осіб  від здійснення  підприємницької діяльності  за 2014 рік на 53559грн.; ч. 1  п. 1  ст. 7,  п.1, п. 2. п. 5  ст. 9  Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року,  в результаті чого позивачем занижено сплату єдиного соціального внеску за 2014 рік  на суму  31547 грн. 
		На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від  25 березня 2015 року  №0014651702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 66 949  грн.; від  25 березня 2015 року , згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "єдиний податок з  фізичних осіб " у розмірі 50800 грн.;  від 25 березня 2015 року №10  про застосування  штрафних  санкцій, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з єдиного внеску  3155 грн.
		Також податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки)  від 06.03.2015 року №Ф-603, якою позивача зобов'язано сплатити суму в розмірі 31547 грн. єдиного внеску  на загальнообов'язкове  державне  соціальне  страхування .
		          Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно із п.п.14.1.257 п.14.1 ст.257 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
		Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
		Якщо отримувачем поворотної фінансової допомоги є особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, то згідно з частиною 3 пункту 292.11 Податкового кодексу України до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
		Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. 
		Згідно із п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
		В силу положень п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). 
		Крім того, якщо отримувачем поворотної фінансової допомоги є особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, то згідно з ч. 3 п. 292.11 Податкового кодексу України до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
		Судом встановлено, що  фізична особа  - підприємець ОСОБА_3  здійснював діяльність з 01.01.2013 року по 01.04.2015 року на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (2 група).
		Між позивачем (підрядник) та фізичною особою ОСОБА_4 (замовник) було укладено договір підряду від 27.02.2013 року №27/02/ВТВ, згідно з п.1.1 якого підрядник зобов'язується за замовленням замовника виконати, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи з прочищення господарсько-побутових каналізаційних мереж діаметром 60 мм у кількості 60 м на території торговельного павільйону "ІНФОРМАЦІЯ_1" ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1
		На виконання умов вказаного договору були виконані роботи відповідно вказаних документів: рахунка-фактури від 27.02.2013 року №СФ-27/ВТВ на загальну суму 2400 грн. та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-2702ВТВ на суму 2400 грн.
		Вказані послуги були оплачені в повному обсязі, що підтверджується відповідною банківською випискою та належним чином були відображені в Книзі обліку доходів.
		Судом  першої інстанції встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позичальник) з однієї сторони та ПП "Гідросоюз" (позикодавець) було укладено договір позики (безпроцентної) від 18.09.2013 року.
		Відповідно до п.1 договору з метою фінансової стабілізації позичальника позикодавець надає позичальникові безпроцентну позику на суму 1000000 грн. (один мільйон гривень), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві зазначену суму позики в обумовлений строк.
		Надана позикодавцем позика є безпроцентною, тобто за користування нею відсотки (плата) не стягуються (п.2.2 договору).
		Згідно з п.3.2 договору повернення позики позичальнику можливе тільки в національній валюті України та проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця, або внесенням в касу позикодавця.
		Судом першої інстанції встановлено, що  поворотна фінансова допомога надавалася частинами відповідно до п.2.3 договору. За 2013 рік було отримано 271 450 грн. поворотної фінансової допомоги.
		Враховуючи те, що фінансова допомога надавалася частинами, то термін її повернення настає через 12 місяців з дати отримання кожної суми.
		Таким чином, на дату складання акту перевірки - 06.03.2015 року, термін повернення фінансової допомоги у сумі 110 000,00 грн. ще не настав (за період з 14.03.2014 року по 17.10.2014 року).
		З матеріалів справи вбачається, що отримана фінансова допомога частково (остаточний термін повернення ще не настав) була повернута ПП "Гідросоюз", що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів.
		Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (підрядник) та ПП "Гідросюоз" (замовник) було укладено договір надання послуг від 03.01.2013 року №03/01/13-ПВ, згідно з п.1.1 якого підрядник зобов'язується за замовленням замовника виконати, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні роботи прочищення внутрішніх каналізаційних мереж, прочищення зовнішніх каналізаційних мереж, прочищення фекальних каналізаційних мереж, прочищення каналізаційних оглядових колодязів, відкачка та мийка сепаратору жироуловлювача та відкачка жироуловлювача (з колодязя).
		Відповідно до п.9.1 договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань і діє до 31 грудня 2013 року.
		На виконання умов вказаного договору були виконані роботи відповідно вказаних документів.
		В акті перевірки відповідач  вказує, що зазначені договори суперечать чинному законодавству, посилаючись на п.1 ст.626 Цивільного кодексу України.
		Податковий орган зазначає про те, що укладені правочини суперечать інтересам та моральним засадам суспільства та не створюють юридичних наслідків. 
		Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. 
		Більш того, вказані договори недійсним не визнавалися в судовому порядку.
		До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Кошти, сплачені позивачем контрагентам  в оплату за отриманий товар та надані роботи (послуги), є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально. 
		Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 177 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність збільшення  відповідачем чистого доходу позивача у 2013 році  та у 2014  році у зв'язку з відсутністю порушень пунктів 177.2, статті 177 Податкового кодексу України, а тому   податкове повідомлення рішення від 25.03.2015 року №0014651702 підлягає скасуванню.
		Відповідно до п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на декілька груп платників єдиного податку. Друга група - фізичні особи - підприємці (до якої належить позивач), які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
		З матеріалів справи вбачається, що  за 2013 рік позивачем було правомірно  задекларовано дохід в розмірі 999 480,82 грн., що не перевищує ліміт, встановлений п. 291.4 ст. 291  Податкового Кодексу України .
		Отже, дохід позивача в 2013 році  на перевищив 1000000 грн. і сума перевищення не підлягає  оподаткуванню у  відповідності  з п. 293.4 ст. 293  Податкового Кодексу України.
		Оскільки судом першої інстанції встановлено неправомірність збільшення відповідачем  чистого доходу позивача у 2013 році  та у 2014  році у зв'язку з відсутністю порушень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, то підстави для донарахування суми в розмірі 3154, 70 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і накладення штрафних санкцій у розмірі 3155  грн. також відсутні.
		На підтвердження  правомірності  нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем надано суду першої інстанції копії звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013-2014 роки.
		З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення від 25 березня 2015 року  №0014651702, №0014631702, рішення про застосування штрафних санкцій від 25 березня 2015 року №10 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2015 року №Ф-603 прийняті податковим органом протиправно та підлягають скасуванню. 
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
		Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
		Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
		У Х В А Л И В :
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року - без змін.
		 
		Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги до суду в сумі 1676 грн. 40 коп. 
		 
		Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                            Коротких А.Ю.
		 
		Судді:                                                                            Ганечко О.М.
		 
		                                                                                       Літвіна Н.М.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Коротких А. Ю.            
		 
		Судді:                                                                                           Літвіна Н. М. 
		 
		                                                                                                                    Ганечко О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...