Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/4612/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2016. Зареєстровано: 02.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2016.
Дата набрання законної сили: 10.03.2016
Результат оскарження 10.03.2016 Одеський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"27" січня 2016 р.Справа  № 916/4612/15
		 
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер Транс Лоджістікс    
		        до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ППЛ 33-35
		        за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України
		про визнання недійсними п.п.5.4.3., 6.3. договору, визнання недійсними змін до додатку до договору, стягнення 1499,12 грн.
		Суддя Малярчук І.А.
		В судових  засіданнях приймали участь представники:
		Позивача: ОСОБА_1, довіреність №498/1 від 23.11.2015 р., ОСОБА_2, довіреність № 524/1 від 19.01.15 р.  
		Відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 6/2015 від 27.11.15 р., ОСОБА_4, довіреність №5/2015 від 27.11.15 р., ОСОБА_5, довіреність № 1/2016 від 12.01.16 р., ОСОБА_6, довіреність від 26.08.15 р., ОСОБА_7, довіреність від 26.08.15 р. 
		Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8, довіреність № 2477 від 08.05.15 р.  
		 
		В судову  засіданні 27.01.15 р. приймали участь представники:
		Позивача: ОСОБА_1, довіреність №498/1 від 23.11.2015 р.
		Відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 6/2015 від 27.11.15 р., ОСОБА_4, довіреність №5/2015 від 27.11.15 р., ОСОБА_5, довіреність № 1/2016 від 12.01.16 р.
		Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8, довіреність № 2477 від 08.05.15 р.  
		 
		Суть спору: про визнання недійсними пункти 5.4.3., 6.3. договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е, укладеного між ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс та ТОВ „ППЛ 33-35;
		про визнання недійсними зміни до додатку № 5 до договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е в частині встановлення тарифів на послуги, згідно з електронними повідомленнями ТОВ „ППЛ 33-35 від 17.07.15 р. № ППЛ-В/12.1-170715-1, від 14.08.15 р. № ППЛ-В/12.2-140815-20;
		про стягнення з ТОВ „ППЛ 33-35 на користь ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс надмірно сплачені грошові кошти в сумі 1499,12 грн. 
		 
		Позивач, на заявлених позовних вимогах наполягає, подав до суду клопотання про залучення доказів від 25.12.15 р. вх.№ 32741/15,  уточнену позовну заяву від 30.11.15 р. за вх.№ 29951/15, заяву про зменшення розміру позовних вимог від 21.12.15 р. за вх.№ 2-7134/15, в яких виклав остаточний зміст заявлених позовних вимог. 
		Первинні позовні вимоги позивача склади: про визнання недійсними пункти 5.4.3., 6.3. договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е, укладеного між ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс та ТОВ „ППЛ 33-35; про визнання недійсними зміни до додатку № 5 до договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е в частині встановлення тарифів на послуги, згідно з електронними повідомленнями ТОВ „ППЛ 33-35 від 10.07.15 р. № ППЛ-В/12.2-100715-1, від 17.07.15 р. № ППЛ-В/12.1-170715-1, від 14.08.15 р. № ППЛ-В/12.2-140815-20; про стягнення з ТОВ „ППЛ 33-35 на користь ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс надмірно сплачені грошові кошти в сумі 1499,12 грн. 
		В обґрунтування правової позиції в додаткових поясненнях від 24.12.15  р. за вх.№ 32625/15, від 25.01.16 р. за вх.№ 1666/16, додаткових поясненнях щодо наявності альтернативи послугам відповідача від 25.01.16 р. позивач відзначає, що саме на момент укладення оспорюваного правочину існували фактичні обставини, які впливали на його укладення, зокрема відповідно до ст.1 Закону України „Про морські порти, наказу Міністерства інфраструктури України від 18.10.12 р. № 622, зареєстрованого Міністерством юстиції України 28.12.04 за № 1657/10256, було  внесено зміни до п.3.3 Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджених наказом Міністерства фінансів України 13.12.04 р. № 1098, листів ДП „АМПУ від 26.11.13 р. № 2431, від 29.11.13 р. № 18А/1105, на момент укладення договору № 175-Е була встановлена заборона здійснення паперового документообігу, у разі використання електронних інформаційних систем. У звязку з чим, твердження відповідача про те, що позивач був вільним в укладенні спірного договору спростовується зазначеними нормативними актами та листами, на підставі яких адміністрацією порту був введений формат документообігу, яким заборонялось оформлення документів на паперових носіях, у разі відсутності відповідної Угоди з ДП „АМПУ та договору з відповідачем.  При цьому, згідно договору на експедирування вантажів від 30.12.13р. № 450-П-ОДФ-13,  укладеного між товариством та ДП „АМПУ, експедитор забезпечує оформлення наряду тільки в електронному вигляді в Інформаційній системі портового співтовариства (ІСПС).
		Не заперечуючи дійсність договору № 175-Е в цілому, позивач вважає, що саме окремі його умови  п.5.4.3, 6.3 порушують рівність сторін та права позивача, оскільки не відповідають вимогам ст. 6, ч.ч.1, 2 ст. 632, ст. 617, ч. 1 ст.653, 627 ЦК України, ст.ст. 3, 188, 189, 190 ГК України. Так, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, однак п.6.3 договору встановлює право відповідача змінювати тарифи, проте договором не визначено в яких саме випадках таке право може бути реалізоване. Звідси, зміна тарифів, у випадках, не обумовлених ні законом, ні договором, які вчиняються на власний розсуд відповідача є неправомірними та такими, що порушують права позивача. Направлення повідомлення про зміну тарифів не є таким випадком, так як повідомлення  це форма реалізації свого права, а випадок  це визначенні законом або договором певні обставини або події, із настанням яких сторона може вчиняти ті чи інші дії. Доводи відповідача про утримання ІСПС за рахунок коштів власника, про самоокупованість проекту, необхідність виплати працівникам заробітної плати, платежів за зобовязаннями та фінансовими угодами, не є такими випадками. 
		Так як, умови договору були розроблені відповідачем, а необхідність його укладення була повідомлена в офіційних листах ДП „АМПУ та Адміністрації „ОМТП, твердження відповідача щодо вільного волевиявлення позивача при підписанні договору, не відповідає фактичним обставинам справи, а п.п. 5.4.3, 6.3 не відповідають вимогам чинного законодавства України.   При цьому, п.п. 5.4.3, 6.3 договору підлягають визнанню недійсними з моменту укладення договору, а зміни до додатку № 5 до договору про надання послуг  з моменту спливу 10 робочих днів, встановленого п.6.3 договору.  
		Судом частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову від 19.11.15 р. за вх.№ 2-6359/15 за результатом розгляду якої винесено ухвалу від 28.12.15 р.
		Відповідач, заявлений прокурором позов не визнає з підстав викладених у відзиві на позов від 15.12.15 р. за вх.№ 31553/15, додаткових поясненнях від 22.12.15 р. за вх.№ 32360\15, уточненому відзиві на позовну заяву від 20.01.16 р. за вх.№ 1334/16 де вказує, що договір № 175-Е було укладено сторонами свідомо та добровільно, без будь-якого тиску. Наказ ДП „АМПУ № 247 від 20.11.13 р. „Про заходи щодо впровадження інформаційної системи портового співробітництва, в реакції що діяла на момент укладення спірного договору, передбачав використання ІСПС у паралельному режимі з використанням паперового та електронного примірників наряду для застосування надання дозволу в електронному вигляді на вивезення залізничним транспортом за межі Одеського морського порту товарів у контейнерах, які переміщуються внутрішнім та прохідним транзитом у напрямку ввезення на митну територію України через міжнародний пункт пропуску для морського сполучення „Одеський морський торговельний порт. Позивач міг продовжити свою діяльність без укладення  з відповідачем спірного договору, і, як вбачається з відповіді ДП „АМПУ № 7051 від 07.12.15 р. на адвокатський запит, використовував послуги відповідача та оформляв наряди у паперовому вигляді самостійно, з врахуванням чого, можна дійти висновку, що сторонами під час укладення договору, в повній мірі  дотримано принципи та засади цивільного та господарського законодавства щодо свободи договору та свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, передбачені ст.ст. 42-44 ГК України,  ст.ст. 6, 627 ЦК України.
		Проаналізувавши положення ст.ст. 42, 6, 627, 632, 654 ЦК України, ст.188 ГК України, відповідач відзначає, що укладаючи договір п.п. 5.4.3, 6.3  якого передбачено право в односторонньому порядку змінювати тариф, вказаний у додатку № 5, позивач прийняв на себе ризик зміни розміру оплати, що і відповідає вимогам чинного законодавства. Погоджуючись на порядок встановлення та зміни тарифів, викладений в договорі, зокрема шляхом надсилання повідомлень в електронному вигляді, та не заперечуючи його використання відповідачем, позивач був належним чином повідомлений про збільшення тарифу, який і був оплачений останнім, тому підстав для визнання недійсними зміни до тарифів та стягнення сплаченої вартості послуг в сумі 1499,12 грн., відсутні.  
		Ухвалою від 20.01.16 р. було відмовлено у задоволені клопотання ТОВ „ППЛ 33-35 від 13.01.2016р. за вх.№2-154/16 про призначення у справі №916/4612/15 комплексної судової експертизи, уточненого 16.01.2016р. за вх.№1015/16, доповненого клопотанням від 19.01.2016р. за вх.№1105/16 про приєднання до матеріалів справи таблиці обґрунтувань щодо потреби дослідження редакції запропонованих суду питань, викладених у клопотанні про призначення комплексної судової експертизи, оголошеного в судовому засіданні 14.01.2016р. 
		Ухвалою від 20.01.2016р. відмовлено в задоволені заяви ТОВ „ППЛ 33-35 про відвід судді Малярчук І.А. від 13.01.2016р. за вх.№689/16, уточненої заявою від 16.01.2016р. за вх.№1016/16.
		Також, судом ухвалою від 20.01.2016р. відмовлено ТОВ „ППЛ 33-35 у задоволенні клопотання від 13.01.2016р. за вх.№2-692/15 про направлення запиту до ДФС України та зобовязання останню надати документи.
		Крім того, ухвалою суду від 20.01.2016р. відмовлено ТОВ „ППЛ 33-35 у задоволенні клопотання, викладеного у заяві від 13.01.2016р. за вх.№689/16, уточненій заявою від 16.01.2016р. за вх.№1016/16, про передачу справи №916/4612/15 на  повторний автоматичний розподіл справи та подальший розгляд справи у колегіальному складі суду.
		Клопотання відповідача від 19.01.16 р. за вх.№1104/16 про виклик до суду керівника та підписанта позовної заяви та іншої особи для надання пояснень у справі, що заперечується позивачем відповідно до поданого заперечення від 25.01.16 р. за вх.№ 1667/16, судом не задоволено, оскільки запитання, що викладені в даному клопотанні, на які на думку заявника мають відповісти керівники ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс, Первинної профспілкової організації експедиторів Одеського регіону зводяться до вияснення обставин бухгалтерського та податкового обліку позивача, взаємовідносин останнього за договором № 450-П-ОДФ-13 від 30.12.13 р., укладеного з ДП „АМПУ, обставин та суті розгляду справи № 914/1233/15, що розглядалась господарським судом Львівської області, не бажання посадової особи позивача економити час при експедируванні вантажів, визначити товариство потерпілою стороною та констатувати  завдання збитків йому, не усвідомлення даними посадовими особами своїх дій у взаємовідносинах з відповідачем, заперечувати відсутність чистих активів підприємства, усвідомлення керівниками ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс, Первинної профспілкової організації експедиторів Одеського регіону себе як фізичних осіб, участі ОСОБА_9 в засновниках позивача або повязаною з ним особою, вжиття останнім засобів впливу на керівника позивача, що не покликано на дослідження та встановлення обставин справи предметом розгляду якої є визнання недійсними пунктів договору, змін до додатку договору та стягнення надмірно сплачених грошових коштів.
		Заявлені відповідачем заяви про розяснення ухвал суду від 20.01.16 р. про відмову в задоволенні клопотань про призначення комплексної судової експертизи та про відмову в задоволенні відводу судді Малярчук І.А., судом не підлягають задоволенню, оскільки зміст даних заяв зводиться до особистого нерозуміння представником відповідача текстів ухвал суду від 20.01.16 р., що не може бути предметом розяснення в розумінні ст.89 ГПК України.  
		Зміст клопотання відповідача про проведення експертизи та встановлення факту від 26.01.16р. за вх.№ 2-393/16 є ідентичним із клопотанням, уточненим, щодо проведення комплексної експертизи, підстави в задоволенні яких зазначені в ухвалі від 20.01.16 р., тому з врахуванням того, що зазначена комплексна експертиза не покликана на вияснення питань, які потребують спеціальних знань саме за предметом судового провадження в даній справі, дане клопотання задоволенню судом не підлягає.     
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ДП „Адміністрація морських портів України, подала до суду витребувані документи супровідним листом від 27.01.16 р. за вх.№ 1873/16 та письмові пояснення від 15.12.15 р. за вх.№ 31552/15, від 19.01.16 р. за вх.№ 1108/16 в яких зазначає, що з метою вдосконалення процесу обміну інформацією та документами із використанням інформаційної системи портового співтовариства наказами ДП „АМПУ від 12.08.13 р. № 117, від 20.11.13 р. № 247 в Одеському морському порту впроваджено технологічну схему, яка передбачає використання ІСПС у паралельному режимі з використанням паперового примірника наряду, яка стосується застосування надання дозволу в електронному вигляді на вивезення  залізничним транспортом за межі ОМП товарів у контейнерах, які переміщуються внутрішнім та прохідним транзитом у напрямку ввезення на митну територію України через міжнародний пункт пропуску для морського сполучення „Одеський морський торговельний порт. Відповідно до цього, була розроблена та доступно розмішена на офіційному сайті  ДП „АМПУ угода про інформаційне співробітництво, розроблена у вигляді пяти проформ договорів приєднання, які визначають статус сторін договору як „користувачі, „заявники,  „замовники, що обирається субєктом господарювання на власний розсуд. Позивач вибрав для себе статус „замовника та підписав відповідну проформу договору яка розміщена на сайті адміністрації порту, хоча міг вільно обрати для себе статус „заявника та безоплатно користуватись послугами  ДП „АМПУ, що передбачено договором про експедирування вантажів від 30.12.13 № 450-П-ОДФ-13. 
		З посиланням на безоплатне оформлення 1318 контейнерів позивача протягом 2014-2015 р.р.  третя особа зазначає, що жодним чином не втручалась у господарську діяльність позивача, та не перешкоджала у її здійсненні.
		Подані сторонами супровідними листами документи були залучені судом до розгляду справи та клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи також судом задовольнялись, про що свідчить наявність поданих сторонами документів у матеріалах справи та відмітки представників сторін на клопотаннях про ознайомлення із матеріалами справи.
		Суд задовольнив заяву відповідача від 13.01.16 р. за вх.№ 662/16 про проведення в залі судового засідання фотозйомки, відео- та аудіо запису з використанням портативних відео-та аудеотехнічних засобів, клопотання про надання копії аудіозапису судових засідань від 13.01.16 р. за вх.№ 660/16, від 27.01.16 р. вх.№ 1885/16, про відкладення розгляду справи від 01.12.2015р. за вх.№30016/15.
		Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях 24.12.15 р. по 28.12.15 р., з 28.12.15 р. по 14.01.16 р., з 14.01.16 р. по 20.01.16 р. оголошувались перерви.  
		 
		 Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне:
		 
		01.01.14 р. між ТОВ „ППЛ 33-35 та ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс (Замовник) був укладений договір про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування інформаційної системи портового співробітництва № 175-Е, предметом якого є надання послуг з боку Центру обробки даних Замовнику із технічної підтримки та обслуговування системи, які складаються із можливості Замовника створювати електронні документи в системі, передавати із використанням системи електронні документи та документи в електронному вигляді, отримувати із використанням системи інформацію про реєстрацію, результати розгляду та/або оформлення зазначених документів, забезпечення безперебійної роботи та всіх складових системи у відповідності до встановлених ДП „АМПУ технологічних схем (порядків), структури та формату обміну даними в ІСПС (п.2.1. договору). Замовник є ініціатором проведення технологічних процесів, здійснення  яких необхідне для забезпечення та організації перевезення вантажу, та які виконуються, контролюються та забезпечуються іншими користувачами ІСПС, та надає заяву встановленої форми (наряд, доручення, тощо) щодо наміру відвантаження товарів з морського порту (п.2.2. договору).
		Підпункт 5.4.3 пункту 5.4 договору передбачає наявність права ЦОД в односторонньому порядку змінювати умови цього договору у встановленому порядку, повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 1 календарний місяць. 
		Перелік зазначених в додатку № 5 послуг та тарифи на них можуть змінюватися ЦОД, про що ЦОД повідомляє Замовників електронною поштою не менш ніж за 10 робочих днів до набуття ними чинності (п.6.3. договору).
		За надані послуги ЦОД виставляє Замовнику рахунки, згідно з тарифами, вказаними в додатку 5 договору. Фактом підтвердження надання послуг є акт про надання послуг. Акт про надання послуг складається ЦОД та передається Замовнику для перевірки та підписання. У разі виявлення неточностей, або розбіжностей у розрахунку вартості послуг, Замовник надає ЦОД мотивоване заперечення. Замовник повертає ЦОД підписаний акт про надання послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним. У разі ненадання підписаного Замовником акту про надання послуг, або мотивованого заперечення в зазначений термін, послуга вважається наданою в повному обсязі (п.п.7.1, 7.3 договору). 
		Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами.  Строк дії договору  3 роки (перше речення п.11.1, перше речення п.11.8 договору).
		Додатком № 5 до договору є перелік платних послуг, що надаються ЦОД Замовнику, тарифи та послуги, вартість яких, зокрема інформаційної послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах (в електронній формі) за 1 контейнер складає 40 грн. 
		Повідомленнями від 09.06.15 р. № ППЛ-В/12.2-090615-1, від 10.07.15 р. № ППЛ-В/12.2-100715-1, від 17.07.15 р. № ППЛ-В/12.1-170715-1, від 14.08.15 р. № ППЛ-В/12.2-140815-20 вносились зміни вартості тарифу, з врахуванням яких позивачу виставлялись до оплати рахунки № 2291 від 31.08.15 р., № 2594 від 30.09.15 р., надсилались акти надання послуг № 2291 від 31.08.15р., № 2594 від 30.09.15 р., які були оплачені позивачем в повному обсязі, однак оплачені грошові кошти в сумі 1499,12 грн. останній вважає надмірно сплаченими, оскільки оспорює правомірність збільшення розміру тарифу відповідачем  в односторонньому порядку, визначеного додатком № 5 до договору, що передбачено  п.п. 5.4.3, 6.3. договору.
		Проаналізувавши вищенаведені матеріали даної справи, заслухавши правові позиції сторін щодо предмету спору, оцінивши їх в сукупності, суд, дійшов висновку про відмову в задоволенні  заявлених позивачем позовних вимог з врахуванням наступних положень законодавства.
		Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.18 Закону України „Про морські порти господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обовязкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту. Адміністрація морських портів України не має права перешкоджати або втручатися в діяльність субєктів господарювання, крім випадків, передбачених законом, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими субєктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси. Субєкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у межах морського порту, мають право на власний розсуд розпоряджатися належним їм майном, розширювати свої межі у відповідності до вимог Цивільного, Господарського, Земельного та Водного кодексів України.
		Положення ст.3 ЦК України встановлюють, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч. 1, 2, 3 ст.6 ЦК України).    
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Частинами 1, 2 ст.632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		За приписами ч.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
		Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. 
		За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.  Субєкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
		Положення ст.190 ГК України встановлюють, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику  розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6.11.2009р. №9  передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р.).
		Отже, відповідно до положень наведених норм законодавства, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з врахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, названими нормами права визначений один із загальних принципів договірних правовідносин  принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови  істотні, або ті, які сторони узгодили виключно власною згодою. Якщо відповідна умова виконання закріплена у договорі, вона є обовязковою для сторін та є критерієм належності виконання. З підписанням, договору № 175-Е сторони, зокрема узгодили його умови щодо внесення змін до договору в односторонньому порядку, в тому числі стосовно зміни тарифів, і дані умови врегульовані сторонами на власний розсуд, що не заперечувалось позивачем на момент укладення договору, та стали предметом оспорення з направленням відповідачем електронними повідомлення позивачу повідомлень про зміну тарифів. Спірні умови договору відповідно до положень законодавства прямо не заборонені, а отже і були обумовлені в договорі та прийняті сторонами до виконання, про що свідчить оплата ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс збільшення вартості послуг.           
		За таких обставин, суд не вбачає доведеними зазначені  ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс підстави визнання недійсними п.п.5.4.3, 6.3 договору як таких, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки норми права не містять прямої заборони до визначення таких умов правочину, а проаналізовані судом положення ЦК України, ГК України надають можливість сторонам договору врегульовувати взаємовідносини на власний розсуд. У звязку з чим, суд відмовляє позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог щодо визнання недійсними п.п.5.4.3, 6.3. договору, та як наслідок цього, відмовляє в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог стосовно визнання недійсними змін до додатку № 5 до договору від 01.01.14 р. № 175-Е в частині встановлення тарифів на послуги, згідно з електронними повідомленнями та стягнення з відповідача надмірно сплаченої вартості послуг в сумі 1499,12 грн. 
		Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
		Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог щодо визнання недійсними пункти 5.4.3., 6.3. договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е, укладеного між ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс та ТОВ „ППЛ 33-35; визнання недійсними змін до додатку № 5 до договору про надання послуг з підтримки та обслуговування ІСПС від 01.01.14 р. № 175-Е в частині встановлення тарифів на послуги, згідно з електронними повідомленнями ТОВ „ППЛ 33-35 від 17.07.15 р. № ППЛ-В/12.1-170715-1, від 14.08.15 р. № ППЛ-В/12.2-140815-20; стягнення з ТОВ „ППЛ 33-35 на користь ТОВ „Інтер Транс Лоджістікс надмірно сплачені грошові кошти в сумі 1499,12 грн.
		Відповідно до ст.49 ГПК України за умови відмови судом в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, сплачений до Державного бюджету України  судовий збір покладається на останнього. 
		 
		Керуючись ст. ст. 44, 49, 68, 82- 85 ГПК  України суд, -
		 
		                 ВИРІШИВ:
		 
		1. Відмовити позивачу у задоволені заявлених позовних вимог повністю.   
		2. Скасувати ухвалу господарського суду Одеської області про вжиття заходів до забезпечення позову від 28.12.15 р.  
		 
		Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
		Повний текст рішення складено  01 лютого 2016 р. 
		 
		 Суддя                                                                                       І.А. Малярчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...