Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20246/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2016. Зареєстровано: 27.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2016.
Дата набрання законної сили: 18.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" січня 2016 р.           Справа№ 910/20246/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Коротун  О.М.
		суддів:            Гаврилюка  О.М. 
		          Суліма  В.В. 
		при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.
		за участю представників:
		від позивача: Кафтан А.М. - представник за довіреністю б/н від 03.11.2015; Пантій О.А. - представник за довіреністю № 03/11 від 03.11.2015; 
		від відповідача 1: Галя Є.С. - представник за довіреністю б/н від 05.11.2015;
		від відповідача 2: не з'явились;
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті"
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 
		 
		у справі № 910/20246/15 (суддя - Привалов А.І.)
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком-Україна"
		 
		до 1. Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті";
		 
		    2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест"
		 
		про стягнення 101 581 051,05 грн. та зобов'язання передати майно,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лайт Інвест" (далі - відповідач 2) про стягнення 101 581 051,05 грн. та зобов'язання передати майно.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором № 30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009 у останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 27 371 940,85 грн. за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 449 859,80 грн., інфляційні - 29 259 249,05 грн. та 3% річних у розмірі 4 769 466,95 грн. Також позивачем відповідно до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахована відповідачу 1 неустойка за прострочення повернення майна, розмір якої становить 39 730 534,40 грн. При цьому, з метою відновлення порушених прав позивача, останній просив передати в рахунок погашення заборгованості належні відповідачу 1 транспортні засоби та спеціальну техніку.
		Рішенням Господарського суду міста Києві від 06.10.2015 позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 16 502 512 грн. 40 коп., неустойку за прострочення по поверненню майна у розмірі 39 730 534 грн. 40 коп., пеню за прострочення по сплаті орендної плати у розмірі 449 859 грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 23 750 789 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 4 015 486 грн. 61 коп. та 58 826,84 витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 100 000,00 грн. заборгованості та 2 000,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження  у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 10 769 428,45 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 324 483,00 грн. та 3% річних у розмірі 377 244,35 грн. припинено. В задоволенні іншої частини позовних вимог у позові відмовлено.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерна компанія "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 та припинити провадження у даній справі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема, безпідставно не припинив провадження у даній справі у зв'язку із існуванням судових рішень зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а саме, судових рішень різних інстанцій у справі господарського суду Житомирської області №9/5007/12/11.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20246/15 прийнято до провадження (головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) та призначено до розгляду на 10.12.2015.
		Справа розглядалася різними складами суду.
		10.12.2015, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - О.М. Коротун, судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 прийняла апеляційну скаргу відповідача 1 до свого провадження.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 розгляд апеляційної скарги у даній справі було відкладено на 18.01.2016.
		18.01.2016 у зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки, якого було визначеного для розгляду даної справи відповідно ст. 2-1 ГПК України, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - О.М. Коротун, судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., яка ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, у зв'язку з чим, розгляд апеляційної скарги розпочався спочатку та ухвалила постанову у даній справі.
		Представник відповідача 1 у судовому засіданні 18.01.2016 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а рішення місцевого господарського суду - скасувати та припинити провадження у даній справі.
		У судовому засіданні 18.01.2016 представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Представник відповідача 2 у судове засідання 18.01.2016 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, зокрема, надсиланням копії ухвали від 10.12.2015 на адресу відповідача 2, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411613943188, отже останній заздалегідь був повідомлений про день судового засідання (22.12.2015). 
		В свою чергу, частиною 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України. 
		Жодних клопотань або пояснень по суті спору відповідач 2 не подав. 
		Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань та заяв про неможливість подання доказів з причин, що не залежать від сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 2, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання заздалегідь (22.12.2015).
		Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.07.2009 між позивачем (орендар) та відповідачем 1 (суборендар) було укладено договір №30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки (далі - договір №30/07/09-БУ).
		Відповідно до п. 1.1 договору №30/07/09-БУ орендар зобов'язався передати, а суборендар - прийняти в орендне користування, за плату, на певний строк транспортні засоби (спецтехніку) на умовах, викладених у даному договорі, згідно додатків, що є невід'ємними частинами даного договору.
		Згідно із п.п. 2.1, 2.2 договору №30/07/09-БУ майно передається в суборенду суборендарю з моменту оформлення актів приймання-передачі, складених в порядку, визначеному чинним законодавством України та підписаних представниками обох сторін. Майно передається за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, 167 км Дороги М06 Київ-Чоп, де розташована будівельно-виробнича база суборендаря.
		Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи (акти приймання-передачі спеціальної техніки від 01.08.2009), на виконання умов договору №30/07/09-БУ 30.07.2009 позивач передав, а відповідач 1 прийняв у користування транспортні засоби та спеціальну техніку у загальній кількості 24 одиниці, а саме: транспортні засоби VOLVO FM 2007 року випуску у кількості 8 одиниць, державні номерні знаки: AC3630AK, AC 3084 AK, AC 0042 AK, AC 4974 AK, AC 3085 AK, AC 4982 AK, AC 5175 AK, AC 4951 AK, номера кузову (шасі): YV2JSG0GX7A643583, YV2JSG0G57A640882, YV2JSG0G57A638775, YV2JSG0GX7A643454, YV2JSG0GX7A640862, YV2JSG0G97A643445, YV2JSG0G77A643458, YV2JSG0G2A642332, відповідно; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 07325 AC, 2008 року випуску, номер кузова (шасі) JCB 1801830; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 04456 AC, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB VM132P71801209; екскаватор гусеничний JCBLC, номерний знак 05642 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS33CT81240826; екскаватор гусеничний JСВ JS220LC, номерний знак 02231 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; екскаватор гусеничний JCB JS220LC, номерний знак 02232 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; Коток Bomag, номерний знак 07350 АС, 2007 року випуску; Коток Bomag, номерний знак 07351 АС, 2007 року випуску; Екскаватор JSB 3СХ, номерний знак 02132 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) 0974462; Грейдер /китай/, номерний знак 07106 АС; Фронтальний навантажувач Liebherr 554, номерний знак 07143 АС, 2008 року випуску; Грейдер ДЗ-122, 2007 року випуску; Бульдозер СД-16, номерний знак 02264 АС, 2007 року випуску; Бульдозер СД-23, номерний знак 02288 АС; Асфальтоукладчик, номерний знак S1900, 2001 року випуску; Асфальтоукладчик Bomag, номерний знак BF 691 С; Автокран ЗИЛ-133, що підтверджується також складеним та підписаним представниками сторін додатком №1 від 30.07.2009 до договору №30/07/09-БУ.
		Згідно положень п. 2 додатку №1 від 30.07.2009 до договору №30/07/09-БУ сторонами було встановлено розмір щомісячної орендної плати за користування орендованими транспортними засобами та спеціальною технікою у розмірі 2 483 158,40 грн. в місяць.
		У відповідності до п.п. 3.1-3.3 договору розмір орендної плати за 1 місяць узгоджується сторонами додатково в додатках, що є невідємними частинами даного договору. Суборендар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту приймання передачі майна повинен здійснити попередню оплату орендарю в розмірі 30% від місячної орендної плати, яка вказана в додатках до даного договору. В подальшому орендна плата сплачується у безготівковому порядку, протягом 5 (п'яти) календарних днів згідно рахунку, виставленого орендарем, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа поточного місяця.
		Із матеріалів справи вбачається, що у період з вересня 2009 року по липень 2010 року відповідачем 1 було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 4 909 118,17 грн. в якості сплати орендної плати за користування орендованим згідно договору №30/07/09-БУ майном. А відповідно до акту звірки взаєморозрахунків (далі - акт), підписаного представниками та скріпленого печатками сторін станом на 07.02.2011, сторонами було узгоджено, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем за користування орендованим згідно договору №30/07/09-БУ майном у період з вересня 2009 року по травень 2010 року становить 19 922 465,83 грн.   
		Так, акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте оцінюються судом в сукупності з іншими доказами на підставі ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України.
		Доводи апелянта про те, що вказаний акт досліджувався в іншій справі (а тому, рішення по даній справі не може на ньому ґрунтуватися в силу ст. 35 ГПК України, а провадження підлягає припиненню) не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на те, що у згаданій справі ухвалою від 03.06.2014 (а.с. 96-100) було відмовлено позивачу по даній справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами саме з підстав того, що він є лише додатковим доказом (стор. 3 ухвали, а.с. 98), який було підписано після вирішення спору по іншій справі (а не нововиявленою обставиною). Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що рішення у іншій справі ухвалювалися без урахування згаданого доказу, який з'явився пізніше (лише у 2014 році), та досліджується у даній справі (оригінал оглянуто в судовому засіданні апеляційної інстанції, документ належним чином надавався до суду першої інстанції, а.с. 145).
		Листом від 01.09.2010 позивач повідомив відповідача 1 про те, що у зв'язку із невиконанням останнім зобов'язання з повернення орендованого майна згідно договору №30/07/09-БУ позивачем було здійснено одностороннє повернення відповідної техніки (30 - 31.08.2015).
		Таким чином, у даній справі позивач просив стягнути з відповідача 1 заборгованість з орендної плати у розмірі 27 371 940,85 грн., пеню в сумі 449 859,80 грн., інфляційні - 29 259 249,05 грн. та 3% річних у розмірі 4 769 466,95 грн., а також неустойку за прострочення повернення майна, розмір якої становить 39 730 534,40 грн. за зазначені в позовній заяві періоди.
		24.03.2015 між відповідачем 2 (поручитель) та позивачем (кредитор) було укладено договір поруки № 24/03-15 (далі - договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручився перед кредитором за виконання всіх обов'язків відповідача 2 (боржник), що виникли з договору №30/07/09-БУ.
		Відповідно до п. 3.1 договору поруки, поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором самостійно виконати обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора. Порукою за цим договором забезпечується виконання боржником взятих на себе згідно основного договору зобов'язань (в т.ч. щодо сплати штрафних санкцій, які виникнуть у випадку неналежного виконання ним таких зобов'язань) - в сумі, що не може бути більшою 100 000,00 грн.
		Згідно із п. 4.1 договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) божником обов'язку за основним договором, кредитор на свій власний розсуд звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку або з позовом до суду.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог до обох відповідачів, з огляду на наступне.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
		Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Судом першої інстанції правомірно встановлено, що матеріалами справи (в т.ч. актами приймання-передачі спеціальної техніки від 01.08.2009, актами про повернення та технічний стан техніки від 30-31.08.2015, актом звірки взаєморозрахунків станом на 07.02.2011 від 07.02.2011) підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем 1 в суборенду спірного майна, а саме: транспортних засобів VOLVO FM 2007 року випуску у кількості 8 одиниць, державні номерні знаки: AC 3630 AK, AC 3084 AK, AC 0042 AK, AC 4974 AK, AC 3085 AK, AC 4982 AK, AC 5175 AK, AC 4951 AK, номера кузову (шасі):YV2JSG0GX7A643583,YV2JSG0G57A640882,YV2JSG0G57A638775,YV2JSG0GX7A643454, YV2JSG0GX7A640862, YV2JSG0G97A643445, YV2JSG0G77A643458, YV2JSG0G2A642332, відповідно; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 07325 AC, 2008 року випуску, номер кузова (шасі) JCB 1801830; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 04456 AC, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB VM132P71801209; екскаватор гусеничний JCBLC, номерний знак 05642 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS33CT81240826; екскаватор гусеничний JСВ JS220LC, номерний знак 02231 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; екскаватор гусеничний JCB JS220LC, номерний знак 02232 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; Коток Bomag, номерний знак 07350 АС, 2007 року випуску; Коток Bomag, номерний знак 07351 АС, 2007 року випуску; Екскаватор JSB 3СХ, номерний знак 02132 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) 0974462; Грейдер /китай/, номерний знак 07106 АС; Фронтальний навантажувач Liebherr 554, номерний знак 07143 АС, 2008 року випуску; Грейдер ДЗ-122, 2007 року випуску; Бульдозер СД-16, номерний знак 02264 АС, 2007 року випуску; Бульдозер СД-23, номерний знак 02288 АС; Асфальтоукладчик, номерний знак S1900, 2001 року випуску; Асфальтоукладчик Bomag, номерний знак BF 691 С; Автокран ЗИЛ-133, користування ним відповідачем-1 протягом серпня 2009 року - серпня 2010 року та здійснення одноособового вилучення такого майна позивачем 30, 31 серпня 2010 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		З огляду на наведені норми матеріального права та умови договору вбачається обов'язок орендаря сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.
		Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору №30/07/09-БУ сторонами було погоджено, що даний договір вступає в силу з моменту фактичної передачі майна суборендарю згідно акту приймання-передачі та діє на протязі 1 (одного) місяця. Термін оренди автоматично рахується продовжений до 31.12.2009, якщо за 3 (три) календарні дні, до закінчення терміну дії договору, зазначеного у п. 6.1, не надійшло ніяких письмових заперечень від сторін про його розірвання.
		За змістом ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
		Відтак, враховуючи, що будь-яких заперечень сторін відносно строку дії договору №30/07/08-БУ не надходило, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що договір є таким, що припинив свою дію з 31.12.2009.
		Частиною 1  статті 785 Цивільного кодексу України  встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.
		Отже, у зв'язку з припиненням договору у розумінні ст. 291 Господарського кодексу України (внаслідок закінчення строку, на який його було укладено) у орендаря виник обов'язок повернути орендодавцю майно з оренди.
		Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 1 позивачу орендованого майна чи ініціювання такого повернення, а відповідачем 1 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції таких доказів не надано.
		Отже, висновок суду першої інстанції про те, що в порушення положень приписів ст. 785 Цивільного кодексу України та умов договору №30/07/09-БУ відповідач 1 після 31.12.2009 продовжував користуватися спірним майном є правомірним та ґрунтується на наявних в матеріалах даної справи доказах.
		Посилання апелянта в цій частині на ст. 35 ГПК України в контексті встановленого по справі № 9/5007/12/11 Господарського суду Житомирської області (далі - інша справа) факту повернення станом на 01.12.2009 техніки не приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава відмови в позові по даній справі з огляду на наступне.
		Так, у наведеній іншій справі (копії рішень наявні в матеріалах даної справи) суд першої інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що, по-перше, майно, що передавалося в оренду за двома договорами (№30/07/09-БУ від 30.07.2009 та № 92.12-БУ від 01.12.2009) є ідентичним. По-друге, суд вважав, що оскільки сторони уклали 01.12.2009 новий договір суборенди, то частково припинилися зобов'язання за договором №30/07/09-БУ від 30.07.2009. По-третє, оскільки жодних письмових заперечень щодо його розірвання не надходило, то на підставі п.6.2 договору термін оренди автоматично продовжився на окремі види техніки в кількості 15 одиниць зазначених в акті прийому-передачі від 01.08.2009 до 01.12.2009, а на 9 одиниць - до 31.05.2010.
		Вищий господарський суд України в постанові від 03.09.2012 по іншій справі (а.с.70) констатував, що господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до нового договору суборенди № 92.12-БУ від 01.12.2009 транспорті засоби були передані по новому договору суборенди транспортних засобів, і саме тому станом на 01.12.2009 орендоване майно було повернуто відповідачем 1 та перебувало у віданні та розпорядженні позивача. Саме на вказаному судженні судів у іншій справі апелянт наголошував у даній справі.
		Такі судження (припущення) не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в силу ст. 35 ГПК України як підстави для звільнення від доказування.
		У відповідності до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
		Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. 
		А отже судження, наведені судами в іншій справі (які базувалися на доказах, що оцінювалися судами саме в тій іншій справі) не можуть вважатися фактами в розумінні ст. 35 ГПК України.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
		Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції по даній справі про те, що договір суборенди транспортних засобів та спеціальної техніки № 92.12.-БУ від 01.12.2009 не може вважатись доказом пролонгації договору №30/07/09-БУ від 30.07.2009 та правомірного користування відповідачем 1 майном після закінчення строку дії договору №30/07/09-БУ від 30.07.2009, оскільки рішенням господарського суду Житомирської області від 23.11.2011 у справі № 17/5007/73/11, яке набрало законної сили, було встановлено, що договір суборенди транспортних засобів та спеціальної техніки № 92.12.-БУ від 01.12.2009р. є неукладеним з огляду на недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди, тобто, такий договір не відбувся, а тому не може виступати правовою підставою для користування спірним майном.
		При цьому, пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. 
		Вказане рішення не оскаржувалось, набрало законної сили і правомірно враховане судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.
		За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені передбачити в договорі оренди положення щодо обов'язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна. 
		Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки буде передбачати продовження обов'язку внесення плати за користування майном.
		Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна в розумінні ч.  3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати на користь орендодавця, яке буде припинено в момент фактичного повернення майна.
		За умовами розділів 1-3, 5, а також п. 4.2.4. договору №30/07/09-БУ вбачається обов'язок суборендаря по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування орендованим майном до його повернення орендарю.
		З огляду на викладене є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що основне зобов'язання відповідача 1 сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення у розумінні умов наведеного договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору, що ґрунтується на приписах ст.ст. 6, 653, 762 Цивільного кодексу України.
		Аналогічні правові висновки щодо обов'язку орендаря сплачувати оренду плату за весь час фактичного користування майном викладені в постанові Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі №927/1215/13 (залишеній без змін в частині визнання правомірним стягнення орендної плати після припинення договору за фактичний час користування орендованим майном постановою Верховного Суду України від 02.09.2014). 
		Таким чином, перевірений розрахунок суду першої інстанції з урахуванням визначеного сторонами розміру місячної орендної плати, який підлягає стягненню з відповідача 1 за час користування спірним майном протягом вказаного періоду на користь позивача на суму 32 281 059,02 грн. є правомірним.
		Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Положеннями п. 3.3 договору №30/07/09-БУ сторонами було узгоджено, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку, протягом 5 календарних днів згідно рахунку, виставленого орендарем, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа поточного місяця.
		Отже, враховуючи приписи ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.3 договору №30/07/09-БУ відповідач-1 зобов'язаний був виконувати грошове зобов'язання по сплаті орендної плати щомісячно до 10 числа поточного місяця.
		Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у період з вересня 2009 року по липень 2010 року відповідачем 1 було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 4 909 118,17 грн. в якості сплати орендної плати за користування орендованим, за договором №30/07/09-БУ, майном, а тому висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача 1 з орендної плати за період користування спірним майном становить 27 371 940,85 грн., частково визнана відповідачем 1 в акті звірки взаєморозрахунків станом на 07.02.2011 від 07.02.2011, а строк виконання грошового зобов'язання по її оплаті на момент вирішення спору настав, є правомірним та обгрунтованим.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 27 371 940,85 грн. на підставі договору №30/07/09-БУ за користування орендованим майном у період серпень 2009 року - серпень 2010 року.
		Стосовно доводів апелянта про те, що вказана заборгованість вже була предметом судового розгляду у справі №9/5007/12/11  Господарського суду Житомирської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" до Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва про розірвання договору суборенди транспортних засобів та спеціально техніки від 30.07.2009 та стягнення 28 654 406,08 грн., а тому провадження у даній справі підлягало припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Положення п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачають обов'язок суду припинити провадження у справі у випадку якщо вже існує рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
		Із наявних в матеріалах справи судових рішень у справі №9/5007/12/11 вбачається, що предметом вирішення господарським судом Житомирської області спору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бауком Україна" та Акціонерною компанією "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва в межах такої справи з урахуванням заяв про зменшення та уточнення позовних вимог були наступні вимоги:
		- стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування орендованою згідно договору №30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009р. технікою у кількості 24 одиниці, а саме: транспортні засоби VOLVO FM 2007 року випуску у кількості 8 одиниць, державні номерні знаки: AC3630AK, AC 3084 AK, AC 0042 AK, AC 4974 AK, AC 3085 AK, AC 4982 AK, AC 5175 AK, AC 4951 AK, номера кузову (шасі): YV2JSG0GX7A643583, YV2JSG0G57A640882, YV2JSG0G57A638775, YV2JSG0GX7A643454, YV2JSG0GX7A640862, YV2JSG0G97A643445, YV2JSG0G77A643458, YV2JSG0G2A642332, відповідно; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 07325 AC, 2008 року випуску, номер кузова (шасі) JCB 1801830; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 04456 AC, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB VM132P71801209; екскаватор гусеничний JCBLC, номерний знак 05642 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS33CT81240826; екскаватор гусеничний JСВ JS220LC, номерний знак 02231 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; екскаватор гусеничний JCB JS220LC, номерний знак 02232 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; Коток Bomag, номерний знак 07350 АС, 2007 року випуску; Коток Bomag, номерний знак 07351 АС, 2007 року випуску; Екскаватор JSB 3СХ, номерний знак 02132 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) 0974462; Грейдер /китай/, номерний знак 07106 АС; Фронтальний навантажувач Liebherr 554, номерний знак 07143 АС, 2008 року випуску; Грейдер ДЗ-122, 2007 року випуску; Бульдозер СД-16, номерний знак 02264 АС, 2007 року випуску; Бульдозер СД-23, номерний знак 02288 АС; Асфальтоукладчик, номерний знак S1900, 2001 року випуску; Асфальтоукладчик Bomag, номерний знак BF 691 С; Автокран ЗИЛ-133, протягом періоду з 01.08.2009 по 01.12.2009 у розмірі 5 023 515,43 грн.;
		- стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування орендованою згідно договору №30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009 технікою у кількості 9 одиниць, а саме: екскаватор гусеничний JCB JS220LC, номерний знак 02232 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; Коток Bomag, номерний знак 07350 АС, 2007 року випуску; Коток Bomag, номерний знак 07351 АС, 2007 року випуску; Фронтальний навантажувач Liebherr 554, номерний знак 07143 АС, 2008 року випуску; Грейдер ДЗ-122, 2007 року випуску; Бульдозер СД-16, номерний знак 02264 АС, 2007 року випуску; Бульдозер СД-23, номерний знак 02288 АС; Асфальтоукладчик, номерний знак S1900, 2001 року випуску; Автокран ЗИЛ-133, протягом періоду з 01.12.2009 по 31.05.2010 у розмірі 5 745 913,20 грн.;
		- стягнення заборгованості з оплати вартості поточного ремонту та заміни зношувальних частин орендованої згідно договору №30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009 техніки у розмірі 232 521,32 грн. (в даній справі така вимога не заявлялася);
		- стягнення нарахованих за прострочення по сплаті наведеної заборгованості пені у розмірі 196 004,20 грн., нарахованої по кожному платежу окремо у загальний період з 11.10.2009 по 11.12.2010, інфляційних втрат у розмірі 1 324 483,00 грн. та 3% річних у розмірі 377 244,35  грн., нарахованих по кожному платежу окремо у загальний період з 11.10.2009 по 01.04.2011.
		В той же час, предметом розгляду спору у даній справі є наступні вимоги:
		- стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування орендованою згідно договору №30/07/09-БУ технікою у кількості 24 одиниці протягом періоду з 01.08.2009 по 31.08.2010 у розмірі 27 371 940,85 грн.;
		- стягнення нарахованих за прострочення по сплаті наведеної заборгованості (за вирахуванням суми заборгованості, на яку припинено провадження) пені у розмірі 449 859,80 грн., вирахуваної по кожному платежу окремо у загальний період з 10.10.2009 по 10.02.2011 (фактично за період з 11.12.2009 по 10.12.2011) на іншу суму заборгованості, ніж у попередній справі, як і частково (з вирахуванням сум, на які припинено провадження) інфляційних втрат у розмірі 29 259 249,05 грн. та 3% річних у розмірі 4 769 466,95 грн., нарахованих по кожному платежу окремо за загальний період з 10.10.2009 по 31.07.2015, що вбачається з розрахунку заборгованості  (а.с. 142-143), який з урахуванням пояснень сторін та співставленням базових сум нарахувань (основної заборгованості) перевірено судом апеляційної інстанції;
		- стягнення нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки за прострочення по поверненню орендованої згідно договору №30/07/09-БУ техніки за період з 02.01.2010-31.08.2010 у розмірі 39 730 534,40 грн.;
		- зобов'язання відповідача 1 передати у власність позивача транспортні засоби;
		- стягнення з відповідача 2 грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн.
		Тобто, предмети позовів у даній справі та у іншій справі не є тотожними, зокрема, в частині: 
		- стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування орендованою згідно договором №30/07/09-БУ технікою у кількості 15 одиниць, а саме: транспортні засоби VOLVO FM 2007 року випуску у кількості 8 одиниць, державні номерні знаки: AC3630AK, AC 3084 AK, AC 0042 AK, AC 4974 AK, AC 3085 AK, AC 4982 AK, AC 5175 AK, AC 4951 AK, номера кузову (шасі): YV2JSG0GX7A643583, YV2JSG0G57A640882, YV2JSG0G57A638775, YV2JSG0GX7A643454, YV2JSG0GX7A640862, YV2JSG0G97A643445, YV2JSG0G77A643458, YV2JSG0G2A642332, відповідно; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 07325 AC, 2008 року випуску, номер кузова (шасі) JCB 1801830; віброкоток JCB VM 132 D, номерний знак 04456 AC, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB VM132P71801209; екскаватор гусеничний JCBLC, номерний знак 05642 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS33CT81240826; екскаватор гусеничний JСВ JS220LC, номерний знак 02231 АС, 2007 року випуску, номер кузову (шасі) JCB JS22CV71203924; Екскаватор JSB 3СХ, номерний знак 02132 АС, 2008 року випуску, номер кузову (шасі) 0974462; Грейдер /китай/, номерний знак 07106 АС; Асфальтоукладчик Bomag, номерний знак BF 691 С, протягом періоду з 01.12.2009 по 31.05.2010 у розмірі 9 153 037,20 грн.;
		- стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування орендованою згідно договору №30/07/09-БУ технікою у кількості 24 одиниць техніки протягом періоду з 01.06.2010 по 31.08.2010 у розмірі 7 449 475,20 грн.;
		- стягнення нарахованих за прострочення по сплаті наведеної заборгованості пені, інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані, зокрема, за інші періоди (частково) та на іншу суму заборгованості, ніж у попередній справі (за вирахуванням суми заборгованості, на яку припинено провадження);
		- стягнення нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки за прострочення по поверненню орендованої згідно договору №30/07/09-БУ суборенди транспортного засобу та спеціальної техніки від 30.07.2009 техніки за період з 02.01.2010-31.08.2010 у розмірі 39 730 534,40 грн.;
		- зобов'язання відповідача 1 передати у власність позивача транспортні засоби;
		- стягнення з відповідача 2 грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн.
		Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що правові підстави для припинення повністю провадження у даній справі в наведеній частині з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, є правомірним.
		В іншій же частині стосовно стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування орендованою згідно договору №30/07/09-БУ технікою у кількості 24 одиниці протягом періоду з 01.08.2009 по 01.12.2009 у розмірі 5 023 515,43 грн.; стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за користування орендованою згідно договору №30/07/09-БУ технікою у кількості 9 одиниць протягом періоду з 01.12.2009 по 31.05.2010 у розмірі 5 745 913,20 грн.; стягнення нарахованих за прострочення по сплаті наведеної заборгованості пені у розмірі 196 004,20 грн., нарахованої по кожному платежу окремо у загальний період з 11.10.2009 по 11.12.2010, інфляційних втрат у розмірі 1 324 483,00 грн. та 3% річних у розмірі 377  244,35  грн., нарахованих по кожному платежу окремо у загальний період з 11.10.2009 по 01.04.2011, суд першої інстанції законно припинив провадження у справі з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, адже такі позовні вимоги вже були предметом розгляду спору в іншій справі з прийняттям відповідного судового рішення.
		Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості за користування спірним майном у розмірі 16 602 512,40 грн. не були предметом розгляду у іншій справі, а тому суд першої інстанції законно задовольнив їх.
		Доводи апелянта про необхідність повного припинення провадження у справі з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду оспорюваного рішення, адже судом першої інстанції правомірно було відхилено відповідне клопотання відповідача 1 в частині тих вимог, доказів розгляду яких в судовому порядку (в тому числі, з урахуванням інших періодів стягнення та нарахованих на іншу суму, ніж у попередній справі) матеріали справи не містять. А тому припинено провадження у даній справі лише в частині вимог, що були предметом розгляду спору у справі №9/5007/12/11. В частині відмови в позові суд апеляційної інстанції повністю погоджується з рішенням місцевого господарського суду.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що вимоги щодо стягнення з відповідача 2 грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. є доведеними і обґрунтованими.
		Суд апеляційної інстанції зазначає про правомірність висновків місцевого господарського суду, враховуючи наступне.
		Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
		Договором поруки відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором №30/07/09-БУ.
		Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
		Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		За приписами ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
		Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель поручився перед кредитором за виконання всіх обов'язків Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" (боржник), що виникли з договору №30/07/09-БУ.
		Відповідно до п. 3.1 договору поруки, поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором самостійно виконати обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора. Порукою за цим договором забезпечується виконання боржником взятих на себе згідно основного договору зобов'язань (в т.ч. щодо сплати штрафних санкцій, які виникнуть у випадку неналежного виконання ним таких зобов'язань) - в сумі, що не може бути більшою 100 000,00 грн.
		Згідно із п. 4.1 договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) божником обов'язку за основним договором, кредитор на свій власний розсуд звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку або з позовом до суду.
		Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача 1 перед позивачем за договором №30/07/09-БУ у розмірі, що перевищує 100 000,00  грн.
		У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).
		До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).
		Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
		Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. правомірні, а тому, суд обґрунтовано задовольнив позов до відповідача 2 в цій частині.
		Також, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що вимоги щодо стягнення з відповідача 1 неустойки за прострочення по поверненню майна у розмірі 39 730 534,40 грн., пені за прострочення по сплаті орендної плати у розмірі 449 859,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 750 789,68 грн. та 3% річних у розмірі 4 015 486,61 грн. є доведеними і обґрунтованими за заявлені періоди.
		Суд апеляційної інстанції зазначає про правомірність таких висновків місцевого господарського суду, враховуючи наступне.
		В силу приписів ст. 612 Цивільного кодексу України відповідач 1 є таким, що прострочив взяті на себе грошові зобов'язання по оплаті орендної плати за договором №30/07/09-БУ.
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Згідно із ч. 1  ст. 548 Цивільного кодексу України  виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
		Пункт 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що відповідач 1 свого обов'язку по поверненню орендованого майна у визначений договором №30/07/09-БУ строк (до 02.01.2010) не виконав, тобто останнім було допущено прострочення з повернення орендованого майна у період з 02.01.2010 по 31.08.2010, а тому вимоги позивача до відповідача 1 про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за вказаний період, що становить 39 730 534,40 грн., є правомірними та обґрунтованими. Такі вимоги не заявлялися до відповідача 1 в іншій справі взагалі.
		Так, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідач 1 у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
		Відповідно до п. 7.5 договору №30/07/09-БУ у випадку несвоєчасного внесення орендної плати (п. 3.3) суборендар сплачує пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних в межах заявлених позивачем періодів, з урахуванням приписів п. 7.5 договору №30/07/09-БУ, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з урахуванням вищенаведених періодів і сум, провадження за якими припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та дійшов висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення пені у розмірі 449 859,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 750  789,68 грн. та 3% річних у розмірі 4 015 486,61 грн.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості з орендної плати у розмірі 16 502 512,40 грн., неустойки за прострочення по поверненню майна у розмірі 39 730 534,40 грн., пені за прострочення по сплаті орендної плати у розмірі 449 859,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 750 789,68 грн. та 3% річних у розмірі 4 015 486,61 грн., стягнення з відповідача 2 на користь позивача 100 000,00 грн. заборгованості.
		Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33 - 36, 43, 101 ГПК України.
		Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
		Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі Представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/20246/15 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі №910/20246/15 залишити без змін.
		3. Матеріали справи № 910/20246/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
		 
		Головуючий суддя                                                             О.М. Коротун 
		 
		Судді                                                                                О.М. Гаврилюк
		 
		                                                                                В.В. Сулім

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...