Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-2860к15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2016.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		26 січня 2016 року  м. Київ
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого  ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_5 
		та ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2015 року щодо  ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		та ОСОБА_10 .
		 
		За вироком Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 
		2015 року засуджено: 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що не має судимості,
		 
		за ч. 3 ст. 368 КК  до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 
		3 роки з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 364 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 1 рік зі штрафом у розмірі 4250 грн; за ч. 1 ст. 365 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 
		з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 
		2 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк
		3 роки з конфіскацією майна та штрафом у розмірі 4250 грн.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК, 
		із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки зі штрафом у розмірі 
		4250 грн;
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, такого, що не має судимості,
		 
		за ч. 3 ст. 368 КК  до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 
		із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 
		3 роки та конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 364 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади 
		у правоохоронних органах на строк 2 роки 6 місяців зі штрафом у розмірі
		5950 грн; за ч. 1 ст. 365 КК  до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах
		на строк 2 роки.
		На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 
		3 роки з конфіскацією майна та зі штрафом у розмірі 5950 грн.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням тривалістю
		3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки зі штрафом у розмірі 
		5950 грн;
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, такого, що 
		 
		до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК  на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки та конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 353 КК  на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 146 КК  на строк 4 роки.
		На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк
		3 роки з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки;
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, такого, що не має судимості,
		 
		за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК  до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах
		на строк 3 роки та конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 353 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 146 КК  до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_10 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк
		3 роки з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки.
		На підставі ст. 77 КК ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , 
		ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звільнено від додаткового покарання у виді конфіскації майна. 
		Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 7500 грн з кожного.
		Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.
		ОСОБА_8 , обіймаючи посаду дільничного інспектора Дзержинського районного відділу Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області, ОСОБА_6  посаду помічника дільничного інспектора того ж районного відділу, ОСОБА_9 , будучи звільненим 
		27 березня 2012 року з посади дільничного інспектора міліції Дзержинського районного відділу Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області, котрий шляхом обману заволодів службовим посвідченням НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , будучи звільненим 15 липня 2008 року з посади дільничного інспектора вказаного районного відділу, розробили план з метою систематичного отримання хабарів за попередньою змовою групою осіб. 
		Відповідно до плану ОСОБА_10 та ОСОБА_9 після отримання інформації від невстановленої в ході досудового слідства особи на ім`я ОСОБА_12 про збут наркотичного засобу  марихуани  затримували особу, яка придбала цей засіб, і вимагали від затриманого або від його родичів хабар
		за нереєстрацію виявленого злочину, тобто за його приховування і непритягнення затриманого до кримінальної відповідальності.
		 07 липня 2012 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 отримали від ОСОБА_12 інформацію про збут ОСОБА_11 марихуани.
		ОСОБА_10 та ОСОБА_9 біля торгового ринку в районі станції метро «23 Серпня» у м. Харкові, представившись працівниками міліції, на підтвердження чого ОСОБА_9 пред`явив ОСОБА_11 службове посвідчення НОМЕР_1 , зупинили останнього і під загрозою особистого огляду стали вимагати від ОСОБА_11 видати їм наявну в нього наркотичну речовину, на що отримали відмову.
		Тоді ці двоє незаконно, не маючи повноважень працівників правоохоронного органу, оскільки були звільнені з правоохоронних органів, без складання необхідних документів провели особистий огляд ОСОБА_11 , у ході якого останній добровільно видав їм наркотичну речовину.
		 Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запросили старшого сержанта міліції  ОСОБА_6 та лейтенанта міліції ОСОБА_8 , спільно з якими стали збирати первинний матеріал за фактом вилучення у ОСОБА_11 пакета з речовиною рослинного походження, схожою на марихуану. 
		При цьому ОСОБА_10 і ОСОБА_9 запросили понятих,
		ОСОБА_8 склав протокол вилучення у ОСОБА_11 речовини рослинного походження і відібрав пояснення в одного з понятих, які були присутні в ході вилучення, а ОСОБА_6  пояснення у другого понятого
		і склав рапорт про подію злочину.
		 Після збору первинного матеріалу перевірки ОСОБА_9 поцікавився у ОСОБА_11 , хто з його родичів чи знайомих може передати їм хабар за приховування факту виявлення наркотичної речовини, на що отримав відповідь, що гроші може передати його знайома ОСОБА_13 .
		 Після цього  ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 умисно з корисливих мотивів з метою отримання хабара за невживання заходів щодо реєстрації виявленого злочину та непритягнення ОСОБА_11 
		до відповідальності за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, провели останнього до приміщення підрайону Дзержинського районного відділу Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області 
		на вул. Шекспіра, 26 у м Харкові.
		ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_6 з мобільного телефону ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_13 і, представившись працівником Дзержинського районного відділу Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області, повідомив, що ОСОБА_11 затриманий за зберігання наркотичних засобів, і в ультимативній формі запропонував їй прибути в підрайон.
		 ОСОБА_10 , виконуючи роль пособника в отриманні хабара, погрожуючи при спробі втечі вистрілити зі спецзасобу гумовими кулями, фактично конвоював ОСОБА_11 в підрайон, де ОСОБА_6 , 
		ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою отримання хабара, позбавивши волі та створивши зовнішні перешкоди вільному переміщенню, незаконно утримували ОСОБА_11 у вказаному місці.
		 07 липня 2012 року близько 23.30 год. у підрайон прибула ОСОБА_13 , яку зустрів ОСОБА_6 і провів у кабінет, де перебував ОСОБА_9 , котрий представився співробітником міліції, продемонстрував ОСОБА_13 зібраний первинний матеріал, вилучені наркотичні засоби і повідомив, що при дачі пояснень ОСОБА_11 зізнався в тому, що він придбав і зберігав наркотичну речовину.
		 ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з корисливих мотивів висунули 
		ОСОБА_13 вимогу передати їм в якості хабара 2000 дол. США за неприйняття заходів по реєстрації матеріалу перевірки за фактом вилучення наркотичної речовини у ОСОБА_11 і непритягнення останнього до відповідальності за вчинений злочин. 
		 08 липня 2012 року близько 01.30 год. у службовому приміщенні підрайону ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_13 хабар у розмірі 1000 дол. США (за курсом Національного банку України становило 7992,5 грн) та
		8000 грн, які  ОСОБА_9 розділив між учасниками злочину: ОСОБА_10 отримав 3400 грн та 200 дол. США (за курсом НБУ  1598,5 грн); ОСОБА_9  2600 грн та 500 дол. США (за курсом НБУ  3996,25 грн); ОСОБА_6  
		200 грн і 300 дол. США (за курсом НБУ  2397,75 грн); ОСОБА_8  1800 грн.
		Після цього ОСОБА_6 знищив документи матеріалу за фактом вилучення у ОСОБА_11 наркотичної речовини.
		 Крім того, за вищевказаних обставин  ОСОБА_6  та ОСОБА_8  всупереч положенням підпунктів 2.2.3, 2.2.10. Інструкції «По організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення і події», зловживаючи своїм службовим становищем, умисно з корисливих мотивів прийняли рішення знищити документи матеріалу за фактом вилучення у ОСОБА_11 наркотичного засобу, не повідомляти про це черговій частині та не реєструвати вказане діяння. 
		ОСОБА_6 за погодженням із ОСОБА_8 , який був старшим
		за посадою та званням, знищив матеріали за фактом вилучення у ОСОБА_11 наркотичного засобу.
		 Зазначеними діями  ОСОБА_6 та ОСОБА_8 державним інтересам було заподіяно істотної шкоди у вигляді підриву авторитету й престижу органів державної влади України.
		 Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_8 , обіймаючи посаду дільничного інспектора та маючи спеціальне звання «лейтенант міліції», а ОСОБА_6  посаду помічника дільничного інспектора та маючи спеціальне звання «старший сержант міліції», будучи представниками влади, котрі відповідно до Закону України «Про міліцію» та згідно зі своїми функціональними обов`язками володіють правом пред`являти вимоги, приймати рішення і застосовувати примусові заходи, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами, спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , перевищуючи владу, порушуючи охоронювану й гарантовану статтями 29, 33 Конституції України свободу кожної людини, в тому числі в частині вільного переміщення та спілкування, вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм повноважень: незаконно, без складання відповідного протоколу затримання позбавили волі ОСОБА_11 , доставили останнього у супроводі спочатку в підрайон районного відділу, де незаконно утримували його у вказаному приміщенні в період із 21.30 год. 07 липня 2012 року до 01.30 год. 08 липня
		2012 року. При цьому ОСОБА_11 не мав можливості самостійно залишити зазначене приміщення, не мав можливості вільно переміщуватися і дзвінити
		по телефону.
		 Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 завдали істотної шкоди інтересам держави у вигляді підриву авторитету й престижу органів міліції, віри людей у співробітників міліції як представників влади, здатних захистити громадян та суспільство в цілому від злочинних посягань.
		 Крім того, за вищевказаних обставин 07 липня 2012 року близько 
		21.30 год. біля торгового ринку в районі станції метро «23 Серпня» у 
		м. Харкові умисно з корисливих спонукань з метою надання своїм діям законності й для полегшення у подальшому отримання хабара від ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , будучи звільненим згідно з наказом № 48 о/с від 27 березня 2012 року, пред`явив ОСОБА_11 службове посвідчення НОМЕР_1 , видане 20 жовтня 2009 року на ім`я дільничного інспектора, капітана міліції 
		ОСОБА_9 , а ОСОБА_10 , звільненим згідно з наказом № 246 о/с 
		від 15 липня 2008 року, представився ОСОБА_11 співробітником Дзержинського районного відділу Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області.
		 Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , присвоївши владні повноваження співробітника правоохоронного органу, брали участь у проведенні ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вилучення у 
		ОСОБА_11 наркотичного засобу рослинного походження та супроводі останнього в приміщення підрайону міліції.
		 Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , спільно зі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , порушуючи охоронювану й гарантовану статтями 29, 33 Конституції України свободу кожної людини, в тому числі в частині вільного переміщення та спілкування, незаконно позбавили волі ОСОБА_11 , доставивши останнього в супроводі до підрайону, де незаконно утримували його в період із 21.30 год. 07 липня 2012 року до 01.30 год. 08 липня 2012 року. 
		Апеляційний суд під час розгляду справи за апеляцією прокурора скасував вирок районного суду в частині призначення покарання 
		і постановив свій, яким призначив покарання: 
		- ОСОБА_8 : за ч. 3 ст. 368 КК  у виді позбавлення волі 
		на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 364 КК  у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права обіймати посади 
		у правоохоронних органах на строк 1 рік зі штрафом у розмірі 4250 грн; за 
		ч. 1 ст. 365 КК  у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки з конфіскацією майна та штрафом у розмірі 4250 грн;
		- ОСОБА_6 : за ч. 3 ст. 368 КК  у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах 
		на строк 3 роки та конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 364 КК  у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади 
		у правоохоронних органах на строк 2 роки 6 місяців зі штрафом у розмірі
		5950 грн; за ч. 1 ст. 365 КК  у виді позбавлення волі на строк 2 роки
		з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 
		строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на строк 3 роки з конфіскацією майна та зі штрафом у розмірі 5950 грн;
		- ОСОБА_9 : за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК  у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади 
		у правоохоронних органах на строк 3 роки та конфіскацією майна; за ч. 2
		ст. 353 КК  у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 146 КК  у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки з конфіскацією майна;
		- ОСОБА_10 : за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК  у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки та конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 353 КК  у виді обмеження волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 146 КК  у виді позбавлення волі на строк 3 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк
		3 роки з конфіскацією майна.
		В решті вирок залишив без зміни.
		 У касаційній скарзі, поданій в інтересах засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вироки місцевого та апеляційного судів, а справу направити на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що апеляційний суд безпідставно задовольнив клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду. Крім того, на думку захисника, цей суд, дійшовши висновку, що доводи прокурора стосовно невідповідності призначеного покарання є необґрунтованими, а призначене судом першої інстанції покарання за кожен злочин окремо щодо кожного засудженого є справедливим, незаконно скасував вирок місцевого суду через неправильне застосування кримінального закону, і таким чином вийшов за межі вимог, викладених в апеляціях. Крім того, захисник вважає, що в діях його підзахисних відсутній склад злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 КК та ч. 5
		ст. 27, ч. 3 ст. 368 цього Кодексу, на що не звернув уваги апеляційний суд і постановив вирок, який не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону. 
		 У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_8  ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити
		на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник ОСОБА_5 вказує на те, що апеляційний суд послався на неправильне застосування кримінального закону і незаконно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення його підзахисного від відбування призначеного покарання з випробуванням. Крім того, на думку захисника, дії його підзахисного неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 364 КК. 
		 У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись 
		на неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений вказує на те, що рішення апеляційного суду про необґрунтоване застосування місцевим судом до нього положень ст. 75 КК є незаконним.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий вважав, що касаційні скарги є безпідставними, а вирок апеляційного суду  законним та обґрунтованим, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
		Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, за яких: 
		 ОСОБА_8 та  ОСОБА_14 отримали хабар від ОСОБА_13 , зловживали своїм службовим становищем і перевищили владу всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам; ОСОБА_10 й ОСОБА_9 сприяли в отриманні ОСОБА_8 та   ОСОБА_15 хабара від ОСОБА_13 , а також незаконно позбавили волі ОСОБА_11 і самовільно присвоїли владні повноваження, при чому  ОСОБА_9  із використанням посвідчення працівника міліції. Висновок цього суду відповідає фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, ґрунтується на сукупності доказів, зібраних органом досудового слідства та ретельно досліджених у судовому засіданні, яким у вироку дано всебічну, повну й об`єктивну оцінку. Жодних даних, які би ставили під сумнів достовірність цих доказів, у колегії суддів немає.
		В основу цього висновку місцевий суд поклав:
		- показання потерпілого ОСОБА_11 ; свідка ОСОБА_13 , дані нею в судовому засіданні, про обставини затримання в підрайоні міліції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та про обставини вилучення у них переданих нею грошей; свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , дані ними в судовому засіданні, про їх присутність в якості понятих під час затримання засуджених у підрайоні міліції та вилучення у них грошей; свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про те, що на прохання засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вони були присутні в якості понятих під час вилучення у ОСОБА_11 наркотичного засобу; свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , оголошені в судовому засіданні, про обставини виявлення в належній ОСОБА_9 барсетці посвідчення НОМЕР_1 ; 
		- дані, що містяться в заяві ОСОБА_13 , у протоколах слідчих дій, у висновках експертів, у матеріалах оперативно-розшукових заходів;
		- інші докази, достовірність яких у суду сумніву не викликала, як і у суду касаційної інстанції.
		Проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності та давши належну оцінку доводам  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , висунутим ними на свій захист із приводу обставин справи, місцевий суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість цих осіб у вчиненні злочинів, зазначених у вироку. 
		Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, серед іншого, орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_8 та ОСОБА_6 
		в одержанні службовою особою хабара за виконання в інтересах того, хто його дає, дій із використанням наданого службового становища, поєднаного
		з вимаганням хабара у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб  тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
		Також орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_10 та ОСОБА_22 у пособництві в одержанні службовою особою хабара
		за виконання в інтересах того, хто його дає, дій із використанням наданого службового становища, поєднаного з вимаганням хабара у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб,  тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК. 
		З таким обвинуваченням кримінальна справа надійшла до місцевого суду, який погодився з такою кваліфікацією, а в подальшому з нею погодився й апеляційний суд. 
		Однак колегія суддів звертає увагу, що з огляду на положення кримінального закону таку ознаку, як «вимагання хабара», може бути поставлено у провину лише у тому випадку, якщо винна особа
		з метою одержання хабара погрожує вчиненням або невчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар
		із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією з основних та обов`язкових ознак вимагання. Натомість у разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається. За фактичних обставин, коли службова особа вимагає дати їй хабар, а особа, яка його дає, при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати хабар, то такі дії за своїми ознаками не є вимаганням. 
		Крім того, колегія суддів вважає, що хоча ОСОБА_8 та 
		ОСОБА_6 з використанням своїх службових повноважень і намагались одержати хабар від ОСОБА_13 , яка діяла в інтересах ОСОБА_11 , проте остання, даючи хабар, бажала уникнути відповідальності 
		за невжиття заходів з реєстрації виявленого злочину та непритягнення ОСОБА_11 до відповідальності за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, тобто у відповідь на пропозицію ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 дала їм хабар, намагаючись задовольнити незаконний інтерес ОСОБА_11 . Тому, зіставивши фактичну та юридичну підстави кваліфікації діяння, поставленого у провину ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , колегія суддів вважає, що висновок місцевого й апеляційного судів про наявність у діях ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 кваліфікуючої ознаки «вимагання хабара» є помилковим.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в разі, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) 
		є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, котрі обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується, відповідні мотиви про що має бути наведено у вироку. 
		На момент вчинення злочинів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не обіймали посади у правоохоронних органах, а тому колегія суддів вважає, що з резолютивної частини вироку апеляційного суду слід виключити рішення цього суду про призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27,
		ч. 3 ст. 368 КК додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки.
		Твердження засудженого  ОСОБА_6 , а також захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , наведені ними у касаційних скаргах, 
		про можливість призначення засудженим покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком колегія суддів вважає необґрунтованими. 
		Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні засудженим  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 покарання за кожен злочин окремо місцевий суд врахував ступінь тяжкості, обставину, що пом`якшує покарання,  щире каяття  й відсутність таких, що його обтяжують. Суд також всебічно дослідив дані про осіб винних і дійшов правильного висновку про призначення засудженим покарання в межах санкцій статей, мотивувавши у вироку свої висновки належним чином, із якими погодилася колегія суддів апеляційного суду та суд касаційної інстанції.
		Що стосується покарання, призначеного судом першої інстанції із застосуванням ст. 75 КК, то, на думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування місцевим судом кримінального закону, і навів у вироку мотиви прийнятого рішення. 
		Так, апеляційний суд при призначенні засудженому покарання з реальним його відбуванням указав, що суд першої інстанції належним чином 
		не обґрунтував свого висновку про можливість виправлення засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 
		без відбування покарання, і при вирішенні цього питання не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, та кількості вчинених ними епізодів злочинної діяльності. 
		На думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що призначене 
		вказаним особам покарання є несправедливим через його суворість, як і відсутні підстави вважати незаконним скасування апеляційним судом рішення місцевого суду про застосування до засуджених положень ст. 75 КК.
		Доводи захисника ОСОБА_7 , наведені у касаційній скарзі, про те, що апеляційний суд безпідставно задовольнив клопотання прокурора 
		про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду, колегія суддів вважає неспроможними й такими, що не ґрунтуються на положеннях кримінального-процесуального закону. 
		Доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , наведені 
		у касаційних скаргах, про те, що в діях ОСОБА_8 та  ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 364 КК, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що в результаті дій вказаних осіб було завдано істотної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими й такими, що спростовуються роз`ясненнями, які містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень».
		Відповідно до вказаних роз`яснень у разі, якщо шкода полягає в заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи. Зокрема, істотною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканність), підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою, організацією своїх функцій, приховування злочинів.
		Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що в діях 
		ОСОБА_8 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК, 
		і про те, що дії останнього слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 367 КК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в діях як ОСОБА_8 , так
		і ОСОБА_6 наявні всі елементи складу злочину, передбаченого ч. 1 
		ст. 364 КК. Підстав для кваліфікації дій останніх за ст. 367 КК колегія суддів не вбачає.
		Твердження захисника ОСОБА_7 про відсутність у діях 
		ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК, та про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року є безпідставними, оскільки в їх діях наявні всі елементи складу зазначеного злочину. Підстав для закриття справи немає.
		З урахуванням вищевикладеного судові рішення щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 підлягають зміні на підставі 
		ст. 398 КПК 1960 року, а касаційні скарги засудженого  ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7  частковому задоволенню. 
		Враховуючи наведене і керуючись статтями 394396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а:
		 
		 Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 , захисників 
		ОСОБА_5 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 
		2015 року та Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня
		2015 року щодо  ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		та ОСОБА_10 змінити, виключити з мотивувальної частини: кваліфікацію дій ОСОБА_6 , ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК, а також кваліфікацію дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК за кваліфікуючою ознакою «поєднане з вимаганням»; виключити з резолютивної частини вироку апеляційного суду рішення цього суду 
		про призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки.
		В решті вирок місцевого та апеляційного судів залишити без зміни. 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...