Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/2043/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2016. Зареєстровано: 29.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2016.
Дата набрання законної сили: 25.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 січня 2016 року                                                                       Справа №  876/9566/15
		 
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		головуючого судді                                                  Пліша М.А.,
		суддів                                                                       Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
		за участю секретаря судового засідання                    Богдан А.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції у Волинській області про визнання дій протиправними, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції у Волинській області в якому просив визнати дії відповідача з проведення 24.07.2015 року перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів транспортним засобом Рута 25 номерний знаку НОМЕР_1 у с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області, оформлені в акті від 24.07.2015 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом протиправними.
		Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.
		В апеляційній скарзі зазначає, що Положенням п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. 
		Тобто перевірка, в даному випадку, могла проводитись лише з дозволу Кабінету Міністрів України; за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду, згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
		При здійсненні відповідачем перевірки 24.07.2015 року жодна з вказаних умов, яка б слугувала підставою для перевірки, була відсутня.
		Крім того, згідно змісту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», внесення змін відбулося не лише в Податковий кодекс України а й до інших нормативно-правових актів, про що свідчить й сама назва Закону.
		Так починаючи з п.1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Розділу «Прикінцеві положення» були внесено зміни виключно до Податкового кодексу України.
		В п.2 Розділу «Прикінцеві положення» були внесені зміни і до інших нормативно - правових актів, зокрема, Кодексу України про надра, Водного кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», Закону України «Про радіочастотний ресурс України» тощо.
		В п. 3 Розділу «Прикінцеві положення» розміщена правова норма, якою встановлюється, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
		з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
		з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
		Крім цього в п. 3 Розділу «Прикінцеві положення» не зазначається, що положення цього пункту вносять зміни чи доповнюють норми Податкового кодексу України.
		Також відсутні положення п. 3 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» і в редакції Податкового кодексу України станом на 01.01.2015 року, тобто з того часу, з якого почали діяти положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», хоча положення п.1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» включені в текст Податкового кодексу України станом на 01.01.2015 року.
		Вказана обставина доводить, що п. 3 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» стосується усіх без виключень контролюючих органів, що здійснюють перевірки.
		Тому апелянт вважає, що висновки суду про те, що положення п. 3 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» стосуються виключно контролюючих органів визначених в Податкову кодексі України, а також про те, що мораторій на перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців іншими контролюючими органами закінчився 30.06.2015 року є помилковими і зроблені внаслідок неправильного застосування норми матеріального права.
		Апелянт зазначає, що суд помилково вважав, що окремим дорученням першого заступника голови державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті №350/09/3-15 від 01.07.2015 року відновлено заходи державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом оскільки таке доручення суперечить п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
		Таким чином за наведених умов вищевказана перевірка проведена управлінням Укртрансіспекції у Волинській області під час існуючої заборони на її проведення не може вважатись законною, а висновки відповідача щодо порушень викладені в акті перевірки від 24.07.2015 року є такими, що не відповідають дійсності.
		На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
		До початку розгляду справи судом апеляційної інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав заяву в якій просить прийняти відмову від адміністративного позову.
		У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.  
		Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що така заява не суперечить вимогам закону та не порушує прав сторін, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що відмову від позову слід прийняти, а провадження у справі закрити.
		При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення про відмову в задоволенні позову.
		До такого переконання суд апеляційної інстанції прийшов з наступних міркувань.
		Розглядаючи даний спір суд першої інстанції встановив, що 24.07.2015 р. працівниками управління Укртрансінспекції у Волинській області, на підставі направлення на перевірку № 003900 від 16.07.2015 р., в с. Зимне Володимир-Волинського району була проведена рейдова перевірка транспортного засобу Рута 25 номерний знак НОМЕР_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, за наслідками якої був складений акт від 24.07.2015 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ході перевірки встановлено, що водій здійснював перевезення 2-ох пасажирів по приміському маршруту м. Володимир-Волинський (Військове містечко) с. Зимне без наявності схеми та розкладу руху; дозволу на перевезення; таблиці вартості проїзду - затверджених замовником перевезень (Волинською облдержадміністрацією); неоформленої індивідуальної контрольної книжки.
		Суд вірно зазначив, що відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
		Згідно п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління. Відповідно до п. 4 цього Порядку державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
		01.01.2015 набув чинності Закон України від 28.12.2014 р. №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
		Пунктом 8 розділу III «Прикінцеві положення» вказаного Закону визначено, що перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Обмеження щодо перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, зокрема й управлінням Укртрансінспекції у Волинській області, тривало протягом січня - червня 2015 року.
		Судом також встановлено, що дія вищевказаного мораторію закінчилась 30.06.2015 р., а тому, згідно окремого доручення першого заступника Голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті № 350/09/3-15 від 01.07.2015 р. заходи державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з 01.07.2015 р. відновились. Жодних обмежень на проведення перевірок, відповідно до законодавства, на момент проведення 24.07.2015 року перевірки додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом для Укртрансінспекції не існувало.
		З огляду на це колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є обгрунтованою, а відтак її слід визнати нечинною, прийняти відмову від адміністративного позову та закрити провадження у справі.
		Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 5 ч. 1 ст. 198, ст. 203, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Прийняти відмову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від позову, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року визнати нечинною, а провадження по справі № 803/2043/15 закрити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  
		 
		Головуючий суддя                                                             М.А. Пліш
		                 
		Судді                                                                                 Т.І. Шинкар
		 
		                                                                                          Н.В. Ільчишин
		Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2016 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...