Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-30509ск15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		27 січня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого   Юровської Г.В.,
		 
		суддів:              Леванчука А.О.,       Нагорняка В.А.,
		                          Мазур Л.М.,               Писаної Т.О.,
		                          
		розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Камʼянка-Бузького районного управління юстиції Львівської області Смаги Олександри Богданівни з нарахування боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2015 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Камʼянко-Бузького районного управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Камʼянко-Бузького РУЮ Львівської області) Смаги О.Б. з нарахування боргу. 
		 
		ОСОБА_3 посилався на те, що у старшого державного виконавця ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області Смаги О.Б. перебуває на виконанні виконавчий лист № 2-1842, виданий Жидачівським районним судом Львівської області 19 грудня 2003 року, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходів) щомісячно і до її повноліття. 
		 
		Вказував, що 04 грудня 2014 року він отримав повідомлення про те, що в нього є заборгованість за аліментами у розмірі 33 251 грн 12 коп. Вважає дії державного виконавця з нарахування заборгованості за аліментами незаконними, оскільки для обчислення боргу був взятий не фактичний середній заробіток і відповідний дохід в частці до якого присуджені аліменти, а виручка (валовий дохід), зазначений в податковій декларації суб'єкта підприємницької діяльності. 
		 
		На підставі вищевказаного ОСОБА_3 просив визнати дії старшого державного виконавця ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області          Смаги О.Б. з нарахування боргу в сумі 33 251 грн 12 коп. незаконними, звільнити його від сплати аліментів, скасувати розрахунок заборгованості та зобов'язати старшого виконавця проводити обчислення заборгованості відповідно до чинного законодавства, враховуючи його середній заробіток.
		 
		Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2015 року, скаргу ОСОБА_3 задоволено.
		Визнано дії старшого державного виконавця ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області Смаги О.Б. з нарахування боргу в сумі 33 251 грн 
		12 коп. платнику аліментів ОСОБА_3 незаконними.
		Зобов'язано старшого державного виконавця ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області Смагу О.Б. зробити перерахунок заборгованості відповідно до чинного законодавства, враховуючи середній заробіток ОСОБА_3
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_5., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.
		 
		Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
		 
		Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. 
		 
		Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 18 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за  результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ст. ст. 210, 213, 387 ЦПК України.
		 
		Виходячи зі змісту ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
		 
		При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Судами встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Кам'янка-Бузького РУЮ знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1842 від 19 грудня 2003 року про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 12 грудня 2003 року і до її повноліття.
		 
		06 серпня 2014 року державним виконавцем на виконання вимог                  ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
		 
		Задовольняючи скаргу ОСОБА_7., суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при проведенні розрахунку заборгованості державний виконавець не взяв до уваги положення ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», п. п. 7.3.1, 7.4.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, пп. 16 п. 1, п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від          26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», зокрема, що відрахування із заробітної плати та інших видів доходів платника аліментів здійснюється із суми, що залишилась після утримання податків. При здійсненні розрахунку взятий за основу задекларований обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності (валовий дохід), та не врахована витратна частина діяльності, що не є сукупним чистим доходом.
		 
		Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
		 
		Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено визначення розміру заборгованості з аліментів виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. 
		 
		Згідно з п. п. 7.3.1, 7.4.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року           № 74/5, правила стягнення з заробітної плати боржника поширюються і на випадки звернення стягнення на доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Відрахування із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після отримання податків, що також прописано у ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 16 п. 1, п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від             26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
		 
		Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом, одержаним протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки в грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» та наказом Державної податкової інспекції від 29 жовтня 1999 року № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком       № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 року № 64. 
		 
		Згідно з положеннями ст. 13 Закону України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 13 розділу ІV наказу Головної державної податкової інспекції від    21 квітня 1993 року № 12 «Про затвердження Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
		 
		Отже, сума виручки від здійснення підприємницької діяльності не є фактичним заробітком (доходом) платника аліментів, з якого має бути визначений розмір аліментів та проведено нарахування заборгованості, що виникла. Розмір доходу вказаний без урахування витрат, понесених під час здійснення підприємницької діяльності, проведення обов'язкових платежів тощо. Більше того, зазначені відомості виконавцем мали бути витребувані від платника аліментів.
		 
		За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного  висновку про те, що державний виконавець, проводячи такі розрахунки, безпідставно ототожнив значення доходу та обсягу виручки, отриманих заявником від підприємницької діяльності, що свідчить про неправильність розрахунків заборгованості. 
		 
		З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги  та вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права  безпідставні.
		 
		Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
		 
		Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 24 грудня     2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2015 року залишити без змін.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                  Г.В. Юровська
		         
		Судді:                                                                         А.О. Леванчук 
		 
		                                                                                    Л.М. Мазур  
		                                                                         
		                                                                                         В.А.Нагорняк
		                                                                                   
		                                                                                         Т.О. Писана

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...