Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/29656/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2016. Зареєстровано: 29.01.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2016.
Дата набрання законної сили: 26.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" січня 2016 р.           Справа№ 910/29656/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Отрюха  Б.В.
		суддів:            Михальської  Ю.Б. 
		          Тищенко А.І. 
		 за участю представників
		 
		від позивача: не з'явився;
		від відповідача-1: не з'явився;
		від відповідача-2: не з'явився;
		від ПАТ „Альфа-Банк": Семенець І.І.- представник.
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк"
		на ухвалу                            Господарського суду міста Києва  від 07.12.2015 
		у справі                             №910/29656/15 (суддя Якименко М.М.)
		за позовом                   Компанії Солід Бізнес Лімітед (SOLIDBUSINESS LTD.) 
		до              1) Акціонерного товариства „КВВ Лієпаяс Металургс" (AS KVV Liepajas metalurgs)
		                  2) Товариства з обмеженою відповідальністю „КВВ ГРУП"
		 
		про                               стягнення 13   500   000,00 євро 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		23.11.2015 Компанія Солід Бізнес Лімітед (SOLIDBUSINESS LTD.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства „КВВ Лієпаяс Металургс" (AS KVV Liepajas metalurgs) та Товариства з обмеженою відповідальністю „КВВ ГРУП" про стягнення 13 500 000,00 євро.
		01.12.2015 через відділ діловодства суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2015 у справі № 910/29656/15 заяву Компанії Солід Бізнес Лімітед (SOLIDBUSINESS LTD.) про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову та накладено арешт на кошти в сумі 13  500  000,00 ЄВРО, які знаходяться на рахунку №26020014128301 в Публічному акціонерному товаристві "АЛЬФА-БАНК". В решті задоволення заяви відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою Господарського суду міста Києва, ПАТ „Альфа-Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 по справі № 910/29656/15 про вжиття заходів забезпечення позову.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду є неправомірною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить Постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", не містить обґрунтування, в чому саме невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у цій справі, а також наявність достатніх підстав для припущення, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 11.01.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" у справі №910/29656/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.01.2016.
		25.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від апелянта надійшли уточнення до апеляційної скарги, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
		26.01.2016 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
		В судовому засіданні, призначеному на 26.01.2016, представник апелянта надав свої пояснення по справі. 
		Представники позивача та відповідачів 1, 2 в судове засідання 26.01.2016 не з'явилися. 
		Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу  України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
		Частиною 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як п'ятнадцять днів.
		З огляду на закінчення строку розгляду справи, відсутність клопотання про продовження строку розгляду спору, беручи до уваги пояснення апелянта а також враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника Компані] Солід Бізнес Лімітед (SOLID BUSINESS LTD) про відкладення розгляду спору.
		Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного ухвали суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
		Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. 
		Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд обґрунтовує тим, що фінансовий стан відповідача-1 залишається не стабільним, що в свою чергу може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення..
		Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. 
		Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачається можливість забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії.
		Відповідно до п.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
		  - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
		  - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
		   - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
		  - імовірності утруднення   виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
		   - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовував, що сума в 13 500 000 ЄВРО, яка в якості покриття за банківськими гарантіями знаходиться на рахунку №26020014128301 в Банку, є прямо пов'язаною із предметом позову, адже і Боржник і Відповідач-1 визнають, що кошти, які були використані для надання покриття за банківськими гарантіями, були одержані Відповідачем-1 від Боржника, а Боржником - від Позивача. Крім того, заходи, про вжиття яких заявляє Позивач, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення на території України в разі задоволення позову.
		Відповідно до інформації, яку наводять ЗМІ Латвійської Республіки, фінансовий стан Відповідача-1 на момент проведення переговорів між Позивачем та Відповідачем-1 та на момент складення позовної заяви, був та залишається нестабільним.
		Банківські гарантії №Ю27/2014135, № Ю27/2014136 та № ГС27/2014137 від 15.12.2014 р. є безумовними та безвідкличними. Гарантії були видані кредиторам Відповідача-1, серед яких є Міністерство Фінансів Латвійської Республіки - орган виконавчої влади Латвійської Республіки. Враховуючи фінансовий стан Відповідача-1 та враховуючи те, що, відповідно до відомостей ЗМІ, між Відповідачем-1 та державними органами Латвійської Республіки існує спір щодо стану підприємства Відповідача-1, Позивач вважає, що існує реальна небезпека того, що Відповідач-1, зважаючи на його фінансовий стан, не зможе виконати певні зобов'язання перед кредиторами, внаслідок чого вони можуть звернутись з вимогами про виконання гарантій за Договором банківської гарантії та додаткових угод до нього призведе до списання з зазначеного банківського рахунку відповідних сум, що призведе до значного ускладнення стягнення коштів Відповідача-1 та Відповідача-2. Тобто, в разі невжиття зазначених заходів, існує імовірність утруднення виконання або навіть невиконання рішення господарського суду внаслідок відсутності у Відповідача-1 та Відповідача-2 іншого відомого Позивачу майна на території України.
		Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять іншого обґрунтування позивачем поданої ним заяви про забезпечення позову, що дає підстави вважати про відсутність підтвердження та обґрунтування позивачем його припущення щодо можливого невиконання відповідачами рішення суду.
		Відповідно до п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання   рішення.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити   вчинення відповідачами дій, спрямованих на   ухилення   від   виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача   від   виконання   судового   рішення без наведення відповідного обґрунтування не є   достатньою   підставою для задоволення відповідної заяви.
		Відповідно до п. 10.2. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.
		Главою 71 розділом 3 і главою 72 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою відкриття рахунку в банку є договори банківського рахунку і банківського вкладу.
		Згідно з статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки можуть відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Зазначені рахунки відкриваються на підставі відповідних договорів.
		Пунктом 6.3. ст. 6 даного Закону встановленого умови відкриття рахунків та особливості їх функціонування передбачаються в договорі між та клієнтом - власником рахунку.
		Порядок відкриття рахунків та використання рахунків клієнтів банків регулюється Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492. Цією інструкцією також передбачено, що умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачається у договорі, що укладається між банком та його клієнтом (п. 1.5., 1.8.).
		Рахунок №260220014128301, не відноситься до поточних, вкладних (депозитних) рахунків, на яких знаходяться кошти, що належать клієнтам банків, і на які у випадках, передбачених законодавством, може бути звернено стягнення. Рахунок №260220014128301 відкривається не на підставі відповідних договорів банків з клієнтами, він є рахунком, призначеним для аналітичного обліку коштів у процесі здійснення розрахунків до настання певної дати або події (до настання дати валютування, пред'явлення документів за умовами акредитива, розрахункового чека тощо). На цьому рахунку обліковуються кошти, які вже списані з поточних рахунків клієнта і призначені до перерахування бенефіціарам, або ще не зараховані на поточний рахунок отримувача, тобто такі кошти знаходяться в процесі виконання розрахунку.
		Саме такі висновки викладені в листі Національного банку України «Про статус балансового рахунку №260220014128301 №25-112/2360-13169 від 27.12.2005 року.
		Правовідносини щодо операцій за гарантіями регламентовано Постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 року №639.
		Відповідно до п.6 глави 2 вищевказаної постанови облік отриманих від принципала коштів грошового забезпечення (покриття) гарантії здійснюється банком-гарантом за відповідними рахунками з обліку коштів у розрахунках або за рахунком для обліку залучених вкладів (депозитів).
		Враховуючи, що рахунок з обліку коштів №260220014128301 не відноситься до клієнтських рахунків, то накладення арешту на кошти, що розміщені на даних рахунка напряму суперечить п. 10.2. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22.
		Крім того, даним нормативним документом не передбачено вільного розпорядження принципалом коштам, що отримані банком-гарантом в якості покриття гарантії, а, отже, виключено одну з основних ознак права власності на дане майно.
		В п. 5  постанови Верховний Суд України від 22.12.2006 №9  "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" звертає увагу на те, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.
		У відповідності до ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Приймаючи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд не обґрунтував, яким чином невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. 
		В той же час, суд першої інстанції виходив лише з доводів позивача про наявність у відповідачів заборгованості, та існування підозри, що грошові кошти відповідачів можуть зникнути або значно зменшитись.
		Проте, вживаючи заходи забезпечення позову, місцевий господарський суд не перевірив та не витребував від позивача доказів на підтвердження того, що майно (у т.ч. грошові суми), які є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути на момент прийняття рішення, що може в майбутньому утруднити виконання рішення суду.
		При встановленні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача та інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
		Таким чином, заходи до забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та вживатися у разі обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Місцевий господарський суд, застосувавши заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунок №260220014128301, що відкритий в Публічному акціонерному товаристві „Альфа-Банк", порушив вимоги ст. 66 Господарського процесуального кодексу України про застосування заходів забезпечення позову виключно для захисту законних вимог позивача.
		Отже, місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову були вжиті без дослідження дійсних обставин справи. Позивачем не доведено та документально не обґрунтовано наявність обставин, які можуть в подальшому утруднити виконання рішення суду. 
		Судом не встановлено та не наведено у безспірному порядку наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
		За обставин, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для вжиття заходів до забезпечення позову відсутні, ухвала Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 у справі №910/29656/15 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована. 
		Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк", з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 у справі № 910/29656/15 підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви Компанії Солід Бізнес Лімітед (SOLID BUSINESS LTD) про забезпечення позову слід відмовити.
		Керуючись ст.ст. 66, 67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" задовольнити. 
		2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 у справі №910/29656/15 про забезпечення позову скасувати.
		3.У задоволенні заяви Компанії Солід Бізнес Лімітед (SOLID BUSINESS LTD) про забезпечення позову відмовити.
		4.Матеріали справи № 910/29656/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
		5.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                             Б.В. Отрюх 
		 
		Судді                                                                                Ю.Б. Михальська
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...