Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-365кс15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ПОСТАНОВА
		        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		21 січня 2016 року                                                                                                                                                                                      м. Київ       
		          
		Судова  палата у кримінальних справах                         
		Верховного Суду України у складі:
		головуючого  судді-доповідача ОСОБА_21, суддів:ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28,        ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31,             ОСОБА_32, -при секретарях: за участю  захисника ОСОБА_33, ОСОБА_34, - прокурора Генеральної прокуратури України        ОСОБА_35, ОСОБА_16,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_36 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня  2015 року щодо ОСОБА_18,
		 
		у с т а н о в и л а: 
		вироком Полонського районного суду Хмельницької області від           9 червня 2015 року ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 17 листопада        2014 року вироком Шепетівського міськрайонного суду, зі змінами внесеними ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 січня 2015 року, за частиною другою статті 289, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, засуджено за частиною другою статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк           5 років 1 місяць без конфіскації майна.
		На підставі частини першої статті 71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2014 року      (з урахуванням змін, унесених згідно з ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 січня 2015 року) ОСОБА_18 остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
		Як установив суд, ОСОБА_18 20 грудня 2014 року приблизно о       18 годині у кімнаті гуртожитку Понінківського професійного ліцею Полонського району Хмельницької області, де проживав із               ОСОБА_19, використовуючи дружні стосунки з останнім, шляхом обману та зловживання довірою під приводом поїздки до магазину для придбання продуктів харчування попросив ОСОБА_19 дати для цього мотоцикл та ключі до нього, на що ОСОБА_19, виходячи з довіри до ОСОБА_18 та в помилковій впевненості в добросовісності його дій, погодився.
		Після цього ОСОБА_18, діючи умисно, повторно, біля гуртожитку зазначеного ліцею, розташованого по вул. Півнюка, незаконно заволодів мотоциклом,  власником якого був ОСОБА_20, та який перебував у правомірному користуванні й володінні ОСОБА_19, та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілому таким чином матеріальної шкоди в розмірі 2171 грн.
		Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 11 серпня      2015 року зазначений вирок щодо ОСОБА_18 змінив. Дії         ОСОБА_18 перекваліфіковано з частини другої статті 289 КК на    частину другу статті 190 КК та призначено йому покарання за           частиною другою статті 190 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік. 
		На підставі частини першої статті 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від       17 листопада 2014 року та остаточно призначено ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. У решті вирок суду залишено без зміни.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 5 жовтня 2015 року відмовив першому заступнику прокурора Хмельницької області у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_18                   
		У заяві заступник Генерального прокурора України ОСОБА_36 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року та направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_18 на новий розгляд до суду касаційної інстанції. При цьому ОСОБА_36 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а саме частини другої статті 289 КК. Зазначає, що суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що злочинні дії ОСОБА_18, які полягають у незаконному заволодінні транспортним засобом шахрайським шляхом, необхідно кваліфікувати за статтею 190 КК.  
		На обґрунтування такого твердження прокурор посилається на отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень і долучену ним до заяви копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5, відповідно до якої суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за частиною другою          статті 289 КК, мотивуючи тим, що за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону -  статтю 289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону - статтею 190 КК.
		Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд), заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав заяву, захисника, який заперечував проти задоволення заяви, перевіривши матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до заяви, вивчивши висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, обговоривши доводи заяви, вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на зазначене нижче.
		1. Рішення касаційного суду щодо ОСОБА_18 переглядається за наявності підстави, передбаченої пунктом 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та за правилами глави 33 цього Кодексу.                            
		2. Предметом перегляду зазначеної справи є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми статті 289 КК  щодо незаконного заволодіння транспортним засобом. 
		3. Відповідно до статті 289 КК та пункту 1 примітки до неї під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
		Законодавча конструкція «будь-яким» означає, що перелік способів законодавцем не обмежено, і відсутній спосіб, який би не підпадав під цю конструкцію. Одним з таких способів є зловживання довірою. 
		Така сама правова позиція міститься і в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якою    незаконне заволодіння транспортним засобом (стаття 289 КК) може бути вчинене, зокрема, шляхом обману чи зловживання довірою.
		4. Крім цього, норми, передбачені статтями 289 та 190 КК, у разі встановлення факту заволодіння транспортним засобом співвідносяться як спеціальна і загальна. Згідно з правилами кваліфікації злочинів, якщо діяння, вчинене винною особою, одночасно підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм, має місце конкуренція останніх.  Завжди повинна застосовуватися та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.                   
		Отже, за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону -  статтю 289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону - статтею 190 КК, а тому належить застосувати спеціальну норму кримінального закону. 
		5. Установлені судами обставини справи щодо ОСОБА_18 свідчать про те, що він шляхом обману та зловживання довірою потерпілого заволодів транспортним засобом (мотоциклом) і розпорядився ним на власний розсуд.    
		6. У рішенні, яке надано заявником для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_5 за частиною другою статті 289 КК, яка також заволоділа транспортним засобом шляхом обману та зловживання довірою. 
		7. Зіставлення правових висновків оскарженого та порівнюваного судових рішень свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. 
		Отже, правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, які інкриміновані ОСОБА_18, дають підстави визнати, що касаційний суд в оспореному рішенні неправильно погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо перекваліфікації дій ОСОБА_18 з частини другої статті 289 КК на частину другу статті 190 КК. 
		Зазначене дає підстави вважати, що оспорену ухвалу належить скасувати з направленням справи на касаційний розгляд, оскільки Суд, з огляду на те, що у відкритті касаційного провадження було відмовлено, процесуально позбавлений можливості скасувати й рішення апеляційного суду, який першим допустив помилку у правозастосуванні. 
		Керуючись статтями 453, 454, 455 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України 
		п о с т а н о в и л а: 
		заяву заступника Генерального прокурора України ОСОБА_36 задовольнити. 
		Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня  2015 року стосовно ОСОБА_18 скасувати, а справу направити на касаційний розгляд. 
		Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України. 
		Висновок: відповідно до вимог кримінального закону незаконне заволодіння транспортним засобом (пункт 1 примітки до статті 289 КК) може бути вчинене будь-яким способом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою. Ця норма є спеціальною, а тому має перевагу над загальною нормою, яка, зокрема, міститься у статті 190 КК.     
		 
		Головуючий                                                                                                     ОСОБА_21
		   Судді: ОСОБА_22  ОСОБА_28
		 ОСОБА_23 ОСОБА_29
		ОСОБА_24ОСОБА_30   
		ОСОБА_25ОСОБА_31   
		ОСОБА_26ОСОБА_32   
		ОСОБА_27

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...