Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16673/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 27.01.2016. Зареєстровано: 28.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2016.
Дата набрання законної сили: 22.03.2016
Результат оскарження 22.03.2016 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.01.2016Справа №910/16673/14
		За позовомНаціонального банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудінвест"третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача    Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк"прозвернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 82 252 140, 12 грн.
		суддя Пукшин Л.Г.
		Представники: 
		від позивача       Сергієнко Ю.Л. - представник за довіреністю № 18-02025/81857 від 29.10.2015;від відповідача від третьої особине з'явились; Примак К.В. - представник за довіреністю № 307/03 від 07.12.15
		В судовому засіданні 20.01.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБУДІНВЕСТ" про звернення  стягнення на нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 кв.м., які складаються з групи нежилих приміщень №№ 1, 1а, 1б (в літ. К), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55; на нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55, для задоволення вимог Національного банку України за кредитним договором від 04.06.2009 №20/09/5 на загальну суму 82 252 140,12 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 77 904 218,17 грн., заборгованості за прострочені проценти у розмірі 4 345 649,88 грн. та пені у розмірі 2 272,07 грн.; визнати спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим номером 153, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації предмету іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення продажу.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 р. у справі № 910/16673/14 позов задоволено. Судом було звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, а саме:
		- нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 м2, які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), що розташований за адресою: м. Київ, вул.Хорива, буд. 55 та належать ТОВ "Інбудінвест" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.02.2007 за реєстровим №"у.102, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 12.02.2007, номер правочину 1909331, номер витягу 3554514. та зареєстроване право власності в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.02.2007 в реєстрову книгу №15з-10 за реєстровим №861-з;
		- нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 м2, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, та належать ТОВ "Інбудінвест" на праві власності на підставі договору поділу майна посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.01.2007 за реєстровим №у.38, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 24.01.2007, номер правочину 1881206, номер витягу 3487662, право власності зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30.01.2007 в реєстрову книгу №15з-8 за реєстровим №861-з.
		За рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме: нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 м2, які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 м2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, задоволено грошові вимоги Національного банку України за договором від 04.06.2009 №20/09/5 в сумі 82252140,12 грн, що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 77904218,17 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 4345649,88грн, пеня в сумі 2272,07 грн.
		Встановлений спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 153, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
		Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.15 касаційну скаргу ТОВ "Інбудінвест" задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 у справі № 910/16673/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва
		При цьому, Вищий господарський суд України в постанові від 25.11.15 зазначив, що приймаючи рішення у справі та дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, місцевий господарський суд в резолютивній частині рішення суду, відповідно до       ст. 39 Закону України "Про іпотеку", не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		На стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої, експертом дано висновок щодо вартості спірного майна.
		Так, апеляційним господарським судом з'ясовано, що за висновком експертизи від 10.07.2015 № 8/15-42/8127/15-42, дійсна ринкова вартість об'єкту нежилих приміщень (в літ. К), загальною площею 476,80 м2, які складаються з групи нежилих приміщень №№ 1, 1а, 1б (в літ. К), що розташовані за адресою: м. Київ, вул.Хорива, 55; та нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 м2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55, в цінах на 22.06.2015 становить 46147912,70 грн. Однак, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, не виправив допущені місцевим господарським судом порушення.
		Відповідно до вимог   ст. 2-1 ГПК України   на підставі Розпорядження керівника апарату суду № 04-23/1981 від 01.12.2015р. справу № 910/16673/14 направлено на повторний автоматичний розподіл та передано для подальшого розгляду судді  Пукшин Л.Г. 
		Ухвалою суду від 02.12.2015 суддею Пукшин Л.Г. справу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.01.16.
		12.01.2016 через канцелярію суду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої виклав позовні вимоги в такій редакції: 
		1. Звернути стягнення на нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 кв. м., які складаються з групи нежилих приміщень №№ 1, 1а, 16 (в літ. К) що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55; нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55,
		для задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором від 04.06.2009 № 20/09/5 на загальну суму 82 252 140,12 грн. 12 коп, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 77 904 218,17 грн. 17 коп, заборгованості за прострочені проценти у розмірі 4 345 649,88 грн. 88 коп. та нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 2 272,07 грн.  07 коп.
		2. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н. С. за реєстровим номером 153, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації нежитлових будівель у сумі 46 417 912,70 грн.
		19.01.2016 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи, яке обґрунтував неможливістю представників відповідача з'явитись в судове засідання у зв'язку з їх відрядженням.
		В судове засідання 20.01.16 з'явились представники позивача та третьої особи, представник позивача просив розглядати позовні вимоги в редакції заяви про уточнення, що надійшла 12.01.2016, проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував. Представник третьої особи залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.
		Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 02.12.15 щодо надання письмових пояснень не виконав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
		Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
		Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України   передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Статтею 77 вказаного Кодексу України   передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених  ст.69 цього Кодексу   розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Згідно із п.3.9.2  Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»   у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
		Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1  ст.4 Господарського процесуального кодексу України,  ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»   при розгляді справи ч.1  ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
		Крім того, суд зазначає, що, у разі неможливості явки в судове засідання Кондратюка С.В. та ОСОБА_5 відповідач мав можливість направити для участі в судовому засіданні іншого представника, надавши йому відповідну довіреність.
		Таким чином, зважаючи на те, що матеріали справи містять відзив та пояснення відповідача під час попереднього розгляду справи, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог  ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд   встановив.
		04 червня 2009 року між Національним банком України (далі - кредитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі - позичальник, третя особа) було укладено Кредитний договір №20/09/5, відповідно до умов якого позивач надав ПАТ "Брокбізнесбанк" кредит у межах відкритої невідновлювальної кредитної лінії у сумі 700    000   000 грн., на строк з 04.06.2009 по 11.02.2015, під 16,5% річних на період з 04.06.2009 по 20.02.2010, та з 21.02.2010 по 06.04.2010 - 11,56 % річних, з 07.04.2010 по 08.06.2010 - 12,25 % річних, з 09.06.2010 по 08.07.2010 - 11,5 % річних, з 09.07.2010 по 10.08.2010 - 10,5 % річних, з 11.08.2010 по 22.03.2012 - 9,75 % річних, з 23.03.2012 по дату погашення кредиту встановлюється на рівні 9,5 % річних., з урахуванням додаткових договорів, які в подальшому були укладені між сторонами кредитного договору та які наявні в матеріалах справи.
		Відповідно до додаткових договорів сторони, зокрема, змінювали розмір кредитної лінії, продовжували строк повернення кредиту, змінювали процентну ставку, встановлювали графік повернення кредиту та додаткові забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань.
		Так, додатковою угодою № 8 від 30.04.2013 до Кредитного договору передбачено, що позивач надає ПАТ "Брокбізнесбанк" кредит на суму 429 340 000 грн. на строк з 04.06.2009 по 11.02.2015 (кінцева дата повернення кредиту), з графіком погашення кредиту (починаючи з 09.08.2013), встановленим у пункті 1.1 цієї додаткової угоди № 8, та з процентними ставками від 9,5% до 16,5% (у визначені в угоді періоди).
		Факт видачі позивачем кредитних коштів ПАТ "Брокбізнесбанк" у межах встановленого ліміту підтверджується виписками з позичкових рахунків Позичальника, оборотно-сальдовою відомістю, які залучені до матеріалів справи, а також не заперечується представниками сторін.
		Таким чином, позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за Кредитним договором.
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
		Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею), а також заставою.
		Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування до правопорушника правових наслідків, встановлених договором або законом.
		Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача та Позичальника, а в порушення умов пунктів 2.3.1 та 2.3.3 Кредитного договору ПАТ "Брокбізнесбанк" не повернуто Національному банку прострочену заборгованість за кредитом, прострочено повернення процентів за користування, не сплачено пеню за простроченими процентами.
		Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 ПАТ "Брокбізнесбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.
		Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
		Станом на 07.07.2014 за відповідачем обліковувалось 77 904 218,17 грн. непогашеного кредиту. Крім того, за період з 01.02.2014 до 10.06.2014 позивачем на підставі та з дотриманням умов Кредитного договору були нараховані ПАТ "Брокбізнесбанк" проценти за користування кредитними коштами в загальній сумі 4 366 608, 78 грн., з яких 10.02.2014 було сплачено лише 20 958,90 грн. Таким чином, станом на 07.07.2014 непогашена сума процентів склала 4 345 649, 88 грн.
		Також позивачем за період з 28.02.2014 по 02.03.2014 (за 3 дні, тобто до дати запровадження (03.03.2014) тимчасової адміністрації в ПАТ "Брокбізнесбанк") на суму прострочених процентів (2 126 429,91 грн.) на підставі пункту 2.2.4 Кредитного договору була нарахована пеня на загальну суму 2 272,07 грн.
		Здійснивши перевірку розрахунку процентів за користування кредитом, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, наданий позивачем розрахунок відповідає порядку нарахування процентів передбаченому кредитним договором, зроблений за процентними ставками, які були передбачені сторонами в кредитному договорі (з урахуванням внесених додатковими угодами змін), а також відображає сплату процентів здійснену відповідачем у зазначений період). При цьому, судом враховано, що нарахування процентів здійснено до дати призначення уповноваженої особи Фонду з ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк».
		Крім того, перевіривши розрахунок пені, суд  зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства (зокрема вимогам  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 6 статті  232   та частини 2 статті  343 ГК України, пункту 3 частини 5  статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), матеріалам справи та умовам кредитного договору. При цьому, як відповідачем так і ПАТ «Брокбізнесбанк» розрахунок не оспорений.
		Таким чином, за ПАТ «Брокбізнесбанк» обліковується заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 82 252 140,12 грн., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 77 904 218,17 грн., заборгованості за процентами у сумі 4 345 649,88 грн. та пені за простроченими процентами у сумі 2 272,07 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання ПАТ "Брокбізнесбанк" своїх зобов'язань за Кредитним договором (Основного зобов'язання) між Національним банком України (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інбудінвест" (іпотекодавець; майновий поручитель) було укладено Іпотечний договір від 18.03.2010, предметом іпотеки за яким є нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 кв.м., які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,2 кв.м.що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55.
		09.02.2011 сторони уклали договір № 2 про внесення змін та доповнень до іпотечного  договору від 18.03.2010.
		Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		З матеріалів справи вбачається, що Національним банком України відповідно до  статті 35 Закону України «Про іпотеку»   було надіслано відповідачу письмову вимогу від 12.03.2014 року № 06-104/4019 про усунення порушення умов кредитних договорів. Проте,  відповідач свої     зобов'язання, забезпечені іпотечним договором, не виконав, грошових коштів на користь Національного банку не перерахував.
		Враховуючи, що за наслідком відкликання банківської ліцензії термін виконання всіх грошових зобов'язань ПАТ «Брокбізнесбанк» вважається таким, що настав, відповідно до пункту 3 частини 2  статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункту 15.8 Іпотечного договору Національний банк отримав право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки.
		Статтею 39 Закону України «Про іпотеку»   передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої  статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
		При цьому, встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, та визначається за процедурою, передбаченою ч. 6  ст.38 Закону "Про іпотеку"    (відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15).
		Про необхідність зазначення у рішенні суду початкової ціни реалізації предмета іпотеки зазначено також і у п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".
		Відповідно до  ст. 41 Закону України "Про іпотеку"   реалізація предмета іпотеки, на який звертається звернення стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої  Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього  Закону.
		Згідно зі  ст. 43 Закону України "Про іпотеку"   початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди,-  на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою, ніж 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
		Позивачем обраний спосіб реалізації предмету іпотеки за Договором іпотеки від 18.03.2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим № 153, шляхом проведення прилюдних торгів.
		Відповідно до постанови Верховного суду України від 07.10.2015 у справі № №6-1935цс15 виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону  України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою  статті 38 цього Закону.
		Як вбачається з матеріалів справи, на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014у даній справі, було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої, експертом дано висновок щодо вартості спірного майна.
		На вирішення судовим експертам було поставлене питання щодо вартості спірного майна. Так, з висновку судового експерта № 8/15-42/8127/15-42 від 10.07.2015 року вбачається, що дійсна ринкова вартість об'єкту нерухомого майна, а саме - нежилих приміщень (в літ. К), загальною площею 476,80 кв.м., які складаються з групи нежилих приміщень №№ 1, 1а, 1б (в літ. К), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55; та нежилих приміщень (в літ. К), загальною площею 519,20 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55, визначена в рамках порівняльного методичного підходу, в цінах на 22 червня 2015 року становить 46 417 912,70 грн.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що реалізація майна, що є предметом Договору іпотеки від 18.03.2010 року, має відбуватися шляхом продажу на прилюдних торгах з дотриманням вимог  Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною реалізації предмета іпотеки, визначеною на підставі Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи № 8/15-42/8127/15-42 від 10.07.2015 року, в розмірі 46 417 912,70 грн.
		Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Виходячи з вищевикладеного, відповідачем у супереч положенням статей  33,  34 ГПК України   не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
		За таких обставин справи позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
		 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
		2. Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим № 153, а саме: 
		- нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 476,80 кв.м., які складаються з групи нежилих приміщень №№1, 1а, 1б (в літ. К), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55;
		- нежилі приміщення (в літ. К), загальною площею 519,20 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 55, 
		з метою задоволення вимог Національного банку України за Кредитним договором від 04.06.2009 № 20/09/5 на загальну суму 82 252  140 (вісімдесят два мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі сто сорок) грн. 12  коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 77 904  218 (сімдесят сім мільйонів дев'ятсот чотири тисячі двісті вісімнадцять)  грн. 17 коп., заборгованості за прострочені проценти у розмірі 4 345  649 (чотири мільйони триста сорок п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 88 коп. та нарахованої і несплаченої пені за простроченими процентами у розмірі 2  272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 07 коп.
		3. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за Іпотечним договором від 18.03.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. за реєстровим № 153, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для подальшої реалізації нежитлових будівель у сумі 46 417  912 (сорок шість мільйонів чотириста сімнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять)  грн. 70 коп.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудінвест" (03110, м. Київ, вул.. Солом'янська, 16-Б, ідентифікаційний код 33396334) в дохід Державного бюджету України 73080 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.
		5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено 27.01.2016
		   
		       
		Суддя                                                                                                  Пукшин Л.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...