Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8897/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2016. Зареєстровано: 28.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2016.
Дата набрання законної сили: 05.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.01.2016Справа №910/8897/15
		За позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Кореспондент»простягнення 190 282 877,92 грн. та 79 862,43 дол. США, що еквівалентно 1 861 177,88 грн. За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест"
		Суддя Підченко Ю.О.
		 
		Представники сторін:
		від позивача:Мосійчук Я.І. - представник за довіреністю; Будниченко О.В. - представник за довіреністю;від відповідача:Кутова Т.В. - представник за довіреністю;від третьої особи:не з'явився;
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кореспондент" про стягнення    190 282 877,92 грн. та 79 862,43 дол. США, що еквівалентно 1 861 177,88 грн., яка складається з:
		- 52 206 412,73 грн. - заборгованість за кредитом (основним боргом);
		- 2 366 865,17 грн. - заборгованість за процентами;
		- 115 664 486,73 грн. - заборгованість за комісією за управління кредитною лінією;
		- 11 273 878,14 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу);
		- 77 445,65 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу);
		- 351 396,74 грн. - пеня за прострочення сплати процентів;
		- 2 416,78 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів;
		- 8 419 838,41 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією, відповідно до кредитного договору №151313К15 від 28.10.2013р.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест" умов Кредитного договору №151313К15 від 28.10.2013 р. із змінами та доповненнями, внесеними Додатковими договорами №151313К15-1 від 13.01.2014 р., №151313К15-2 від 21.07.2014 р., №151313К15-3 від 21.07.2014 р. та №151313К15-4 від 11.08.2014 р. у позивача на підставі Договору поруки №151313Р14 від 18.11.2013 р. виникло право на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кореспондент", як солідарного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест" боржника за основним зобов'язанням, заборгованості за Кредитним договором у розмірі 79 862,43 дол. США та 190 282 877,92 грн. з якої: 52 206 412,73 грн. заборгованість за кредитом, 2 366 865,17 грн. заборгованість за процентами, 115 664 486,73 грн. заборгованість за комісією за управління кредитною лінією, 11 273 878,14 грн. пеня за прострочення погашення кредиту, 77 445,65 дол. США пеня за прострочення погашення кредиту, 351 396,74 грн. пеня за прострочення сплати процентів, 2 416,78 дол. США пеня за прострочення сплати процентів та 8 419 838,41 грн. пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2015 р. порушено провадження у справі №910/8897/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест" та призначено розгляд справи на 13.05.2015 р.
		08.05.2015 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2015 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи.
		Представники позивача в судове засідання 13.05.2015 р. з'явились, вимоги ухвали суду від 10.04.2015 р. виконали, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
		Представники відповідача та третьої особи, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.05.2015 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 10.04.2015 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи, а також невиконанням ними вимог ухвали суду від 10.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р.
		03.06.2015 р. представником третьої особи через загальний відділ суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що господарським судом міста Києва розглядається справа №910/8888/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест" про стягнення 216 547 513,18 грн. та 90 003,86 дол. США, що еквівалентно 2 097 521,87 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про тлумачення змісту правочину та визнання договору припиненим, результати розгляду якої безпосередньо впливатимуть на результат розгляду даної справи.
		Представники позивача в судове засідання 03.06.2015 р. з'явились, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та надали усні пояснення по справі.
		Представник відповідача в судове засідання 03.06.2015 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення вказуючи на те, що Договір поруки №151313Р14 від 18.11.2013 р. є припиненим. Крім того, представником відповідача було подано клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
		Представник третьої особи в судове засідання 03.06.2015 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р. продовжено строк розгляду спору до 23.06.2015 р. та у зв'язку із необхідністю дослідження поданих сторонами доказів, а також необхідністю подання додаткових документів, розгляд справи відкладено на 19.06.2015 р.
		19.06.2015 р. представником третьої особи на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2015 р. через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по суті спору.
		Представники позивача в судове засідання 19.06.2015 р. з'явились, подали заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
		Представники відповідача в судове засідання 19.06.2015 р. з'явились, клопотання про зупинення провадження у справі підтримують та просить його задовольнити.
		Представник третьої особи в судове засідання 19.06.2015 р. з'явився, надав усні пояснення по справі, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та просить його задовольнити.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. зупинено провадження у справі №910/8897/15 до вирішення справи №910/8888/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест" про стягнення 216 547 513,18 грн. та 90 003,86 дол. США, що еквівалентно 2 097 521,87 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітек Медіа Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про тлумачення змісту правочину та визнання договору припиненим, що розглядається господарським судом міста Києва.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2015р. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015р. поновлено провадження по справі №910/8897/15, розгляд справи призначено на 18.09.2015р.
		18.09.2015р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2015р. наполягав на позові, надав усні пояснення по справі.
		Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2015р. проти позову заперечив.
		Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2015р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження відклав розгляд справи на 02.10.2015р.
		У судовому засіданні 02.10.2015р. представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із можливістю щодо мирного врегулювання судового спору. 
		Представники позивача у судовому у судовому засіданні 02.10.2015р. підтримали клопотання відповідача.
		У судовому засіданні 02.10.2015р. керуючись ст.77 ГПК України судом оголошено перерву до 13.10.2015р.
		В судовому засіданні 13.10.2015р. судом оголошено перерву до 30.10.2015р.
		В судовому засіданні 30.10.2015р. представник відповідача повідомив суд про надання додаткового часу для з'ясування   обставин справи та доказів на їх підтвердження, зокрема: встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та можливого погашення тіла кредиту.
		Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2015р. погодився з доводами відповідача щодо надання додаткового часу для вирішення спору в досудовому порядку, що відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2015р.  з метою створення сторонам необхідних умов для можливого вирішення спору в досудовому порядку, суд відклав розгляд справи на 04.12.2015р.
		04.12.2015р. у судовому засіданні представники сторін надали пояснення щодо можливого мирного врегулювання спору між сторонами, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 20.01.2016р. 
		20.01.2016р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по суті позовних вимог. 
		Представник позивача у судовому засіданні 20.01.2016р. підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі. 
		Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2016р. заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволені позову.
		Представник третьої особи у судове засідання 20.01.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. 
		Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. 
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Судом здійснено розгляд справи №910/8897/15 з урахуванням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 р. критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.
		Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		В судовому засіданні 20.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.10.2013р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», надалі - Банк, та ТОВ «ВЕТЕК МЕДІА ІНВЕСТ», надалі - Позичальник,  був укладений кредитний договір № 151313К15, надалі - Кредитний договір, з додатками та додатковими угодами до Кредитного договору від 13.01.2014р., від 21.07.2014р., від 11.08.2014р.
		За умовами п. 3.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах цього договору, а Поичальник   зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.
		Згідно з п. 3.2.1 Кредитного договору, ліміт кредитної лінії еквівалентний 160 000 000 доларам США, при цьому сума основного боргу за кредитом за курсом Національного банку України на будь-яку дату не може перевищувати 1 295 440 000 грн. (із можливим відхиленням до 5 % у зв'язку із зміною курсів валют).
		За умовами п. 3.2.2 Кредитного договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту становить 27.10.2022 року.
		Відповідно до пункту 3.2.4 Кредитного договору, тип процентної ставки за користування кредитом за цим договором - фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем виходячи із встановленої позивачем процентної ставки у розмірі 18,1% річних - для заборгованості в гривні; 10,1% річних - для заборгованості у доларах США.           
		Пунктом 3.2.5 Кредитного договору передбачено нарахування Банком та сплата Позичальником  комісії за відкриття кредитної лінії у розмірі 0,3% разово від ліміту кредитної лінії; за управління кредитною лінією - у розмірі 0,031 % щомісячно від ліміту кредитної лінії; а також за зміну умов договору (за ініціативою третьої особи), за зміну умов іпотечного договору , договору застави, договору поруки (за ініціативою відповідача), за переведення боргу за ініціативою третьої особи, за надання довідок про стан заборгованості.
		Пунктом 3.2.6 Кредитного договору визначено, що розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором встановлено на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно з п.   7.2 Кредитного договору у разі   невиконання   зобов'язань згідно   з п. п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 цього договору, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у п. п. "б" п. 3.8 цього договору.
		Відповідно до приписів п. 3.3.1 Кредитного договору,   Банк надає Позичальнику кредит на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, плати та інші платежі, встановлені цим договором.
		Пунктом 3.3.2 Кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику кредит відповідно до Графіка надання та погашення кредиту.
		Між Банком та Позичальником, на виконання умов Кредитного договору, було погоджено та підписано графік надання та погашення кредиту, який є додатком № 1 до Кредитного  договору.
		Пунктом 3.4.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язалась погасити повністю кредит у валюті кредиту відповідно до заборгованості на рахунок, вказаний у п. 3.8 договору, в строк, визначений у п. п. 3.2.2 цього договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з Графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника.
		Позичальник зобов'язався сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п. 3.5. та п. 3.7. Кредитного договору у розмірі, визначеному пп. 3.2.4. п. 3.2 Кредитного договору - 18,1% річних для заборгованості в гривні, 10,1 % річних для заборгованості у доларах США; сплачувати в порядку та розмірі, встановлені пп. 3.2.5. п. 3.2., п. 3.7. та ст. 4. Кредитного договору комісії за кредитом; сплачувати інші платежі у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором.
		Відповідно до п.3.6.7 п.3.6 Кредитного договору у разі повного/часткового невиконання Позичальником/майновим Поручителем вимог визначених пп. 5.1.21-5.1.22 договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового погашення частини Кредиту в сумі, що дорівнює заставній вартості відповідного забезпечення, а Позичальник зобов'язаний здійснити таке дострокове погашення протягом строку, зазначеного у вимозі Банку. 
		Згідно пп. 5.1.21 п.5.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний виконувати інші зобов'язання, в тому числі, забезпечувати продовження строків розміщення вкладів, майнові права за якими оформлені/можуть бути оформлені в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, та внесення змін до таких договорів застави у встановлені відповідними договорами строки (в тому числі шляхом сприяння у вчиненні таких дій майновими поручителями), а в разі неможливості вчинення відповідних правочинів в такі ж   строки оформити інше забезпечення, яке задовольнить банк.
		Підпунктом 5.1.22 п.5.1 Кредитного договору визначено обов'язок Позчальника забезпечувати в разі оформлення в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором цінних паперів, термін погашення яких наступає раніше терміну погашення кредиту, оформлення іншого забезпечення, яке задовольнить банк, до настання терміну погашення відповідних цінних паперів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших   вимог, що   звичайно ставляться.
		Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		У зв'язку із невиконанням Позичальником своїх зобов'язань, передбачених умовами пп. 5.1.21. п. 5.1 Кредитного договору (не забезпечення у визначені договорами застави строки, продовження строків розміщення вкладів, майнові права за якими оформлені в заставу банку та не оформлення в такі ж строки іншого забезпечення), Банк, керуючись умовами пп. 3.6.7. п. 3.6. та пп. 5.1.28. п. 5.1. Кредитного договору, звернувся до Позичальника з листами вимогами про дострокове погашення заборгованості №195-01/6409 від 30.09.2014р., №195- 00/6570 від 08.10.2014р. щодо дострокового погашення частини кредиту у сумі, що дорівнює 50 000 000,00 дол. США (яка відповідає заставній вартості предметів застави за відповідними договорами застави прав вимоги грошових коштів з депозитного рахунку) протягом двох банківських днів з дати направлення вимоги.
		Однак, в порушення умов пп. 3.6.7. п. 3.6. Кредитного договору Позичальник не здійснив дострокового погашення в повному обсязі частини кредиту у сумі та строки, що визначені у даних вимогах Банку.
		Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Внаслідок неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 79 862,43 дол.США та 190 282 877,92 гривень, яка складається із сум: 52 206 412,73 грн. - заборгованість за кредитом (основним боргом); 2 366 865,17 грн. - заборгованість за процентами; 115 664 486,73 грн. - заборгованість за комісією за управління кредитною лінією; 11 273 878,14 грн. - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 77 445,65 дол. США - пеня за прострочення погашення кредиту (основного боргу); 351 396,74   грн. - пеня за прострочення сплати процентів; 2 416,78 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; 8 419 838,41 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією.
		Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель    поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		18.11.2013р. між Банком, Позичальником та ТОВ «Кореспондент», надалі Поручитель, в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, укладено договір поруки №151313Р14, надалі - Договір поруки.
		В статті 1 Договору поруки зазначено, що Кредитною угодою слід вважати   кредитний договір   №151313К15 від 28.10.2013р. зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (далі - кредитна угода), укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконання позичальником певних її умов відкриває позичальнику не відновлювану мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 160 000 000 доларів США, на визначених кредитною угодою умовах, строком погашення 17.10.2022р. з нарахуванням процентів, комісії та інших   платежів у відповідності   до умов кредитної угоди.
		Основним зобов'язання у Договорі поруки є зобов'язання Позичальника. Передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, надалі - Основне зобов'язання (ст.1 Договору поруки). 
		Згідно з п.п. 2.1.6 п. 2 Договору поруки поручитель цим підтверджує, що він ознайомлений   з умовами   Кредитної угоди (включаючи всі додатки до Кредитної угоди, що є чинними   на дату укладання цього договору), укладеної між кредитором і позичальником, поінформований   про фінансово - економічний   стан Позичальника і повністю   розуміє   свої обов'язки згідно з цим договором.
		В п. п. 2.1.7 п. 2 Договору поруки вказано, що Поручитель    надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань позичальника за кредитною угодою,   в тому числі   з урахуванням   всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені   в майбутньому.
		Відповідно до умов п. 3.1 Договору поруки поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником Основного зобов'язання. 
		Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Із змісту положень п. 3.2. Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання банк має право вимагати виконання цих зобов'язань у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.
		Також, відповідно до ст. 543 ЦК України  у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Статтею 16 ЦК України   передбачено   право кожної   особи на звернення до суду   за захистом   свого   особистого немайнового або майнового права на інтересу. Відповідно до   ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		Відповідно до п. 4.1.5 п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 24.11.2014р. №1 у розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601,604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.
		Згідно з п. п. 4.1.2 п. 4.1 договору поруки кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом   20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та /або неналежного виконання позичальником   зобов'язань за кредитною угодою та /або   за цим договором вони не будуть виконані.
		Одночасно, відповідач по справі у відзиві на позовну заяву вказує на наявність підстав передбачених ст.559 ЦК України щодо припинення Договору поруки, у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності Поручителя. Суд критично сприймає дане твердження відповідача з огляду на таке: 
		У ст. 553 ЦК України визначено поруку як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором, а тому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Аналогічний висновок   міститься у постанові   Верховного Суду України від 17.01.2011р. у справі № 3-62г10.
		Також, у пп. 4.1.2. п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014р. зазначено, що обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору. Якщо у договорі поруки не визначено умови забезпечення зобов'язання (розмір і строк виконання зобов'язання, розмір процентів тощо), проте з умов договору можливо встановити, яке саме зобов'язання було або буде забезпечене порукою, чи в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами, то у такому випадку відсутні підстави для визнання цього договору поруки недійсним.
		Відповідно п. 3.1. Договору поруки поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов'язання, у тому числі всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.
		В свою чергу, позичальник, зокрема, зобов'язався за Кредитним договором своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, інші платежі за Кредитним договором та вчиняти інші дії, а саме: погашати кредит  у валюті кредиту шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок, зазначений в п. 3.8. Кредитного договору в порядку та у строки, визначені положеннями п.п. 3.2.2. п. 3.2., п. 3.4., п. 3.7. Кредитного договору згідно з Графіком надання та погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) та згідно з п. 3.6. Кредитного договору; сплачувати  у валюті кредиту   проценти  за користування кредитом в порядку, встановленому положеннями п. 3.5. та п. 3.7. Кредитного договору у розмірі, визначеному пп. 3.2.4. п. 3.2 Кредитного договору - 18,1% річних для заборгованості в гривні, 10,1 % річних для заборгованості у доларах США; сплачувати  в порядку та розмірі, встановлені пп. 3.2.5. п. З.2., п. 3.7. та ст. 4. Кредитного договорукомісії  за кредитом; сплачувати  у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі  пеню  за прострочення платежів (за несвоєчасне погашення кредиту, несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також комісій за кредитом), що нараховується на суму прострочених платежів із Тобто, зобов'язанням, забезпеченим порукою поручителя за Договором поруки є зобов'язання на умовах, визначених Кредитним договором - обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами Договору поруки, так і умовами Кредитного договору, якими визначено обсяг зобов'язань позичальника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
		У пп. 2.1.7 п. 2.1. Договору поруки сторони визначили, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов'язань позичальника за Кредитною угодою, в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного угоди, що будуть укладені в майбутньому.
		Вказане положення п. п. 2.1.7 п.2.1. Договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		В абз. 5 та абз.7 п. п. 4.1.6. п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. зазначив, що господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.
		У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України.
		Таким чином, при розповсюдженні згідно з Договором поруки дії поруки поручителя на забезпечення зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі - в тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитного договору, що будуть укладені в майбутньому, обсяг відповідальності поручителя за виконання зобов'язань за Кредитним договором не міг збільшитися порівняно з обсягом відповідальності на яку він погодився при укладенні Договору поруки, а тому згода поручителя на внесення змін до Кредитного договору не потребується.
		Крім цього,   судом досліджено зміни до Кредитного договору внесені додатковими договорами №151313К15-3 від 21.07.2014р.  та № 151313К15-4 від 11.08.2014р. та встановлено, що укладання останніх не потягло за собою у сукупності збільшення розміру комісії за управління кредитом для Позичальника, а в частині здійснення нарахування комісії пом'якшено умови для Позичальника. 
		З огляду на вказане обсяг відповідальності поручителя за виконання зобов'язань за Кредитним договором не збільшився порівняно з обсягом відповідальності на яку він погодився при укладенні Договору поруки, а тому у суду відсутні законодавчо визначені підстави для припинення поруки за Договором поруки, у зв'язку із чим твердження відповідача є необґрунтованими. 
		Стосовно посилань Позичальника (третьої особи) на  науково-консультаційний висновок Київського національного університету імені Т.Шевченка на підставі якого третьою особою проведено розрахунок розміру комісії за управління кредитною лінією в сумі 2 766 401,95 грн., суд зазначає наступне.
		Умовами п. п. 3.2.5.2. п. п.3.2.5. п.3.2. Кредитного договору сторонами визначено базою нарахування комісії ліміт кредитної лінії, який згідно з абз. 8 ст. 1 Кредитного договору, означає граничну суму заборгованості за Кредитним договором, зазначену в пп. 3.2.1 п. 3.2. цього договору.
		Тобто, ліміт кредитної лінії визначається через граничну суму заборгованості за Кредитним договором, а не суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом станом на дату розрахунку, яку сторони Кредитного договору домовились уніфікувати під терміном «основний борг».
		Сторони умовами пп. 3.2.1. п. 3.2 Кредитного договору визначили, що ліміт кредитної лінії: екв. 160 000 000,00 (сто шістдесят мільйонів 00) дол. США, при цьому сума основного боргу за кредитом за офіційним курсом Національного банку України на будь-яку дату не може перевищувати 1 295 440 000,00 (один мільярд двісті дев'яносто п'ять мільйонів чотириста сорок тисяч, 00) гривень (із можливим відхиленням до 5% у зв'язку зі зміною курсів валют).
		В свою чергу, передбачений в абз. 3 п. п. 4.1.2. ст. 4 Кредитного договору випадок застосування банком в якості бази нарахування комісії фактичної суми заборгованості за основним боргом є виключенням з основного правила, передбаченого в п. п. 3.2.5. п. 3.2. Кредитного договору, та застосовується лише у випадку перевищення суми фактичної заборгованості за основним боргом над лімітом кредитної лінії. За загальним же правилом п. п. 3.2.5. п. 3.2. Кредитного договору базою нарахування комісії є ліміт кредитної лінії: екв. 160 000 000,00 дол. США.
		Таким чином, базою нарахування комісії є саме ліміт кредитної лінії (екв. 160 000 000,00 дол. США), під яким розуміється гранична суму заборгованості за Кредитним договором, який (ліміт кредитної лінії) не обмежений сумою основного боргу, а у випадку перевищення суми фактичної заборгованості за кредитом над лімітом кредитної лінії базою нарахування є основний борг. При цьому слід зазначити, що з моменту укладення Кредитного договору випадків перевищення суми фактичної заборгованості за кредитом над лімітом кредитної лінії на момент нарахування комісії не відбувалось, а відтак у застосуванні для бази нарахування комісії суми основного боргу (фактичної суми заборгованості за кредитом на відповідну дату) не було правових підстав.
		Відповідно до абз. 10 п. п. 4.1.2. ст. 4 Кредитного договору комісія за управління нараховується за період нарахування комісії за управління у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування, в останній банківський день місяця, і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 10 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - до 15 числа), на рахунок, зазначений у п.3.8 цього договору. Інший порядок нарахування комісії Кредитним договором не передбачений.
		З   вищевикладеного вбачається, що розрахунок комісії за Кредитним договором правомірно здійснювався від суми 160 000 000,00дол. США , саме до цієї суми застосовується тариф (у процентному вираженні), передбачений п. п. 3.2.5.2. п. п.3.2.5. п.3.2. Кредитного договору, та офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату нарахування комісії. При цьому, за викладених обставин на розрахунок комісії за Кредитним договором не впливала валюта кредиту - немає значення в якій валюті був виданий кредит, адже базою нарахування згідно з умовами Кредитного договору є сума в доларах США, до якої застосовується офіційний курс гривні.
		Порядок нарахування та сплати комісій, зокрема, визначений в п.п. 4.1.2. ст. 4 Кредитного договору. 
		Відповідно до умов п. п. 3.2.5.2. п. п. 3.2.5. п. 3.2. Кредитного договору розмір тарифу, за яким здійснюється нарахування комісії, визначений на рівні 0,031%, який може змінюватись в залежності від виконання позичальником умов цього Кредитного договору у порядку зазначеному, у п. п. 4.1.2 ст. 4 Кредитного договору.
		Як вже було зазначено, комісія за управління нараховується за період нарахування комісії за управління у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування, в останній банківський день місяця, і підлягає сплаті щомісяця з 1 по 10 число місяця, наступного за розрахунковим (у січні та травні - до 15 числа), на рахунок, зазначений у п.3.8 цього Договору. комісія за управління за останній період нарахування комісії за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (абз. 10 п. п. 4.1.2. ст. 4 Кредитного договору).
		Відповідно до положень абз. 13 ст. 1 Кредитного договору "період нарахування комісії" визначений наступним чином: "щомісяця, починаючи з дати укладання цього Договору і закінчуючи датою повного виконання зобов'язань за основним боргом, але не більше 90 днів з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за основним боргом".
		Відтак, тариф комісії визначений на рівні 0,031%, який може змінюватись у порядку, визначеному у пп. 4.1.2 ст. 4 Кредитного договору, застосовується до розрахункового періоду "місяць".
		При цьому, жодних прямих або опосередкованих вказівок на те, що при визначенні розміру комісії слід застосовувати «відсоткову ставку для розрахункового періоду банківський рік» (на   зразок, умови п. п. 3.5.1. п.3.5. Кредитного договору щодо нарахування процентів на «основі банківського року») ні п. п. 3.2.5.2. п. п.3.2.5. п. 3.2. Кредитного договору, ні інші умови Кредитного договору не містять.   
		Як вже зазначалося вище, відповідно до п. п. 3.2.5.2. п. п. 3.2.5. п. 3.2. Кредитного договору тариф, за яким здійснюється нарахування комісії, визначений у розмірі 0,031% та змінюється в залежності від виконання позичальником умов Кредитного договору, «як зазначено у підпункті 4.1.2 Кредитного договору». В свою чергу, в п. п. 4.1.2. ст. 4 Кредитного договору визначений чіткий перелік зобов'язань позичальника за Кредитним договором, у разі невиконання/порушення яких збільшується розмір комісії, а також конкретний розмір та порядок збільшення розмір такої комісії.
		Тобто, згідно умов Кредитного договору розмір комісії не залежить від одностороннього волевиявлення банку - збільшення розміру комісії при настанні випадків, визначених у п. п. 4.1.2 ст. 4 Кредитного договору, є не правом банку, яким останній може скористатись, а являється умовою Кредитного договору, яка є результатом домовленості сторін та в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковою до застосування. Таким чином, твердження позичальника про те, що розмір комісії був змінений банком в односторонньому порядку не відповідають дійсності.
		Стаття 47, 53 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачають можливість для банків, окрім процентних ставок, встановлювати також комісійну винагороду за надані послуги. 
		Комісія не є заходом впливу на особу, що не виконує або неналежно виконує умови господарського зобов'язання, а носить компенсаційний характер для банку у зв'язку із зміною вартості його послуг з огляду на настання відповідних обставин.
		Таким чином, віднесення збільшеного розміру комісії до категорії штрафних санкцій є безпідставним. 
		Враховуючи викладене, твердження Позичальника (третьої особи) викладені в поясненнях від 19.06.2015р. є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. 
		Науково-консультативний висновок Київського національного університету імені Т. Шевченка не приймається судом до уваги, зважаючи на таке. 
		Відповідно до ст.32 ГПК України доказами   у   справі   є   будь-які   фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
		Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Зважаючи на викладене, належним доказом у справі може бути лише висновок судового експерта, наданий у зв'язку призначенням судом судової експертизи, а не вказаний вище висновок.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Доказів сплати заборгованості по кредиту третьою особою матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. 
		Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 206 412,73 грн. - заборгованість за кредитом (основним боргом), 2 366 865,17 грн. - заборгованість за процентами, 115 664 486,73 грн. - заборгованість за комісією за управління кредитною лінією підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). 
		Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
		Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
		За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
		Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
		Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
		Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).
		Вказана правова позиція висловлена в п.8.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
		Судом встановлено, що 05.10.2011р. Банком отримано генеральну ліцензію №2 на здійснення валютних операції та банківську ліцензію №2 від 05.10.2011р. на право надання банківських послуг.
		Пунктом 3.2.6 Кредитного договору визначено, що розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором встановлено на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно з п.   7.2 Кредитного договору у разі   невиконання   зобов'язань згідно   з п. п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 цього договору, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у п. п. "б" п. 3.8 цього договору.
		На підставі зазначених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача 11 273 878,14 грн. - пеню за прострочення погашення кредиту (основного боргу), 351 396,74 грн. - пеню за прострочення сплати процентів,  8 419 838,41 грн. - пеню за прострочення сплати комісії за управління кредитною лінією та 79 862,43 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.04.2015р. складає 1 861 177,88 грн.,  у тому числі 77 445,65 дол. США - пеню за прострочення погашення кредиту (основного боргу), 2 416,78 дол. США - пеню за прострочення сплати процентів.
		Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені суд вважає його обґрунтованим, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданого розрахунку. 
		Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		В ході розгляду справи відповідач, третя особа не надали доказів повернення кредиту у встановлені договором строки та обсягах і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку.
		З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		З огляду на задоволення позову, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кореспондент» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки,буд.34; ідентифікаційний код 34808232) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького,127; ідентифікаційний код 00032112) заборгованість в розмірі 190 282 877,92 грн., 79 862,43 дол. США, що еквівалентно 1 861 177,88 грн., та судовий збір у розмірі 73 080,00 грн. Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Повний текст рішення підписано 25.01.2016 р.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Ю.О. Підченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...